Постанова

від 24.07.2019 по справі 826/7838/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7838/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прогруп до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 № 00005431402 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 455 198,00 грн., з яких: 364 158,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 91 040,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав скаргу та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача до суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу. Представник в судовому засіданні просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2., 198.3. ст. 198, п. 201.1., 201.10 ст. 201 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 364 158,00 грн., в тому числі по періодам:

- травень 2015 року - 244 547,00 грн.;

- червень 2015 року - 22 111,00 грн.;

- липень 2015 року - 35 600, 00 грн.;

- травень 2016 року - 61 268,00 грн.;

- липень 2016 року - 632,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 262/26-15-14-02-05/36716201 від 25.04.2018 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 00005431402 від 11.05.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 455 198,00 грн., з яких: 364 158,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 91 040,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 00005431402 від 11.05.2018, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов надання та змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, чи недеталізований опис послуги не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, зазначає, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Апелянт стверджує, що операції відбулись виключно на паперах, та не мають матеріального наслідку, як того вимагає ст. 198 Податкового кодексу України.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V вказаного Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Таким чином, формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту судам належить з`ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2015 між ТОВ Прогруп (замовник) та ТОВ Комерс Транс (виконавець) укладено договір № 05052015, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати роботи по наданню послуг в об`ємі та на умовах, передбачених договором; під послугами розуміється: планування, організація та проведення рекламної діяльності у відповідності до затвердженої клієнтом програми; промоутерські, консультаційні та інші заходи, направлені на просування продукції замовника; творення рекламних матеріалів для діяльності; підготовка та створення рекламних матеріалів для друку відповідно до затверджених проектів; розробка та підготовка для виробництва інших матеріалів, пов`язаних з діяльністю; друк та/або виготовлення матеріалів, пов`язаних із діяльністю; по кожному із видів послуг/робіт сторони попередньо домовляються та по їх закінченню підписують Акт приймання-передачі робіт.

Відповідно до п. 2.3. договору № 05052015 від 05.05.2015 виконавець при необхідності залучає третіх осіб до виконання окремих етапів робіт по договору; при виконанні робіт третіми особами виконавець несе відповідальність за якість та строки виконання цих робіт, як за свої власні.

Пунктами 3.2., 6.1., 6.2. договору № 05052015 від 05.05.2015 встановлено, що замовник своєчасно сплачує надані виконавцем послуги згідно із розділом 6 договору та Актами приймання-передачі; замовник здійснює оплату робіт виконавця по договору протягом 5 (п`ти) днів з дати підписання Акту приймання-передачі та на підставі рахунку; оплата робіт виконавця здійснюється замовником шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок виконавця, вказаний в договорі.

Згідно з п. 7.1. договору № 05052015 від 05.05.2015 виконавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання по договору, після підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт уповноваженими представниками сторін.

Договір укладений з дотриманням істотних умов, підписаний директором ТОВ Прогруп ОСОБА_1 з одного боку, директором ТОВ Комерс Транс ОСОБА_2 - з іншого боку, скріплений печатками сторін та відповідає вимогам ст. ст. 203, 204, 207, 208, 655, 656 Цивільного кодексу України.

На підтвердження виконання вказаного договору позивач надав:

- Акт № 46 здачі приймання робіт (наданих послуг) від 30.05.2015, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 244 300,00 грн.;

- звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 244 300,00 грн.;

- Акт № 47 здачі приймання робіт (наданих послуг) від 30.05.2015, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 192 800,00 грн.;

- звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 192 800,00 грн.;

- Акт № 48 здачі приймання робіт (наданих послуг) від 30.05.2015, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 213 650,00 грн.;

- звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 213 650,00 грн.;

- Акт № 49 здачі приймання робіт (наданих послуг) від 30.05.2015, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 242 700,00 грн.;

- звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 242 700,00 грн.;

- Акт № 50 здачі приймання робіт (наданих послуг) від 31.05.2015, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 199 800,00 грн.;

- звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 199 800,00 грн.;

- Акт № 51 здачі приймання робіт (наданих послуг) від 31.05.2015, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 258 400,00 грн.;

- звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 258 400,00 грн.;

- Акт № 52 здачі приймання робіт (наданих послуг) від 31.05.2015, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 248 300,00 грн.;

- звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 248 300,00 грн.;

- Акт № 88 здачі приймання робіт (наданих послуг) від 17.07.2015, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 190 800,00 грн.;

- звіт про проведення рекламної діяльності в липні 2015 року на загальну суму 190 800,00 грн.;

- Акт № 89 здачі приймання робіт (наданих послуг) від 19.07.2015, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 205 300,00 грн.;

- звіт про проведення рекламної діяльності в липні 2015 року на загальну суму 205 300,00 грн.;

- Акт № 91 здачі приймання робіт (наданих послуг) від 20.07.2015, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 188 900,00 грн.;

- звіт про проведення рекламної діяльності в липні 2015 року на загальну суму 188 900,00 грн.

Розрахунок позивача із ТОВ Комерс Транс проведено у повному обсязі, заборгованість за договором № 05052015 від 05.05.2015 відсутня.

ТОВ Комерс Транс оформив наступні податкові накладні:

- № 62 від 30.05.2015 на суму 244 300,00 грн, в т.ч. ПДВ 40 716,67 грн.;

- № 65 від 30.05.2015 на суму 242 700,00 грн, в т.ч. ПДВ 40 450,00 грн.;

- № 63 від 30.05.2015 на суму 192 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 32 133,33 грн.;

- № 64 від 30.05.2015 на суму 213 650,00 грн, в т.ч. ПДВ 35 608,33 грн.;

- № 68 від 31.05.2015 на суму 248 300,00 грн, в т.ч. ПДВ 41 383,33 грн.;

- № 67 від 31.05.2015 на суму 258 400,00 грн, в т.ч. ПДВ 43 066,67 грн.;

- № 69 від 31.05.2015 на суму 199 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 33 300,00 грн.;

- № 48 від 17.07.2015 на суму 190 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 31 800,00 грн.;

- № 50 від 19.07.2015 на суму 205 300,00 грн, в т.ч. ПДВ 34 216,57 грн.;

- № 53 від 20.07.2015 на суму 188 900,00 грн, в т.ч. ПДВ 31 483,33 грн.

на час здійснення господарських операцій контрагент позивача перебував на обліку в органах ДФС та був зареєстрований у встановленому законом порядку платником податку.

Посилання апелянта на відсутність деталізації опису маркетингових послуг в наданих позивачем документах, не є суттєвою у сукупності та не тягне за собою недійсність первинних документів, а тому не може свідчити про нереальність господарських операцій, які ними підтверджуються.

Податковим органом не доведено неможливості виконання контрагентом позивача наявними у нього силами та засобами умов договору № 05052015 від 05.05.2015.

Апелянт також вказує про порушення кримінальної справи та надання дозволу слідчим суддею на тимчасовий доступ до речей і документів ТОВ Нумізіра Сістем (код ЄДРПОУ 39822450), проте, вказане не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій, проведених позивачем та ТОВ Комерс Транс .

За правовою позицією Верховного суду викладеної у постанові від 26.06.2018 № 826/5522/14, факт порушення кримінальної справи не доводить складу податкового правопорушення за наявності факту подальшого використання придбаного товару.

Обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не може бути покладено в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами.

Така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17.

Факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Дану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 18.09.2018 року у справі №802/2231/17-а.

Досліджені первинні документи, які згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України, є підставою для податкового обліку, як зазначалося, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.

Контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та надано доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Платник податків не повинен нести негативних наслідків, у зв`язку з вчиненням своїм контрагентом порушень податкового законодавства України.

Враховуючи викладене у сукупності, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги. Інші доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі вказаного не спростовують, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прогруп до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. І. Шурко

Повний текст постанови виготовлено 26.07.2019