Рішення

від 30.07.2019 по справі 428/12639/18

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/12639/18

Провадження №2/428/1148/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

за участю представника позивача Головченка А.О .

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Державного підприємства Сєвєродонецьке лісомисливське господарство м. Сєвєродонецьк до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником в порядку регресу,

встановив:

ДП Сєвєродонецьке лісомисливське господарство м. Сєвєродонецьк звернулося до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником в порядку регресу, мотивуючи вимоги тим, що 10.12.2015р. відносно ОСОБА_2 , який являється лісничим Борівського лісництва ДП Сєвєродонецького ЛМГ було складено протокол про адміністративне правопорушення №000347 за порушення вимог природоохоронного законодавства. Внаслідок чого відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.64 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136грн.. Разом з цим, за позовом Державної екологічної інспекції у Луганській області з позивача ДП Сєвєродонецьке лісомисливське господарство м. Сєвєродонецьк було стягнуто на користь держави збитки у розмірі 41586,76грн. з зобов`язанням перерахувати на балансовий рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району Луганської області. Оскільки позивач - ДП Сєвєродонецьке лісомисливське господарство м. Сєвєродонецьк сплатив збитки державі, яки виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків, то вважає, що має право регресної вимоги відшкодування з відповідача ОСОБА_2 .. Тому, ДП Сєвєродонецьке лісомисливське господарство звернулось до суду з позовом і просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача шкоду в порядку регресу у розмірі 41586,76грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1762грн..

Представник позивача Головченко А.О. у вступному слові надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, додатково пояснив, що на момент завдання шкоди підприємству відповідач ОСОБА_2 перебував з підприємством у трудових відносинах. Згідно положень п. 3, 5 ч.1 ст.134 КЗпП України, відповідач ОСОБА_2 несе повну матеріальну відповідальність за недостачу деревини, однак документу, який підтверджує факт передачі деревини він не має, та за шкоду, яка завдана діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Згідно позиції ЄСПЛ адміністративне провадження прирівняне до кримінального провадження. Оскільки відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, штраф він сплатив, то представник позивача вважає, що дії ОСОБА_2 підпадають під п.3 ч.1 ст.134 КЗпП України, а ст.132 КЗпП України у даному випадку не може бути застосована. Договір про повну матеріальну відповідальність між підприємством та відповідачем ОСОБА_2 не укладався, підприємство керувалось лише його посадовою інструкцією. Докази завдання підприємству шкоди внаслідок дій відповідача наявні в матеріалах справи, інших доказів не має. Осіб, які самовільно здійснили вирубку лісу так і не знайшли. ОСОБА_2 не звертався до правоохоронних органів з відповідною заявою, а підприємству стало відомо про ці обставини лише після пред`явлення позову Державною екологічною службою у 2016 році. Збитки на користь держави підприємство сплатило 11.09.2018р..

Відповідач ОСОБА_2 у вступному слові заперечував проти задоволення позову та пояснив, що рубка лісу на спірній ділянці відбулась протягом 2014-2015р. незаконними збройними формуваннями, які на той час мали на спірній ділянці свої укріплення. У нього не було доступу до ділянки, оскільки там діяв пропускний режим. Виконувати посадові обов`язки було складно через нестачу штату та неповний робочий день, однак докладав усих зусиль. Крім того, спірна земельна ділянка за ним не закріплена, а закріплена за майстром лісу, яким він керує - організовує його роботу. Лісогосподарство не зверталось до правоохоронних органів з відповідною заявою. До участі у господарському процесі його не залучали.

Представник відповідача ОСОБА_3 . у вступному слові заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснив, що підприємство не створювало належних умов для виконання працівниками своїх посадових обов`язків. Штат був наявний не в повному обсязі. Відповідач не мав доступу до спірної ділянки лісу, а керівництво не зверталось до правоохоронних органів з відповідною заявою щодо незаконної самовільної вирубки лісу. У зазначеному випадку дія або бездіяльність відповідача відсутня, а отже ОСОБА_2 не мав можливості запобігти вирубці лісу. Позивачем не надано доказів розміру шкоди, спричиненої незаконною вирубкою, а відповідач не приймав участі у господарському процесі. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до копії протоколу №000347 від 10.12.2015р. про адміністративне правопорушення, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Луганської області Греком О.С. складено протокол відносно ОСОБА_2 , який працює на посаді лісничого Борівського лісництва ДП Сєвєродонецьке ЛМГ , про те, що 10.12.2015р. о 15-00год. ним встановлено факт порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, а саме ОСОБА_2 , будучи лісничим Борівського лісництва ДП Сєвєродонецьке ЛМГ , являючись особою відповідальною за організацію заходів з охорони лісів від самовільних рубок, своєчасно не виявив факт самовільної рубки та не направив матеріали на правоохоронні органи для встановлення винних осіб в кв. 95, що є порушенням п.12 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затв. Постановою КМУ від 23.05.2007р. №761. Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.12.2015р. №000347, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Луганської області Греком О.С. складено протокол відносно ОСОБА_2 визнано лісничого Борівського лісництва ДП Сєвєродонецьке ЛМГ ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.64 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 136грн.. Відповідно до копії чеку №16122015124539 від 16.12.2015р., ОСОБА_2 сплатив адміністративний штраф у розмірі 136грн.. Відповідно до копії рішення Господарського суду Луганської області від 07.06.2017р. по справі №913/1031/16 за позовом Державної екологічної інспекції у Луганській області м. Сєвєродонецьк Луганської області до Державного підприємства Сєвєродонецьке лісомисливське господарство м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 41886,76грн., позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства Сєвєродонецьке лісомисливське господарство м. Сєвєродонецьк Луганської області на користь держави збитки у розмірі 41586,76грн.. Відповідно до копії повідомлення Державного підприємства Сєвєродонецьке лісомисливське господарство м. Сєвєродонецьк Луганської області від 08.06.2018р. №245, повідомлено ОСОБА_2 про намір пред`явлення позову про стягнення суми шкоди в регресному порядку в сумі 41586,76грн. або права самостійно її відшкодувати в добровільному порядку. Відповідно до копії постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №54709012 від 19.09.2018р., виконавче провадження з примусового виконання наказу №913/1031/16, виданого 07.06.2017р. Господарським судом Луганської області закінчено у зв`язку з виконанням боржником рішення суду у повному обсязі.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступні норми Закону.

Відповідно до ч.1 ст.1192 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З аналізу зазначеного положення законодавства, вбачається, що на боржника за регресною вимогою покладається обов`язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі. Однак, виключення з цього положення можуть бути встановлені законом.

Так, відповідно до ст.132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

При цьому, суд не може прийняти до уваги посилання представника позивача на застосування до спірних відносин положення ст.134 КЗпП України щодо повної матеріальної відповідальності, оскільки таке посилання суперечить п.п. 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам організаціям їх працівниками №14 від 29.12.1992р.. Також, суд не приймає посилання представника позивача щодо наявності у діях ОСОБА_2 ознак діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, оскільки притягнення особи до адміністративної відповідальності органом державної влади, наділеним певними функціями, а не судом не може бути прирівняно до діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Стосовно, розміру шкоди, завданої підприємству, суд зазначає, що згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам організаціям їх працівниками №14 від 29.12.1992р., суддя незалежно від обставин справи має, зокрема, вирішити питання про подання сторонами доказів про винне порушення працівником обов`язків за трудовим договором і наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і шкодою, яка наступила, час її виявлення, пояснень працівника, актів і доповідних записок службових осіб, матеріалів службових перевірок, вироку суду чи постанови органу розслідування, наказу за результатами перевірки даного випадку, висновків компетентних органів або експертизи про допущені порушення і причини шкоди, документів про коло трудових обов`язків працівника; інших доказів, які мають значення для визначення виду матеріальної відповідальності і розміру сум, що підлягають стягненню, - договору про повну індивідуальну чи колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, довіреності чи іншого разового документа на одержання працівником під звіт матеріальних цінностей, даних про заподіяння працівником шкоди у нетверезому стані, розрахунків розподілу шкоди між членами бригади, довідок про тарифну ставку працівника при бригадній матеріальній відповідальності або його заробіток за два календарні місяці, які передували заявленню вимог про відшкодування шкоди, в інших випадках, про склад його сім`ї, наявність у працівника цінного майна (будинку, автомобіля тощо), підсобного господарства, інших доходів; дані про умови праці і зберігання матеріальних цінностей, доповідні записки працівника з цих питань.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з позивачем ДП Сєвєродонецьке лісомисливське господарство м. Сєвєродонецьк на посаді лісничого, що сторонами не оспорюється. 10.12.2015р. о 15-00год. Державною екологічною інспекцією було виявлено факт самовільної рубки лісу та притягнено ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.64 КУпАП. При цьому, суд зауважує, що з матеріалів справи не можливо встановити коли саме відбулась самовільна рубка лісу, які саме збитки були спричинені (вартість кожного зрубаного дерева), на якій ділянці лісу відбулась самовільна рубка лісу, хто відповідальний за таку ділянку лісу, чи були створені умови для виконання посадовою особою своїх посадових обов`язків, враховуючи ситуацію у Луганській області в період проведення антитерористичної операції. Крім того, сторонами не було надано суду жодного доказу на підтвердження наявності повної чи часткової матеріальної відповідальності працівника перед підприємством, дані про умови праці і зберігання матеріальних цінностей тощо.

Отже, обставини, викладені позивачем в обґрунтування позову не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, тому позовна заява ДП Сєвєродонецьке лісомисливське господарство до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 41586,76грн., заподіяної працівником в порядку регресу, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 278-279, 294, 319, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Державного підприємства Сєвєродонецьке лісомисливське господарство (код ЄДРПОУ 00993610, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, смт. Сиротиине, вул. Мира, буд. 86) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , лісничого Борівського лісництва Державного підприємства Сєвєродонецьке лісомисливське господарство , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 41586,76грн., заподіяної установі працівником в порядку регресу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І. О. Юзефович