Постанова

від 31.07.2019 по справі 120/1718/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1718/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

31 липня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року (повний текст якої складено у м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у травні 2019 року позивач - ОСОБА_1 в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради", в якому просила визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу неповнолітній дитині - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на відвідування навчального закладу з мотивів відсутності у дитини всіх обов`язкових профілактичних щеплень та зобов`язати відповідача надати дозвіл на відвідування неповнолітньою дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчального закладу при відсутності у дитини всіх обов`язкових профілактичних щеплень.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з підстав, зазначених у п.1 ч.1 ст.170 КАС України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що посилання суду першої інстанції на постанову Верховного суду від 17.04.2019 у справі №682/1692/17 є хибним, оскільки правовідносини у зазначеній справі є іншими ніж ті, що у даній справі. Зазначені обставини, на думку апелянта, вказують на те, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки за своїм характером спір є публічно-правовим.

Відповідач та третя особа не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.304 КАС України.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. При цьому, 31 липня 2019 року до суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

З огляду на викладене, протокольною ухвалою колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про видачу документа, що дозволить її дитині відвідувати навчальний заклад, не дивлячись на відсутність всіх необхідних щеплень.

Листом від 06.05.2019 №161 відповідач повідомив про відсутність законних підстав для видачі документа, який надасть змогу дитині позивача відвідувати навчальний заклад без всіх необхідних щеплень.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду за захистом прав та інтересів своєї неповнолітньої дитини.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги фактично стосуються оскарження відмови закладу охорони здоров`я у видачі медичної довідки про можливість відвідування навчального закладу, яка видається за результатами медичного огляду та з урахуванням інформації, що міститься, зокрема, в карті профілактичних щеплень. Водночас видача медичної довідки є різновидом медичних послуг, які надають населенню в закладах охорони здоров`я, в тому числі державних та комунальних. Такий вид діяльності не належить до публічно-владних управлінських функцій, а у спірних правовідносинах відповідач не є суб`єктом владних повноважень, дії або бездіяльність якого можуть бути оскаржені до адміністративного суду. Таким чином, позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі (пункт 1 частини 1 статті 170 КАС України), оскільки спір має приватноправовий характер.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Положеннями ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовим спором визнає, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За приписами ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, а також з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Натомість, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом оскарження є дії відповідача щодо відмови видати позивачу медичну довідку для відвідування неповнолітньою дитиною навчального закладу без проведення необхідних щеплень.

Підставою для звернення ОСОБА_1 до відповідача із вказаним зверненням, стала вимога ст. 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", відповідно до якої до навчального закладу не може бути прийнято дитину без проведення відповідного медичного обстеження та надання висновку ЛКК (у разі відсутності у дитини щеплень) про відсутність протипоказань для відвідування дошкільного навчального закладу.

У Положенні про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою КМ України від 12 березня 2003 р. №305 зазначено, що прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється керівником протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, медичної довідки про стан здоров`я дитини з висновком лікаря, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження.

Як встановлено із змісту заяви від 17.04.2019, адресованої відповідачу, ОСОБА_1 , мати неповнолітньої ОСОБА_2 , відмовилася від щеплень з міркувань безпеки здоров`я дитини. Між тим, позивач не може влаштувати дитину до навчального закладу, оскільки одним із документів, який подається при влаштуванні дитини до навчального закладу є медична довідка про допуск дитини до відвідування навчального закладу. Такий допуск їй не видають по причині відсутності у дитини всіх необхідних щеплень.

Відповідно до ст. 12, 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, зобов`язані надавати об`єктивну інформацію особам, яким проводять щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень і можливі післявакцинальні ускладнення.

Дане право на відмову від щеплень закріплене і в п. 18 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказам МОЗ України від 03.02.2006 р. № 48. У разі, якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв`язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів, вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

Питання відвідування дошкільного навчального закладу дитиною, батьки яких відмовилися від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією, як це передбачено наказом Міністерства охорони здоров`я України № 434 від 29 листопада 2002 року "Про затвердження Положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу".

Згідно з ст. 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" ЛКК має право видати довідку про можливість відвідування дитиною шкільного закладу без проведення щеплень тільки у разі наявності у дитини медичних протипоказань для проведення вакцинації.

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави для висновку про те, що довідка про можливість відвідування дитиною шкільного закладу без проведення щеплень надається за результатами обстеження ЛКК.

Положення про лікарсько-консультативну комісію затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917 (далі - Положення №917).

Відповідно до п. 3 Положення №917 лікарсько-консультативні комісії функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських райдержадміністрацій.

Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації дитини-інваліда, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються або перебувають діти.

Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги є закладом охорони здоров`я , що створюється з метою забезпечення потреб населення у первинній медичній допомозі, створюється за рішенням органу/органів місцевого самоврядування, у тому числі об`єднаної територіальної громади і діє на підставі Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 29.07.2016 № 801.

Таким чином, Комунальне підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради", дії якого фактично оскаржує позивач, перебуває у віданні МОЗ, у межах та у порядку, встановленому Положенням, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права її дитини на освіту і мають обов`язковий характер для інших суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, у даному випадку відповідач, у якому створена і функціонує ЛКК, діє як суб`єкт владних повноважень, а відтак спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином не визначив характер спору, не встановив предмет та підстави заявлених позовних вимог, правові наслідки оскаржуваних рішень, внаслідок чого дійшов до передчасного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, а тому відповідно до ст. 320 КАС України ухвала суду підлягає скасуванню, як така, що винесена із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 320 КАС України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 31 липня 2019 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.