Рішення
від 22.07.2019 по справі 915/1784/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року Справа № 915/1784/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

прокурора: Бескровної І.І., служб.посвід.№035058 від 13.08.2015;

представника позивача: не з`явився;

представника відповідача-1: не з`явився;

представника відповідача-2: Кожевіної Н.М., розпорядження №5 від 12.11.2015;

представника відповідача-3: Корець С.В. - ордер серія МК №916087 від 18.01.2019,

Кожевіна О.В. - керівник;

представника відповідача-4: Бессчастної А.В., ордер серія МК №330071 від 08.01.2019;

у присутності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (54001, м.Миколаїв, вул.Нікольська, буд.73) в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (57453, Миколаївська обл., Березанський р-н, с.Коблеве, вул.Одеська, буд.4; ідент.код 04375748) ,

до відповідача-1: Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (57400, Миколаївська обл., смт.Березанка, вул.Центральна, буд.33; ідент код 04056693),

до відповідача-2: Київської міської профспілкової організації працівників малого та середнього бізнесу Єднання (01601, м.Київ, вул.Велика Житомирська, буд.15А; ідент.код 13671397),

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю Коблево Ресорт Маріне (57453, Миколаївська обл., Березанський р-н, с.Коблеве, вул.Кишинівська, буд.2/1; ідент.код 38823956),

до відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю Єднання (57453, Миколаївська обл., Березанський р-н, с.Коблеве, вул.Кишинівська, буд.1; ідент.код 31050444),

про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської РДА №1258 від 30.12.2009;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок №2366 від 09.12.2010;

- визнання недійсними державних актів серії НОМЕР_1 №959809, 959810 від 25.12.2012 на право власності на земельні ділянки;

- витребування від відповідача-2 та відповідача-4 земельних ділянок,-

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, Київської міської профспілкової організації працівників малого та середнього бізнесу «Єднання» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Коблево Ресорт Маріне» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Єднання» , в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №1258 від 30.12.2009 про продаж Київській міській профспілковій організації працівників малого та середнього бізнесу «Єднання» земельних ділянок для рекреаційного призначення під обслуговування бази відпочинку прощею 1,3819 га, які знаходяться в її користуванні та розміщені за адресою: зона відпочинку «Коблеве» за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського Миколаївської області;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу №2466 від 09.12.2010 земельних ділянок загальною площею 1,3819 га, в тому числі ділянки площею 0,6228 га з кадастровим номером НОМЕР_2 та площею 0,7591 га з кадастровим номером НОМЕР_3 за адресою: с. АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, що посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б., про що в Державному реєстрі правочинів 09.12.2010 зроблено запис №2466;

- визнати недійсним виданий 25.12.2012 Київській міській профспілковій організації працівників малого та середнього бізнесу «Єднання» державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,7591 га з кадастровим номером НОМЕР_3 ;

- визнати недійсним виданий 25.12.2012 Київській міській профспілковій організації працівників малого та середнього бізнесу «Єднання» державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку площею 0,6228 га з кадастровим номером НОМЕР_2 ;

- витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Коблево Ресорт Маріне» у власність Коблівської об`єднаної територіальної громади в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,7591 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0080 нормативною грошовою оцінкою 4294759,76 грн;

- витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Єднання» у власність Коблівської об`єднаної територіальної громади в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,6228 га з кадастровим номером 4820982200:09:000:0207 нормативною грошовою оцінкою 587654,03 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на положення ст.19 Конституції України, ст.21, ч.ч.1, 2 ст.203, ст.215, п.3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, ст.ст.3, 59, 60, 80, 83, 84, ч.ч.3, 4 ст.122, ч.ч.1, 2 ст.126, ст.152, абз.1 п.12 розд.Х Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст.85, 88 Водного кодексу України, ст.43 Закону України Про місцеві державні адміністрації та ст.ст.1, 2, 6, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , обґрунтовані прокурором наступним:

- розпорядження Березанської РДА №1285 від 30.12.2009 про продаж КМПОПМСБ Єднання земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_2 :

1) прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки спірні земельні ділянки на час видачі оскаржуваного розпорядження перебували у державній власності, знаходились поза населеним пунктом с.Коблеве та надавались для потреб, не передбачених ч.3 ст.122 ЗК України, а тому, в силу приписів ч.ч.3, 4 ст.122 ЗК України, повноваження щодо розпорядження ними належали Миколаївській ОДА, яка не уповноважувала Березанську РДА на розпорядження спірними земельними ділянками, тобто, при прийнятті спірного розпорядження Березанська РДА перевищила надані їй законом повноваження та незаконно (без необхідного обсягу цивільної дієздатності) в односторонньому та позасудовому порядку, поза волею належного розпорядника - Миколаївської ОДА продала спірні земельні ділянки КМПОПМСБ Єднання , чим порушила приписи вказаних нормативних актів;

2) видане поза межами визначеної законом компетенції та з порушенням правового режиму земель прибережної захисної смуги, що суперечить приписам ст.ст.59, 60, 84 Земельного кодексу України та ст.ст.85, 88 Водного кодексу України, оскільки останні повністю входять у прибережну захисну смугу Чорного моря. Вказує, що відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом та не змінює правовий режим захисної смуги;

3) суперечить законодавству, порушує інтереси держави, що згідно зі ст.ст.16, 21 ЦК України, ст.152 ЗК України та ст.43 Закону України Про місцеві державні адміністрації є підставою для визнання його незаконним і скасування в судовому порядку;

- укладений на підставі незаконного розпорядження №1285 від 30.12.2009 між Березанською РДА та КМПОПМСБ Єднання договір купівлі-продажу земельних ділянок №2466 від 09.12.2010 підлягає визнанню недійсним на підставі ст.21, ч.ч.1, 2 ст.203, ст.215 ЦК України, ст.152 ЗК України;

- оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах щодо прав на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, так і державні акти, на підставі яких їх видано, а тому, у зв`язку з визнанням незаконним і скасуванням розпорядження Березанської РДА №1258 від 30.12.2009, визнанням недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок №2466 від 09.12.2010, видані 25.12.2012 КМПОПМСБ Єднання державні акти серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,7591 га з кадастровим номером НОМЕР_3 та серії НОМЕР_5 на ділянку площею 0,6228 га з кадастровим номером НОМЕР_2 також підлягають визнанню недійсними;

- ТОВ Коблево Ресорт Маріне отримало право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 , а ТОВ Єднання - на ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 як вклад до статутного капіталу, що прирівнюється до відплатних правочинів. Вибуття спірних земельних ділянок відбулось без волі власника - держави в особі Миколаївської ОДА, а тому, у відповідності до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, належним способом захисту порушеного права власності є витребування земельних ділянок від їх нинішніх власників ТОВ Коблево Ресорт Маріне та ТОВ Єднання відповідно;

- спірні земельні ділянки увійшли в межі с.Коблеве на підставі рішення Миколаївської обласної ради №2 від 23.09.2011 Про встановлення та зміну межі населеного пункту Коблево Березанського району Миколаївської області та рішення Коблівської сільської ради за №6 від 16.12.2011 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів по встановленню та зміні межі населеного пункту Коблеве , а тому у відповідності до положень ст.ст.80, 83 ЗК України та ст.ст.1, 2, 6, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Коблівська сільська рада уповноважена за законом розпоряджатись спірними земельними ділянками, які підлягають поверненню даному органу місцевого самоврядування;

- визначальним для представництва прокурором інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим при застосуванні цієї конституційної норми є поняття інтерес держави . Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності. При цьому, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Стосовно землі прибережної захисної смуги закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати таку землю в приватну власність;

- внаслідок незаконного продажу Березанською РДА спірних земельних ділянок порушено інтереси їх нинішнього власника - Коблівської сільської ради. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні. Пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу;

- починаючи з 2016 року, Миколаївською місцевою прокуратурою №1 вживаються активні заходи щодо відновлення законності у розпорядженні землями прибережної захисної смуги Чорного моря. Незважаючи на те, що Коблівська сільська рада уповноважена законом реалізовувати повноваження власника відносно спірного нерухомого майна та повідомлена 05.12.2018 прокуратурою про всі порушення і необхідність їх захисту, нею до цього часу не лише не пред`явлено позов до суду, а й 10.12.2018 повідомлено про небажання це здійснювати. Зазначене свідчить про неналежне здійснення позивачем захисту інтересів держави. Враховуючи викладене, прокурор звертається із зазначеним позовом до суду на захист інтересів держави.

Ухвалою суду від 19.12.2018 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.01.2019.

08.01.2019 від відповідачів ТОВ «Єднання» , ТОВ «Коблево Ресорт Маріне» та КМПОПМСБ «Єднання» до суду надійшов спільний відзив на позов, в якому останні просять суд застосувати до позовних вимог строки позовної давності та у задоволені позову відмовити в повному обсязі посилаючись на наступне:

- право власності відповідачів на земельні ділянки зареєстроване належним чином, вони відкрито здійснювала повноваження власників щодо зазначених земельних ділянок, інформація про зазначені земельні ділянки (в тому числі, що вони перебувають у приватній власності) внесена до карти Держгеокадастру, яка знаходиться у публічному доступі;

- земельні ділянки були віднесені до меж с.Коблеве рішеннями Миколаївської обласної ради №2 від 23.09.2011 та Коблівської сільської ради №6 від 16.12.2011, тобто 7 років тому. Також про обізнаність Коблівської сільської ради про ту обставину, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , знаходяться у приватній власності свідчить рішення Коблівської сільської ради №6 від 17.10.2014 Про зміну та привласнення юридичної адреси об`єктам нерухомого майна . По зазначеним категоріям справ не встановлено спеціальні строки позовної давності, отже застосовується загальний строк позовної давності у 3 роки. Таким чином, на дату звернення з позовом до суду строк позовної давності скінчився. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Відповідно до положень ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України до заявлених у позовній заяві позовних вимог необхідно застосувати строк позовної давності та відмовити у позові;

- за позовними вимогами щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської РДА №1258 від 30.12.2009 позивачем не може бути Коблівська сільська рада, оскільки вирішення такого питання віднесено до компетенції Миколаївської ОДА, а тому позивачем має бути Миколаївська обласна державна адміністрація, а не Коблівська сільська рада. Таким чином, і за іншими вимогами Коблівська сільська рада є неналежним позивачем;

- прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду. Крім того, в даному випадку здійснюється захист інтересів не держави, а Коблівської сільської ради - органу місцевого самоврядування, який не є органом державної влади, а є представницьким органом, через який здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності. Право власності на земельні ділянки було набуто відповідачами на підставі рішення органу державної влади - розпорядження Березанської РДА, а кошти за даними договорами було сплачено до бюджету, з огляду на що, в даному випадку відсутні обставини, наявність яких є підставою для застосування статті 388 ЦК України, якою прокурором в позові обґрунтовується необхідність вилучення земельних ділянок, а саме - земельні ділянки не були загублені власником або особою, яка ними володіла; вони не були викрадені у власника або особи, якій земельні ділянки були передані у володіння; земельні ділянки не вибули з володіння власника або особи, якій вони були передані у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом;

- власником спірних земельних ділянок була держава та за твердженням прокурора, на час вчинення оскаржуваних правочинів здійснення повноважень власника щодо земельних ділянок відносилось до компетенції Миколаївської ОДА. Статтею 388 ЦК України передбачено, що майно має право витребувати від добросовісного набувача власник із володіння якого воно вибуло, проте, земельні ділянки не вибували із володіння Коблівської сільської ради;

- право власності на земельні ділянки набуто на підставі належним чином виконаного КМПОПМСБ Єднання відплатного договору та на земельних ділянках знаходиться нерухоме майно, належне відповідачам, а тому вилучення земельних ділянок завдасть значних збитків відповідачам. Заявлення позовних вимог про витребування земельних ділянок без надання компенсації або відшкодування порушує право відповідачів на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950;

- прокурором не враховано, що в редакції Водного кодексу України, яка діяла до 05.01.2011, стаття 88 лише визначала розміри прибережних захисних смуг та не містила обмеження щодо перебування земельних ділянок прибережної захисної смуги виключно у державній або комунальній власності;

- стаття 60 ЗК України встановлює розміри прибережних захисних смуг та не містить обмежень щодо їх використання. Стаття 62 ЗК України визначає обмеження щодо використання земельних ділянок прибережної зони, проте не встановлює обмежень щодо можливості перебування у приватній власності. Відповідачі вказують, що користуються земельними ділянками у відповідності зі ст.62 ЗК України;

- статтею 59 ЗК України (в редакції чинній на момент укладання угод) встановлено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, а частини 3, 4 якої встановлювали порядок надання земель прибережної зони у користування та в оренду, та не містять заборони щодо передачі їх у власність. В редакції Земельного кодексу України, що діє на даний час статус землі водного комплексу регулюється статтями 78, 79 та не містить обмежень щодо їх передачі у приватну власність;

- крім того, для укладення договору купівлі-продажу КМПОПМСБ Єднання розробило технічну документацію щодо землеустрою земельних ділянок, яка була погоджена в порядку, встановленому чинним законодавством, та на даний час зберігається в Березанській РДА.

До того ж, 08.01.2019 від ТОВ Єднання до суду надійшло клопотання про витребування у Березанської РДА копій розпоряджень №848 від 10.11.2010 та №355 від 19.04.2010, а також у Відділі у Березанському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області всієї наявної землевпорядної документації на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , яке з посиланням на положення ч.1 ст.81 ГПК України обґрунтоване тим, що дослідження вищевказаних доказів є необхідним для встановлення обставин, які мають значення для розгляду справи щодо підстав та правомірності набуття відповідачами права власності на спірні земельні ділянки.

В судовому засіданні під час розгляду вказаного клопотання судом встановлено, що ТОВ Єднання самостійно не зверталося до Березанської РДА та Відділу у Березанському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з письмовими заявами (листами) щодо надання йому копій вказаних в клопотанні документів. До того ж, відповідачем - ТОВ Єднання не наведено причин неможливості самостійного отримання вказаних документів.

З огляду на таке, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ Єднання про витребування доказів судом та необхідність надання ТОВ Єднання часу для отримання вказаних документів самостійно.

Ухвалою суду від 21.01.2019 відмовлено ТОВ Єднання у задоволенні клопотання вих.№19/08-01/1 від 08.01.2019 про витребування доказів, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 18.02.2019.

17.01.2019 від прокурора надійшли відповідь на відзив, а також заява про визнання поважними причин пропуску позовної давності на звернення до суду з позовом, які обґрунтовані наступним:

- у відзиві на позовну заяву ТОВ Єднання не повідомило, які саме докази з часом втрачено або які з наявних у справі №915/1784/18 викликають сумнів у їх достовірності, а тому посилання відповідача на практику Європейського суду з прав людини у справах ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії , Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства є безпідставним. Натомість у справі №915/1784/18 наявні всі належні та допустимі докази, якими обґрунтовано позовні вимоги;

- початок перебігу строку позовної давності пов`язано з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушено стало відомо про таке порушення. Про вказані в позові порушення Коблівській сільській раді стало відомо лише з повідомлення Миколаївської місцевої прокуратури №1 про пред`явлення даного позову №(15-31)16252вих-18 від 05.12.2018 до суду, та, у свою чергу, органи прокуратури Миколаївської області дізнались про них у липні 2018 року зі звернення ОСОБА_2 , оскільки, про об`єктивну неможливість позивача дізнатись про порушення свого права (відбулось в умовах неочевидності) та своєчасно звернутись до суду за його захистом свідчать: факт відчуження спірних земельних ділянок задовго до часу, коли їх власником мала стати Коблівська сільська рада, наявність у неї обмежених відомостей про розпорядження, договір купівлі-продажу земельних ділянок і державні акти на право власності на них, відсутність у Коблівської сільської ради законодавчих підстав витребувати повний обсяг документів, на підставі яких їх видано, а саме:

1) на підставі рішень Миколаївської обласної ради №2 від 23.09.2011 та Коблівської сільської ради за №6 від 16.12.2011 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_6 , НОМЕР_3 в масиві інших земель загальною площею 1235,5108 га увійшли до складу населеного пункту с.Коблеве. Вказані рішення та землевпорядна документація не містять переліку всіх земельних ділянок, за рахунок яких збільшено територію с.Коблеве;

2) незаконний продаж спірних земельних ділянок відбувся задовго до того часу, як повноваження власника щодо них мали перейти до позивача. Згідно з інформацією Коблівської сільської ради №1922 від 11.12.2018 Березанська РДА не передавала сільській раді спірний договір купівлі-продажу земельних ділянок №2466 від 09.12.2010 після їх входження в межі с.Коблеве. Також до Коблівської сільської ради не надходили оригінал/копія цього договору чи інформація від Миколаївської ОДА або органів контролю про відсутність згоди облдержадміністрації на розпорядження Березанською РДА ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_7 0207, НОМЕР_8 : НОМЕР_9 0080;

3) на підставі рішень №2 від 23.09.2011, №6 від 16.12.2011 та документів, що стали підставою для їх прийняття, ні в 2011 році, ні на даний час Коблівській сільській раді неможливо зробити висновок про порушення її права власності на спірні земельні ділянки;

4) ТОВ Коблево Ресорт Маріне 14.08.2014 звернулось до Коблівської сільської ради із заявою №091-01/06 від 11.08.2014 про зміну юридичних адрес земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . Згідно з текстом вказаної заяви товариство надало копії державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 , протоколів загальних зборів учасників товариства №1 від 24.07.2013, №42 від 23.07.2013, статуту товариства та виписки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Вищевказані документи підтверджують лише перехід від Березанської РДА до ТОВ Коблево Ресорт Маріне права власності на земельну ділянку, водночас жодним чином не свідчать про порушення цим самим права власності Коблівської сільської ради. Як до моменту надходження звернення товариства №091-01/06 від 11.08.2014, так і після прийняття рішення щодо зміни юридичних адрес ділянок сільська рада з об`єктивних причин не могла довідатись про порушення свого права. Так, при відведенні у власність або користування належних державі земель законодавством України не передбачено отримання погодження від органу місцевого самоврядування;

5) під час зміни юридичних адрес земельних ділянок Коблівська сільська рада не мала законних підстав вимагати від ТОВ Коблево Ресорт Маріне інших документів, окрім тих, що були долучені до звернення №091-01/06 від 11.08.2014. А на підставі останніх об`єктивно неможливо зробити висновок про наявність/відсутність факту делегування Миколаївською ОДА Березанській РДА права розпоряджатись спірними земельними ділянками;

- Коблівська сільська рада є належним позивачем у даній справі, оскільки, на даний час власником земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 , НОМЕР_8 000: НОМЕР_10 є Коблівська сільська рада. Відновлення її права власності передбачає витребування земельних ділянок від ТОВ Коблево Ресорт Маріне і ТОВ Єднання . Останнє можливе тільки після визнання незаконним і скасування розпорядження Березанської РДА №1258 від 30.12.2009 та визнання недійсними правових титулів відповідачів на володіння ділянками;

- оскільки вибуття спірних земельних ділянок відбулось без волі власника - держави в особі Миколаївської ОДА, тому належним способом захисту порушеного права власності є витребування земельних ділянок від їх нинішніх власників ТОВ Коблево Ресорт Маріне та ТОВ Єднання відповідно;

- стосовно землі прибережної захисної смуги закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати таку землю в приватну власність;

- однією з причин порушення інтересів держави стала умисна протиправна поведінка КМПОПМСБ Єднання , яка в подальшому передала земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 у власність ТОВ Єднання , оскільки КМПОПМСБ Єднання достеменно знала, що користується спірними земельними ділянками на підставі розпорядження, яке видане належним розпорядником - Миколаївською ОДА. Водночас для їх викупу усвідомлено порушила вимоги закону та звернулась до неналежного суб`єкта - Березанської РДА. Правові наслідки, які настануть для ТОВ Єднання за умови задоволення позову прокурора, не перешкоджатимуть отримати відповідну земельну ділянку в користування;

- за результатами системного аналізу статей 59, 60, 84 ЗК України та статей 85, 88 ВК України, установлено, що прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають продажу для обслуговування бази відпочинку.

28.01.2019 від відповідача - ТОВ Єднання до суду надійшли заперечення на відповідь прокурора на відзив, які обґрунтовані наступним:

- оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо передачі земель у постійне користування (сільрада), то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор. В пункті 2 розпорядження Березанської РДА №1258 від 30.12.2009 зазначено, що кошти перерахувати на рахунок місцевого бюджету Коблівської сільської ради № НОМЕР_11 , код ЄДРПОУ23627055, МФО 826013. Перший внесок сплачується на протязі 30 днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки . Відповідно до вказаного пункту КМПОПМСБ Єднання сплатило вартість земельних ділянок до місцевого бюджету Коблівської сільської ради (копії платіжних документів надано до справи) і станом на липень 2013 року повністю розрахувалось за них, що підтверджується довідкою Коблівської сільської ради №751 від 17.07.2013. Крім того, відповідно до розпорядження Коблівської сільської ради №254 від 30.08.2012, яке міститься в технічній документації із землеустрою, було створено комісію для обстеження земельної ділянки КМПОПМСБ Єднання для складання доповнення до технічної документації, що посвідчує право власності на земельні ділянки. Таким чином, документально підтверджується, що Коблівська сільська рада була обізнана про продаж земельних ділянок НОМЕР_2 та НОМЕР_3 КМПОПМСБ Єднання починаючи принаймні з 30.08.2012. Документально підтверджується, що право на позов виникло у Коблівської сільської ради принаймні 30.08.2012, а отже строк позовної давності для судового захисту сплив ще в 2015 році, що є безумовною підставою для відмови в позові;

- прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду;

- у рішеннях Європейського суду з прав людини (п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п.51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства") мова іде не лише про докази, як помилково зазначено у відповіді на відзив, а і про необхідність ... забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів ;

- при поданні позову, а також у відповіді на відзив прокурором безпідставно не взято до уваги, що КМПОГІМСБ "Єднання" набуло права власності на земельні ділянки на підставі рішень органів державної влади, зокрема, Березанської РДА, яка діяла відповідно до статті 128 ЗК України (в редакції станом на час укладення договорів купівлі-продажу), при цьому Миколаївська ОДА погодила надання земельних ділянок у власність КМПОПМСБ "Єднання", що підтверджується висновком Управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Миколаївської ОДА №619-01-24 від 11.07.2012;

- у відповіді на відзив прокурором не зазначено можливих шляхів надання компенсації або належного відшкодування у зв`язку з позбавленням відповідачів права на земельну ділянку;

- Коблівська сільська рада не є особою, яка загубила земельні ділянки, у якої земельні ділянки були викрадені, або вибули з її володіння не з її волі іншим шляхом, оскільки станом на час набуття КМПОПМСБ Єднання права власності на земельні ділянки, Коблівська сільська рада взагалі не була власником земельних ділянок, а тому витребування земельних ділянок на підставі ст.388 ЦК України є неналежним способом захисту прав Коблівської сільської ради за будь-яких обставин;

- статтею 3 ВК України встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також: островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм… . Відповідно до ст.85 ВК України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством . Частиною 1 ст.59 ЗК України встановлено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності . При цьому, відповідно до ч.4 ст.84 ЗК України не можуть передаватись у приватну власність, лише штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів земельні ділянки.

18.02.2019 за клопотанням відповідача-2 та відповідача-4 підготовче засідання відкладалось на 18.03.2019 в зв`язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

18.03.2019 від відповідача - КМПОГІМСБ Єднання до суду надійшли додаткові заперечення на позов прокурора, в яких останній просить суд застосувати до позовних вимог строки позовної давності та у задоволені позову відмовити в повному обсязі посилаючись на наступне:

- діючим законодавством визначений державний орган до компетенції якого віднесене здійснення контролю за дотриманням законодавства під час укладення договорів та передачі землі у власність - органи Держгеокадастру. Саме цим органам надано повноваження щодо проведення перевірок та складання актів перевірок щодо правомірності використання земельних ділянок, а також передавати матеріали перевірок відповідним органам з метою притягнення до відповідальності. Зареєструвавши земельні ділянки у Держгеокадастрі, державний кадастровий реєстратор підтвердив правомірність придбання земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_2 . Порушення норм земельного законодавства встановлюються актами перевірок органів Держгеокадастру. Органами Держгеокадастру перевірки не проводились, акти - відсутні. Таким чином у прокуратури відсутні належні докази порушення норм земельного законодавства під час укладення та виконання договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок;

- прокурор не зазначив у чому саме полягає шкода державі, адже всі кошти за оспорюваним договором купівлі-продажу спірних земельних ділянок в повному обсязі були сплачені відповідачем КМПОГІМСБ Єднання , що підтверджується банківськими виписками та довідкою Коблівської сільської ради. В позові не зазначено, яким чином буде змінено наявну ситуацію у бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельної ділянки у разі задоволення позову;

- діючим законодавством встановлено особливий порядок визначення меж водоохоронних смуг, розташованих в межах населених пунктів (абзаци 10, 11 ст.88 ВК України, п.10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996). Оспорюванні земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (підтверджується рішенням Миколаївської обласної ради від 23.09.2011 №2, лист Коблівської сільської ради від 10.12.2018 №1915). Посилання прокуратури на те, що прибережна захисна смуга встановлюється шириною не менше як 2 кілометри від узрізу води в силу закону, в цьому випадку є неправомірним, оскільки до правовідносин у даній справі мають застосовуватись спеціальні норми, які регулюють розміри та порядок встановлення прибережених захисних смуг саме в населених пунктах та які передбачають необхідність врахування конкретних умов забудови в межах міст. Прокуратурою не надано жодного доказу віднесення оспорюваних ділянок до прибережної смуги.

18.03.2019 від відповідача - ТОВ Єднання до суду надійшли доповнення до заперечень на відповідь прокурора на відзив, в яких останній просить суд застосувати до позовних вимог строки позовної давності посилаючись на наступне:

- прокуратура Березанського району Миколаївської області була обізнана про прийняття Березанською РДА розпорядження №848 від 10.11.2010, яким було внесено зміни до розпорядження №1258 від 30.12.2009, безпосередньо після його прийняття райдержадміністрацією, що підтверджується копією листа Березанської РДА №851/344-01-2-30-19 від 04.03.2019 з додатком - копією вимоги прокуратури №1109 від 09.06.2010;

- про належність КМПОГІМСБ "Єднання" спірних земельних ділянок Прокуратуру Березанського району повідомляла безпосередньо КМПОПМСБ "Єднання", що підтверджується заявою від 26.06.2014 №06/01-25, копія якої була надана представнику ТОВ "Єднання" Березанським відділом Миколаївської місцевої прокуратури №1 (копії листа прокуратури від 04.03.2019 №(15-31)3573вих-19 та заяви КМПОПМСБ "Єднання" від 26.06.2014 №06/01-25;

- Коблівська сільська рада була обізнана про відчуження земельної ділянки не пізніше квітня 2012 року, коли до місцевого бюджету Коблівської сільської ради почали поступати грошові кошти від КМПОПМСБ "Єднання" в оплату за придбану земельну ділянку;

- крім того, обізнаність Коблівської сільської ради про факт продажу земельної ділянки підтверджується також розпорядженням Коблівської сільської ради від 30.08.2012 №254 відповідно до якого було створено ... комісію для обстеження земельної ділянки КМПОПМСБ "Єднання" площею 1,3819 га за адресою: АДРЕСА_4 ... ; довідкою Коблівської сільської ради №751 від 17.07.2013р. про оплату КМПОПМСБ "Єднання" земельної ділянки, придбаної за договором купівлі-продажу від 09.12.2010, в повному обсязі; заявою директора ТОВ "Коблево Ресорт Маріне" на ім`я Коблівського сільського голови про зміну адреси від 11.08.2014 №091-01/06; рішенням Коблівської сільської ради від 17.10.2014 №6 про зміну адрес земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 .

18.03.2019 від ТОВ Єднання до суду надійшло клопотання про витребування доказів, в якому заявник просив суд:

- витребувати у Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області копію розпорядження №355 від 19.04.2010;

- витребувати у Миколаївської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру Держгеокадастру України проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів уздовж Чорного моря та території с.Коблеве;

- витребувати у Державного агентства водних ресурсів України висновок №1-2/261 від 23.05.2017 року про погодження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів уздовж Чорного моря та території с.Коблеве;

- витребувати у Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області Генеральний план с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, затверджений рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №28 від 16.12.2014 року.

Заявою вхід.№4858/19 від 26.03.2019 відповідач-2 підтримав вказане клопотання ТОВ Єднання .

Під час судового засідання 18.03.2019 представником прокуратури надано суду та відповідачам для огляду копію розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області №355 від 19.04.2010, зі змісту якого вбачається, що воно не містить відомостей, які безпосередньо стосуються предмету позову.

Зазначені обставини підтверджені представником ТОВ Єднання , який у судовому засіданні 26.03.2019 не наполягав на витребуванні вказаного документа.

Суд ухвалою від 26.03.2019 частково задовольнив клопотання ТОВ Єднання про витребування доказів та зобов`язав: 1) Миколаївську регіональну філію Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру Держгеокадастру України надати суду в строк до 17.04.2019 належним чином завірену копію проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів уздовж Чорного моря та території с.Коблеве, Березанського району, Миколаївської області; 2) Державне агентство водних ресурсів України надати суду в строк до 17.04.2019 належним чином завірену копію висновку №1-2/261 від 23.05.2017 року про погодження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів уздовж Чорного моря та території с.Коблеве, Березанського району, Миколаївської області; 3) Коблівську сільську раду Березанського району Миколаївської області надати суду в строк до 17.04.2019 належним чином завірену копію генерального плану с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, затверджений рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №28 від 16.12.2014 року.

У зв`язку з витребуванням зазначених доказів 26.03.2019 підготовче засідання було відкладено судом на 17.04.2019.

15.04.2019 від прокурора надійшли письмові пояснення на заперечення та доповнення до заперечень відповідачів. У вказаних поясненнях прокурор зазначає наступне:

- з довідки Коблівської сільської ради від 17.07.2013 вбачається, що КМПОПМСБ Єднання за договором купівлі-продажу землі від 09.12.2010 сплачено 726 тис. грн, при цьому, копія довідки сільської ради, яка подана відповідачем у якості доказу пропуску позивачем строку позовної давності, не містить жодної інформації про підстави укладення цього договору, обізнаності сільської ради (чи можливості бути обізнаною) про порушення інтересів держави та особи, яка їх порушила;

- створення вказаної у розпорядженні Коблівської сільської ради №254 від 30.08.2012 комісії передбачало узгодження меж земельної ділянки відповідача із суміжним землекористувачем. До компетенції такої комісії не належить перевірка законності (підстав) видачі учасникам реального чи потенційного конфлікту правовстановлюючих документів на землю. А факт обстеження ділянки, що на той час перебувала у власності відповідача на підставі не скасованого правового титулу, так само не надавала підстав вважати права сільської ради порушеними;

- про порушення прав Коблівської сільської ради можливо було зробити висновок тільки за наявності обґрунтованого сумніву в тому, що вона вибула з державної власності незаконно, зокрема без згоди Миколаївської облдержадміністрації. Складність такої ситуації (ділянки вибули незаконно з державної власності до того, як мали увійти до комунальної) свідчать про порушення прав позивача в умовах неочевидності. Оскільки порушення прав українського народу відбулись в умовах неочевидності, то обізнаність з певним юридичним фактом (набуття відповідачами права на спірні земельні ділянки) не може говорити про достатні підстави для висновку про порушення строку позовної давності без поважних причин;

- всі документи, які надані ТОВ Єднання до суду, підтверджують лише набуття КМПОПМСБ Єднання права власності на земельну ділянку державної форми власності. Вони не містять жодних даних, які б викликали в Коблівської сільської ради обґрунтований сумнів у тому, що вибули без вільного волевиявлення законного розпорядника (Миколаївської ОДА) та в дійсності повинні були увійти до складу земель комунальної власності у розпорядження Коблівської сільської ради;

- невиявлення сільською радою порушень інтересів держави та незвернення до суду з цим позовом самостійно протягом тривалого часу обґрунтовує повноваження прокурора у цих правовідносинах та необхідність захисту порушених прав та інтересів територіальної громади, при цьому, як вбачається з поданої до матеріалів справи разом із заявою прокурора про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності від 16.01.2019 копії заяви ОСОБА_2 , яка надійшла до прокуратури 03.07.2018, саме з цього часу прокурор був повідомлений про можливі порушення інтересів держави при відведенні спірних земель. Отже, лише з цього моменту прокурор отримав змогу вирішити питання щодо наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру у спірних правовідносинах;

- лист Березанської РДА від 04.03.2019 та додана до нього копія вимоги прокурора від 09.06.2010 про необхідність щомісячного надання копій прийнятих розпоряджень не підтверджують надання прокуратурі спірних розпорядження, договору та державних актів (не містять відомості про дату надсилання цих документів, відмітки про їх отримання прокурором);

- копія заяви КМПОПМСБ Єднання від 26.06.2014 на адресу прокуратури Березанського району також не доводить факту обізнаності з 2014 року прокурора (чи можливості бути обізнаним) про наявність порушень вимог закону при відведенні спірних земель, зокрема, зазначена заява спрямована на вжиття заходів до усунення порушень (перешкоджання іншою особою використовувати земельну ділянку дійсним власником КМПОПМСБ Єднання ). Зі змісту цієї заяви не вбачаються можливі порушення вимог земельного законодавства при набутті юридичними особами прав власності на спірні землі;

- на органи прокуратури не покладався тотальний нагляд за законністю всіх правових актів, прийнятих органами місцевого самоврядування. Підстави для проведення перевірки чітко визначено Законом та галузевим наказом Генерального прокурора України. Таким чином, у прокурора могло виникнути право на проведення перевірки щодо прийнятого розпорядження Березанської РДА лише у випадку надходження заяви чи повідомлення про порушення законності та за наявності приводів (наявності у прокурора даних про порушення закону). Між тим, повідомлень чи заяв про порушення законодавства чи інших приводів до перевірки на той час у прокурора не було;

- при цьому, навіть у випадку ознайомлення з текстом рішень ради, прокурор не міг зі змісту рішення довідатись про його незаконність та порушення державних інтересів. Дізнатися про незаконність передачі земель у власність, а також про наявність порушення інтересів держави, прокурор міг лише внаслідок витребування та ретельного дослідження всієї землевпорядної документації, перевірки дійсного розташування земель на місцевості із залученням спеціалістів землевпорядних організацій, отримання від них додаткових відомостей тощо. Лише шляхом аналізу документів та інформації, отриманої у зв`язку з надходженням звернення ОСОБА_2 від 03.07.2018 встановлено факт порушень вимог земельного та водного законодавства під час відведення спірних земель;

- входження спірних земель у подальшому до меж населеного пункту не може впливати на законність чи незаконність розпорядження Березанскьої РДА від 30.12.2009, на підставі якого відбулося вибуття земельної ділянки державної власності, розташованої у нормативно встановленій прибережній захисній смузі, у приватну.

Станом на 17.04.2019 вимоги ухвали суду Миколаївською регіональною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру Держгеокадастру України, Державним агентством водних ресурсів України та Коблівською сільською радою не були виконані, у зв`язку з чим підготовче засідання було відкладено на 07.05.2019.

Станом на 07.05.2019 витребувані матеріали до суду також не надійшли, що зумовило відкладення розгляду справи на 31.05.2019, та з метою усунення в подальшому випадків порушення п.9) ч.1 ст.129 Конституції України, ст.326 ГПК України, надіслання судом на адреси Миколаївської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру Держгеокадастру, Державного агентства водних ресурсів України та Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області окремої ухвали від 08.05.2019.

17.05.2019 до суду надійшов лист Миколаївської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» №2.1-16/108 від 14.05.2019 на виконання ухвали суду від 26.03.2019, в якому зазначено про те, що оригінал проекту в філії відсутній, а відтак, виконати вимоги ухвали щодо надання завіреної належним чином копії такого проекту немає можливості.

24.05.2019 до суду за супровідним листом №941 від 21.05.2019 Коблівською сільською радою на виконання окремої ухвали від 08.05.2019 надано копію Генерального плану села Коблеве Березанського району Миколаївської області, затвердженого рішенням сесії Коблівської сільської ради №28 від 16.12.2014.

31.05.2019 суду надано копію висновку Державного агентства водних ресурсів України про погодження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон Чорного моря на території с.Коблеве, Березанського району Миколаївської області за умови встановлення на необмежений строк обмежень у використанні відповідних територій (водоохоронної зони, прибережної захисної смуги та пляжної зони), передбачених ст.ст.47, 80, 87, 89 Водного кодексу України та ст.61 Земельного кодексу України.

31.05.2019 до суду надійшло клопотання ТОВ Єднання , в якому заявник просить суд витребувати у Миколаївської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" інформацію (найменування та адресу) стосовно осіб, яким Миколаївська регіональна філія ДП "Центр Державного земельного кадастру" передала оригінал розробленого нею проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів уздовж Чорного моря та території с.Коблеве, Березанського району Миколаївської області.

В судовому засіданні 31.05.2019 представник ТОВ Єднання підтримав вказане клопотання.

Ухвалою від 31.05.2019 судом зобов`язано Миколаївську регіональну філію Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру Держгеокадастру України надати суду в строк до 18.06.2019 інформацію (найменування та адресу) стосовно осіб, яким Миколаївська регіональна філія ДП "Центр Державного земельного кадастру" передала оригінал розробленого нею проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів уздовж Чорного моря та території с.Коблеве, Березанського району Миколаївської області. Викликано у судове засідання 18.06.2019 повноважного представника Миколаївської регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру Держгеокадастру України, явку якого визнати обов`язковою.

У зв`язку з витребуванням зазначених доказів 31.05.2019 підготовче засідання було відкладено судом на 18.06.2019.

18.06.2019 від Миколаївської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" до суду надійшли пояснення №2.1/16/152 від 14.06.2019, в яких повідомлено, що філія не володіє інформацією, яка запитується в ухвалі суду.

Представник Миколаївської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" під час розгляду справи підтвердив обставини, які викладені у поясненнях.

В судовому засіданні 18.06.2019 представник ТОВ «Єднання» підтримав клопотання про витребування документів та просив суд витребувати проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів уздовж Чорного моря та території с.Коблеве, Березанського району Миколаївської області у Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області як замовника такого проекту.

Розглянувши клопотання, суд ухвалою від 18.06.2019 зобов`язав Коблівську сільську раду Березанського району Миколаївської області надати суду в строк до 04.07.2019 оригінал Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів уздовж Чорного моря та території с.Коблеве, Березанського району Миколаївської області та інформацію щодо його затвердження; та викликав у судове засідання 04.07.2019 повноважного представника Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, явку якого визнав обов`язковою.

У зв`язку з витребуванням зазначених доказів 18.06.2019 підготовче засідання було відкладено судом на 04.07.2019.

01.07.2019 до суду надійшов лист Коблівської сільської ради №1174 від 27.06.2019 на виконання ухвали суду від 18.06.2019, в якому зазначено про те, що рішенням сесії Коблівської сільської ради №7 від 16.12.2014 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах села Коблево Березанського району Миколаївської області. Проектною організацією щодо розробки даної документації визначено Державне підприємство Центр Державного земельного кадастру . Станом на 27.06.2019 зазначений проект знаходиться у стадії розробки та не надходив до сільської ради для затвердження. Відповідно до вищевикладеного сільська рада не має змоги надати суду запитувані матеріали.

Ухвалою суду від 04.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.07.2019.

17.07.2019 до суду надійшли додаткові пояснення ТОВ Єднання на позов прокурора, в яких останній, окрім викладених у попередніх письмових поясненнях та запереченнях, додатково зазначає про наступне:

- спірні земельні ділянки фактично розташовані в курортній зоні с.Коблеве, яка забудована туристично-оздоровчими закладами (пансіонати, бази відпочинку тощо) вже декілька десятків років, а отже станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення оскаржуваного договору фактично була частиною населеного пункту. Офіційно до меж села Коблеве курортна зона була включена в 2011 році. Проте, станом на момент включення до меж села Коблеве, вказана зона фактично вже була частиною населеного пункту, оскільки забудована вона була до включення до меж села, а не після. Відповідно, в такому випадку до правовідносин, пов`язаних з користуванням земельними ділянками, розташованими в забудованій курортній зоні с.Коблеве, необхідно застосовувати норми ч.4 ст.88 ВК України (в редакції, яка діяла станом па час прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення оскаржуваного договору), якою було встановлено, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися . Відповідно, забудована територія не могла бути прибережною захисною смугою, оскільки не здатна виконувати функції прибережної захисної смуги, а подальше офіційне включення курортної зони до меж села Коблеве лише підтверджує той факт, що забудована курортна зона фактично була частиною населеного пункту;

- 16.12.2014 Коблівською сільською радою було затверджено Генеральний план с.Коблеве, який передбачає розробку проекту встановлення меж: прибережних захисних смуг акваторії моря та лиману в проектних межах генплану з винесенням їх меж в натуру та ландшафтним благоустроєм з урахуванням пропозицій по планувальній структурі прибережних ділянок, визначених даною містобудівною документацією. При цьому відповідно до Генерального плану "... пропозиції щодо упорядкування прибережних територій для встановлення прибережних захисних смуг в межах території, що проектується, які в межах існуючих населених пунктів, згідно ВКУ ст.88, встановлюються з урахуванням містобудівної документації. При прийнятті проектних рішень з планувальної структури прибережених територій враховувались: існуюча містобудівна ситуація, що склалася на момент проектування, та проектні рішення щодо інженерної підготовки території ...". Відповідно, схема проектних планувальних обмежень Генерального плану передбачає встановлення меж прибережної захисної смуги акваторії Чорного моря в межах пляжної зони, що підтверджується і відповідним висновком Державного агентства водних ресурсів України про погодження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон Чорного моря на території с.Коблеве, Березанського району Миколаївської області. За таких обставин, відповідно до наявного у матеріалах справи Генерального плану, спірні земельні ділянки не знаходяться в межах прибережної захисної смуги;

- позбавлення відповідачів - ТОВ "Єднання" та ТОВ "Коблево Ресорт Маріне" права власності на земельні ділянки через можливі порушення, яких в минулому припустився орган державної влади, є непропорційним втручанням у права відповідачів на мирне володіння своїм майном, а отже грубо порушує вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Під час розгляду справи представники учасників справи підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання 22.07.2019 не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що явка учасників справи не була визнана обов`язковою, останні повідомлені про час, дату та місце розгляду справи належним чином, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників позивача та відповідача-1.

У судовому засіданні 22.07.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників учасників справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

28.02.1996 Київській міській профспілковій організації працівників малого та середнього бізнесу Єднання (далі - КМПОПМСБ Єднання ) відповідно до розпорядження Миколаївської ОДА №194-р від 06.12.1995 Березанською районною радою народних депутатів було видано Державний акт на право постійного користування землею - 1,4 га землі.

30.12.2009 Березанською районною державною адміністрацією (далі - Березанська РДА) було видано розпорядження №1258 Про продаж земельної ділянки для несільськогосподарського призначення (т.1 а.с.51) та 10.11.2010 внесено зміни до нього розпорядженням №848 (т.1 а.с.177), відповідно до п.1 якого Березанська РДА продала з розстрочкою платежу терміном на 5 років, форма оплати - щорічно рівними частками згідно графіку (додається) з визначенням першого внеску у розмірі 363025,00 грн, що становить 50% від експертної грошової оцінки Київській міській профспілковій організації працівників малого та середнього бізнесу Єднання земельні ділянки для рекреаційного призначення під обслуговування бази відпочинку прощею 1,3819 га, які знаходяться в її користуванні, що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , вул АДРЕСА_5 Кишинівська, АДРЕСА_6 , вул АДРЕСА_5 Кишинівська, АДРЕСА_7 та АДРЕСА_1 В, за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, встановивши вартість земельних ділянок відповідно до висновку експертної оціночної вартості, визначеної ПП ОСОБА_3 у розмірі 726050,00 грн (т.1 а.с.54).

09.12.2010 на підставі вказаних розпоряджень між Березанською РДА (далі - продавець) та КМПОПМСБ Єднання (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок (т.1 а.с.56-58) (далі - Договір) загальною площею 1,3819 га, розміщених за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_8 Кишинівська, АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , за межами населеного пункту в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, на яких знаходиться нерухоме майно (нежитлові будівлі, складське приміщення, санітарно-технічні вузли), які належать покупцеві на праві власності. Цільове призначення - земельні ділянки, надані для рекреаційного призначення під обслуговування бази відпочинку. Кадастрові номери земельних ділянок - НОМЕР_2 (площею - 0,6228 га), НОМЕР_3 (площею - 0,7591 га) (п.1.1, 1.2 Договору).

Опис меж земельної ділянки: від А до Б - землі державної власності (запасу) (п.1.3 Договору).

На підставі довідки виданої відділом Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області 19.10.2010 №01-6-1584 на земельну ділянку встановлені та безстроково діють обмеження та обтяження типу: 01.05.03 - прибережні захисні смуги вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах; 01.06.05 - заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки; 01.06.10 - заборона на провадження окремих видів діяльності. Сервітути відсутні. На земельну ділянку не розповсюджується мораторій встановлений п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України. Земельна ділянка не була розпайована і не підлягає розпаюванню, заборони до продажу немає (п.1.4 Договору).

Відповідно до розпоряджень №1258 від 30.12.2009 та №848 від 10.11.2010, остаточна ціна продажу земельних ділянок становить - 726050,00 грн, які покупець повинен перерахувати на розрахунковий рахунок Коблівської сільської ради з розстрочкою платежу терміном 5 років з визначенням першого внеску у розмірі 363025,00 грн, що становить 50% від експертної оцінки покупець повинен сплатити на протязі 30 днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, а решту 363025,00 грн, покупець повинен сплачувати рівними частками, у встановленні графіком, строки: листопад 2010 року - (50%) - 363025,00 грн; лютий 2011 року - листопада 2015 року - по 18151,25 грн (п.2.1 Договору).

Вказаний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. 09.12.2010 за №2466, про що в Державному реєстрі правочинів вчинено запис №4248379 від 09.12.2010.

КМПОПМСБ Єднання виконало свої зобов`язання за спірним Договором та перерахувало в період з 09.04.2012 по 08.07.2013 на розрахунковий рахунок Коблівської сільської ради 726050,00 грн остаточної ціни продажу земельних ділянок, що підтверджується банківськими виписками по рахунку КМПОПМСБ Єднання (т.1 а.с.102-109).

25.12.2012 на підставі спірного договору КМПОПМСБ Єднання видано державні акти на право власності серії НОМЕР_4 на ділянку площею 0,7591 га з кадастровим номером НОМЕР_3 ( АДРЕСА_11 Коблеве АДРЕСА_9 ) та серії НОМЕР_5 на ділянку площею 0,6228 га з кадастровим номером НОМЕР_2 (с.Коблеве, вул АДРЕСА_5 Кишинівська АДРЕСА_10 ) (т.1 а.с.62, 63).

23.07.2013 КМПОПМСБ Єднання передало до статутного капіталу ТОВ Єднання земельну ділянку площею 0,6228 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , що вбачається з протоколу №42 пленуму ради КМПОПМСБ Єднання (т.1 а.с.65, 66).

24.07.2013 КМПОПМСБ Єднання передало до статутного капіталу ТОВ Коблево Ресорт Маріне земельну ділянку площею 0,7591 га з кадастровим номером НОМЕР_12 09:000: НОМЕР_10 , що вбачається з протоколу №1 установчих (загальних) зборів засновників (учасників) ТОВ Коблево Ресорт Маріне (т.1 а.с.64).

17.10.2014 рішенням Коблівської сільської ради №6 (т.1 а.с.67) змінено юридичні адреси:

- земельної ділянки площею 0,6228 га для рекреаційного призначення (під обслуговування бази відпочинку) кадастровий номер НОМЕР_2 , яка знаходиться у власності КМПОПМСБ Єднання та розташована в АДРЕСА_1 А АДРЕСА_12 2Б на 1;

- земельної ділянки площею 0,7591 га для рекреаційного призначення (під обслуговування бази відпочинку) кадастровий номер НОМЕР_3 , яка знаходиться у власності КМПОПМСБ Єднання та розташована в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_13 .Кишинівська, 1В на 2/1.

З інформаційної довідки №148754558 від 10.12.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що право власності ТОВ Єднання на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ; підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №30496753 від 04.12.2014 (т.1 а.с.68, 69 та 100).

З інформаційної довідки №148754238 від 10.12.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що право власності ТОВ Коблево Ресорт Маріне на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_14 ; підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №34678090 від 10.03.2015 (т.1 а.с.70, 71 та 101).

Спірні земельні ділянки увійшли в межі с.Коблеве на підставі рішення Миколаївської обласної ради №2 від 23.09.2011 Про встановлення та зміну межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області (т.1 а.с.79) та рішення Коблівської сільської ради за №6 від 16.12.2011 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів по встановленню та зміні межі населеного пункту Коблеве , що підтверджується прокурором та не заперечується відповідачами.

Миколаївська ОДА листом №5717/0/05-47/3-18 від 14.11.2018 (т.1 а.с.75) повідомила, що Березанською РДА питання стосовно розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами НОМЕР_7 0207 та НОМЕР_7 : НОМЕР_10 з облдержадміністрацією не погоджувалось, облдержадміністрації не було відомо про порушення головою Березанської РДА вимог земельного законодавства при виданні розпорядження №1258 від 30.12.2009.

Листом №1915 від 10.12.2018 (т.1 а.с.82) Коблівська сільська рада повідомила, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_2 входять у межі села Коблево та Коблівською сільською радою не вживались та не заплановані до вжиття заходи з метою пред`явлення будь-яких позовів щодо земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_2 .

Прокурор зазначає, що починаючи з 2016 року, Миколаївською місцевою прокуратурою №1 вживаються активні заходи щодо відновлення законності у розпорядженні землями прибережної захисної смуги Чорного моря. Незважаючи на те, що Коблівська сільська рада уповноважена законом реалізовувати повноваження власника відносно спірного нерухомого майна та повідомлена 05.12.2018 прокуратурою про всі порушення і необхідність їх захисту, нею до цього часу не лише не пред`явлено позов до суду, а й 10.12.2018 повідомлено про небажання це здійснювати. Зазначене свідчить про неналежне здійснення позивачем захисту інтересів держави.

Прокурор вказує, що лише шляхом аналізу документів та інформації, отриманої у зв`язку з надходженням звернення гр. ОСОБА_2 від 03.07.2018 встановлено факт порушень вимог земельного та водного законодавства під час відведення спірних земель.

Прокурор в позові стверджує, що спірне розпорядження Березанської РДА про продаж земельних ділянок прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки при його прийнятті Березанська РДА перевищила надані їй законом повноваження та незаконно (без необхідного обсягу цивільної дієздатності), поза волею належного розпорядника - Миколаївської ОДА продала спірні земельні ділянки КМПОПМСБ Єднання . Крім того, розпорядження видане з порушенням правового режиму земель прибережної захисної смуги, що суперечить приписам ст.ст.59, 60, 84 Земельного кодексу України та ст.ст.85, 88 Водного кодексу України, оскільки останні повністю входять у прибережну захисну смугу Чорного моря; суперечить законодавству, порушує інтереси держави, що згідно зі ст.ст.16, 21 ЦК України, ст.152 ЗК України та ст.43 Закону України Про місцеві державні адміністрації є підставою для визнання його незаконним і скасування в судовому порядку.

До того ж, прокурор вказує, що оскільки на підставі незаконного розпорядження між Березанською РДА та КМПОПМСБ Єднання укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок №2466 від 09.12.2010, то останній згідно ст.21, ч.ч.1, 2 ст.203, ст.215 ЦК України, ст.152 ЗК України підлягає визнанню недійсним, та видані 25.12.2012 КМПОПМСБ Єднання державні акти серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,7591 га з кадастровим номером НОМЕР_3 та серії НОМЕР_5 на ділянку площею 0,6228 га з кадастровим номером НОМЕР_2 також підлягають визнанню недійсними.

Крім того, прокурор вказує, що оскільки ТОВ Коблево Ресорт Маріне та ТОВ Єднання отримали право власності на спірні земельні ділянки, як вклади до статутних капіталів, що прирівнюється до відплатних правочинів, а тому, у відповідності до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, належним способом захисту порушеного права власності є витребування земельних ділянок від їх нинішніх власників ТОВ Коблево Ресорт Маріне та ТОВ Єднання відповідно.

Вказані обставини й стали підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду на захист інтересів держави.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Конституції України).

Згідно ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ч.3 ст.34 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голови державної адміністрації, що суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня, в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (частини 2 і 3 статті 78 ЗК України).

Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч.3 ст.122 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Частиною 4 ст.122 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Спірні земельні ділянки на момент відчуження належали до земель державної власності, знаходилися за межами населеного пункту, та відчужувались для потреб не передбачених ч.3 ст.122 ЗК України, а відтак, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації.

Статтями 125 та частиною 1 статті 126 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами 1, 3, 6, 7 статті 128 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Статтею 140 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначені підстави припинення права власності на земельну ділянку, якими є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

За змістом статті 152 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст.60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Статтею 88 ВК України встановлено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Відповідно до статей 85, 88 Водного кодексу України, статей 59, 84 Земельного кодексу України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Таким чином, прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із їх нормативних розмірів, встановлених ст.88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них .

Доказами розташування земельної ділянки в межах прибережних смуг можуть бути матеріали землевпорядної документації, а саме: план меж земельної ділянки та експлікацію земельних угідь, пояснювальні записки до проекту землеустрою, погодження проектів землеустрою відповідними органами виконавчої влади, матеріали контролюючих органів, у тому числі щодо фактичної відстані від урізу води, тощо.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом та не змінює правовий режим захисної смуги.

Пунктом 1.4 договору купівлі-продажу №2466 від 09.12.2010 визначено, що на підставі довідки виданої відділом Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області 19.10.2010 №01-6-1584 на земельну ділянку встановлені та безстроково діють обмеження та обтяження типу: 01.05.03 - прибережні захисні смуги вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах; 01.06.05 - заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки; 01.06.10 - заборона на провадження окремих видів діяльності.

З листів Відділу Головного управління Держгеокадастру у Березанському районі №496/105-18 від 17.07.2018 та №667/105-18 від 17.10.2018 (т.1 а.с.76, 78) вбачається, що приблизна відстань від урізу води Чорного моря до північної межі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 складає 268 м, до південної - 163 м, а ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 - 207 м та 293 м відповідно.

Згідно з планами-схемами земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_2 (т.1 а.с.58), на момент відчуження вони входили у двох кілометрову зону від урізу води Чорного моря.

Таким чином, спірним розпорядженням Березанська РДА відчужила земельні ділянки КМПОПМСБ Єднання для рекреаційного призначення під обслуговування бази відпочинку, що суперечило приписам ст.ст.85, 88 Водного кодексу України та ст.ст.59, 84 Земельного кодексу України.

Однак, суд враховує, що для укладення спірного договору купівлі-продажу КМПОПМОБ "Єднання" розробило технічну документацію щодо землеустрою спірних земельних ділянок, яка була погоджена в порядку, встановленому чинним законодавством, в тому числі й висновком №619-01-24 від 11.07.2012 Управління містобудування та архітектури Миколаївської ОДА, тобто органом, який мав повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою (т.1 а.с.162).

Крім того, відповідно до копії висновку Державного агентства водних ресурсів України №3287/9/11-17 від 16.06.2017 про погодження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів уздовж Чорного моря на території с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, в якому зазначено, що "зовнішня межа прибережної захисної смуги та пляжної зони визначена відповідно до зазначеного проекту землеустрою з урахуванням Генерального плану с.Коблеве" (т.3 а.с.4-6).

На виконання вимог суду Коблівською сільською радою було надано копії Генеральний план с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, затверджений Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області 16.12.2014 (т.2 а.с.68-322)

Вказаний Генеральний план передбачає "розробку проекту встановлення меж: прибережних захисних смуг акваторії моря та лиману в проектних межах генплану з винесенням їх меж в натуру та ландшафтним благоустроєм з урахуванням пропозицій по планувальній структурі прибережних ділянок, визначених даною містобудівною документацією" (т.2, а.с.107, 191-192).

При цьому відповідно до Генерального плану "...пропозиції щодо упорядкування прибережних територій для встановлення прибережних захисних смуг в межах території, що проектується, які в межах існуючих населених пунктів, згідно ВКУ ст.88, встановлюються з урахуванням містобудівної документації. При прийнятті проектних рішень з планувальної структури прибережених територій враховувались: існуюча містобудівна ситуація, що склалася на момент проектування, та проектні рішення щодо інженерної підготовки території (т.2, а.с. 106).

Відповідно, схема проектних планувальних обмежень Генерального плану (т.2, а.с.321-322) передбачає встановлення меж прибережної захисної смуги акваторії Чорного моря в межах пляжної зони, що підтверджується і відповідним висновком Державного агентства водних ресурсів України про погодження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних зон Чорного моря на території с.Коблеве, Березанського району Миколаївської області, копію якого було надано суду 31.05.2019 (т.3, а.с.4-6).

Судом також взято до уваги позицію відповідача-4 з приводу того , що фактично земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_2 розташовані в курортній зоні с.Коблеве, яка забудована туристично-оздоровчими закладами (пансіонати, бази відпочинку тощо) вже декілька десятків років, а отже станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення оскаржуваного договору фактично була частиною населеного пункту. Офіційно до меж с.Коблеве курортна зона була включена в 2011 році. Проте, станом на момент включення до меж с.Коблеве, вказана зона фактично вже була частиною населеного пункту, оскільки забудована вона була до включення до меж села, а не після.

Відповідно до ч.4 ст.88 Водного кодексу України (в редакції, яка діяла станом па час прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення оскаржуваного договору), у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Відповідно, забудована територія не могла бути прибережною захисною смугою, оскільки не здатна виконувати функції прибережної захисної смуги.

Подальше офіційне включення курортної зони до меж села Коблеве лише підтверджує той факт, що забудована курортна зона фактично була частиною населеного пункту.

Таким чином, відповідно до Генерального плану с.Коблеве Березанського району Миколаївської області, затвердженого Коблівською сільською радою 16.12.2014 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , на час прийняття рішення у справі, не знаходяться в межах прибережної захисної смуги.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи.

Постанови Пленумів Верховного Суду України Про судову практику в справах про визнання угод недійсними №3 від 28.04.1978 та Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009, а також Постанова Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними №11 від 29.05.2013, наголошують, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи розпорядження №1258 від 30.12.2009 та укладаючи на його підставі договір купівлі-продажу земельних ділянок №2366 від 09.12.2010 Березанська районна державна адміністрація діяла з перевищенням наданих їй Земельним кодексом України повноважень та порушила приписи ст.ст.85, 88 Водного кодексу України та ст.60, ч.ч.3, 4 ст.122 Земельного кодексу України.

В той же час, приймаючи рішення у справі, судом враховано приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини, з огляду на приписи ст.11 Господарського процесуального кодексу України та ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , згідно яких суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Крім того, варто зазначити, що захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позбавлення права власності має бути здійснене відповідно до закону, необхідним у демократичному суспільстві і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника.

Перевіряючи дотримання справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав людини, ЄСПЛ у рішенні від 16 лютого 2017 року у справі Кривенький проти України констатував порушення такого балансу у зв`язку з позбавленням заявника права на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування, тобто порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції. ЄСПЛ зробив висновок, що мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже, суди під час розгляду справ, пов`язаних із захистом права власності на землю чи права землекористування, повинні неухильно дотримуватися положень ЗК України щодо підстав для припинення прав на землю та гарантій, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо захисту права власності.

Судом враховано, що звертаючись із позовом у цій справі, прокурор перш за все оспорює законність дій Березанської РДА з відчуження спірних земельних ділянок КМПОПМСБ Єднання , повноваження з розпорядження якими на момент відчуження належали Миколаївській ОДА, тобто спір по суті виник між державними органами та стосується розподілу/розмежування повноважень між ланками цих державних органів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позбавлення відповідачів ТОВ "Єднання" та ТОВ "Коблево Ресорт Маріне" права власності на земельні ділянки через можливі порушення, яких в минулому припустився орган державної влади, є непропорційним втручанням у права відповідачів на мирне володіння своїм майном, а отже грубо порушує вимоги статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 рокую.

Крім того, судом взято до уваги та перевірено твердження відповідачів про пропуск прокурором та визначеним ним позивачем - Коблівською сільською радою строку позовної давності для звернення до суду та встановлено наступне.

Відповідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Європейський суд з прав людини наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» ).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст.267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Відповідачі у відзиві на позов та письмових поясненнях зазначають, що строк позовної давності прокуратурою та Коблівською сільською радою пропущений та наполягають на застосуванні до спірних правовідносин позовної давності.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4, 5 ст.53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. При цьому, перебіг позовної давності для оскарження оспорюваних відносин прокурором, який діє в інтересах держави, починається з моменту, коли про порушення цивільного права або інтересу стало відомо позивачу, а закінчується відповідно зі збігом строку позовної давності, встановленого законом для оскарження спірних правовідносин.

До спірних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності - три роки.

Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у господарських відносинах, а також стимулює суд і учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Заперечуючи проти застосування строків позовної давності прокурора зазначила про те, що початок перебігу строку позовної давності пов`язано з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушено стало відомо про таке порушення - про вказані в позові порушення Коблівській сільській раді стало відомо лише з повідомлення Миколаївської місцевої прокуратури №1 про пред`явлення даного позову №(15-31)16252вих-18 від 05.12.2018 до суду. У свою чергу, на органи прокуратури не покладався тотальний нагляд за законністю всіх правових актів, прийнятих органами місцевого самоврядування; підстави для проведення перевірки чітко визначено Законом та галузевим наказом Генерального прокурора України. Таким чином, у прокурора могло виникнути право на проведення перевірки щодо прийнятого розпорядження Березанської РДА лише у випадку надходження заяви чи повідомлення про порушення законності та за наявності приводів (наявності у прокурора даних про порушення закону), а органи прокуратури Миколаївської області дізнались про них лише у липні 2018 року зі звернення ОСОБА_2 .

Судом відхиляються доводи прокурора про те, що про вказані у позові порушення Коблівській сільській раді стало відомо лише з повідомлення Миколаївської місцевої прокуратури №1 про пред`явлення даного позову №(15-31)16252вих-18 від 05.12.2018 до суду, оскільки про факт продажу спірних земельних ділянок позивачу стало відомо при видачі Коблівською сільською радою розпорядження №254 від 30.08.2012 (т.1 а.с.163), яким було створено комісію для обстеження земельної ділянки КМПОПМСБ "Єднання" загальною площею 1,3819 га за адресою: АДРЕСА_4 для складання доповнення до технічної документації, що посвідчує право власності на земельні ділянки ; також при видачі Коблівською сільською радою довідки №751 від 17.07.2013 про оплату КМПОПМСБ "Єднання" вартості земельної ділянки в сумі 726050,00 грн (в повному обсязі) згідно договору купівлі-продажу від 09.12.2010 (т.1 а.с.154); та при прийняті Коблівською сільською радою рішення №6 від 17.10.2014 про зміну юридичних адрес земельної ділянки площею 0,6228 га для рекреаційного призначення (під обслуговування бази відпочинку) кадастровий номер НОМЕР_2 , яка знаходиться у власності КМПОПМСБ Єднання та розташована в с АДРЕСА_5 Коблеве, вул АДРЕСА_1 А, 2Б на 1 (пункт 3 рішення); та земельної ділянки площею 0,7591 га для рекреаційного призначення (під обслуговування бази відпочинку) кадастровий номер НОМЕР_3 , яка знаходиться у власності КМПОПМСБ Єднання та розташована в с.Коблеве, вул.Кишинівська, 1В на 2/1 (пункт 4 рішення) (т.1 а.с.67), яке було прийнято зокрема за заявою директора ТОВ "Коблево Ресорт Маріне" №091-01/06 від 11.08.2014 на ім`я Коблівського сільського голови (вхід.№1360 від 14.08.2014) (т.1 а.с.128).

Із зазначеного слідує, що Коблівська сільська рада, яка визначена прокурором позивачем у даній справі, була обізнана принаймні вперше в 2012 році (при видачі розпорядження №254 від 30.08.2012) щодо відчуження Березанською РДА спірних земельних ділянок КМПОПМСБ Єднання , і в разі, якщо вважала свої права порушеними, мала можливість оскаржити розпорядження та договір до суду у межах визначених законодавством строків позовної давності.

До того ж, відповідно до ст.1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 (надалі - Закон №1789-XII), (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно п.п.1,3 ч.1 та ч.2 ст.19 Закону №1789-XII, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Судом також береться до уваги, що наказом Генерального прокурора України від 19.09.2005 №3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять також і накази Генерального прокурора України, зокрема, від 18.10.2010 №3гн, від 12.04.2011 №3гн, від 07.11.2012 №3гн. Вказані накази, крім іншого, містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Із зазначеного слідує, що органи прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та наказів Генерального прокурора України від 19.09.2005 №3гн, від 18.10.2010 №3гн, від 12.04.2011 №3гн, від 07.11.2012 №3гн мали своєчасно довідатись про порушення, на їх думку, Березанською РДА у 2009 році діючого законодавства, оскільки нагляд за законністю має здійснюватися прокуратурою систематично, та звернутися до суду із відповідним позовом до спливу строку позовної давності .

Про те, що прокуратура своєчасно дізналась або мала дізнатись про прийняття оспорюваного розпорядження Березанською РДА свідчить наявний у матеріалах справи лист №851/344-01-2-30-19 від 04.03.2019 (т.1 а.с.202), яким Березанська РДА повідомила, що на виконання вимоги прокуратури Березанського району №1109 від 09.06.2010 (т.1 а.с.203) копії всіх прийнятих розпоряджень голови Березанської райдержадміністрації (в т.ч. розпорядження №848 від 10.11.2010) щомісячно надаються на адресу органу прокуратури Березанського району починаючи з 2010 року і по теперішній час. Крім того, копії розпоряджень надаються щомісячно до Миколаївської обласної державної адміністрації.

Також, у наданій прокуратурі Березанського району заяві голови КМПОПМСБ "Єднання" №06/01-25 від 26.06.2014 (т.1 а.с.205) зазначено про належність земельних ділянок КМПОПМСБ "Єднання" на підставі оскаржуваних державних актів на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_4 від 25.12.2012 та серії НОМЕР_5 від 25.12.2012 та про те, що вказані земельні ділянки були викуплені.

За вказаних обставин, суд вважає доведеним той факт, що звернення до суду із даним позовом лише у 2018 році відбулось з пропуском строків позовної давності.

Подання позову через значний проміжок часу, після вчиненого порушення, призводить до ситуації, коли зацікавленою особою вже понесені значні матеріальні витрати, що створює невизначеність при реалізації права особи мирно володіти своїм майном, на дотриманні якого наголошує ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

За вказаних обставин, суд не вбачає правових підстав для визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, а отже заява прокурора №(15-31)865вих-19 від 16.01.2019 про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності на звернення до суду - задоволеною не підлягає.

Враховуючи посилання прокурора в позовній заяві на те, що повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками на момент видачі спірного розпорядження Березанською РДА у 2009 році - належали Миколаївській ОДА, а спірні земельні ділянки увійшли в межі села Коблеве в 2011 році, суд вважає за необхідне зазначити про, те, що з аналізу Закону України Про місцеві державні адміністрації №586-XIV від 09.04.1999 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №586-XIV), яким регулюється діяльність місцевих (обласних та районних) державних адміністрації вбачається наступне:

- місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади (ст.1 Закону №586-XIV);

- до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля (п.7 ч.1 ст.13 Закону №586-XIV);

- місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних (п.3 ч.1 ст.16 Закону №586-XIV);

- місцева державна адміністрація розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (п.п.1, 2 ст.21 Закону №586-XIV);

- для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право: проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону; залучати вчених, спеціалістів, представників громадськості до проведення перевірок, підготовки і розгляду питань, що входять до компетенції місцевих державних адміністрацій; одержувати відповідну статистичну інформацію та інші дані від державних органів і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, політичних партій, громадських і релігійних організацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності; давати згідно з чинним законодавством обов`язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і громадянам з контрольованих питань, порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку; здійснювати інші функції і повноваження згідно з чинним законодавством (ст.28 Закону №586-XIV);

- у відносинах обласної та районних місцевих державних адміністрацій, обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними. За наявності підстав, передбачених законодавством, голови обласних державних адміністрацій можуть порушувати питання перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України (в редакції Закону 2010, 2014 років - перед Кабінетом Міністрів України) про притягнення до дисциплінарної відповідальності голів районних державних адміністрацій (ст.33 Закону №586-XIV).

Аналіз вказаних норм Закону №586-XIV вказує на обов`язок обласних державних адміністрацій здійснювати державний контроль за діяльність районних державних адміністрацій та спрямовувати їх діяльність, у тому числі, у сфері земельних правовідносин.

Законом також визначений цілий комплекс заходів для реалізації наданих обласним державним адміністраціям повноважень, зокрема, проведення перевірок; отримання статистичної та іншої інформації; залучення вчених, спеціалістів, представників громадськості до проведення перевірок тощо.

Оскільки всі місцеві адміністрації входять до однієї системи органів (вертикалі) виконавчої влади; обов`язок по здійсненню державного контролю за діяльність районних державних адміністрацій з боку обласної державної адміністрації передбачає вжиття з боку контролюючого органу ефективних дій, спрямованих на його реалізацію, навіть за відсутності механізму такого контролю, встановленого на законодавчому рівні.

Таким чином, суд вважає, що Миколаївська ОДА, як належний розпорядник земельної ділянки в 2009 році, в силу наданої йому Законом №586-XIV компетенції та повноважень, мала також бути обізнана в 2009 - 2011 роках щодо існування спірного розпорядження Березанської РДА та укладеного на його виконання договору купівлі-продажу землі , і в разі, якщо вважала свої права порушеними, мала можливість оскаржити розпорядження та договір до суду у межах визначених законодавством строків позовної давності.

Відповідно до п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 (із змінами та доповненнями), за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказане також викладено в абз.3 п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» .

Таким чином, на підставі досліджених під час судового розгляду справи доказів судом встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, порушене; строк звернення до суду з позовом пропущено без поважних причин; відповідачами до винесення рішення було заявлено про застосування позовної давності, у зв`язку з чим, суд на підставі ст.267 ЦК України вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити за спливом позовної давності.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача, в даному випадку на Прокуратуру Миколаївської області.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 01 серпня 2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва

СудГосподарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення22.07.2019
Оприлюднено04.08.2019
Номер документу83412217
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —915/1784/18

Ухвала від 10.11.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 10.11.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Постанова від 01.12.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 09.11.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 08.10.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 07.10.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 03.08.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кушнір І.В.

Ухвала від 07.07.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кушнір І.В.

Ухвала від 25.05.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кушнір І.В.

Ухвала від 11.02.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кушнір І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні