Справа № 373/2428/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2019 року м. Переяслав-Хмельницький
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області
під головуванням судді Свояка Д.В.,
за участю секретаря Литвишко В.М.,
представник позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
прокурора, який виступає на стороні третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Великокаратульської сільської ради Яворського С.С.
розглянув у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Приватно-орендної агрофірми Україна до ОСОБА_3 , треті особи: Великокаратульська сільська рада, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Бориспільська місцева прокуратура Київської області на стороні Великокаратульської сільської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на земельні ділянки.
Представник позивача ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати за ПОА Україна право власності на земельну ділянку, площею 1,2 га сільськогосподарського призначення, що розташована по АДРЕСА_1 із певними визначеними координатами поворотних точок та периметром ділянки 452,70 м;
- визнати за ПОА Україна право власності на земельну ділянку, площею 0,6584 га сільськогосподарського призначення, що розташована по АДРЕСА_1 із певними визначеними координатами поворотних точок та периметром ділянки 353,65 м;
- визнати за ПОА Україна право власності на земельну ділянку, площею 0,1817 га сільськогосподарського призначення, що розташована по АДРЕСА_1 із певними визначеними координатами поворотних точок та периметром ділянки 169,95 м;
- визнати за ПОА Україна право власності на земельну ділянку, площею 6,2054 га сільськогосподарського призначення, що розташована по АДРЕСА_1 із певними визначеними координатами поворотних точок та периметром ділянки 1332,57 м;
- визнати за ПОА Україна право власності на земельну ділянку, площею 27,4809 га сільськогосподарського призначення, що розташована по АДРЕСА_1 із певними визначеними координатами поворотних точок та периметром ділянки 4491,23 м.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок перереєстрації колгоспу Радянська Україна , відповідно до розпорядження представника Президента України від 22.11.1993 за №330 було утворено КСП Україна , якому за рішенням Великокаратульської сільської ради були передані у колективну власність земельні ділянки площею 2308,2 га для сільськогосподарського виробництва. На підставі викладеного позивач зазначає, що членам КСП належить на праві спільної власності також майно цього підприємства, яке може бути передане у натурі члену КСП у разі його виходу з підприємства.
14.03.2000 КСП Україна було припинено та утворено на базі майна цього підприємства Приватно-орендну агрофірму Україна , як правонаступника КСП. Придбавши у членів реорганізованого КСП Україна майнові сертифікати на суму 68591560,00 грн, що становить 97,34% всього майна пайового фонду реорганізованого КСП, ПОА Україна стало співвласником майна реорганізованого КСП та набуло усі інші права члена КСП.
Шляхом виділення в натурі у приватну власність ПОА Україна майна пропорційно його майновим паям, згідно з рішенням загальних зборів співвласників від 26.03.2016, ПОА набула у приватну власність будівлі та споруди в с. АДРЕСА_1 , яке зареєструвала в Державному реєстрі. Таким чином, позивач одночасно набув у власність і спірні земельні ділянки, які знаходяться під цими будівлями та спорудами.
Рішенням Великокаратульської сільської ради від 05.10.2018 надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок у приватну власність.
Проте, відповідач ОСОБА_3 , один із членів припиненого КСП Україна , не визнає право власності ПОА Україна на земельні ділянки та вимагає укласти з ним договір оренди земельних ділянок, на яких знаходиться майно ПОА, оскільки вважає себе співвласником спірних земельних ділянок.
13.02.2019 на адресу суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав в повному обсязі.
26.02.2019 представником третьої особи - ГУ Держгеокадастру у Київській області Василенком В.О. подано до суду пояснення щодо позовних вимог, в яких висловив думку про те, що позивач повинен завершити приватизацію земельних ділянок, на які надано дозволи на розроблення проекту відведення земельних ділянок у відповідності до норм діючого законодавства, а не в судовому засіданні визнавати право власності на них. Також стосовно будівель позивач повинен звернутися до уповноваженого органу про надання в оренду або у власність зазначених земельних ділянок під будівлями.
01.03.2019 представник позивача ОСОБА_1 подав суду свої пояснення у відповідь на надані пояснення ГУ Держгеокадастру у Київській області, в яких зазначив, що згідно із загальним принципом цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, відповідно до ст.120 ЗК України, позивач набув право власності на земельні ділянки одночасно із набуттям права власності на будівлі і споруди, просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою суду від 20.03.2019 відмовлено відповідачу у прийнятті визнання ним позову.
20.03.2019 представником позивача - ОСОБА_1 до суду подано заяву про відвід судді.
Ухвалою судді від 22.03.2019 заяву представника позивача про відвід головуючому судді Свояку Д.В залишено без задоволення.
11.04.2019 представником позивача - ОСОБА_1 подано клопотання про врегулювання спору за участю судді
24.04.2019 представником відповідача ОСОБА_2 до суду подано письмові пояснення на виконання вимог суду, в яких він просить відмовити в задоволенні позову та подав відзив на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги незаконними та безпідставними, посилаючись на те, що до позивача не переходило право власності на спірні земельні ділянки одночасно з набуттям права власності на розташовані на них господарські будівлі та двори, так як на цей момент несільськогосподарські угіддя під цими об`єктами нерухомості вже перебували у колективній власності відповідача та інших членів КСП Україна . При цьому це право власності не припинялося та не відчужувалося. За таких обставин відповідач обґрунтовано вимагав у позивача укласти з ним договір оренди землі.
У зв`язку із запереченням відповідача щодо позову, клопотання представника позивача про врегулювання спору за участі судді залишено без розгляду.
08.05.2019 представником позивача - ОСОБА_1 . до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вважає аргументи відповідача помилковими, оскільки відповідач не має права на земельні ділянки, які він намагався передати позивачу в оренду. Просив задовольнити позов повністю.
Ухвалою суду від 21.05.2019 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Залучено Бориспільську місцеву прокуратуру Київської області на боці третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Великокаратульської сільської ради.
У заяві про вступ прокурора у справу прокурор просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зважаючи на те, що земельні ділянки, що є предметом спору, на яких розташовані споруди, що належать позивачу, не підлягали розпаюванню, а відтак залишились у колективній власності КСП Україна . Позивач не є правонаступником КСП Україна у частині спірних земельних ділянок. Відомості про припинення права колективної власності КСП Україна на землю, у тому числі спірні земельні ділянки, не надано. Придбання позивачем майнових паїв КСП Україна не свідчить про перехід права власності на земельні ділянки, на яких майно, що входить у майнові паї, розташовано.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи - Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Середній О.П. заперечив щодо задоволення позову.
Представник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області Яворський С.С. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову.
Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову.
Представник третьої особи - ГУ Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про місце і час слухання справи повідомлений належним чином.
Судом встановлено наступні обставини:
Розпорядженням Представника Президента України Про перереєстрацію колгоспу Радянська Україна , с.Велика Каратуль №330 від 22.11.1993 постановлено провести державну перереєстрацію колгоспу Радянська Україна у колективне сільськогосподарське підприємство Україна .
22.11.1993 зареєстрований статут КСП Україна Переяслав-Хмельницького району Київської області.
Відповідно до п. 6.1 цього статуту землі підприємству належать на праві колективної власності, що підтверджується державним актом. Відповідно до п. 6.2 цього статуту при банкрутстві підприємства, земля, закріплена за ним, передається до земель запасу. Переважне право на одержання земельної ділянки збанкрутілого підприємства мають його члени.
Відповідно до п. 11.3 цього статуту підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.
Відповідно п. 11.6 цього статуту при перетворенні одного підприємства в інше, до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
Підприємство може на добровільних засадах за рішенням зборів уповноважених членів підприємства перетворитись в самостійні кооперативи, що створюються із госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп працівників. До них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
КСП Україна на підставі державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 11.03.1996, належить на праві колективної власності землі на території с.Велика Каратуль площею 2308,2 га.
14.03.2000 зареєстровано статут Приватно-орендної агрофірми Україна .
Відповідно до п. 1.2 цього статуту агрофірма заснована громадянином України ОСОБА_6 на основі його приватної власності, земельного і майнового паїв, отриманих ним відповідно до Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 03.12.1999 № 303/99 при виході з колективного сільськогосподарського підприємства Україна , зареєстрованого Переяслав-Хмельницькою райдержадміністрацією: код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Пунктом 1.4 цього статуту передбачено, що агрофірма є юридичною особою з моменту її державної реєстрації і є правонаступником КСП Україна .
Відповідно до п. 3.1 цього статуту агрофірма здійснює свою діяльність на землях, які належать їй на праві власності, або за договором оренди, а також тих, які їй перейшли в результаті правонаступництва від КСП Україна .
У пункті 3.3 цього статуту передбачений вичерпний перелік підстав для набуття права власності на землю: купівля або придбання на підставі цивільно-правових угод; внесення власником земельних ділянок в якості його вкладу до статутного фонду; внесення власником земельної частки (паю) в якості вкладу до статутного фонду агрофірми. В такому разі агрофірма вживає заходів до виділення переданих до статутного фонду земельної частки (паю) в натурі та приєднання його до інших земель, які належать агрофірмі на праві власності з наступним отримання Державного акту на право приватної власності на об`єднану земельну ділянку.
Копія статуту ПОА Україна , затвердженого 30.01.2009, має схожі за змістом пункти щодо правонаступництва (п.1.7) та земель підприємства (п.п. 13.1, 13.2).
Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серії НОМЕР_3 , виданий ПОА Україна 22.05.2017, частка ПОА Україна у пайовому фонді КСП Україна , який станом на 01.01.2000 становить 7166000 грн, визначена в розмірі 3993950 грн, або 55,73 відсотки. На підставі рішення загальних зборів співвласників майна реорганізованого КСП Україна №1 від 26.03.2016 на суму 3993857 грн виділено майно в натурі.
Відповідно до п. 3.1 протоколу №1 загальних зборів співвласників майна реорганізованого КСП Україна від 26.03.2016 вирішено виділити з пайового фонду майно в натурі і передати його у приватну власність ПОА Україна вартістю 3993857 грн.
Пунктом 3.2 визначено, що співвласники, які не прибули на загальні збори, не подали заяви про виділення їм частки із спільного майна, а також ПОА Україна у частині майнових сертифікатів, які не були зазначені нею у заяві до загальних зборів, залишаються співвласниками такого майна пайового фонду реорганізованого КСП Україна , яке залишається невиділеним у натурі вартістю 3052943 грн.
Визначено, що до протоколу мають додаватись 3 додатки (список реєстрації (преамбула протоколу), перелік виділеного майна (п.3.1) та майна, яке не виділено в натурі (п. 3.2)). У матеріалах справи міститься лише додаток №2 до п. 3.1 - перелік і вартість майна пайового фонду, що виділяється у натурі і передається у приватну власність ПОА Україна .
До цього переліку входить нерухоме майно у с . АДРЕСА_3 (адмінбудинок з гаражами); по АДРЕСА_4 (бджільник); по АДРЕСА_5 ферма); по вул АДРЕСА_5 , 5а (господарський двір); по АДРЕСА_6 (тракторна бригада).
Відповідно до витягів про реєстрацію права власності за ПОА Україна 24.05.2017 зареєстровано на праві приватної власності: по АДРЕСА_1 - нежитлові будівлі (господарський двір); по АДРЕСА_5 - нежитлові будівлі (ферма); по АДРЕСА_6 - нежитлові будівлі (тракторна бригада); по АДРЕСА_3 а - нежитлові будівлі (адмінбудинок з гаражами); по АДРЕСА_4 - нежитлова будівля (бджільник).
При дослідженні переліку майна, що виділено в натурі і передано у приватну власність ПОА Україна (додаток до протоколу №1 від 26.03.2016 загальних зборів співвласників майна реорганізованого КСП Україна ) встановлено, що одним з об`єктів, що виділено в натурі, є тракторна бригада по вул. Володько, 40. Однак, наданим позивачем витягом з Державного реєстру №88092177 від 06.05.2017, підтверджується його право власності на тракторну бригаду по АДРЕСА_6 . Хоча площі об`єктів нерухомості у цих двох документах збігаються - 3965,1 кв. м.
17.09.2018 ПОА Україна звернулось із заявою за №70 до Великокаратульської сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок для утримання та обслуговування належних заявнику будівель та споруд по АДРЕСА_1 - нежитлові будівлі (господарський двір), по АДРЕСА_3 - нежитлові будівлі (адмінбудинок з гаражами). по АДРЕСА_4 - нежитлова будівля (бджільник).
Рішеннями Великокаратульської сільської ради Переяслав-Хмельницького району від 05.10.2018 №461-29-VІІ, №460-29-VІІ, №459-29-VІІ Про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок для утримання та обслуговування будівель та споруд надано дозволи на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єктів, зазначених у заяві № 70 від 17.09.2018.
03.12.2018 ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою, в якій вимагав у найкоротший строк укласти із ним, як членом КСП Україна , договір оренди земельних ділянок під будівлями і спорудами, які були виділені в натурі у приватну власність ПОА Україна , пропорційно до його частки у праві колективної власності на землю. Згоден на умови оренди, на яких підприємство орендує земельні ділянки бувших членів КСП Україна .
13.12.2018 позивач звернувся із заявою №83 до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації про прийняття рішення щодо виділення у приватну власність ПОА Україна земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) під будівлями та спорудами по АДРЕСА_5 - нежитлові будівлі (ферма); по АДРЕСА_6 - нежитлові будівлі (тракторна бригада).
Листом від. 14.12.2018 заявника повідомлено про відсутність повноважень в РДА на вирішення його питання.
Листами від 09.01.2019 ГУ Дергеокадастру у Київській області повідомило позивача про відстуність підстав для надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення зазначених у заяві від 13.12.2018 земельних ділянок, оскільки вони перебувають у власності (користуванні) третіх осіб .
Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку площею 2,2085 га на території Великокаратульської сільської ради, серії НОМЕР_4 , виданого на ім`я ОСОБА_3 05.03.2004, відповідач набув у власність зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з довідкою ПОА Україна від 19.04.2019 №29 ОСОБА_3 був членом КСП Україна і набув частку у пайовому фонді вказаного КСП, у 2014 році він відчужив свій майновий сертифікат члена цього КСП на користь ПОА Україна .
13.12.2018 та 27.12.2018 ТОВ Землевпорядкування та кадастр видало ПОА Україна довідки №№ 72, 75, 76, 77 й №№ 83, 84 відповідно про розташування майнових комплексів, належних ПОА Україна на території земельних ділянок, що входять у до площі землі, переданій у колективну власність КСП Україна .
Оцінка аргументів учасників та норми права, застосовані судом:
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права в силу ст. 16 ЦК України є визнання права.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Приписами статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 60 ЗК України (1990 р.) землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.
Статтями 22, 23 ЗК України (1990 р.) було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.
Згідно з положеннями ст. 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.
Положеннями ч. 6 ст. 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (в редакції чинній станом на 2000 рік) передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.
Аналогічні положення містилися в п. 7 ст. 34 Закону України Про підприємства в Україні .
Частиною 2 ст. 8 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.
Відповідно до ст. 28 Земельного кодексу України (1990 р.) право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Ради народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу.
Таким чином, реорганізація юридичної особи шляхом її перетворення (реформування) не входить до переліку підстав для припинення права колективної власності на земельну ділянку, визначених ст. 28 Земельного кодексу України (1990 р.).
Згідно зі ст. 140 Земельного кодексу України (2001 р.) підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям №720/95 від 08.08.1995 паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Земельний кодекс України (1990 р). та законодавство про паювання (Укази Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10.11.1994 №666/94, Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 № 720/95) не містили положень про правовий режим несільськогосподарських угідь КСП.
Положеннями ч. 2 ст. 22 ЗК України (2001 р.) визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).
Пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше чинним законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Частиною 1 ст. 120 ЗК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції на момент оформлення права власності на нерухоме майно) передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
У межах підходів ЄСПЛ до тлумачення поняття майно, а саме в контексті статті 1 Протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як існуюче майно, так і активи громадянина, включаючи право вимоги з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно можливості ефективного здійснення свого права власності у майбутньому.
Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала підстави вважати що таке буде прийнятим та розраховувати на певний стан речей. Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність правомірних (законних) очікувань є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності правомірних очікувань у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Таким чином, правомірні законні очікування - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого.
Захист права власності шляхом його визнання в судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, це підтвердження в судовому порядку своїх прав на майно шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.
Отже, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.
Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.
З огляду на приписи ст. ст. 182, 328, 377 ЦК України набувач нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.
У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень . З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
Положеннями ст. 30 ЗК України передбачено, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі відсутності згоди це питання вирішується у судовому порядку.
Отже, право колективної власності здійснюють загальні збори співвласників земельних часток (паїв), членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.
Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить, зокрема: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.
Відповідно до ст. ст. 79, 79-1 ЗК України земельна ділянка як об`єкт цивільних прав вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадку суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Разом з тим, спірні земельні ділянки як об`єкти цивільних прав ще не сформовані, не мають кадастрових номерів, державна реєстрації права власності чи права користування на них не проведена.
У цьому контексті довідки ТОВ Землевпорядкування та кадастр , надані позивачем із кадастровими планами земельних ділянок не підтверджують формування спірних земельних ділянок як самостійних об`єктів цивільних прав, оскільки не мають кадастрових номерів, та відсутня їх державна реєстрація.
Посилання представника позивача на висновки, зроблені у судових рішеннях Верховного Суду України та Верховного Суду, не у повній мірі співвідносяться із обставинами, які розглядаються у цій справі, оскільки вони стосуються інших правовідносин, ніж розглядаються у цій справі. Зокрема, постанови ВС у справі № 908/1990/17 - про розірвання договору оренди землі; №539/3192/16-ц - про визнання незаконним та скасування рішення міської ради; а постанова ВСУ від 13.04.2016 №6-253цс16 - у справі про визнання недійсними рішення селищної ради та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Позивачем не доведено обставини передачі прав на спірні земельні ділянки від КСП Україна до ПОА Україна у визначеному законодавством порядку, у тому числі шляхом відповідного рішення уповноважених органів КСП Україна з цього питання.
Оцінюючи питання обсягу прав та обов`язків ПОА Україна при правонаступництві після КСП Україна , суд бере до уваги те, що загальні засади та процедуру передачі правонаступникам майнових прав і обов`язків за зобов`язаннями реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства та документальне оформлення правонаступництва визначено Порядком оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №63 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.04.2001 за №306/5497 (зі змінами і доповненнями від 20.07.2004 №261), розробленим згідно з Цивільним кодексом УРСР, Законами України Про власність , Про колективне сільськогосподарське підприємство .
Відповідно до п. 17 вказаного Порядку обсяг правонаступництва визначається за передавальним (роздільним) актом (балансом), складеним на дату реорганізації КСП і затвердженим вищим органом управління КСП, який може бути уточнений на дату врегулювання майнових відносин у частині боргових зобов`язань підприємства і затверджений загальними зборами співвласників або іншим уповноваженим органом. Разом з установчими документами підприємства-правонаступника роздільний (передавальний) баланс є правовою підставою для встановлення наявності та обсягів правонаступництва за майновими правами та обов`язками КСП.
Разом з тим, позивач стверджує, що КСП Україна було припинено 14.03.2000, що не підпадає під дію цього наказу. Питання реорганізації та ліквідації КСП на той момент було врегульовано положеннями ст. 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство .
Відповідно до ч. 1 цієї статті 1 реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 цієї статті підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства.
Частиною 6 цієї статті визначено, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Підприємство може на добровільних засадах за рішенням загальних зборів перетворюватися в самостійні кооперативи, що створюються із госпрозрахункових підрозділів підприємства або окремих груп працівників. Вони наділяються правами розпоряджання продукцією та доходами, відкриття рахунку в банківських установах. До них переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Ці колективи можуть об`єднуватися в асоціації.
Положення статуту ПОА Україна щодо беззастережного правонаступництва після КСП Україна , у тому числі з огляду на наведені самим позивачем обставини наявності в нього прав лише на 97,34 % майна пайового фонду реорганізованого КСП Україна , за умов ненадання відповідного рішення загальних зборів (зборів уповноважених) його членів, рішення суду чи арбітражного суду, не засвідчують обставин переходу усіх прав та обов`язків, у тому числі на спірні земельні ділянки, від КСП Україна до ПОА Україна .
Отже, позивачем не доведено наявності та обсягів правонаступництва за правами та обов`язками КСП Україна при реорганізації (перетворенні) в ПОА Україна у контексті прав на спірні земельні ділянки.
Також не надано доказів припинення КСП Україна як юридичної особи у контексті положень ч. 5 ст.104 ЦК Україна - внесення відповідного запису до єдиного державного реєстру.
Твердження позивача про те, що одночасно із набуттям майна колишнього КСП Україна - 24.05.2017, він набув у власність і земельні ділянки, які знаходяться під цими будівлями і спорудами та необхідні для їх утримання не узгоджується із обставинами підстав набуття цього нерухомого майна КСП.
Зокрема, підставою набуття у власність цього майна стало виділення в натурі одним з членів КСП Україна в рахунок майнових паїв відповідного рухомого та нерухомого майна. При цьому, питання щодо спірних земель під час цих загальних зборів співвласників майна реорганізованого КСП Україна від 26.03.2016 не стояло та будь-яких рішень з цього приводу не приймалось. Виділ в натурі майна позивачеві відбувався пропорційно до вартості майнових сертифікатів, які йому належали у майновому пайовому фонді КСП Україна , у вартості яких не було враховано вартість земель.
Водночас, спірні земельні ділянки відповідно до вищезгаданого Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995, не входили у перелік землі, що підлягали паюванню.
Таким чином, слід дійти висновку, що спірні земельні ділянки не були об`єктом, який перейшов у власність позивача одночасно із набуттям 24.05.2017 права власності на будівлі і споруди.
Оскільки власниками придбаних ПОА Україна майнових сертифікатів були члени КСП Україна - фізичні особи, в той час як власником спірної землі, КСП Україна - юридична особа, автоматичний перехід права власності на землю відповідно до положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України не може бути застосований.
У зв`язку з цим є безпідставними посилання позивача на положення ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, як підставу набуття права власності на землю.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначав, що відповідач не визнаючи право власності на спірні земельні ділянки за позивачем, пропонує укласти відповідний договір оренди цих ділянок.
Разом з тим, обставини визнання відповідачем позову та пропозиція врегулювати спір за участі судді одразу у підготовчому судовому засіданні та, у подальшому, заперечення щодо задоволення позову із твердженням представника відповідача про переконання його довірителя у тому, що спірні земельні ділянки належать йому особисто на праві власності, дають підстави для сумніву щодо доброчесності сторін у питанні дійсності спору між ними щодо права власності на зазначені у позові земельні ділянки.
Крім того, судом встановлено, що позивачем вживались заходи щодо набуття (оформлення) прав на спірні земельні ділянки в порядку передачі прав на земельні ділянки органами державної влади та місцевого самоврядування. При чому, процедура щодо трьох земельних ділянок не завершена, а щодо ще двох - ГУ Держгеокадастру в Київській області повідомлено про відсутність підстав для цього.
Зважаючи на вищенаведене суд доходить висновку, що право, за захистом якого звернувся позивач до суду, відповідачем порушено не було.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 264, 265, 268 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
1.Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватно-орендної агрофірми Україна до ОСОБА_3 , треті особи: Великокаратульська сільська рада, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Бориспільська місцева прокуратура Київської області на стороні Великокаратульської сільської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на земельні ділянки.
2.Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
Приватно-орендна агрофірма Україна , місцезнаходження: вул. Перемоги, 2-а, с.Велика Каратуль, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08440, код ЄДРПОУ 03756327;
ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_8 , і.н. НОМЕР_5 ;
Великокаратульська сільська рада, місцезнаходження: с. Велика Каратуль, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08440, код ЄДРПОУ 04358902;
Бориспільська місцева прокуратура, місцезнаходження: вул. Героїв Небесної Сотні, 21, м. Бориспіль, Київська область, 08300.
Головне управління Держгеокадастру у Київській області, місцезнаходження: вул. Серпова, 3/14, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 39817550;
ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 05.08.2019.
Суддя: Д. В. Свояк
Суд | Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 25.07.2019 |
Оприлюднено | 06.08.2019 |
Номер документу | 83441242 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області
Свояк Д. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні