Рішення

від 05.08.2019 по справі 826/6986/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2019 року № 826/6986/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Функе Юкрейн" до про Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві визнання незаконними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Функе Юкрейн" (далі - ТОВ "Функе Юкрейн") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Солом`янському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2013 № 0007362208, № 0007372208 та податкової вимоги від 12.02.2014 № 45-25.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті від 03.10.2013 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Функе Юкрейн" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 30.06.2013 та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 з ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай" є необґрунтованими та ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу. Також, позивач зазначає, що грошове зобов`язання, визначене податковим органом спірними податковими повідомленнями-рішеннями, є неузгодженим, тому податковий орган не мав права виносити податкову вимогу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Функе Юкрейн" задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.11.2013 № 0007362208, № 0007372208, прийняті Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 12.02.2014 № 45-25, винесену Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2018 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2014, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2018 адміністративну справу № 826/6986/14 передано на розгляд судді Катющенку В.П.

Ухвалою суду від 03.04.2018 прийнято адміністративну справу № 826/6986/14 до провадження судді Катющенка В.П., вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.05.2018.

У судовому засіданні 10.05.2018 представник позивача ОСОБА_1 надала суду письмові пояснення, за змістом яких просить суд задовольнити позовні вимоги. Зазначила, що фінансово-господарські операції ТОВ "Функе Юкрейн" з ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай" підтверджені належним чином оформленими первинними документами. При цьому, вважає, що посилання відповідача на протоколи допиту директорів ТОВ "Трейдтех" та ТОВ "Контакт-М" не є належним доказом нереальності господарських операцій. Також звернула увагу, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к постановлено відносно осіб, які не мають жодного відношення до господарської діяльності ТОВ "Будрай", а тому, на думку представника позивача, останній не має преюдиційного значення для вирішення даної справи.

У підготовчому судовому засіданні 10.05.2018 оголошено перерву до 21.06.2018.

10.05.2018 представником позивача ОСОБА_1 подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про розмір сплаченого до бюджету податку на додану вартість за 2014 - 2017 роки.

У підготовчому судовому засіданні 21.06.2018 оголошено перерву до 19.07.2018.

12.07.2018 представником відповідача Аблішевим В.А. подано до суду детальний розрахунок до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 19.07.2018, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 04.10.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 04.10.2018 позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.10.2018 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також у судовому засіданні 04.10.2018 представники сторін подали суду заяви, у яких просили суд розглянути справу у письмовому провадженні.

На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив про продовження розгляду справи у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 05.08.2019 допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 20.09.2013 по 26.09.2013 посадовою особою ДПІ у Солом`янському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Функе Юкрейн" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 30.06.2013 та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 з ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай", за результатами якої складено акт від 03.10.2013 № G5/26-58-22-08-11/36581663 (том 1 а.с. 33-43).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ "Функе Юкрейн":

- пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.2, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено суму податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 у розмірі 379205,00 грн, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодам: за 2012 рік на суму 379205,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 в розмірі 356138,00 грн, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, а саме по періодам: червень 2012 року - 45463,00 грн, вересень 2012 року - 134770,00 грн, листопад 2012 року - 33956,00 грн, грудень 2012 року - 47290,00 грн, січень 2013 року - 81493,00 грн, червень 2013 року - 13166,00 грн.

На підставі виявлених порушень 04.11.2013 ДПІ у Солом`янському районі прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0007362208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 534207,00 грн, у тому числі: 356138,00 грн - за основним платежем та 178069,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 6 а.с. 39);

№ 0007372208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 568807,50 грн, у тому числі: 379205,00 грн - за основним платежем та 189602,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 6 а.с. 41).

12.02.2014 ДПІ у Солом`янському районі сформовано та направлено ТОВ "Функе Юкрейн" податкову вимогу № 45-25 на суму узгодженого податкового боргу в розмірі 1265835,22 грн (том 5 а.с. 207).

Не погодившись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, зазначив, що судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що керівництво Товариства під час проведення перевірки відмовилось надати документи, що належним чином підтверджують реальність виконання укладених Товариством з його контрагентом угод; не дано оцінки аргументам ДПІ про те, що ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М" та ТОВ "Будрай" не здійснювали та не мали можливості здійснювати господарську діяльність на виконання укладених з позивачем угод і що відображені у податковій звітності угоди реально не виконувались.

Також Верховний Суд зазначив, що до матеріалів справи долучено копію вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к, яким, крім іншого, встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ "Будрай". Ця обставина не може залишитися неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що податкову вимогу № 45-25 від 12.02.2014 прийнято під час здійснення адміністративного та судового оскарження податкових рішень та про те, що сума грошового зобов`язання не є узгодженою, не відповідають залученим до справи доказам.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі від 04.11.2013 № 0007372208 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом з`ясовано наступне.

У акті перевірки відповідач насамперед зазначає, що ТОВ "Функе Юкрейн" не надано первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М" та ТОВ "Будрай" за період діяльності з 01.01.2012 по 31.07.2013, що, у свою чергу, зумовило проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі:

- податкової звітності та додатків до неї, поданої ТОВ "Функе Юкрейн";

- протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_3 від 11.12.2012;

- протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_4 від 15.04.2013;

- акта про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ПП "Контакт-М" від 05.10.2012 № 1539/22-20/31958062;

- акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Контакт-М" щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012 по 30.06.2012, від 14.11.2012 № 1908/22-90/31170724;

- акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будрай" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов`язання та податковий кредит за період з 23.07.2012 по 21.06.2013 № 162/22-90/38260798;

- інформації з ІС ЕБД "Податковий Блок", Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Так, у акті перевірки податковий орган стверджує, що ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М" та ТОВ "Будрай" не надавались товари (роботи, послуги) на адресу ТОВ "Функе Юкрейн", а лише виписувались податкові та видаткові накладні (акти виконаних робіт) з метою "штучного" формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування ТОВ "Функе Юкрейн".

Наведений висновок відповідача ґрунтується на наступному:

1) ТОВ "Трейдтех". Відповідно до протоколу допиту свідка від 11.12.2012 гр. ОСОБА_3 , яка займає посаду директора, головного бухгалтера, засновника ТОВ "Трейдтех", остання заперечує своє відношення до фінансово-господарської діяльності Товариства. Також у ході аналізу додатку 5 до декларації з податку на додану вартість встановлено розбіжність між задекларованими показниками ТОВ "Функе Юкрейн" та ТОВ "Трейдтех", тобто ТОВ "Трейдтех" не підтверджено взаємовідносин з ТОВ "Функе Юкрейн" актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26.12.2012 № 2342/2220/38123948.

2) ПП "Контакт-М". Відповідно до протоколу допиту свідка від 15.04.2013 гр. ОСОБА_4 останній повідомив, що за грошову винагороду погодився побути директором ПП "Контакт-М", рішення про реєстрацію товариства не приймав, проте розписувався в різних офіційних документах. Також у ході аналізу додатку 5 до декларації з податку на додану вартість встановлено розбіжність між задекларованими показниками ТОВ "Функе Юкрейн" та ПП "Контакт-М", тобто ПП "Контакт-М" не підтверджено взаємовідносин з ТОВ "Функе Юкрейн" актами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 05.10.2012 № 1539/22-20/31958062 та від 14.11.2012 № 1908/22-90/31170724.

3) ТОВ "Будрай". У ході аналізу додатку 5 до декларації з податку на додану вартість встановлено розбіжність між задекларованими показниками ТОВ "Функе Юкрейн" та ТОВ "Будрай", тобто ТОВ "Будрай" не підтверджено взаємовідносин з ТОВ "Функе Юкрейн" актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будрай" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податкові зобов`язання та податковий кредит за період з 23.07.2012 по 21.06.2013 від 21.06.2013 № 162/22-90/38260798. Згідно вказаного акта ТОВ "Будрай" відсутнє за місцезнаходженням, у останнього відсутні основні засоби, виробничі потужності та наймані працівники, що зумовило висновок про відсутність у такого платника податків об`єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат.

Зазначені обставини у сукупності стали підставою для висновку відповідача про те, що фактично ТОВ "Функе Юкрейн" не придбавало у ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай" товари (роботи, послуги) з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а лише отримувало податкові накладні та видаткові накладні з метою "штучного" формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

Надаючи правову оцінку доводам наведеним доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Щодо доводів відповідача про ненадання ТОВ "Функе Юкрейн" первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу Лавренюка О.І. , в.о. начальника ДПІ у Солом`янському районі Мирончуком О.Б. прийнято наказ від 20.09.2013 № 553 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", яким призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Функе Юкрейн" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 та податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 30.06.2013 з ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай", починаючи з 20.09.2013, тривалістю 5 робочих днів (том 6 а.с. 44).

Позивач допустив посадову особу ДПІ у Солом`янському районі до проведення перевірки, що не заперечується учасниками справи та підтверджується розпискою платника податків на направленні на перевірку від 20.09.2013 № 418/26-58-22-08-09 (том 6 а.с. 43).

Так, пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За визначенням підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, коли отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що постановою слідчого з особливо важливих справи Генеральної прокуратури України від 20.08.2013 призначено у кримінальному провадженні № 42012000000000004 позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин ТОВ "Функе Юкрейн" з ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М" та зустрічну перевірку між ТОВ "Функе Юкрейн" та ТОВ "Будрай" (том 6 а.с. 38).

Згідно з пунктом 78.7 статті 78 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Одночасно пунктом 85.6 статті 85 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

З аналізу наведених норм вбачається, що після початку перевірки на платника податків покладено обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. При цьому, факт відмови платника податків повинен бути засвідчений окремим актом.

Суд звертає увагу, що статтею 121 ПК України встановлена відповідальність за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Поряд з цим, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин щодо притягнення позивача до відповідальності за ненадання останнім документів для проведення перевірки.

Таким чином, відповідачем у визначений ПК України спосіб не зафіксовано факт ненадання позивачем первинних документів або перешкоджання останнім у доступі посадової особи контролюючого органу до таких документів.

Також відповідачем не надано суду жодного доказу, що останнім було вжито будь-які заходи, спрямовані на витребування у платника податків первинних документів.

Враховуючи викладене у сукупності та зважаючи на те, що посадовою особою відповідача проведена виїзна документальна перевірка за місцезнаходженням платника податків, суд вважає безпідставними доводи відповідача про ненадання платником первинних документів.

Щодо суті виявлених у ході перевірки порушень, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Одночасно підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наведених правових норм ПК України, Закону N 996-XIV та НП (С)БО № 16 вбачається, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Перевіряючи обставини, що були підставою для включення до складу витрат сум, сплачених в ціні придбаних у ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М" та ТОВ "Будрай" робіт, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, у перевіреному періоді позивачем (Замовник) з ТОВ "Трейдтех", ТОВ "Контакт-М" та ТОВ "Будрай" (Виконавці) було укладено ряд однотипних договорів про виготовлення продукції з давальницької сировини, за умовами яких Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе зобов`язання виготовити з наданої Замовником давальницької сировини та передати Замовникові готову продукцію (теплообмінники).

У липні 2012 року ТОВ "Функе Юкрейн" було укладено з ТОВ "Трейдтех" договори про виготовлення продукції з давальницької сировини від 02.07.2012 № 02/07 (том 3 а.с. 190-191), від 02.07.2012 № 03/07 (том 3 а.с. 182-183), від 09.07.2012 № 04/07 (том 3 а.с. 175-176), від 20.07.2012 № 05/07 (том 3 а.с. 167-168), від 23.07.2012 № 06/07 (том 3 а.с. 158-159), від 24.07.2012 № 07/07 (том 3 а.с. 198-199).

На підтвердження фактичного виконання умов зазначених вище договорів позивачем до матеріалів справи додано копії: актів здачі-приймання робіт; видаткових накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; актів прийому-передачі виконаних робіт; звітів про використані матеріали (том 3 а.с. 160-166, 169-174, 177-181, 184-189, 192-197) та податкових накладних (том 3 а.с. 200-205).

Оплата за придбані послуги підтверджується доданими до матеріалів справи копіями банківських виписок (том 3 а.с. 149-151).

У травні та червні 2012 року ТОВ "Функе Юкрейн" було укладено з ПП "Контакт-М" договори про виготовлення продукції з давальницької сировини від 28.05.2012 № 27/05 (том 3 а.с. 225), від 24.05.2012 № 24/05 (том 3 а.с. 231), від 25.05.2012 № 25/05 (том 3 а.с. 236), від 25.05.2012 № 26 (том 3 а.с. 242), від 21.05.2012 № 21/05 (том 4 а.с. 2), від 04.05.2012 № 04/05 (том 4 а.с. 11), від 22.06.2012 № 13/06 (том 4 а.с. 15), від 15.06.2012 № 11/06 (том 4 а.с. 25), від 15.06.2012 № 12/06 (том 4 а.с. 32), від 22.06.2012 № 14/06 (том 4 а.с. 39), від 11.06.2012 № 09/06 (том 4 а.с. 46), від 11.06.2012 № 10/06 (том 4 а.с. 51), від 08.06.2012 № 08/06 (том 4 а.с. 59).

На підтвердження фактичного виконання умов зазначених вище договорів позивачем до матеріалів справи додано копії: актів здачі-приймання робіт; видаткових накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; актів прийому-передачі виконаних робіт; звітів про використані матеріали та податкових накладних (том 3 а.с. 224, 226-230, 232-235, 237-241, 243-246, том 4 а.с. 1, 3-10, 12-14, 16-24, 26-31, 33-38, 40-45, 47-50, 52-58, 60, 61, 64).

Розрахунок за придбані послуги підтверджується доданими до матеріалів справи копіями банківських виписок (том 4 а.с. 62, 63) та копією угоди про зарахування зустрічних вимог від 31.07.2012 (том 3 а.с. 206).

У перевіреному періоді між позивачем та ТОВ "Будрай" було укладено договори про виготовлення продукції з давальницької сировини від 20.08.2012 № 2008 (том 2 а.с. 212), від 14.08.2012 № 1408 (том 2 а.с. 218-219), від 10.08.2012 № 1008 (том 2 а.с. 226), від 06.08.2012 № 0608 (том 2 а.с. 231), від 02.08.2012 № 0208 (том 2 а.с. 237), від 21.08.2012 № 2108 (том 2 а.с. 243), від 27.08.2012 № 2708 (том 3 а.с. 7), від 06.09.2012 № 0609 (том 3 а.с. 15), від 04.09.2012 № 0409 (том 3 а.с. 21), від 03.09.2012 № 0309/1 (том 3 а.с. 27), від 03.09.2012 № 0309/2 (том 3 а.с. 33), від 03.09.2012 № 0309/4 (том 3 а.с. 39), від 03.09.2012 № 0309/3 (том 3 а.с. 45), від 28.09.2012 № 2809/1 (том 3 а.с. 52), від 28.09.2012 № 2809 (том 3 а.с. 58), від 25.09.2012 № 2509 (том 3 а.с. 64), від 24.09.2012 № 2409 (том 3 а.с. 70-71), від 19.09.2012 № 1909 (том 3 а.с. 77), від 11.09.2012 № 1109 (том 3 а.с. 83), від 11.09.2012 № 1009/1 (том 3 а.с. 89), від 12.09.2012 № 1209 (том 3 а.с. 95), від 17.09.2012 № 1709 (том 3 а.с. 101), від 07.09.2012 № 0709/1 (том 3 а.с. 107), від 10.09.2012 № 1009 (том 3 а.с. 112), від 14.09.2012 № 1409 (том 3 а.с. 118), від 14.09.2012 № 1409/1 (том 3 а.с. 124), від 03.10.2012 № 03/10 (том 1 а.с. 123), від 05.10.2012 № 05/10 (том 1 а.с. 128) від 08.10.2012 № 08/10 (том 1 а.с. 134), від 09.10.2012 № 09/10 (том 1 а.с. 140), від 09.10.2012 № 09/10/1 (том 1 а.с. 163), від 10.10.2012 № 10/10/1 (том 1 а.с. 169), від 10.10.2012 № 10/10/2 (том 1 а.с. 175), від 10.10.2012 № 10/10/3 (том 1 а.с. 180), від 11.10.2012 № 11/10/1 (том 1 а.с. 186), від 11.10.2012 № 11/10/2 (том 1 а.с. 192), від 12.10.2012 № 12/10 (том 1 а.с. 198), від 16.10.2012 № 16/10/1 (том 1 а.с. 204), від 16.10.2012 № 16/10/2 (том 1 а.с. 210), від 16.10.2012 № 16/10/3 (том 1 а.с. 216), від 16.10.2012 № 16/10/4 (том 1 а.с. 224), від 16.10.2012 № 16/10/5 (том 1 а.с. 230), від 17.10.2012 № 17/10/1 (том 1 а.с. 236), від 17.10.2012 № 17/10/2 (том 1 а.с. 242), від 17.10.2012 № 17/10/3 (том 2 а.с. 1), від 18.10.2012 № 18/10 (том 2 а.с. 7), від 19.10.2012 № 19/10/1 (том 2 а.с. 13), від 19.10.2012 № 19/10/2 (том 2 а.с. 17), від 19.10.2012 № 19/10/3 (том 2 а.с. 25), від 22.10.2012 № 22/10/1 (том 2 а.с. 30), від 22.10.2012 № 22/10/2 (том 2 а.с. 36), від 22.10.2012 № 22/10/3 (том 2 а.с. 42), від 22.10.2012 № 22/10/4 (том 2 а.с. 48), від 23.10.2012 № 23/10/1 (том 2 а.с. 54), від 23.10.2012 № 23/10/2 (том 2 а.с. 60), від 23.10.2012 № 23/10/3 (том 2 а.с. 66), від 24.10.2012 № 24/10/1 (том 2 а.с. 72), від 24.10.2012 № 24/10/2 (том 2 а.с. 78), від 26.10.2012 № 26/10/1 (том 2 а.с. 84), від 26.10.2012 № 26/10/2 (том 2 а.с. 90), від 26.10.2016 № 26/10/3 (том 2 а.с. 96), від 26.10.2012 № 26/10/4 (том 2 а.с. 102), від 31.10.2012 № 31/10/1 (том 2 а.с. 107), від 31.10.2012 № 31/10/3 (том 2 а.с. 114), від 31.10.2012 № 31/10/2 (том 2 а.с. 120), від 31.10.2012 № 31/10/5 (том 2 а.с. 131), від 31.10.2012 № 31/10/4 (том 2 а.с. 155), від 01.11.2012 № 01 (том 4 а.с. 101), від 02.11.2012 № 02 (том 4 а.с. 107), від 06.11.2012 № 06 (том 4 а.с. 123), від 07.11.2012 № 07 (том 4 а.с. 143), від 08.11.2012 № 08 (том 4 а.с. 149), від 09.11.2012 № 09 (том 4 а.с. 155), від 15.11.2012 № 15 (том 4 а.с. 166), від 16.11.2012 № 16 (том 4 а.с. 172), від 19.11.2012 № 19 (том 4 а.с. 178), від 20.11.2012 № 20 (том 4 а.с. 194), від 21.11.2012 № 21 (том 4 а.с. 200), від 28.11.2012 № 28 (том 4 а.с. 206), від 29.11.2012 № 29 (том 4 а.с. 222), від 10.12.2012 № 1012 (том 5 а.с. 8), від 14.12.2012 № 1412 (том 5 а.с. 14), від 21.12.2012 № 2112 (том 5 а.с. 25), від 24.12.2012 № 2412 (том 5 а.с. 47), від 26.12.2012 № 2612 (том 5 а.с. 59).

На підтвердження фактичного виконання умов зазначених вище договорів позивачем до матеріалів справи додано копії: актів здачі-приймання робіт; видаткових накладних; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; актів прийому-передачі виконаних робіт; звітів про використані матеріали (том 1 а.с. 124-127, 129-133, 135-139, 141-145, 164-168, 170-174, 176-177, 181-185, 187-191, 193-197, 199-203, 205-209, 211-215, 217-223, 225-229, 231-235, 237-241, 243-247, том 2 а.с. 2-6, 8-12, 14-18, 20-25, 26-29, 31-35, 37-41, 43-47, 49-53, 55-59, 51-65, 67-71, 73-77, 79-83, 85-89, 91-95, 97-101, 103-106, 108-113, 115-119, 121-130, 132-136, 156-165, 213-217, 220-225, 227-230, 232-236, 238-242, 244, том 3 а.с. 1-6, 16-20, 22-26, 28-32, 34-38, 40-44, 46-51, 53-57, 59-63, 65-69, 72-76, 78-82, 84-88, 90-94, 96-100, 102-106, 108-111, 113-117, 119-123, 125-129, том 4 а.с. 102-106, 108-122, 124-142, 144-148, 150-154, 156-165, 167-171, 173-177, 179-193, 195-199, 201-205, 207-221, 223-232, том 5 а.с. 9-13, 15-24, 26-46, 48-58, 60-80) та податкових накладних (том 2 а.с. 167-207, том 3 а.с. 8-14, 130-148, том 4 а.с. 233-249, том 5 а.с. 1-17, 183-195).

Оплата за придбані послуги підтверджується доданими до матеріалів справи копіями банківських виписок (том 1 а.с. 156-162, том 4 а.с. 62, 63) та угодою про зарахування зустрічних вимог (том 1 а.с. 146-147).

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення № 168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.16 Положення № 168/704 у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ "Функе Юкрейн" послуг з виготовлення готової продукції у ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М" та ТОВ "Будрай", суд дійшов висновку, що податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення №168/704 є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити.

Вказані накладні та акти містять найменування замовника та виконавця, обсяг виконаних робіт, підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток товариств та дають змогу визначити, які саме роботи виконані, за якою ціною, між якими контрагентами.

У свою чергу, видаткові накладні підтверджують рух матеріалів замовника зі складу останнього до виконавця. Отримання ж виконавцями матеріалів підтверджено доданими до матеріалів справи довіреностями.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Встановлені обставини в їх сукупності свідчать про товарність і реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Функе Юкрейн" та ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай".

Разом з тим, доказів того, що послуги, придбані ТОВ "Фукне Юкрейн" у ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М" та ТОВ "Будрай" з метою іншою, ніж використання його у власній господарській діяльності контролюючим органом суду не надано, судом не встановлено і в матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М" та ТОВ "Будрай" на оплату вартості послуг з виготовлення готової продукції відповідає вимогам ПК України, а виключення цих сум відповідачем зі складу витрат ТОВ "Фукне Юкрейн" - безпідставне і протиправне.

Суд зазначає, що висновки відповідача в акті перевірки ґрунтуються виключно на актах перевірок контрагентів позивача, без урахування первинної документації платника податків, яка у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість формування витрат.

Разом з тим, чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Суд також акцентує увагу, що згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов`язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Доказів того, що ТОВ "Функе Юкрейн" та ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай" під час вчинення господарських операцій завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства, суду контролюючим органом не надано.

Суд звертає увагу, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

Суд звертає увагу відповідача, що пояснення директорів ТОВ "Трейдтех" та ПП "Контакт-М" про непричетність до фінансово-господарської діяльності не може свідчити про фіктивність господарських операцій та неприйнятність первинних документів у податковому обліку позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов`язковості вироку для адміністративного суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об`єктивного та суб`єктивного критеріїв.

Так, об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Суд звертає увагу, що факт здійснення фіктивного підприємництва ТОВ "Трейдтех" та ПП "Контакт-М", а тому посилання контролюючого органу на наявність пояснень директорів контрагентів позивача суд не приймає до уваги.

Щодо наданого відповідачем вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 у справі № 802/1853/16-а зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Так, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к (том 7 а.с. 137-157) затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Хавін В.О. та ОСОБА_6. 26.08.2013: ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, чч. 1, 2 ст. 205 КК України.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_6 не мав жодного відношення до господарської діяльності ТОВ "Будрай" у перевіреному періоді та не підписував від імені вказаного Товариства жодного первинного документа. При цьому, первинні документи підписані директором ТОВ "Будрай" ОСОБА_7 .

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_7 є засновником суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи: товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Будрай" (код ЄДРПОУ 38260798, юридична адреса: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 11/1). Дане підприємство було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_6 , вчинене повторно, а також згодою і безпосередньою участю ОСОБА_7 . Зокрема, у липні 2012 року ОСОБА_6 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_7 зареєструвати на ім`я останнього, в органах державної влади суб`єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Будрай" (код ЄДРПОУ 38260798), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов`язаних з реєстрацією підприємства, ОСОБА_6 пообіцяв виплатити ОСОБА_7 за вчинення цих дій грошову винагороду. Тим самим ОСОБА_6 порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв у незаконному створенні суб`єкту підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності. Не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_6 , та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_7 погодився на таку пропозицію.

На думку суду, наявність указаного вироку, не свідчить про нереальність господарських операцій по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ "Будрай".

З доданих відповідачем до матеріалів справи вироку не вбачається проведення аналізу господарських операцій між позивачем та цим контрагентами або подальша діяльність вказаного товариства з метою надання контрагентам необґрунтованої податкової вигоди. Натомість, у разі наявності всіх первинних документів та руху активів в структурі підприємства в результаті вчиненої господарської операції, така господарська операція є реальною і контрагент має право користуватися податковими вигодами, передбаченими чинним податковим законодавством України, в результаті вчинення вищезазначених господарських операцій.

Суд звертає увагу, що придбані позивачем послуги були використаний останнім у межах власної господарської діяльності, а виготовлені ТОВ "Будрай" (а також ТОВ "Трейдтех" та ПП "Контакт-М") теплообмінники були реалізовані позивачем ТОВ "Авіс-Трейд" та ТОВ "Інжиніринг Груп ЛТД" на підставі договорів від 01.02.2013 № 3АВІС та № 3ІНЖ від 01.02.2012 (том 6 а.с. 165-170).

При цьому, на підтвердження фактичного виконання договорів від 01.02.2013 № 3АВІС та № 3ІНЖ від 01.02.2012 позивачем до матеріалів справи додано податкові накладні (том 6 а.с. 60-164), видаткові накладні та довіреності (том 6 а.с. 171-250, том 7 а.с. 1-110).

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що фактичні обставини, встановлені під час судового розгляду справи, об`єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, виписаних на виконання умов зазначених вище договірних відносин.

Також суд звертає увагу, що поза увагою контролюючого органу залишились ті обставини, що у перевіреному періоді позивач реалізував ТОВ "Будрай" та ПП "Контакт-М" товари.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіреному періоді між позивачем (Продавець) та ТОВ "Будрай", ПП "Контакт-М" (Покупці) були укладені договори поставки від 28.12.2012 № 28, від 01.10.2012 № 10 (том 1 а.с. 148-155) та договір купівлі-продажу від 31.07.2012 № 3107 (том 3 а.с. 207-210). Виконання умов указаних договорів підтверджено доданими до матеріалів справи податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару (том 3 а.с. 211-223, том 5 а.с. 81-112).

Поряд з цим, контролюючим органом не було поставлено під сумнів правомірність формування позивачем доходу та зобов`язань у перевіреному періоді по господарським операціям з ТОВ "Будрай", ПП "Контакт-М", що свідчить про вибірковість та формальність проведеної перевірки.

Суд також не приймає до уваги висновки відповідача про відсутність у контрагентів основних та виробничих ресурсів, позаяк зі змісту акта перевірки неможливо встановити, на підставі яких документів контролюючий орган дійшов такого висновку.

Враховуючи наведене та те, що позивачем використано у межах власної господарської діяльності придбаний товар, суд вважає необґрунтованими висновки акта перевірки, позаяк останні не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договорами, укладеними між ТОВ "Функе Юкрейн" та ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай", позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування витрат у перевіреному періоді.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі від 04.11.2013 № 0007372208 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі від 04.11.2013 № 0007362208 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України судом з`ясовано наступне.

Єдиною підставою для прийняття вказаного спірного рішення став висновок контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай".

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Судом підтверджено обставини щодо фактичного здійснення господарських операцій з придбання послуг позивачем у ТОВ "Трейдтех", ПП "Контакт-М", ТОВ "Будрай", на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведене та те, що судом підтверджено правомірність формування позивачем витрат у перевіреному періоді, суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до положень ПК України включено сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких послуг до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі від 04.11.2013 № 0007362208 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Враховуючи встановлені обставини та те, що спірна вимога виставлена на суму податкового боргу, яка визначена податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Солом`янському районі від 04.11.2013 № 0007362208 та № 0007372208, суд вважає, що вказана позовна вимога є похідною та підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Функе Юкрейн" (03058, м. Київ, вул. Ліванського, 6/А, оф. 5, ідентифікаційний код 36581663) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, ідентифікаційний код 38747190) від 04.11.2013 № 0007362208 та № 0007372208.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, ідентифікаційний код 38747190) від 12.02.2014 № 45-25.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.П. Катющенко