Постанова

від 05.08.2019 по справі 760/15348/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 серпня 2019 року місто Київ

справа № 760/15348/16-ц

апеляційне провадження № 22-ц/824/10036/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Головачова Я.В.,

суддів: Вербової І.М., Соколової В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва у складі судді Коробенка С.В. від 26 лютого 2019 року у справі за заявами ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову та застосування зустрічного забезпечення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві, треті особи: обслуговуючий автогаражний кооператив "Жуляни", ОСОБА_3 , про визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання права на оформлення спадкових прав,

в с т а н о в и в :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому нерухоме майно, а саме: квартири АДРЕСА_1 та гаражного боксу АДРЕСА_2.

Після відкриття спадщини позивач подала заяву про прийняття спадщини та дізналася, що гаражний бокс з 2015 року належить на праві власності чоловіку сестри - ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 набув право власності на спірний гаражний бокс неправомірно, просила суд визнати свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно недійсним; зобов`язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на спірний гаражний бокс; визнати за нею право на оформлення документів, необхідних для здачі гаражного боксу в експлуатацію, та отримання на її ім`я документів, що посвідчують право власності на Ѕ частину гаражного боксу.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року за заявою ОСОБА_1 накладено арешт на гараж АДРЕСА_2.

У січні 2019 року ОСОБА_2 подав дві заяви: про скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на гаражний бокс та заяву про застосування зустрічного забезпечення, у якій просив зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду суму в розмірі 150 000 грн. в якості забезпечення відшкодування можливих збитків власника гаражу, спричинених необґрунтованим обтяженням його права власності.

Заява про застосування зустрічного забезпечення мотивована тим, що наявне обтяження об`єкту нерухомого майна негативно впливає на привабливість даного об`єкту на ринку довготривалої оренди. Зазначав, що він фактично позбавлений можливості здавати гараж в оренду на тривалий час, оскільки наявний арешт стримує потенційних орендарів від укладення договору оренди.

Приблизна вартість спірного нерухомого майна складає 150 000 грн., які заявник міг би реально одержати внаслідок його продажу.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено. Заяву про застосування заходів зустрічного забезпечення задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок Солом`янського районного суду міста Києва суму в розмірі 150 000 грн. в якості зустрічного забезпечення відшкодування можливих матеріальних збитків ОСОБА_2 внаслідок обтяження належного йому майна.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині застосування заходів зустрічного забезпечення і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Скаржник зазначає, що ОСОБА_2 не було надано доказів понесення ним реальних збитків, які могли бути спричинені забезпеченням позову, оскільки причинно-наслідковий зв`язок між накладенням арешту на гараж і можливістю здачі його в оренду відсутній, як і розмір упущеної вигоди у розмірі 150 000 грн. Крім того, вжиті судом заходи зустрічного забезпечення не є співмірними з заходами забезпечення позову (накладення арешту на гараж).

Ухвала суду в частині відмови у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову не оскаржується, а тому в силу статі 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Учасники справи відзиви на апеляційну скаргу до суду не подали.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві, треті особи: обслуговуючий автогаражний кооператив "Жуляни", ОСОБА_3 , про визнання свідоцтва про право власності недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності та визнання права на оформлення спадкових прав.

Підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з указаним позов стало неправомірне, на думку позивача, оформлення ОСОБА_2 права власності на гаражний бокс АДРЕСА_2.

Постановляючи ухвалу про зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду суму в розмірі 150 000 грн. в якості забезпечення відшкодування можливих збитків власника гаражу, спричинених необґрунтованим обтяженням його права власності, суд першої інстанції виходив із того, що спосіб

зустрічного забезпечення позову є співмірним із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких відповідач може зазнати у зв`язку із забезпеченням позову.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статі 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно.

Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову (частини 1, 2 статі 154 ЦПК України).

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача.

Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статі 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Відповідно до частин 4-6 статі 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення.

За змістом наведених правових норм інші заходи зустрічного забезпечення, відмінні від внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів, можуть бути вжиті судом лише за встановленої відсутності у позивача можливості внести відповідну суму.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не надано суду доказів понесення реальних збитків, які могли бути спричинені забезпеченням позову.

Так, посилання ОСОБА_2 на відсутність можливості здавати в оренду спірний гаражний бокс, у зв`язку з накладенням на нього арешту, є надуманими.

Враховуючи, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам і відсутні обставини, визначені частиною 3 статі 154 ЦПК України для застосування зустрічного забезпечення, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для застосування такого забезпечення є обґрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статі 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зустрічне забезпечення позову.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року в частині застосування заходів зустрічного забезпечення скасувати і ухвалити нове судове рішення в цій частині.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про застосування заходів зустрічного забезпечення відмовити.

В іншій частині ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 5 серпня 2019 року.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: І.М. Вербова

В.В. Соколова