Постанова

від 07.08.2019 по справі 910/4923/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/4923/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 (головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.) прийняту за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 16.01.2019 про залишення позову без розгляду

у справі № 910/4923/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фрамар 2007" (далі - Товариство)

до державного підприємства "Адміністрація річкових портів" (далі - Підприємство),

третя особа - Міністерство інфраструктури України,

про стягнення боргу, ціна позову 973 419, 17 грн.,

за участю Прокуратури міста Києва.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства про відшкодування вартості невід`ємних поліпшень орендованого майна, а саме теплоходів "Яков Задорожний" та "Каштан-26" у розмірі 935 860,38 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018, позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Підприємства на користь Товариства вартість поліпшень орендованого майна у розмірі 935 860,38 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Підприємство подало касаційну скаргу, в якій просило судові рішення у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 касаційну скаргу Підприємства задоволено, рішення та постанову у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2019 позовну заяву Товариства залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що Товариство про час і місце проведення судових засідань повідомлялося у встановленому законодавством порядку, однак останній не з`явився у судові засідання. Враховуючи неповідомлення Товариством про причини неявки у судові засідання та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, суд першої інстанції дійшов висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 оскаржувану ухвалу скасовано, а справу № 910/4923/14 направлено до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено мотивів неможливості розгляду справи за наявними у ній матеріалами та мотивів, за якими неявка представника Товариства перешкоджала розгляду справи по суті, враховуючи, що явка позивача обов`язковою не визнавалась і в матеріалах справи наявні повернення ухвал суду першої інстанції, надісланих на адресу Товариства, які свідчать про їх неотримання останнім, а, отже, і про його необізнаність про призначення судових засідань.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини та на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019, а ухвалу господарського суду міста Києва від 16.01.2019 залишити без змін. Крім того, скаржник просить покласти судові витрати на Товариство.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 202, 226 ГПК України, оскільки зазначені норми процесуального права не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки та не надав заяву про розгляд справи за його відсутності;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що Товариство було повідомлене про день і час розгляду справи;

- приписами частини другої статті 121 ГПК України визначено, зокрема, що ухвала суду, якою суд повідомляє про призначення судового засідання або вчинення іншої процесуальної дії повинна містити зазначення про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов`язковою, ухвали суду першої інстанції не визнавали яку Товариства необов`язковою, а тому участь учасників справи у засіданні була обов`язковою.

Від Міністерства інфраструктури України надійшов відзив на касаційну скаргу в якому останнє просить касаційну скаргу підприємства задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 16.01.2019 залишити в силі. В обґрунтування відзиву на касаційну скаргу Міністерство інфраструктури України посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог статей 202, 226 ГПК України, оскільки достатньою та самостійною правовою підставою для залишення позову без розгляду є безпосередньо сам факт нез`явлення позивача у судові засідання, за умови відсутності заяви останнього про розгляд справи за його відсутності.

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.08.2019 у справі № 910/4923/14 у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Селіваненка В.П. визначено такий склад колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакова І.В. (головуючий), Львов Б.Ю., Малашенкова Т.М.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що постановою Верховного Суду від 07.11.2018 рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду України від 22.08.2018 у справі № 910/4923/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У судові засідання, призначені для розгляду справи по суті на 18.12.2018 та 16.01.2019 Товариство участі уповноваженого представника не забезпечило, про причини неявки не повідомило, із заявою про розгляд справи за його відсутності не зверталося.

Відтак суд першої інстанції, зважаючи на неповідомлення Товариством причин неявки у судові засідання, відсутність заяви про розгляд справи за відсутності позивача, дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі частини четвертої статті 202 ГПК України.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VII суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Разом з тим, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктом 2 частини першої та пунктом 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і в той же час, учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Частиною першої статті 120 ГПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що у жодній з ухвал у цій справі судом не визнавалась обов`язковою участь учасників судового провадження у справі (як Товариства, так і Підприємства) в судових засіданнях.

Водночас в матеріалах справи наявні повернення ухвал господарського суду міста Києва від 27.11.2018, від 18.12.2018 та від 16.01.2019, надісланих на адресу Товариства із зазначенням: "за закінченням терміну зберігання" та "за зазначеною адресою не зареєстровано".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У даному випадку, місцевий господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу, не обґрунтував, яким чином нез`явлення Товариства в судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними у матеріалах справи доказами, не вказав, які саме вимоги суду не були виконані Товариством.

Положеннями частин першої, другої статті 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з`явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору. Тобто коли йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Водночас суд апеляційної інстанції прийняв до уваги те, що Товариство ухвали про призначення справи до розгляду не отримувало, а тому не було обізнане про дату і час розгляду справи і не могло звернутись до суду із заявою про розгляд справи без його участі.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що вирішуючи питання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, при виконанні Товариством усіх вимог суду та наявності в матеріалах справи достатніх доказів для вирішення спору по суті, господарський суд зобов`язаний був мотивувати ухвалу суду, яким чином неявка представника Товариства перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності представника Товариства, за наявними у справі доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала місцевого господарського суду є такою, що не відповідає нормам процесуального законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до господарського суду міста Києва.

Однак Касаційний господарський суд, з таким висновком суду апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що відповідно до частини четвертої статті 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Вказані норми процесуального законодавства не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Однак наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 914/794/18 та від 30.05.2019 у справі № 921/502/17-г/8.

Водночас відповідно до приписів частини сьомої статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство участі уповноваженого представника в судові засідання не забезпечило, причин неявки суду не повідомило, про дату, час і місце його проведення повідомлене належним чином (рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення), заяви про розгляд справи за його відсутності від Товариства не надходило, за таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви Товариства без розгляду.

Окрім того, обґрунтування причин неможливості ознайомлення з судовими рішенням на офіційному веб-сайті ЄДРСР, доступ якого є вільним та жодних обмежень щодо нього не встановлено, не вбачається.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Частиною першою статті 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.

У зв`язку з тим, що суд задовольняє касаційну скаргу та скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі ухвалу суду першої інстанції, суд покладає на Товариство витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Крім того, Міністерство інфраструктури України звернулось із заявою про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом касаційної скарги, а саме 57,72 грн пов`язаних з надсиланням копій відзиву учасникам справи.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Водночас подання відзиву на касаційну скаргу: є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. З огляду на викладене Суд дійшов до висновку, що у задоволенні вимоги Міністерства інфраструктури України про розподіл судових витрат пов`язаних з надсиланням копій відзиву учасникам справи слід відмовити.

Керуючись статтями 129, 308, 312, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація річкових портів" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 у справі № 910/4923/14 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.01.2019 у справі № 910/4923/14 залишити в силі.

4. У задоволенні заяви Міністерства інфраструктури України про розподіл судових витрат відмовити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фрамар 2007" на користь державного підприємства "Адміністрація річкових портів" 1 921,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова