Постанова

від 08.08.2019 по справі 2604/10296/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 2604/10296/12

Апеляційне провадження № 22-ц/824/552/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року, ухвалене під головуванням судді Виниченко Л.М., та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Яровенко Н.О., по справі

за позовом Акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Макар про стягнення заборгованості,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Універсал банк , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю Макар про визнання недійсними кредитних договорів, договорів іпотеки, поруки, застави, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів та

за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Універсал Банк , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю Макар про визнання припиненими договорів поруки, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом, уточнивши який зазначив, що відповідно до умов кредитного договору-1 №057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року ОСОБА_2 отримав у ВАТ Банк Універсальний кредит в сумі 856 444 швейцарських франків строком до 10 листопада 2024 року зі сплатою 9,95% річних за користування кредитом.

Відповідно до умов кредитного договору-2 №057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року ОСОБА_2 отримав у ВАТ Банк Універсальний кредит в сумі 1 189 256 швейцарських франків строком до 10 грудня 2037 року зі сплатою 8,95% річних за користування кредитом. Таким чином, загальна сума кредиту, що була надана позичальнику складала 2 045 700 швейцарських франків.

Позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі, а саме - відповідно до п. 2.1.3. Кредитних договорів 1,2 було перераховано кредитні кошти в сумі 856 444,00 швейцарських франків та 1 189 256,00 швейцарських франків на рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , що підтверджується виписками по рахунку, заявами на видачу готівки №057в501073250002 від 21 листопада 2007 року, №057в501073610005 від 27 грудня 2007 року; №012в501073620004 від 28 грудня 2007 року, та заявами на купівлю іноземної валюти за іншу іноземну валюту.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором-1, 21 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №057-2900/756-0500-Р/1 та окремо з ОСОБА_3 було укладено договір поруки №057-2900/756-0500-Р/2.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором-2, 27 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №057-2900/756-0886-Р/1 та окремо з ОСОБА_3 було укладено договір поруки №057-2900/756-0886-Р/2.

На порушення вимог п.5.3.2. Кредитних договорів позичальник не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, тому, 10 жовтня 2011 року Банк направив на адресу ОСОБА_2 вимоги від 06 червня 2011 року № 057/797 і №057/798, на адресу ОСОБА_1 вимогу № 057/801 і №057/802 та на адресу ОСОБА_3 вимогу № 057/803 і № 057/804 в яких заявив про повне дострокове виконання кредитних зобов`язань. Вказані вимоги відповідачі не виконали.

Враховуючи вищезазначене, просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ Універсал Банк виниклу станом на 08 червня 2015 року заборгованість за кредитним договором №057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року в сумі 763 683,47 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України (за 100 швейцарських франків - 2 251,07 грн.) еквівалентно сумі 17 191 049 грн. 49 коп. та заборгованість за кредитним договором №057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року в сумі 117 208, 76 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом Національного банку України сумі 2 638 451 грн. 23 коп., а всього стягнути 880 892,23 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом Національного банку України сумі 19 829 500 грн. 72 коп., стягнути судовий збір (т. 1 а.с. 2-5, 190-191 т. 3 а.с. 4-5 т. 5 а.с. 35-36).

ОСОБА_1 проти позову Банку заперечував, зазначив, що умови кредитних договорів неодноразово змінювались без згоди поручителів, а саме відсоткові ставки були збільшені з 9.95 % до 10.95 % річних, підвищена ставка збільшена з 29.85% до 32.85%, та з 8.95% до 10.95% річних, підвищена ставка з 26.85% до 32.85%, що призвело до збільшення відповідальності. Оскільки згода поручителів не надавалась, то з підстав ч. 1 ст. 559 ЦК України поруку вважав припиненою (т. 1 а.с. 182-186).

ОСОБА_2 проти позову заперечував, 18 лютого 2013 року подав до суду зустрічну позовну заяву, зазначив, що банком в односторонньому порядку було збільшено розмір процентної ставки за умовами кредитного договору-1 з 9,95% річних до 10,95% річних з 15 липня 2008 року, а за умовами кредитного договору-2 з 8,9% річних до 10,95% річних з 15 липня 2008 року, про що він дізнався звіряючи суму заборгованості з розрахунком банку, жодних змін і доповнень до спірних кредитних договорів між сторонами укладено не було. Крім того, банком була зменшена ставка орендної плати, передбаченої за умовами договору оренди від 09 листопада 2008 року, укладеної між ОСОБА_2 та банком на 30% та зафіксували суму орендної плати в національній валюті, яка була джерелом погашення кредитів. Зміна орендної плати призвела до погіршення майнового стану ОСОБА_2 з вини банку, а тому він припинив погашення кредиту. Звертав увагу суду на те, що у графіках платежів, що є додатками №2 до спірних договорів, не визначено розміру конкретної процентної ставки. Також, в погашення зобов`язань за спірним кредитним договором-2 було незаконно списано кошти з його депозитного рахунку, який було надано в заставу майнових прав за договором банківського обслуговування фізичної особи №000009111 від 21 листопада 2007 року. Відповідно до абз. 2 п. 1 Додаткової угоди №1 від 27 грудня 2007 року до спірного кредитного договору-2, сторони додатково погодили, що при настанні подій, вказаних в п. 1.2 цієї додаткової угоди, він надає банку право на притримання майна (депозиту за вищевказаним депозитним договором) до повного виконання всіх зобов`язань позичальника перед банком за кредитним договором. Також при заставі майнових прав, реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Вказував, що кредитних правовідносин між ним і Банком не існувало, кредитні договори не були спрямовані на настання реальних наслідків, є фіктивними (ст.ст. 203, 215, ст. 234 ЦК України), оскільки вказані договори приховували укладені між сторонами договори оренди нежитлових приміщень які ОСОБА_2 передав в оренду Банку. Відповідно вважав фіктивними та такими, що не підлягають виконанню укладені на забезпечення виконання кредитних договорів і договори поруки, іпотеки і застави.

Вказував, що банком майже в повному обсязі не була надана ОСОБА_2 у письмовій формі інформація про кредитні умови перед укладенням договорів про надання споживчого кредиту, чим було порушено ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів і що призвело до введення позичальника в оману, в порушення п. 1.1.1 кредитних договорів, ніяких змін і доповнень не було укладено. Зазначив, що п.п. 2.5, п.п. 3.3, п.п. 3.5, п.п. 5.2.5, п.п. 5.3.7, п. 4, п. 6.4 кредитних договорів суперечить вимогам чинного законодавства, а саме Конституції України, Закону України Про захист прав споживачів , Закону України Про страхування та ЦК України. Оскільки кредитні договори здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, вони є недійсними. Так, банк уклав угоду про припинення зобов`язань за кредитним договором (прощення боргу з відстрочкою сплати платежів за графіком) з одним зі своїх клієнтів 07 лютого 2011 року, не вживаючи заходів до такого врегулювання з позичальником, що є дією, яка вводить в оману. На заяву позичальника від 01 жовтня 2010 року про реструктуризацію кредитів з причин зменшення платоспроможності через ріст курсу CHF та здешевлення його LIBOR-ставок з боку банку не було жодної реакції. З іншого боку банк надіслав лист № 3593/14-ГО від 14 листопада 2008 року, в якому звертався із проханням про зменшення ставки орендної плати, передбаченої умовами договору оренди від 09 листопада 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та банком на 30% та про фіксацію суми в національній валюті. Такі прохання банку були задоволені. На неодноразові звернення позичальника до банку питання підняття відсоткової ставки по депозиту, про відстрочення строку погашення процентів, про зміни умови двох кредитних договорів (зменшення процентної ставки), про погашення кредитів шляхом покупки на валютних аукціонах Національного банку України та про повернення відсоткових ставок за іпотечними кредитами до тих, які вказані в початкових договорах банк не реагував (т. 3 а.с. 10-20).

Зазначив, що з депозитного рахунку позичальника ОСОБА_2 Банк незаконно списав на погашення заборгованості 5 240 674 грн. із конвертацією вказаної суми у валюту кредитного Договору та звернув стягнення на іпотечне майно на суму 4 188 000 грн.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_2 просив у задоволенні первісного позову АТ Універсал Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити, задовольнити зустрічний позов і визнати Кредитний договір №057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ Банк Універсальний недійсним та застосувати до нього наслідки недійсності правочину, а також визнати Кредитний договір №057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ Банк Універсальний недійсним та застосувати до нього наслідки недійсності правочину. Також просив визнати недійсними договори іпотеки, поруки, застави, а саме: Договір поруки №057-2900/756-0500-Р/1 від 21 листопада 2007 року; Договір поруки №057-2900/756-0500-Р/2 від 21 листопада 2007 року; Договір іпотеки від 21 листопада 2007 року, зареєстрований в реєстрі за №6543; Договір іпотеки від 21 листопада 2007 року, зареєстрований в реєстрі за №6541; Договір поруки №057-2900/756-0886-Р/1 від 27 грудня 2007 року; Договір поруки №057-2900/756-0886-Р/2 від 27 грудня 2007 року; Договір застави майнових прав від 27 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та Банком; Договір іпотеки від 30 грудня 2008 року, укладений між ТОВ Макар та Банком, зареєстрований в реєстрі за №4170. Просив стягнути з АТ Універсал Банк : депозитні кошти у сумі 5 240 674 грн.; проценти за депозитом у сумі 1 736 745,01 грн., а всього грошові кошти у сумі 6 977 419,01 грн. Просив звільнити від сплати судового збору на підставі Закону України Про захист прав споживачів (т. 3 а.с. 10-20, 34-35 т. 6 а.с. 124-134 т. 7 а.с. 33-47).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_2 був залишений без розгляду (т. 5 а.с. 124-125).

Представник ТОВ Макар заперечував проти позову Банку.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року позов АТ Універсал Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: ТОВ Макар про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь АТ Універсал банк заборгованість станом на 08 червня 2015 року за кредитним договором №0-57-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року в сумі 763 683,47 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 08 червня 2015 року в сумі 17 191 049 грн. 49 коп. та заборгованість за кредитним договором №057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року в сумі 117 208,76 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 08 червня 2015 року в сумі 2 638 451 грн. 23 коп., а всього стягнуто 880 892,23 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом Національного банку України станом на 08 червня 2015 року в сумі 19 829 500 грн. 72 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 користь АТ Універсал банк судовий збір по 1 218 грн. з кожного (т. 5 а.с. 128-136).

Не погодившись рішенням районного суду, 08 лютого 2016 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року про задоволення позову АТ Універсал Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: ТОВ Макар про стягнення заборгованості, та ухвалити нове рішення яким у позові відмовити (т. 5 а.с. 156-161).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що був позбавлений можливості приймати участь в судовому засіданні та заявити клопотання. Судом першої інстанції безпідставно роз`єднано провадження по первісному та зустрічному позовах. Також зазначив, що зміни умов кредитних договорів, а саме підвищення процентної ставки, призвело до збільшення відповідальності поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на яких рішенням суду покладено солідарну відповідальність. Звертав увагу на те, що районний суд проігнорував висновок економічної експертизи, оцінив докази вибірково та не дослідив усіх обставин, що мають значення для справи. Вважає, що суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст. 6, 27, 123, 126 ЦПК України, ст. 559 ЦК України.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 квітня 2016 року було скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року про залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 , справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 5 а.с. 188-189).

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року зупинено апеляційне провадження до набрання законної сили рішенням Дніпровського районного суду міста Києва в справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ Універсал банк , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ Макар про визнання недійсними кредитних договорів, договорів іпотеки, поруки, застави, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів (т. 5 а.с. 205-206).

У грудні 2017 року третя особа ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ Універсал Банк , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ Макар про визнання припиненими договорів поруки №057-2900/756-0500-Р/1 від 21 листопада 2007 року та №057-2900/756-0886-Р/1 від 27 грудня 2007 року, укладені між ВАТ Банк Універсальний , правонаступником якого є АТ Універсал Банк та ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивував тим, що 21 листопада 2007 року між ВАТ Банк Універсальний , правонаступником якого є АТ Універсал Банк та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №057-2900/756-0500, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 856 444,00 швейцарських франків строком до 10 листопада 2024 року зі сплатою 9,95% річних за користування кредитом. Також 27 грудня 2007 року між ВАТ Банк Універсальний , правонаступником якого є ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №057-2900/756-0886, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 1 189 256,00 швейцарських франків строком користування до 10 грудня 2037 року зі сплатою 8,95% річних за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору-1 від 21 листопада 2007 року, за користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення), нараховується процентна ставка в розмірі 29,85% річних. За умовами п. 1.1.1 кредитного договору-2 від 27 грудня 2007 року, за користування коштами понад встановлений строк (або термін погашення), нараховується процентна ставка в розмірі 26,85% річних. Розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені цим договором терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Нарахування та облік таких процентів кредитор здійснює відповідно до умов цього договору, додатків до нього та вимог чинного законодавства.

У забезпечення кредитних зобов`язань по кредитному договору від 21 листопада 2007 року та по кредитному договору від 27 грудня 2007 року між ВАТ Банк Універсальний та ОСОБА_1 укладено договори поруки. Однак, умови обох кредитних договорів в подальшому неодноразово змінювалися без згоди поручителя в порушення умов договорів поруки. Крім того, банк неодноразово звертав стягнення на предмет застави (депозит), чим знову ж таки змінив умови кредитних договорів та збільшив обсяг відповідальності поручителів без будь-якої згоди з їх боку. Оскільки згода на збільшення процентної та підвищеної ставки поручителем не надавалась, вважав поруку за вищевказаними договорами припиненою. Окрім того, з 15 липня 2008 року банк змінив процентну ставку за кредитними договорами та те, що між сторонами кредитних договорів в подальшому укладалися додаткові угоди до них, які були укладені без згоди поручителів, що призвело до збільшення обсягу відповідальності останніх (т. 6 а.с. 142-145).

У березні 2018 року представник АТ Універсал Банк подав до суду відзив на зустрічний позов ОСОБА_2 , в якому просив зустрічну позовну заяву залишити без задоволення, як безпідставну, крім того просив застосувати строк позовної давності до заявлених вимог (т. 6 а.с. 231-237 т. 7 а.с. 1-10, а.с. 131-138).

У червні 2018 року представник АТ Універсал Банк подав відзив на позовну заяву третьої особи ОСОБА_1 , в якому зазначив, що позов, поданий третьою особою, знаходиться поза межами предмету спору у даній справі між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем АТ Універсал Банк , тому взагалі не може розглядатися в межах справи №2604/10296/16, та позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими доказами та є такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, за кредитними договорами Банком за період з 15 липня 2008 року до 30 вересня 2011 року здійснено технічне сторнування відсотків та підвищених відсотків, у результаті чого позичальнику повернено надлишок надмірно сплачених ним коштів на загальну суму 3577.05 швейцарських франків і 16257.78 швейцарських франків. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за їх безпідставності, крім того, просив застосувати строк позовної давності як підставу відмови в позові (т. 7 а.с. 141-151)

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року в зустрічному позові ОСОБА_2 до АТ Універсал Банк , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ Макар про визнання недійсними договорів та стягнення коштів відмовлено. Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до ПАТ Універсал Банк , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ Макар про визнання припиненими договорів поруки задоволено, визнано припиненими договори поруки № 057-2900/756-0500-Р/1 від 21 листопада 2007 року та № 057-2900/756-0886-Р/1 від 27 грудня 2007 року, укладені між ВАТ Банк Універсальний та ОСОБА_1 . Стягнуто з АТ Універсал Банк на користь ОСОБА_1 640 грн. судового збору (т. 11 а.с. 66-67, 69-82).

ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року в частині незадоволених позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічною позовною заявою та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічною позовною заявою задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування якої зазначив, що суд не врахував вимог законодавства, обставин і доказів, які викладені на обґрунтування заявленого позову ОСОБА_2 та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. (т. 11 а.с. 106-116).

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв`язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

06 травня 2019 року матеріали справи, які надійшли з районного суду були передані суду апеляційної інстанції, який відновив провадження у цій справі (т. 11 а.с. 123-125)

Враховуючи те, що спір між сторонами по справі розглядався районним судом з квітня 2012 року, заявлені позовні вимоги АТ Універсал Банк , позивача ОСОБА_2 та позивача ОСОБА_1 є взаємопов`язаними, з метою забезпечення прав сторін на справедливе і ефективне правосуддя протягом розумного строку гарантованих статтею 6 Європейської Конвенції, ухвалою Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року об`єднано апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року, та апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року (т. 11 а.с. 131-132).

21 травня 2019 року представник ПАТ Універсал Банк Іващенко І.О. надіслала на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року без змін (т. 11 а.с. 146-171).

У судовому засіданні Сучик А.В . , який діє у власних інтересах та як представник відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , підтримали доводи апеляційних скарг і просили їх задовольнити.

Представник АТ Універсал Банк - адвокат Іващенко І.О. заперечувала проти скарг і просила їх відхилити.

Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Належне сповіщення відповідача ОСОБА_3 його представник ОСОБА_1 в суді не заперечував про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 11 а.с. 197-220).

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року підлягає перегляду в апеляційному порядку в повному обсязі, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року в межах доводів скарги ОСОБА_2 , тобто лише в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів та стягнення коштів.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року в частині визнання припиненою поруки ОСОБА_1 за укладеними між ним та Банком договорами поруки № 057-2900/756-0500-Р/1 від 21 листопада 2007 року та № 057-2900/756-0886-Р/1 від 27 грудня 2007 року, стягнення з Банку на користь ОСОБА_1 640 грн. судового збору сторони по справі не оскаржували.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року підлягає задоволенню частково, за таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 листопада 2007 року між ВАТ Банк Універсальний ,правонаступником якого є ПАТ Універсал Банк , який згодом був перейменований у АТ Універсал Банк та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0-57-2900/756-0500, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у АТ Банк Універсальний кредит в сумі 856 444 швейцарських франків строком до 10 листопада 2024 року зі сплатою 9,95 % річних за користування кредитом (т. 1 а.с. 6-11 т. 8 а.с. 121-126).

Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору від 21 листопада 2007 року, за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 29,85 % річних. Розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені цим договором терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Нарахування та облік таких процентів кредитор здійснює відповідно до умов цього договору, додатків до нього та вимог чинного законодавства.

Відповідно до умов кредитного договору №057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року ОСОБА_2 отримав у ВАТ Банк Універсальний кредит в сумі 1 189 256 швейцарських франків строком до 10 грудня 2037 року зі сплатою 8,95 % річних за користування кредитом (т. 1 а.с. 12-17).

За умовами п. 1.1.1 кредитного договору від 27 грудня 2007 року, за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 26,85 % річних. Розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені цим договором терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Нарахування та облік таких процентів кредитор здійснює відповідно до умов цього договору, додатків до нього та вимог чинного законодавства.

Загалом позичальнику було надано 2 045 700,00 швейцарських франків, що підтверджується наданими Банком доказами, належно завіреними копіями платіжних документів, заявок позичальника (т. 6 а.с. 239-245 т.9 а.с.12-22).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 21 листопада 2007 року між ВАТ Банк Універсальний та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №057-2900/756-0500-Р/1 (т. 1 а.с. 18-20 т. 8 а.с. 132-134).

Також було укладено договір поруки №057-2900/756-0500-Р/2 з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 21 листопада 2007 року між ВАТ Банк Універсальний та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 21-23 т. 8 а.с. 135-137).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 27 грудня 2007 року були укладені між ВАТ Банк Універсальний та ОСОБА_1 договір поруки №057-2900/756-0886-Р/1 та договір поруки №057-2900/756-0886-Р/2 між ВАТ Банк Універсальний та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 24-29 т. 8 а.с. 90-95).

Згідно з п.п. 1.1 договорів поруки № 057-2900/756-0500-Р/1 від 21 листопада 2007 року та №057-2900/756-0886-Р/1 від 27 грудня 2007 року поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитних договорів № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року та №057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року, укладених між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно з п.п. 1.2 зазначених договорів поруки поручитель засвідчує, що йому добре відомі усі умови вищезазначених основних договорів і він погоджується з ними, зокрема: сума основного договору - 856 444,00 та 1 189 256,00 швейцарських франків, що дорівнює еквіваленту відповідно 3 897 229,58 грн. та 5 199 993,32 грн. за курсом НБ України на день укладення основного договору відповідно по обох кредитних договорах, при цьому сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому договорі лише в разі, якщо сума основного договору виражена в іноземній валюті.

Згідно з п.п. 1.3-1.4 зазначених договорів поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в тому числі суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Відповідно до п. 2.1 договорів поруки №057-2900/756-0500-Р/1 від 21 листопада 2007 року та №057-2900/756-0886-Р/1 від 27 грудня 2007 року кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та (або) отримання його письмової згоди з такими змінами та (або) шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та (або) укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Згідно з п. 2.2 обох договорів поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов`язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом з повідомленням про його вручення).

Відповідно до пункту 5.2.5 кредитного Договору №057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 та пункту 5.2.5 кредитного Договору №057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року, сторони з посиланням на ст.ст. 525, 611 ЦК України погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, у т.ч. прострочення сплати чергового платежу за Кредитом та/або процентів за користування Кредитом понад двох місяців, та направлення Кредитором на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень умов за цим Договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення Кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) Позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення Кредитором Позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.

10 жовтня 2011 року Банк направив на адресу ОСОБА_2 вимоги від 06 жовтня 2011 року № 057/797 і №057/798, на адресу ОСОБА_1 вимогу № 057/801 і №057/802 та на адресу ОСОБА_3 вимогу № 057/803 і № 057/804 в яких заявив про повне дострокове виконання кредитних зобов`язань на тридцять перший день з моменту отримання вимоги (т. 1 а.с. 50-57)

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року визнано припиненою поруку ОСОБА_1 за укладеними між ним та Банком договорами поруки № 057-2900/756-0500-Р/1 від 21 листопада 2007 року та № 057-2900/756-0886-Р/1 від 27 грудня 2007 року, цього рішення сторони по справі не оскаржували.

З огляду на положення частини 4 ст. 82 ЦПК України, колегія суддів визнала вказані обставини встановленими. Наявність набравшого законної сили рішення про припинення поруки ОСОБА_1 виключає його солідарну відповідальність за кредитними зобов`язаннями боржника ОСОБА_2 , тому оскаржуване рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року в частині покладення солідарного обов`язку на ОСОБА_1 повернути кредитну заборгованість підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові до ОСОБА_1

У пунктах 4.2 Договорів поруки №057-2900/756-0500-Р/2 від 21 листопада 2007 року та №057-2900/756-0886-Р/2 від 27 грудня 2007 року, укладених між Банком і ОСОБА_3 сторони передбачили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції Закону чинної на час пред`явлення Банком вимог до боржника і поручителів про дострокове повернення кредитів) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором.

Отже, основне зобов`язання - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору.

Як установлено судом, боржник ОСОБА_2 (а відтак і ОСОБА_3 ) взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами по кредитному договору №057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року до 10 листопада 2024 року та по №057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року до 10 грудня 2037 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договорів (Додатки 2 до Договорів) (т. 8 а.с. 84-87, 129-131).

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Саме таких висновків щодо застосування норми частини четвертої статті 559 ЦК України дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 408/8040/12).

Як убачається з пунктів 2.4, 2.5 кожного з кредитних Договорів позичальник зобов`язується повертати кредитні кошти щомісячно відповідно до Графіку (Додаток 2) до Договору. При цьому під терміном дата погашення щомісячних платежів Сторони розуміють останній робочий день, що передує 10 числу кожного місяця.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно в останній робочий день, що передує 10 числу кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів розпочинається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

Припинення поруки не є тотожним з припиненням договору поруки, оскільки порукою забезпечується певні зобов`язання, які за кредитним договором визначаються у тому числі також щомісячними платежами, а тому припинення поруки за певним щомісячним платежем, як окремим щомісячним зобов`язанням, яке є складовою частиною загального зобов`язання за кредитом, не тягне припинення поруки в цілому за усім кредитним зобов`язанням, визначеним щомісячними платежами.

Таким чином, аналізуючи положення частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття строк чинності поруки повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов`язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред`явить вимоги до поручителя.

Оскільки 10 жовтня 2011 року Банк направив вимогу боржнику ОСОБА_2 і поручителю ОСОБА_3 , про що свідчать копія листів, опису вкладення у цінний лист та фіскального чека про поштове відправлення, направленням указаної письмової вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом, Банк змінив строк виконання основного зобов`язання і строк виконання такого настав 12 листопада 2011 року.

Із відповідним позовом банк звернувся до суду 26 квітня 2012 року про що свідчить штемпель поштового відправлення позовної заяви (т. 1 а.с. 1-60)

У такому випадку до чергових платежів за договором строк виконання яких настав підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (чергових платежів) не пред`явить вимоги до поручителя.

Крім того, 09 лютого 2009 року і 30 червня 2010 року Банк уклав із позичальником ОСОБА_2 Додаткові угоди б/н до кредитного договору № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року за якими до пунктів 2.4 і 3.2 Кредитного договору внесені зміни та за якими на позичальника ОСОБА_2 покладались додаткові зобов`язання у вигляді нового Графіку погашення кредитних коштів, нових умов і строків погашення кредитної заборгованості, додаткового зобов`язання у строк до 30 червня 2010 року укласти Договір іпотеки нежитлових приміщень (т. 8 а.с. 139-140)

31 березня 2010 року Банк уклав із позичальником ОСОБА_2 Додаткову угоду до кредитного договору № 057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року за якою пункт 3.2 Кредитного договору був викладений в іншій редакції та за яким на позичальника ОСОБА_2 покладались додаткові зобов`язання у вигляді зобов`язання у строк до 12 квітня 2010 року укласти Договір застави майнових прав із визначенням права Банку підвищити відсоткову ставку за користування кредитом до 12.95% (т. 8 а.с. 103)

Укладенням цих Додаткових угод до кредитних договорів збільшений обсяг відповідальності позичальника ОСОБА_2 , проте у порушення положень пунктів 2.1 Договорів поруки № 057-2900/756-0500-Р/2 від 21 листопада 2007 року та № 057-2900/756-0886-Р/2 від 27 грудня 2007 року, Банк не уклав із поручителем ОСОБА_3 . Додаткових угод до договорів поруки і поручитель ОСОБА_3 не надав згоди на збільшення обсягу кредитної відповідальності боржника ОСОБА_2 , що є підставою для визнання поруки припиненою за положеннями частини 1 ст. 559 ЦК України.

Отже, станом на час звернення позивача до суду з цим позовом (26 квітня 2012 року) та розгляду справи в суді порука ОСОБА_3 за вищевказаними кредитними договорами ОСОБА_2 припинилася відповідно до вимог частини першої статті 559 ЦК України.

Тому оскаржуване рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року в частині покладення солідарного обов`язку на ОСОБА_3 повернути кредитну заборгованість підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові Банку до ОСОБА_3 .

Заперечивши позовні вимоги Банку про стягнення кредитної заборгованості, ОСОБА_2 заявив зустрічні вимоги до Банку, які були виділені в окреме провадження і розглянуті ухваленням рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними договорів та стягнення коштів колегія суддів визнала неспроможними та відхилила з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у зустрічному позові посилався на те, що умови пунктів 2.12, 3.3, 3.5, 5.2.1, 5.2.4, 5.2.5, 5.3.7 та 6.4 кредитних договорів є несправедливими й не відповідають вимогам статей 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів із цих підстав просив визнати недійсними кредитні договори, договори іпотеки, поруки, застави.

Статтею 215 ЦК України визначені підстави недійсності правочину.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, законодавець визначає, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (позиція Верховного Суду у справі №904/5212/17 від 04 квітня 2018 року).

Статтею 1056-1 ЦК України (у редакції Закону від 12 грудня 2008 року) передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. ЦК України було доповнено ст. 1056-1 Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку від 12 грудня 2008 року, який набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Згідно з п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки Національного банку України та нестабільність курсової політики.

Згідно положеннями пунктів 2.12 обох кредитних договорів кредитор може збільшити процентну ставку, зазначену у п. 1.1 договору, у разі зміни Національним банком України розміру чинної облікової ставки та/або у разі запровадження адміністративних та/або інших заходів, які збільшують вартість на українському ринку, та/або у випадку зміни ставок LIBOR, EURIBOR, та/або у інших випадках, якщо кредитор обґрунтовано вважає, що така зміна процентної ставки відповідає ринковим умовам або має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів кредитора. Про зміну процентної ставки кредитор має повідомити позичальника письмово: за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до дати зміни процентної ставки. При цьому у разі незгоди з зміною процентної ставки позичальник має право у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової процентної ставки, достроково повернути кредитору всю суму кредитних коштів, отриманих за цим договором (в тому числі несплачену суму кредиту), сплатити йому в повному обсязі нараховані проценти за користування кредитом та інші витрати, що підлягають сплаті кредитору згідно умов цього договору і лише за умови повного виконання всіх зобов`язань позичальника за цим договором розірвати цей договір; протягом 7 (семи) календарних днів з дати набрання чинності нового розміру процентної ставки.

Письмова форма повідомлення кредитором позичальника про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом передбачає направлення кредитором відповідного письмового повідомлення позичальнику поштою та/або шляхом розміщення відповідних повідомлень на дошках оголошень у приміщеннях установ кредитора та/або іншим засобом.

Факт непогашення позичальником у строк до останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової процентної ставки, на користь кредитора всієї суми існуючої заборгованості позичальника за цим договором, (а саме: неповернення всієї суми кредиту, несплата всієї суми нарахованих процентів та інших платежів), є згодою позичальника з таким новим розміром процентної ставки, що нараховується за користування кредитом згідно умов цього договору.

За наданими до суду доказами, випискою про рух коштів позичальника ОСОБА_2 , довідкою, Банком здійснено технічне сторнування відсотків з 15 липня 2008 року по 30 вересня 2011 року за кредитним договором № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року та технічне сторнування відсотків з 15 липня 2008 року по 04 жовтня 2011 року за кредитним договором № 057-2900/756-0886 від 21 листопада 2007 року, сторновані проценти за обома кредитними договорами Банк повернув на поточні рахунки ОСОБА_2 №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 в АТ Універсал Банк , про що Банк зазначив в розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 138-260).

Таким чином, районний суд вірно спростував доводи зустрічної позовної заяви, оскільки таке підвищення процентної ставки було передбачене кредитними Договорами до набрання чинності вказаних змін до цивільного законодавства України, а в подальшому Банком враховані вищенаведені вимоги законодавства та проведено технічне сторнування нарахованих відсотків із поверненням грошей на поточні рахунки позичальника: 3577.05 швейцарських франків за Договором № 057-2900/756-0500 та 16257.78 швейцарських франків за Договором № 057-2900/756-0886 із врахуванням вказаних операцій у розрахунку заборгованості (т. 5 а.с. 37-42).

За змістом ч. 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції чинній на момент укладення договору) якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Частиною 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Зі змісту кредитних договорів вбачається, що на момент їх укладення договори відповідали вимогам чинного законодавства України і містили повний об`єм інформації у відповідності до ст.11 Закону України Про захист прав споживачів .

Закон України Про захист прав споживачів , як підстава визнання правочину недійсним, застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Доводи позивача про те, що він визнає обставини підписання обох кредитних договорів, однак банк йому не надав кредитні кошти відповідно до умов договорів, тобто банк не виконав умови кредитних договорів щодо надання кредитних коштів в швейцарських франках, суд відхилив, оскільки частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання вимог закону в момент вчинення правочину. При цьому, позичальник ОСОБА_2 не заперечував того, що виконував вищевказані кредитні Договори та повертав отримані у кредит гроші і сплачував проценти за користування кредитними грошима.

Порушення умов договору може бути підставою для його розірвання, а не визнання недійсним (ст. 651 ЦК України).

Під час укладення кредитних договорів позичальник ОСОБА_2 надав згоду, що для своєчасного виконання грошових зобов`язань перед Кредитором, в тому числі оплати платежів та комісій та/або повернення кредиту та/або сплати процентів та/або будь-яких інших грошових зобов`язань Позичальника перед Кредитором, Позичальник уповноважив Кредитора списувати кошти з будь-яких рахунків Позичальника на погашення такої заборгованості (пункт 3.5 Договорів), ці положення укладених договорів відповідають вимогам чинного законодавства України.

Погашення заборгованості позичальника шляхом списання Банком грошей з банківських рахунків позичальника на виконання вищевказаних положень Договорів, не суперечить чинному законодавству, тому, відсутні підстави для задоволення зустрічних вимог ОСОБА_2 про стягнення з Банку депозитних коштів у сумі 5 240 674 грн. та розрахованих на вказану суму процентів за депозитом у сумі 1 736 745,01 грн., а всього грошових коштів у сумі 6 977 419,01 грн.

З метою перевірки доводів ОСОБА_2 щодо правильності розрахунку заборгованості за кредитними договорами, ухвалоюДніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2013 року за клопотанням ОСОБА_2 була призначена судова експертиза (т. 3 а.с. 48-49).

За висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №11680/14-45 від 23 березня 2015 року, виконаної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз МЮ України, зроблено наступні висновки:

- документально не підтверджується наявність заборгованості ОСОБА_2 за кредитами (по основній сумі боргу, процентах за кредити, пені, штрафам та ін.) перед АТ Універсал Банк станом на 15 липня 2013 року відповідно умовам укладених між вказаними сторонами кредитних договорів № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року та №057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року. На підставі розрахункових документів видача та погашення кредитів за цими договорами документально не підтверджується;

- отримання ОСОБА_2 від ПАТ Універсал Банк грошових валютних коштів за умовами кредитних договорів № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року та № 057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року через позичкові рахунки і через касу банку документально не підтверджується;

- на підставі заяв на переказ готівки від імені ОСОБА_2 значиться поповнення поточних рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в ПАТ Універсал Банк готівковими коштами на загальну суму 241 942,48 швейцарських франків (в еквіваленті - 1 451 469,24 грн.). Оплата ОСОБА_2 на користь ПАТ Універсал Банк за призначенням платежів в погашення заборгованості по кредитним договорам № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року та № 057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року документально не підтверджується;

- за наявними документами справи не встановлено зменшення зобов`язання ПАТ Універсал Банк за рахунок третіх осіб (майнових поручителів: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . ВП у формі ТОВ Макар ) в рахунок погашення заборгованості по кредитним договорам № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року та №057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року (т. 5 а.с. 5-16).

Колегія суддів визнала не спроможним і відхилила висновок судового експерта в частині (по першому і другому питанню резолютивної частини експертного висновку), що отримання ОСОБА_2 від ПАТ Універсал Банк грошових валютних коштів за умовами кредитних договорів № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року та № 057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року через позичкові рахунки і через касу банку документально не підтверджується, а відтак й не підтверджується наявність заборгованості за кредитними договорами, оскільки такий зроблений з посиланням в мотивувальній частині, що за наявними виписками від 21.11.2007р. та 27.12.2007р. ПАТ Універсал Банк (МФО 322001) по особовому рахунку № НОМЕР_1 (CHF) Банком надані кредитні кошти ОСОБА_2 на підставі договору № 26204000009802 від 20/11/2007, а не за кредитними договорами № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року та № 057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року (т. 5 а.с. 13).

Поряд з цим за пунктами 2.1, 2.1.3 кредитних договорів № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року та № 057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року, укладених між Банком і ОСОБА_2 , сторони погодились з тим, що зобов`язання кредитора надати кредит виникає з моменту виконання усіх та кожної з наведених нижче умов, серед іншого і зокрема, відкриття Позичальником поточного рахунку № НОМЕР_1 (№ НОМЕР_4) у Кредитора, код банку (МФО 322001) для здійснення розрахунково-касового обслуговування операцій Позичальника з надання та погашення Кредиту. Видача Кредиту за цим Договором проводиться на поточний рахунок Позичальника, відкритий згідно умов п. 2.1.3 даного Договору (т. 1 а.с. 6-17).

Факт укладення 20 листопада 2017 року між Банком і ОСОБА_2 договору банківського обслуговування фізичної особи та відкриття рахунку № НОМЕР_1 , відкриття за договором і рух коштів (надання кредитних коштів і часткове їх погашення) по особовому рахунку № НОМЕР_1 сторони по справі не заперечували, вказані обставини апелянт ОСОБА_2 визнав в поданій ним апеляційній скарзі (т. 11 а.с. 110).

Так, ОСОБА_2 в зустрічному позові зазначив, що не заперечує того, що отримав кредит за вищевказаними договорами (№ 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року та №057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року) проте заперечував проти зміни в односторонньому порядку умови погашення кредиту, в тому числі не давав згоди на зміну річної кредитної ставки (т. 3 а.с. 13-20).

Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ Банк Універсальний (протокол № 4-2007 від 27 серпня 2007 року) було перейменовано на ВАТ Універсал Банк та ПАТ Універсал Банк , за рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ Універсал Банк (протокол № 2-2018 від 31 жовтня 2018 року) позивача було перейменовано на Акціонерне товариство Універсал Банк , тому колегія суддів відхилила доводи апелянтів щодо відсутності прав у АТ Універсал Банк вимагати погашення кредитної заборгованості за вищевказаними кредитними договорами (т. 10 а.с. 229-250 т. 11 а.с.1-5, 31-51).

З огляду вищевказані обставини і докази, положення частини 1 ст. 82 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав доведеним факт укладення вищевказаних кредитних договорів № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року та №057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року і отримання ОСОБА_2 від Банку зазначених у Договорах кредитних грошей.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на невиконання банком Договору оренди нежитлового приміщення стосуються інших, орендних правовідносин, які виникли між сторонами, такі як і доводи про коливання валюти - швейцарського франку по відношенню до гривні та долару США, не можуть бути визнані підставою для звільнення позичальника від зобов`язань за укладеними ним кредитними договорами.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на фіктивність укладених кредитних договорів, як таких, що фактично приховували укладені між ОСОБА_2 і банком договори оренди нежитлових приміщень з посилання на ст. 234 ЦК України, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними і відхилив.

Доводи апеляційної скарги, що при укладенні кредитних договорів сторони не мали на меті створити юридичні наслідки, заздалегідь знаючи, що вони не будуть виконані суд відхилив з огляду на те, що судом встановлено виконання ОСОБА_2 умов кредитних договорів та сплату платежів.

При цьому, на думку колегії суддів, ОСОБА_1. не позбавлений права заявляти вимоги щодо неналежного виконання Банком договорів оренди нежитлових приміщень, проте таких вимог ОСОБА_2 у цьому провадженні не заявляв.

З цих підстав не підлягають задоволенню і похідні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсними договори іпотеки, поруки, застави, а саме: Договір поруки №057-2900/756-0500-Р/1 від 21 листопада 2007 року; Договір поруки №057-2900/756-0500-Р/2 від 21 листопада 2007 року; Договір іпотеки від 21 листопада 2007 року, зареєстрований в реєстрі за №6543; Договір іпотеки від 21 листопада 2007 року, зареєстрований в реєстрі за №6541; Договір поруки №057-2900/756-0886-Р/1 від 27 грудня 2007 року; Договір поруки №057-2900/756-0886-Р/2 від 27 грудня 2007 року; Договір застави майнових прав від 27 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та Банком; Договір іпотеки від 30 грудня 2008 року, укладений між ТОВ Макар та Банком, зареєстрований в реєстрі за №4170.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність зобов`язання відповідача ОСОБА_2 погасити кредитну заборгованість.

Визначаючи розмір кредитної заборгованості ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції врахував наступне.

Позивач АТ Універсал Банк просив стягнути на свою користь виниклу станом на 08 червня 2015 року заборгованість за кредитним договором №057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року в сумі 763 683,47 швейцарських франків, що за курсом Національного банку України (за 100 швейцарських франків - 2 251,07 грн.) еквівалентно сумі 17 191 049 грн. 49 коп. та заборгованість за кредитним договором №057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року в сумі 117 208, 76 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом Національного банку України сумі 2 638 451 грн. 23 коп., а всього стягнути 880 892,23 швейцарських франків, що еквівалентно за курсом Національного банку України сумі 19 829 500 грн. 72 коп.

Проте, АТ "Універсал Банк" використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись 10 жовтня 2011 року до боржника ОСОБА_2 та поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з вимогою про дострокове повернення кредиту на 31 день з дня відправлення такої вимоги, тобто 12 листопада 2011 року

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (14-154цс18)

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа N 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (справа 14-318цс18).

Проте таких вимог про стягнення грошей на підставі частини 2 ст. 625 ЦК України Банк у цьому провадженні не заявляв.

У вищевказаному висновку судового експерта по третьому питанню зазначено, що на підставі заяв на переказ готівки від імені ОСОБА_2 значиться поповнення поточних рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в ПАТ Універсал Банк готівковими коштами на загальну суму 241 942,48 швейцарських франків (в еквіваленті - 1 451 469,24 грн.) (т. 5 а.с. 16).

У розрахунку заборгованості за кредитним договором № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року Банком зараховано на погашення заборгованості - 99083.38 швейцарських франків за тілом кредиту, 379378.51 швейцарських франків за відсотками та 3804.53 швейцарських франків за підвищеними відсотками (т. 5 а.с. 37-39).

У розрахунку заборгованості за кредитним договором № 057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року Банком зараховано на погашення заборгованості - 1 088 948.56 швейцарських франків за тілом кредиту, 502083.76 швейцарських франків за відсотками та 944.65 швейцарських франків за підвищеними відсотками (т. 5 а.с. 40-42).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03 липня 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задоволено, на погашення заборгованості по кредитному договору № 057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка становить 592 133,53 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБ України станом на 24.04.2012 р. складає 5 167 815,78 грн. на нежилі приміщення (в літ. А) з №1 по №33 (групи приміщень №260) загальною площею 498,40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 і належать Виробничому підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю " Макар " на праві власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Марініченко О.С., від 04.07.2008 р., зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в реєстровій книзі під реєстровим номером № 1820-П шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною 4 188 000,00 грн., стягнуто з Виробничого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Макар" (03065, м. Київ, бульв. Івана Лепсе, буд. 31, ідентифікаційний код 23517964) на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. 00 коп. - судового збору. 31 липня 2012 року господарським судом міста Києва видано накази на примусове виконання рішення по справі № 5011-72/5921-2012, відкрито виконавче провадження (т. 1 а.с. 157-167).

Відповідно до постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві від 06 червня 2013 рок, передано в рахунок погашення боргу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію стягувачеві ПАТ Універсал Банк нежилі приміщення (в літ. А) з №1 по №33 (групи приміщень №260) загальною площею 498,40 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , які належать Виробничому підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю " Макар " на праві власності, за стартовою ціною 4 188 000 грн. в рахунок погашення боргу за виконавчим документом (т. 3 а.с. 12).

За наданим Банком розрахунком заборгованості за кредитним договором № 057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 року 19 липня 2013 року Банком зараховано на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 - 481 318.40 швейцарських франків за тілом кредиту та 4 401.31 швейцарських франків за процентами (т. 5 а.с. 40-42).

Тому, колегія суддів визнала такими, що підтверджуються доказами по справі доводи АТ Універсал Банк про врахування під час розрахунку заборгованості вартості іпотечного майна на яке було звернуто стягнення.

До суду не надано доказів подання відповідачем ОСОБА_2 в суді першої інстанції заяви про застосування строків позовної давності до вимог Банку, як підставу відмови в позові.

Тому, колегія суддів дійшла висновку що з позичальника ОСОБА_2 на користь Банку має бути стягнута кредитна заборгованість:

- за кредитним договором № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року за період з 21 листопада 2007 року по 12 листопада 2011 року - 757 360.62 швейцарських франків заборгованості по кредиту. Нарахування до сплати 2653.16 швейцарських франків - процентів та 3669.69 швейцарських франків підвищених процентів після вимоги Банку про дострокове повернення кредитних грошей, суд апеляційної інстанції визнав безпідставним;

- за кредитним договором № 057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 рокуза період з 27 грудня 2007 року по 12 листопада 2011 року - 100 307.44 швейцарських франків заборгованості по кредиту. Нарахування до сплати 16198.78 швейцарських франків - процентів та 702.54 швейцарських франків підвищених процентів після вимоги Банку про дострокове повернення кредитних грошей, суд апеляційної інстанції визнав безпідставним.

Правовідносини, що виникли між сторонами допускають можливість стягнення кредитної заборгованості за рішенням суду в іноземній валюті з огляду на наявність у Банку відповідної ліценції на видачу кредиту в іноземній валюті (швейцарських франках), що підтверджується матеріалами справи.

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При цьому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб оригінал виконавчого документа.

На підставі ст. 141 ЦПК України з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства Універсал Банк слід стягнути, пропорційно до частини задоволених вимог (97.36 %) 3557.53 грн. судового збору за розгляд справи районним судом, сплата якого Банком підтверджується платіжними дорученнями. (т.1 а.с. 1 т. 5 а.с. 34)

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та відхиляються судом.

Керуючись ст. 367, пп. 1, 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 березня 2019 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 січня 2016 року - скасувати, ухвалити нове.

Позовні вимоги Акціонерного товариства Універсал Банк (код ЄДРПОУ - 21133352) задовольнити частково і стягнути на його користь із ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ):

- за кредитним договором № 057-2900/756-0500 від 21 листопада 2007 року за період з 21 листопада 2007 року по 12 листопада 2011 року - 757 360 (сімсот п`ятдесят сім тисяч триста шістдесят) швейцарських франків 62 сантими заборгованості по кредиту;

- за кредитним договором № 057-2900/756-0886 від 27 грудня 2007 рокуза період з 27 грудня 2007 року по 12 листопада 2011 року - 100 307 (сто тисяч триста сім) швейцарських франків 44 сантими заборгованості по кредиту.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства Універсал Банк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Макар - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства Універсал Банк (код ЄДРПОУ - 21133352) - 3557 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 53 коп. судового збору за розгляд справи районним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 09 серпня 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова