Постанова

від 12.08.2019 по справі 923/389/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року м. ОдесаСправа № 923/389/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Разюк Г.П., Будішевської Л.О.

секретар судового засідання : Молодов В.С.

за участю представників учасників справи:

від Приватного підприємства "Колос Херсонщини", смт. Білозерка Білозерського району Херсонської області - Пацалова Т.В. за ордером від 04.07.2019 року ХС № 161222;

від Херсонської міської ради Херсонської області, м. Херсон - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Колос Херсонщини", смт. Білозерка Білозерського району Херсонської області

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.05.2019 року про відмову у відкритті провадження у справі, м. Херсон, суддя Пригуза П.Д.

у справі № 923/389/19

за позовом Приватного підприємства "Колос Херсонщини", смт. Білозерка Білозерського району Херсонської області

до відповідача Херсонської міської ради Херсонської області, м. Херсон

про визнання недійсними та скасування рішення ради № 259 від 24.06.2016 та правочинів, укладених на його підставі, зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

В травні 2019 року Приватне підприємство "Колос Херсонщини", смт. Білозерка Білозерського району Херсонської області звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Херсонської міської ради Херсонської області, м. Херсон про визнання недійсним та скасування рішення Херсонської міської ради від 24 червня 2016 року № 259 «Про викуп земельних ділянок під розширення території кладовища в селищі Геологів» , визнання недійсними та скасування договорів купівлі-продажу земельних ділянкок для суспільних потреб, зобов`язання Херсонської міської ради Херсонської області здійснити поділ земельних ділянок шляхом розроблення відповідної технічної документації.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.05.2019 року у справі №923/389/19 (суддя Пригуза П.Д.) Приватному підприємству "Колос Херсонщини", смт.Білозерка Білозерського району Херсонської області відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом спору визначено рішення Херсонської міської ради від 24 червня 2016 року № 259 «Про викуп земельних ділянок під розширення території кладовища в селищі Геологів» , в якому визначено перелік власників земельних ділянок - фізичних осіб, що, відповідно до приписів ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, відноситься до юрисдикції адміністративних судів; що стосується позовних вимог про визнання недійсними та скасування договорів купівлі-продажу, укладених між відповідачем та власниками земельних ділянок - фізичними особами, суд першої інстанції зазначив, що учасниками та сторонами оскаржуваних правовідносин є фізичні особи - власники земельних ділянок, заявник не є стороною оспорених договорів, з огляду на що, такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки кожної фізичної особи - сторони договору. При цьому спірні договори також укладені під час реалізації відповідачем владних повноважень щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Приватне підприємство "Колос Херсонщини", смт. Білозерка Білозерського району Херсонської області з ухвалою суду не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.05.2019 року про відмову у відкритті провадження у справі № 923/389/19 скасувати та передати справу № 923/389/19 на розгляд суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що суд неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого неправильно визначив коло правовідносин, які їх регулюють, та застосував для їх вирішення помилкові норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що Херсонська міська рада Херсонської області, як орган місцевого самоврядування, на підставі власного рішення № 259 від 24.06.2016 року, викупила для суспільних потреб під розширення території кладовища земельні ділянки приватної власності сільськогосподарського призначення контуру № 48 земель Комишанської селищної ради, які на момент його ухвалення перебували в оренді позивача, шляхом укладення 23.06.2017 року відповідних договорів купівлі-продажу земельних ділянок для суспільних потреб.

На думку скаржника, під час викупу земельних ділянок, відповідачем було порушено порядок, процедуру, строки прийняття та реалізації оскарженого рішення, який визначено Законом України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільної необхідності , що свідчить про недійсність самого рішення та укладених на його підставі договорів і порушує права позивача, як законного користувача земельних ділянок та власника врожаю озимої пшениці.

Позивач зауважує, що приписи Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільної необхідності передбачають два варіанти відчуження земельних ділянок для суспільних потреб: викуп в добровільному порядку та примусове відчуження.

В даному випадку, як зазначає скаржник, відчуження земельних ділянок відбулось у добровільний спосіб, шляхом укладання оскаржуваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок для суспільних потреб, в зв`язку з чим, суд першої інстанції невірно визначив, що спірні правовідносини регулюються ст. 16 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільної необхідності , приписи якої кореспондуються з п. 8 ч. 1 ст. 19 КАС України, згідно з якими спори щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Отже, оскільки викуп земельних ділянок для суспільних потреб відбувся у добровільному порядку без застосування процедури примусового відчуження, то позовна вимога щодо визнання недійсним оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування виключає можливість її розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Також, Приватне підприємство "Колос Херсонщини", смт. Білозерка Білозерського району Херсонської області зазначає, що оскаржуване у справі рішення Херсонської міської ради відноситься до ненормативного правового акту органу місцевого самоврядування та є актом одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом його виконання (рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1- 9/2009). Тобто, з укладенням 23.06.2017 року договорів купівлі-продажу земельних ділянок для суспільних потреб рішення суб`єкта владних повноважень є виконаним.

Посилаючись на постанови Верховного суду України 16.12.2015 року у справі № 6-2510ц-15 та від 05.07.2017 року у справі № 911/3285/14, скаржник зазначив, що оскільки правовим підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги в даному випадку є оспорювання цивільного речового права особи (права власності територіальної громади на земельні ділянки контуру № 48 земель Комишанської селищної ради, які викуплені у спосіб, який лише за зовнішніми ознаками має вигляд законного), що виникло в результаті реалізації рішення суб`єкта владних повноважень (орган місцевого самоврядування має відповідні повноваження, мова про які йде у тексті позовної заяви), така справа не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Також, на думку апелянта, неправомірним є висновок суду першої інстанції про те, що спір з приводу визнання недійсними та скасування договорів купівлі-продажу земельних ділянок для суспільних потреб, однією із сторін яких є фізичні особи, є приватноправовим і за суб`єктивним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки кожної фізичної особи - сторони договору, оскільки з огляду на правову позицію Верховного Суду України, викладену у вищевказаних постановах, заявлені позовні вимоги у їх сукупності необхідно розглядати в порядку господарського судочинства, оскільки спір виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а такі особи можуть бути залучені в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Скаржник зазначає, що згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.05.2018 року у справі № 923/466/17, позивачем у справах про визнання недійсним та скасування нормативно-правового акту індивідуальної дії, який є виконаним, та правочинів, які укладені на його виконання, може бути і неволодіючий власник, а особа, законний інтерес або право якої порушено.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 року (головуючий суддя Колоколов С.І, судді Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Колос Херсонщини", смт.Білозерка Білозерського району Херсонської області на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.05.2019 року про відмову у відкритті провадження у справі №923/389/19 та призначено справу до розгляду.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Колоколова С.І. та судді Разюк Г.П. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 03.07.2019 року № 364, було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/389/19, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді Савицький Я.Ф., Ярош А.І., в зв`язку з чим ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 року справу №923/389/19 колегією суддів у новому складі та призначено розгляд справи на нову дату.

12.07.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду поштою від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких позивач, посилаючись на правові позиції Верховного Суду щодо того, що оскаржуване у справі рішення Херсонської міської ради є актом одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом його виконання, в зв`язку з чим, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування ненормативного акта індивідуальної дії, прийнятого органом місцевого самоврядування, можуть розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права та пред`являтися до суду для розгляду виключно в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, й права власності на землю, права користування земельною ділянкою), що виникло в результаті реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, позивач зазначає, що в даному випадку наявний спір про речове право - позивач оскаржує право комунальної власності на земельні ділянки, оскільки останнє призвело до втрати ним іншого речового права - права оренди на ці же земельні ділянки, а отже, характер спору є приватноправовим, внаслідок чого останній, з урахуванням суб`єктивного складу сторін та характеру спірних правовідносин, має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Судовою колегією пояснення долучено до матеріалів справи.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Принцевської Н.М., суддів Савицького Я.Ф., Ярош А.І. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 29.07.2019 року № 483, було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/389/19, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Богацька Н.С., Разюк Г.П.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 року справу № 923/389/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у новому складі.

У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Богацької Н.С. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 08.08.2019 року № 544, було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/389/19, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Разюк Г.П., Будішевська Л.О.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 року справу № 923/389/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у новому складі.

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали суду.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги , перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Херсонської області від 21.05.2019 року про відмову у відкритті провадження у справі №923/389/19 відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, і відсутні підстави для її скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2019 року Приватне підприємство "Колос Херсонщини", смт. Білозерка Білозерського району Херсонської області звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Херсонської міської ради Херсонської області, м. Херсон, в якій просило суд:

1. Визнати недійсним та скасувати рішення Херсонської міської ради від 24 червня 2016 року № 259 «Про викуп земельних ділянок під розширення території кладовища в селищі Геологів» .

2. Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки для суспільних потреб від 23 червня 2017 року, який укладений між ОСОБА_1 та Херсонською міською радою Херсонської області стосовно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Івченко О.П. за реєстровим номером 1503, державна реєстрація якого здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 серпня 2017 року за № 21942898.

3. Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки для суспільних потреб від 23 червня 2017 року, який укладений між ОСОБА_2 та Херсонською міською радою Херсонської області стосовно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Івченко О.П. за реєстровим номером 1509, державна реєстрація якого здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 серпня 2017 року за № 21942542.

4. Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки для суспільних потреб від 23 червня 2017 року, який укладений між ОСОБА_3 та Херсонською міською радою Херсонської області стосовно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Івченко О.П. за реєстровим номером 1502, державна реєстрація якого здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 серпня 2017 року за № 21939777.

5. Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки для суспільних потреб від 23 червня 2017 року, який укладений між ОСОБА_4 та Херсонською міською радою Херсонської області стосовно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Івченко О.П. за реєстровим номером 1505, державна реєстрація якого здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 серпня 2017 року за № 21941460.

6. Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки для суспільних потреб від 23 червня 2017 року, який укладений між ОСОБА_5 та Херсонською міською радою Херсонської області стосовно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Івченко О.П. за реєстровим номером 1504, державна реєстрація якого здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 серпня 2017 року за № 21941627.

7. Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки для суспільних потреб від 23 червня 2017 року, який укладений між ОСОБА_6 та Херсонською міською радою Херсонської області стосовно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Івченко О.П. за реєстровим номером 1506, державна реєстрація якого здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 серпня 2017 року за № 21943373.

8. Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки для суспільних потреб від 23 червня 2017 року, який укладений між ОСОБА_7 та Херсонською міською радою Херсонської області стосовно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Івченко О.П. за реєстровим номером 1508, державна реєстрація якого здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 серпня 2017 року за № 21942294.

9. Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки для суспільних потреб від 23 червня 2017 року, який укладений між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та Херсонською міською радою Херсонської області стосовно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_8 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Івченко О.П. за реєстровим номером 1501, державна реєстрація якого здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 серпня 2017 року за № 21940425.

10. Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки для суспільних потреб від 23 червня 2017 року, який укладений між ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та Херсонською міською радою Херсонської області стосовно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_9 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Івченко О.П. за реєстровим номером 1500, державна реєстрація якого здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 вересня 2017 року за № 22545303.

11. Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки для суспільних потреб від 23 червня 2017 року, який укладений між ОСОБА_10 та Херсонською міською радою Херсонської області стосовно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_10 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Івченко О.П. за реєстровим номером 1499, державна реєстрація якого здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 серпня 2017 року за № 21942722.

12. Визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки для суспільних потреб від 23 червня 2017 року, який укладений між ОСОБА_12 та Херсонською міською радою Херсонської області стосовно земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_11 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Івченко О.П. за реєстровим номером 1507, державна реєстрація якого здійснена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 серпня 2017 року за № 21942441.

13. Зобов`язати Херсонську міську раду Херсонської області здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_12 площею 5,7617 га шляхом розроблення відповідної технічної документації на наступні земельні ділянки:

- площею 2,90 га, яка належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 ) на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_14 виданим 27.03.2002 року та зареєстрованим у Комишанській селищній Раді народних депутатів в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 385, право власності зареєстроване Виконавчим комітетом Комишанської селищної ради 27.03.2002 року (кадастровий номер НОМЕР_1 );

- площею 2,8621 га, яка належить ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_15 ) на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Другої Херсонської державної нотаріальної контори 21.09.2015 року за реєстровим № 1- 1236, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.09.2015 року за номером 11254151 (кадастровий номер НОМЕР_2 ).

14. Зобов`язати Херсонську міську раду Херсонської області здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_16 площею 26,508 га шляхом розроблення відповідної технічної документації на наступні земельні ділянки:

- площею 2,7663 га, яка належить ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_17 ) на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_18 виданим 27.03.2002 року та зареєстрованим у Комишанській селищній Раді народних депутатів в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 388, право власності зареєстроване Управлінням Держземагенства у м. Херсоні Херсонської області 18.12.2013 року (кадастровий номер НОМЕР_3 );

- площею 2,6384 га, яка належить ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_19 ) на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_20 виданим 27.03.2002 року та зареєстрованим у Комишанській селищній Раді народних депутатів в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 389, право власності зареєстроване Херсонською міською філією ДП «Херсонський регіональний центр ДЗК» 17.08.2005 року (кадастровий номер НОМЕР_4 );

- площею 2,55 га, яка належить ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_21 ) на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_22 виданим 27.03.2002 року та зареєстрованим у Комишанській селищній Раді народних депутатів в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 390, право власності зареєстроване Виконавчим комітетом Комишанської селищної ради 27.03.2002 року (кадастровий номер НОМЕР_5 );

- площею 2,55 та, яка належить ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_23 ) на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_24 виданим 27.03.2002 року та зареєстрованим у Комишанській селищній Раді народних депутатів в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 391, право власності зареєстроване Виконавчим комітетом Комишанської селищної ради 27.03.2002 року (кадастровий номер НОМЕР_6 );

- площею 2,7366 та, яка належить ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_25 ) на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_26 виданим 27.03.2002 року та зареєстрованим у Комишанській селищній Раді народних депутатів в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 392, право власності зареєстроване Управлінням Держземагенства у м. Херсоні Херсонської області 31.01.2014 року (кадастровий номер НОМЕР_7 );

- площею 2,9786 га, яка належить ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_27 ) у розмірі 1/2 частки на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори 03.07.2014 року за реєстровим № 1- 405, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2014 року за номером 6201293, та ОСОБА_9 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_28 ) у розмірі 1/2 частки на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої Херсонської державної нотаріальної контори 03.07.2014 року за реєстровим № 1- 403, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2014 року за номером 6201285 (кадастровий номер НОМЕР_8 );

- площею 3,18 га, яка належить ОСОБА_10 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_29 ) у розмірі 1/2 частки на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Пермяковою Л.І. 14.05.2015 року за реєстровим № 294, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.05.2015 року за номером 9653261, та ОСОБА_11 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_30 ) у розмірі 1/2 частки на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Пермяковою Л.І. 14.05.2015 року за реєстровим № 296, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.05.2015 року за номером 9653282 (кадастровий номер НОМЕР_9 );

- площею 3,4228 га, яка належить ОСОБА_10 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_29 ) на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_31 виданим 27.03.2002 року та зареєстрованим у Комишанській селищній Раді народних депутатів в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 395, право власності зареєстроване Виконавчим комітетом Комишанської селищної ради 27.03.2002 року (кадастровий номер НОМЕР_10 );

- площею 3,69 га, яка належить ОСОБА_12 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_32 ) на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_33 виданим 27.03.2002 року та зареєстрованим у Комишанській селищній Раді народних депутатів в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 396, право власності зареєстроване Виконавчим комітетом Комишанської селищної ради 27.03.2002 року (кадастровий номер НОМЕР_11 ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач по справі є орендарем земельних ділянок, які належать на праві власності фізичним особам, та на які оскаржуваним у справі рішенням Херсонської міської ради від 2406.2016 року № 259 надано дозвіл на викуп для суспільних потреб, а саме: під розширення території кладовища в селищі Геологів, у відповідності до вказаного рішення Херсонською міською радою укладено з фізичними особами-власниками земельних ділянок відповідні договори купівлі-продажу земельних ділянок для суспільних потреб, які, на думку позивача, позбавляють його права користуватись такими ділянками на підставі договору оренди.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.05.2019 року у справі №923/389/19 (суддя Пригуза П.Д.) Приватному підприємству "Колос Херсонщини", смт.Білозерка Білозерського району Херсонської області було відмовлено у відкритті провадження у справі з мотивів непідсудності розгляду справи за правилами господарського судочинства.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України за принципом диспозитивності учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. Дозволяється об`єднувати вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги або є однорідними.

У даному випадку, позивачем заявлено позов, у якому об`єднано позовні вимоги про:

- визнання недійсним та скасування рішення Херсонської міської ради від 24 червня 2016 року № 259 «Про викуп земельних ділянок під розширення території кладовища в селищі Геологів» ;

- визнання недійсним та скасування договорів купівлі-продажу земельних ділянок для суспільних потреб від 23 червня 2017 року, укладених між Херсонською міською радою та фізичними особами;

- зобов`язання Херсонську міську раду Херсонської області здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_12 площею 5,7617 га шляхом розроблення відповідної технічної документації на наступні земельні ділянки.

Підставою позовних вимог є доводи стосовно того, що позивач по справі є орендарем земельних ділянок, які належать на праві власності фізичним особам, та на які оскаржуваним у справі рішенням Херсонської міської ради від 2406.2016 року № 259 надано дозвіл на викуп для суспільних потреб, а саме: під розширення території кладовища в селищі Геологів, у відповідності до вказаного рішення Херсонською міською радою укладено з фізичними особами-власниками земельних ділянок відповідні договори купівлі-продажу земельних ділянок для суспільних потреб, які, на думку позивача, позбавляють його права користуватись такими ділянками на підставі договору оренди.

Разом з тим, в оскаржуваній ухвалі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги належить розглядати судами іншої юрисдикції, оскільки, відповідно до приписів ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження рішення суб`єкта владних повноважень в даному випадку відноситься до юрисдикції адміністративних судів; що стосується позовних вимог про визнання недійсними та скасування договорів купівлі-продажу, укладених між відповідачем та власниками земельних ділянок - фізичними особами, суд першої інстанції зазначив, що учасниками та сторонами оскаржуваних правовідносин є фізичні особи - власники земельних ділянок, заявник не є стороною оспорених договорів, з огляду на що такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» . З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У ст. 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до положень п. 6, 13 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права;

- вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Натомість ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин, тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верхового Суду у постанові від 19.06.2019 року по справі № 810/2770/18, від 18.06.2019 року по справі № 924/478/18 та інших.

Згідно з ч. 1 та 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Суспільні відносини, пов`язані з викупом земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для забезпечення суспільних потреб чи пов`язані з примусовим відчуженням зазначених об`єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, якщо такі потреби не можуть бути забезпечені шляхом використання земель державної чи комунальної власності регулюються Законом України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності .

За приписами ст. ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону України сільські, селищні, міські ради, Київська і Севастопольська міські ради в межах території здійснення їх повноважень приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, у порядку, визначеному цим Законом, для таких суспільних потреб.

Викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню. У разі надання особі у власність земельної ділянки чи іншого майна замість викупленого може укладатися договір міни (ч. 1 ст. 12 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності ).

Відповідно до ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належать, зокрема, повноваження щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

Тобто, приймаючи та реалізовуючи рішення про викуп земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, органи місцевого самоврядування здійснюють свої, прямо передбачені чинним законодавством України, владні повноваження, що випливають з їх владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Останній має виникати між двома (кількома) суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта (п. 5.7-5.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 914/2006/17).

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Звідси можна зробити висновок, що в порядку цивільного/господарського судочинства може бути оскаржене таке рішення органу місцевого самоврядування, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, і за результатами його реалізації у фізичної чи юридичної особи виникає право цивільне.

Так, як вірно зазначає скаржник, оскаржуване у справі рішення Херсонської міської ради, вже вичерпало свою дію його виконанням, а саме: шляхом укладання оскаржуваних у справі договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Велика Палата Верховного суду вважає, що спір є приватноправовим і підлягає розгляду в загальних чи господарських судах, якщо реалізовано рішення суб`єкта владних повноважень (наприклад, сторони уклали договір оренди). Якщо між суб`єктом владних повноважень та особою, що набула прав на землю, виникли взаємні майнові права та обов`язки, то правовідносини є цивільними (господарськими), а не адміністративними, адже відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки, а також із цивільним обігом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №485/1472/17).

Разом з тим, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що в даному випадку позивач оскаржує законність рішення Херсонської міської ради від 24 червня 2016 року № 259 «Про викуп земельних ділянок під розширення території кладовища в селищі Геологів» , яке було прийнято органом місцевого самоврядування на виконання його владних повноважень та просить зобов`язати Херсонську міську раду Херсонської області здійснити поділ вилучених земельних ділянок шляхом розроблення відповідної технічної документації, що також відноситься до повноважень місцевої ради як органу публічної влади.

При цьому, позивач будь-яких вимог щодо визнання саме за ним будь-якого речового права на спірні земельні ділянки, зокрема права оренди, не заявляє, а заявляє лише вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке перешкоджає йому в реалізації наявного в нього права оренди спірних земельних ділянок та, як він сам вказує в позовній заяві, є нормативно-правовим актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його виконання. При цьому доказів на підтвердження того, що в даній справі відповідачем, чи іншими особами оскаржується речове право саме позивача на оренду зазначених земельних ділянок відсутні. Тобто, в даному випадку позивачем не доведено суду наявності спору щодо існуючого речового права саме позивача або інших осіб на ці земельні ділянки.

Посилання скаржника на те, що в даному випадку наявний спір про речове право, оскільки позивач оскаржує право комунальної власності на земельні ділянки, тому що останнє призвело до втрати ним іншого речового права - права оренди на ці же земельні ділянки, а отже характер спору є приватноправовим, судовою колегією не приймається до уваги, оскільки відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 526/233/16-ц (провадження № 14-5зц19), від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц (провадження № 14-120цс18, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16 (провадження № 11-475апп18), від 22 серпня 2018 року у справі № 539/3192/16-ц (провадження № 14-277-цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 463/1865/17 (провадження № 14-385цс18, від 06 лютого 2019 року у справі №488/3005/17-ц (провадження № 14-620цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 729/608/17 (провадження № 14-648цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 352/1414/15-ц (провадження № 14-184цс19), вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин, є цивільно-правовим способом захисту права позивача і має розглядатися за правилами цивільного судочинства, тільки в разі, якщо у результаті прийняття такого рішення суб`єктом владних повноважень особа набула речове право на нерухоме майно.

В даному випадку, ані позивач по справі, ані треті особи на підставі оскаржуваного рішення будь-яких речових прав на земельні ділянки не набули, а таке речове право виникло тільки у місцевої громади в особі органу місцевого самоврядування - Херсонської міської ради, і таке право виникло в процесі реалізації органом місцевого самоврядування, передбачених чинним законодавством, владних повноваження, саме як суб`єкта публічної влади, а отже, таке речове право носить публічно-правовий характер і тому спір щодо законності порядку, процедури, строків прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом владних повноважень повинен розглядатися в суді адміністративної юрисдикції.

З урахуванням зазначеного, та за відсутності існуючого речового права позивача або спору щодо такого права, при тому, що виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними діями/рішенням відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції, спір в даному випадку не має ознак приватноправового та носить публічно-правовий характер, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) органу місцевого самоврядування, підлягає перевірці адміністративним судом.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.03.2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 22.01.2019 року у справі №371/957/16-а, від 23.01.2019 року у справі № 910/20323/17 та від 06.02.2019 року у справі № 346/2888/16-а.

Помилкове посилання суду першої інстанції на норми законодавства стосовно примусового вилучення майна для суспільних потреб, тоді як в даному випадку відбулося відчуження земельних ділянок для суспільних потреб в добровільному порядку, не призвело до прийняття судом невірного висновку щодо підсудності розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції і не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Що стосується позовних вимог про визнання незаконними та скасування договорів купівлі-продажу, укладених між відповідачем та власниками земельних ділянок - фізичними особами, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки сторонами спірних договорів є фізичні особи, такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки кожної фізичної особи - сторони договору. При цьому спірні договори також укладені під час реалізації відповідачем його владних повноважень щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а отже, також не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

За змістом п.1 ч. 1 ст. 175 і п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом було правомірно відмовлено у відкритті провадження у даній справі.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Приватного підприємства "Колос Херсонщини", смт. Білозерка Білозерського району Херсонської області необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Херсонської області від 21.05.2019 року про відмову у відкритті провадження у справі № 923/389/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 175, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Колос Херсонщини", смт. Білозерка Білозерського району Херсонської області на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.05.2019 року про відмову у відкритті провадження у справі № 923/389/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 21.05.2019 року про відмову у відкритті провадження у справі № 923/389/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України .

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 12.08.2019 року.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2019 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Г.П. Разюк Л.О. Будішевська