Рішення

від 13.08.2019 по справі 756/6213/17

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13.08.2019 Справа № 756/6213/17

Унікальний номер судової справи 756/6213/17

Номер провадження 2/756/477/19

РІШЕННЯ

Іменем України

08 серпня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Луценка О.М.,

за участі секретаря судових засідань Коротенко Т.Ф.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Співвласників будинку АДРЕСА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю Молодіжно-Житловий Комплекс Оболоньжитлобуд , третя особа Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва , про визнання договору недійсним, витребування майна та визнання права спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі співвласники будинку АДРЕСА_1 звернулися через свого представника звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю Молодіжно-Житловий Комплекс Оболоньжитлобуд про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації, визнання права власності на нежитлове приміщення за позивачами.

Ухвалою суду від 02.07.2017 відкрито провадження у справі.

Судом прийнято до розгляду заяву позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 про зміну предмету та підстави позову, відповідно до якої просять визнати недійсним інвестиційний договір та витребувати майно із чужого незаконного володіння. А саме, просять: визнати недійсним інвестиційний договір 1-ПО від 14.09.2007, укладений між ЗАТ Молодіжний житловий комплекс Оболоньжитлобуд (код ЄДРПОУ 31989950) та ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ); витребувати майно - нежитлове приміщення (група приміщень АДРЕСА_1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 125,4 кв.м. з чужого незаконного володіння у ОСОБА_4 , яке було продано на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.12.2016, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Зубченко Р.О. та зареєстрований в реєстрі за №2178 та повернути це майно його законним власникам - співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ; визнати нежитлове приміщення (група приміщень АДРЕСА_1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 125,4 кв.м., таким, що належить на праві спільної сумісної власності співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , як приміщення загального користування та стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 640,00 грн. та 15000,00 грн. витрат на правову допомогу. Вимоги позову мотивовані тим, що у будинку АДРЕСА_1 є багатоквартирним, у ньому розташовано 130 квартир. 30.06.2005 вказаний будинок було прийнято в експлуатацію, про що складено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 30.05.2005. Кожен власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку має право приватної власності на належну йому квартиру та право спільної власності на спільне майно будинку. Термін допоміжні приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №75, згідно з яким допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Позивачі стверджують, що підвальне приміщення житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , є допоміжним приміщенням, адже таке приміщення використовується для експлуатації труб та комунікацій, які необхідні для задоволення потреб та обслуговування усіх власників квартир. В рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 №4-рп/2004 закріплена правова позиція, згідно з якою у багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями. Як стало відомо позивачам частина підвального приміщення будинку опинилась у приватній власності. З наданих власником документів з`ясувалось, що відповідач ОСОБА_4 придбав спірне приміщення на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.12.2016 у попереднього власника відповідача ОСОБА_5 . У свою чергу, відповідач ОСОБА_5 отримав право власності на підставі інвестиційного договору №1-ПО від 14.09.2007, укладений між ЗАТ Молодіжний житловий комплекс Оболоньжитлобуд та ОСОБА_5 будинок побудовано та здано в експлуатацію ще в 2005 році, а саме 30.06.2005 згідно акт державної приймальної комісії, а інвестиційний договір укладено 14.09.2007, тобто більше ніж через 2 роки після передачі будинку в експлуатацію, що свідчить про фіктивність вказаної угоди. Таким чином, ОСОБА_5 незаконно набув право власності на нежитлове приміщення (група приміщень АДРЕСА_1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а згодом продав його ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.12.2016. Позивачам невідомо чи знав новий власник ОСОБА_4 про те, що попередній власник набув його незаконно. Допускаючи той факт, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, законний власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння, якщо таке майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Під час судового розгляду справи представник позивачів підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову.

Крім того, як вбачається з відзиву на позов, поданого відповідачем ОСОБА_4 , останній вказує, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку у будинку АДРЕСА_1 не створено відповідно до вимог Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку . А отже, позовна заява подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_69 зазначає, що нежитлове приміщення АДРЕСА_1 у даному будинку має визначене функціональне призначення - приміщення громадського призначення, вбудованих у житловий будинок, нежитлові приміщення. Дане нежитлове приміщення ніколи не використовувалось для обслуговування для обслуговування експлуатації будинку та інженерних мереж. Тобто, приміщення АДРЕСА_1 не є допоміжним приміщенням, а є нежитловим приміщенням, ізольованим від житлового фонду, з окремим виходом та входом та не відноситься до приміщень загального користування.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Однак, під час судового розгляду справи відповідач ОСОБА_5 зазначив, що позовні вимоги не визнає, заперечував щодо задоволення позову.

Відповідач ТОВ Молодіжно-житловий комплекс Оболоньжитлобуд явку свого представника у судове засідання не забезпечили, про час і місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином.

Третя особа Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва явку свого представника у судове засідання не забезпечили.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

14.09.2007 між Закритим акціонерним товариством Молодіжний житловий комплекс Оболоньжитлобуд (Забудовник) та відповідачем ОСОБА_5 (Інвестор) укладено інвестиційний договір №1-ПО, предметом якого є участь інвестора у фінансуванні будівництва вбудованого підвального нежитлового приміщення, яке інвестор отримує у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( приміщення ). Відповідно до даного договору забудовник зобов`язався своїми та залученими силами і засобами, за рахунок залучених від інвестора коштів, організувати спорудження і передачу інвестору обумовленого нежитлового приміщення (об`єкт інвестування), а інвестор зобов`язався забезпечити відповідне фінансування об`єкта інвестування на умовах цього договору та прийняти його у свою власність (а.с. 21).

Відповідно п. 1.2. Інвестиційного договору характеристика об`єкта інвестування: адреса - АДРЕСА_1 ; приміщення - нежитлове підвальне АДРЕСА_1; загальна площа - 125,4 кв.м.

08.12.2016 між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність нежитлове приміщення АДРЕСА_1 ; предмет договору загальною площею 125, 4 кв.м. (а.с. 18-20).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Підстави недійсності правочину встановлені ст.ст. 215, 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з положень ч.ч. 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оспорюючи інвестиційний договір, позивачі не надали суду доказів того, що їхні права вказаним договором було порушено.

Як вбачається із матеріалів справи позивачі не є стороною правочину, укладеного між відповідачами, а тому оспорювання цих правочинів в зазначений спосіб є, на думку суду, неналежним способом захисту прав, оскільки укладеними договорами права позивачів ніяк не зачіпаються.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Як вбачається з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судом встановлено, що нежитлове приміщення (група приміщень АДРЕСА_1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 , загальною площею 125,4 кв.м. належало на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_5 на підставі інвестиційного договору 1-ПО від 14.09.2007. У свою чергу, відповідач ОСОБА_3 уклавши з відповідачем ОСОБА_5 договір купівлі-продажу набув права приватної власності на нежитлове приміщення (група приміщень АДРЕСА_1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 125,4 кв.м.

Відповідач ОСОБА_3 правомірно набув право власності на спірне нежитлове приміщення, а отже підстав для витребування майна у добросовісного володільця судом не встановлено.

Як вбачається з акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 30.06.2005, рішенням державної приймальної комісії пред`явлений державній приймальній комісії житловий будинок по проспекту АДРЕСА_1 (без вбудованих приміщень) прийнято в експлуатацію (а.с. 9-13).

Відповідно до акту обстеження підвального приміщення АДРЕСА_1 від 26.01.2017 комісія у складі ОСОБА_70 , ОСОБА_23 , ОСОБА_57 , ОСОБА_71 , адвоката Краковного І.В. та представника ЖЕД-509 Волковської В.М. у присутності власника ОСОБА_4 провели обстеження підвального приміщення АДРЕСА_1 та за результатами обстеження виявлено стояк холодної води, стояк гарячої води, загальне електроживлення будинку та стояк каналізації з люком ревізії (а.с. 24).

Згідно акту №201 від 03.12.2018, затвердженого Начальником ЖЕД-509 Волковською В.М., комісією було проведено обстеження підвальне приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 . Комісією було встановлено: в технічному підпіллі, де проходить частина інженерних мереж будинку, а саме холодне, гаряче водопостачання, каналізація, знаходиться викуплене приміщення; станом на момент обстеження в приміщенні облаштована перукарня. Згідно проекту забудови будинку в перукарні проходять інженерні мережі. Власником перукарні зроблено перепланування: демонтовано трубопровід для поливу зелених насаджень та перенесено каналізаційні мережі, що погіршує якість обслуговування будинку (а.с. 113).

Так, відповідно до технічного паспорту приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок (призначення - нежитлові приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 30.11.2016, група приміщень АДРЕСА_1 належать до приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, призначення - нежитлові (а.с. 14-17).

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачі як сторона по справі зобов`язані довести ті обставини на які вони посилаються як на правову підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачами доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачами та відповідачами виник спір про право.

Враховуючи зазначене та беручи до уваги, що доводи позивачів не знайшли свого підтвердження зібраними у справі письмовими доказами, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні заявлених вимог позивачів слід відмовити.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Співвласників будинку АДРЕСА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю Молодіжно-Житловий Комплекс Оболоньжитлобуд , третя особа Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва , про визнання договору недійсним, витребування майна та визнання права спільної сумісної власності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного рішення 13.08.2019.

Суддя О.М. Луценко