Постанова

від 18.12.2019 по справі 756/6213/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року місто Київ.

Справа 756/6213/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13604/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Олійника В.І.,Мараєвої Н.Є.

секретар судового засідання Гордійчук Ж.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Співвласників будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року (у складі судді Луценка О.М., повний текст рішення складено 13.08.2019 року)

в справі за позовом Співвласників будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64

до ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , Товариства з обмеженою відповідальністю Молодіжно-Житловий Комплекс Оболоньжитлобуд , третя особа Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва про визнання договору недійсним, витребування майна та визнання права спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі співвласники будинку АДРЕСА_1 звернулися через свого представника до суду із позовом до ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , Товариства з обмеженою відповідальністю Молодіжно-Житловий Комплекс Оболоньжитлобуд про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації, визнання права власності на нежитлове приміщення за позивачами.

Судом прийнято до розгляду заяву позивачів ОСОБА_67 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_68 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ., ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 ., ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64 про зміну предмету та підстав позову, відповідно до якої позивачі просили визнати недійсним інвестиційний договір 1-ПО від 14.09.2007, укладений між ЗАТ Молодіжний житловий комплекс Оболоньжитлобуд (код ЄДРПОУ 31989950) та ОСОБА_66 (РНОКПП НОМЕР_1 ); витребувати майно - нежитлове приміщення (група приміщень №133), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 125,4 кв.м. з чужого незаконного володіння ОСОБА_65 , яке було продано на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.12.2016, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Зубченко Р.О. та зареєстрованого в реєстрі за №2178 та повернути це майно його законним власникам - співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ; визнати нежитлове приміщення (група приміщень № 133 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення № 133 , загальною площею 125,4 кв.м., таким, що належить на праві спільної сумісної власності співвласникам багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , як приміщення загального користування та стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 640,00 грн. та 15000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Позов мотивували тим, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним, у ньому розташовано 130 квартир. 30.06.2005 вказаний будинок було прийнято в експлуатацію, про що складено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 30.05.2005. Кожен власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку має право приватної власності на належну йому квартиру та право спільної власності на спільне майно будинку. Термін допоміжні приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №75, згідно з яким допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Позивачі стверджують, що підвальне приміщення житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , є допоміжним приміщенням, адже таке приміщення використовується для експлуатації труб та комунікацій, які необхідні для задоволення потреб та обслуговування усіх власників квартир. В рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 №4-рп/2004 закріплена правова позиція, згідно з якою у багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями. Як стало відомо позивачам частина підвального приміщення будинку опинилась у приватній власності. З наданих власником документів з`ясувалось, що відповідач ОСОБА_65 придбав спірне приміщення на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.12.2016 у попереднього власника відповідача ОСОБА_66 . У свою чергу, відповідач ОСОБА_66 отримав право власності на підставі інвестиційного договору №1-ПО від 14.09.2007, укладеного між ЗАТ Молодіжний житловий комплекс Оболоньжитлобуд та ОСОБА_66 . Разом з тим, будинок побудовано та здано в експлуатацію ще в 2005 році, а саме 30.06.2005 згідно акту державної приймальної комісії, а інвестиційний договір укладено 14.09.2007, тобто більше ніж через 2 роки після передачі будинку в експлуатацію, що свідчить про фіктивність вказаної угоди. Таким чином, ОСОБА_66 незаконно набув право власності на нежитлове приміщення (група приміщень № 133 ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а згодом продав його ОСОБА_65 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.12.2016. Позивачам невідомо чи знав новий власник ОСОБА_65 про те, що попередній власник набув його незаконно. Допускаючи той факт, що ОСОБА_65 є добросовісним набувачем, законний власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння, якщо таке майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року в задоволенні позову Співвласників будинку АДРЕСА_1 до ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , Товариства з обмеженою відповідальністю Молодіжно-Житловий Комплекс Оболоньжитлобуд , третя особа Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва про визнання договору недійсним, витребування майна та визнання права спільної сумісної власності відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, 09.09.2019 року ОСОБА_1 в інтересах Співвласників будинку АДРЕСА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивачів.

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції було зроблено хибний висновок про те, що сторони інвестиційного договору №1-ПО від 14.09.2007 року уклавши такий договір щодо майна, яке їм не належало, не порушили права сторони позивача(позивачів), а позивач, відповідно, обрав неналежний спосіб захисту своїх цивільних прав.

Сторони договору ЗАТ Молодіжний житловий комплекс Оболоньжитлобуд та ОСОБА_66 вчинили правочин щодо нерухомого майна, власниками якого вони не були на момент укладення цього договору та порушили права власника такого майна - сторони позивача(позивачів), так як це майно вже належало співвласникам багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності. Співвласники підвального приміщення відповідно до п.2 ст.369 ЦК України не надавали своєї згоди на укладення інвестиційного договору. Тому сторони інвестиційного договору здійснили правочин поза межами своїх прав, а саме поза межами права власності на підвальне приміщення в будинку. В зв`язку з чим інвестиційний договір №1-ПО від 14.09.2007 має бути визнано недійсним на підставі п.1 ст.215 ЦК України.

Вказували, що судом також не прийнято до уваги те, що предметом інвестиційного договору було: участь інвестора у фінансуванні будівництва вбудованого підвального нежитлового приміщення у житловому будинку. Договір укладено 14.09.2007 року, коли вже будинок було здано в експлуатацію майже два роки до цього моменту , а тому всі приміщення в ньому вже були побудовані та знаходилися в експлуатації та не потребували інвестування в їх будівництво, а мали на меті незаконне (приховане) заволодіння нерухомим майном, яке належало на праві спільної сумісної власності співвласникам будинку.

Зазначали, що судом невірно оцінені докази, надані стороною позивача, а саме: акт обстеження від 26.01.2017 року підвального нежитлового приміщення у житловому будинку та копія листа №463-524 від 06.02.2017 року від КП Керуюча компанія Оболонського району . На підставі цих документів (доказів) було доведено, що в даному підвальному приміщенні розташовані загально будинкові інженерні мережі (стояк гарячої та холодної води, загальне електроживлення будинку, стояк каналізації з люком ревізії.). Крім того, новий власник цього приміщення - відповідач ОСОБА_74 провів перепланування інженерних мереж в спірному приміщенні без відповідного узгодження з технічними службами, що може завдати матеріальної шкоди всьому будинку в цілому та його співвласникам.

Посилаються, що судом проігноровано той факт, що в будинку немає окремих нежитлових приміщень для комерційного використання. Існують лише допоміжні приміщення , які призначені для обслуговування всього будинку. Тому вважають, що районним судом неповністю з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Як вбачається з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відмовляючи в задоволені позову, суд вважав встановленими такі обставини.

14.09.2007 між Закритим акціонерним товариством Молодіжний житловий комплекс Оболоньжитлобуд (Забудовник) та відповідачем ОСОБА_66 (Інвестор) укладено інвестиційний договір №1-ПО, предметом якого є участь інвестора у фінансуванні будівництва вбудованого підвального нежитлового приміщення, яке інвестор отримує у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (приміщення). Відповідно до даного договору забудовник зобов`язався своїми та залученими силами і засобами, за рахунок залучених від інвестора коштів, організувати спорудження і передачу інвестору обумовленого нежитлового приміщення (об`єкт інвестування), а інвестор зобов`язався забезпечити відповідне фінансування об`єкта інвестування на умовах цього договору та прийняти його у свою власність (а.с. 21).

Відповідно п. 1.2. Інвестиційного договору характеристика об`єкта інвестування: адреса - АДРЕСА_1; приміщення - нежитлове підвальне №133; загальна площа - 125,4 кв.м.

08.12.2016 між ОСОБА_66 (продавець) та ОСОБА_65 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність нежитлове приміщення №133 (сто тридцять три) (група приміщень 133 ) у будинку АДРЕСА_1 ; предмет договору загальною площею 125, 4 кв.м. (а.с. 18-20).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Підстави недійсності правочину встановлені ст.ст. 215, 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як вбачається з положень ч.ч. 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оспорюючи інвестиційний договір, позивачі, які не є стороною цього правочину, не надали суду доказів того, що їхні права вказаним договором було порушено.

Також суд встановив, що позивачами не доведено, що спірне приміщення є допоміжним, а тому за Законом налижить на праві власності всім співвласникам будинку.

Так, відповідно до технічного паспорту приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок (призначення - нежитлові приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 30.11.2016, група приміщень АДРЕСА_1 належать до приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, призначення - нежитлові (а.с. 14-17).

З наявних в справі письомвих доказів вбачається що спірна група приміщень є вбудованим нежитловим приміщенням.

Позивачем не доведено право власності на спірне приміщення , та можливість його відчуження лише зі згоди всіх співвласників будинку, та їх право на витребування цих приміщень від добросовісного набувача в порядку ст. 308 ЦК України.

Дослідивши наявні в справі та надані суду першої інстанції докази, а також докази прийняті апеляційним судом, колегія суддів дійшла висновку, що вищенаведені обставини справі, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновки суду, щодо недоведеності порушення прав позивачів, укладанням замовником будівництва інвестиційного договору та наявність у позивача права на витребування майна від добросовісного набувача відповідає цим обставинам та вимогам закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація державного житлового фонду-це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв, тощо), державного житлового фонду на користь громадян України.

Статтею 10 ч.2, 3 зазначеного Закону передбачено, що власники квартир багатоповерхових будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання та елементів зовнішнього благоустрою. Товариства, або об`єднання індивідуальних власників квартир можуть створюватись ними для забезпечення ефективного використання приватизованих квартир та управління ними.

Доводи апеляційної скарги представника позивачів, з приводу того, що право власності на спірне приміщення належить позивачам за законом, оскільки воно є допоміжним підвальним приміщенням загального користування, що підтверджено актом обстеження підвального приміщення в„– 133 в житловому будинку АДРЕСА_1 від 26.01.2017, складеного комісією у складі ОСОБА_75 , ОСОБА_19 ., ОСОБА_79, ОСОБА_80, адвоката Краковного І.В. та представника ЖЕД-509 ОСОБА_77 у присутності власника ОСОБА_65 , які провели обстеження підвального приміщення №133 в житловому будинку АДРЕСА_1 та за результатами обстеження виявлено стояк холодної води, стояк гарячої води, загальне електроживлення будинку та стояк каналізації з люком ревізії (а.с. 24), колегія суддів не приймає з огляду на те, що вони спростовуються технічним звітом спеціаліста ОСОБА_78 про проведення технічного обстеження спірного приміщення.

Відповідно до звіту від 06.11.2019року, експерту був наданий доступ до спірного приміщення та вищенаведений акт на який посилався представник позивача.

За результатами проведеного обстеження встановлено:

Група нежитлових приміщень № 133 знаходиться у приватній власності, згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Всі загальнобудинкові мережі що проходять через групу нежитлових приміщень № 133 ( електричні кабелі, трубопровід гарячого та холодного водопостачання, каналізаційний трубопровід) знаходяться у задовільному стані та мають можливість швидкого доступу до комунікацій (прокладені відкритим способом або підшиті легкоз`ємними декоративними ПВХ панелями) Основні засоби управління загальнобудинковими інженерними комунікаціями (водомірний вузол, вентельні крани, загальнобудинкові лічильники) в групі нежитлових приміщень № 133 відсутні; Експлуатація групи нежитлових приміщень № 133 не впливає на експлуатаційні можливості загальнобудинкових інженерних комунікацій (електричвіних кабелів. трубопроводу гарячого та холодного водопостачання. каналізаційних трубопроводів);

Посилання позивачів на акт №201 від 03.12.2018, затверджений Начальником ЖЕД-509 Волковською В.М., згідно якого відповідачем ОСОБА_65 зроблено перепланування: демонтовано трубопровід для поливу зелених насаджень та перенесено каналізаційні мережі, що погіршує якість обслуговування будинку не свідчать про наявність правових підстав для задоволеня заявлених вимог про визнання недійсним правочину та витребування майна (а.с. 113).

Разом з тим, колегія суддів роз`яснює, що при доведеності таких порушень, позивачі мають право на захист їх прав в інший спосіб, шляхом зобов`язання вчинення дій по відновленню порушених прав (відновлення поливу та відновлення каналізаційних мереж)

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачі як сторона по справі зобов`язані довести ті обставини на які вони посилаються як на правову підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на те, що позивачем не доведено, що спірна група нежитлових приміщень є допоміжними приміщеннями загального користування, а відповідно не доведено право власності на ці приміщення усіх співвласників будинку, останні позбавлені права вимоги щодо витребування цих приміщень від добросовісного набувача.

Посилання на недійсність інвестиційного договору, через його укладеність після прийняття будинку в експлуатацію, колегія суддів не приймає з огляду на те, що Законом не заборонено укладати інвестиційні договори, щодо завершених будівництвом та прийнятих до експлуатації житлових чи нежитлових приміщень .

Таким, чином позивачем не доведено наявність підстав, передбачених Законом для визнання недійсним інвестиційного договору, укладеного між замовником будівництва житлового будинку ТОВ Молодіжно-Житловий Комплекс Оболоньжитлобуд та відповідачем ОСОБА_66 ,

Оскільки, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачами доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачами та відповідачами виник спір про право.

Враховуючи зазначене та беручи до уваги, що доводи позивачів не знайшли свого підтвердження зібраними у справі письмовими доказами, районний суд дійшов вірного висновку про те, що у задоволенні заявлених вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати пов`язані з апеляційним розглядом справи покладаються на сторону позивача.

Керуючись ст. ст. 268, 367,368, 374-375, 381-384 , 389 суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Співвласників будинку АДРЕСА_1 : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2019 року.

Головуючий

Судді