Рішення

від 12.08.2019 по справі 918/404/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/404/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Релігійної організації "Управління Рівненсько-Волинської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) ("Управління Рівненсько-волинської єпархії УПЦ (ПЦУ)"

до відповідача: Релігійної громади парафії Святого Миколая Чудотворця Рівненсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення

секретар судового засідання: Сідлецька Ю.Р.

Представники:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Релігійна організація "Управління Рівненсько-Волинської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) ("Управління Рівненсько-волинської єпархії УПЦ (ПЦУ)" звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до Релігійної громади парафії Святого Миколая Чудотворця Рівненсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з незаконно займаної частини нерухомого майна що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги аргументовані наступним. Релігійна організація "Управління Рівненсько-Волинської єпархії УПЦ (ПЦУ)" є власником будівлі загальною площею 159,9 м 2 по АДРЕСА_1 . У 2011 році позивачем оформлено та зареєстровано право приватної власності на вказане нерухоме майно. Однак відповідач - Релігійна громада парафії Святого Миколая Чудотворця Рівненсько-Волинської Єпархії УАПЦ, на думку позивача, незаконно, без правових підстав та всупереч волі власника майна використовує частину приміщень, саме: № 6 (кабінет) площею 14,5 м 2 ; № 7 (зал) та № 8 загальною площею 64,9 м 2 ; № 1 (вхід у підвал) площею 7 м 2 ; № 2 (підвал) площею 10 м 2 ; № 3 (коридор) площею 14 м 2 ; № 9 (умивальн.) площею 1,6 м 2 ; № 10 (туалет) площею 1,1 м 2 ; № 11 (склад) площею 5,9 м 2 .

Позивач вказує, що факт незаконного використання названого приміщення було встановлено судом у справі № 918/255/17, предметом спору якої було визнання права власності на частину спірної будівлі за відповідачем. При подачі позовної заяви у справі № 918/255/17 відповідач вказав, що він добросовісно заволодів та продовжує користуватися та володіти названим майном понад 12 років. Однак судом спростовано вказані твердження відповідача. Також, на думку позивача, суд у справі № 918/255/17 встановив, що Управління Рівненсько-Волинської єпархії УПЦ (ПЦУ) починаючи із 2007 року вживало заходів з метою звільнення спірного приміщення від відповідача.

Також позивач зазначає, що ним було надіслано на адресу відповідача лист-вимогу, у якій Управління Рівненсько-Волинської єпархії УПЦ (ПЦУ) просило звільнити спірні приміщення. Однак на даний час вимога не виконана, а відповідач продовжує незаконно використовувати приміщення позивача.

Відповідач відзиву на позов з відображенням своєї позиції суду не надав.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 червня 2019 року відкрито провадження у справі №918/404/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 09 липня 2019 року.

08 липня 2019 року позивачем подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності повноважного представника. Крім того позивач зазначає, що повністю підтримує позов.

Ухвалою суду від 09 липня 2019 року судом відкладено розгляд справи на 12 серпня 2019 року та запропоновано подати відзив на позов та роз`яснено право на подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання 12 серпня 2019 року представники позивача та відповідача не з`явились, про місце дату та час розгляду сторони повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення які були направлені на адреси зазначені в реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та які повернулись до суду як не вручені.

Згідно з умовами пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Релігійна організація "Управління Рівненсько-Волинської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) ("Управління Рівненсько-волинської єпархії УПЦ (ПЦУ)" є релігійною організацією.

Згідно з відомостями з дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 квітня 2019 року, власником будівлі загальною площею 159,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 є Консисторія (єпархіальне управління) Рівненсько-волинської єпархії Української Автокефальної Православної церкви.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №167602285 від 22 травня 2019 року будівля, загальною площею 159,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності "Управлінню Рівненсько-Волинської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України), код ЄДРПОУ 23303677.

Однак, на думку позивача, Релігійна громада парафії Святого Миколая Чудотворця Рівненсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної церкви м. Рівне, вул. Словацького 12 (парафія) без правових незаконно, підстав всупереч волі власника майна використовує частину приміщення, а саме: №6 (кабінет) площею 14,5 м 2 ; №7 (зал) та №8 (зал) загальною площею 64,9 м 2 ; №1 (вхід до підвалу) площею 7 м 2 ; №2 (підвал) площею 10 м 2 ; №3 (коридор) площею 14 м 2 ; №9 (умивальник) площею 1,6 м 2 ; №10 (туалет) площею 1,1 м 2 ; №11 (склад) площею 5,9 м 2 .

Суд також приймає до уваги наступні встановлені обставини.

У 2017 році відповідач (Релігійна громада) звернувся до господарського суду з позовом до позивача у даній справі (Управління єпархії) з позовною вимогою про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Спірним майном є ті самі приміщення щодо якого заявлено позов у цій справі.

За наслідками розгляду спору, Господарський суд Рівненської області рішенням від 29.05. 2017р. у справі №918/255/17 задоволив позов Релігійної громади про визнання права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.

Проте постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 рішення Господарського суду Рівненської області від 29.05.2017 р. у справі №918/255/17 скасовано та прийнято нове рішення. У задоволенні позову відмовлено.

Водночас постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 встановлено ряд обставин які, на думку суду, мають бути враховані під час вирішення цього спору.

Так постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 у справі №918/255/17 встановлено наступні обставини:

"Рішенням Рівненської міської ради від 10.12.2001р. №567 Рівненсько-Волинському єпархіальному управлінню Української Автокефальної Православної Церкви передано у власність будинок загальною площею 158,2 м 2 , який знаходиться у АДРЕСА_1 . Зазначене рішення Міської ради оскаржувалося - Релігійною громадою парафії Святого Миколая Чудотворця Рівненсько-Волинської Єпархії УАПЦ та рішенням господарського суду Рівненської області від 09.07.2010р. у справі №2/55 - в задоволенні позову відмовлено.

Розпорядженням міського голови м.Рівного від 11.07.2011р. №659-р "Про оформлення права власності на будівлю" оформлено право приватної власності на будівлю загальною площею 159,9 м 2 по вулиці Словацького, 12 АДРЕСА_1 за Консисторією (попередня назва позивача у даній справі - Управління Рівненсько-Волинської єпархії УПЦ (ПЦУ)) .

На підставі розпорядження, 13.07.2011р. Управлінням Рівненсько-Волинської єпархії УПЦ (ПЦУ) оформлено та зареєстровано право приватної власності на нерухоме майно площею 159,9 м 2 по АДРЕСА_1 ".

Північно-західний апеляційний господарський суд названою вище постановою також встановив такі обставини:

"…як стверджено матеріалами справи, 22.07.2004 р. відповідачем (Управління Рівненсько-Волинської єпархії УПЦ (ПЦУ)) вирішено відкрити капличку при Рівненсько-Волиснському єпархіальному управлінню по вул.Словацького, 12, м. Рівне. 11.08.2004р. Архієпископ надав Благословення в приміщенні Єпархіального Управління обладнати каплицю громади Святителя Миколая, а указом від 22.09.2004р. №318 священника Івана ОСОБА_1 призначено настоятелем каплички. Отже позивач (Релігійна громада парафії Святого Миколая Чудотворця Рівненсько-Волинської Єпархії УАПЦ) достеменно знав, що перебуває у спірному приміщенні з дозволу відповідача. При цьому, сам по собі факт користування позивачем даним нерухомим майном та проведення ремонтних робіт, укладення комунікаційних договорів не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю.

Разом з тим, починаючи з 2007 року між Консисторією (Управління єпархії ) та Релігійною громадою неодноразово виникали конфлікти, Консисторія приймала ряд рішень та указів щодо звільнення Релігійною громадою нерухомого майна (спірні приміщення у даній справі) . Відповідач (Управління єпархії) неодноразово вказував позивачу (Релігійна громада) на неправомірність користування спірним приміщенням.".

Отже факт неправомірного користування спірним приміщенням підтверджується постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 у справі №918/255/17, предметом спору якої було визнання права власності на частину спірної будівл, що використовується відповідачем - релігійною громадою парафії.

28 травня 2019 року позивачем направлено відповідачу лист вимогу, відповідно до змісту якого позивач зазначив що є власником приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим позивач просив відповідача негайно звільнити зайняту частину приміщення по АДРЕСА_1 .

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач вимог позивача не виконав.

З наведених обставин видно, що позовні вимоги за своїм змістом стосуються права власності та речових прав на майно. Спір між сторонами виник щодо усунення перешкод у користуванні майном. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає себе правомірним власником спірного майна, а відповідача - особою, яка незаконно користується та відмовляється звільнити спірне приміщення.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Як встановлено судом з матеріалів справи, а саме з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №167602285 від 22 травня 2019 року, будівля загальною площею 159,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності "Управлінню Рівненсько-Волинської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України), код ЄДРПОУ 23303677.

Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.

Згідно з положеннями статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Відповідно до статті 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.

Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. Право власності релігійних організацій охороняється законом.

Відповідно до положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містяться у статті 41 Конституції України.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З метою усунення існуючих перешкод в реалізації права користування та розпоряджання своїм майном власник вправі звернутися до суду (негаторний позов).

Право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Відповідні дії особи повинні мати характер триваючого правопорушення, наявного у момент подання позову.

Негаторним є також позов власника про усунення перешкод у здійсненні користування майном третіми особами, в яких існували підстави для цього, але вони згодом відпали.

При цьому положення статті 391 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Згідно з положеннями статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до приписів статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до норм статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

В даному випадку необхідно розуміти, що правомочність користування - це заснована на законі можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб.

Крізь призму обставин цього спору суд ураховує, що користування приміщенням передбачає можливість отримання певних корисних властивостей такого майна, а саме: можливість перебувати у приміщенні, доступ до приміщення, можливість користувача розміщувати у приміщенні своє майно, спроможність здійснювати у приміщенні певний вид діяльності тощо.

Під час розгляду даної справи суд встановив, що відповідач тривалий час користується частиною приміщень у будівлі позивача. З приводу користування приміщеннями у позивача та відповідача наявний спір, а користування відповідачем цим майном має місце на час подання позову. Суд приходить до висновку, що позивач через дії відповідача позбавлений можливості в повній мірі отримувати корисні властивості свого майна.

На думку суду аргументи наведені позивачем знаходять своє підтвердження у встановлених судом обставинах, які перевірені наданими суду доказами.

Суд також зазначає, що між сторонами у справі відсутні договірні орендні правовідносини, що свідчить про можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування (негаторний позов). Суд не встановив обставин, що свідчили б про правомірність користування спірним приміщенням з боку відповідача.

Як зазначено вище, позивач звертався до відповідача з листом про звільнення приміщення, яке поза сумнівом належить позивачу.

При цьому матеріали справи не містять доказів, що підтверджують виконання відповідачем вимог позивача.

На думку суду, встановлені обставини стосовно невиконання відповідачем правомірних вимог позивача щодо звільнення спірного приміщення, свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

Суд також ураховує обставини встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду 13.03.2019 у справі №918/255/17.

При цьому суд керується положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини 4 якої, обставини встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Висновки суду

Суд встановив обставини щодо наявності у позивача права власності на будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд також встановив обставини стосовно невиконання відповідачем правомірних вимог позивача щодо звільнення спірного приміщення. Такі обставини свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

Суд погоджується з аргументами позивача про обґрунтованість вимог щодо усунення перешкод в користуванні майном. Суд вважає, що встановлені обставини упевнюють у обґрунтованості звернення позивача з позовними вимогами до відповідача.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального коедксу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог, судові витрати в сумі 1 921,00 грн. судового збору підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального коедксу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Виселити Релігійну організацію "Релігійна громада парафії Святого Миколая-Чудотворця Рівненсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне вул. Словацького,12" (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Словацького, будинок 12, код ЄДРПОУ 35307906) з частини нерухомого майна, а саме: №6 (кабінет) площею 14,5 м 2 ; №7 (зал) та №8 (зал) загальною площею 64,9 м 2 ; №1 (вхід до підвалу) площею 7 м 2 ; №2 (підвал) площею 10 м 2 ; №3 (коридор) площею 14 м 2 ; №9 (умивальник) площею 1,6 м 2 ; №10 (туалет) площею 1,1 м 2 ; №11 (склад) площею 5,9 м 2, , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

3. Стягнути з Релігійної організації "Релігійна громада парафії Святого Миколая-Чудотворця Рівненсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне вул. Словацького,12" (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Словацького, будинок 12, код ЄДРПОУ 35307906) на користь Релігійної організації "Управління Рівненсько-Волинської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України)" ("Управління Рівненсько-Волинської єпархії УПЦ (ПЦУ)") (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Словацького, будинок 12, код ЄДРПОУ 23303677) 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять один) грн. 00 коп. судового збору.

Позивач: Релігійна організація "Управління Рівненсько-Волинської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України)" ("Управління Рівненсько-Волинської єпархії УПЦ (ПЦУ)") (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Словацького, будинок 12, код ЄДРПОУ 23303677).

Відповідач: Релігійну організацію "Релігійна громада парафії Святого Миколая-Чудотворця Рівненсько-Волинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне вул. Словацького,12" (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Словацького, будинок 12, код ЄДРПОУ 35307906).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 14 серпня 2019 року.

Суддя Качур А.М.