Рішення

від 15.08.2019 по справі 200/9813/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2019 р. Справа№200/9813/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Дмитрієва В.С., при секретарі судового засідання Запарі С.В., за участю представника позивача Гнатенко Ю.Є., розглянувши в порядку у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" (місцезнаходження: 85325, Донецька обл., Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, б. 1-А, код ЄДРПОУ 34626750) до Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уральська, 12, офіс 120) про визнання незаконною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "АПК-ІНВЕСТ", звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича про визнання незаконною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 30 липня 2019 року винесену приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Литвиненком Олексієм Вікторовичем та зобов`язання останнього негайно повернути на поточний рахунок ПрАТ "АПК-ІНВЕСТ" (з якого було списано відповідні кошти) суму безпідставно стягнутої основної винагороди у виконавчому провадженні №59679612.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач добровільно виконав рішення господарського суду шляхом перерахування на поточний рахунок стягувача заборгованості та судового збору, письмово повідомивши про це стягувача. Проте приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, стягнення з боржника основної суми винагороди та з банківського рахунку товариства були списані кошти. Вважає, що приватний виконавець у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, не вправі вчиняти виконавчі дії, а також обов`язковими умовами стягнення основної суми винагороди приватним виконавцем є, зокрема, вжиття виконавцем заходів примусового виконання які не були здійснені. Позивач вважає, що приватним виконавцем перевищено повноваження надані законодавством.

Відповідач позов не визнав, 14 серпня 2019 року надав відзив на позовну заяву в якому вказав, що стягнення виконавчого збору або основної винагороди приватного виконавця (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання виконавчих документів, яке розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавче провадження. Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у приватного виконавця були відсутні, ним правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та стягнуто основну винагороду. Крім того вказав, що Закон України Про виконавче провадження не містить норми, яка б забороняла виконавцю вчиняти дії до отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 15 серпня 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Ураховуючи положення статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На виконання рішення господарського суду Донецької області від 23 квітня 2019 року по справі №905/431/19, яке набрало законної сили 10 липня 2019 року Господарський суд Донецької області 24 липня 2019 року видав Наказ: стягнути з Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест (85325, Донецька обл., Покровський р-н., с. Рівне, вул. Шопена, буд. 1 А; поштова адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд. 7, ЄДРПОУ 34626750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Украгро Торг (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 10, ЄДРПОУ 39813362) заборгованість в сумі 145680 грн., судовий збір в сумі 2185,20 грн.

На підставі зазначеного Наказу, за заявою керівника ТОВ Украгро Торг , приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненком О.В.,30 липня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59679612, постанову про стягнення з боржника основної винагороди та постанову про арешт майна боржника, які були направлені боржнику 31 липня 2019 року рекомендованим листом.

При цьому, 31 липня 2019 року боржник, Приватне акціонерне товариство АПК-Інвест сплачує заборгованість визначену рішенням господарського суду Донецької області від 23 квітня 2019 року по справі №905/431/19, в повному обсязі та надсилає стягувачу, засобами поштового зв`язку, повідомлення про здійснення сплати заборгованості.

Проте, 1 серпня 2019 року приватним виконавцем до банківських установ були надіслані платіжні вимоги про примусове списання коштів з рахунків боржника. 1 серпня 2019 року АТ ПУМБ виконано платіжне доручення від 1 серпня 2019 року №59679612 та перераховано на рахунок приватного виконавця 109,85 грн., 2 серпня 2019 року АТ Альфа-Банк виконано платіжне доручення від 1 серпня 2019 року №59679612 та перераховано на рахунок приватного виконавця 162720,72 грн.

Повідомлення приватному виконавцю про добровільне виконання рішення господарського суду Донецької області від 23 квітня 2019 року по справі №905/431/19 було надіслано боржником засобами електронного зв`язку та засобами поштового зв`язку 2 серпня 2019 року (а.с. 10, 11, 12).

Приватним виконавцем за рахунок коштів списаних з рахунків боржника стягнуто витрати щодо внесення відомостей до АСВП у розмірі 69 грн. та основну винагороду приватного виконавця у розмірі 14786,52 грн. Решта стягнутих коштів у розмірі 147975,05 грн. повернуто як надмірно стягнуті на рахунок божника, що підтверджується платіжним дорученням №597 від 5 серпня 2019 року та не є спірним між сторонами.

5 серпня 2019 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59679612.

Не погодившись із стягненням з боржника основної винагороди, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Статтею 129-1 Основного Закону України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому, основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначені Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ( далі - Закон № 1403-VIII).

Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ч. 1. ст. 3 Закону № 1403-VIII).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ст. 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Положеннями ст. 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів установлено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України Про виконавче провадження основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно ч. 5 ст 27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Крім того, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII).

Як встановлено судом, Приватним акціонерним товариством "АПК-ІНВЕСТ" виконано рішення господарського суду вже після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч.2ст. 42 Закону № 1404-VIII).

Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про виконавче провадження . Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Аналізуючи наведене суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Посилання позивача на те, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору, відповідно до приписів Закону України Про виконавче провадження , є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень є необґрунтованими, оскільки виходячи із вищенаведених положень діючого законодавства, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у приватного виконавця були відсутні, тому приватним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження стягнуто основну винагороду приватного виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від30 травня 2018 року в справі №808/3791/16, від 18 жовтня2018 року в справі № 442/2670/17, від 13 березня 2019 року в справі № 812/1413/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

На підставі зазначеного, суд вважає, що приватний виконавець, діяв на підставі та в межах своїх повноважень, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що оскільки у задоволені позову відмовлено, відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збр відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И РІ Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення проголошено у судовому засіданні 15 серпня 2019 року за присутності представника позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв