Рішення

від 09.08.2019 по справі 367/266/15-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/266/15-ц

Провадження №2/367/977/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

09 серпня 2019 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Стародубець О.І.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Ірпінська міська рада про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконним будівництвом та припинення незаконного будівництва,-

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду звернулись із позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Ірпінська міська рада про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконним будівництвом та припинення незаконного будівництва, яку після уточнення мотивують тим що, наприкінці серпня 2014 року, відповідач за адресою АДРЕСА_1 , розпочав незаконне будівництво та перепланування на його земельній ділянці без погодження співвласників. Право на володіння позивачем частиною даного будинку підтверджується договором дарування та технічним паспортом будинку. Незаконні дії призвели до зруйнування зовнішньої стіни будинку по якій йшла труба газопостачання загального користування та обвалу частини фундаменту будинку. Внаслідок чого 18.08.2014 року служба "Ірпіньгаз" зупинила постачання газу. Після цього, незаконне перепланування торкнулося і фундаменту будинку, що заборонено технічними нормами, і призвело до його пошкодження фундаменту. У зв`язку з тим, що газопостачання громадянином ОСОБА_6 так і не було відновлено, позивач відновив газопостачання за власний кошт. ОСОБА_1 звертався із запитами щодо законності будівництва на сусідній ділянці та отримав відповіді від державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області та від виконавчого комітету Ірпінської міської ради у Київській області у яких зазначено що у відділ містобудування та архітектури Ірпінської міської ради будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про планування і забудову території" відповідачем порушено та не враховано інтересів співмешканців будинку по АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 104 Земельного кодексу України, власники та користувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я. Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи мають право на захист своїх прав, а саме відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчинення дій, що порушують права та створюють небезпеку порушення прав. Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. З наведених норм чинного цивільного, цивільно-процесуального законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Пункти 8, 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачають, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, тобто ОСОБА_6 , своїми діями, а саме незаконним будівництвом, позбавив позивачів права користуватися газопостачанням, внаслідок чого він за власний кошт відновлював газопостачання і сплатив за повторне підключення 12244 грн. що підтверджується чеками. А також без документів були придбані нагрівальні прилади, електричні чайники, матеріали для відновлення системи опалювання і т. д. на суму 7500 гривень без врахування інфляції (рівень інфляції складає 24.90). Також просять відшкодувати їм моральну шкоду, оскільки у зв`язку з пошкодженням газопостачання з вини відповідача та незаконним будівництвом їм завдано душевних страждань, так як вони відчували небезпеку для життя і здоров`я (можливий вибух газу, пожежі), незручності, нервували через незаконне будівництво відповідача, що в будь-який час могло призвести до руйнування частини будинку, яка йому належить та позбавити його місця життя, або пошкодити їх здоров`ю. Ці моральні страждання від реальної небезпеки вибуху, пожежі, що загрожує здоров`ю людини; хаос на подвір`ї, навколо будинку, постійна загроза обвалу (їх було три) і то що злочин триває і тепер є небезпека травм. Ці дії загрожують інтересам громадян і сусідів як злочинні проекти. Наміри і паралельні дії самоправства оголошуються, а інколи не оголошуються, бо вони злочинні і порушують права громадян: співвласників будинку і сусідів. Побутовий газ внаслідок самоправства відповідача ОСОБА_7 був відсутній понад 3 місяці. Він обіцяв відшкодувати, але тільки на словах. Бо він вирив котлован біля будинку, пошкодив стіну, фундамент, рив траншею по захвату території і несе повну відповідальність за матеріальну і моральну шкоду, за свої злочинні і абсурдні дії. Також порушені санітарні норми. В кімнату проникає пил від будівництва і дим від сигарет. Будівельники палять протягом доби, що впливає на стан здоров`я. Коли ОСОБА_8 будував паркан виїжджали працівники міліції та складали відповідні протоколи, але він не реагував на зауваження. Під час перевірки по даному факту ОСОБА_8 відмовився надавати будь-які пояснення с даного приводу. Також було проігноровано ОСОБА_5 лист-повідомлення департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київський області. У зв`язку із наведеним просять зобов`язати відповідача негайно припинити самоправні дії по будівництву і переплануванню та інші самоправні дії, які порушують права мешканців цього будинку по АДРЕСА_1 і ставлять небезпеку для всіх людей; зобов`язати відповідача відновити стан земельної ділянки, який існував до початку самоправних дій відповідача; зобов`язати відповідача відшкодувати позивачам матеріальну шкоду у розмірі 19940,00 грн., зобов`язати відповідача відшкодувати на ремонт приміщень ОСОБА_1 100000 (сто тисяч) гривень; ОСОБА_2 100000 (сто тисяч) гривень; ОСОБА_3 100000 (сто тисяч) гривень; відшкодувати моральну шкоду: ОСОБА_1 100000 (сто тисяч) гривень; ОСОБА_2 100000 (сто тисяч) гривень; ОСОБА_3 75000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 243,60 грн. і витратами на звукозапис в розмірі 15,00 грн.

В судове засідання позивачі не з`явились, надали суду заяви в яких просили слухати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідачі в судове засідання не з`явились. Заяву про слухання справи за їх відсутності не надали, причини неявки суду не повідомили. Про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

Представник третьої особи - Ірпінської міської ради Київської області в судове засідання не зявився, подав до суду заяву про слухання справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 28.10.1995 року, посвідченого державний нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А., ОСОБА_1 прийняв у дар 2/10 частин житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1

Згідно Акту, складеного начальником Ірпінської філії газового господарства Писанко Р.В ОСОБА_9 що прибув в складі аварійної бригади, на виклик ОСОБА_1 18.08.2014 року о 16 год. 30 хв., встановлено, що будинок знаходиться в аварійному стані, із за виритого котловану обвалились стіни, прийнято рішення про відключення від газопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа від 17.09.2014 року виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області повідомив ОСОБА_1 про те, що у відділі містобудування та архітектури Ірпінської міської ради будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Згідно листа №7/10-63/0601/08/03 від 06.01.2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області повідомив ОСОБА_1 про те, що під час перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_10 у 2014 році розпочав виконання будівельних робіт з реконструкції частини індивідуального житлового будинку шляхом перебудови, що передбачає зміну його геометричних розмірів, основних техніко-економічних показників, поліпшення умов експлуатації, без документів, що надають право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги п. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна №39146329 від 16.06.2015 року ОСОБА_5 належить на праві приватної спільної часткової власності 3/10 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на праві власності земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 та земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 .

Згідно Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №39146462 від 16.06.2015 року, будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності в частці 2/10 ОСОБА_1 , на праві приватної спільної часткової власності в частці 1/2 ОСОБА_3 , на праві приватної спільної часткової власності в частці 3/10 ОСОБА_11 .

Згідно листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 05.08.2015 року, під час проведення перевірки було встановлено, що вимоги припису №С-1811/1 від 18.11.2014 року та припису №С-2511/4 від 25.11.2014 року не виконано, а саме: будівельні роботи не зупинено, повідомлення про початок виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області не подано, чим порушено вимоги ч. 4 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Станом на 06.04.2015 року виконано будівельні роботи з мурування стін цокольного та першого поверху прибудови до частини житлового будинку, а також влаштовано конструкцію даху та елементи покрівлі прибудови до житлового будинку. факту експлуатації не виявлено.

Згідно висновку експерта №8742 судової земельно-технічної експертизи від 09.02.2017 року по першому питанню зроблено висновок, що паркан між земельними ділянками на АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 та на АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3 розташований частково в межах земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_3 .

По другому питанню висновку експерта зазначено, що інженерні мережі та частина будівництва (ймовірно самовільне), що розташовані в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1 відносяться до обслуговування частини житлового будинку АДРЕСА_1 , якою користується ОСОБА_5 та даної земельної ділянки. При цьому суміжна межа між досліджуваними земельними ділянками проходить частково по даному (самовільному) будівництву.

Відповідно до ст. 41. Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

За ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст. 152 ч.3 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України , суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України , достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В ч. 2 ст. 16 ЦК України міститься перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Такий перелік не є вичерпним, оскільки в цих же приписах йдеться про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що обраний позивачами спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача щодо негайного припинення самоправних дій по будівництву і переплануванню та інші самоправні дії, які порушують права мешканців будинку по АДРЕСА_1 і ставлять небезпеку для всіх людей; зобов`язання відповідача відновити стан земельної ділянки, який існував до початку самоправних дій відповідача не відповідає вимогам ст.16 ЦК України та ст. 152 ЗК України. Крім того, дані вимоги не можуть бути задоволені, оскільки позивачами не зазначено які саме самоправні дії необхідно припинити. Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що стягнення матеріальної шкоди із відповідача не підлягає до задоволення, оскільки не надано підтверджуючих доказів нанесення позивачам матеріальної шкоди в розмірі 19940,00 грн.

Щодо відшкодування позивачам моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Пунктом третім частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, як юридичний факт, є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1ст. 1167 ЦК України).

На підставі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

П.18 Постанови Пленуму передбачено, що при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди суди мають виявляти і всебічно з`ясовувати причини й умови, що призводять до порушення прав фізичних і юридичних осіб та заподіяння їм моральної шкоди,

Тобто, умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність.

Позивачі посилалися на те, що відповідачем були завдані певні моральні страждання, що виразилися в душевних переживаннях.

Між тим, суд не приймає до уваги такі твердження позивачів як підставу позову, оскільки відсутні будь-які докази того, що саме діями відповідача їм були спричинені душевні моральні страждання. Крім того, вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 100000,00 гривень ОСОБА_1 , 100000,00 грн. ОСОБА_2 та 75000,00 грн. ОСОБА_3 не містять жодного обґрунтування саме такого розміру завданої моральної шкоди та до кого з відповідачів заявлена дана вимога. У зв`язку із вищевикладеним суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у зазначеному вище розмірі кожному із позивачів у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покласти на позивача.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 23 ЦК України, ст.ст. 152, 153 ЗК України, ст.ст. 4 , 5, 10 , 13, 76 -79, 80, 81, 133 , 141 , 247 , 259 , 264 , 265 , 268 , 273, 281-282, 283-289, 354 ЦПК України , суд-

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Ірпінська міська рада про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконним будівництвом та припинення незаконного будівництва.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза