Постанова

від 18.12.2019 по справі 367/266/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №367/266/15 Головуючий у І інстанції Карабаза Н.Ф.

Провадження №22-ц/824/15000 /2019 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Ірпінська міська рада про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконним будівництвом та припинення незаконного будівництва,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року позивач ОСОБА_1 пред`явив в суді названий позов в якому просив заборонити ОСОБА_4 будівництво та перепланування будинку по АДРЕСА_1 , зобов`язати відповідача відновити стан земельної ділянки, який існував до початку будівництва, відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 12244 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

21 січня 2015 року Ірпінським міським судом було відкрито провадження у справі і розгляд справи призначений на 17 лютого 2015 року.

16 березня 2015 року ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву. Крім нього в позовній заяві зазначені позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 05 травня 2015 року залучено в якості третьої особи Ірпінську міську раду.

Протокольною ухвалою від 03 червня 2015 року залучений до участі в справі відповідач ОСОБА_5

18 листопада 2015 року позивачі подали уточнену позовну заяву про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконним будівництвом та припинення незаконного будівництва.

В позові посилались на те, що наприкінці серпня 2014 року, відповідач за адресою АДРЕСА_1 , розпочав незаконне будівництво та перепланування на його земельній ділянці без погодження співвласників. Право на володіння позивачем частиною даного будинку підтверджується договором дарування та технічним паспортом будинку.

Незаконні дії призвели до зруйнування зовнішньої стіни будинку по якій йшла труба газопостачання загального користування та обвалу частини фундаменту будинку. Внаслідок чого 18.08.2014 року служба "Ірпіньгаз" зупинила постачання газу. Після цього, незаконне перепланування торкнулося і фундаменту будинку, що заборонено технічними нормами і призвело до пошкодження фундаменту. У зв`язку з тим, що газопостачання громадянином Мельничуком так і не було відновлено, позивач відновив газопостачання за власний кошт.

ОСОБА_1 звертався із запитами щодо законності будівництва на сусідній ділянці та отримав відповіді від державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області та від виконавчого комітету Ірпінської міської ради у Київській області у яких зазначено, що у відділі містобудування та архітектури Ірпінської міської ради будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.

ОСОБА_6 , своїми діями, а саме незаконним будівництвом, позбавив позивачів права користуватися газопостачанням, внаслідок чого позивач за власний кошт відновлював газопостачання і сплатив за повторне підключення 12244 грн. що підтверджується чеками. А також без документів були придбані нагрівальні прилади, електричні чайники, матеріали для відновлення системи опалювання і т. д. на суму 7500 гривень без врахування інфляції (рівень інфляції складає 24.90).

Також просять відшкодувати їм моральну шкоду, оскільки у зв`язку з пошкодженням газопостачання з вини відповідача та незаконним будівництвом їм завдано душевних страждань, так як вони відчували небезпеку для життя і здоров`я (можливий вибух газу, пожежі), незручності, нервували через незаконне будівництво відповідача, що в будь-який час могло призвести до руйнування частини будинку, яка їм належить та позбавити їх місця життя, або пошкодити їх здоров`ю. Ці моральні страждання від реальної небезпеки вибуху, пожежі, що загрожує здоров`ю людини; хаос на подвір`ї, навколо будинку, постійна загроза обвалу (їх було три) і те, що злочин триває і тепер є небезпека травм.

У зв`язку із наведеним просили зобов`язати відповідача негайно припинити самоправні дії по будівництву і переплануванню та інші самоправні дії, які порушують права мешканців цього будинку по АДРЕСА_1 і ставлять небезпеку для всіх людей; зобов`язати відповідача відновити стан земельної ділянки, який існував до початку самоправних дій відповідача; зобов`язати відповідача відшкодувати позивачам матеріальну шкоду у розмірі 19 940,00 грн., зобов`язати відповідача відшкодувати на ремонт приміщень ОСОБА_1 100000 (сто тисяч) гривень; ОСОБА_2 100000 (сто тисяч) гривень; ОСОБА_3 100000 (сто тисяч) гривень; відшкодувати моральну шкоду: ОСОБА_1 100000 (сто тисяч) гривень; ОСОБА_2 100000 (сто тисяч) гривень; ОСОБА_3 75000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 243,60 грн. і витратами на звукозапис в розмірі 15,00 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується із висновком суду щодо неправильно обраного способу захисту порушеного права. Вказує, що в мотивувальній частині рішення суду встановлено порушення відповідачами прав позивачів, що підтверджено доказами наявними в матеріалах справи.

Так, зокрема 18.08.2014 року начальником Ірпінської філії газового господарства ОСОБА_11 був складений акт в якому було прийнято рішення про відключення газу, оскільки із-за виритого котловану здійснився обвал стіни будинку, внаслідок чого припинилось постачання газу (а.с. 16 том 1)

У своєму листі від 29.07.15 р. №01 -20/2323 Ірпінська міська рада повідомила, що дійсно у відділі містобудування та архітектури Ірпінської міської ради будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрований та наявні порушення прав інших осіб, міська рада не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Департаментом ДАБІ у Київській області від 05.03.15 р. було проведено вимоги щодо виконання попередніх приписів щодо по зупиненню будівельних робі за адресою: АДРЕСА_1 . Роботи не були зупинені, а припис не був виконаний. Перевірка була проведена у присутності довіреної особи ОСОБА_8 ОСОБА_4 (а.с. 137 том 1).

Також судом врахований висновок експерта №8742 судової земельно-технічної експертизи від 09.02.2017 року, в яком значаться ряд порушень прав позивачів. Не зважаючи на всі докази суд відмовляє в задоволені позову у зв`язку з неправильно обраним способом захисту.

Таке рішення яке винесене майже через п`ять років від дня відкриття провадження у справі є неприпустимим. Відповідач продовжує свої незаконні дії та знущання з позивачів, шкодить як матеріально так і морально.

Страждання які зазнали позивачі це фізичні страждання осіб похилого віку, які щодня хвилюються про стан свого житла, оскільки будівельні роботи не припиняються і можливі ще несподіванки.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи те, що між з діями відповідачів та завданою шкодою позивачеві моральною шкодою, є прямий причинний зв`язок, враховуючи характер та обсяг завданих моральних та фізичних страждань, втрат немайнового характеру, є усі підстави для стягнення з відповідачів моральної шкоди.

Просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу апеляційного суду не надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідачів.

Позивач в судове засідання з`явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилась.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, які з`явилися в судове засідання, доходить висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору дарування від 28.10.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А., ОСОБА_1 прийняв у дар 2/10 частин житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходиться у АДРЕСА_1

Згідно Акту, складеного начальником Ірпінської філії газового господарства Писанко Р.В. що прибув в складі аварійної бригади, на виклик ОСОБА_1 18.08.2014 року о 16 год. 30 хв., встановлено, що будинок знаходиться в аварійному стані, із-за виритого котловану обвалились стіни, прийнято рішення про відключення від газопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа від 17.09.2014 року виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області повідомив ОСОБА_1 про те, що у відділі містобудування та архітектури Ірпінської міської ради будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Згідно листа №7/10-63/0601/08/03 від 06.01.2015 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області повідомив ОСОБА_1 про те, що під час перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_9 у 2014 році розпочав виконання будівельних робіт з реконструкції частини індивідуального житлового будинку шляхом перебудови, що передбачає зміну його геометричних розмірів, основних техніко-економічних показників, поліпшення умов експлуатації, без документів, що надають право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги п. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна №39146329 від 16.06.2015 року ОСОБА_5 належить на праві приватної спільної часткової власності 3/10 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на праві власності земельна ділянка кадастровий номер 3210900000:01:063:0041 та земельна ділянка кадастровий номер 3210900000:01:063:0121.

Згідно Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №39146462 від 16.06.2015 року, будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності в частці 2/10 ОСОБА_1 , на праві приватної спільної часткової власності в частці 1/2 ОСОБА_3 , на праві приватної спільної часткової власності в частці 3/10 ОСОБА_10 .

Згідно листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 05.08.2015 року, під час проведення перевірки було встановлено, що вимоги припису №С-1811/1 від 18.11.2014 року та припису №С-2511/4 від 25.11.2014 року не виконано, а саме: будівельні роботи не зупинено, повідомлення про початок виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області не подано, чим порушено вимоги ч. 4 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Станом на 06.04.2015 року виконано будівельні роботи з мурування стін цокольного та першого поверху прибудови до частини житлового будинку, а також влаштовано конструкцію даху та елементи покрівлі прибудови до житлового будинку. Факту експлуатації не виявлено.

Згідно висновку експерта №8742 судової земельно-технічної експертизи від 09.02.2017 року по першому питанню зроблено висновок, що паркан між земельними ділянками на АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210900000:01:063:0041 та на АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210900000:01:063:0056 розташований частково в межах земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210900000:01:063:0056.

По другому питанню висновку експерта зазначено, що інженерні мережі та частина будівництва (ймовірно самовільне), що розташовані в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210900000:01:063:0041 відносяться до обслуговування частини житлового будинку АДРЕСА_1 , якою користується ОСОБА_5 та даної земельної ділянки. При цьому суміжна межа між досліджуваними земельними ділянками проходить частково по даному (самовільному) будівництву.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачами спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача щодо негайного припинення самоправних дій по будівництву і переплануванню та інші самоправні дії, які порушують права мешканців будинку по АДРЕСА_1 і ставлять небезпеку для всіх людей; зобов`язання відповідача відновити стан земельної ділянки, який існував до початку самоправних дій відповідача не відповідає вимогам ст.16 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

Крім того, дані вимоги не можуть бути задоволені, оскільки позивачами не зазначено які саме самоправні дії необхідно припинити. Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що стягнення матеріальної шкоди із відповідача не підлягає до задоволення, оскільки не надано підтверджуючих доказів нанесення позивачам матеріальної шкоди в розмірі 19940,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі посилалися на те, що відповідачем були завдані певні моральні страждання, що виразилися в душевних переживаннях.

Між тим, суд не приймає до уваги такі твердження позивачів як підставу позову, оскільки відсутні будь-які докази того, що саме діями відповідача їм були спричинені душевні моральні страждання. Крім того, вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 100000,00 гривень ОСОБА_1 , 100000,00 грн. ОСОБА_2 та 75000,00 грн. ОСОБА_3 не містять жодного обґрунтування саме такого розміру завданої моральної шкоди та до кого з відповідачів заявлена дана вимога.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України , суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України , достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З врахуванням наведених норм матеріального та процесуального права позивач мав довести, які дії вчинили відповідачі, також те, що ці дії були неправомірними і саме цими діями позивачу заподіяна матеріальна та моральна шкода. Також до предмета доказування відносилось розмір завданої шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_4 без дозвільних документів розпочав реконструкцію належної йому частини будинку АДРЕСА_1 . Також суд встановив, що внаслідок будівельних робіт було відключено газопостачання будинку. Однак цих обставин недостатньо для задоволення позову. Для задоволення позову в частині відшкодування шкоди також необхідно довести розмір заподіяної шкоди, надавши цьому відповідні докази. Разом із тим, матеріали справи не містять таких доказів.

Позивач надав суду фотокопії банківських квитанцій про перерахування на адресу Київоблагз коштів у розмірі 4240,26 грн. як оплату за газифікацію, 486,94 грн. за видачу технічних умов та 353,0 грн. за проектні роботи. При цьому будь-яких документів, які б підтверджували, що вказані кошти були перераховані за договорами по відновленню газопостачання у зв`язку з його аварійним відключенням, матеріали справи не містять, також вказані копії не посвідчені з оригіналом підписом судді, отже судова колегія не може брати їх до уваги.

Також судова колегія погоджується із судом першої інстанції в тому, що позовні вимоги щодо зобов`язання припинення дій та відновлення стану земельної ділянки є неконкретизованими, а отже такими, що не могли бути задоволеними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. В апеляційній скарзі не вказано, які докази не були взяті судом до уваги. Апеляційна скарга зводиться до викладення норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 серпня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді: