Постанова

від 14.08.2019 по справі 922/387/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2019 р. Справа № 922/387/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

головуючого судді: суддів: За участю секретаря судового засідання: від позивача: від відповідача: (апелянт-1) третя особа-1: третя особа-2: (апелянт-2) Чернота Л. Ф. Зубченко І.В., Радіонова О.О. Рудик Т.С. Храмов Я.М., довіреність №6 від 02.01.19 р. не з`явився не з`явився Риков О. О., ордер серія КС №548401 від 08.01.2019 року на надання правової допомоги, договір №02 від 08.01.2019 року про надання правової допомоги, свідоцтво серія КС №7054/10 від 19.10.2018 року про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на підставі рішення №62 від 19.10.2018 року Ради адвокатів Київської області за апеляційною скаргою (вх. №1598 Х/3) та апеляційною скаргою (вх. №1683Х/3) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Європа» , с. Котляри, Харківський район, Харківська область Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» , м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 року (повне рішення складено 25.04.2019 року) у справі за позовом до треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: про№922/387/19 (суддя - Новікова Н. А.) Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» , м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Європа» , с. Котляри, Харківський район, Харківська область 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП Європа» , с. Котляри, Харківській район, Харківська область 2. Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» , м. Київ стягнення 236 306, 69 грн. розміру страхового відшкодування ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Європа» , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП Європа» , Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення 236 306, 69 грн. розміру страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 року (повне рішення складено 25.04.2019 року) у справі №922/387/19 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Європа» , с. Котляри (Комунар), Харківська область на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» , м. Київ страхове відшкодування у розмірі 236 306,69 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 544, 60 грн.

Рішення обґрунтовано з тих зокрема підстав, що до позивача, який сплатив потерпілому від дорожньо-транспортної пригоди -ТОВ ТПК Омега-Автопоставка страхове відшкодування на підставі договору страхування вантажів від 18.04.2016 №200200125.16 відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України,статті 27 Закону України Про страхування в межах виплаченої суми такого відшкодування перейшло право вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої пошкодженням внаслідок ДТП вантажу, яке потерпілий мав до відповідальної особи за перевезення вантажу особи-експедитора відповідача.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛТК Європа» 10.05.2019 року звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №1 від 08.05.2019 року, в якій , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосуванння норм матеріального права, невідповідність викладених в рішенні висновків суду, обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Також, просить судовий збір у розмірі 5 316,90 грн. стягнути з позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається зокрема на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно виходив з того, що постановою Зміївського міськрайонного суду Харківської області від 09.01.2018 р. в адміністративній справі №752/21003/17 встановлено вину водія ТОВ АТП Європа ОСОБА_1 у заподіянні ДТП, оскільки не врахував, що зазначеною постановою суду провадження в адміністративній справі № 752/21003/17 закрито за ст. 124 КУоАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності , в той час як п. 7 ч. 1 статтті 247 КУоАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи, у його вчиненні у разі закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення.Зважаючи на це, відповідач стверджує, що вина водія ОСОБА_1 у ДТП не встановлена, а тому у перевізника не настає відповідальність по відшкодування шкоди заподіяної вантажу під час його перевезення.

Також скаржник зазначив, що господарським судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача, що наданий позивачем звіт № 366 про проведення інспекційних робіт,виконаний ФОП ОСОБА_2 та інші надані до позову документи не відповідають вимогам чинного законодавства , а тому не є належними та допустимим доказами.

Зокрема скаржник зазначив, що звіт №366 про проведення інспекційних робіт, не є аварійним сертифікатом в розумінні статті 25 Закону України Про страхування , на підставі якого позивач мав право проводити виплату постраждалому від ДТП страхове відшкодування, він не містить посилання на договір між аварійним комісаром та страховиком та не відповідає нормам Типового положення «Про організацію діяльності аварійних комісарів» .

Крім цього скаржник зазначив, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку здійсненому професійним оцінювачем ОСОБА_3 звіту №190322-176464 про оцінку вартості матеріальних збитків, завданих власнику вантажу внаслідок ДТП від 22.03.2019 р., зазначивши що на порушення вимог п. 56 Національного стандарту огляд пошкодженого вантажу ОСОБА_3 не проведено,звіт зроблено за результатами огляду особою із невстановленою кваліфікеацією- ОСОБА_4 , оскільки суд не врахував факту огляду пошкодженого майна представником 3-ї особи-ПрАТ ЮТИКО , що оцінювачем у звіті чітко зазначено про проведення огляду об`єкта представниками замовника-ПрАТ УТСК , детальний опис пошкодженого майна, який відповідає опису дефектів, зазначених в Акті приймання-передачі товарів від 26.10.2017 р., підписаному уповноваженими особами власника-ТзОВ Омега-Автопоставка .Скаржник при цьому зазначив, що судом не враховано висновок -роз`яснення Фонду держмайна щодо тлумачення пунктів 50-56 мНаціонального стандарту № 1 , відповідно до яких , за наявності вихідних даних, істотних відомостей про об`єкт оцінки оцінювач має право здійснити оцінку без особистого огляду такого об`єкту, в той час як у при складанні звіту № 190322-176464 у експерта-оцінювача були наявні всі вихідні дані та відомості про об`єкт оцінки.

Також скаржник зазначає, що відхиляючи доводи відповідача про оприбуткування пошкодженого вантажу з підстав відсутності документального підтвердження, судом першої інстанції залишено поза увагою, що наданими позивачем доказами не доведено факту списання пошкодженого товару з причин його повного пошкодження.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Стойка О. В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Європа» , с. Котляри, Харківський район, Харківська область залишено без руху з метою усунення скаржником недоліків поданої апеляційної скарги, а саме: зобов`язано надати оригінал або належним чином засвідчену копію платіжного доручення №985 від 10.05.2019 року на суму 5 316,90 грн. та належні докази направлення копії апеляційної скарги №1 від 08.05.2019 на адресу позивача та третіх осіб.

Зазначеною ухвалою клопотання заявника про поновлення пропущеного процесуального строку на подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 року у справі №922/387/19 залишено судом без розгляду.

На виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Європа» , с. Котляри, Харківський район, Харківська область 07.06.2019 року (в межах встановленого процесуального строку) на поштову адресу суду надійшло клопотання №1 від 05.06.2019 року з доданим оригіналом платіжного доручення №985 від 10.05.2019 року на суму 5 316,90 грн. та доказами направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи (оригінали фіскальних чеків, накладних та описів вкладень від 04.06.2019 року) у відповідності до вимог ст. 259 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Європа» , с. Котляри, Харківський район, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 року у справі №922/387/19 та встановлено учасникам справи строк до 20.06.2019 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.

Разом з тим, не погодившись із рішенням Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 року у справі №922/387/19, третя особа-2 - Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» , м. Київ також, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №206-10 від 20.05.2019 року, яка надійшла на адресу апеляційного суду 28.05.2019 року.

В зазначеній апеляційній скарзі третя особа-2, посилаючись на посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосуванння норм матеріального права, невідповідність викладених в рішенні висновків суду, обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Також, просить судовий збір у розмірі 5 316,90 грн. стягнути з позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги третя особа-2 зазначає, зокрема про безпідставність посилання суду першої інстанції на встановлення постановою Зміївського міськрайонного суду Харківської області від 09.01.2018 р. в адміністративній справі №752/21003/17 вини водія ТОВ АТП Європа ОСОБА_1 у заподіянні ДТП, оскільки зазначеною постановою провадження в адміністративній справі було закрито без встановлення вини водія ОСОБА_1 , що виключає настання відповідальності експедитора-відповідача за пошкодження вантажу , й відповідно підстави для стягнення з нього на користь позивача сплаченого останнім потерпілому страхового відшкодування в порядку суброгації.

Також, третя особа-2 в своїй апеляційній скарзі посилається на безпідставне відхилення судом першої інстанції як доказу звіту № 190322-176464 про оцінку вартості матеріальних збитків, завданих власнику вантажу внаслідок ДТП від 22.03.2019 р. та доводів відповідача щодо невідповідності звіту №366 вимогам чинного законодавства, оприбуткування пошкодженого товару з аналогічних мотивів, що і відповідач в своїй апеляційній скарзі.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.05.2019 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І. В., Стойка О. В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2019 року Приватному акціонерному товариству «Українська транспортна страхова компанія» , м. Київ поновлено пропущений процесуальний строк для звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 року (повне рішення складено 25.04.2019 року) у справі №922/387/19; відкрито апеляційне провадження у справі №922/387/19 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» , м. Київ та встановлено учасникам справи строк до 19.06.2019 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 року (повне рішення складено 25.04.2019 року) у справі №922/387/19.

При цьому, головуючий суддя (доповідач) у даній справі Чернота Л. Ф. у період з 18.06.2019 року по 21.06.2019 року включно перебувала у відпустці відповідно до Наказу №60В від 03.06.2019 року.

Окрім того, у зв`язку з перебуванням на навчанні судді-члена колегії Стойки О. В. та відпусткою судді-члена колегії Зубченко І. В., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 року, на підставі доповідної записки головуючого судді Черноти Л. Ф., було призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/387/19, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л. Ф., судді: Білецька А. М., Пушай В. І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 р. об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 1598Х/3) - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Європа» , с. Котляри, Харківський район, Харківська область та апеляційну скаргу третьої особи-2 (вх.№ 1683Х/3) - Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» , м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 року (повне рішення складено 25.04.2019 року) у справі №922/387/19 та їх озгляд призначено на "31" липня 2019 р. о 14:00 год.

25.06.2019 року до канцелярії суду від позивача у справі - Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» , м. Київ надійшов відзив №1960 від 18.06.2019 року на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» , який було направлено на адресу суду 19.06.2019 року. За змістом зазначеного відзиву позивач просить суд апеляційну скаргу третьої особи-2 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Судова колегія розглянула та долучила до матеріалів справи зазначений відзив.

Одночасно позивачем направлено суду відзив №1961 від 18.06.2019 року на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Європа» , за змістом якого позивач просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 року, керуючись статтями 120, 121, 216, 281 Господарського процесуального кодексу України, повідомлено третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТП Європа» , с. Котляри, Харківській район, Харківська область про оголошення перерви та продовження судового засідання у справі №922/387/19 "14" серпня 2019 р. о 15:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судових засідань №111.

Розпордженням керівника апарату суду від 12.08.2019 року, на підставі доповідної записки судді-доповідача Чернота Л.Ф., у зв`язку з відпусткою судді Білецької А.М. та судді Пушай В.І., які входять до складу колегії суддів, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/387/19 провадження №1598 Х/3 , яким визначено склад колегії (за наявності), головуючий суддя: Чернота Л.Ф., судді- Зубченко І.В., Радіонова О.О.

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні 31.07.2019 року надав клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи, в якому останній зазначив, що враховуючи наявність двох документів, якими визначено матеріальний збиток і, які суперечать одне одному, керуючись ст. 99 ГПК України, просить призначити по справі №922/387/19 судову товарознавчу експертизу, пароведення якої доручити Харківському НДІ судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса.

На розгляд та вирішення експерта поставити наступні питання:

-яка вартість матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження вантажу через ДТП від 06.10.2017 р., під час його транспортування, а саме: запчастинам до КТЗ відповідно до Акта приймання товару від 26.10.2017 р. (наявний в матеріалах судової справи);

- яка залишкова вартість пошкодженого майна;

-при проведенні товарознавчої експертизи, судовому експерту взяти до уваги наявні в матеріалах судової справи документи, а також цифрові фотографії на електронгому носії.

Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання, наголошував, що в проведенні експертизи потреби не має. Ввважає звіт, який міститься в матеріалах справи встановлює фактичні дані за якістю та кількістю. Дадаткова експертиза не може бути обєктивною, так як пройшов значний час з моменту ДТП.

Суд розглянув клопотання та відмовив у його задоволенні за безпідставністю.

Відповідно до статті 1 ЗУ Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до статті 7-1 ЗУ Про судову експертизу підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Проте, обставини, на які посилається третя особа -2 щодо звіту №366 про проведення інспекційних робіт, виконаний ФОП ОСОБА_2 є необґрунтованими, а тому відсутня необхідність дослідження цього питання за допомогою спеціальних знань.

Зазначене узгоджується з положеннями статті 74 ГПК України, ч. 2 якої передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

До того ж, відповідач не надав доказів наявності у нього продукції, яку можна ідентифікувати з поставленим саме за спірною видатковою накладною товаром й відповідно можливість дослідження за допомогою спеціальних знань обставини щодо її якості, враховуючи те, що позивач стверджує про подальші поставки такої продукції в інших ніж спірний період за спірним та за іншим договором поставки і що така обставина свідчить про те, що спірний товар вже спожито. Протилежного відповідач не довів.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не ставив питання про призначення експертизи та не надав доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість подання відповідного клопотання суду першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що клопотання третьої особи-2 від 30.07.2019 року вих. №30/07/19 про долучення до матеріалів справи №922/387/19 листа ТОВ ТПК Омега-Автопоставка за вих. №8997 від 11.04.12019 року, також не приймається до розгляду з огляду на наступне.

Прийнявши нові докази у справі, суд апеляційної інстанції задля дотримання принципу рівності та змагальності сторін повинен надати оцінку поясненням та доводам щодо нових доказів.

Частиною 3 ст. 269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього .

Мотивів ненадання останній вищенаведеного листа в апеляційній скарзі взагалі не наведено.

Судова колегія дійшла висновку про відхилення пояснень третьої особи-2 та клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів з тих підстав, що апелянт-2 не обґрунтував неможливість подання такого клопотання до місцевого господарського суду та не заявляв клопотання про поновлення судом строку на подання стороною нових доказів у справі на стадії апеляційного перегляду спору.

Під час судового засідання 31.07.2019 року представником позивача заявлено усно, а після закінчення судового засідання подано письмове клопотання б/н від 31.07.2019 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

У вказаному клопотанні заявник просить суд провести судове засідання у справі №922/387/19 в режимі відеконференції, забезпечення проведення якої доручити одному із судів: Господарському суду м. Києва, Господарському суду Київської області або Північному апеляційному господарському суду.

Розглянувши подане позивачем клопотання про проведення судового засідання у справі №922/387/19 в режимі відеоконференції, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов`язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Згідно з ч. 7 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення.

Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Як вбачається з даних Інтернет-порталу «Бронювання систем відеоконференцзв`язку» , 14.08.2019 року о 15:00 год. у Господарському суді м. Києва, Господарському суді Київської області та Північному апеляційному господарському суді вже заброньовано зали, облаштовані для проведення судового засідання в режимі відеоконференції для проведення інших судових засідань, про що складено Довідку №12-40/60 від 01.08.2019 року Східного апеляційного господарського суду.

Зазначені обставини виключають можливість проведення судового засідання, призначеного Східним апеляційним господарським судом на 14.08.2019 року о 15:00 год., в режимі відеоконференції.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з тим, що зали для проведення відеоконференції зайняті, клопотання Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» , м. Київ про участь у судовому засіданні 14.08.2019 року о 15:00 год. у справі №922/387/19 в режимі відеоконференції у приміщенні суду, задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 14.08.2019 р. представник третьої особи-2 (апелянт-2) підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення господарського суду першої інстанції у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Крім того, надав заяву вих. №13/08/19 від 13.08.2019 року, в якій посилаючись на вимоги ст. 42 ГПК України просив поновити ПрАТ УТСК строки для подачі клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи. Суд розглянув клопотання, та заслухав думку позивача, відмовив у задоволенні, оскільки відповідно до положень статті 118 ГПК України, останній втратив право на вчинення вказаної процесуальної дії через пропуск встановленого законом строку.

У судовому засіданні 14.08.2019 р. представник представник позивача заперечував проти вимог, викладених в апеляційних скаргах, вважає рішення господарського суду законним, прийнятим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач та третя особа-1 в судове засідання 14.08.2019 року не зявились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції. Вказані документи в повній мірі свідчать про належне повідомлення сторін у справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Східним апеляційним господарським судом.

Статтею 120 частинами 3, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне:

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Отримавши апеляційну скаргу сторони не були позбавлені можливості дізнатися в суді апеляційної інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеної апеляційної скарги та своєчасно ознайомлюватися з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 14.08.2019 рік, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою. Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін від відповідача та третьої особи-1, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність представників сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, відзиву, додаткових письмових пояснень, заяв, клопотань, заслухавши пояснення позивача та третьої особи-2 (у попередньому судовому засідання пояснення відповідача), перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

16.02.2016 між ТОВ «ЛТК Європа» (експедитор) та ТОВ «ТПК Омега - Автопоставка» (замовник) укладено договір про надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1. якого експедитор, діє в межах даного Договору, надає за плату та за рахунок замовника визначені в заявці послуги з організації перевезення вантажів замовника найманим та власним транспортом вантажним транспортом відповідно до діючого законодавства України. Заявки є невід`ємною частиною даного договору (арк. справи 16-20 далі Договір транспортного експедирування).

Відповідно до п. 6.5. Договору транспортного експедирування експедитор несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження або втрату вантажу, втрату товарного виду вантажу, повне або часткове знищення вантажу, в обсязі заподіяної шкоди. Шкода повинна бути відшкодована при настанні такого випадку експедитором на протязі 14 календарних днів з моменту отримання претензії від замовника.

Згідно з п. 6.6. Договору транспортного експедирування експедитор несе відповідальність за осіб, залучених до виконання цього договору, у розмірі та на умовах, визначених чинним законодавством, як за власні.

Зазгачений Договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, визначення якого містяться у статтті 929 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторонни (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення глави 65 Цивільного кодексу України поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт, та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу є транспортна експедиція.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність.Танспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність Положення цього Закону поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Отже, договір перевезення та договір транспортного експедирування є окремими видами цивільно-правових договорів з різними предметами та суб`єктним складом. Експедиторська діяльність не є діяльністю з перевезення вантажу, а відноситься до допоміжної щодо перевезення діяльності з організації та забезпечення перевезень.

Чинне законодавство допускає здійснення обов`язків експедитора перевізником за різними договорами (договором перевезення вантажу та договором транспортного експедирування) або в рамках одного змішаного договору згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України з елементами договору перевезення та транспортного експедирування.

Із матеріалів справи вбачається, що з метою виконання взятих на себе зобов`язань за Договором транспортного експедирування 01.12.2016 між ТОВ «ЛТК Європа» (експедитор) та ТОВ «АТП Європа» (перевізник) укладено договір 233/1-С на транспортно - експедиційне обслуговування, відповідно до п. 1.1. якого перевізник зобов`язується доставити ввірений йому експедитором вантаж у встановлений цим договором строк до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а експедитор зобов`язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату (арк. справи 22-23).

Відповідно до п. 2.1. Договору експедитор завчасно до дати запланованого завантаження подає перевізнику заявку на перевезення у письмовій формі факсом або електронною поштою, яка є додатком до цього договору та його невід`ємною частиною.

Зазначений договір за своєю правовою припродою є договором перевезення вантажів, визначення якого міститься в статтях 909 Цивільного кодексу України та статті 307 господарського кодексу України та який, як зазначено вище є окремим від договору транспортного експелдирування договором, укладеним експедитором з метою виконання своїх обов`язків саме за Договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Так, 05.10.2017 відповідно до заявки №194-А на перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно договору на транспортно - експедиційне обслуговування №233/1-С, вантаж (запчастини) було прийнято для перевезення ТОВ «АТП Європа» , водій - ОСОБА_5 (водійське посвідчення НОМЕР_1 ), автомобіль - НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , маршрут - з смт. Васищево Харківська область до с. Чайки Київська область (арк. справи 24).

Із постанови Змїївського районного суду Харківської області від 09.01.2018 вбачається, що 06.10.2017 о 02 год. 00 хв. ОСОБА_5 , керуючи автомобілем Mercedes - Benz 1843 Is, реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом Schmitz SO1, реєстраційний номер НОМЕР_3 , по вул. Академіка Заболотного в м. Київ, при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, скоїв зіткнення з відбійником та електроопором, що є порушенням п. 2.3 Б, 12.3 Правил дорожнього руху України (арк. справи 79, том 1).

Постановою Змїївського районного суду Харківської області від 09.01.2018 у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 124 КУпАП закрито (арк. справи 79, том 1).

Як вбачається з акту прийому - передачі товарів від 26.10.2017 вартість пошкодженого вантажу внаслідок ДТП від 06.10.2017 становить 295245, 30 грн. (т.1, арк. справи 32-33).

Водночас, в звіті №366 про проведення інспекційних робіт вартість пошкодженого вантажу внаслідок ДТП від 06.10.2017 становить 259608, 70 грн. оскільки 1 одиниця товару: двигун в зборі ВАЗ 21214-260-30 (1,7 л., номер двигуна НОМЕР_4 інжектор) виробника АвтоВАЗ має пошкодження у вигляді деформації кришки клапанів, деформації кришки заливній горловини масла, вартістю відповідно до товаротранспортних документів 35636, 60 грн., однак висновок щодо робото спроможності, вартості ремонту та розмірі матеріальних збитків у зв`язку з пошкодженням даного двигуна через ДТП можна зробити тільки після його розбирання та тестування в спеціалізованій майстерні (СТО). Станом на 26.10.2017 вантажоодержувач ТОВ «ТПК Омега- Автопоставка» вказані роботи здійснювати відмовився, тому вирахувати розмір матеріального пошкодження даного товару через ДТП не має можливості (арк. справи 34-43, том 1).

Пошкоджений вантаж було застраховано, а саме: 18.04.2016 між ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (страховик) та ТОВ «ТПК Омега - Автопоставка» (страхувальник) укладено генеральний договір страхування вантажів №200200125.16, відповідно до умов якого страховик бере на себе зобов`язання при настанні страхового випадку відшкодувати страхувальнику матеріальний збиток та витрати у межах страхової суми згідно умов договору, а страхувальник зобов`язується сплатити страхову премію у відповідному розмірі та у обумовлені сторонами строки (арк. справи 25-31).

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 354 ГК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок страховика, у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ч. 1 ст. 990 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» , страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

03.11.2017 на підставі укладеного генерального договору страхування вантажів №200200125.16 ТОВ «ТПК Омега - Автопоставка» звернувся до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» із заявою вих. №48992 від 03.11.2017 на виплату страхового відшкодування (арк. справи 83, том 1).

Відповідно до страхового акту №364901 вбачається, що в результаті ДТП відбулось часткове пошкодження вантажу (автомобільні запчастини) під час перевезення транспортним засобом АС 1908 ВХ/ НОМЕР_3 . Сума збитку в результаті даного страхового випадку складає 259608, 80 грн. Сума страхового відшкодування, дорівнює сумі збитку з вирахуванням встановленої договором франшизи в розмірі 23302, 01 грн. та складає 236306, 69 грн. (арк. справи 84).

Страхове відшкодування з вирахуванням франшизи було виплачено ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь ТОВ «ТПК Омега - Автопоставка» , що підтверджується платіжним дорученням № 1353 від 01.02.2018 на суму 236306, 69 грн. (арк. справи 86, том 1).

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач, зважаючи на наведені положення статті статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування"вважає, що до нього як до особи, яка сплатила потерпілому від ДТП страхове відшкодуванння за договором страхування вантажу, в межах страхової виплати перейшло право вимоги з відшкодування шкоди, яке мав потерпілий до особи, відповідальної за пошкодження вантажів -відповідача як експедитора, який відповідає за збереження вантажу відповідно до договору транспортного експедирування, у зв`язку з чим звернувся до відповідача з претензією вих. №3662, в якій пропонувало врегулювати даній спір в досудовому порядку та перерахувати на рахунок ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» розмір сплаченого страхового відшкодування у сумі 236306, 69 грн. (акр. справи 80-81). Вказану претензію відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримано відповідачем 13.11.2018 (арк. справи 82, том 1).

Зазначена претензія залишена без задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі, предметом якого є матеріально-правова вимога позивача про відшкодування відповідачем 236306,69 грн. шкоди, заподіяної пошкодженням внаслідок ДТП вантажу, в розмірі виплаченого позивачем потерпілому страхового відшкодування за договором страхування вантажу.

Як зазначено вище, приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що до позивача, який сплатив потерпілому від дорожньо-транспортної пригоди -ТОВ «ТПК Омега-Автопоставка» страхове відшкодування на підставі договору страхування вантажів від 18.04.2016№200200125.16, відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування» , в межах виплаченої суми такого відшкодування перейшло право вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої пошкодженням внаслідок ДТП вантажу, яке потерпілий мав до відповідальної особи за перевезення вантажу -відповідача.

Зазначені висновки відповідають чинному законодавству, з огляду на наступне.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено, згідно ч. 1 статті 224 Господарського кодексу України

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, завданих порушенням договірного зобов`язання потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у вигляді відшкодування збитків.

При цьому, враховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та положення статті 614 Цивільного кодексу України, яка встановлює презумпцію вини заподіювача, позивач повинен довести наявність протиправної поведінки, збитків та причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, а відповідач- відсутність своєї вини у заподіянні збитків.

За змістом норм статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", у правовідносинах, що ними регулюються відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий -страхувальник за договором майнового страхування передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Отже, страховик за договором майнового страхування виступає замість потерпілого у зобов`язанні з відшкодування шкоди, у зв`язку з чим він має право на відшкодування лише тих витрат в межах здійсненого потерпілому страхового відшкодування, на відшкодування яких мав сам потерпілий від особи, відповідальної за збитки.

Тобто, до позивача у спірних правовідносинах суброгації, яка передбачена статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" перейшло саме те право на відшкодування збитків від ДТП, яке мав сам потерпілий до особи, відповідальної за заподіяння збитків, а сума сплаченого страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування визначає межі такого відшкодування.

Приписами статті 932 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання договору транспортного експедирування експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 234 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Як зазначено вище, пунктами 6.5,6.6. Договору транспортного експедирування сторони передбачили, що експедитор несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження або втрату вантажу.

Отже, відповідно до умов договору транспортного експедирування та вимог закону саме відповідач як експедитор є особою, яка відповідає перед потерпілим від ДТП за пошкодження вантажу внаслідок дій перевізника- 3-ї особи -2.

З наведеного вбачається наявність повного складу правопорушення як підстави для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування потерпілому шкоди, завданої згаданим ДТП, а саме: протиправна поведінка залученої відповідачем 3-ї особи, що спричинила ДТП, за яку відповідач несе відповідальність, в тому числі за пошкодження вантажу внаслідок дій 3-ї особи;наявність збитків у вигляді пошкодження вантажу, вартість якого підтверджується належними,допустимими достовірними та достатніми доказами в їх сукупності, безпосередній причинний зв`язок між протиправною поведінкою та пошкодженням вантажу.

Як зазначено вище, відповідна вимога потерпілого щодо відшкодування шкоди перейшла до позивача в порядку суброгації згідно з положеннями ст.993 ЦК України , ст. 27 Закону України Про страхування .

Таким чином, відповідно до наведених норм позовні вимоги позивача є обґрунтованими.

Доводи відповідача та третьої особи щодо невстановленння вини водія перевізника ОСОБА_1 є безпідставнимиёоскільки відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а в постанові Змїївського районного суду Харківської області від 09.01.2018 чітко зазначено про порушення п. 2.3 Б, 12.3 Правил дорожнього руху України.Закриття судом провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 здійснено за ст. 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, тобто не у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Також господарський суд першої інстанцїї правомірно відхилив доводи щодо невідповідності звіту № 366 про проведення інспекційних робіт вимогам законодавства, оскільки назва висновку ФОП ОСОБА_2 «Звіт» , замість «Аварійного сертифікату» не є порушенням. ОСОБА_2 відповідно до сертифікату про підвищення кваліфікації КПК №006/05-ПК є не лише аварійним комісаром, а й експертом з оцінки якості та кількості товарів (вантажний сюрвейер), а отже відповідно до статті Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність має право свої висновки і у формі звіту.

Відповідачем та третьою особою не наведено доводів щодо недостовірності відомостей внесених експертом в зазначений звіт.

Також, господарський суд першої інстанції обґрунтовано відхилив як доказ наданий третьою особою - 1 звіту № 190322-176464 про оцінку вартості матеріальних збитків завданих власнику вантажу внаслідок ДТП від 22.03.2019 здійснений оцінювачем ОСОБА_3 , пославшись на наступне.

Відповідно до п. 50 Національного стандарту проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладання якої проводиться оцінка.

Пунктом 56 Національного стандарту встановлено, що звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку, що складається у повній формі повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; особистий огляд об`єкту оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки).

Однак, в порушення п. 56 Національного стандарту огляд пошкодженого вантажу ОСОБА_3 не було здійснено, звіт зроблений за результатами огляду ОСОБА_6 (кваліфікація даної особи не встановлено). Крім того, як оцінщик ОСОБА_3 не міг оглядати об`єкт оцінки, оскільки кваліфікаційне свідоцтво отримав 03.02.2018, сертифікат виданий 26.03.2018, а ДТП сталась 06.10.2018.

Крім того, відповідно до п. 60 Національного стандарту висновок про вартість майна повинен містити відомості про замовника оцінки та виконавця звіту, однак звіт №190322-176464 містить різні відомості, так спочатку замовником є Українська транспортна страхова компанія (ЮТІКО), через Асистуючу компанію ТОВ «СОС Сервіс Україна» , що діє від імені замовника послуг, з яким у Асистуючої компанії укладений догорів доручення, а в пункті «загальні дані» замовником є ПрАТ СК «ПЗУ України» через Асистуючу компанію ТОВ «СОС Сервіс Україна» , що діє від імені замовника послуг, з яким у Асистуючої компанії укладений догорів доручення (арк. справи 214-215).

Приймаючи до уваги, що звіт № 190322-176464 про оцінку вартості матеріальних збитків завданих власнику вантажу внаслідок ДТП від 22.03.2019 здійснений оцінювачем ОСОБА_3 з порушенням п. 56 Національного стандарту, а саме: огляд проводився невідомою особою ОСОБА_6 , крім того, на момент ДТП ОСОБА_3 не мав кваліфікаційне свідоцтво, беручи до уваги, що звіт містить невідповідності щодо його замовника, він не може бути прийнятий як належний доказ в розумінні ст. 73-80 ГПК України для визначення вартості пошкодженого вантажу.

Також, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача щодо оприбуткування пошкодженого вантажу з посиланням на акт приймання - передачі товару від 26.10.2017, а саме: на графу можливість оприбуткування на карту сорту: патрубка радіатора, хрестовина вала кард., гальмівної колодки, циліндру щеплення основ., валу колінчатого УАЗ, амортизатору ВАЗ118, опори шарової, амортизатора подв., проводу запалювання, гальмівної колодки, фари ВАЗ 1118, амортизатора подв., амортизатора подв., пружини подв., пружини подв., пружини подв., радіатору охолодження, фари прав.. термостату, гальмівної колодки, камери торм., ричагу верхнього правого, фари, термостату, амортизатору подв, амортизатору подв, пружини подв., саленблоку ричага, усилителя тори. вакууму (арк. справи 44-45), оскільки вказана графа визначає лише можливість оприбуткування, а не сам факт оприбуткування, тобто як доказ не містить відомостей про таке оприбуткування. Крім того, графа не визначає факту поставлення вантажу на баланс та його подальше використання. Доказів протилежного до суду не надано.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що матеріали справи свідчать про те, що господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи. Доводи, викладені в апеляційних скаргах є необґрунтованими, оскільки не відповідають вимогам закону, а оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника, у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 86, 129, 236, 269 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Європа» , с. Котляри, Харківський район, Харківська область на рішення господарського суду Харківської області області від 15.04.2019 року (повне рішення складено 25.04.2019 року) у справі №922/387/19 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» , м. Київ на рішення господарського суду Харківської області області від 15.04.2019 року (повне рішення складено 25.04.2019 року) у справі №922/387/19 залишити без змін.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 року (повне рішення складено 25.04.2019 року) у справі №922/387/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Дана постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.08.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 16.08.2019 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова