Постанова

від 13.08.2019 по справі 810/3122/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3122/18 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, що прийняте у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мета-Груп" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 31.01.2018 №0001851401 та №0001841401.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Торговий дім "Мета-Груп" зареєстроване як юридична особа 19.04.2006, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10731020000009398 (код ЄДРПОУ 34353333, місцезнаходження: 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Святопетрівське, вулиця Зоряна, будинок 22).

Позивач взятий на облік як платник податків 20.04.2006 в Києво-Святошинській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області за номером запису про взяття на облік 746-04 та зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У період з 21.11.2017 по 27.11.2017 посадовою особою Головного управління ДФС у Київській області на підставі направлення від 21.11.2017 №2729, наказу від 20.11.2017 №2120 та відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.5 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК) була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Торговий дім "Мета-Груп" з питань, що стали предметом оскарження в запереченні на акт від 29.09.2017 №741/10-36-14-01/34353333.

За результатами перевірки складено акт від 04.12.2017 №946/10-36-14-01/34353333 (т. 1, а.с.80-157), згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення:

- п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 134.1 ст. 134, п.п.135.5.4. п. 135.5 ст. 135, п.138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК, п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7 542 110 грн. (в тому числі за 2013 рік на суму 1 327 231 грн., за 2014 рік на суму 1 550 409 грн., за 2015 рік на суму 2 467 531 грн., за 1-й квартал 2016 року на суму 57 143 грн., за півріччя 2016 року на суму 1 223 555 грн., за три квартали 2016 року на суму 2 196 939 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 059 790 грн. (в тому числі за березень 2013 року на суму 400600,00 грн., за квітень 2013 року на суму 642486,00 грн., за листопад 2013 року на суму 153877,00 грн., за грудень 2013 року на суму 406563,00 грн., за квітень 2014 року на суму 112,00 грн., за травень 2014 року на суму 1129,00 грн., за червень 2014 року на суму 457667,00 грн., за липень 2014 року на суму 387523,00 грн., за вересень 2014 року на суму 859329,00 грн., за грудень 2014 року на суму 259798,00 грн., за лютий 2015 року на суму 12706,00 грн. за вересень 2016 року на суму 268187,00 грн., за листопад 2016 року на суму 60139,00 грн., за грудень 2016 року на суму 70068,00 грн., за січень 2017 року на суму 79606,00 грн).

Позивач, не погоджуючись з висновками акту перевірки, подав до Головного управління ДФС у Київській області заперечення на акт перевірки від 04.12.2017 №946/10-36-14-01/34353333, за результатами розгляду яких Головне управління ДФС у Київській області листом від 20.01.2018 №1554/10/10-36-14-01 повідомило позивача про те, що висновки акта перевірки від 04.12.2017 №946/10-36-14-01/34353333 залишено без змін, а заперечення без задоволення (т. 1, а.с.169-198).

На підставі висновків згаданого акту перевірки, відповідачем 31.01.2018 винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001851401, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7 151 716 грн., з яких сума за податковими зобов`язаннями складає 6 214 879 грн. та сума за штрафними санкціями 936 837 грн. (т. 1, а.с.199);

- №0001841401, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 613 382,50 грн, з яких сума за податковими зобов`язаннями складає 490 706 грн. та сума за штрафними санкціями 122 676,50 грн. (т. 1, а.с. 200).

Позивач звертався до Державної фіскальної служби України зі скаргою за вих. №57/18 від 07.03.2018 на вищевказані податкові повідомлення-рішення, згідно із якою просив контролюючий орган скасувати спірні податкові повідомлення-рішення (т. 1, а.с.205-242). Державна фіскальна служба України рішенням від 03.05.2018 №15250/6/99-99-11-01-01-25 залишила без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 31.01.2018 №0001851401 та від 31.01.2018 №0001841401, а скаргу ТОВ "ТД "Мета-Груп" на вищевказані податкові повідомлення-рішення - без задоволення (т. 2, а.с.1-14).

Проте, не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що укладені між позивачем та ТОВ "Екодит", ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Стиль-Медіа", ПП "Діслав", ТОВ "Еколайн-СТ", ТОВ "Еко-Сервіс", ТОВ "БК "Альтор", ТОВ "Гранітбудмонтаж", ТОВ "ТК "Комфорт", ТОВ "Домус Альянс", ТОВ "Телдері-Трейд", ТОВ "Маларіс", ТОВ "Голден Дерік", ТОВ "Ріотен", ТОВ "Дакстер Трен", ТОВ "Калабрія Плюс", ТОВ "Істерн Буд Груп" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року (№ 21-4953а15) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Екодит", ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Стиль-Медіа", ПП "Діслав", ТОВ "Еколайн-СТ", ТОВ "Еко-Сервіс", ТОВ "БК "Альтор", ТОВ "Гранітбудмонтаж", ТОВ "ТК "Комфорт", ТОВ "Домус Альянс", ТОВ "Телдері-Трейд", ТОВ "Маларіс", ТОВ "Голден Дерік", ТОВ "Ріотен", ТОВ "Дакстер Трен", ТОВ "Калабрія Плюс", ТОВ "Істерн Буд Груп".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період здійснював купівлю продукції у ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Ріотен" та ТОВ "Екодит".

Так, між ТОВ "ТД "Мета-Груп" (Покупець) та ТОВ "Брокбудкепітал" (Продавець) 26 грудня 2014 року укладено договір поставки товарів №ДП-26/12/14, відповідно до умов якого позивачу поставлено товарно-матеріальні цінності (генератори, мотокоси та інші).

Розрахунки за вказаним договором не проводились, а заборгованість за поставлений товар перед ТОВ "Брокбудкепітал" була погашена шляхом укладення договору про відступлення права вимоги від 02.03.2015, по зобов`язанням ТОВ "Брокбудкепітал" новим кредитором визнано ТОВ "Корес ЛТД".

Також, між ТОВ "ТД "Мета-Груп" (Покупець) та ТОВ "Ріотен" (Продавець) 23 лютого 2015 року укладено договір поставки товарів №23/02/15-ПТ, згідно умов якого ТОВ "Ріотен" поставило на адресу позивача товарно-матеріальні цінності (мотопомпи, пилки, верстати та інші).

Розрахунки за вказаним договором здійснювались на підставі платіжного доручення та частково заборгованість була переведена на іншу особу згідно договору про відступлення права вимоги.

Між ТОВ "ТД "Мета-Груп" (Покупець) та ТОВ "Екодит" (Продавець) 15 квітня 2013 року укладено договір поставки товарів №150413, відповідно до умов якого покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар, а продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, асортимент і номенклатура якого, визначається в рахунках-фактурах (видаткових накладних, специфікаціях).

Заборгованість щодо сплати за поставлений товар згідно договору була погашена згідно акту про зарахування однорідних вимог.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем були надані видаткові накладні та податкові накладні.

З матеріалів справи також вбачається, що у спірний період позивач здійснював постачання товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Екодит", ТОВ "Гранітбудмонтаж", ТОВ "ТК "Комфорт", ТОВ "БК "Альтор", ТОВ "Домус Альянс", ТОВ "Телдері-Трейд", ТОВ "Маларіс", ТОВ "Голден Дерік", ТОВ "Голден Дерік",

Як вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2013 року між ТОВ "ТД "Мета-Груп" (постачальник) та ТОВ "Екодит" (покупець) укладено договір поставки №23/09/13-01, згідно якого ТОВ "ТД "Мета-Груп" поставило на адресу ТОВ "Екодит" товарно-матеріальні цінності (інструменти, прилади, обладнання).

Розрахунки за договором №23/09/13-01 здійснювались у безготівковій формі на підставі платіжних доручень. Заборгованість щодо сплати за поставлений товар також була погашена згідно акту про зарахування однорідних вимог.

Також, ТОВ "ТД "Мета-Груп" у вересні 2016 року на адресу ТОВ "Гранітбудмонтаж", у травні 2016 року на адресу ТОВ "ТК "Комфорт" , у 2016 році на адресу ТОВ "БК "Альтор" , у період з серпня по листопад 2015 року на адресу ТОВ "Домус Альянс" , у липні 2015 року на адресу ТОВ "Телдері-Трейд" та ТОВ "Маларіс" , у травні 2015 року на адресу ТОВ "Голден Дерік" було реалізовано товарно-матеріальні цінності (інструменти, прилади, обладнання).

Розрахунки за вказану поставку здійснені ТОВ "Гранітбудмонтаж", ТОВ "ТК "Комфорт", ТОВ "БК "Альтор", ТОВ "Домус Альянс", ТОВ "Телдері-Трейд", ТОВ "Маларіс", ТОВ "Голден Дерік" у безготівковій формі згідно платіжних доручень.

На підтвердження здійснення наведених вище операцій поставки позивачем надані видаткові та податкові накладні.

Водночас, колегія суддів наголошує, що стверджуючи про реальність спірних господарських операцій, позивачем, однак, не надано підтверджуючих документів щодо фактичного переміщення (транспортування) придбаного товару на всіх етапах його руху від постачальника до покупця, та документів щодо якості та походження товару (сертифікатів якості та відповідності). Матеріали справи також не містять доказів факту транспортування, розвантаження, прийняття товару позивачем, подальшого його зберігання та використання (видачі зі зберігання, передачі третім особам тощо). Суд апеляційної інстанції наголошує, що з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити ні вид транспорту, ні розмір витрат, ні конкретну особу, яка була відповідальною за транспортування (видачу/отримання) товару. З наявних матеріалів неможливо встановити можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. У суду також відсутні відомості та докази щодо способу налагодження господарських зв`язків між позивачем та контрагентами щодо наведених вище поставок та про осіб, які персонально брали у цьому участь.

У свою чергу, як вказав Верховний Суд у постанові від 31 липня 2019 року по справі № 826/11020/15, дослідження наведених вище обставин є обов`язковим при розгляді справ цієї категорії.

Суд касаційної інстанції у цьому рішенні також наголосив, що докази, які можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли, як транспортувався, ким приймався тощо). Реальність також потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги (роботи) отримано від указаних у первинних документах контрагентів. У цьому рішенні, а також у постанові від 11 липня 2019 року по справі № П/811/1827/15, Верховний Суд наголосив на необхідності з`ясування реальної можливості контрагента поставити спірні товари з урахуванням фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Так, як вказано в акті перевірки та не спростовано матеріалами справи, ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Ріотен" та ТОВ "Екодит" не виробляли та не купували реалізований позивачу товар, відомості про його зберігання цими контрагентами та можливість переміщення (транспортування) третім особам, матеріали справи також не містять. Тобто докази можливості поставити ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Ріотен" та ТОВ "Екодит" спірні товари позивачу відсутні.

Крім того, як вказано в акті перевірки та не спростовано матеріалами справи ТОВ "Екодит", ТОВ "Гранітбудмонтаж", ТОВ "ТК "Комфорт", ТОВ "БК "Альтор", ТОВ "Домус Альянс", ТОВ "Телдері-Трейд", ТОВ "Маларіс", ТОВ "Голден Дерік", ТОВ "Голден Дерік" не здійснювало зберігання придбаного у позивача товару та не реалізовувало його третім особам. Тобто матеріали справи не підтверджують фактичне надходження товару саме цим контрагентам позивача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані вище господарські операції позивача його контрагентами щодо поставки спірного товару не мали реального характеру, а їх результати оформлені лише документально.

З матеріалів справи також вбачається, що у перевіряємий період позивачем із ТОВ "Екодит", ТОВ "Стиль-Медіа", ПП "Діслав", ТОВ "Еколайн-СТ", ТОВ "Еко-Сервіс", ТОВ "Істерн Буд Груп", ТОВ "Калабрія Плюс", ТОВ "Дакстер Трен" було укладено ряд договорів про надання різного роду послуг.

Так, між ТОВ "ТД "Мета-Груп" (Замовник) та ТОВ "Екодит" (Виконавець) укладено ряд договір про надання послуг, а саме: від 04.03.2013 №ДР-0403 про дослідження та аналіз ринків; договір від 05.04.2013 №ПВ-0504 про надання послуг з організації та проведення виставок; від 03.04.2013 №ПС-0304 про надання послуг з організації та проведення бізнес-семінарів; договір від 01.04.2013 №ЮП-0104 про надання юридичних послуг; від 01.04.2013 №КП-0104 про надання консультаційних послуг; від 01.04.2013 №ПТ-0104 про надання послуг.

Між ТОВ "ТД "Мета-Груп" (Замовник) та ТОВ "Стиль-Медіа" (Виконавець) укладено ряд договір про надання послуг, а саме: від 26.05.2014 №ДР-2605 про дослідження та аналіз ринків; від 27.06.2014 №ПТ-2706 про надання послуг з підготовки товару замовника до продажу; від 27.06.2014 №ЮП-2706 про надання юридичних послуг; від 27.06.2014 №КП-2706 про надання консультаційних послуг; від 02.07.2014 №ПС-0207 про надання послуг з організації та проведення бізнес-семінарів; від 07.07.2014 №ПВ-0707 про надання послуг з організації та проведення виставки товарів.

Між ТОВ "ТД "Мета-Груп" (Замовник) та ПП "Діслав" (Виконавець) укладено ряд договір про надання послуг, а саме: від 03.01.2013 №РК-0301 про виконання робіт; від 03.01.2013 №ПТ-030113 про надання послуг; від 15.03.2013 №ПС-1503 про надання послуг з організації та проведення бізнес-семінару; від 18.03.2013 №ПВ-1803 про надання послуг з організації та проведення виставки; від 03.01.2013 №КП-030113 про надання консультаційних послуг; від 03.01.2013 №ЮП-030113 про надання юридичних послуг.

Між ТОВ "ТД "Мета-Груп" (Замовник) та ТОВ "Еколайн-СТ" (Виконавець) укладено ряд договір про надання послуг, а саме: від 04.11.2013 №0411-ПВ про надання послуг з організації та проведення виставок; від 01.10.2013 №ДР-0110 про дослідження та аналіз ринків; від 01.10.2013 №КП-0110 про надання консультаційних послуг; від 16.12.2013 №ПВ-1612 про надання послуг з організації та проведення виставок; від 07.11.2013 №ПС-0711 про надання послуг з організації та проведення бізнес-семінару; від 20.12.2013 №ПС-2012 про надання послуг з організації та проведення бізнес-семінару; від 01.08.2013 №ПТ-0108 про надання послуг; від 02.12.2013 №ПТ-0212 про надання послуг; від 01.10.2013 №РП-0110 про виконання робіт; від 01.08.2013 №ЮП-0108 про надання юридичних послуг; від 02.12.2013 №ЮП-0212 про надання юридичних послуг.

Між ТОВ "ТД "Мета-Груп" (Замовник) та ТОВ "Еко-Сервіс" (Виконавець) укладено ряд договорів, зокрема: про виконання робіт від 17 березня 2014 року №РК-1703; про виконання робіт від 30 червня 2014 року №РК-3006; про дослідження та аналіз ризиків від 31 грудня 2013 року №ДР-3112; про надання послуг від 01 серпня 2014 року №ПТ-0108; про надання юридичних послуг від 01 серпня 2014 року №ЮП-0108; про надання юридичних послуг від 31 грудня 2013 року №ЮП-3112; про надання послуг від 31 грудня 2013 року №ПТ-3112; про надання послуг з організації та проведення бізнес-семінару від 02 червня 2014 року №ПС-0206; про надання послуг з організації та проведення бізнес-семінару від 01 вересня 2014 року №ПС-0109; про надання послуг з організації та проведення виставок від 02 червня 2014 року №ПВ-0206; про надання послуг з організації та проведення виставок від 01 вересня 2014 року №ПВ-0109; про надання консультаційних послуг від 31 грудня 2013 року №КП-3112; про надання консультаційних послуг від 01 серпня 2014 року №КП-0108; про дослідження та аналіз ризиків від 30 червня 2014 року №ДР-3006..

Між ТОВ "ТД "Мета-Груп" (Замовник) та ТОВ "Істерн Буд Груп" (Виконавець) укладено ряд договір про надання послуг, а саме: про дослідження та аналіз ринків №ДР-1603 від 16.03.2015; про надання послуг з організації та проведення бізнес-семінарів №ПС-0304 від 03.04.2015; про надання юридичних послуг №ЮП-3012 від 30.12.2014; про надання консультаційних послуг №КП-3012 від 30.12.2014; про надання послуг №ПТ-3012 від 30.12.2014; про виконання робіт №РК-0902 від 09.02.2015; про надання послуг з організації та проведення виставок №ПВ-0104 від 01.04.2015.

Між ТОВ "ТД "Мета-Груп" (Замовник) та ТОВ "Калабрія Плюс" (Виконавець) укладено ряд договір про надання послуг, а саме: про надання послуг №ПТ-0106 від 01.06.2016; про виконання робіт №РК-0407 від 04.07.2016; про дослідження та аналіз ринків №ДР-0108 від 01.08.2016; про надання послуг з організації та проведення виставок №ПВ-0109 від 01.09.2016; про надання послуг з організації та проведення бізнес-семінарів №ПС-0109 від 01.09.2016.

Між ТОВ "ТД "Мета-Груп" (Замовник) та ТОВ "Дакстер Трен" (Виконавець) укладено ряд договір про надання послуг, а саме: від 01.06.2016 №КП-0106 про надання консультаційних послуг; від 01.06.2016 №ЮП-0106 про надання юридичних послуг.

Позивачем частково сплачено ТОВ "Калабрія Плюс" грошові кошти за отримані послуги на підставі платіжного доручення, розрахунки із рештою контрагентів за вказаними договорами не проводились - заборгованість по наданим послугам була погашена шляхом зарахування однорідних вимог на підставі актів про зарахування однорідних вимог та шляхом передачі векселів власної емісії. При цьому, заборгованість перед ТОВ "Дакстер Трен" не погашена.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивач надав технічні завдання, податкові накладні, акти прийому-передачі наданих послуг, згідно яких контрагентами були надані послуги по дослідженню ринку різних товарів, організації та проведення семінарів та виставок товарів, щодо розробки концепцій рекламної кампанії товарів, по вивченню суспільної думки щодо впливу різних видів реклами на формування попиту населення на товари, по юридичному супроводженні фінансово-господарської діяльності, консультаційному обслуговуванню персоналу, передпродажній підготовки товару для подальшого продажу.

При цьому, згідно актів прийому-передачі наданих послуг ТОВ "Екодит" надавало послуги по дослідженню ринку компресорів на території України; по дослідженню ринку металообробних верстатів на території України; дослідженню ринку деревообробних верстатів на території України; по дослідженню ринку фототехніки на території України; дослідженню ринку професійного електроінструменту на території України; з організації та проведення семінару; з організації та проведення виставки товарів; по юридичному супроводженні фінансово-господарської діяльності по консультаційному обслуговуванню персоналу; по передпродажній підготовки товару для подальшого продажу.

ТОВ "Стиль-Медіа" надавало послуги по дослідженню ринку електроінструменту, пневмоінтрументів, вантажопідйомного обладнання, високоточного інженерного інструменту, інструменту для каміння обробки, компресорів; з організації та проведення виставки товарів замовника; з передпродажної підготовки товару до подальшого продажу; з організації та проведення бізнес-семінарів; з юридичного супроводження фінансово-господарської діяльності; з консультаційного обслуговування персоналу.

ПП "Діслав" надавало послуги з організації та проведення виставки товарів замовника; по передпродажній підготовки товару до подальшого продажу; по юридичному супроводженню фінансово-господарської діяльності; по вивченню суспільної думки щодо впливу різних видів реклами на формування попиту населення на товари, що реалізуються замовником на території України; по розробці концепції рекламної компанії товарів, що реалізуються замовником на території України; по дослідженню ринку бензоінструменту на території України; по дослідженню ринку сільськогосподарської техніки, деревообробного обладнання, металообробного обладнання, генераторів; з організації та проведення бізнес-семінару; консультаційні послуги.

ТОВ "Еколайн-СТ" надавало послуги по юридичному супроводженні фінансово-господарської діяльності; по вивченню суспільної думки щодо впливу різних видів реклами на формування попиту населення на товари, що реалізуються замовником на території України; по розробці концепції рекламної компанії товарів, що реалізуються замовником на території України; по дослідженню ринку сільськогосподарської техніки, деревообробного обладнання, металообробного обладнання, генераторів, бензоінструменту; по консультаційному обслуговуванню персоналу; з організації та проведення виставки товарів; з проведення бізнес-семінарів; по передпродажній підготовці товару; по юридичному супроводженні фінансово-господарської діяльності.

ТОВ "Еко-Сервіс" надавало послуги по розробці концепції рекламної компанії товарів; по вивченню суспільної думки щодо впливу різних видів реклами на формування попиту населення на товари; по дослідженню ринку металообробного обладнання, сільськогосподарської техніки, генераторів, деревообробного обладнання, лазерних нівелірів, ручного інструменту, оприскувачів, паливного обладнання, повітродувних пристроїв, пневмоінструментів, зварювального обладнання, змащувального обладнання, пускозарядних пристроїв; по перепродажній підготовці товару до подальшого продажу; по юридичному супроводженню фінансово-господарської діяльності; з організації та проведення бізнес-семінарів; з організації та проведення виставок товарів; по консультаційному обслуговуванню персоналу.

ТОВ "Істерн Буд Груп" надавало послуги по дослідженню ринку сільськогосподарської техніки, деревообробного обладнання; з організації та проведення бізнес-семінарів; по юридичному супроводженню фінансово-господарської діяльності; по консультаційному обслуговуванню персоналу; по передпродажній підготовці товару; по вивченню суспільної думки щодо впливу різних видів реклами на формування попиту населення на товари; по розробці концепції рекламної компанії товарів; з організації та проведення виставок товарів.

ТОВ "Калабрія Плюс" надавало послуги по передпродажній підготовці товару; по вивченню суспільної думки щодо впливу різних видів реклами на формування попиту населення на товари; по розробці концепції рекламної компанії товарів; по дослідженню ринку металообробного обладнання, генераторів, ручного інструменту; з організації та проведення виставки; з організації та проведення бізнес-семінару.

ТОВ "Дакстер Трен" надавало послуги щодо надання консультаційних послуг та послуг по юридичному супроводженню фінансово-господарської діяльності.

Також, позивачем на підтвердження виконання наведених договорів про надання послуг були надані звіти з питань, з яких надавалися послуги, відомості про встановлення вартості на надання послуг; відомості щодо бізнес-семінарів (тема, місце проведення, час проведення, кількість годин, кількість та перелік учасників; перелік обладнання, що було передано для демонстрації тощо); наказ про забезпечення доступу для організації та проведення бізнес-семінару; наказ про забезпечення доступу до складського приміщення для підготовки товару до продажу, перелік наданих юридичних послуг, їх вартість, перелік питань, по яким надано консультативне обслуговування персоналу замовника тощо.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, які надані позивачем як докази виконання наведених договорів про надання послуг, колегія суддів дійшла висновку, що ними не підтверджується реальність надання таких послуг.

Так, суд апеляційної інстанції з огляді на вартість, обсяги та характер послуг ставить під сумнів наявність у позивача ділової мети при укладенні спірних договорів, адже позивач мав змогу здійснити відповідні дослідження, провести семінари, виконати відповідні роботи власними силами.

Крім того, окремі послуги, надані згаданими контрагентами є ідентичними за своєю суттю (дослідження ринку металообробного обладнання, сільськогосподарської техніки, генераторів, деревообробного обладнання тощо; дослідження суспільної думки; розробка рекламної концепції тощо), а окремі звіти та дослідження, складені різними контрагентами за результатами таких послуг є однаковими не лише за суттю, а й за змістом. Позивач не довів мети отримання економічного ефекту від таких послуг, у тому числі економічного ефекту від замовлення однакових досліджень у різних контрагентів.

Суд також звертає увагу, що окремі звіти, складені за результатами отриманих послуг, є знеособленими, на них відсутні посилання на договір та/або особу, якою звіт складений. У свою чергу, окремі звіти містять посилання на прізвище, ім`я та по-батькові осіб, що їх склали, проте колегія суддів ставить під сумнів реальність цих осіб, а докази їх відношення до контрагентів, якими відповідні послуги були надані, відсутні

Тобто, з наявних в матеріалах справи роздрукованих звітів неможливо достовірно встановити їх джерело походження та ідентифікувати осіб, що їх склали, а тому вони не можуть бути прийняті судом як докази реального виконання спірних договорів.

Матеріали справи не містять доказів щодо конкретних осіб, відповідальних за надання послуг щодо попередньої підготовки товару до продажу. У суду відсутні підстави вважати, що такі послуги дійсно надавалися фізичними особами, які є працівниками чи мають інше відношення до контрагентів позивача. Матеріли справи також не містять достовірних доказів про час та місце надання таких послуг. Самі лише накази про надання допуску до складських приміщень, перелік товару та відповідні завдання не є достатніми доказами, які дають змогу підтвердити реальність таких послуг саме контрагентами позивача.

Не підтверджено документально також і реальність надання юридичних послуг, оскільки відсутні відповідні відомості та докази щодо ідентифікації осіб, які персонально надавали відповідні послуги, їх кваліфікацію тощо. Самого лише документального оформлення переліку та обсягу послуг недостатньо для висновку про реальність таких послуг.

З цих же підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку про нереальність надання контрагентами позивача послуг з організації проведення бізнес-семінарів, оскільки будь-яких відомостей про осіб, персонально відповідальних за надання таких послуг, матеріали справи не містять. При цьому, складені невідомими особами та надані позивачем плани проведення семінарів, переліки інструментів для демонстрації, переліки юридичних та неідентифікованих фізичних осіб тощо, не є доказами, що свідчать про організацію відповідних семінарів, у тому числі безпосередньо контрагентами позивача.

Окрім того, з огляду на згадані вище правові висновки Верховного Суду, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів наявності у ТОВ "Екодит", ТОВ "Стиль-Медіа", ПП "Діслав", ТОВ "Еколайн-СТ", ТОВ "Еко-Сервіс", ТОВ "Істерн Буд Груп", ТОВ "Калабрія Плюс", ТОВ "Дакстер Трен" кваліфікованого персоналу, який би був узмозі надати спірні послуги щодо дослідження ринків, розробки концепцій рекламних кампаній, вивчення суспільної думки, юридичного супроводження фінансово-господарської діяльності, консультаційного обслуговування персоналу, підготовки бізнес-семінарів тощо.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані вище господарські операції позивача його контрагентами щодо надання послуг не мали реального характеру, а їх результати оформлені лише документально.

При прийнятті рішення, судом апеляційної інстанції також враховується, що згідно наданих відповідачем протоколів допиту, окремі працівники ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Еко-Сервіс" засвідчили, що ніколи не працювали на даних підприємствах. Крім того, згідно наявних в матеріалах справи копій висновків експертних досліджень, підписи на документах ТОВ "Стиль-Медіа", ТОВ "Еко-Сервіс", здійснені іншими особами, аніж тими, що вказані у таких документах.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Верховний Суд України також неодноразово висловлював правову позицію що статус фіктивного підприємництва не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами (постанова Верховного Суду України від 14.03.2017 ЄДРСР 65537637)

Таку позицію Верховного Суду України неодноразово підтримував також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 11 червня 2018 року по справі № 826/10947/13-а, від 12 червня 2018 року № 802/4132/15-а та ін.).

Великою Палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, матеріали справи містять відомості про допит засновників та директорів ТОВ "Телдері-Трейд", ТОВ "Маларіс", ТОВ "БК "Альтор" які заперечили свою участь у створенні та діяльності цих підприємств.

Крім того, як вірно зазначено в акті перевірки, вироками Дніпровського районного суду м. Києва від 08.02.2017 у справі №755/1949/17 та від 12.04.2017 у справі №755/4734/17, засновників та директорів ТОВ "Дакстер Трен" та ТОВ "Калабрія Плюс" визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України. У наведених вироках встановлено, що ТОВ "Дакстер Трен" та ТОВ "Калабрія Плюс" було придбано відповідними особами без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

З огляду на наведені вище правові позиції Верховного Суду України, від яких Велика Палата Верховного Суду не відступала, помилковими є мотиви суду першої інстанції про те, що допити та вироки щодо посадових осіб контрагентів платника податку не є безумовними доказами при розгляді спорів даної категорії.

Суд апеляційної інстанції також наголошує, що наявність всіх необхідних реквізитів первинних документах, належна реєстрація контрагентів, правильний математичний розрахунок суми операцій, відсутність відомостей про відстутність контрагентів за місцезнаходженням, не свідчить про правильність відображення позивачем у податковому обліку операцій, які відображені у спірних документах, оскільки реальності здійснення таких операцій судом не встановлено. Не свідчить про реальність спірних операцій також і підтвердження директором ТОВ Еко-Сервіс підписання нею первинної документації

При цьому, саме лише документальне підтвердження, правильність документального оформлення певних операцій, не свідчить про правильність відображення таких операцій у податковому обліку, оскільки, як зазначалося, одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, у відповідності до якого неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію.

У даному випадку, позивач надав документи, що відображають операції з поставки товарів та надання послуг. Саме ці операції позивач і відобразив у податковому обліку. Водночас, у ході розгляду справи було встановлено, що ці операції не були реальними та оформлені лише на документах, а тому позивач не мав права відображати саме такі операції податковому обліку та враховувати їх при розрахунку витрат та податкового кредиту.

Враховуючи встановлені у ході розгляду справи обставини нереальності спірних господарських операцій, то висновок про неправомірність формування позивачем відповідних сум податкової звітності також додатково підтверджують надані відповідачем висновки експертів КНДІСЕ (т. 26 а.с. 142-223). При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у наданому позивачем експертному висновку від 21.06.2018 питання реальності господарських операцій не досліджувалося, хоч воно є ключовим при розгляді даної справи, а сам наведений висновок суперечить встановленим судом у ході розгляду справи обставинам щодо фактичного нездійснення спірних операцій.

Підсумовуючи викладене у своїй сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Екодит", ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "Стиль-Медіа", ПП "Діслав", ТОВ "Еколайн-СТ", ТОВ "Еко-Сервіс", ТОВ "БК "Альтор", ТОВ "Гранітбудмонтаж", ТОВ "ТК "Комфорт", ТОВ "Домус Альянс", ТОВ "Телдері-Трейд", ТОВ "Маларіс", ТОВ "Голден Дерік", ТОВ "Ріотен", ТОВ "Дакстер Трен", ТОВ "Калабрія Плюс", ТОВ "Істерн Буд Груп" не мали реального характеру та оформлені лише документально без мети отримання прибутку, а тому приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач діяв правомірно та обґрунтовано.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області задовольнити.

Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мета-Груп" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 15.08.2019.