Рішення

від 14.08.2019 по справі 926/1150/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

14 серпня 2019 року Справа № 926/1150/19

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. та секретаря судового засідання Попової К.Г. розглянувши справу №926/1150/19

За позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м.Київ, вул. Б. Грінченка,1)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецькі хлібо-булочні вироби" (58000, м.Чернівці, вул, Одеська, 1а)

Про стягнення заборгованості в сумі 2671489,73 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Каленська М.А. - адвокат (дов. від 28.12.2018 року)

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" 24.04.2019 року (згідно штемпелю на конверті) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецькі хлібо - булочні вироби" про стягнення заборгованості в сумі 2671489,73 грн., з яких 2328006,19 грн. - сума основної заборгованості, 265088,92 грн. - сума пені, 56303,88 грн - сума інфляційних втрат, 22090,74 - 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 30.07.2018 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу продуктів переробки № 312-10/18, у відповідності до якого позивач взяв на себе зобов`язання продати відповідачу товарно-матеріальні цінності, а останній в свою чергу зобов`язався їх оплатити. Свою частину зобов`язання позивач виконав, поставив ТМЦ на загальну суму 2478006,19 грн, які відповідач оплатив частково, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 2328006,19 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача. Окрім того, за порушення умов договору він також просить стягнути пеню в сумі 265088,92 грн, 3% річних в сумі 22090,74 грн та інфляційні втрати в сумі 56303,88 грн.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу №926/1150/19 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 03.05.2019 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.05.2019 року у зазначеній ухвалі судом запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Ухвалою суду від 14.05.2019 року відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 22.05.2019 року за клопотанням представників сторін підготовче засідання було відкладено на 27.06.2019 року.

Ухвалою суду від 27.06.2019 року за клопотанням представника відповідача продовжено строк підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 18.07.2019 року.

Ухвалою суду від 18.07.2019 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 29.07.2019 року у зв`язку з нез`явленням представника відповідача.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.08.2019 року.

Ухвалою суду від 02.08.2019 року відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні, яке відбулося 14.08.2019 року, представник відповідача не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзив на позов відповідач не надав, тим самим не скористався своїм правом на захист, при цьому слід наголосити, що останній не раз клопотав перед судом про відкладення розгляду справи, проте жодної дії з метою врегулювання спору ним так і не було зроблено.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд вважає, що чергова неявка представника відповідача в судове засідання 14.08.2019 року не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду ( ч.3 ст.177 ГПК України).

Згідно ч.2 ст.195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.08.2019 року було закінчено з`ясування обставин справи та здійснено перехід до судових дебатів.

Під час судових дебатів представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

В С Т А Н О В И В :

30.07.2018 року Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівецькі хлібо-булочні вироби" (Покупець) уклали договір купівлі-продажу продуктів переробки № 312-10/18 (далі - договір).

Продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ) (п.1.1 договору).

Асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість та назва базису поставки ТМЦ, які підлягають поставці за цим договором визначаються сторонами у специфікації (додаток № 1 до договору), яка є його невід`ємною частиною (п.1.2 договору).

Ціна договору складається з загальної вартості ТМЦ, що передаються згідно цього договору та становить 2478006,19 грн, в тому числі ПДВ 413001,03 грн (п.2.1 договору).

За умовами п.3.1 договору оплата ТМЦ за цим договором здійснюється на рахунок продавця, що вказаний у п.10 цього договору.

Розрахунок між покупцем та продавцем за договором здійснюється в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування покупцем продавцю 100 % вартості ТМЦ зазначеної в Специфікації впродовж 21 календарного дня після передачі покупцю дозволу-довіреності на переоформлення ТМЦ (п.3.2 договору).

Згідно з п.4.1 договору ТМЦ поставляються покупцю без будь-якої упаковки та тари згідно правил "Інкотермс-2010" на умовах EXW (франко-склад) ( з ДП "Неполоковецький КХП" ( Чернівецька обл., Кіцманський район, смт.Неполоківці, вул.Магістральна, буд.43) на базисі поставки ТМЦ, згідно специфікації.

Продавець впродовж 5 робочих днів з моменту підписання договору передає покупцю дозвіл-довіреність на переоформлення ТМЦ (п.4.3 договору).

Пунктом 4.4 договору визначено, що приймання ТМЦ за кількістю та якістю здійснюється в день поставки та оформляється видатковою накладною. Датою поставки є дата видаткової накладної.

У відповідності до п.п.5.1-5.2 договору продавець зобов`язаний передати ТМЦ покупцеві в кількості, вказаній в специфікації до цього договору, за вирахуванням норм виправданих втрат, а покупець - прийняти ТМЦ згідно умов цього договору. Покупець зобов`язаний оплатити ТМЦ згідно з умов цього договору.

За невиконання або неналежне виконання узятих на себе зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, у порядку та на умовах згідно законодавства України та цим договором (п.8.2 договору).

У разі невиконання умов оплати за ТМЦ згідно п.3.1-3.2 договору, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період її обчислення від вартості ТМЦ оплата яких прострочена, за кожний день прострочення (п.8.3 договору).

Договір набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Строк дії договору розпочинається з моменту його набрання чинності та припиняється 31.12.2018 року, але в будь якому разі діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Продавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку в разі не виконання покупцем п.3.1-3.2 цього договору (п.п.7.1-7.3 договору).

У відповідності до специфікації (додаток №1 до договору) у власність ТОВ "Чернівецькі хлібо-булочні вироби" на базисі поставки ДП "Неполоковецький КХП" мало бути передано 354,931 тонн борошна на суму 2478006,19 грн, а саме: борошно пшеничне вищого ґатунку обсягом 151,643 тонн; борошно пшеничне першого ґатунку обсягом 190,244 тонн; борошно пшеничне другого ґатунку обсягом 13,044 тонн.

01.08.2018 року продавцем було виписано дозволи-довіреності на переоформлення продуктів переробки №10/6636, №10/6637, №10/6638.

22.08.2018 року між сторонами було підписано додаткову угоду до договору купівлі-продажу продуктів переробки №312-10/18 від 30.07.2018 року, якою останні внесли зміни в п.3.2 договору, а саме: його викладено в наступній редакції покупець зобов`язується до 25.12.2018 року здійснити розрахунок з продавцем в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування покупцем продавцю 100% вартості ТМЦ зазначеної у відповідній специфікації .

Дані про визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору між сторонами було підписано видаткову накладну № 2825, якою засвідчено факт прийняття ТОВ "Чернівецькі хлібо-булочні вироби" борошно пшеничного вищого, першого, другого ґатунків обсягом 354,931 тонн на загальну суму 2478006,19 грн.

Відповідач частково здійснив оплату поставленого товару на загальну суму 150000 грн, що підтверджено банківськими виписками, у зв`язку з чим заборгованість останнього за договором становить 2328006,19 грн.

27.02.2019 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату суму основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, проте вказана вимога залишена відповідачем без уваги.

Станом на 24.04.2019 року відповідач не погасив заборгованості, а відтак його заборгованість на момент звернення з позовом становить 2328006,19 грн.

Враховуючи, що відповідач не провів повну оплату у відповідності до вимог договору, позивач нарахував пеню за період з 26.12.2018 року по 19.04.2019 року в сумі 265088,92 грн, 3% річних в сумі 22090,74 грн та збитки завдані інфляцією в сумі 56303,88 грн за аналогічний період.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов`язання у відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Встановлені обставини справи свідчать, що спірна заборгованість відповідача виникла внаслідок порушення останнім умов договору щодо здійснення оплати вартості поставленого товару в сумі 2328006,19 грн, відповідач доказів її погашення не надав, а відтак така заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Як вже було зазначено у відповідності до пункту 8.3 договору в разі невиконання умов оплати за ТМЦ згідно п.3.1-3.2 договору, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період її обчислення від вартості ТМЦ оплата яких прострочена, за кожний день прострочення.

Таким чином, оскільки відповідач не оплатив в повному обсязі суму за отриманий товар позивачу, ним цілком обґрунтовано заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені в сумі 265088,92 грн за період з 26.12.2018 року по 19.04.2019 року, перевіривши нарахування пені суд прийшов висновку, що вона нарахована правомірно, а відтак ця сума підлягає задоволенню.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу суму 22090,74 грн. 3% річних за період з 26.12.2018 по 19.04.2019 року та суму 56303,88 грн інфляційних за аналогічний період.

У відповідності до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок нарахованих інфляційних та 3% річних зроблений позивачем, суд зазначає, що він нарахований правомірно.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач свої грошові зобов`язання не виконав, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 2328006,19 грн, суми пені в розмірі 265088,92 грн, суми 3% річних в розмірі 22090,74 грн та суми інфляційних в розмірі 56303,88 грн є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат зі сплати судового збору відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73-79, 86, 129, 194, 222, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м.Київ, вул. Б. Грінченка,1, код 38926880) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецькі хлібо-булочні вироби" (58000, м.Чернівці, вул, Одеська, 1а, код 34750413) про стягнення заборгованості в сумі 2671489,73 грн - задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецькі хлібо-булочні вироби" (58000, м.Чернівці, вул, Одеська, 1а, код 34750413) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м.Київ, вул. Б. Грінченка,1, код 38926880) 2671489,73 грн, з яких 2328006,19 грн - сума основної заборгованості, 265088,92 грн - сума пені, 56303,88 грн - сума інфляційних втрат, 22090,74 - 3% річних та 40072,35 грн судового збору.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресую: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2019 року

Суддя С.М. Гушилик