Постанова

від 08.08.2019 по справі 902/1722/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 902/1722/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач, боржник - Публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд"

представник - Коломієць М.О. (ордер серії ЧК №77511 від 14.05.2018)

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр"

представник - адвокат Демидюк О.Б. (витяг з договору №19/09 про надання правової допомоги від 19.09.2018, ордер серії КС №469610 від 18.04.2019)

ліквідатор - арбітражний керуючий Василик Віталій Валентинович, особисто

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

- Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",

представник - адвокат Літкевич В.С. (довіреність №010-00/7826 від 29.12.2018)

- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бовбалан Надія Ростиславівна

- Пацук Юрій Анатолійович

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 02.04.2019

у складі колегії суддів: Демидюк О.О. (головуючий), Павлюк І.Ю., Юрчук М.І.

та ухвалу Господарського суду Вінницької області

від 04.02.2019

у складі судді Лабунської Т.І.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр"

про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника

в межах справи № 902/1722/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Севєродонецького "Об`єднання склопластик"

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 19.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 19.04.2019 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019 у справі №902/1722/14 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/1722/14 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.04.2019.

3. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2019 у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я. відкрито касаційне провадження у справі №902/1722/14 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019 та призначено розгляд касаційної скарги на 11.06.2019; цією ж ухвалою Суду зупинено дію постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 та ухвали Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019 у справі №902/1722/14 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

4. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2019 розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" у справі №902/1722/14 відкладено в судовому засіданні на 20.06.2019, в якому ухвалою Суду від 20.06.2019 оголошено перерву до 25.06.2019.

5. У судовому засіданні 25.06.2019 колегією суддів Верховного Суду розглянуто поданий 25.06.2019 ліквідатором Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" Василиком В.В. відвід судді Катеринчук Л.Й. у розгляді справи №902/1722/14 та визнано його необґрунтованим, у зв`язку з чим справу №902/1722/14 передано для розгляду заявленого відводу судді Катеринчук Л.Й. іншому судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в порядку статей 32, 39 ГПК України.

6. Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2019 суддя Кролевець О.А., визначена для розгляду відводу автоматизованою системою згідно з протоколом від 01.07.2019, відмовила у задоволенні заяви ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" Василика В.В. про відвід судді Катеринчук Л.Й. у розгляді справи №902/1722/14.

7. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/1722/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Банасько О.О., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019.

8. Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2019 у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Банасько О.О., Погребняк В.Я. поновлено касаційне провадження у справі №902/1722/14 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019 з продовженням її розгляду в судовому засіданні 08.08.2019 о 09:30.

9. У зв`язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/1722/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Банасько О.О., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2019; ухвалою Суду від 05.08.2019 зазначеною колегією суддів справу №902/1722/14 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019 прийнято до провадження з призначеним ухвалою Верховного Суду від 05.07.2019 розглядом на 08.08.2019 о 09:30.

10. Публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд" та Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" подали відзиви на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

11. У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1722/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (далі - ПАТ "Південьзахідшляхбуд", боржник), порушена за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Севєродонецького "Об`єднання склопластик" ухвалою місцевого суду від 29.12.2014 за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство).

12. Постановою Господарського суду Вінницької області від 28.12.2015 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ретьмана О.А., повноваження якого припинено ухвалою місцевого господарського суду від 27.03.2018 з призначенням ліквідатором ПАТ "Південьзахідшляхбуд" арбітражного керуючого Василика В.В.

13. 10.09.2018 ПАТ "Південьзахідшляхбуд" звернулося до місцевого господарського суду з позовною заявою від 07.09.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" (далі - ТОВ "Полонський спецкар`єр", відповідач) про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника - ПАТ "Південьзахідшляхбуд" щодо передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар`єр" на підставі статей 20, 41 Закону про банкрутство (том 66, а.с. 3-75).

13.1. В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Південьзахідшляхбуд" зазначило, що позивачу-боржнику належав майновий комплекс загальною вартістю 809 872, 77 грн., розташований за адресою: АДРЕСА_1, який був переданий боржником до статутного капіталу новоствореного ТОВ "Полонський спецкар`єр", як частка вартістю 809 872, 77 грн. у статутному капіталі, що складає 99,9383% статутного капіталу на час його формування 07.04.2014. Зазначена частка в статутному капіталі 09.04.2014 була в подальшому незаконно відчужена на користь третьої особи - ОСОБА_1 за цінами, нижче від ринкових (за 250 000 грн.) та в підозрілий період, що передував порушенню справи про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд"; зазначене, за твердженням позивача, призвело до виведення активів боржника ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (його майнового комплексу) та фактичної втрати ним свого майна в межах одного року перед порушенням справи про банкрутство №902/1722/14, що унеможливило задоволення вимог кредиторів боржника у даній справі. У судовому засіданні місцевого суду 04.02.2019 представником позивача конкретизовано позовну вимогу в усній формі про визнання недійсними правочинів боржника та зазначено, що мова йде про визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Полонський спецкар"єр" від 09.04.2014, укладеного між боржником та ОСОБА_1 (том 67, а.с. 85).

14. 12.09.2018 ухвалою Господарського суду Вінницької області відкрито провадження з розгляду позовної заяви ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до ТОВ "Полонський спецкар`єр" про визнання недійсними правочинів (договорів) з передачі майнового комплексу боржника до статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар"єр", спростування майнових дій боржника у межах справи №902/1722/14 про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд" в порядку загального позовного провадження.

Судом встановлено, що у відзиві відповідач заперечував спростування дій боржника щодо незаконності внесення до його статутного капіталу майнового комплексу боржника та заперечував визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі 09.04.2014 від боржника до його набувача ОСОБА_1 та зазначав, що позовна заява не містить документального підтвердження того, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів; зазначав про те, що спірне майно перейшло до нього, як внесок до статутного капіталу, відповідач зареєстрував за собою право власності на це майно згідно Свідоцтв про право власності НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 10.04.2014, протягом п`яти років здійснював його ремонт, переобладнання та покращення якісних характеристик, що є підставою для застосування позовної давності та відмови в позові, навіть якщо суд встановить порушення чинного законодавства при передачі майна позивачем до статутного капіталу відповідача.

15. Ухвалою місцевого суду від 12.12.2018 витребувано від Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області реєстраційну справу ТОВ "Полонський спецкар 'єр" та залучено у справу третіми особами ПАТ "Державний експортно-імпортний банк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бовбалан Надію Ростиславівну, набувача частки боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), розгляд справи відкладено на 26.12.2018 (том 67, а.с. 1).

16. 04.02.2019 ухвалою Господарського суду Вінницької області продовжено процесуальний строк для подання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" письмових пояснень та доказів по справі; позов задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Полонський спецкар`єр" (код ЄДРПОУ 39121538, вул. Академіка Герасимчука, буд. 190 В, м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 30501) від 09.04.2014, укладений між ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841, вул.40-річчя Перемоги, буд. 27, м. Вінниця, 21036) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ); спростовано майнову дію ПАТ "Південьзахідшляхбуд" щодо передачі майна до статутного фонду ТОВ "Полонський спецкар`єр" у грошовому розмірі 809 872, 77 грн., з яких 740 634, 74 грн. - вартість рухомого майна, 69 238, 03 грн. - вартість нерухомого майна; зобов`язано ТОВ "Полонський спецкар`єр" повернути до ліквідаційної маси ПАТ "Південьзахідшляхбуд" майно передане до статутного фонду ТОВ "Полонський спецкар`єр" загальною вартістю 809 872, 77 грн., а саме:

- рухоме майно, вартістю 740 634, 74 грн.: принтер-сканер-копир НР Laser Jet M 1536 dnt, 2012, вартістю 537, 06 грн.; вага автомобільна тензометрична ВАТ-60, 2001, вартістю 63 173, 32 грн.; вишка освітлення, 1990, вартістю 120 грн.; залізнична колія (1435,58 м), 1979, вартістю 348 570, 77 грн.; кабельна лінія (40м), 1990, вартістю 120 грн.; підпірна стінка, 1985, вартістю 120 грн.; повітряна лінія електропередач (950м), 1985, вартістю 120 грн.; рампа залізнична, 1980, вартістю 19 988, 32 грн.; БФП НР Laser Jet M 1522 n,2008, вартістю 120 грн.; верстат заточний 1М63С101, 1991, вартістю 96 грн.; верстат комбінований токарно гвинторізний ТД-951К625, 2011, вартістю 2 244 грн.; верстат наждачний 3к-634, 1977, вартістю 276 грн.; вузол прогрохотки, 2004, вартістю 1 296 грн.; вузол розсіву, 2012, вартістю 5 040 грн.; грохіт ТИЛ-43, 2007, вартістю 480 грн.; грохот №2 ГИЛ-43,1990, вартістю 264 грн.; електротельфер 3,2т: Н-6м Росія, 2008, вартістю 564 грн.; железоотделитель ЖНЄм 0.8х10, 2007, вартістю 3 132 грн.; живильник ТК-16А, 1985, вартістю 3 996 грн.; зварювальний апарат 400А ТДМ, 2007, вартістю 396 грн.; конвеєр ланковий, 1990, вартістю 144 грн.; конвеєр №10ТК-60, 1990, вартістю 240 грн.; конвеєр №7, 2007, вартістю 312 грн.; конвеєр №7 ТК-800, 1990, вартістю 324 грн.; конвеєр №8 ТК-600,1990, вартістю 276 грн.; конвеєр №9 ТК-600,1992, вартістю 276 грн.; монітор 19 "SAMSUNG TFT 940 N", 2008, вартістю 120 грн.; монітор 19 "SAMSUNG TFT 943 N silver (клав.миш, ДБЖ, філ.), 2008, вартістю 120 грн.; монітор SAMSUNG Sync Master 551s, 2008, вартістю 120 грн.; насос СД 450-56б,2010, вартістю 2 160 грн.; перфоратор ПП-50,2012, вартістю 336 грн.; принтер SAMSUNG ML-1250, 2003, вартістю 24 грн.; пульт управління (ПДСУ-200),1990, вартістю 240 грн.; системний блок AMD Athlon TM 64X2 Dual Core Processor 4800 + 2.5 ГГц, 2008, вартістю 120 грн.; системний блок AMD Athlon TM 64X2 Dual Core Processor 4800 + 2.5 ГГц, 2008, вартістю 120 грн.; системний блок Intel R Celeron R CPU 3.06 ГГц, 2000, вартістю 120 грн.; стрічковий конвейєр, 2002, вартістю 84,00 грн.; стрічковий конвейєр, 2002, вартістю 84 грн.; трансформатор 250/10 силовий, 2004, вартістю 204 грн.; трансформатор силовий, 1991, вартістю 204 грн.; трансформаторна підстанція КТП-160,1989, вартістю 228 грн.; трансформаторна підстанція КТП-250, 2004, вартістю 60 грн.; трансформаторна підстанція КТП-400, 1981, вартістю 384 грн.; трансформаторна підстанція КТП-630, 1990, вартістю 876 грн.; траснспортер лент., 2000, вартістю 204 грн.; УАКИ-380,2004, вартістю 12 грн.; шкаф КТП 630-10, 1990, вартістю 12 грн.; автокунг 2007, вартістю 1740 грн.; бочка-склад V=60 мз, 1986, вартістю 156 грн.; кабіна оператора АБЗ, 2002, вартістю 240 грн.; монітор, 2000, вартістю 70 грн.; резервуар V=20мз, 1985, вартістю 48 грн.; резервуар V=20мз, 1985, вартістю 120 грн.; вагончик (60*27м), 1987, вартістю 64,07 грн.; вагончик (60*30м), 1987, вартістю 60 грн.;вагончик ин 9-767, 1990, вартістю 1 329,79 грн.; вагончик - лазня, 1987, вартістю 60 грн.; домік контейнерний, 1987, вартістю 3 201 грн.; автомобіль КрАЗ-256, 1992, вартістю 15 220 грн.; автомобіль КрАЗ-256, 1991, вартістю 11 880 грн.; автомобіль КрАЗ-256, 1991, вартістю 12 320 грн.; навантажувач L-34, 1986, вартістю 38 300 грн.; навантажувач L-34,1991, вартістю 49 430 грн.; бульдозер ДЗ-170, 1985, вартістю 240 грн.; бульдозер ДЗ-27С,1986, вартістю 23 430 грн.; станок буровий СБУ-100, 1992, вартістю 1 404 грн.; компресор ВВП-10/10, 2013, вартістю 5 460 грн.; поливальна машина МАЗ 500, 1980, 804 грн.; автомобіль DAEWOO Nubira, 1998, вартістю 12 680 грн.; автомобіль ГАЗ-53,1991, вартістю 18 860 грн.; живильник ТК-15А, 1990, вартістю 240 грн.; дробарка DSJ-800-1000,1998, вартістю 8 904 грн.; конвеєр №1, 1990, вартістю 372 грн.; грохот №1,1990, вартістю 192 грн.; конвеєр №2, 1990, вартістю 264 грн.; конвеєр №3, 1990, вартістю 444 грн.; конвеєр №4, 1990, вартістю 288 грн.; конвеєр №5, 1990, вартістю 288 грн.; дробарка СМД-741, 1990, вартістю 1 404 грн.; конвеєр №6,1990, вартістю 1404 грн.; дробарка ТС-51, 2007, вартістю 67 200 грн.; конвеєр №7, 1990, вартістю 276 грн.; грохот №2, 1990, вартістю 3 924 грн.; електродвигун, 2004, вартістю 180 грн.; конвеєр №8,9,10,11, 1990-1992, вартістю 80,40 грн.; нерухоме майно, вартістю 69 238,03 грн.: комплекс (нежитлові будівлі та споруди) за адресою: АДРЕСА_1, а саме операторна (літ. А1), площею 64,9 кв.м.; дапо (літ.Б), площею 110,7 кв.м.; гараж (літ В), площею 189,5 кв.м., нежитлова будівля, загальною площею 61,6 кв.м.; стягнено з ТОВ "Полонський спецкар`єр" на користь ПАТ "Південьзахідшляхбуд" 3 524 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору; ухвалено видати накази; вирішено, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 12.09.2018 року у справі №902/1722/14 з розгляду позовної заяви ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до ТОВ "Полонський спецкар`єр" продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання зазначеної ухвали суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (том 67, а.с. 83-94).

16.1. Місцевим судом встановлено, що ПАТ "Південьзахідшляхбуд" в особі ліквідатора боржника Василика В.В., з метою захисту своїх майнових прав заявило у справу №902/1722/14 про банкрутство дану вимогу, мотивуючи тим, що під час виконання обов`язків ліквідатора ПАТ "Південьзахідшляхбуд" Василик В.В., якого було призначено ухвалою суду тільки 27.03.2018, виявив відчуження майнового комплексу боржника в статутний капітал третьої особи (ТОВ "Полонський спецкар`єр") майновим внеском, а також про те, що після цього корпоративна частка боржника була відчужена фізичній особі за цінами, нижче ринкових та нижче вартості такого майнового внеску, визначеної учасниками при формуванні статутного капіталу. За твердженням ліквідатора боржника Василика В.В., такі дії значно погіршили майновий стан боржника в межах одного року до порушення справи про банкрутство та унеможливили задоволення вимог конкурсних кредиторів у справі про банкрутство, що є підставою для застосування приписів статті 20 Закону про банкрутство, визнання недійсним укладеного боржником договору купівлі-продажу корпоративної частки 09.04.2014 та спростування майнових дій боржника щодо передачі майнового комплексу боржника до статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар`єр" шляхом повернення такого майна боржнику до ліквідаційної маси.

16.2. Оглянувши реєстраційну справу ТОВ "Полонський спецкар`єр" та витяги з ЄДРЮОФОПГФ місцевий суд встановив, що 04.03.2014 було зареєстровано новостворену юридичну особу - ТОВ "Полонський спецкар`єр" (код ЄДРПОУ 39121538) з єдиним засновником ОСОБА_2 та статутним капіталом товариства у грошовій формі - 500 грн.; 07.04.2014 проведено державну реєстрацію з включення до складу учасників (засновників) ТОВ "Полонський спецкар`єр" позивача - ПАТ "Південьзахідшляхбуд" з майновим внеском до статутного капіталу в розмірі 809 872, 77 грн., який складає 99/9383% та статутним капіталом в цілому 810 372, 77 грн. (том 66, а.с. 40-49). При цьому, матеріали реєстраційної справи містять протокол №3 Загальних зборів учасників ТОВ "Полонський спецкар`єр" від 03.04.2014, за участю генерального директора позивача ОСОБА_3 , на яких одноголосно прийнято рішення про включення ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до складу учасників ТОВ "Полонський спецкар"єр" та рішення Наглядової ради ПАТ "Південьшляхбуд" від 01.04.2014 про передачу майнового комплексу в статутний капітал новоствореної особи з вартістю вкладу 809 872, 77 грн., що також підтверджується актами приймання-передачі рухомого та нерухомого майна від 02.04.2014 та 03.04.2014.

16.3. Місцевим судом встановлено, що 09.04.2014 згідно з нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Полонський спецкар`єр", позивач продав ОСОБА_1 належну йому частку 99,9383% статутного капіталу Товариства, загальною номінальною вартістю 809 872, 77 грн., з яких 740 634, 74 грн. вартість рухомого майна, відповідно до передбаченого договором переліку, та 69 238, 03 грн. - вартість нерухомого майна, відповідно до передбаченого в договорі переліку, які було внесено ним майновим внеском до статутного капіталу відповідача 07.04.2014 (пункт 1.1 Договору) (том 66, а.с. 146-149). Суд встановив, що такі дії боржника обґрунтовуються доказами з реєстраційної справи відповідача: прийняттям рішення Наглядової ради ПАТ "Південьзахідшляхбуд" про надання згоди генеральному директору товариства ОСОБА_3 на продаж частки 99,9383%, що складає 809 872, 77 грн., ОСОБА_1 за ціною 250 000 грн. шляхом укладання договору купівлі-продажу. А Протоколом №4 Загальних зборів учасників ТОВ "Полонський спецкар`єр" 09.04.2014 вбачається, що засновниками погоджено питання продажу ОСОБА_1 вказаної вище частки за ціною 250 000грн., прийнято рішення про виключення ПАТ "Південьзахідшляхбуд" зі складу засновників та включення ОСОБА_1 .

16.4. Судом встановлено, що 10.04.2014 проведено державну реєстрацію з виключення ПАТ "Південьзахідшляхбуд" зі складу учасників (засновників) ТОВ "Полонський спецкар`єр" та зареєстровано учасником товариства ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 99,9383%, вартістю 809 872, 77 грн. (том 66, а.с. 50-54).

16.5. Суд встановив, що на час розгляду спору власником спірної частки у статутному капіталі відповідача є ОСОБА_2 , який придбав її за договором купівлі-продажу в ОСОБА_1 , про що внесено відповідні зміни до ЄДРЮОФОПГФ 11.07.2018 (том 66, а.с. 62-67). ОСОБА_2 є єдиним засновником ТОВ "Полонський спецкар`єр" станом на 09.08.2018 із внеском до статутного капіталу - 810 372, 77 грн. (том 66, а.с.62-67).

16.6. Місцевим судом проаналізовано дії (рішення наглядової ради) ПАТ "Південьзахідшляхбуд" з прийняття рішень про відчуження свого майна шляхом внесення його майновим комплексом до статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар`єр" з прийняттям відповідних рішень наглядової ради боржника щодо оцінки своєї частки на суму 809 872, 77 грн. та дії ПАТ "Південьзахідшляхбуд" з продажу належної йому корпоративної частки 99,9838% в статутному капіталі відповідача громадянину ОСОБА_1 та зазначено, що усі ці письмові докази містять у своєму змісті повний перелік рухомого та нерухомого майна, яке позивач передав як частку до статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар`єр", з чіткими ідентифікаційними ознаками рухомого та нерухомого майна, прийнято до уваги, що первісне відчуження спірного майна до статутного капіталу третьої особи з визначенням засновниками вартості майнового внеску на суму 809 872, 77 грн. мало місце 07.04.2014, а продаж сформованої у такий спосіб корпоративної частки був 09.04.2014, через 2 дні, за ціною 250 000 грн., що очевидно підтверджує заниження вартості корпоративної частки ПАТ "Південьзахідшляхбуд" під час її продажу ОСОБА_1 та недобросовісні дії боржника з наміром відчужити майно боржника у "підозрілий період" в розумінні законодавства про банкрутство, вивівши його таким чином з ліквідаційної маси на випадок банкрутства боржника.

16.7. Судом встановлено, що порушення у справі про банкрутство мало місце на підставі ухвали суду 01.07.2015, прийнятої за наслідком нового розгляду заяви ініціюючого кредитора 08.04.2014, яка була прийнята до розгляду ухвалою господарського суду 10.12.2014, після скасування ВГСУ 28.05.2015 постанови Рівненського апеляційного господарського суду 24.02.2015 та ухвали Господарського суду Вінницької області від 29.12.2014 внаслідок допущення судом першої інстанції процесуального порушення - неналежного повідомлення боржника про дату та час судового засідання, що унеможливило його участь у справі про банкрутство та неповного дослідження безспірності вимог кредитора обома судами.

З огляду на те, що заява ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство була прийнята до розгляду ухвалою місцевого суду 10.12.2014 і такий розгляд був безперервним до моменту порушення справи про банкрутство 01.07.2015, суд дійшов висновку що період з 29.12.2013 по 29.12.2014 для ПАТ "Південьзахідбуд" був "підозрілим", "токсичним" та враховуючи дату укладення оспорюваного правочину 09.04.2014 дійшов висновку, що він був укладений в період, який у теорії конкурсного права йменується "підозрілий". Тому суд зазначив, що укладення в цей період правочинів з відчуження майна боржника за цінами, нижчими від ринкових, за умови, що в момент вчинення такого правочину майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, є підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину, укладеного боржником відповідно до статті 20 Закону про банкрутство.

16.8. Також, судом прийнято до уваги цивільно-правові підстави для визнання недійсним цього правочину, оскільки до складу майна боржника, яке відчужено у майновому комплексі, було включене обтяжене заставою рухоме майна, про що була відповідна інформація в державному реєстрі застав, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк", заставна вартість рухомого майна перевищувала 3 млн. грн., згоди на відчуження майна в цілому та у такий спосіб не давав, а також банк не повідомлявся позивачем про намір відчуження майна, що є порушенням частини 2 статті 586 ЦК України та статті 17 Закону України "Про заставу" та цивільно-правовою підставою для визнання його недійсним.

16.9. Прийнявши до уваги укладення оспорюваного договору 09.04.2014 у підозрілий період, відчуження майна за ціною, нижчою від ринкової (визначеної позивачем за 5 днів до моменту відчуження фізичній особі при внесенні майнового комплексу до статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар`єр"), включення до складу майна предметів застави, щодо яких не було погодження заставодержателя на їх відчуження, місцевий суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі 09.04.2014.

16.10. Місцевий суд критично віднісся до заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності, відмовив у її задоволенні та зазначив, що трирічний строк позовної давності сплинув 07.04.2017 щодо майнових дій із внесення спірного майна до статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар`єр" та 09.04.2017 щодо оспорювання договору купівлі-продажу корпоративної частки 09.04.2014, тоді як позивач звернувся з позовом до суду 07.09.2018. Місцевий суд прийняв до уваги, що оскільки ліквідатор Василик В.В. був призначений 27.03.2018 і дізнався про наявність підстав укладення оспорюваного договору з метою виведення майна боржника з ліквідаційної маси безпосередньо під час здійснення повноважень ліквідатора вживаючи заходи, спрямовані на пошук майна банкрута, тому трирічний строк позовної давності щодо таких вимог ліквідатора не сплинув.

16.11. З огляду на таке, місцевий суд дійшов висновку що зобов`язання відповідача повернути боржнику відчужений у статутний капітал відповідача майновий комплекс, як внесок до статутного капіталу, є належним способом спростування вчинених протиправно майнових дій з виведення майна боржника на третіх осіб, які мають бути спростовані разом з визнанням недійсним договору 09.04.2014 щодо продажу боржником ОСОБА_1 корпоративної частки в статутному капіталі відповідача розміром 99,9838%.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

17. ТОВ "Полонський спецкар`єр" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Південьзахідшляхбуд" у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Полонський спецкар`єр" про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника. Скаржник зазначив про пропуск ліквідатором боржника строку позовної давності щодо вимог про визнання недійсними правочинів (договорів боржника) як таких, що укладені 04 та 09 квітня 2014 року, а перебіг строку має обчислюватися для юридичної особи з моменту укладення таких правочинів та з врахуванням звернення позивача з даним позовом 10.09.2018. Також, скаржник заперечував правильність застосування щодо спірних вимог статті 20 Закону про банкрутство, оскільки до моменту фактичного порушення провадження у даній справі (01.07.2015) минуло більше одного року, а тому особливості визнання правочинів недійсними за статтею 20 Закону про банкрутство не можуть застосовуватися до спірних правовідносин. Відповідач наполягав на тому, що місцевим судом не встановлено тих обставин, що внесення майна до статутного капіталу відповідача та подальший продаж корпоративної частки боржника мали наслідком неможливість повного або часткового задоволення вимог кредиторів боржника перед іншими кредиторами, що є умовою визнання такого правочину недійсним згідно з абзацом 5 частини 1 статті 20 Закону про банкрутство.

18. 02.04.2019 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Полонський спецкар`єр" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019 залишено без змін.

18.1. Апеляційний суд в цілому погодився з правильністю оцінки та повнотою встановлення обставин справи місцевим судом при розгляді майнових вимог ПАТ "Південьзахідшляхбуд" про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника та його висновками про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору 09.04.2014 та майнових дій з відчуження майнового комплексу боржника до статутного капіталу відповідача, як з огляду на застосування цивільно-правових підстав (заборону відчуження предметів застави без згоди банку-заставодержателя), так з огляду на наявність спеціальних підстав за статтею 20 Закону про банкрутство, прийнявши до уваги також межі перегляду справи апеляційним судом, згідно з доводами апеляційної скарги.

18.2. Апеляційний суд відмовився прийняти до уваги додаткові докази, надані до відзивів позивача та третьої особи про обтяження рухомого та нерухомого майна боржника-позивача арештом (постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції Слободяна О.В. від 07.03.2014 про накладення арешту на все майно ПАТ "Південьзахідшляхбуд" з посиланням на те, що сторонами порушено вимоги частини 3 статті 269 ГПК України щодо подання доказів до суду першої інстанції та не встановив поважних причин неподання таких доказів суду першої інстанції, оскільки сторони (ПАТ "Південьзахідшляхбуд" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") взагалі не обґрунтували підстав для прийняття додаткових доказів в апеляційному суді.

18.3. Апеляційний суд погодився з обґрунтованістю висновків місцевого суду про можливість застосування до спірних договорів та майнових дій положень статті 20 Закону про банкрутство, як таких, що вчинені у "підозрілий період" в розумінні законодавства про банкрутство, оскільки справа була прийнята до провадження ухвалою суду 10.12.2014, вперше провадження у справі було порушено 29.12.2014, однак, за наслідком перегляду цього рішення в судах апеляційної та касаційної інстанцій ухвала 10.12.2014 була скасована постановою ВГСУ 28.05.2015 з переданням заяви ініціюючого кредитора до місцевого суду для подальшого розгляду, та фактичним порушенням провадження у справі №902/1722/14 ухвалою суду 01.07.2015.

18.4. Апеляційний суд погодився з достатністю доказів, прийнятих до уваги місцевим судом про те, що виведення майнового комплексу до статутного капіталу відповідача з подальшим продажем корпоративної частки третій особі ОСОБА_1 за заниженою вартістю майнового комплексу 250 000 грн., в порівнянні з вартістю майнового комплексу 809 872, 77 грн., яка була встановлена самим відповідачем за 5 днів до її продажу, при формуванні внеску до статутного капіталу відповідача, та за відсутності будь-яких доказів оплати за набуте майнове право, очевидно свідчить про продаж майнового активу боржника (корпоративних прав) за заниженою ціною, не підтверджує розрахунку, а відтак, висновки місцевого суду про безоплатне виведення майна боржника в "підозрілий період" згідно з частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство є правильними. Такі дії свідчать про намір органу управління боржника вивести майно у найкоротші терміни на третіх осіб з метою не включення його до ліквідаційної маси на випадок порушення справи про банкрутство.

18.5. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про доведення та оцінку обставин відчуження у статутний капітал боржника частини рухомого майна, яке є предметами застави ПАТ "Державний експортно-імпортний банк", як таких, що порушують вимоги Закону України "Про іпотеку" та є цивільно-правовою підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину згідно з частиною 2 статті 586 ЦК України та статті 17 Закону України "Про заставу", оскільки майно відчужувалось в статутний капітал без погодження та відома заставного кредитора єдиним майновим комплексом.

18.6. Перевіривши доводи скаржника про неправильне застосування положень про позовну давність при розгляді місцевим судом заяви боржника про позовну давність, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що перебіг позовної давності в даному випадку слід обчислювати з моменту призначення ліквідатора боржника Василика В.В., який набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту його призначення ліквідатором ухвалою суду 27.03.2018, і тільки з цього часу, як специфічний учасник ліквідаційної процедури, він міг дізнатися про укладення правочину та вчинення органами управління боржника недобросовісних майнових дій з виведення майна в статутний капітал іншої юридичної особи, щодо ускладнило задоволення вимог кредиторів у конкурсному процесі, що за висновками апеляційного суду, не підтверджує пропуску ліквідатором строку позовної давності, а тому відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (відповідача у справі)

19. Скаржник аргументував, що судами неправильно застосовано статтю 20 Закону про банкрутство, якою передбачено право суду застосувати спеціальні підстави для визнання боржника банкрутом тільки в межах одного року до моменту порушення провадження у справі, а оскільки з моменту вчинення оспорюваних майнових дій (03.04.2014) з внесення майнового комплексу боржника до статутного капіталу відповідача та з моменту продажу частки боржника (09.04.2014) минуло більше року (справа порушена 01.07.2015), то відсутні правові підстави для застосування спеціальних положень про визнання їх недійсними та спростування з витребуванням майна.

20. Скаржник зауважив, що позивачем не надано належних доказів того, що внесене до статутного капіталу відповідача майно мало занижену ринкову вартість, оскільки оцінка майна не проводилася, а за сукупністю поданих доказів у судів не було підстав для висновку про те, що вартість переданого майна є заниженою в порівнянні з ринковою, оскільки надані банком докази не ідентифікували заставне майно як таке, що передане в статутний капітал.

21. Скаржник стверджував, що судами неправильно застосовано статтю 257 ЦК України про позовну давність, оскільки позивач є юридичною особою, для якої перебіг позовної давності щодо визнання недійсним правочину починається з моменту вчинення такого правочину і жодних винятків для арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство не може бути, про що зазначено у правовій позиції ВСУ згідно з постановою 13.01.2016 у справі №922/5094/14.

22. Скаржник обґрунтовував порушення місцевим судом принципів диспозитивності господарського судочинства згідно із статтею 14 ГПК України та статтею 237 ГПК України про обмеження суду щодо виходу за межі позовних вимог, зазначаючи про те, що позовна вимога була викладена у заяві нечітко :"Визнати недійсними правочини (договори) та спростувати майнові дії боржника щодо передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр". Жодних заяв про інше формулювання предмета позову позивач не подавав, а суд в порушення статті 14 ГПК України самостійно визначив предмет спору та спосіб захисту порушеного права, вийшовши за межі позовних вимог.

Доводи інших учасників справи

23. ПАТ "Південьзахідшляхбуд" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Полонський спецкар`єр" зазначило про правильне застосування судами приписів статті 20 Закону про банкрутство та статей 257, 261 ЦК України з підстав, зазначених у висновках судів, а також з огляду на особливий правовий статус ліквідатора боржника у справі про банкрутство. Також, позивач заперечував щодо того, що судом самостійно було обрано спосіб захисту порушеного права шляхом повернення спірного майнового комплексу боржника (згідно з переліком відчуженого в статутний капітал майна) до ліквідаційної маси, оскільки законодавцем (частина 2 статті 20 Закону про банкрутство) визначено саме такий спосіб захисту порушеного права боржника.

24. ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у відзиві на касаційну скаргу відповідача та його представник в судовому засіданні наполягав на існуванні цивільно-правових підстав для визнання недійсним договору та спростування майнових дій боржника, зазначаючи про те, що саме належне йому, як заставодержателю, рухоме майно було без його відома та згоди незаконно передано в статутний капітал відповідача, в той час як орган управління та попередній ліквідатор визнавали його заставним кредитором та підтверджували наявність заставного майна у боржника, що унеможливило встановлення фактичного відчуження предметів застави в статутний капітал відповідача.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

25. Цивільний кодекс України

Стаття 179 - річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Частина 1 статті 181 - до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частина 1 статті 190 - майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Частини 1, 2 статті 191 - підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 257 - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частина 1 статті 261 - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 4 статті 267 - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

26. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 66 - майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Частина 2 статті 66 - джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Частина 3 статті 80 - товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Стаття 85 - господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

27. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011

Частина 4 статті 10 - суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

Частина 1 статті 20 - правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Частина 2 статті 41 - ліквідатор з дня свого призначення вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

28. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 14 - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частини 1, 5 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частина 2 статті 237 - при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

29. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів відповідача про порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 41 Закону про банкрутство та статей 14, 237 ГПК України при прийнятті оскаржуваних в касаційному порядку постанови та ухвали.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

30. За змістом пункту 8 частини 1 статті 20 та частини 9 статті 30 ГПК України, спори з майновими вимогами до боржника, в тому числі вимога ліквідатора про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Отже, майнові спори є окремою процедурою у справі про банкрутство та розглядаються в її межах за правилами позовного провадження, передбаченого ГПК України.

31. Судами встановлено обставини виникнення майнового спору в межах справи №902/1722/14 про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд" щодо спростування майнових дій боржника з передання до статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар`єр" нерухомого майна (майнового комплексу), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 які відбулися 03-07.04.2014 та відчуження належної частки ПАТ "Південьзахідшляхбуд" у статутному капіталі розміром 99,9383%, вартістю 809 872, 77 грн. за ціною 250 000 грн. ОСОБА_1 з подальшим перепродажем іншому співзасновнику (ОСОБА_2 ) та щодо повернення виведеного у такий спосіб майна до ліквідаційної маси боржника.

32. Колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю висновків судів про вчинення спірних майнових дій в межах строку, визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, з огляду на таке:

Передбачений частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство річний строк, яким надається право арбітражному керуючому або конкурсному кредитору звернутися до суду про визнання недійсним правочину чи спростування майнових дій боржника, не є пересічним, оскільки про це прямо не зазначено диспозицією зазначеної норми. Відтак, зазначений строк є процесуальним терміном, протягом якого певні учасники провадження можуть захистити свої майнові права у спосіб визнання недійсними правочинів чи спростування майнових дій боржника з покладенням на нього обов`язку повернути незаконно виведені активи (майно) до ліквідаційної маси боржника, а в разі неможливості повернення майна в натурі, відшкодувати його вартість у грошових одиницях, за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Формулюючи диспозицію частини 1 статті 20 Закону про банкрутство, законодавець мав мету визначити певний "розумний період" для оспорювання за спеціальними підставами угод та майнових дій, вчинених боржником до моменту відкриття процедури банкрутства. У такий період боржник може усвідомлювати загрозу порушення щодо нього справи про банкрутство його кредиторами та вчинити недобросовісні дії з відчуження своїх активів. При цьому, законодавець враховував, що справа про банкрутство відповідно до частини 2 статті 12 Закону про банкрутство має бути порушена максимально у 30-денний строк з моменту прийняття заяви ініціюючого кредитора до провадження. Отже, визначаючи річний строк до порушення справи про банкрутство для застосування спеціальних правових підстав для визнання недійсними правочинів боржника, законодавець мав мету, що це буде період в 11 місяців до моменту прийняття судом ухвали суду про прийняття заяви ініціюючого кредитора до розгляду та призначення підготовчого засідання. Зазначена мета законодавця повинна втілюватися в юридичній практиці.

За загальним правилом, оскарження судових рішень (ухвал), прийнятих у справах до набрання ними законної сили, зупиняє провадження у справі до набрання таким рішенням (ухвалою) законної сили (пункт 5 частини 1 статті 227, пункт 4 частини 1 статті 229 ГПК України).

Отже, період оскарження ухвали місцевого суду про порушення справи про банкрутство (відкриття провадження) до апеляційного (касаційного) суду, якщо за наслідком такого перегляду провадження у справі все таки порушується, не повинен включатися до перебігу процесуального строку, визначеного законодавцем для вчинення таких процесуальних дій арбітражним керуючим чи конкурсними кредиторами, як визнання недійсними правочинів чи спростування майнових дій боржника за статтею 20 Закону про банкрутство, інакше мета законодавця не буде досягнута, внаслідок вчинення недобросовісних дій іншими учасниками справи про банкрутство, зацікавленими у затягуванні порушення справи про банкрутство та виведенні з-під загрози оспорювання окремих сумнівних правочинів (майнових дій) боржника.

Як встановлено судами та підтверджується Постановою ВГСУ 28.05.2015 в даній справі, отриманою судом з Єдиного державного реєстру судових рішень, заява про порушення справи про банкрутство була прийнята до судового розгляду ухвалою суду 10.12.2014 з присвоєнням справі №902/1722/14 та перебувала на розгляді в судах різних інстанцій упродовж тривалого періоду часу, а прийняті ухвала 29.12.2014 про порушення справи про банкрутство та постанова апеляційного суду 24.02.2015 були скасовані на новий розгляд із встановленням процесуальних порушень, допущених судами. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.01.2015 зупинялось провадження у справі №902/1722/14 до розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 29.12.2014 про порушення справи про банкрутство та повернення матеріалів справи до Господарського суду Вінницької області. За наслідком нового розгляду ухвалою суду 01.07.2015 було порушено провадження у даній справі про банкрутство.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами скаржника про те, що скасовані судові рішення не мають жодних наслідків окрім тих, які пов`язані з їх скасуванням. Однак, тривалість процедури оскарження таких судових рішень зупиняє перебіг процесуальних строків для вчинення окремих дій в процедурі банкрутства та не може включатися до річного строку згідно з частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство. З огляду на таке, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що в спірному випадку позовна вимога ліквідатора про визнання недійсними правочинів та майнових дій заявлена з дотриманням річного строку, передбаченого даною спеціальною нормою, оскільки оспорюються правочини та майнові дії, вчинені за 8 місяців до прийняття заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство ухвалою суду 10.12.2014 й учасники провадження, наділені таким правом, не можуть нести негативних наслідків скасування судового рішення про порушення справи про банкрутство, внаслідок допущених судами порушень процесуального права.

З огляду на викладене, доводи скаржника згідно з пунктом 19 мотивувальної частини постанови касаційним судом відхиляються.

33. Колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими доводи скаржника згідно з пунктом 20 мотивувальної частини постанови, як такі, що спрямовані на переоцінку доказів у справі на предмет їх "належності", що виходить за межі повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України. Такі доводи можуть бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції.

34. Колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами скаржника згідно з пунктом 21 мотивувальної частини постанови про неправильне застосування судами статей 257, 261 ЦК України про позовну давність, оскільки позивач є юридичною особою, для якої перебіг позовної давності щодо визнання недійсним правочину починається з моменту вчинення такого правочину і жодних винятків для арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство законодавцем не зроблено, про що зазначено у правовій позиції ВСУ згідно з постановою 13.01.2016 у справі №922/5094/14, яка застосовується судами, постанові Палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09 та є сталою практикою Верховного Суду (постанови 24.04.2018 у справі №Б3/081-12/24, у справі №904/8293/17 від 10.07.2018, у справі №111/14б-03/3-06/11 від 07.11.2018).

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що за наявності підстав суд може захистити порушене право згідно з частиною 5 статті 267 ЦК України, якщо визнає поважними причини пропуску строку позовної давності у зв`язку з неналежним виконанням повноважень попереднім ліквідатором боржника та призначенням нового ліквідатора. Однак, заява сторони про застосування позовної давності має бути розглянута з відповідним обґрунтуванням підстав її задоволення, що в даному випадку потребує дослідження обставин справи та оцінки доказів у справі.

Оскільки судами допущено неправильне застосування норм цивільного законодавства про позовну давність, яке неможливо виправити в суді касаційної інстанції, так як воно вимагає дослідження обставин поважності пропуску строку позовної давності, що є компетенцією судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає правильним скасувати прийняті у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до місцевого суду.

35. Також, колегія суддів касаційного суду частково погоджується з доводами скаржника про порушення принципу диспозитивності в даному випадку, оскільки позивач після витребування матеріалів реєстраційної справи місцевим судом міг та повинен був самостійно визначити предмет спору шляхом подання відповідної письмової заяви, як щодо визнання недійсним договору 09.04.2014, так щодо конкретних майнових дій, оформлених конкретними рішеннями органів управління боржника та відповідача, які мали наслідком виведення майна боржника з його власності у статутний капітал відповідача та подальших відчужень частки корпоративної власності боржника, із залученням усіх осіб, які можуть бути зацікавлені у справі ( ОСОБА_2 , як власника спірної корпоративної частки), що відповідатиме вимогам статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вирішення спору про майно (корпоративну частку) в судовому процесі за участі його власника.

36. Конвенція в статті 1 Першого Протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття "майно" (possessions) набагато ширше й в контексті статті 1 Першого протоколу під "майном" розуміє не тільки "наявне майно" (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи(assets)).

Крім рухомого й нерухомого майна, під захист статті 1 Першого протоколу підпадають, корпоративні права, зокрема, акції (і не лише в частині їх вартості, а й у частині прав щодо контролю над підприємством, які вони надають власнику), патенти, ліцензії, професійна клієнтура ("добре ім`я"), матеріальна компенсація, присуджена судовим рішенням, право на пенсію тощо (див. справу "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), №31107/96, §54, ЄСПЛ 1999-II; "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), №33202/96, §100, ЄСПЛ 2000; та "Броньовский проти Польщі" (Broniowski v. Poland), №31443/96, §129, ЄСПЛ 2004-V, "Гратзінгер та Гратзінгерова проти Чеської Республіки" (Gratzinger and Gratzingerova v. Czech Republic (dec.) [GC]), №39794/98, §69, ЄСПЛ 2002-VII, Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium) (1), заява №17849/91, рішення від 28.10.1995, ухвала щодо прийнятності заяви №10741/84 S. v. the United Kingdom від 13.12.1984).

Керуючись принципами щодо права на мирне володіння майном відповідно до статті 1 Протоколу 1 та статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які розглядають корпоративні майнові права як складову частину права власності та гарантують кожному право на участь в суді, який вирішує спір про його майнові права, колегія суддів касаційного суду зазначає про необхідність залучення до участі у справі відповідачем особи, яка є єдиним власником корпоративного капіталу відповідача, оскільки вимоги до відповідача про повернення майна боржника майновим комплексом до ліквідаційної маси боржника очевидно зачіпають інтереси власника майна відповідача та повинні розглядатися з дотриманням принципів, передбачених статтею 1 Протоколу Першого зазначеної Конвенції.

37. Касаційний суд зазначає про процесуальне порушення місцевого суду щодо не здійснення копіювання матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Полонський гранкар`єр", отриманої на запит суду від компетентного органу державної реєстрації, окремі документи якої аналізувалися та оцінювалися місцевим судом при прийнятті оскаржуваної ухвали, однак, суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості перевірити ці докази оскільки їх копії були відсутні в матеріалах справи, що порушує вимоги статей 86, 269 ГПК України.

38. Касаційний суд звертає увагу про те, що вимоги позивача про визнання недійсними правочинів та спростування майнових дій боржника заявлено як з цивільно-правових підстав, так за спеціальними підставами Закону про банкрутство у межах провадження про банкрутство, що не заборонено чинним законодавством.

Відтак, судам необхідно, здійснюючи оцінку доказів за їх сукупністю, відповідно до частини 3 статті 86 ГПК України, проаналізувати й ті докази, які є в матеріалах справи про банкрутство (щодо загального розміру кредиторських вимог згідно з реєстром, щодо встановлення можливих арештів (обтяжень) майна боржника у виконавчому провадженні за заявою ініціюючого кредитора, перевірити чи закриті та передані ліквідатору виконавчі провадження на стадії ліквідаційної процедури та чи підтверджується матеріалами виконавчого провадження, зокрема, порушеного за заявою ініціюючого кредитора, факти недостатності майна боржника станом на квітень 2014 року для задоволення вимог кредиторів, що вимагається згідно з абзацом 4 частини 1 статті 20 Закону про банкрутство при оспорюванні правочинів та майнових дій боржника станом на квітень 2014 року).

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39 . Відповідно до пункту 2 статті 308 ГПК України касаційний суд має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. З огляду на встановлення касаційним судом неправильного застосування норм матеріального права (положень про позовну давність) та процесуальні порушення, про що зазначено у пунктах 34-38 мотивувальної частини постанови, та необхідність їх усунення шляхом дослідження доказів, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає правильним скасувати ухвалу місцевого та постанову апеляційного судів, направивши справу на новий розгляд в іншому складі суду у зазначеній частині до Господарського суду Вінницької області.

В. Судові витрати

40. Питання про розподіл судових витрат касаційним судом не вирішується згідно із статтею 129 ГПК України, оскільки остаточного судового рішення по предмету спору у справі не прийнято, справа направлена на новий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019 у справі №902/1722/14 скасувати.

Справу №902/1722/14 в частині позовних вимог ПАТ "Південьзахідшляхбуд" в особі ліквідатора про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника передати на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області у зазначеній частині в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

В.Г. Пєсков