Постанова

від 19.04.2007 по справі 4/331

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/331

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "19" квітня 2007 р.                                                                   Справа № 4/331

За позовом             Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області  

до відповідача    Малого виробничо-комерційного підприємства “Путильський рембудсервіс”

про стягнення до державного бюджету коштів, використаних всупереч їх цільовому призначенню –54100,00 грн.

Суддя                                             О. Г.Проскурняк

Секретар судового засідання       О.С.Тинок

Представники:

Від позивача – Котельбан Н.Д.  

Від відповідача –Кашук А.М.  

СУТЬ СПОРУ: Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області звернулося з позовом до Малого виробничо-комерційного підприємства “Путильський рембудсервіс”  про стягнення до державного бюджету коштів, використаних всупереч їх цільовому призначенню у сумі  54100,00  грн.  

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що проведеною перевіркою контрольно-ревізійним відділом в Путильському районі КРУ щодо  використання коштів Державного бюджету, передбачених на фінансування розвитку комунального господарства у сільській місцевості Малим виробничо-комерційним підприємством “Путильський рембудсервіс” виявлено використання бюджетних коштів протягом 2001-2003 років всупереч їх цільовому призначенню на загальну суму 54100,00 гривень. Відповідно до “Програми розвитку комунального господарства у сільській місцевості” Облсількомунгоспом перераховано відповідачу в 2001 році суму 18100 грн., в 2002 році 13000 грн., в травні 2003 року перераховано по коду програмної класифікації видатків 2801300 “Розвиток комунального господарства у сільській місцевості” 41000 грн., з яких 18000,00 грн повернуто на особовий рахунок Облсількомунгоспу.  Можливі напрямки використання цих коштів визначені пункті 2.2. “Порядку використання коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування комунального господарства у сільській місцевості”, затвердженого спільним наказом Міністерства аграрної політики та Міністерства фінансів України від 16.04.2003 року №111/296, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2003 року за №351/7672. На думку позивача кошти у сумі 54000 грн. були використані відповідачем на цілі, які не передбачені означеним Порядком, а тому в порушення пункту 8 частини 1  статті 7 Бюджетного кодексу України використані всупереч їх цільовому призначенню, чим завдано державі збитки в сумі 54100,00 грн. Далі позивач стверджує, що відповідно до пункту 7 статті 10 Закону листами КРВ в Путильському районі від 25.03.2004 р., 03.06.2004 року № 24-28-21/83, № 24-28-21/171  були направлені відповідачу вимоги щодо усунення виявлених під час перевірки порушень та повернення коштів в сумі 54100,00 грн. до державного бюджету, однак кошти повернуті не були. Також, позивач вказує, що відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, початок перебігу строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення порушення. Про зазначене вище порушення, позивачу стало відомо при проведенні перевірки відповідача, результати яких оформлені актами від 25.03.2004 року № 24-28-32/82, від 27.05.2004 року № 24-28/21/161.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується та стверджує, що згідно вироку Путильського районного суду від 26 жовтня 2004 року, керівника підприємства притягнуто до кримінальної відповідальності за скоєння злочину передбаченого частиною 1 статті 210 КК України тобто за використання бюджетних коштів у сумі 23000,00 грн. всупереч цільовому призначенню. Відповідач посилається на те, що згідно постанови про притягнення як обвинуваченого від 29.07.2004 року, колишній керівник підприємства обвинувачувався у нецільовому використанні бюджетних коштів у сумі 54100 грн. Проте, у ході судового розгляду справи свого підтвердження пред'явлене обвинувачення не знайшло. Було встановлено, що колишнім керівником МВКП “Путильський рембудсервіс” витрачено не за цільовим призначенням тільки 23000 грн., а не 54100 грн. Іншу частину коштів у сумі 31100 грн. було витрачено іншим господарюючим суб'єктом –Чернівецьким  Облсількомунгоспом, з яких 7000 грн. спрямовано на розвиток комунального господарства у сільській місцевості, а 4000 грн. на сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів. У зв'язку із чим, постановою в.о. прокурора Путильського району Сорохана І.В. про зміну обвинувачення від 26.10.2004 року, підсудному було змінено обвинувачення, про що вбачається з вироку суду від 26 жовтня 2004 року. Окрім того відповідач вказує, що згідно частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Всупереч даній нормі, позивачем, подана позовна заява про стягнення коштів за період, що значно перевищує 3 роки.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

25 березня, 27 травня 2004 року контрольно-ревізійним відділом в Путильському районі проведено перевірку МВКП “Путильський рембудсервіс” щодо цільового використання коштів виділених з Державного бюджету України на виконання програми розвитку комунального господарства в сільській місцевості у 2001-2003 роках, про що складено акти № 24-28-34/82, 24-28-21/161.

За результатами перевірки, відповідно до акту № 24-28-34/82 від 25 березня 2004 року, встановлено нецільове використання відповідачем у 2003 році коштів з Державного бюджету України у сумі 23000,00 грн. всупереч “Порядку використання коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування реформування та розвитку комунального господарства у сільській місцевості” затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 16 квітня 2003 року N 111/296 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2003 р. за N 351/7672 ).

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Путильського районного суду Чернівецької області від 26 жовтня 2004 року по справі №1-76/2004 р. визнано винним Бойчука М.І. в скоєнні злочину передбаченого статтею 210 частини 1 ( порушення законодавства про бюджетну систему України) КК України.

Так, вироком суду встановлено, що “Бойчук М.І. протягом 2003 року являвся керівником МВКП “Путильський рембудсервіс” і, в наслідок цього, був наділений адміністративно-розпорядчими функціями, в тому числі по розпорядженню та використанню коштів на рахунках підприємства. Згідно повідомлення відділу статистики, МВКП “Путильський рембудсервіс” протягом 2003 року економічною  діяльністю   по   наданню   комунальних   послуг   населенню  не займався. Заготівля лісу на відведених лісоділянках в перелік основних видів робіт та послуг в сільському житлово-комунальному господарстві не входить. Згідно акту про результати перевірки КРУ в Чернівецькій області від 30.03.2004 року № 24-02-17а/999    вбачається, що для розвитку комунального господарства в сільській місцевості   МВКП   “Путильський рембудсервіс” отримало в травні 2003 року 23000 грн., що також відображено у відомостях про надходження коштів начальника відділу видатків районного відділу держказначейства. Відповідно до платіжних доручень: №10 від 10.06.2003 року на суму 6600 грн. згідно виставленого рахунку №010 від 2.06.2003 року; №11 від 11.10.2003 року на суму 1975,50 грн. згідно рахунку №4 від 3.06.2003 року; №13 від 20.06.2003 року на суму 1370 грн. згідно рахунку №5 від 20.06.2003 року; №14 від 05.08.2003 року на суму 9334,50 грн., згідно рахунку №19 від 05.08.2003 року; №32 від 25.07.2003 року на суму 3720 грн. згідно рахунку № 6 від 21.07.2003 року МВКП “Путильський рембудсервіс” перерахував суму в розмірі 23000,00 грн. на рахунок приватного підприємця Дутчак А.П. за придбання запасних частин до механічних транспортних засобів. Згідно з тим же актом перевірки КРУ, відповідальним за фінансово-господарську діяльність МВКП “Путильський рембудсервіс” був Бойчук Михайло Ілліч, що підсудний визнає і в судовому засіданні не заперечує. Порядок використання коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування розвитку комунального господарства у сільській місцевості, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства фінансів України від 16.04.2003 року № 111/296. З цих підстав, суд прийшов до висновку, що директором МВКП “Путильський рембудсервіс” в порушення вимог п.8 ст.7 Бюджетного кодексу України, та Порядку використання коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування розвитку комунального господарства у сільській місцевості, витрачено 23000 грн. бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню.”

За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем у 2003 році не за цільовим призначенням, всупереч “Порядку використання коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування реформування та розвитку комунального господарства у сільській місцевості” затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 16 квітня 2003 року N 111/296 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2003 р. за N 351/7672 ) використано отримані з Державного бюджету України кошти у сумі 23000,00 грн.

За результатами перевірки,  відповідно до акту № 24-28-21/161 від 27 травня 2004 року Контрольно-ревізійним відділом в Путильському районі встановлено, що Чернівецьким обсількомунгоспом протягом 2001-2002 р.р. було перераховано МВКП “Путильський рембудсервіс” коштів Державного бюджету на розвиток комунального господарства в сільській місцевості в сумі 31100,00 грн., в тому числі: у 2001 році по КЕКВ 1170 “Дослідження і розробки, державні програми” –14100,00 грн. та по КЕКВ 1310 “Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)” –4000,00 грн., у 2002 році по КЕКВ 1170 –6000,00 грн., по КЕКВ 1310 –7000,00 грн. Кошториси на використання бюджетних коштів та розрахунки до них МВКП “Путильський рембудсервіс” не складалися. Згідно розшифровок поступлень та перерахувань, з розрахункового рахунку МВКП “Путильський рембудсервіс” за 2001-2002 рр., які надано Вижницьким відділенням Ощадбанку, отримані грошові кошти в сумі 31100,00 грн. використано на сплату належних до бюджетів усіх рівнів податків і зборів та відрахувань фондів у сумі 5400,00 грн., утримання адмінапарату Чернівецького облсількомунгоспу у сумі 13500,00 грн., на оплату праці, придбання господарських та інших матеріалів для потреб підприємства у сумі 12200,00 грн., що є нецільовим використанням бюджетних коштів, всупереч “Порядку використання коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування реформування та розвитку комунального господарства у сільській місцевості”.

Як вбачається, акт перевірки № 24-28-21/161 від 27 травня 2004 року є односторонній та не підписаний керівником МВКП “Путильський рембудсервіс”, який наділений адміністративно-розпорядчими функціями, в тому числі по розпорядженню та використанню коштів на рахунках підприємства, а також є відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємства.

Тому, ухвалою від 19 березня 2007 року, суд витребував у позивача докази отримання відповідачем протягом 2001-2002 років коштів з Держаного бюджету України у сумі 31000,00 грн. (  в тому числі у 2001р. по КЕЕВ 1170 —14100,00 грн., по КЕЕВ 1300 —4000,00 грн., у 2002 році по КЕЕВ 1170 —6000,00грн., по КЕЕВ 1310 – 7000,00 грн.), докази використання протягом 2001-2002 р.р. отриманих з Державного бюджету коштів на сплату належних до бюджетів податків та зборів, відрахувань до фондів у сумі 5400,00 грн., утримання адмінапарату Чернівецького облсількомунгоспу у сумі 13500,00 грн., виплати заробітної плати, придбання господарських та інших матеріалів для потреб підприємства у сумі 12200,00 грн.      

Відповідно до наданої позивачем банківської виписки Вижницького відділення ВАТ “Державний ощадний банк України” за 2001 –2002 роки відповідачем отримано коштів Державного бюджету на розвиток комунального господарства в сільській місцевості в сумі 31100,00 грн., в тому числі: у 2001 році по КЕКВ 1170 “Дослідження і розробки, державні програми” –14100,00 грн. та по КЕКВ 1310 “Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)” –4000,00 грн., у 2002 році по КЕКВ 1170 –6000,00 грн., по КЕКВ 1310 –7000,00 грн. Згідно означеної банківської виписки відповідач у 2001 році отримані кошти, використав на сплату податків і зборів, внесків, касового обслуговування у сумі 2045,50 грн., на утримання адмінапарату Чернівецького облсількомунгоспу у сумі 7000,00 грн.на придбання лісоматеріалів у сумі 2500,00 грн., у 2002 році на сплату податків і зборів, внесків, касового обслуговування у сумі 3206,31 грн. на утримання адмінапарату Чернівецького облсількомунгоспу у сумі 7000,00 грн., всього 21248,85 грн.

Відповідно до пункту 6 “Порядку використання коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування підтримки житлово-комунального господарства у сільській місцевості” затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 21 червня 2001 року N 158/287 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 2001 р. за N 529/5720 ), пункту 2.2. “Порядку використання коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування розвитку комунального господарства у сільській місцевості” затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 11 березня 2002 року N 80/172 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2002 р. за N 315/6603 ), до заходів з реформування та розвитку комунального господарства у сільській місцевості належать: реконструкція, технічне переоснащення, оновлення обладнання, матеріально-технічної бази підприємств з ремонту, технічного обслуговування та експлуатації інженерних мереж і споруд; придбання основних матеріалів, норми запасів яких необхідні для виконання зобов'язань, що безпосередньо впливають на процес виробництва та реалізації продукції (цемент, цегла, ліс, труби, метал, конструкції та деталі, залізобетонні, дерев'яні, металеві, пластмасові тощо), запасних частин та пально-мастильних матеріалів, необхідних для забезпечення роботи та ремонту машин, механізмів, малоцінних та швидкозношуваних інструментів, обладнання, у залежності від обсягів робіт, що виконуються власними силами; оплата виконаних робіт з облаштування об'єктів житлового фонду, зовнішніх мереж їх    тепло-, водопостачання і водовідведення та підприємств, призначених для обслуговування цього фонду, санітарної очистки сільських територій, зміцнення бази ритуального обслуговування; оплата матеріалів (основних та допоміжних) для виконання ремонтно-експлуатаційних робіт житлово-комунального господарства, оплата витрат, пов'язаних з утриманням та експлуатацією об'єктів інженерної інфраструктури в сільській місцевості, санітарною очисткою, благоустроєм територій; оплата різниці між фактичними витратами (собівартістю) послуг (одного куб. метра поданої населенню та іншим споживачам води, пропущених стоків, санітарної очистки, вивезення побутового сміття, рідких нечистот, теплової енергії тощо) за тарифами, які встановлюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними державними адміністраціями.   

Отже, як вбачається з матеріалів справи та вищевикладених обставин, відповідач на території району не проводив діяльності по розвитку комунального господарства у сільській місцевості, кошти держаного бюджету та придбані матеріали, не спрямував на розвиток комунального господарства у сільській місцевості, а використав у 2001 –2002 роках на сплату податків і зборів, внесків, касового обслуговування у сумі 5248,81 грн., на придбання лісоматеріалів у сумі 2500,00 грн., на утримання адмінапарату Чернівецького облсількомунгоспу у сумі 13500,00 грн., всього 21248,85 грн.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Так, позивач не надав суду доказів та не довів обставин щодо сплати податків і зборів, внесків у сумі 151,19 грн., виплати відповідачем заробітної плати, придбання господарських та інших матеріалів для потреб підприємства у сумі 9700,00 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України, отриманих на розвиток комунального господарства у сільській місцевості у 2001 –2002 роках. При цьому, посилання позивача на вищевказані обставини в односторонньому акті перевірки щодо використання не за цільовим призначенням суми 9851,19 грн. є безпідставними.

Згідно пункту 7 статті 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993 року N 2939-XII визначено, що  контрольно-ревізійним підрозділам у районах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам об'єктів, що ревізуються або перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Відповідно до листів КРВ в Путильському районі від 03.06.2004 року №24-26-21/171, 26.03.2004 року № 24-28-21/83 пред'явлено вимогу МВКП “Путильський рембудсервіс” щодо усунення виявлених під час перевірки порушень та повернення до державного бюджету коштів на загальну сумі 54100,00 грн.

Згідно пункту 8 статті 7 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Так, відповідач, використовував бюджетні кошти у сумі 44248,81 грн. не за цільовим призначенням, а тому зобов'язаний повернути до державного бюджету суму у розмірі 44248,81 грн.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача стосовно спливу трирічного строку позовної давності передбаченого статтею 257 Цивільного кодексу України, оскільки  вищевказані правовідносини не регулюються цивільним законодавством. Відповідач в порядку 100 КАС України не наполягав на відмові позивачу у задоволенні адміністративного позову, у зв'язку із пропущенням процесуального строку звернення до адміністративного                  ( господарського )  суду визначеного статтею 99 КАС України.

За таких обставин, суд дійшов висновку позов задовольнити частково.

Керуючись статтями 94, 99,100, 158, 160 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Малого виробничо-комерційного підприємства “Путильський рембудсервіс”, вул. Українська, 123, с.м.т. Путила Чернівецька область, код 05434890, р/р 26005051607914  у ЧФ “Приватбанк” МФО 356282 до державного бюджету 44248,81 грн.  

3.          Відмовити у задоволенні позову у частині стягнення 9851,19 грн.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             О. Г.Проскурняк