Постанова

від 16.08.2019 по справі 916/2955/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/2955/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Могил С. К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 (колегія суддів: Ярош А. І., Принцевська Н. М., Разюк Г. П.) і ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 (колегія суддів: Невінгловська Ю. М., Гут С. Ф., Цісельський О. В.) про відмову у відкритті провадження

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Бурнасу", 2) Приватного підприємства "Квадрис"

про розірвання договорів та визнання договору укладеним,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Бурнасу"

до Приватного підприємства "Квадрис"

про визнання недійсними пунктів договорів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина Бурнасу" (далі - ТОВ "Перлина Бурнасу") звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства "Квадрис" (далі - ПП "Квадрис") в якому просить визнати недійсним підпункт пункту 9.1.5 пункту 9.1 розділу 9 „Інші права та обов`язки сторін" договору суборенди земельної ділянки площею 34 га, кадастровий номер 5124789400:01:002 :0408, що знаходиться на території Ярівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, зареєстрованого 15.07.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10422149, укладеного 09.07.2015 між ТОВ "Перлина Бурнасу" та ПП "Квадрис";

визнати недійсними положення підпункту пункту 9.1.5 пункту 9.1 розділу 9 "Інші права та обов`язки сторін" договору суборенди земельної ділянки площею 25.23 га, кадастровий номер 512478900 :01:002:0409 , яка знаходиться на території Ярівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, зареєстрованого 15.07.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10424406, укладеного 09.07.2015 між ТОВ "Перлина Бурнасу" та ПП "Квадрис";

визнати недійсним пункт 6.3 розділу 6 „Права та обов`язки орендодавця" договору оренди виноградників № 1, укладеного 09.07.2015 між ТОВ "Перлина Бурнасу" та ПП "Квадрис";

визнати недійсним пункт 6.3 розділу 6 „Права та обов`язки орендодавця" договору оренди виноградників № 2, укладеного 09.07.2015 між ТОВ "Перлина Бурнасу" та ПП "Квадрис", а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 048,00 грн.

1.2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про невідповідність чинному законодавству та несправедливість спірних умов договорів щодо можливості односторонньої відмови від договору. При цьому, правовими підставами для звернення з відповідним позовом позивачем визначено положення статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України.

1.3. У квітні 2019 року ОСОБА_1 як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ "Перлина Бурнасу" та ПП "Квадрис", у якому просить розірвати з дати його звернення до суду із позовом договір суборенди земельної ділянки площею 34 га, кадастровий номер 5124789400:01:002:0408 , що знаходиться на території Ярівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, зареєстрований 15.07.2015 у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно за № 10422149 від 09.07.2015, укладений між ТОВ "Перлина Бурнасу" та ПП "Квадрис";

договір суборенди земельної ділянки площею 25,23 га, кадастровий номер 5124789400:01:002: 0409 , яка знаходиться на території Ярівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, зареєстрований 15.07.2015 у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно за № 10424406 від 09.07.2015, укладений між ТОВ "Перлина Бурнасу" та ПП "Квадрис";

договір оренди виноградників № 1 від 09.07.2015 укладений між ТОВ "Перлина Бурнасу" та ПП "Квадрис";

договір оренди виноградників № 2 від 09.07.2015, укладений між ТОВ "Перлина Бурнасу" та ПП "Квадрис", та визнати укладеними з дати звернення до суду із позовом у цій справі між ОСОБА_1 та ПП "Квадрис": договір суборенди земельної ділянки площею 34 га, кадастровий номер 5124789400: 01:002:0408 строком на 7 років з орендною платою 1 110,00 грн за 1 га та договір суборенди земельної ділянки площею 25,23 га, кадастровий номер 5124789400:01:002 :0409 строком на 7 років з орендною платою 1 110,00 грн. за 1 га.

1.4. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що у 2015 році він мав усну домовленість із керівництвом ПП "Квадрис" щодо оренди відповідних земельних ділянок та виноградників, у зв`язку з чим вважає, що укладені договори суборенди землі та оренди виноградників між ТОВ "Перлина Бурнасу" та ПП "Квадрис" мають бути розірвані в судовому порядку у зв`язку з порушенням його законних прав на реалізацію права оренди.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 .

2.3. Приймаючи зазначені рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 подано позовну заяву як фізичною особою без зазначення статусу підприємця та не надано відповідних доказів реєстрації як фізичної особи-підприємця. З огляду на викладене господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовна заява ОСОБА_1 , як громадянина - фізичної особи, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки подана з порушенням правил суб`єктної юрисдикції, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 і ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 у справі № 916/2955/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 і ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2019, а справу № 916/2955/18 направити до суду для відкриття провадження у справі та продовження розгляду.

3.2. ОСОБА_1 наголошує на тому, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та ними порушуються законні права та інтереси скаржника, надані чинним законодавством. На думку скаржника, отримавши позов ОСОБА_1 , як фізичної особи, суд мав змогу перевірити інформацію в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і, переконавшись, що скаржник зареєстрований як фізична особа-підприємець, залишити позов без руху для уточнення позову, а не одразу відмовляти у відкритті провадження.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

4.2. Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України установлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.3. Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

4.4. Частиною 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

4.5. Згідно з частинами 4, 5 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

4.6. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення господарські суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з того, що позовні заяви третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору мають подаватися із дотриманням загальних правил пред`явлення позову.

4.7. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

4.8. При цьому судами установлено, що ОСОБА_1 подано позовну заяву як фізичною особою, без зазначення статусу підприємця та не надано відповідних доказів реєстрації як фізичної особи-підприємця.

4.9. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; прави у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

4.10. Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що предметом спору за первісним позовом у цій справі є визнання недійсним пунктів договорів, які укладені між ТОВ "Перлина Бурнасу" та ПП "Квадрис", а предметом позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами є розірвання договорів укладених між ТОВ "Перлина Бурнасу" та ПП "Квадрис", а також визнання укладеними договорів оренди відповідного майна між третьою особою з самостійними вимогами та ПП "Квадрис".

4.11. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

4.12. Судами було установлено, що ОСОБА_1 звертався з позовом до суду як громадянин (фізична особа), про що сам зазначив у тексті позовної заяви. З огляду на установлені обставини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 , як громадянина - фізичної особи, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки подана з порушенням правил суб`єктної юрисдикції, що, відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

4.13. Верховний Суд вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин господарськими судами попередніх інстанцій, що не входить у межі повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

4.14. Водночас Верховний Суд при аналізі доводів скаржника щодо змісту судових рішень господарських судів попередніх інстанцій враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 і ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 у справі № 916/2955/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

С. К. Могил