Постанова

від 20.08.2019 по справі 922/973/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2019 р. Справа № 922/973/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - Маленко Ю.А., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1690 від 11.03.2009, довіреність № б/н від 03.01.19

відповідача - Подольська Т.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛГ №000216 від 01.03.19, довіреність № 05.03.19 від 05.03.19 р

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ізоляційні матеріали (вх. №2431Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2019 (суддя Погорелова О.В., повний текст рішення складено та підписано 11.07.2019) по справі № 922/973/19

за позовом Приватного підприємства Донремсервіс , м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ізоляційні матеріали , м. Дергачі Харківської області

про стягнення 159 062,40 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство Донремсервіс , звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ізоляційні матеріали , в якому (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23.05.2019) просить суд стягнути з відповідача на свою користь 159 062,40 грн передоплати, що була перерахована відповідачу за договором поставки №14 від 20.11.2018.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі №922/973/19 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Ізоляційні матеріали на користь ПП Донремсервіс - 159 062,40 грн передоплати, 2385,93 грн судового збору та 5000,00 грн на професійну правничу допомогу. В решті позову - відмовлено.

Відповідач, ТОВ Ізоляційні матеріали , звернувся до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі №922/973/19 та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; при невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні та при неправильному застосуванні норм матеріального права і з порушенням норм процесуального права.

05.08.2019 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №922/973/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Ізоляційні матеріали по справі №922/973/19 та призначено до розгляду на 21.08.2019.

19.08.2019 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача Приватного підприємства Донремсервіс (вх. №7785) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2019 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

20.08.2019 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ТОВ Ізоляційні матеріали про залучення до матеріалів справи, зокрема: копії листів від 04.06.2019 №1, 06.06.2019 №20/1, від 01.08.2019 №27/1, скріншот електронної переписки ТОВ Ізоляційні матеріали та представника ПП Донремсервіс , скан-копії довіреностей №36 від 07.02.2019, №37 від 07.02.2019.

Клопотання позивача про залучення до матеріалів справи додаткових документів обґрунтоване тим, що представником відповідача вже після отримання рішення господарського суду було отримано докази, що свідчать про поставку товару відповідно до платіжних доручень №577, №578.

Відповідно до приписів ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, повинен подати докази разом з поданням відзиву.

Згідно з частиною 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Враховуючи вищенаведені положення процесуального законодавства, апеляційний суд зазначає, що відповідач в порядку ч.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України повинен був письмово та завчасно повідомити суд першої інстанції про неможливість подання у встановлений законом строк доказів, та зазначити об`єктивні причини, з яких такі докази не могли бути подані у встановлений строк. Однак, таких письмових пояснень матеріали справи не містять.

Відтак, клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів не підлягає задоволенню.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 20.11.2018 між ТОВ Ізоляційні матеріали (постачальник, відповідач по справі) та ПП Донремсервіс (покупець, позивач по справі) був укладений договір поставки №14, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, у т.ч. власного виробництва, а саме - теплоізоляцію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити її.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, асортимент, сортамент, номенклатура якої зазначаються у рахунках-фактурах, товарних накладних, що є додатками до цього договору (п. 1.2 договору).

Поставка товару здійснюється відповідно до письмової заявки покупця, що має бути узгоджена з постачальником . Умови поставки та місце здійснення поставки продукції EXW - склад постачальника . Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту відвантаження на складі постачальника. Відповідальність за збереження продукції та всі пов`язані з цим ризики несе покупець з моменту переходу права власності на продукцію (п. п. 2.1 - 2.2 договору).

Ціна на товар встановлюється постачальником у національній валюті України та вказується в рахунках-фактурах, товарних накладних, що є невід`ємними частинами цього договору. Оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в національній валюті України. Порядок оплати - попередня оплата у розмірі 100% від загальної суми замовлення . Ціна за договором є звичайною, з урахуванням кількості (обсягу) продукції, умов розподілу між сторонами ризиків і вигод, умов і строків виконання зобов`язань, здійснення платежів, звичайних для такої поставки (п.п. 3.1-3.4 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019. У разі, якщо до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомила про свій намір припинити ці договірні відносини, цей договір вважається продовженим на той же строк на тих же умовах.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем 01.02.2019 позивачу були виставлені рахунки-фактури на оплату товару: №СФ-000002 на суму 51 703,20 грн та №СФ-000003 на суму 25 657,20 грн, разом на 77 360,40 грн.

Позивач здійснив передоплату підприємству відповідача за поставку товару платіжними дорученнями: №577 від 07.02.2019 на суму 25 657,20 грн, № 578 від 07.02.2019 на суму 51 703,20 грн, разом на суму 77 360,40 грн.

Також, позивач перерахував відповідачу оплату за товар:

- до рахунку №СФ-0000002 від 01.03.2019 - платіжним дорученням №709 від 07.03.2019 на суму 40 692,00 грн,

- до рахунку №СФ-0000001 від 01.03.2019 - платіжним дорученням №710 від 07.03.2019 на суму 41 010,00 грн (разом 81 702,00 грн).

Проте, за твердженнями позивача, товар відповідачем поставлений не був, в зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача листом №18/03-19 від 18.03.2019, в якому вказав на те, що через не поставку товару відповідачем позивач втратив інтерес до виконання постачальником своїх зобов`язань, та вимагав повернути грошові кошти, перераховані в якості передоплати, у сумі 159 062,40 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем грошові кошти повернуті не були, позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з підприємства відповідача передоплати за договором поставки в сумі 159 062,46 грн, за результатами розгляду якої господарським судом Харківської області було прийнято рішення від 09.07.2019 по справі №922/973/19, яким позовні вимоги були задоволенні в частині стягнення з підприємства відповідача на користь позивача суми передоплати в розмірі 159 062,40 грн.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що на час розгляду спору у господарському суді відповідачем не спростовано факт отримання попередньої оплати за договором та не надано доказів поставлення позивачу товару за договором, як і не надано доказів повернення передоплати у розмірі 159 062,40 грн. А подані відповідачем податкові накладні не є належними, достовірними та достатніми доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують факт здійснення поставки товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог частин першої, другої та п`ятої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно приписів статей 627 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, правовідносини сторін врегульовано договором №14 від 20.11.2018, який за своєю правовою природою є договором поставки та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час . Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги , якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В даній господарській справі фігурує договір поставки без чітко встановленого терміну (строку) виконання, який, у відповідності до наведених норм законодавства, повинен відраховуватись від дня пред`явлення покупцем вимоги про виконання.

Проте, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу вимоги.

В той же час, в позовній заяві ПП Донремсервіс посилається на лист-звернення №18/03-19 від 18.03.2019 з вимогою про повернення суми передоплати в розмірі 159 062,40 грн протягом семи днів з моменту отримання цієї вимоги, в зв`язку з тим, що продукцію ТОВ Ізоляційні матеріали на адресу позивача так і не було поставлено. Разом із зазначеним листом позивач надав докази його направлення на адресу відповідача.

Слід зазначити, що відповідно до наведених норм законодавства, які регулюють питання строку виконання договорів, обов`язковою умовою для здійснення поставки товару у випадку, коли термін (строк) поставки у договорі не конкретизовано - є наявність факту пред`явлення покупцем до постачальника вимоги про виконання . При цьому, в пункті 2.1 спірного договору сторони визначили, що поставка здійснюється відповідно до письмової заявки покупця , що має бути узгоджена з постачальником. При цьому, місце здійснення поставки - склад постачальника.

Однак, з листа позивача вбачається вимога щодо повернення грошових коштів , перерахованих в якості передоплати, в зв`язку з тим, що продукцію не було поставлено на адресу позивача . При цьому, слід відмітити, що позивач не надав доказів на підтвердження отримання відповідачем зазначеного листа-звернення.

Враховуючи, що відповідач повинен виконати обов`язок з поставки товару у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою щодо поставки товару за договором, права та інтереси позивача не були порушені, що не було встановлено судом першої інстанції. Водночас, господарським судом було встановлено факт направлення рахунків-факту позивачу, але з їх змісту також не вбачається строку поставки товару покупцю, а тому, застосуванню підлягала саме частина 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, зважаючи на відсутність у договорі поставки умови щодо повернення суми передоплати за товар, відсутність погодженого між сторонами строку поставки, а також відсутність вимоги поставки товару - у позивача немає права вимоги повернення суми попередньої оплати, оскільки строк виконання зобов`язання у спірних правовідносинах є таким, що не настав, що не було враховано судом першої інстанції в оскаржуваному рішення, в зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 236 вказаної редакції ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте, рішення суду першої інстанції наведеним вище вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Ізоляційні матеріали судом апеляційної інстанції задовольняється, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 4 ч.1 ст. 275, п.1 ч.1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ізоляційні матеріали задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2019 у справі №922/973/19 скасувати.

Стягнути з Приватного підприємства Донремсервіс (61022, м. Харків, вул.Іванівська, 1, код ЄДРПОУ 20380631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ізоляційні матеріали (62303 , Харківська область, м. Дергачі, вул. Петровського, 2А/Площа Перемоги, 23, код ЄДРПОУ 39489104) суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3578,89 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23.08.2019

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.В. Стойка