Рішення

від 16.08.2019 по справі 161/20345/18

МАНЕВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 161/20345/18

п/с: 2/164/242/2019

Категорія: 304000000

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2019 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Оліферчук І.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Коренги В.А., Дідушок А .М .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" про стягнення 41650 гривень поворотної фінансової допомоги та зустрічним позовом Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" про стягнення 41650 гривень поворотної фінансової допомоги. Свої вимоги обґрунтував тим, що 15 квітня 2016 року позивачем з метою поповнення обігових коштів ПП „Акватериторія-Волинь" власними коштами було надано відповідачу поворотну фінансову допомогу на суму 41650 гривень. 8 листопада 2018 року позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про повернення вказаних коштів з підтверджуючими документами про надання поворотної фінансової допомоги на суму 41650 гривень. Згідно цієї вимоги термін повернення поворотної фінансової допомоги було визначено до 12 грудня 2018 року. У визначений строк відповідач вказані кошти позивачу не повернув, а тому ОСОБА_1 був змушений звернутись з даним позовом до суду. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути з Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" на його користь 41650 гривень поворотної фінансової допомоги та судові витрати по даній справі.

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 18 квітня 2019 року було прийнято зустрічний позов Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" про стягнення 41650 гривень поворотної фінансової допомоги і об`єднано їх в одне провадження.

Приватне підприємство „Акватериторія-Волинь" в поданій до суду зустрічній позовній заяві свої вимоги обґрунтували тим, що договір позики від 15 квітня 2016 року було укладено між Приватним підприємством „Акватериторія-Волинь" в особі директора ОСОБА_1 , як позичальником, і фізичною особою ОСОБА_1 , як позикодавцем, з перевищенням повноважень директора ОСОБА_1 , в компетенції якого було укладення договорів лише на суму до 20000 гривень. Вказаний договір було укладено ОСОБА_1 як представником позичальника і одночасно в своїх інтересах як позикодавцем. Посилаючись на зазначені обставини, просили суд визнати недійсним договір позики від 15 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством „Акватериторія-Волинь", та стягнути на користь Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" судові витрати по даній справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представники позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_7 заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених в поданій до суду заяві, просили стягнути з Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" на користь ОСОБА_1 41650 гривень поворотної фінансової допомоги та судові витрати по даній справі. Вимоги зустрічного позову заперечили, вважають їх необґрунтованими, а тому в їх задоволенні просили відмовити за безпідставністю.

Представники відповідача - Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" Коренга В.А., Дідушок А.М. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 41650 гривень поворотної фінансової допомоги не визнали, вважають їх необґрунтованими, а тому в їх задоволенні просили відмовити. Вимоги зустрічного позову підтримали у повному обсязі з підстав, викладених в поданій до суду зустрічній позовній заяві, просили визнати недійсним договір позики від 15 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством „Акватериторія-Волинь", та стягнути на користь Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" судові витрати по даній справі.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що зустрічний позов Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним підставний і підлягає до задоволення, а в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" про стягнення 41650 гривень поворотної фінансової допомоги слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов?язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов?язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов?язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов?язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв?язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Якщо фізична особа у зв?язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов?язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв?язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред?явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов?язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно з ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов?язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно з ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов?язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов?язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов?язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.ст. 525-526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов?язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК Українипорушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Згідно з п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов?язковою до повернення, щодо якої внаслідок врегульовування подібних за змістом правовідносин в порядку ч. 9 ст. 10 ЦПК України підлягають застосуванню (аналогія закону) вимоги норм ЦК України щодо договору позики (Глава 71, параграф 1 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред?явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред?явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з п. 7 ППВС України № 9 від 6 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов?язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

В судовому засіданні встановлено, що в період з 16.07.2015 року по 28.07.2017 року ОСОБА_1 обіймав посаду директора Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь". Відповідно до п. 1.3 розділу І Статуту Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" Засновником підприємства є фізична особа ОСОБА_8 . Згідно п.п. 5.1, 5.2, 5.3 розділу V Статуту Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" управління справами підприємства здійснює директор. Функції директора може здійснювати Засновник особисто. Директор підприємства самостійно вирішує будь-які питання діяльності підприємства, зокрема, виступає від імені підприємства перед третіми особами, одноосібно (без погодження та затвердження рішенням власника) укладає угоди, в тому числі купівлі-продажу, підряду, найму, страхування, транспортування, збереження, доручення, кредиту, застави та ін… на суму, що не перевищує 20000 гривень... Виключно компетенцією Засновника є… е) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 20000 гривень. 15.04.2016 року позивачем ОСОБА_1 було перераховано ПП „Акватериторія-Волинь" кошти на суму 41650 гривень з призначенням платежу - поворотна фінансова допомога. 8.11.2018 року позивачем на адресу ПП „Акватериторія-Волинь" було надіслано вимогу про повернення вказаних коштів з підтверджуючими документами про надання поворотної фінансової допомоги на суму 41650 гривень. Згідно цієї вимоги термін повернення поворотної фінансової допомоги було визначено до 12.12.2018 року. У визначений строк ПП „Акватериторія-Волинь" вказані кошти позивачу не повернуло. Зазначені обставини не оспорюються сторонами та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні наказом Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" № 6 від 15.07.2015 року про призначення директора, рішенням засновника Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" № 01/17 від 10.08.2017 року про звільнення директора, Статутом Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь", квитанцією № 0.0.536607335.1 від 15.04.2016 року, вимогою про повернення коштів від 8.11.2018 року.

Згідно ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні позовних вимог суд бере до уваги, що позивачем ОСОБА_1 в поданій до суду позовній заяві не наведено, а також позивачем ОСОБА_1 та його представниками ОСОБА_2 , ОСОБА_7 в судовому засіданні відповідно до ст. 81 ЦПК України не подано суду доказів про погодження та затвердження рішенням Засновника ОСОБА_8 надання ПП „Акватериторія-Волинь" 15.04.2016 року поворотної фінансової допомоги на суму 41650 гривень, тобто укладення угоди на суму, що перевищує 20000 гривень. Вказана обставина заперечується відповідачем.

Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_11 , яка являється дружиною позивача ОСОБА_1 , в тій частині, що вона в квітні 2016 року, діючи виключно в інтересах Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" та його власника, приймала рішення про необхідність залучення додаткових коштів для забезпечення належної фінансової стабільності на підприємстві та уповноваження директора ОСОБА_1 укласти договір поворотної фінансової допомоги на суму 41650 гривень, оскільки вказана обставина, яка заперечується відповідачем, не знайшла підтвердження в ході розгляду справи, та спростовується заявою ОСОБА_8 від 13.08.2019 року, актом перевірки рішень засновника (власника) ПП „Акватериторія-Волинь" від 13.08.2019 року.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає підставними доводи представників відповідача - ПП „Акватериторія-Волинь" Коренги В . А. , Дідушок А.М. в тій частині, що ОСОБА_1 15.04.2016 року було укладено договір на суму 41650 гривень без погодження та затвердження рішенням Засновника ОСОБА_8 , тобто з перевищенням повноважень ОСОБА_1 як директора ПП „Акватериторія-Волинь". При укладенні 15.04.2016 року договору ОСОБА_1 одночасно виступав як позикодавець та представник позичальника, який у відповідності до статуту підприємства не мав на це відповідних повноважень, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України, а тому наявні визначені законом підстави для визнання договору від 15 квітня 2016 року недійсним.

За змістом норм ч. 1 ст. 216 ЦК та ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його укладення і не створює ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов?язані з його недійсністю.

Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи обставини, встановлені в ході розгляду справи, суд вважає, що в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" про стягнення 41650 гривень поворотної фінансової допомоги слід відмовити. Зустрічний позов Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним слід задовольнити, визнавши недійсним договір позики від 15 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Приватним підприємством „Акватериторія-Волинь" (ідентифікаційний код 35979065).

Виходячи з положень ст. 216 ЦК України та із загальних засад цивільного законодавства суд вважає, що слід зобов?язати Приватне підприємство „Акватериторія-Волинь" (ідентифікаційний код 35979065) повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти на суму 41650 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з позивача ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) підлягає стягненню на користь Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" (ідентифікаційний код 35979065) 1921 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 92, 203, 207, 215, 216, 236-239, 241, 1046-1053 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" про стягнення 41650 (сорок одна тисяча шістсот п?ятдесят) гривень поворотної фінансової допомоги відмовити.

Зустрічний позов Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" задовольнити.

Визнати недійсним договір позики від 15 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Приватним підприємством „Акватериторія-Волинь" (ідентифікаційний код 35979065).

Зобов?язати Приватне підприємство „Акватериторія-Волинь" (ідентифікаційний код 35979065) повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти на суму 41650 (сорок одна тисяча шістсот п?ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства „Акватериторія-Волинь" (ідентифікаційний код 35979065) 1921 (одна тисяча дев?ятсот двадцять одна) гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: