Рішення

від 03.12.2009 по справі 2-2651/09

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

                                                   

        Справа №2-2651/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

3 грудня 2009 року                                                  Приморський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого судді Ярош С.В.

при секретарі          Зубчевському Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу   за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, КП „ОМБТІ та РОН”, Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради, Громадської організації Клуб військових мистецтв „Сиріус” про визнання права власності на підвальне приміщення, виселення з підвальних  приміщень, реєстрацію права власності підвальних приміщень, про визнання  недійсним договору оренди підвального приміщення, про визнання свідоцтва  про право власності на підвальне приміщення незаконним та його скасування, суд -

                             ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на підвальне приміщення, виселення з підвальних  приміщень, реєстрацію права власності підвальних приміщень, про визнання  недійсним договору оренди підвального приміщення, про визнання свідоцтва  про право власності на підвальне приміщення незаконним та його скасування, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що  він є власником квартири №14, яка розташовано у багатоквартирному житловому будинку по вул. Мала Арнаутська, 1 у місті Одесі, що спірне підвальне приміщення, яке розташовано в його будинку, незаконно займає Громадська організація, яка без відповідного дозволу та згоди власників квартир будинку здійснила там реконструкцію та ремонт, чим пошкодила його квартиру та будинок взагалі, що спірне підвальне приміщення є допоміжним приміщенням цього будинку на підставі ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”; п. п. 1.1., 1.2. резолютивної частини рішення Конституційного суду України 4-рп/2004, від 02.03.2004р. по справі N 1-2/2004, а тому належить власникам квартир цього будинку на праві спільної власності, які домовились з позивачем передати йому у власність спірне приміщення підвалу.

Мотивуючи зобов’язання КП “ОМБТІ та РОН” здійснити державну реєстрацію, позивач зазначає, що право власності на нерухоме майно в Україні виникає з моменту державної реєстрації, а КП “ОМБТІ та РОН” не визнає за позивачем право власності на нежиле підвальне приміщення, а тому відмовляється здійснити державну реєстрацію, а якщо право власності визнається за ним, то відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Міністерства юстиції України  від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445  КП “ОМБТІ та РОН” повинно здійснити державну реєстрацію підвального приміщення за ОСОБА_2

В обґрунтуванні своїх позовних вимог про виселення, ОСОБА_2 вказує на те, що ні він, ні власники квартир будинку № 1, по вул. Мала Арнаутська у м. Одесі ніколи не давали відповідачам дозволів на реконструкцію, експлуатацію чи користування спірним підвальним приміщенням, а тому Громадська організація не має ніяких законних підстав користуватися спірним підвальним приміщенням.

Підставою для визнання договору оренди №№130/51 від 28.03.2006р. недійсним на думку позивача є те, що спірне підвальне приміщення не є комунальною власністю територіальних громад м. Одеси, а належить власникам квартир цього будинку на праві спільної власності, а тому ПУКВ не мало законного право виступати орендодавцем, та укладати Договір оренди на це приміщення.

Мотивом для уточнення позовних вимог, щодо визнання свідоцтва  про право власності незаконним та його скасування для позивача послужив той факт, що всупереч ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2008р. про забезпечення позову про заборону Одеській міській раді та її виконавчим органам видавати правовстановлюючі документи на підвальне приміщення житлового будинку, розташованого по вул. Мала Арнаутська, 1 у м. Одесі, 13.01.2009 року виконавчий комітет Одеської міської ради підготував та видав (виписав) свідоцтво про право власності на спірне підвальне приміщення, що було встановлено Прокуратурою міста ОСОБА_1 у ході перевірки.

 У судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Одеської міської ради позов не визнав і пояснив, що відповідно до вимог ст. 143 Конституції України та ст. 327 ЦК України територіальна громада міста безпосередньо або через створені ними органи місцевого самоврядування керує майном, що знаходиться в комунальній власності. Одеська міська рада, як власник спірного приміщення, у відповідності зі ст. 317 ЦК України володіє, користується і розпоряджається приналежним йому майном. Пунктом 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права.   Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в України” до виняткової компетенції органів місцевого самоврядування відносяться правомочності по володінню користуванню і розпорядженню об’єктами комунальною власності, рішення питань про їхнє відчуження. Згідно ст. 319 ЦК України тільки власник – Одеська міська рада має право розпоряджатися своїм майном за своїм розсудом у рамках закону.

Представник ПУКВ позов не визнав та пояснив суду, що ПУКВ є виконавчим органом Одеської міської ради, на який згідно Положення про ПУКВ покладені функції по реалізації державної та регіональної політики у сфері управління майном, яке належить до комунальної власності міста. Представництво у межах своєї діяльності, у тому числі здійснює облік та перерозподіл комунального майна міста, виступає орендодавцем нежитлових приміщень, готує розпорядження міського голови з цих питань /п.п. 7.2., 7.6. Положення/. ПУКВ вважає, що спірне підвальне приміщення проектувалося і є нежитловим приміщенням двоповерхового житлового будинку з моменту проектування та будівництва цього будинку, а тому належить до комунальної власності територіальної громади міста ОСОБА_1. Доказом того, що спірне підвальне приміщення є нежитловим є договір оренди №130/51 від 28.03.2006р., укладений між ПУКВ та Громадською організацією.

Представник КП “ОМБТІ та РОН” позов не визнав, позовні вимоги до КП “ОМБТІ та РОН” про зобов’язання скасувати реєстрацію права власності на спірне підвальне приміщення за територіальною громадою м. Одеси та зобов’язання КП “ОМБТІ та РОН” зареєструвати спірний підвал за ОСОБА_2 вважає  безпідставними, тому що реєстрація права власності нерухомого майна відповідно до Тимчасового положення здійснюється за заявою власника нерухомого майна та доданих до неї правовстановлюючих документів, а ні заяви про реєстрацію права власності, ні правовстановлюючі документи до КП “ОМБТІ та РОН” від позивача не надходили.

Президент ГО Клуб військових мистецтв „Сиріус” – ОСОБА_1 позов не визнала, у судовому засіданні пояснила, що Громадська організація займає спірне підвальне приміщення на підставі договору оренди №130/51, укладеного між ПУКВ та Громадською організацією 28.03.2006р., зробила там капітальний ремонт та використовує його для проведення фізкультурно-оздоровчих занять по східним єдиноборствам. Відповідачка також пояснила, що спірні підвальні приміщення використовувалися попередніми користувачами підвалу як житлові, у цих приміщеннях проживали люди, які згодом емігрували до Сполучених Штатів Америки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, позивач є власником квартири №14, яка знаходиться на другому поверсі житлового багатоквартирного будинку по вул. Мала Арнаутська, 1 у місті Одесі. Між ОСОБА_2 та усіма власниками багатоквартирного будинку виникла домовленість (правочин) про те, що власники квартир, які є співвласниками допоміжних приміщень цього багатоквартирного будинку дали згоду на передачу позивачу у власність  спірного приміщення підвалу.

У 2004 році позивач зробив капітальний ремонт своєї квартири, однак в наступному, його квартира та будинок зазнали значні пошкодження, які виразилися у перекошеності  вікон та міжкімнатних дверей квартири, тріщинами стелі і стін квартири та будинку та ін., що підтверджується актом обстеження КП ДЕЗ “Арнаутський” від 10.03.2006р.

При з’ясуванні причин пошкодження будинку позивачем було виявлено, що у спірному підвальному приміщенні була проведена реконструкція з демонтуванням міжкімнатних стін, а також переобладнання допоміжного приміщення багатоквартирного житлового будинку у спортивний зал та офіс Громацької організації, що у подальшому було підтверджено проведеною у справі судовою будівельно-технічною експертизою.

Судом встановлено, що ремонтно-будівельні роботи підвального приміщення були проведенні без дозволу на здійснення будівельних робіт та згоди власників квартир багатоквартирного будинку по вул. Мала Арнаутська, 1 у м. Одесі.

Згідно ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво (реконструкцію) не набуває права власності на нього.

В ході судового розгляду справи, за клопотанням позивача була призначена та проведена судова будівельно-технічна експертиза спірного підвального приміщення на предмет призначення та належності його до певної категорії: „нежитлові” чи „допоміжні”, на вирішення експерта також було поставлено питання, чи проводився капітальний ремонт та реконструкція підвалу.

По клопотанню представника ПУКВ судом була призначена друга судова будівельно-технічна експертиза. Однак, у зв’язку з тим, що експерту Одеського науково-дослідницького інституту судових експертиз сторонами по справі не були представленні запитуванні їм документи, а саме: розроблений, узгоджений та затверджений проект реконструкції і капітального ремонту вищевказаного підвального приміщення, загальною площею 88,9 кв.м.; довідку експлуатуючої організації про місцеположення комунікацій (водогону, каналізації, опалення та ін.), які знаходяться у вищевказаному підвальному приміщенні; довідку експлуатуючих організацій про підключення до комунікацій (водогону, каналізації, опалення та ін.) підвального приміщення, загальною площею 88,9 кв. м., відокремлено від жилого будинку, 1 по вул. Мала Арнаутська у м. Одесі; акт технічного стану квартири АДРЕСА_1, станом до начала реконструкції підвального приміщення загальною площею 88,9 кв.м., матеріали справи були повернуті до суду без виконання.

Суд не може погодитися з доводами представника відповідача – Одеської міської ради та   представника відповідача – ПУКВ про те, що спірне підвальне приміщення не є допоміжним приміщенням будинку, так як факт належності спірного підвального приміщення до допоміжних підтверджується Висновком судової будівельно-технічної експертизи, проведеної науково-виробничим центром „ЕКОСТРОЙ” 22.08.2008 року.

Крім того, Висновком судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що у спірному підвальному приміщенні проводилась реконструкція та капітальний ремонт.

Згідно п. 2.50 ДБН В.2.2-15-2005, затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 р. N 80, розміщування приміщень громадського призначення, у тому числі приміщення для проведення фізкультурно-оздоровчих занять допускається тільки у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків.

 Відповідачами не надано до суду жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував висновки судової будівельно-технічної експертизи та/або підтверджував, що спірне підвальне приміщення не є допоміжним приміщенням будинку.

Ні Одеська міська рада, ні ПУКВ не надали до суду будь-яких доказів та не застосували ніяких норм матеріального права, якими би була обґрунтована позиція, що до необхідності отримання згоди Одеської міської ради чи ПУКВ відносно передачі вказаного підвалу у власність позивача.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 1.1., 1.2. резолютивної частини рішення Конституційного суду України 4-рп/2004, від 02.03.2004р. по справі N 1-2/2004, якими було дано офіційне тлумачення  положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про  приватизацію  державного  житлового  фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-XII, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво-або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Вирішуючи спори, пов’язані з правом власності, суд виходить з того, що підтвердженням наявності такого права можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють безпосередньо самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (до нього переходить) право власності.            

Отже, наявність згоди усіх співвласників допоміжних приміщень викладеної у письмовій формі, право власності яких не потребує будь-якого додаткового підтвердження, вважає за можливе перехід такого права за позивачем.

Вимоги позивача про визнання договору оренди №130/51 від 28.03.2006р., укладеного між ПУКВ та Громадською організацією недійсним також підлягають задоволенню, тому що відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або уповноважена на укладення договору найму особа. Спірне підвальне приміщення не є комунальною власністю територіальної громади міста ОСОБА_1, а як встановлено у судовому засіданні є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, а тому ПУКВ як орган, уповноважений органом місцевого самоврядування управляти майном, яке перебуває у комунальній власності не мав права виступати орендодавцем та укладати договір оренди на це приміщення.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач – Громадська організація знаходиться у спірному підвальному приміщенні на підставі договору оренди №130/51 від 28.03.2006р., який визнається судом недійсним, а тому вимоги позивача про виселення є обґрунтованими, тому що відповідач перешкоджає власнику у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

13.01.2009 року виконавчий комітет Одеської міської ради всупереч ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2008р. про забезпечення позову по даній справі  про заборону Одеській міській раді та її виконавчим органам видавати правовстановлюючі документи на підвальне приміщення житлового будинку, розташованого по вул. Мала Арнаутська, 1 у м. Одесі, підготував та видав (виписав) свідоцтво про право власності на спірне підвальне приміщення. Такі дії виконавчого комітету Одеської міської ради є порушенням закону, а саме: ст. 14, ч. 12 ст. 153 ЦПК України,  ч. 5 ст.124 Конституції України відповідно з якими судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, а невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Суд задовольняє позовні вимоги  ОСОБА_2 в частині визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нежитлове підвальне приміщення, площею 92,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутьска, 1, видане територіальній громаді міста ОСОБА_1, в особі Одеської міської ради, виконавчим комітетом Одеської міської ради від 13.01.2009р.

  У відповідності зі ст. 182 ЦК України, право власності на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід та припинення підлягають державній реєстрації.

Питання державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулюється Тимчасовим положенням.

Відповідно до п 2.1. Тимчасового положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи, їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання КП “ОМБТІ та РОН” скасувати реєстрацію за територіальною громадою міста ОСОБА_1, в особі Одеської міської ради, права власності на нежитлове підвальне приміщення площею 92,8 кв.м., розташоване у місті Одесі по вул. Мала Арнаутська, 1. та зобов’язання КП “ОМБТІ та РОН” зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на спірне підвальне приміщення, тому що ОСОБА_2 не звертався до КП “ОМБТІ та РОН” з відповідною заявою.

Керуючись ст.ст. 10, 14, 60, ч. 12 ст. 153, ст.ст. 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 21, 182, 321, ч.1 ст.328, ч.2 ст. 376, ч.2 ст. 382 ст.ст. 391, 392, ч. 1 ст. 393, ст. 761 ЦК України, ч.2 ст.10 Закону України “Про  приватизацію  державного житлового фонду” суд, -

                                                        ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, який мешкає за адресою: 65012, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,  до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, КП „ОМБТІ та РОН”, Представництва по управлінню комунальної власності Одеської міської ради, Громадської організації Клуб військових мистецтв „Сиріус” про визнання права власності на підвальне приміщення, виселення з підвальних  приміщень, реєстрацію права власності підвальних приміщень, про визнання  недійсним договору оренди підвального приміщення, про визнання свідоцтва  про право власності на підвальне приміщення незаконним та його скасування - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлове підвальне приміщення, яке відображене у технічному паспорті від 27.05.2008р., площею 88,9 кв. м., розташоване в місті Одесі по вул. Мала Арнаутська, 1.

Виселити Громадську організацію Клуб військових мистецтв „Сиріус” /вул. Мала Арнаутська, 1, ОСОБА_1, 62012, ідентифікаційний код 23993104/ з усіма залежними і підпорядкованими їй організаціями та клубами з нежитлового підвального приміщення, яке відображене у технічному паспорті від 27.05.2008 р., площею 88,9 кв. м., розташоване в місті Одесі по вул. Мала Арнаутська, 1.

Визнати недійсним договір оренди підвального приміщення №130/51 від 28.03.2006р. укладений між Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією Клуб військових мистецтв „Сиріус”.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 13.01.2009 року на нежитлове підвальне приміщення, площею 92,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутьска, 1 видане виконавчім комітетом Одеської міської ради на ім’я територіальної громади міста ОСОБА_1, в особі Одеської міської ради.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя