Рішення

від 28.08.2019 по справі 7/700

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2019Справа № 7/700

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні справу

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії Київнерго в особі структурного підрозділу Енергозбут Київенерго (найменування змінено на Акціонерне товариство Київенерго ), Донецька обл., м. Курахове

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу Каштан-1 , м. Київ

про стягнення 30 592,20 грн, -

За участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Терегейло А. Ю.

ВСТАНОВИВ:

У 2009 році Акціонерна енергопостачальна компанія Київнерго в особі структурного підрозділу Енергозбут Київенерго (найменування змінено на Акціонерне товариство Київенерго ) (далі - АТ Київенерго ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Каштан-1 (далі - ЖБК Каштан-1 ) про стягнення 30 592,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за угодою № 678-04 від 14.10.2004 про реструктуризацію заборгованості за договором № 540666 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2000 в частині здійснення оплати теплової енергії на суму 22 540,12 грн, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат в сумі 6 798,12 грн та 3% річних в сумі 1 253,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2009 порушено провадження у справі № 7/700.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2009 (суддя Якименко М. М.) провадження у справі було зупинено до вирішення іншої пов`язаної з нею адміністративної справи № 8/131 про визнання протиправними та скасування розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 № 640, від 30.05.2007 № 641, від 30.05.2007 № 642, від 30.05.2007 № 643.

Згідно з витягом з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2019 справу № 7/700 передано для розгляду судді Князькову В. В.

Листом від 25.04.2019 Господарський суд міста Києва звернувся до учасників справи за відомостями щодо прийняття остаточного судового рішення в адміністративній справі № 8/131, а також щодо підтвердження актуальної правової позиції позивача та відповідача у господарській справі № 7/700.

15.05.2019 на адресу суду надійшов лист відповідача від 07.05.2019 вих. № б/н, за змістом якого Житлово-будівельний кооператив Каштан-1 повідомляє суд про закінчення судового провадження в адміністративній справі № 8/131, яку розглянуто по суті Шевченківським районним судом міста Києва (актуальний номер судової справи № 761/8760/14-а; номер провадження 2-а/761/220/2014). Також відповідач вказує, що заборгованість перед позивачем відсутня, а договірні відносини припинені.

Судом були перевірені відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 761/8760/14-а (номер провадження 2-а/761/220/2014), яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015, позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 640 від 30 травня 2007 року Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води ; № 641 від 30 травня 2007 року Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 № 748 ; № 642 від 30 травня 2007 року Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води ; № 643 від 30 травня 2007 року Про затвердження тарифів на теплову енергію .

15.12.2017 набув чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким, у тому числі, викладено Господарський процесуальний кодексу України в новій редакції.

Згідно з п. 9 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 поновлено провадження у справі № 7/700, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання у справі на 31.07.2019.

18.07.2019 відповідачем подано до суду відзив на позов, за змістом якого ЖБК Каштан-1 проти позову заперечує в повному обсязі, посилаючись на здійснення повного погашення спірної заборгованості та відсутності підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за угодою № 678-04 від 14.10.2004 про реструктуризацію заборгованості за договором № 540666 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2000. Відповідач вказує, що позивач недобросовісно проводив взаєморозрахунки з ЖБК Каштан -1 , оскільки надаючи щомісячні акти взаєморозрахунків не розмежовував заборгованість, а вказував загальну суму боргу за чинним договором № 540666 від 01.04.2000 та протягом п`яти років жодного разу не надавав відповідачу жодної претензії щодо несплати коштів за угодою № 678-04 від 14.10.2004. За твердженнями відповідача, спірна заборгованість в сумі 22 540,12 грн на теперішній час повністю сплачена, а остаточні розрахунки між сторонами за договором № 540666 від 01.04.2000 завершені 17.09.2015 після повернення АТ Київенерго відповідачу переплати у сумі 6 394,41 грн.

26.07.2019 позивачем подано до суду заяву вих. № б/н від 26.07.2019 про уточнення позовних вимог, згідно з якою АТ Київенерго просить суд закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 22 540,12 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору, однак підтримує позов в частині вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

08.08.2019 відповідачем подано до суду додаткові письмові заперечення по справі, а також заяву про застосування строків позовної давності.

У судове засідання 28.08.2019 представник позивача не з`явився. При цьому, у заяві вих. № б/н від 26.07.2019 позивач просив суд розглядати справу без участі представника АТ Київенерго .

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

14.10.2004 між Акціонерною компанією Київенерго (кредитор) та ЖБК Каштан-1 (боржник) укладено угоду № 678-04 про реструктуризацію заборгованості за договором № 540666 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2000 (далі - Угода про реструктуризацію).

Згідно з пунктом 1 Угоди про реструктуризацію боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді та від 01.04.2000 № 540666 (особовий рахунок 540666) на суму 30 040,86 грн, що утворилась станом на 01.09.2004.

Відповідно до пункту 2 Угоди про реструктуризацію боржник зобов`язується сплатити зазначену у пункті 1 цієї угоди суму протягом періоду - 10.2004-09.2009 (додаток 1).

Боржник разом зі сплатою суми, зазначеної у пункті 1 цієї угоди, зобов`язується оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді (п. 3 Угоди про реструктуризацію).

У додатку 1 до Угоди про реструктуризацію сторони погодили графік погашення заборгованості шляхом сплати щомісячного платежу в сумі 500,68 грн у період з 15.10.2004 до 15.03.2007.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов Угоди про реструктуризацію в частині здійснення своєчасної оплати вартості теплової енергії на суму 22 540,12 грн, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат в сумі 6 798,12 грн та 3% річних в сумі 1 253,96 грн за період з 01.11.2005 по 30.08.2009.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та відповідні заперечення відповідача, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 540666 від 01.04.2000 на постачання теплової енергії у гарячій воді та угоду № 678-04 від про реструктуризацію заборгованості за договором № 540666 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2000 як належні підстави у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Згідно із частиною 6 та частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Статтею 20 Закону України Про теплопостачання визначено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з випискою з особового рахунку ЖБК Каштан-1 (о/р 540666) станом на 01.09.2009 за відповідачем обліковувалась заборгованість за договором № 540666 від 01.04.2004 в розмірі 8 852,52 грн та за угодою про реструктуризацію № 678-04 від 14.10.2004 в розмірі 22 540,12 грн .

Згідно з поясненнями обох сторін станом на дату розгляду справи по суті спірна заборгованість в сумі 22 540,12 грн є сплаченою відповідачем.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , про відсутність предмета спору, зокрема, свідчить припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини сплати відповідачем спірної заборгованості в сумі 22 540,12 грн, господарський суд вважає за необхідне закрити провадження в частині вимог про стягнення заборгованості за угодою про реструктуризацію № 678-04 від 14.10.2004 в сумі 22 540,12 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таку заборгованість було погашено відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Відтак, правовою підставою для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, можуть бути виключно встановлені судом обставини прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Однак, як вбачається з наданої позивачем виписки з особового рахунку відповідача (о/р 540666), у спірний період відповідач здійснював часткові оплати за теплову енергію з зазначенням в призначенні платежу за теплоенергію (сума) за (розрахунковий період ) по договору 540666 від 01.04.00, в т. ч. числі ПДВ 20 % .

У пункті 4 Угоди про реструктуризацію сторони домовились, що при проведення сплати заборгованості боржник зобов`язується посилатися в реквізитах призначення платежу платіжного документу на цю угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються (за наявності) на виконання цієї угоди.

Відтак, зважаючи на відсутність в призначенні платежів, які вказував відповідач, чіткого посилання на Угоду про реструктуризацію, позивачем було самостійно визначено, в рахунок погашення якої заборгованості (за Договором № 540666 від 01.04.2004 чи Угодою про реструктуризацію) підлягає зарахуванню відповідний платіж.

Одночасно з цим, як встановлено судом, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 761/8760/14-а (номер провадження 2-а/761/220/2014), яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015, позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 640 від 30 травня 2007 року Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води ; № 641 від 30 травня 2007 року Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 № 748 ; № 642 від 30 травня 2007 року Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води ; № 643 від 30 травня 2007 року Про затвердження тарифів на теплову енергію .

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав, що при проведенні розрахунків за теплову енергію у гарячій воді АТ Київенерго безпідставно застосувало тариф, затверджений розпорядженням КМДА від 30.05.2007 № 643 (за період лютий 2007 року - травень 2009 року у розмірі 113,20 грн за 1Гкал).

Натомість розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення (зареєстрованим у Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429) зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями КМДА від 14.10.2003 № 1907, від 10.12.2004 № 2249, від 31.03.2005 № 499, було передбачено тариф на виробництво теплової енергії - 65,30 грн (з ПДВ).

До того ж, зі складеної позивачем в односторонньому порядку оборотно-сальдової відомості від 26.07.2019 вбачається, що на початок спірного періоду (01.09.2004) у відповідача обліковувалась заборгованість за договором № 5406666 в розмірі 30 040,86 грн . Натомість відповідно до виписки з особового рахунку відповідача (о/р 540666), яку було додано до позовної заяви, заборгованість станом на 01.09.2004 становила 31 893,38 грн . Матеріали справи, в свою чергу, не містять первинних документів, які б підтверджували існування та розмір заборгованості відповідача на початку спірного періоду, що впливає на доведення факту прострочення відповідачем платежів за Угодою про реструктуризацію.

Також матеріалами справи підтверджується, що 11.09.2014 між ПАТ Київенерго та ДБК Каштан-1 укладено договір № 0120001 про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води з балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності.

З виписки з банківського рахунку відповідача за 17.09.2015, складеною ПАТ Укрсоцбанк , вбачається, що ПАТ Київенерго було перераховано ЖБК Каштан-1 грошові кошти в сумі 6 394,41 грн з призначенням платежу повернення коштів за теплову енергію дог. № 540666 у зв`язку припиненням дії договору.. . Тобто, на момент припинення договірних відносин між сторонами за договором № 540666 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.04.2000 за відповідачем обліковувалась переплата (а не заборгованість), яку було повернуто позивачем.

За висновками суду, обґрунтованими є заперечення відповідача про те, що складений позивачем розрахунок ціни позиву не є документально підтвердженим та обґрунтованим. Позивачем не обґрунтовано правомірність застосованих ним тарифів, у тому числі не враховано висновки Шевченківського районного суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 761/8760/14-а (номер провадження 2-а/761/220/2014).

При цьому, зважаючи, що позивачем самостійно розподілялись сплачені відповідачем грошові кошти на оплату теплової енергії за Договором та на погашення заборгованості за Угодою про реструктуризацію, господарський суд приймає до уваги заперечення відповідача про те, що матеріалами справи не підтверджується правильність визначених позивачем періодів прострочення та кінцевого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, зробленого позивачем.

Господарський суд зауважує, що заявлені позовні вимоги повинні ґрунтуватись на відповідних розрахунках позивача, які підтверджуються належними та допустимими доказами (первинними документами).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За висновками суду, позивачем, який ініціював даний судовий процес, не було належним чином дотримано свого обов`язку з доказування фактичних обставин справи. Зокрема, позивачем не доведено за допомогою належних та достатніх доказів розміру суми, яку відповідачем оплачено з простроченням в розрізі конкретних місяців у спірний період (у тому числі, правильності зарахування сплачених відповідачем сум та обґрунтованості застосованих тарифів).

Ураховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що вимоги Акціонерного товариства Київенерго про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Каштан-1 інфляційних втрат в сумі 6 798,12 грн та 3% річних в сумі 1 253,96 грн за прострочення оплати вартості теплової енергії задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, виходячи з того, що обґрунтованість позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не підтвердилась під час розгляду даної справи, тобто судом встановлено самостійні обставини для відмови у позові по суті, заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності судом залишено без задоволення.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено державне мито в сумі 305,92 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 236,00 грн.

За змістом частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Приймаючи до уваги, що провадження в частині позовних вимог підлягає закриттю у зв`язку зі сплатою спірної заборгованості після відкриття провадження у даній справі, судові витрати в сумі 399,28 грн за розгляд цієї частини позовних вимог підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем.

Інша частина судових витрат за розгляд вимог, які залишено судом без задоволення, залишається за позивачем.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в частині позовних вимог Акціонерного товариства Київенерго до Житлово-будівельного кооперативу Каштан-1 про стягнення з основного боргу в розмірі 22 540,12 грн.

2. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Київенерго до Житлово-будівельного кооперативу Каштан-1 про стягнення інфляційних втрат в сумі 6 798,12 грн та 3% річних в сумі 1 253,96 грн - відмовити.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Каштан-1 (03191, м. Київ, вул. Якубовського, буд. 2-В; ідентифікаційний код 22933560) на користь Акціонерного товариства Київенерго (85612, Донецька обл., м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34; ідентифікаційний код 00131305) судові витрати в сумі 399 (триста дев`яносто дев`ять) грн 28 коп.

4. Іншу частину судових витрат залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.08.2019.

Суддя В. В. Князьков