Рішення

від 21.08.2019 по справі 603/780/17

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/780/17

Провадження №2/603/7/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2019 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Іванчука В. М.

при секретарі: Швець Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Монастириська матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, ПП Землі Придністров`я , Монастириської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки Сергія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, про визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок,

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_3 .

державного реєстратора

Монастириської міської ради: Савки С.В.

представника ГУ Держгеокадастру

в Тернопільській області : Когута Я.М.

третьої особи: ОСОБА_4 П.

представника третьої особи: Муж ОСОБА_5 ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить: визнати недійсним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - ОСОБА_6 від 01.08.2017 року, індексний номер: 36413818, про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 0,16 га та визнати недійсним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - ОСОБА_6 від 01.08.2017 року, індексний номер: 36413553, про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 0,25 га за ОСОБА_2 .

В обґрунтування вказаних позовних вимог посилається на те, що відповідно до рішення Коропецької селищної ради народних депутатів Монастириського району Тернопільської області Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування від 08 квітня 1995 року, було вирішено передати громадянам безкоштовно у приватну власність і постійне користування земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд/присадибна ділянка та особистого підсобного господарства громадянам сіл Коропецької селищної ради.

Згідно списку, який формувався на підставі вищевказаного рішення, батьку позивача ОСОБА_1 було передано у власність 2 земельні ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_7 , після смерті якого залишилось спадкове майно, до якого входить житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Коропецькою селищною радою Монастириського району Тернопільської області 01 грудня 2010 року, зареєстрованого в комунальному підприємстві Монастириське районне бюро технічної інвентаризації 06 грудня 2010 року, реєстраційний номер 32226727; земельна ділянка площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,12 га, для ведення особистого сільськогосподарського виробництва, що розташована в урочищі Докторське с.Стігла Монастириського району Тернопільської області.

08.07.2014 року державним нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори Тернопільської області Войташек В.І., позивачу було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно ОСОБА_7 , а саме на вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки позивачу видано не було, оскільки у спадкодавця ОСОБА_7 не було правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Факт належності земельної ділянки загальною площею 0,25 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 спадкодавцю ОСОБА_7 підтверджується рішенням 3 сесії 22 скликання Коропецької селищної ради депутатів Монастириського району Тернопільської області від 29 травня 1995 року, відповідно до якого вказану земельну ділянку передано ОСОБА_7 у власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Іншого житлового будинку належного ОСОБА_7 в с.Стігла не було.

На підставі прийняття спадщини на житловий будинок, до позивача ОСОБА_1 перейшло право власності на земельні ділянки, в тому числі на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, однак виготовити правовстановлюючі докумени позивач не мала змоги, оскільки зі сторони суміжного землекористувача ОСОБА_2 та Коропецької селищної ради вчинялись протиправні дії, які полягали у прийнятті незаконних рішень, і як наслідок виготовлення Державних актів на спірні земельні ділянки, внаслідок чого ОСОБА_7 звертався до суду для захисту свого порушеного права.

Так, 11.03.2015 року Монастириським районним судом Тернопільської області, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , процесуального правонаступника ОСОБА_7 , до ОСОБА_2 та Коропецької селищної ради про визнання рішень та державних актів на право власності на землю недійними, було ухвалено рішення, відповідно до якого у позові відмовлено повністю.

01.07.2016 року Апеляційний суд Тернопільської області прийняв рішення, яким рішення Монастириського районного суду від 11 березня 2015 року скасував та ухвалив нове, відповідно де якого вирішив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, шляхом визнання недійсним Державного акту серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового буднику господарських будівель та споруд, виданого 03.12.2012 року на ім`я ОСОБА_2 та державного акту серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0.16 га для ведення особистого сільськогосподарського виробництва, виданого 03.12.2012 року на ім`я ОСОБА_2 .

На виконання вищевказаного рішення, з метою подальшого виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,25 га, позивач звернулась в реєстраційну службу, для скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що були зареєстровані за ОСОБА_2 , згідно державних актів, які були визнані судом недійсними, за наслідком чого, 22 вересня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно було скасовано запис про право власності за номером: 12070881 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 777708561242, тобто на земельну ділянку розміром 0,16 га по АДРЕСА_1 та запис про право власності за номером: 11790240 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 761039761242, тобто на земельну ділянку розміром 0,25 га по АДРЕСА_1 .

Рішенням Коропецької селищної ради №259 від 11.10.2016 року було вирішено: надати дозвіл ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_1 , на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства площею 0,12 га, в межах населеного пункту с.Стігла Монастириського району Тернопільської області.

На виконання вищевказаного рішення, позивачем було укладено договір із землевпорядником для виготовлення технічної документації із землеустрою.

В кінці жовтня 2017 року від землевпорядника СПД ОСОБА_8 , позивачем була отримана копія Витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексні номера витягів: 93402515, 93401266), які останньому надала ОСОБА_2 , з яких вбачається, що 01.08.2017 року Державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради - Савка С.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36413818, на земельну ділянку площею 0,16 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_3 , та рішення індексний номер: 36413553, на земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , кадастровий номер: НОМЕР_4 , які зареєстровані за ОСОБА_2

Як підставу для прийняття такого рішення державний реєстратор вказує рішення суду номер: 2-341/2001, видане 30.08.2011 року Монастириським районним судом Тернопільської області.

На думку позивача, вказані рішення державного реєстратора є таким, що порушують законні права позивача та її інтереси, тому підлягають до визнання недійсними, оскільки по справі № 603/656/13-ц (провадження 22-ц/789/2/16), було призначено судову земельно-технічну експертизу, за наслідками чого 23.05.2016 року до Апеляційного суду Тернопільської області надійшов висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 2257 судової земельно-технічної експертизи від 16.05.2016 року.

Висновок судової експертизи підтвердив, що ОСОБА_2 фактично користується земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , площею, яка не є тотожною площі вказаній у додатках до рішень Коропецької селищної ради за 1996 р, а по-друге встановити конфігурацію таких земельних ділянок у відповідності до вказаних рішень не представляється за можливе.

З урахуванням вищевикладеного висновку судової експертизи, а також інших обставин справи, 01.07.2016 року Апеляційний суд Тернопільської області прийняв рішення, яким рішення Монастириського районного суду від 11 березня 2015 року скасував та ухвалив нове, яким визнав недійсним Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, виданий 03.12.2012 року на ім`я ОСОБА_2 та Державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0.16 га для ведення особистого селянського господарства, виданий 03.12.2012 року на ім`я ОСОБА_2

Тобто, обставини щодо порушення прав позивача, шляхом виготовлення Державних актів на право власності на земельні ділянки за ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , а також подальшої державної реєстрації права власності на них, доведені в цивільній справі №603/656/13-ц, так як вказані правовстановлюючі документи виготовлялись на площі земельних ділянок, частина яких належала батьку позивача, а тепер і позивачу як спадкоємцю останнього.

Як вбачається з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, рішення державного реєстратора від 01.08.2017 року приймались щодо земельних ділянок, спір про які вівся в вищенаведеній цивільній справі про визнання недійсними державних актів.

Позивач вказує, що з часу прийняття рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 01.07.2016 року нічого не змінилось, ОСОБА_2 з позивачем межі земельних ділянок не узгоджувала, нового проекту землеустрою з урахуванням скасованих Державних актів на право власності на землю не виготовляла, натомість, оминаючи обов`язкові процедури приватизації земельних ділянок, подала заяву про реєстрацію права власності з неіснуючою площею, в реєстраційну службу Монастириської міської ради.

Тобто, ОСОБА_2 , знаючи про невідповідність площ і меж земельних ділянок розміром 0,25 га та 0,16 га по АДРЕСА_2 , їх реальним і фактичним розмірам, про наявність накладення таких на її земельну ділянку, визнання у зв`язку з цим, Державних актів на права власності на такі недійсними, свідомо ввела в оману державного реєстратора щодо достовірності реальних обставин, який в свою чергу здійснив 01.08.2017 р. державну реєстрацію, шляхом прийняття спірних рішень № 36413818, №36413553.

Тобто оскаржуваним рішенням державного реєстратора продубльовано незаконне набуття права власності, шляхом державної реєстрації таких прав за ОСОБА_2 , на частину земельної ділянки, яка згідно закону належить позивачу.

Згідно ухвали суду від 28.08.2018 року, справу за вищевказаним позовом об`єднано в одне провадження із цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, ПП Землі Придністров`я про визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, в якому позивач просить визнати недійсними витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_5 -6101502292015 від 09.02.2015 року; витяг № НВ-6101502722015 від 09.02.2015 року; визнати недійсною Технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 03.10.2012 року, видану ПП Землі Придністров`я ; скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 , площею 0,16 га та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 , площею 0,25 га.

В обґрунтування вказаних позовних вимог щодо визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що Державна реєстрація земельних ділянок згідно рішення державного реєстратора Савки С.В. індексні номера витягів:93402515, 93401266, в Державному земельному кадастрі за ОСОБА_2 , порушує законні права та інтереси позивача, як власника земельної ділянки, розмір якої зменшився внаслідок захоплення її частини зі сторони ОСОБА_2 , та є перешкодою для виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд в межах населеного пункту с.Стігла Монастириського району Тернопільської області.

При цьому, згідно поданих Державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_6 реєстраційних справ №777708562242 (земельна ділянка НОМЕР_3 ) та №761039761242 (земельна ділянка НОМЕР_4 ), серед переліку документів, на підставі яких 01.08.2017 року приймались рішення про державну реєстрацію прав власності, є оскаржувані витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, які видані на підставі Державного акту серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,25 га та Державного акту серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0.16 га, які визнані недійсними згідно рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 01.07.2016 року.

З зазначених підстав позивач також просить визнати недійсними витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер НОМЕР_6 з датою формування 09.02.2018р. на земельну ділянку з кадастровим номером - НОМЕР_3 , та номер НОМЕР_7 з датою формування 09.02.2015р. на земельну ділянку з кадастровим номером - НОМЕР_4 , оскільки вищевказана документація розроблена з порушенням меж, та вказані в технічній документації земельні ділянки частково сформовані за рахунок частини земельної ділянки позивача, при цьому їх площа не відповідає площі фактичного землекористування згідно висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 2257 в справі №603/656/13-ц, провадження 22-ц/789/2/16.

Крім того, позивач зазначає, що ефективним способом захисту її прав буде скасування судом державної реєстрації вищевказаних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, оскільки наявність такої реєстрації перешкоджає у виготовленні у встановленому законом порядку, технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства площею 0,12 га, в межах населеного пункту АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 , дозвіл на розроблення якого позивачу надано Коропецькою селищною радою, а також можливості використання вказаної земельної ділянки, через наявність порушення меж, про що було встановлено в судовій земельно-технічній експертизі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві. ОСОБА_3 додатково зазначив, що згідно рішення Коропецької селищної ради від 11.11.2009 року, третій особі ОСОБА_2 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою, щодо складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд площею 0,25 га по АДРЕСА_2 . Незважаючи на це рішення, ОСОБА_2 безпідставно у 2011 році звернулась до суду із позовом, в якому зазначала про те, що Коропецька селищна рада не надає їй можливості зареєструвати право власності на земельну ділянку, що не відповідає дійсності, порушивши таким чином встановлений законом порядок реєстрації права власності.

Відповідач - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савка С.В., щодо задоволення позову заперечив, зазначивши, що рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно ним було прийняте відповідно до норм Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 23 серпня 2016 року. При цьому, одним з документів на підставі якого виникає право власності на нерухоме майно є судове рішення. Відповідно до рішення суду від 30.08.2011 року, визнано за ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки площею 0,25 та 0,16 га в с.Стігла Монастириського району. Також ОСОБА_2 державному реєстратору було подано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_5 -6101502722015 від 09.02.2015 року та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_5 -6101502292015 від 09.02.2015 року. При цьому, відповідно до норм ЗК України, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку має строк дії виключно для реєстрації виключно похідних прав відмінних від прав власності. Для реєстрації права власності даний витяг строку дії не має. У зв`язку з наведеним, державним реєстратором не вимагались від ОСОБА_2 інші витяги з державного земельного кадастру, та державна реєстрація була здійснена на підставі вказаних витягів з державного земельного кадастру від 09.02.2015 року, а також рішення суду від 30.08.2011 року. Інші відомості стосовно порушення права власності третіх осіб, державному реєстратору відомі не були, тому державна реєстрація була здійснена на підставі вищевказаних документів.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання в якому просить провадження у справі закрити, оскільки предметом оскарження у даній справі є проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, тобто дотримання відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, під час виконання покладених на них законом публічно-владних управлінських функцій, тому даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У зв`язку з наведеним просить провадження у справі закрити.

Представник відділу у Монастириському районі ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області Когут Я.М. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов від 25.06.2018 року, в якому ОСОБА_9 зазначає, що відділ у Монастириському районі ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області не може бути відповідачем у даній справі, оскільки державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення технічної документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Підставою для виконання робіт було рішення 6 скликання 12 сесії Коропецької селищної ради від 22.12.2011 року №195, а також рішення Монастириського районного суду від 30.08.2011 року та Апеляційного суду Тернопільської області від 05.03.2012 року. Крім того, зазначив, що технічна документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності. Визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру та Технічної документації із землеустрою є недоцільним, оскільки вони є результатом раніше прийнятих рішень сесії Коропецької селищної ради. Також зазначив, що належним відповідачем у даній справі має бути Коропецька селищна рада Монастириського району Тернопільської області.

Допитаний в ході судового розгляду представник ПП Землі Придністров`я ОСОБА_10 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказав що ПП Землі Придністров`я не може бути відповідачем у даній справі, оскільки державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення технічної документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Підставою для виконання робіт було рішення 6 скликання 12 сесії Коропецької селищної ради від 22.12.2011 року №195, а також рішення Монастириського районного суду від 30.08.2011 року та Апеляційного суду Тернопільської області від 05.03.2012 року. Крім того, технічна документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності. Визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру та Технічної документації із землеустрою є недоцільним, оскільки вони є результатом раніше прийнятих рішень сесії Коропецької селищної ради. На підставі наведеного, представник відповідача ПП Землі Придністров`я просить відмовити у задоволенні даного позову, зазначивши при цьому, що позивачем порушено строки позовної давності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 щодо задоволення позовних вимог заперечила, посилаючись на обставини, зазначені у письмових поясненнях, у яких третя особа ОСОБА_2 зазначає, що державну реєстрацію її земельних ділянок від 09.02.2015 р., яка підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру від 09.02.2015 р., здійснено на підставі технічної документації, складовою якої є законні і чинні на теперішній час рішення Коропецької селищної ради та рішеннях судів, які є також законними і чинними на теперішній час, тому вважає що Державна реєстрація її земельних ділянок від 09.02.2015 р. по АДРЕСА_2 (що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 09. 02. 2015 р.) є законною. Вважає, що висновок судової земельно-технічної експертизи не спростовує правомірні дії державного реєстратора щодо реєстрації самих земельних ділянок та реєстрації прав власності на земельні ділянки.

Вказує, що позивач ОСОБА_1 вводить суд в оману, оскільки ОСОБА_7 рішенням Коропецької селищної ради від 08 квітня і 29 травня 1995 року передано в приватну власність земельні ділянки, двох призначень, а саме: для будівництва і обслуговування житлового будинку та для ведення підсобного господарства. При цьому позивач приховує той факт, що за життя її батько декілька разів намагався виготовити правовстановлюючі документи на свої земельні ділянки. За рахунок площ земельних ділянок в різних місцях (урочищах), батько позивача ОСОБА_7 намагався довести , що оспорювана площа 0. 25 га. знаходиться біля житлового будинку, але не зміг надати доказів суду про це, оскільки земельна ділянка площею 0.25 га розташована в двох урочищах, біля житлового будинку і в урочищі Гола .

Посилається також на те, що здійснити приватизацію земельних ділянок площею 0.3040 га. батьком позивача ОСОБА_1 не вдалося, оскільки це була не його земля, а земля чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_11 . Зараз позивач намагається довести, що її земельна ділянка площею 0.25 га розташована біля її житлового будинку, але підтверджуючих документів позивач суду надати не може , оскільки їх немає.

Також зазначає, що позивач ОСОБА_1 не є і ніколи не була власником земельної ділянки, про яку вона зазначає у позовній заяві, ткож її батько не був власником земельної ділянки, тому , після смерті батька вона не змогла успадкувати земельну ділянку. При цьому, земельні ділянки у позивача ОСОБА_1 перебувають в користуванні, а власником її земельних ділянок є орган місцевого самоврядування.

Також посилається на те, що рішення Коропецької селищної ради № 195 від 22.12.2011 року, № 162 від 16.11.2011 року та № 222 від 06.04.2012 року, які є складовою технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 від 03.10.2012 року, не були скасовані, не визнані недійсними, є законними і чинними на даний час.

Вказує, що позивачем у позові зазначено, що 08.07.2014 р. їй державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом батька ОСОБА_7 від 30.06.2000 року на спадкове майно. При цьому державним нотаріусом не було видано свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки, оскільки у спадкодавця не було правовстановлюючих документів. Крім того, позивач приховує той факт, що за життя її батько декілька разів намагався виготовити правовстановлюючі документи на свої земельні ділянки. За рахунок площ земельних ділянок в різних місцях (урочищах), батько позивача ОСОБА_7 намагався довести , що оспорювана площа 0. 25 га. знаходиться біля будинку, але доказів суду про це не зміг надати, оскільки земельна ділянка площею 0.25 га розташована в двох урочищах, біля будинку і в урочищі Гола . Також вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом. На підставі наведеного просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Муж В.В. зазначив, що в одному проваджені не можуть бути об`єднані позовні вимоги, які повинні розглядатись в порядку різних видів судочинства, тому просив провадження у даній справі закрити. Також вказав, що право власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 не зареєстровано, тому вона не може бути позивачем у даній справі. Крім того, висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 16.05.2016 року встановлено що площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 є меншою, ніж та, яка зазначена у рішенні Коропецької селищної ради, таким чином встановлено порушення прав саме ОСОБА_2 Вважає що технічна документація не є актом індивідуальної дії чи правочином, а тому не може бути визнана недійсним. Також вважає, що скасування витягів з державного земельного кадастру не є належним способом захисту прав позивача, оскільки реєстрація земельної ділянки в такому випадку залишиться у земельному кадастрі.

Щодо позовної вимоги про скасування реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі, вважає позов в цій частині передчасним, оскільки у позивача немає жодних правовстановлюючих документів на земельну ділянку. У зв`язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення учасників судового засідання, суд прийшов до наступного висновку.

Рішенням Коропецької селищної ради №259 від 11.10.2016 року вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 , жительці АДРЕСА_1 , на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства площею 0,12 га, в межах населеного пункту с.Стігла Монастириського району Тернопільської області.

Позивач вказує, що на виконання вищевказаного рішення, нею було укладено договір із землевпорядником СПД ОСОБА_8 для виготовлення технічної документації із землеустрою, однак, в кінці жовтня 2017 року від землевпорядника СПД ОСОБА_8 , позивачем була отримана копія Витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягів:93402515, 93401266.

Як вбачається з копії реєстраційних справ №761039761242, щодо земельної ділянки НОМЕР_4 та № 777708561242 щодо земельної ділянки НОМЕР_3 , 01.08.2017 року Державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Монастириської міської ради - Савка С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36413818, на земельну ділянку площею 0,16 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , кадастровий номер: НОМЕР_3 , та рішення індексний номер: 36413553, на земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , кадастровий номер: НОМЕР_4 , якими вказані земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_2 .

На підставі зазначених рішень сформовано витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягів: 93402515 та 93401266 від 01.08.2017 року.

Вищевказані рішення державного реєстратора позивач вважає такими, що порушують її законні права та інтереси, оскільки в ході розгляду цивільної справи № 603/656/13-ц (провадження 22-ц/789/2/16), було призначено судову земельно-технічну експертизу, висновок якої підтвердив, що ОСОБА_2 фактично користується земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , площею, яка не є тотожною площі вказаній у додатках до рішень Коропецької селищної ради за 1996 р, а по-друге встановити конфігурацію таких земельних ділянок у відповідності до вказаних рішень не представляється за можливе.

На підтвердження зазначених доводів позивач надала суду копію рішення Монастириського районного суду від 11 березня 2015 року (справа № 603/656/13-ц), яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , як процесуального правонаступника ОСОБА_7 , відмовлено.

Також позивач надала суду копію рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 01 липня 2016 року (справа №603/656/13-ц), яким вищевказане рішення Монастириського районного суду від 11 березня 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Коропецької селищної ради задоволено частково; визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, виданий 03 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 ; визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,16 га для ведення особистого селянського господарства, виданий 03 грудня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 ; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вищевказане рішення Апеляційного суду від 01.07.2016 року залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.06.2017 року.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Апеляційного суду від 01.07.2016 року встановлено, що рішенням Коропецької селищної ради від 08.04.1996 року у приватну власність ОСОБА_7 передано земельну ділянку для обслуговування будинку площею 0,25 га та для ведення підсобного господарства земельну ділянку площею 0,12 га. по АДРЕСА_2 , а всього 0,37 га.

Також вищевказаним рішенням встановлено, що сторони по справі набули право користування земельними ділянками відповідно до рішень сільської ради правомірно і цього права у встановленому законом порядку не позбавлені.

Зокрема, встановлено, що рішенням Коропецької селищної ради від 29.05.1996 року передано у приватну власність ОСОБА_11 земельну ділянку для обслуговування будинку площею 0,25 га та для ведення підсобного господарства 0,16 га.по АДРЕСА_2 , а всього 0,41 га.

ОСОБА_11 та ОСОБА_7 не оформили документів на права власності на землю та користувались земельними ділянками по існуючих межах.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер і рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 30 серпня 2011 року, залишеним без змін апеляційною і касаційною інстанцією, визнано за його спадкоємицею ОСОБА_2 право власності на земельні ділянки площею 0,25 га для обслуговування будинку та 0,16 га для ведення підсобного господарства, які знаходились по АДРЕСА_2 .

Також зазначено, що відповідно до рішення Коропецької селищної ради від 11 липня 2012 року № 311, надано дозвіл в.о. селищного голови ОСОБА_12 підписати кадастрові плани та акти погодження меж ОСОБА_2 замість суміжного землекористувача ОСОБА_7 .

На підставі вищезазначеного рішення суду на ім`я ОСОБА_2 03 грудня 2012 року було видано Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,25 га для будівництва обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_4 та Державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,16 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6124255500050010091 .

Рішенням Коропецької селищної ради від 16.11.2011 року затверджено акт узгоджувальної комісії земельної комісії від 15.09.2011 року обстеження земельної ділянки та встановлення межових знаків між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , згідно якого вирішено встановити межові знаки згідно Акту винесення в натурі червоних ліній і проведення розбивки контурів фундаментів будівель від 20.08.1975 р. та передати у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_7 різницю по половині, тобто ОСОБА_2 - 0,39 га, а ОСОБА_7 - 0,23 га.

Рішенням Коропецької селищної ради від 22.12.2011 року затверджено акт земельної комісії від 22.12.2011 року, згідно якого комісія пропонує границі земельних ділянок суміжних землекористувачів ( ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ) затвердити згідно плану схеми землекористувача ОСОБА_2

Рішенням Коропецької селищної ради від 06.04.2012 року за № 222 при розгляді протесту прокурора Монастириського району на рішення сесії ради від 16.11.2011 року та від 22.11.2011 року за № 195 вирішено внести доповнення до п.1 вищезазначених рішень ради щодо відновлення межових знаків згідно даних земельно-кадастрової документації та картографічного зображення 1963 року.

Як вбачається з висновку судової земельно-технічної експертизи за № 603/656/13-ц, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз 16.05.2016 року при співставленні даних, зазначених в плані земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (правонаступник ОСОБА_1 ) від 06 червня 2011 року з даними, отриманими під час проведення обмірів даних земельних ділянок встановлено, що площа, конфігурація земельних ділянок, які фактично знаходяться у котируванні ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 відповідає площі, лінійним промірам, конфігурації земельної ділянки згідно вищезазначеного плану.

При співставленні даних на земельні ділянки ОСОБА_2 , що зазначені в державному акті з даними, отриманими під час проведення фактичних обмірів земельних ділянок по АДРЕСА_1 , що знаходиться в користуванні ОСОБА_1 встановлено факт накладення цих земельних ділянок, площа якого становить - 0,05 га, а площа накладення земельних ділянок ОСОБА_2 становить - 0,044 га.

На підставі наведеного, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, як суміжний землекористувач земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 , не погоджував розташування межі між своєю ділянкою і ділянкою суміжного землекористувача, оскільки відповідно до рішення Коропецької селищної ради від 11 липня 2012 року № 311, надано дозвіл в.о. селищного голови ОСОБА_12 підписати кадастрові плани та акти погодження меж ОСОБА_2 замість суміжного землекористувача ОСОБА_7 .

Отже, судом констатовано, що з позивачем не погоджено на місцевості зовнішні межі земельних ділянок при розробці технічної документації із землеустрою при передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 .

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що при проведенні приватизації земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 не було дотримано вищезазначених вимог закону, а саме - не встановлено та не узгоджено розміри та межі земельних ділянок чим неправомірно частково припинено право користування земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, та беручи до уваги положення ч. 4 ст.82 ЦПК України, суд вважає слушними доводи позивача про те, що обставини щодо порушення прав позивача, шляхом виготовлення Державних актів на право власності на земельні ділянки за ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 які на даний час скасовані), а також подальшої державної реєстрації права власності на них, доведені в цивільній справі №603/656/13-ц.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на момент вчинення спірної реєстраційної дії було врегульовано зокрема Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01.07.2004 року, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015.

Пунктом 1, 2 частини 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - Закон) в редакції Закону на момент вчинення спірної реєстраційної дії, встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Державній реєстрації відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до п.1,2 ч. 3 статті 10 зазначеного Закону, державний реєстратор зобов`язаний: 1) встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та прийняти відповідне рішення.

Згідно із п.2 ч.1 ст.23 зазначеного Закону, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частині третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 01 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідної для державної реєстрації прав.

В силу вимог п.6 ч.1 ст.24 вказаного Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження.

Державна реєстрація прав, відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Як вбачається з копії реєстраційних справ №761039761242, щодо земельної ділянки НОМЕР_4 та № 777708561242 щодо земельної ділянки НОМЕР_3 , підставою для здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок за ОСОБА_2 є: рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 30.08.2011 року по справі №2-341/2011р.; Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_5 -6101502722015 від 09.02.2015 року; Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_5 -6101502292015 від 09.02.2015 року.

Згідно копій витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_5 -6101502722015 від 09.02.2015 року та №НВ-6101502292015 від 09.02.2015 року, вбачається, що у графі: Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки , вказано: Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 03.10.2012; ПП Землі Придністров`я .

Відповідно до ст. 21 Закону України Про Державний земельний кадастр , відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:

- на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79'1 Земельного кодексу України, при їх формуванні;

- на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками;

- на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель;

- на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Згідно відповіді начальника Відділу у Монастириському районі ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області №159/111-18 від 26.02.2018 року, підставою для здійснення державної реєстрації земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_8 та кадастровий номер НОМЕР_3 в Державному земельному кадастрі є: рішення Коропецької селищної ради № 162 від 16 листопада 2011 року Про затвердження акту узгоджувальної комісії щодо обстеження земельної ділянки і становлення межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , а також рішення Коропецької селищної ради від 2 листопада 2012 року № 355, яким ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,16 га.

При цьому судом встановлено, що предмет законності вказаних рішень Коропецької селищної ради № 162 від 16 листопада 2011 року та № 355 від 02 листопада 2012 року, на підставі яких здійснено державну реєстрацію спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, був предметом розгляду цивільної справи №603/656/13-ц, за результатами розгляду якої, у рішенні Апеляційного суду Тернопільської області від 01.07.2016 року зазначено, що рішення Коропецької селищної ради від 2 листопада 2012 року № 355, яким ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,16 га; рішення Коропецької селищної ради від 11 липня 2012 року № 311, яким надано дозвіл в.о. селищного голови ОСОБА_12 підписати кадастрові плани та акти погодження меж ОСОБА_2 замість суміжного землекористувача ОСОБА_7 ; рішення № 195 Коропецької селищної ради від 22 грудня 2011 року із доповненнями, внесеними відповідно до рішення Коропецької селищної ради №222 від 6 квітня 2012 року «Про розгляд протесту прокурора Монастириського району..» ; рішення Коропецької селищної ради № 162 від 16 листопада 2011 року Про затвердження акту узгоджувальної комісії щодо обстеження земельної ділянки і становлення межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_11 ; рішення Коропецької селищної ради від 2 листопада 2012 року № 355, яким ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,16 га, носять рекомендаційний характер, не мають правового навантаження і втрачають свою силу разом із визнанням недійсними Державних актів.

Зі змісту вказаних витягів Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_5 -6101502722015 від 09.02.2015 року та №НВ-6101502292015 від 09.02.2015 року, які слугували підставою для здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, вбачається, що підставою набуття права власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_2 є державні акти серії НОМЕР_2 від 03.12.2012 року та серії НОМЕР_1 від 03.12.2012 року, які в свою чергу на час здійснення спірної державної реєстрації були скасовані.

Крім того, судом встановлено, що на даний час на земельні ділянки площею 0,16 га та 0,25 га, що знаходяться в АДРЕСА_2 , кадастровий номер: НОМЕР_3 , кадастровий номер: НОМЕР_4 виготовлено інші витяги з державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НОМЕР_5 -6104432452018 від 23.02.2018 року та серії НОМЕР_5 -6104432282018 від 23.02.2018 року, які містяться в матеріалах справи.

Суд також зазначає, що відповідно до частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпункту а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, на момент проведення оскаржуваної державної реєстрації відповідачем ОСОБА_6 , у Державному реєстрі речових прав вже був наявний запис про скасування права власності за номером: 12070881 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 777708561242, тобто на земельну ділянку розміром 0,16 га по АДРЕСА_1 та запис про право власності за номером: 11790240 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 761039761242, тобто на земельну ділянку розміром 0,25 га по АДРЕСА_1 , які були здійснені на підставі тих документів, з якими ОСОБА_2 повторно звернулась до державного реєстратора Монастириської міської ради, чого до уваги відповідачем взято не було.

Крім того, витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_5 -6101502722015 від 09.02.2015 року та №НВ-6101502292015 від 09.02.2015 року сформовані на підставі рішень Коропецької селищної ради та технічної документації, які втратили свою юридичну силу разом із визнанням недійсними Державних актів ЯМ № НОМЕР_9 та НОМЕР_2 (рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 01.07.2016 року), тому вказані витяги не могли слугувати підставою для здійснення державної реєстрації права власності та інших речових прав за ОСОБА_2 , чого державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_6 не враховано.

Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про обєкти та субєктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно з ч. 2 цієї статті передбачено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, відповідно до п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст..41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У п.11 постанові Пленуму ВСУ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ №7 від 16.04.2004 р. із змінами та доповненнями, наголошено, що розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Згідно із ст. 153 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Одним із найпоширеніших і найефективніших інструментів захисту інтересів землевласників і землекористувачів є ст.1Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також відповідна практика Європейського суду з правлюдини. В даному випадку підчас захисту прав на землю суд звертається до рішень ЄСПЛ: Стретч проти Сполученого Королівства та Федоренко проти України . У справі Федоренко проти України визначено, що у разі коли уповноважена державою особа перевищила свої повноваження, держава не може відповідати за незаконні дії свого представника (так звана доктрина ultra vires ).

Під час розгляду обох зазначених вище справ Європейський суд констатував, що наявне порушення ст. 1 Протоколу, ґрунтуючись на тому, що: у заявників були законні сподівання на ефективне задоволення своїх майнових прав через отримання певних благ, що відповідає змісту власності відповідно до ст. 1 Протоколу; наявне непропорційне втручання у право власності особи; а доктрина ultra vires має бути обмежена щодо дій представників держави. Отже,ЄСПЛ дійшов висновку про неможливість надання переваги доктрині ultra vires, якщо інші встановлені обставини свідчать про непропорційне, невиправдане втручання у право власності набувача майна. І однією з ключових обставин була необізнаність обох сторін і держави, і набувача прав про наявність будь-яких перешкод, які б могли вплинути на законність прийнятого рішення. Її застосування має здійснюватись з обовязковим порівнянням фактичних обставин у справах. На підставі аналізу умов виникнення правовідносин разом з нормами національного права в даному випадку суд дійшов висновку про, по-перше, наявність прав, які потрапляють під розуміння власності у контексті ст. 1 Протоколу та можливість їхнього захисту; по-друге про наявність втручання у власність особи.

Згідно ч.24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Враховуючи наведене, витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_5 -6101502722015 від 09.02.2015 року та №НВ-6101502292015 від 09.02.2015 року не могли слугувати підставою для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно за ОСОБА_2

Також, судом встановлено, що з моменту ухвалення рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 01.07.2016 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_2 з позивачем ОСОБА_1 межі земельних ділянок не узгоджувала та нового проекту землеустрою з урахуванням скасованих Державних актів на право власності на землю не виготовляла, подавши при цьому заяву про реєстрацію права власності, на підставі якої державним реєстратором прийнято оскаржувані рішення про реєстрацію земельних ділянок, індексний номер: 36413818 та 36413553. При цьому, вказані рішення прийняті на підставі технічної документації, яку визнано такою, що не відповідає вимогам закону, та порушує права суміжного землекористувача згідно рішення.

Враховуючи наведені обставини справи, судом встановлено, що державним реєстратором при вчиненні реєстраційної дії щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки, не було дотримано вимоги ст. 10 , 18, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки державну реєстрацію прав здійснено без належної перевірки документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав чи відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.

Крім цього, суд зазначає, що внаслідок зазначених дій державного реєстратора у виді реєстрації права власності за ОСОБА_2 земельних ділянок у межах та в розмірі, передбаченому згідно технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленої ПП Землі Придністров`я 03.10.2012 року, позивача ОСОБА_1 протиправно позбавлено права власності на на земельну ділянку, що суперечить вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ст.41 Конституції України , ст.. 319 , 321 ЦК України , а тому такі рішення державного реєстратора слід скасувати, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Доводи третьої особи ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_13 про те, що право власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 не зареєстровано, тому вона не може бути позивачем у даній справі, суд оцінює критично, оскільки реєстрація права власності за ОСОБА_2 земельних ділянок у межах та в розмірі, передбаченому згідно технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленої ПП Землі Придністров`я 03.10.2012 року, позбавляє позивача ОСОБА_1 змоги реалізувати своє право на державну реєстрацію права власності на її земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Крім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_7 , якому згідно рішення сесії Коропецької селищної ради від 29.05.1995 року та записів в земельно-кадастрових книгах за 1986 р., передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,37 га, в т.ч. 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,12 га для ведення особистого селянського господарства, що встановлено згідно рішень Апеляційного суду Тернопільської області у справі №2-341/11 від 15.11.2016 року та №603/656/14-ц від 01.07.2016 року, які набрали законної сили.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, в якому позивач просить визнати недійсними витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_5 -6101502292015 від 09.02.2015 року; витяг № НВ-6101502722015 від 09.02.2015 року; визнати недійсною Технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 03.10.2012 року, видану ПП Землі Придністров`я ; скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 , площею 0,16 га та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 , площею 0,25 га., суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 181 Земельного кодексу України, землеустрій це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Згідно статті 1 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження.

Проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Положеннями ст. 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

У свою чергу, за приписами ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до ч. 4 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 ЗК України).

В ході судового розгляду встановлено, що рішення № 195 Коропецької селищної ради від 22 грудня 2011 року, яке стало підставою для виконання робіт по виготовленню технічної документації, а також рішення Коропецької селищної ради від 02 листопада 2012 року № 355, яким ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку розміром 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства 0,16 га, згідно ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 01.07.2016 року визнано таким, що носять рекомендаційний характер, не мають правового навантаження і такими, що втрачають свою силу разом із визнанням недійсними Державних актів.

Таким чином, визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру та Технічної документації із землеустрою є недоцільним, оскільки вони є результатом вищевказаних рішень сесії Коропецької селищної ради, носять рекомендаційний характер та не мають правового навантаження.

Крім того, в матеріалах справи наявні витяги з державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НОМЕР_5 -6104432452018 від 23.02.2018 року та серії НОМЕР_5 -6104432282018 від 23.02.2018 року на земельні ділянки площею 0,16 га та 0,25 га, що знаходяться в АДРЕСА_2 , кадастровий номер: НОМЕР_3 , кадастровий номер: НОМЕР_4 , тобто на земельні ділянки, спір про які ведеться у даній справі, що свідчить про те, що витяги від 09.02.2015 року втратили свою актуальність.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення позову в частині визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, в якому позивач просить визнати недійсними витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НОМЕР_5 -6101502292015 від 09.02.2015 року; витяг № НВ-6101502722015 від 09.02.2015 року; визнати недійсною Технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 03.10.2012 року, видану ПП Землі Придністров`я відсутні.

Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивача щодо скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 , площею 0,16 га та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4 , площею 0,25 га.

Так, підстави скасування державної реєстрації земельної ділянки чітко передбачені в ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051.

Таких підстави закон визначає дві: у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок; коли протягом року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника. При цьому, скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за рішенням суду чинним законодавством не передбачено.

Відсутність порушеного права, чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам, визначеним законодавством є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході судового розгляду встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовної вимоги щодо скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки.

Крім того,визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права в Державному реєстрі речових правна нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача від їх порушення іншою особою,за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказана правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16.

Також суд не вбачає підстав для задоволення заяв відповідача Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області та третьої особи ОСОБА_2 про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності, оскільки суду не надані докази того, що позивач дізнався чи міг дізнатись про порушення його права саме 11.03.2015 року або 12.02.2015 року, про що зазначають у своїх заявах про застосування строку позовної давності представник Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області Кузь І.І. та третя особа ОСОБА_2

Щодо клопотання представника відповідача ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області про закриття провадження у справі, оскільки предметом оскарження у даній справі є проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, тобто дотримання відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, під час виконання покладених на них законом публічно-владних управлінських функцій, тому даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, слід зазначити наступне.

На підставі ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У своїй Постанові від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Судом встановлено, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у даному випадку є цивільно-правовим, тому підстав для задоволення даного клопотання немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4 , 13 , 82 , 141 , 263 , 265 Цивільного процесуального кодексу України , ст. 319 , 321 Цивільного кодексу України , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , суд, -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, ПП Землі Придністров`я , Монастириської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки Сергія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, про визнання недійсними витягів з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок та технічної документації із землеустрою, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок - задовольнити частково .

Визнати недійсними рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - ОСОБА_6 від 01.08.2017 року, індексний номер: 36413818, про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 0,16 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: НОМЕР_3 та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - ОСОБА_6 від 01.08.2017 року, індексний номер: 36413553, про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: НОМЕР_4 за ОСОБА_2 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті у цивільній справі № 603/780/17 згідно ухвали суду від 22 листопада 2017 року у виді накладення арешту на земельну ділянку площею 0,16 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_3 та земельну ділянку площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер НОМЕР_4 залишити в дії до набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Монастириської міської ради Тернопільської області в користь позивача ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 800 грн.

Стягнути з Державного реєстратора прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савки Сергія Васильовича в користь позивача ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 800 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги , відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_10 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області, вулиця Лисенка, 20А, м.Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 39766192.

Відповідач: ПП Землі Придністров`я , вул. Кругляк, с. Бобрівники, Монастириський ройон Тернопільська область, код ЄДРПОУ 36338597.

Відповідач: Монастириська міська рада: вул. Шевченка, буд. 19, м.Монастириська, Тернопільська обл., код ЄДРПОУ 04058433.

Відповідач: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Монастириської міської ради Савка Сергій Васильович: вул. Шевченка, буд. 19, м.Монастириська, Тернопільська обл.

Третя особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 30 серпня 2019 року.

Суддя В. М. Іванчук