Постанова

від 01.07.2019 по справі 910/5744/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2019 р. Справа№ 910/5744/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 01.07.2019

розглянув апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Трек-С

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 (повний текст рішення складено 12.10.2018)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2018

(повний текст додаткового рішення складено 09.11.2018)

у справі №910/5744/18 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трек-С

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА-Будсервіс

про стягнення 259105,20 грн.

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Трек-С (далі - ТОВ Трек-С , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА-Будсервіс (далі - ТОВ ЮА-Будсервіс , відповідач) про стягнення 259105,20 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем поставлено обладнання, яке не відповідає технічним характеристикам, зазначеним в інструкціях по експлуатації, та за відсутності підтверджуючих матеріалів щодо походження поставленого обладнання (фальсифіковане), в зв`язку з чим позивач був змушений орендувати відповідне обладнання належної якості, внаслідок чого поніс додаткові витрати в сумі 54372,60 грн, отже просить стягнути з відповідача кошти, перераховані за обладнання, в сумі 150 360,00 грн. та збитки в сумі 108 745,20 грн, які складають подвійний розмір фактичного понесених витрат з оренди обладнання, визначені позивачем згідно ч. 2 ст. 230 Цивільного кодексу України.

1.3. Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позов послався на недотримання порядку приймання товару за якістю, зокрема, не було складено двосторонній акт на підтвердження неналежної якості поставленого товару. Окрім того, відповідач заявив про відсутність підстав для відшкодування збитків, а також про застування наслідків спливу шестимісячного строку на звернення ТОВ Трек-С до суду із вимогами про стягнення сплачених коштів та збитків на підставі ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України.

1.4. У відповіді на відзив, позивач заперечував проти доводів відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги. При цьому позивач зазначив про фальсифікацію продукції та з посиланням на ст. 708 Цивільного кодексу України наголосив на бажанні відмовитись від договору та вимозі про повернення сплаченої за товар грошової суми, а також зауважив про застосування строку давності в один рік.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

2.1. Як вбачається з матеріалів справи, за результатами ознайомлення працівника ТОВ Трек-С з публічною офертою ТОВ ЮА-Будсервіс , розміщеною на Інтернет - ресурсах за посиланнями: https://ukrsnab.com.ua/vibroplita-ntc-it-3330-vc-chekhi-ya-html.html та https://ukrsnab.com.ua/vibrotrambovka-ntc-nt-70.html щодо поставки віброплити NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовки NTC NT-70 (далі - обладнання, товар) виробництва компанії NTC (Чеська Республіка), 13.07.2017 року, на підставі усної домовленості між сторонами, ТОВ ЮА-Будсервіс було виставлено та направлено ТОВ Трек-С рахунок на оплату обладнання № 474, а саме віброплити NTC ІТ 3330 VC кількістю 1 штука за ціною 95032,00 грн з ПДВ та вібротрамбовки NTC NT-70 кількістю 1 штука за ціною 55328,00 грн з ПДВ, всього на суму 150360,00 грн, копія якого наявна в матеріалах справи.

2.2. На підставі виставленого рахунку ТОВ Трек-С було здійснено оплату за товар на рахунок відповідача в сумі 150360,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 5910 від 03.08.2017 на вказану суму.

2.3. 03 серпня 2017 року ТОВ ЮА-Будсервіс здійснено поставку на замовлення ТОВ Трек-С продукції виробничо-технічного характеру, а саме: віброплити NTC ІТ 3330 NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовки NTC NT-70 в комплекті з інструкціями по експлуатації, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №448 від 04.08.2017, засвідченою з боку постачальника підписом представника та відбитком печатки.

2.4. Отже, з матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами у формі єдиного документу, складеного у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, не складався.

2.5. При цьому, судом встановлено відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача відносно належного виконання позивачем умов домовленостей щодо внесення попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника (відповідача).

За таких обставин, позивачем належним чином виконані зобов`язання щодо здійснення 100% передплати за товар (віброплита NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовка NTC NT-70) в розмірі, обумовленому сторонами на підставі узгодженого рахунку на оплату №474 від 13.07.2017, а відповідачем прийнята вказана оплата без будь-яких зауважень, факт перерахування позивачем грошових коштів належним чином підтверджено матеріалами справи.

Отже, між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного договору поставки у спрощений спосіб, за яким строк оплати рахунку протягом одного робочого дня. Єдиною зазначеною у рахунку умовою поставки зазначено відпуск товару за фактом надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника, само вивозом, за наявності довіреності та паспорту, а також зазначення про прийняття факту оплати вказаного рахунку, як погодження з умовами поставки товару.

2.6. При цьому, на вказаній видатковій накладній міститься зроблена від руки відмітка Товар не прийнятий, Товар залишається у ТОВ Трек-С для перевірки якості та оригінальності, та після перевірки буде прийнято рішення щодо прийняття чи не прийняття Товару, шляхом підписання відповідного Акту , засвідчена підписом представника ТОВ Трек-С Михальським М.А. , який діяв на підставі довіреності №761 від 03.08.2017.

Зокрема, як стверджує позивач, після ознайомлення з технічними характеристиками та зовнішнім виглядом передплаченого по рахунку №474 від 13.07.2017 обладнання - вібротрамбовки NTC NT-70, а саме порівняння інформації з сайта за посиланням: https://ukrsnab.com.ua/vibrotrambovka-ntc-nt-70.html та з каталога заводу-виробника на сайті за посиланням: http://ntc.cz/admin/filesen/ModuleCat/1005-NTC 2017 GB.pdf технічні спеціалісти позивача виявили ряд невідповідностей, а саме за зовнішнім виглядом, вагою, розміром підошви, кількістю ударів в хвилину, потужністю двигуна. Інформація про віброплиту NTC ІТ 3330 VC взагалі відсутня на сайті заводу - виробника.

В зв`язку з наведеними невідповідностями та відсутністю у відповідача підтверджуючих документів щодо походження передплаченого обладнання, а також невідповідності обладнання потребам покупця, в листах №103 від 01.09.2017 та №109 від 08.09.2017 позивач повідомив відповідача про відмову прийняти вказане обладнання та просив повернути перераховані кошти в сумі 150 360,00 грн на розрахунковий рахунок ТОВ Трек-С , зазначений в листах.

2.7. 07.09.2017 року ТОВ ЮА-Будсервіс своїм листом №17-1877 повідомило позивача, про необхідність надання обладнання для діагностики в уповноваженому відповідним чином сервісному центрі для повернення коштів. Окрім того, для підтвердження походження обладнання та його відповідності номенклатурі чеського заводу-виробника відповідач зобов`язався надіслати запит до офіційного представника компанії NTC (Чеська Республіка) та проінформувати покупця в терміни згідно чинного законодавства.

2.8. У відповідь на вказаний лист відповідача позивач листом №112 від 15.09.2017 повідомив, що акт прийому-передачі обладнання не складено з огляду на відсутність у продавця підтверджуючих документів щодо походження передплаченого по рахунку №474 від 13.07.2017 обладнання - вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC.

2.9. Поряд із цим, позивач листом №102 від 01.09.2017 звернувся до офіційного виробника обладнання NTC (Чеська республіка) з приводу походження поставленого відповідачем товару вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC, у відповідь на який листом від 8 вересня 2017 року виробник обладнання NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. (Чеська Республіка) повідомив позивача, що не виробляв зазначене обладнання - вібротрамбовку (вібронога) моделі NT-70, зав.№Р24А547879 та віброплиту моделі ІТ 3330, зав.№MOD-217-364, не має договорів поставки з ТОВ ЮА-Будсервіс , а офіційним представником та сервісним центром обладнання NTC в Україні є Фізична особа - підприємець Лук`ян Михайло Федорович (офіційний представник).

2.10. З огляду на отриману інформацію, позивач звернувся до сервісного центру ФОП Лук`ян М.Ф. з проханням провести діагностику та сервісне обслуговування придбаного обладнання. У відповідь своїм листом від 19.09.2017 ФОП Лук`ян М.Ф . повідомив ТОВ Трек-С що зовнішній вигляд обладнання не характерний для продукції компанії NTC, обладнання відрізняється від оригінального конструктивно, зокрема розташуванням керуючих елементів, двигуна, та інших вузлів, продукція з вказаними серійними номерами не випускалась заводом NTC. Розташування шильдів з технічною інформацією, їх зовнішній вигляд, а також інформація, вказана на них, не відповідає такій в оригінальних продуктах NTC.

Враховуючи зазначені факти, сервісний центр відмовився обслуговувати техніку, як зазначено в листі ФОП Лук`ян М.Ф. , сумнівного походження.

2.11. Як зазначає позивач, не отримавши інформацію про походження товару та сертифікати відповідності, та припинивши подальшу експлуатацію придбаного обладнання, позивач 25.04.2018 листом №64-18 звернувся до постачальника з вимогою щодо повернення вартості не якісного (фальсифікованого) та такого, що не відповідає погодженим сторонами умовам договору купівлі-продажу товару, проте, відповіді не отримав, повернення грошових коштів ТОВ ЮА-Будсервіс здійснено не було.

А тому, за твердженням позивача, вартість фактично передплаченого товару у сумі 150360,00 грн підлягає поверненню позивачу згідно ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України.

2.12. Додатково в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідач використав бренд NTC (Чехія) та поставив обладнання невідомого походження та країни - виробника, чим ввів в оману позивача шляхом нанесення на обладнання шильдів з заводськими номерами обладнання, на яких країною виробником зазначено саме Чеську республіку.

Окрім цього, позивач в позовній заяві та відповіді на відзив зазначає, що поставка відповідачем фальсифікованого обладнання стала причиною вимушеної оренди ТОВ Трек-С необхідного обладнання з характеристиками, які заявлені відповідачем при поставці товару, оскільки придбання віброплити та вібротрамбовки здійснювалось з метою виконання комплексу робіт з влаштування виробничо-господарсько-протипожежного водопроводу згідно договору будівельного підряду № 04-М-17 від 31 липня 2017 року укладеного позивачем з ПАТ Миронівський хлібопродукт , а також зважаючи на неможливість належної експлуатації поставленого відповідачем обладнання, відсутність сервісних центрів та невідоме походження придбаних вібротрамбовки та віброплити.

Зокрема, для виконання зобов`язань за договором підряду №04-М-17 від 31.07.2017, на заміну поставленої відповідачем фальсифікованої (на думку позивача) вібротрамбовки NTC NT-70, позивачем було орендовано у ТОВ Фортрент вібротрамбовку Dynapac LT 7000 з відповідними характеристиками. Факт оренди вказаної вібротрамбовки підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 30.09.2017, 05.10.2017, 27.10.2017 та 30.11.2017 на загальну суму 19 542,60 грн.

Також позивачем було орендовано у ТОВ Бест енд Фаст вібротрамбовку Wacker Neuson BS 60-2 з відповідними характеристиками. Факт оренди зазначеної вібротрамбовки підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 13.09.2017 року, 21.11.2017 року та 14.12.2017 року на загальну суму 16 680,00 грн.

Окрім того, на заміну поставленої відповідачем віброплити NTC ІТ 3330 VC позивачем було орендовано у ПП Будпрокат віброплиту Masalta MS - 330 з відповідними характеристиками. Факт оренди зазначеної віброплити підтверджується актами надання послуг від 15.11.2017 року та 28.11.2017 року на загальну суму 18150,00 грн.

Отже, як зазначає позивач, у зв`язку з постачанням фальсифікованого товару ТОВ Трек-С було понесено збитки на загальну суму 54372,60 грн, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, позаяк в діях ТОВ ЮА-Будсервіс наявні всі ознаки господарського правопорушення.

Разом з цим, посилаючись на ч. 2 ст. 230 Цивільного кодексу України, згідно приписів якої сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені збитки у подвійному розмірі, а саме в сумі 108745,20 грн (54372,60 грн*2).

2.13. Спір у даній справі стосується порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару у відповідності до узгоджених сторонами технічних характеристик, належної якості та обумовленого виробника - компанії NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. (Чеська Республіка).

3. Короткий зміст судових рішень

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 у справі №910/5744/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 у даній справі стягнуто з позивача на користь відповідача 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.2. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування неможливості використання поставленого відповідачем обладнання (вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC) з метою виконання комплексу робіт з влаштування виробничо-господарсько-протипожежного водопроводу згідно договору будівельного підряду № 04-М-17 від 31.07.2017 року, натомість, заявляючи вимоги про стягнення збитків, позивач наголошує тільки на факт поставки неоригінального обладнання, залишаючи поза увагою відсутність зазначення під час укладення з відповідачем договору поставки у спрощений спосіб інформації щодо конкретної мети придбання обладнання та не визначення в договорі підряду вимог до характеристик будівельного обладнання.

Під час укладення договору поставки у спрощений спосіб сторони не узгоджували, що обладнання має відповідати вимогам щодо її якості в момент її передання відповідачем позивачу.

При цьому, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами весь склад правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності виконавця, а саме протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов`язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов`язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

Крім того, оскільки, позивачем не доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, зазначене виключає можливість застосування позовної давності у даному спорі, про що було заявлено відповідачем.

3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 (з урахуванням ухвали від 29.01.2019 про виправлення описки) апеляційні скарги позивача задоволено частково, рішення місцевого господарського суду скасовано частково. Резолютивну частину рішення викладено в редакції, згідно з якої з відповідача стягнуто на користь позивача 150 360 грн та 2 255,40 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині в позові відмовлено.

Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2018 скасовано частково. Резолютивну частину додаткового рішення викладено в редакції, згідно з якої з позивача стягнуто на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 072,69 грн. У решті стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 7 554,60 грн витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в апеляційній інстанції. У решті стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

3.4. Постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог про стягнення коштів у сумі 150 360 грн, перерахованих за обладнання та, водночас, недоведеністю й необґрунтованістю позовних вимог про стягнення збитків у сумі 108 745,20 грн.

3.5. Постановою Верховного Суду від 03.05.2019 касаційну скаргу ТОВ ЮА-Будсервіс задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 у справі №910/5744/18 скасовано в частині, яка стосується розгляду позовних вимог на суму 150 360 грн та стягнення усіх сум судових витрат зі справи.

Справу у відповідній частині направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. У решті зазначену постанову залишено без змін.

3.6. Скасовуючи та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав на те, що передчасним є висновок апеляційного суду про фальсифікацію поставленого відповідачем обладнання позивачу, оскільки фальсифікація товарів могла б мати місце тоді, коли сторони дійшли б угоди щодо поставки цілком певного товару, а натомість поставлено було б інший товар під виглядом того, який сторони погодили між собою.

Наявність такої угоди, за відсутності єдиного документа, підписаного обома сторонами (як це з`ясовано судами), могла б бути підтверджена, з урахуванням припису частини першої статті 181 Господарського кодексу України, доказами обміну сторін листами, факсограмами, телефонограмами тощо, прийняття до виконання замовлення одержувача.

Проте існування відповідних обставин і документів судом апеляційної інстанції не з`ясовано й не досліджено.

Водночас у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення суми збитків 108 745,20 грн суд касаційної інстанції залишив без змін.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням від 19.09.2018 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2018, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами, в яких просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

4.2. Підставою для скасування рішення суду від 19.09.2018 скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві.

4.3. Підставою для скасування додаткового рішення суду від 09.11.2018 скаржник зазначив порушення судом норм процесуального права. При цьому, скаржник вказує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг та ціною позову; зазначає, що всупереч положенням ст.129 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не було надано детального опису робіт (наданих послуг) та наданням відповідних доказів. Також скаржник звертає увагу на те, що представництво інтересів в суді здійснюється не адвокатом, а фізичною особою по дорученню, тобто не в рамках договору про надання відповідних адвокатських послуг, а тому відсутні підстави для покладання на позивача таких витрат.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

5.1. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. Також відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 18000 грн, пов`язані з розглядом апеляційної скарги.

5.2. У додаткових поясненнях до відзиву, з урахуванням вказівок Верховного Суду, відповідач зазначив, що ТОВ ЮА-Будсервіс , здійснивши публічну оферту щодо продажу товару, з самого початку ознайомив покупця із всіма його характеристиками, в тому числі з візуальним зображенням. Тобто, відповідач поставив позивачу не фальсифікований товар, а саме той товар, який замовив позивач.

Крім того, відповідач просив відшкодувати витрати на правничу допомогу у даній справі про що, подав відповідну заяву та сплачений судовий збір при розгляді справи у суді касаційної інстанції.

5.3. Також, відповідач, звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявою про поворот виконання рішення (постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.01,2019 у справі № 910/5744/18).

5.4. У додаткових поясненнях по справі, позивач вказав, що зміст зобов`язальних відносин полягає в тому, що відповідач зобов`язався поставити позивачу товар виробництва компанії NTC (Чеська Республіка) за визначеною адресою доставки, позивач зобов`язався оплатити товар зазначений у відповідному рахунку на оплату.

На думку позивача, фактично у своїй пропозиції до продажу, що була надана позивачу відповідачем, останній використав бренд NTC (Чехія) та поставив обладнання невідомого походження та країни - виробника, чим ввів в оману позивача шляхом нанесення на обладнання шильдів із заводськими номерами обладнання, на яких країною виробником зазначено саме Чеську Республіку.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 24.05.2019 до Північного апеляційного господарського суду з Верховного Суду надійшла на новий розгляд справа № 910/5744/18 за апеляційними скаргами ТОВ Трек-С на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2018.

6.2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/5744/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Руденко М.А., Дідиченко М.А.

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019, розгляд справи призначено на 01.07.2019.

6.4. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційних скарг у справі №910/5744/18 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Смірнова Л.Г. судді - Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

6.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 прийнято апеляційні скарги ТОВ Трек-С на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 у справі №910/5744/18 до провадження вказаною колегією суддів.

6.6. У судове засідання 01.07.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

6.7. Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, з урахуванням додаткових письмових пояснень, просив її задовольнити, рішення місцевого суду від 19.09.2018 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 у справі №910/5744/18 скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

6.8. Представник відповідача заперечив проти доводів, викладених у апеляційних скаргах, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та додаткових письмових поясненнях, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1 Господарський кодекс України

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до норм ч.ч. 1-4 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Згідно ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

7.2. Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За загальним правилом відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 2 ст. 642 Цивільного кодексу України визначено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як визначено ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Відповідно до ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором, в тому числі, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 708 Цивільного кодексу України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором, в тому числі, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

7.3 Закон України Про нотаріат

У відповідності до статті 34 Закону України Про нотаріат нотаріуси, серед іншого, засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; засвідчують справжність підпису на документах.

Статтею 79 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

7.4. Декрет Кабінету Міністрів України Про стандартизацію та сертифікацію №46-93 від 10.05.1993 (був чинним на момент вчинення правочину) (далі - Декрет №46-93).

Відповідно до статті 13 Декрету №46-93 сертифікація продукції в державній системі сертифікації поділяється на обов`язкову та добровільну.

Згідно статті 18 Декрету №46-93 відповідність продукції (товару), що ввозиться і реалізується на території України та включена до переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації, стандартам, що діють в Україні, повинна підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим призначеним органом.

7.5. Перелік продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 (був чинним на момент вчинення спірного правочину) (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі №93 від 26.01.2018).

Розділом 14 встановлено перелік будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, які підлягають обов`язковій сертифікації.

7.6. Господарський процесуальний кодекс України.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат, зокрема: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. ч. 2, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст. 333 Господарського процесуального кодексу України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він зокрема відмовляє в позові повністю. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

7.7. Практика Європейського суду з прав людини як джерело права

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23.06.1993).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред`явлення таких роз`яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Обов`язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів від 27.10.1993).

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційні скарги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

8.2. Як вірно вказав місцевий господарський суд, сторонами у даній справі вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків шляхом здійснення позивачем передплати за товар (обладнання - віброплита та вібротрамбовка) відповідачу та прийняття вказаної оплати останнім. При цьому зміст зобов`язальних відносин сторін полягає в тому, що відповідач зобов`язався поставити позивачу товар - віброплиту NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовку NTC NT-70 виробництва компанії NTC (Чеська Республіка) за визначеною адресою доставки, а позивач зобов`язався оплатити товар, які зазначені у відповідному рахунку на оплату.

Отже, між сторонами фактично був укладений договір поставки у спрощений спосіб, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки відповідачем позивачу продукції виробничо-технічного характеру, а саме: віброплити NTC ІТ 3330 VC та вібротрамбовки NTC NT-70 за договором поставки, що укладений між сторонами у спрощений спосіб, шляхом оплати позивачем виставленого відповідачем як постачальником рахунку №474 від 13.07.2017 на суму 150360,00 грн та за видатковою накладної №448 від 04.08.2017.

При цьому, під час укладення договору поставки у спрощений спосіб сторони не узгоджували, що обладнання має відповідати вимогам щодо її якості в момент її передання відповідачем позивачу. Таких доказів суду не надано.

8.3. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обов`язковій сертифікації підлягає лише та продукція (товар), що ввозиться і реалізується на території України та включена до переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації.

Товар, що було поставлено відповідачем позивачеві (вібротрамбовка та віброплита), за своїми родовими ознаками належить до категорії приладів, виробів, матеріалів для здійснення будівельних робіт.

Зокрема, додатково вказане підтверджується метою придбання позивачем товару, а саме для виконання комплексу будівельних робіт згідно з договором підряду №04-М-17 від 31.07.2017.

Розділом 14 Переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005, який був чинним на момент вчинення спірного правочину (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі №93 від 26.01.2018), встановлено перелік будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, які підлягають обов`язковій сертифікації. При цьому, приладів, виробів та механізмів для здійснення будівельних робіт, в тому числі предмета договору поставки - вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC, у вказаному переліку не міститься.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, проведення сертифікації вібротрамбовки NTC NT- 70 та віброплити NTC ІТ 3330 VC та як наслідок отримання Сертифікату відповідності (якості) для реалізації вказаних товарів на території України не є обов`язковим.

Крім того, вказане обладнання було придбано відповідачем у ТОВ Фінейро , що підтверджується видатковою накладною №Ф-0208/17 від 02.08.2017 та договором поставки №0208/1 від 02.08.2017, укладеним між ТОВ ЮА-Будсервіс та ТОВ Фінейро . Умовами договору, укладеного між відповідачем, як покупцем та ТОВ Фінейро , не передбачено обов`язку передавати покупцю сертифікат якості, у зв`язку з чим відповідач не отримував сертифікат якості від ТОВ Фінейро .

Разом з тим, відповідно до пункту 7.1 договору поставки №0208/1 від 02.08.2017 якість товару, що поставляється повинна відповідати стандартам і ДСТУ та підтверджуватися сертифікатами відповідності та технічними паспортами, виданими компетентними органами або заводом - виробником чи іншим документом, який підтверджує якість та відповідність товару.

8.4. Посилання скаржника на лист ФОП Лук`ян М.Ф. №4655 від 19.09.2017, як офіційного представника компанії NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. (Чеська Республіка), як на доказ фальсифікації поставленого обладнання, судом оцінюються критично, з огляду на відсутність доказів дійсного перебування вказаної особи в статусі офіційного представника та сервісного центру обладнання NTC в Україні, а також відсутність відповідних експертних висновків про фальсифікацію товару.

Крім того, не може бути належним доказом фальсифікації поставленого товару копія листа компанії NTC STAVEBNІ TECHNIKA spol.s.r.o. (Чеська Республіка) від 08.09.2017.

На переконання колегії суддів, для надання письмовим доказам, викладеним іноземною мовою, юридичної вірогідності, що буде підставою прийняття судом таких доказів, як належних та допустимих, є необхідність офіційного перекладу таких документів, зокрема нотаріального засвідчення вірності перекладів документів або засвідчення справжності підпису перекладача, яким здійснено переклад документів, як то передбачено ст. ст. 34, 79 Закону України Про нотаріат .

Оскільки переклад листа компанії NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. від 08.09.2017 засвідчений не нотаріусом, а лише перекладачем Жуковською Т.Б., підпис якої не засвідчено нотаріально, то вказаний лист не може вважатись належним та допустимим доказом по справі.

Також, до позовної заяви не додано доказів на підтвердження повноважень на підписання документів у особи, яка підписала лист від 08.09.2017.

На переконання колегії суддів вказаний лист компанії NTC STAVEBNI TECHNIKA spol.s.r.o. від 08.09.2017 не може бути доказом та документом, який підтверджує факт фальсифікації товару.

До того ж, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції клопотань про призначення судово-товарознавчої експертизи з метою встановлення відповідності поставленого відповідачем обладнання вимогам стандартів, маркувальних даних дійсним товарним характеристикам товару, дійсного виробника останнього тощо, сторонами заявлено не було. Та скаржником відповідних висновків експертів, суду не надано.

8.5. На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 03.05.2019 у даній справі №910/5744/18, щодо необхідності з`ясування наявності у сторін доказів обміну листами між ними, факсограмами, телефонограмами тощо, прийняття до виконання замовлення одержувача за результатами досліджень яких, можливо було б зробити достовірний висновок про те, що фактично поставлений відповідачем позивачу товар не відповідає за тими чи іншими показниками (параметрами) тому товару, який позивач мав одержати за погодженням сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Фальсифікація товару - це надання товарам такого вигляду, за якого вони можуть бути ідентифіковані як ті, за які вони видаються.

У даному разі фальсифікація товарів могла б мати місце тоді, коли сторони дійшли б угоди щодо поставки цілком певного товару, а натомість поставлено було б інший товар під виглядом того, який сторони погодили між собою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що отримавши товар від відповідача, позивач певний час ним користувався після чого звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача грошових коштів, оскільки вважає, що товар є фальсифікованим.

Однак, на переконання колегії суддів, враховуючи подані самим же позивачем докази (роздруківки із веб-сайту відповідача із зображенням та характеристиками товару), можна дійти висновку, що перед замовленням товару, позивач ознайомився зі всіма його характеристиками.

Так, в описі товару, який був розміщений на веб-сайті відповідача детально значено всі його характеристики. Зокрема, в описі до вібротрамвобки NTC NT-70 зазначено наступні характеристики: вага: 75 кг; розмір підошви: 300x300; кількість ударів в хвилину: 650-690; потужність двигуна: 4 л.с., габарити 45x78x100, об`єм двигуна: 118 см. куб і т.д.

В описі до віброплити NTC ІТ 3330 VC зазначено наступні характеристики: вага: 330 кг; розмір підошви: 94x50; потужність двигуна: 13 л.с. і т.д.

Крім опису, на веб-сайті відповідача також містилось візуальне зображення обладнання.

Тобто, перед замовленням обладнання, позивач детально ознайомився із всіма його характеристиками (вага, габарити, потужність двигуна і т.д.) та візуальним зображенням, після чого замовив вказаний товар.

Отже, відповідач поставив позивачу саме той товар, який повністю відповідає всім вищезазначеним характеристикам і який був зображений на сайті продавця.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем не підписувались у письмовому вигляді будь-які документи, в яких би було зафіксовано, що відповідач повинен поставити позивачу цілком певний товар. З цього питання сторони також і не обмінювались листами, факсограмами, телефонограмами тощо.

На переконання колегії суддів, відповідач, здійснивши публічну оферту щодо продажу товару, з самого початку ознайомив покупця із всіма його характеристиками, в тому числі і з візуальним зображенням.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, фальсифікованим поставлений відповідачем товар позивачу. Відповідачем було поставлено той товар, який замовив позивач.

Колегія суддів вважає, що позивач не довів факт поставки йому фальсифікованого товару, тобто позивач не довів, що відповідач надав товару такого вигляду, за якого він може бути ідентифікований як той, за який він видається.

Оскільки сторони не дійшли згоди щодо поставки цілком певного товару, а відповідач поставив позивачу саме той товар і з тими характеристиками, який було зазначено на його веб-сайті, у даному випадку факт фальсифікації товару відсутній, а тому і відсутні підстави для задоволення позову.

8.6. Що стосується вимоги позивача про відмову від договору та повернення сплачених по договору коштів, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вірно вказав суд першої інстанції, приписами п. 1 ч. 2 ст. 678 та п. 4 ч. 1 ст. 708 Цивільного кодексу України передбачено, що за будь-яких умов, набуття позивачем, як покупцем права відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми обумовлене належним чином доведеним фактом порушення конкретно визначених вимог щодо якості товару або виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару.

При цьому, вимозі позивача про повернення грошових коштів повинна передувати відмова його від договору та повідомлення про це відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що можливість реалізації відмови від договору у випадку його істотного порушення іншою стороною, пов`язується із дотриманням форми повідомлення про відмову, що пов`язано із вимогами ч. 3 ст. 214 Цивільного кодексу України, відповідно до якої відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, у якій було вчинено правочин.

Матеріали справи не містять доказів відмови позивача від договору, як і того, що відповідача про вказану відмову позивачем було повідомлено.

Висловлена позивачем у листах №109 від 08.09.2017 та №103 від 01.09.2017 вимога повернути спірну суму в розмірі 150360,00 грн здійсненої передплати товару, на переконання колегії суддів, не може бути доказом на підтвердження вказаних обставин, оскільки у вказаних листах, про відмову позивача від договору не йдеться, а зазначається тільки про відмову від прийняття товару.

8.7. Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача збитків, колегія суддів апеляційного господарського суду не розглядає, оскільки суд касаційної інстанції направив дану справу на новий розгляд у частині, яка стосується розгляду позовних вимог на суму 150360,00 грн та стягнення усіх сум судових витрат у справі.

У решті постанову суду апеляційної інстанції, зокрема, щодо висновків про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення суми збитків 108 745,20 грн залишено без змін.

8.8. Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності на підставі ст. 269 Господарського кодексу України та ст. 267 Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки під час розгляду справи позивачем не доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, та суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, зазначене виключає можливість застосування позовної давності у даному спорі, тобто відповідна заява відповідача задоволенню не підлягає.

8.9. Щодо викладених в апеляційній скарзі на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2018, щодо неспівмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, витраченим часом, обсягом наданих послуг та ціною позову, а також відсутності детального опису робіт (наданих послуг) та надання відповідних доказів, колегія суддів зазначає наступне.

25.09.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від ТОВ ЮА-Будсервіс надійшла заява про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката відповідачем надано суду першої інстанції оригінал ордеру на надання правової допомоги серії КВ №402521 від 23.07.2018; копію договору про надання юридичних послуг від 14.05.2018; копію заявки на надання послуг №2 від 14.05.2018 до вказаного договору; копію акту №1 про надані послуги від 20.09.2018, підписаного з боку відповідача директором ТОВ ЮА-Будсервіс , згідно якого виконавець надав, а клієнт прийняв послуги представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі №910/5744/18 за позовом ТОВ Трек-С до ТОВ ЮА-Будсервіс про стягнення коштів, вартість яких становить 24000,00 грн; виписку банку на підтвердження здійснення відповідачем платіжним дорученням №3258 від 16.07.2018 оплати наданих правничих послуг в розмірі 24000,00 грн, а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у даній справі.

У рішенні суду від 19.09.2018 у справі №910/5744/18 не було здійснено розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач у загальному розмірі 24000,00 грн.

Разом з тим, додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2018 стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000 грн.

Стягуючи з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, місцевим судом встановлено, що адвокат Чередніченко М.М. (посвідчення адвоката №003126 від 20.12.2017) був присутнім в судових засіданнях 08.08.2018, 28.08.2018, 04.09.2018, 12.09.2018 та 19.09.2018 по розгляду справи №910/5744/18 та представляв інтереси ТОВ ЮА-Будсервіс , відповідачем було подано письмовий відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процессуального кодексу України, заперечення на відповідь на відзив, заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності, повідомлення про неможливість надання доказу тощо.

Таким чином, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені відповідачем до стягнення витрати на послуги адвоката в розмірі 24000,00 грн нормативно та документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому правомірно були стягнути судом першої інстанції.

Твердження позивача про відсутність підстав для покладення на позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги, посилаючись на те, що представництво інтересів відповідача в суді здійснюється не адвокатом, а фізичною особою по дорученню, тобто не в рамках договору про надання відповідних адвокатських послуг, є помилковими, оскільки відповідно до ч.4 ст.60 Господарського процессуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

8.10. Крім того, під час нового розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідачем, разом з додатковими поясненнями до відзиву на апеляційну скаргу у даній справі була подана заява про стягнення з позивача понесених ТОВ ЮА-Будсервіс витрат на професійну правничу допомогу у даній справі та судовий збір сплачений за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката відповідачем надано суду: копію заявки на надання послуг №2 до договору про надання юридичних послуг від 14 травня 2018 року; детальний опис робіт, виконаних при розгляді апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від по справі №910/5744/18 у складі суддів Іоннікової І.А, Коротун О.М. Суліма В.В.; копію акту №2 про надані послуги до заявки на надання послуг № 2; копію рахунку на оплату №180514_2_2 від 19.11.2018; копію платіжного доручення №3618 від 19.11.2018; детальний опис робіт, виконаних при розгляді касаційної скарги відповідача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі №910/5744/18; копію додаткової угоди №1 до заявки на надання послуг №2 до договору про надання юридичних послуг від 14.05.2018; копію акта №3 про надані послуги до заявки на надання послуг №2; копію рахунку на оплату №180514_2_3 від 17.01.2019; копію платіжного доручення №3733 від 18.01.2019; детальний опис робіт, виконаних при новому розгляді апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від по справі №910/5744/18; копію заявки на надання послуг №3 до договору про надання юридичних послуг від 14.05.2018; копію рахунку на оплату №180514_3 від 18.06.2019; копію платіжного доручення №4084 від 21.06.2019; копію ордеру на надання правової допомоги; копію довіреності на представництво інтересів відповідача; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені відповідачем до стягнення витрати на послуги адвоката в розмірі 18000,00 грн при розгляді справи у суді апеляційної інстанції (у складі суддів Іоннікової І.А, Коротун О.М. Суліма В.В.), 18000,00 грн при розгляді справи у суді касаційної інстанції та 18000,00 грн при новому розгляді справи у суді апеляційної інстанції, нормативно та документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому підлягають задоволенню.

Сплачені відповідачем 7 773,16 грн судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції, також слід стягнути з позивача.

8.11. Відповідачем було подано заяву про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у даній справі, шляхом стягнення з ТОВ Трек-С на користь ТОВ ЮА-Будсервіс 150 360,00 грн, 2 255,40 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 3 383,10 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 15 261,54 грн та 338,31 грн основної винагороди приватного виконавця, яка підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 333 Господарського процессуального кодексу України врегульовано питання повороту виконання рішення, постанови. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (ч. 6 ст. 333 Господарського процессуального кодексу України).

З урахуванням того, що за наслідками нового розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні апеляційних скарг та залишення рішення суду про відмову у задоволенні позову та додаткове рішення без змін, а також, враховуючи, що наданими відповідачем документами (копією постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. від 19.02.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58418701 з виконання наказу про примусове виконання рішення № 910/5744/18 виданого 13.02.2019; копією постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. від 19.02.2019 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 58418701; копією постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. від 19.02.2019 про відкриття виконавчого провадження № 58418761 з виконання наказу про примусове виконання рішення № 910/5744/18 виданого 13.02.2019; копією постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. від 19.02.2019 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 58418761; копією постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. від 19.02.2019 про об`єднання виконавчих проваджень № 58418701 та № 58418761 у зведене виконавче провадження №58428404; копією постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. від 19.02.2019 у зведеному виконавчому провадженні № 58428404 про арешт майна боржника; копією постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. від 19.02.2019 у зведеному виконавчому провадженні № 58428404 про арешт коштів боржника; копією постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. від 25.02.2019 про виведення виконавчого провадження №58418701 із зведеного виконавчого провадження №58428404; копією постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова І.М. від 25.02.2019 про закінчення виконавчого провадження №58418701; копією платіжного доручення №58428404/3 від 22.02.2019 та копією виписки з рахунку ТОВ ЮА-Будсервіс ) підтверджується стягнення з відповідача на користь відповідача 171 598,35 грн, Північний апеляційний господарський суд здійснює поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі №910/5744/15, шляхом стягнення з ТОВ Трек-С на користь ТОВ ЮА-Будсервіс 150 360,00 грн, 2 255,40 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 3 383,10 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 15 261,54 грн та 338,31 грн основної винагороди приватного виконавця.

9. Висновки апеляційного суду

9.1. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду та додаткове рішення згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.232-241, 275-284, 333 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Трек-С на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 у справі №910/5744/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 у справі №910/5744/18 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трек-С (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 33/162, код ЄДРПОУ: 38040474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА-Будсервіс (03091, м. Київ, вул. Василя Касіяна, буд.2/1, офіс 3, код ЄДРПОУ: 38683702) 7 773 (сім тисяч сімсот сімдесят три) грн 16 коп. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції, 36 000 (тридцять шість тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА-Будсервіс про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі №910/5744/18 задовольнити.

5. Здійснити поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі №910/5744/18, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Трек-С (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 33/162, код ЄДРПОУ: 38040474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮА-Будсервіс (03091, м. Київ, вул. Василя Касіяна, буд.2/1, офіс 3, код ЄДРПОУ: 38683702) 150 360 (сто п`ятдесят тисяч триста шістдесят) грн 00 коп., 2 255 (дві тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 3 383 (три тисячі триста вісімдесят три) грн 10 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 15 261 (п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят одну) грн 54 коп., 338 (триста тридцять вісім) грн 31 коп. основної винагороди приватного виконавця.

6. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю Трек-С .

7. Матеріали справи №910/5744/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 02.09.2019

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко