Рішення

від 02.09.2019 по справі 460/1124/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2019 року м. Рівне №460/1124/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доНаціональної поліції України Департаменту патрульної поліції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Національної поліції України, у якій просив суд зобов`язати Національну поліцію України сформувати та подати до Головного Управління Державної казначейської служби України у Рівненській області подання на повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до бюджету штрафу в сумі 10200,00 грн, згідно з квитанцією № 33279408 від 02.07.2018, призначення платежу: *;21081300;БР;257850;* ОСОБА_1 без ПДВ, які надійшли на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , МФО 833017, код отримувача 38012494, банк утримувача ГУ ДКСУ у Рівненській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням суду, що набрало законної сили, скасовано постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу, а відтак сплачена до державного бюджету сума штрафу підлягає поверненню позивачу як помилково сплачена. Проте, всупереч нормам Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, відповідач скерував позивача до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, тим самим відмовивши подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, подання на повернення помилково сплачених позивачем коштів. При цьому позивач стверджує, що відповідач помилково ототожнює порядок виконання рішень про стягнення бюджетних коштів з порядком повернення помилково зарахованого до бюджету штрафу, що має місце наразі.

Ухвалою суду від 20.05.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне Управління Державної казначейської служби України у Рівненській області.

Відповідач 1 позову не визнав. Представник відповідача 1 подав відзив на позовну заяву (а.с.35-40), у якому зазначив, що Національна поліція України є неналежним відповідачем у справі, оскільки в силу підпунктів 4, 7, 15, 16, 17 пункту 1 розділу III Функції Департаменту патрульної поліції Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом НП України від 06.11.2015 № 73 (у редакції наказу НП України від 14.08.2017 № 114), Департамент патрульної поліції відповідно до покладених на нього завдань у випадках, передбачених законом здійснює, зокрема, провадження в справах про адміністративні правопорушення та забезпечує виконання адміністративних стягнень; здійснює контроль за додержання Правил дорожнього руху його учасниками, а відтак є належним відповідачем у даній справі. По суті позовних вимог зазначив, що згідно з приписами Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а відповідний механізм виконання таких рішень визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45). Стверджував, що повернення помилково сплаченого штрафу здійснюється на підставі заяви та документів, зазначених у пункті 6 вказаного Порядку, що подаються стягувачем до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, відтак вимоги позивача є безпідставними, а тому просив відмовити в позові в повному обсязі.

Окрім того, відповідач 1 подав суду клопотання про залучення співвідповідача, у якому зазначив, що Національна поліція України є неналежним відповідачем щодо заявлених позовних вимог, оскільки розгляд заяви позивача від 10.12.2018 та надання відповіді по суті здійснювалося саме Департаментом патрульної поліції, а повноваження щодо винесення подання про повернення штрафу за порушення Правил дорожнього руху також відноситься до компетенції Департаменту патрульної поліції, тому просив суд залучити до участі у справі у якості співвідповідача Департамент патрульної поліції (а.с.43-45).

Ухвалою від 04.07.2019 суд залучив до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції та розпочав розгляд справи спочатку.

Відповідач 2 позову не визнав та подав відзив на адміністративний позов (а.с.57-58), у якому, покликаючись до положень Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, зауважив про необхідність звернення позивача до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області. За відсутності будь-яких доказів звернення позивача до органу Казначейства із відповідною заявою щодо повернення помилково зарахованих до державного бюджету коштів, позовні вимоги є необгрунтованими, а тому просив відмовити у позові повністю.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив таке.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 25.06.2018 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

На виконання даної постанови 02.07.2018 ОСОБА_1 сплатив до державного бюджету (отримувач ГУ ДКСУ у Рівненській області) 10200 грн присудженого штрафу згідно з квитанцією від 02.07.2018 № 33279408 (а.с.10).

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 20.07.2018 постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 25.06.2018 щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу провадженням закрито на підставі статті 22 КУпАП обмежившись усним зауваженням.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 26.11.2018 у справі № 572/1679/18 заяву адвоката Таборовця Андрія Петровича в інтересах ОСОБА_1 про повернення помилково сплаченого штрафу та судового збору задоволено. Зобов`язано, зокрема, Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (код ЄДРПОУ 38012494, адреса 33028 м. Рівне вул. С.Петлюри, 13) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , мешканцю АДРЕСА_1 ) помилково сплачений штраф в сумі 10200 (десять тисяч двісті), згідно з квитанцією № 33279408 від 02 липня 2018 року, призначення платежу: *;21081300;БР;257850;* ОСОБА_1 без ПДВ, які надійшли на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , МФО 833017, код отримувача 38012494, банк утримувача ГУ ДКСУ у Рівненській області.

03.12.2018 представник позивача звернувся до відповідача 1 з заявою про видачу подання на повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до державного бюджету штрафу в сумі 10200,00 грн (десять тисяч двісті гривень) згідно з квитанцією № 33279408 від 02.07.2018 (а.с.16-18).

Листом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 20.12.2018 № Т-11084/41/5/05-2018 представнику позивача направлено відповідь, у якій повідомлено, що виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників врегульовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, та роз`яснено, що для повернення зазначених коштів ОСОБА_1 необхідно в установленому порядку звернутись до Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області (а.с.19-21).

Надаючи правової оцінки встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 45 Бюджетного кодексу України та Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787), органи Державної казначейської служби України здійснюють повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Пунктом 5 Порядку № 787 визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Згідно з Переліком кодів бюджетної класифікації в розрізі органів , який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106, контроль за справлянням платежів до бюджету по коду бюджетної класифікації 21081300, на який позивач сплатив вищезазначені кошти, належить Національній поліції.

Отже, відповідач 1 є контролюючим органом в розумінні положень пункту 5 Порядку № 787, оскільки саме на виконання його рішення сплачено штраф позивачем, відтак доводи відповідача 1 про те, що він є неналежним відповідачем у справі, є безпідставними.

Суд критично оцінює доводи відповідачів щодо необхідності звернення позивача безпосередньо до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області за процедурою згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45), позаяк цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (пункт перший цього Порядку).

Саме Порядок № 787 розроблено на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України Про судовий збір та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 та визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) (пункти 1, 2 Порядку № 787).

В той же час, згідно з пунктом 2 Порядку № 787, дія цього Порядку не поширюється на операції з бюджетного відшкодування податку на додану вартість та безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Суд звертає увагу, що постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 26.11.2018 у справі № 572/1679/18 Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області зобов`язано повернути ОСОБА_1 помилково сплачений штраф в сумі 10200 грн згідно з квитанцією № 33279408 від 02.07.2018, тобто рішення про стягнення коштів державного бюджету, яке б підлягало виконанню, наразі відсутнє. Натомість має місце повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету, процедура за яким врегульована нормами Порядку № 787.

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 787, заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів.

У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.

Суд становив, що 03.12.2018 представник позивача звернувся до відповідача 1 з відповідною заявою про видачу подання на повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів (а.с.16-17), у якій просив видати подання на повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до бюджету штрафу у сумі 10200 грн згідно з квитанцією № 33279408 від 02.07.2018. До вказаної заяви додано: копію постанови Апеляційного суду Рівненської області від 20.07.2018; копію постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 26.11.2018 у справі № 572/1679/18; копію квитанції № 33279408 від 02.07.2018; копію квитанції № 33279327 від 02.07.2018; копію ордера на надання правової допомоги; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію договору про надання правничої допомоги.

Вказані обставини відповідачами не заперечувались.

Листом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 20.12.2018 № Т-11084/41/5/05-2018 на вказану заяву надано відповідь, у якій позивача фактично скеровано до вчинення дій щодо повернення відповідних коштів за процедурою, передбаченою Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Проте, Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, як вже йшлося, врегульовано механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, та не визначено процедуру повернення коштів помилково зарахованих до державного бюджету.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу, що статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому, частиною другою статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може застосувати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Відповідно до наведеного суд зазначає, що обов`язок суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є наслідком встановлення судом протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

За умови відсутності визначеної законодавством необхідності вчинення дій суб`єктом владних повноважень, бездіяльність суб`єкта владних повноважень не є протиправною, оскільки не суперечить законодавству та не створює для особи жодних негативних наслідків.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 05.04.2019 у справі № 809/248/18.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи зміст положень Порядку № 787 суд дійшов висновку, що відмова відповідача 1 видати відповідне подання на повернення ОСОБА_1 помилково зарахованих до бюджету коштів у сумі 10200 грн згідно з квитанцією від 02.07.2018 № 33279408, не грунтується на вимогах вказаного Порядку та не відповідає критеріям обґрунтованості та розсудливості, визначених статтею 2 КАС України, а відтак така бездіяльність відповідача 1 є протиправною.

Як зазначалось судом вище, відповідно до процедури, передбаченої нормами Порядку № 787, повернення помилково зарахованих коштів до бюджету здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яке подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Водночас, позовні вимоги скеровані позивачем щодо зобов`язання відповідача 1 сформувати та подати до Головного Управління Державної казначейської служби України у Рівненській області подання на повернення позивачу помилково зарахованого до бюджету штрафу в сумі 10200,00 грн.

Визначаючись щодо обраного позивачем способу захисту суд враховує, що повноваження адміністративного суду визначені у статті 245 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої).

Відповідно до частини четвертої цієї ж статті, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 05.05.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд зробив висновок, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Водночас слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) ".

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

В контексті обставин цієї справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Національної поліції України видати ОСОБА_1 подання на повернення помилково зарахованого до бюджету штрафу в сумі 10200,00 грн, згідно з квитанцією № 33279408 від 02.07.2018, призначення платежу: *;21081300;БР;257850;* ОСОБА_1 без ПДВ, які надійшли на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , МФО 833017, код отримувача 38012494, банк утримувача ГУ ДКСУ у Рівненській області.

Суд переконаний, що застосування судом такого способу захисту є дотриманням судом гарантій щодо того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відтак позов слід задовольнити повністю.

Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.4).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10, ЄДРПОУ 40108578), Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ЄДРПОУ 40108646), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. С. Петлюри, буд. 13, ЄДРПОУ 38012494) про зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не надання на заяву представника ОСОБА_1 від 03.12.2018 подання на повернення ОСОБА_1 помилково зарахованого до бюджету штрафу в сумі 10200,00 грн, згідно з квитанцією № 33279408 від 02.07.2018, призначення платежу: *;21081300;БР;257850;* ОСОБА_1 без ПДВ, які надійшли на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , МФО 833017, код отримувача 38012494, банк утримувача ГУ ДКСУ у Рівненській області.

Зобов`язати Національну поліцію України видати ОСОБА_1 подання на повернення помилково зарахованого до бюджету штрафу в сумі 10200,00 грн, згідно з квитанцією № 33279408 від 02.07.2018, призначення платежу: *;21081300;БР;257850;* ОСОБА_1 без ПДВ, які надійшли на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , МФО 833017, код отримувача 38012494, банк утримувача ГУ ДКСУ у Рівненській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Національної поліції України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02 вересня 2019 року.

Суддя Нор У.М.