Ухвала

від 06.09.2019 по справі 295/8594/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

06 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 295/8594/18

провадження № 61-16518 ск 19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 31 липня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Вібросепаратор , третя особа - дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства Вібросепаратор ВС-Партнер , про стягнення заборгованості по заробітній платі в порядку субсидіарної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Вібросепаратор (далі - ПАТ Вібросепаратор ), третя особа - дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства Вібросепаратор ВС-Партнер (далі - ДП ПАТ Вібросепаратор ВС-Партнер ), про стягнення заборгованості по заробітній платі в порядку субсидіарної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з червня 1994 року вона працювала машиністом компресорної установки в енергетичному цеху

ВАТ Вібросепаратор . На підставі наказу від 02 вересня 2012 року № 29-к її звільнено з ВАТ Вібросепаратор у зв`язку із переведенням до ДП ПАТ Вібросепаратор ВС-Партнер . Наказом від 03 вересня 2012 року № 130-к її прийнято на посаду машиніста компресорних установок третього розряду. Наказом від 21 липня 2014 року № 53-Кна підставі пункту 1 чатини першої статті 40 КЗпП України її було звільнено у зв`язку зі скороченням штату,

про що внесено запис до трудової книжки.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 березня

2016 року стягнуто з ПАТ ДП Вібросепаратор ВС-Партнер на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробній платі у розмірі

43 208,51 грн. Однак, оскільки на рахунках ДП ПАТ Вібросепаратор ВС-Партнер відсутні грошові кошти та майно, виконання рішення не представляється можливим, за таких обставин просила стягнути вказану заборгованість по заробітній платі із ПАТ Вібросепаратор , яке є засновником ДП ПАТ Вібросепаратор ВС-Партнер та несе субсидіарну відповідальність.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ Вібросепаратор на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 43 208,51 грн.

Вирішено питання судових витрат.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ Вібросепаратор задоволено.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 травня 2019 року скасовано , ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Вирішено питання судових витрат.

У вересні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на зазначене судове рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 43 208,51 грн , яка станом

на 1 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).

Таким чином, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

До касаційної скарги додано заяву, яка містить посилання на випадки, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Посилаючись на наявність зазначених обставини, заявник разом з тим не додав до касаційної скарги доказів та не навів достатніх обґрунтувань доводів, які б їх підтверджували, а сама по собі вказівка про це в заяві, яка додана до касаційної скарги, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Крім того, аналіз судових рішень у справі не дає підстав для висновку

про те, що дана справастановить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

При цьому судова практика у цій категорії справ є незмінною, що підтверджується ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2019 року

у справі № 295/10594/18 (провадження № 61-9856 ск 19).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей .

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду

від 31 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Вібросепаратор ,

третя особа - дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства Вібросепаратор ВС-Партнер , про стягнення заборгованості по заробітній платі в порядку субсидіарної відповідальності відмовити .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник