Рішення

від 28.08.2019 по справі 910/17021/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2019Справа № 910/17021/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Управління житлово-комунального господарства , Київська обл., м. Славутич

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Київоблгаз , Київська обл., м. Боярка

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерного товариства Укртрансгаз , м. Київ

про визнання права та зобов`язання виконувати умови договору, -

За участю представників:

від позивача: Чумак А. В.

від відповідача: Лисенко В. О.

від третьої особи 1: Волощук П. Ю.

від третьої особи 2: Роєнко Є. В.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Управління житлово-комунального господарства (далі - КП Управління житлово-комунального господарства ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - ПАТ НАК Нафтогаз України ) про:

- визнання права КП Управління житлово-комунального господарства на споживання у 2017-2018 роках природного газу за договором постачання природного газу № 2251/1718-КП-17 від 11.10.2017;

- зобов`язання ПАТ НАК Нафтогаз України виконувати умови договору постачання природного газу № 2251/1718-КП-17 від 11.10.2017 в частині виділення номінацій та постачання природного газу в обсязі, зазначеному в п. 2.1 договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу № 2251/1718-КП-17 від 11.10.2017 в частині виконання свого обов`язку постачальника подавати оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання в установленому законом порядку та/або оформлювати акти приймання-передачі природного газу під час опалювальних періодів 2017-2018 років.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Київоблгаз (далі - ПАТ по газопостачанню та газифікації Київоблгаз , третя особа 1).

Відповідач у відзиві на позов, який подано до суду 11.02.2019, проти задоволення позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на невиконання позивачем вимог пункту 12 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187, внаслідок чого ПАТ НАК Нафтогаз не були підтверджені обсяги природного газу на січень 2018 року. Згідно з доводами відповідача, відсутність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача на законодавчому рівні виключає можливість здійснення як поставки природного газу такому споживачу, так й розподілу природного газу оператором газорозподільчої мережі, навіть за наявності укладеного договору поставки природного газу. Також відповідач вказує, що обрані позивачем способи захисту є неналежними, а обставини, про які вказується в позовній заяві, не свідчать про наявність у позивача порушеного права.

12.02.2019 третьою особою 1 подано до суду письмові пояснення, в яких ПАТ Київоблгаз позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на порушення відповідачем розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 № 720-р Деякі питання опалювального сезону 2017/18 року .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Акціонерне товариство Укртрансгаз (далі - АТ Укртрансгаз , третя особа 2).

Третя особа 2 в письмових поясненнях, поданих до суду 19.03.2019, проти задоволення позову заперечила, посилаючись на обставини несанкціонованого відбору позивачем природного газу у січні 2018 року з газорозподільної системи ПАТ Київоблгаз .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.2019.

12.06.2019 судом було зупинено провадження у справі до закінчення перегляду справи № 910/6642/18 у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 провадження у справі поновлено, призначено судове засідання на 28.08.2019.

У судовому засіданні представники позивача та третьої особи 1 позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи 2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.2016 КП Управління житлово-комунального господарства (споживач) подано подання до ПАТ Київоблгаз (далі - оператор газорозподільної системи, оператор ГРМ) заяву-приєднання № 09420VD88UDT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), типові умови якого затверджено постановою Національної комісіїї, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2498 від 30.09.2015 (далі - Договір розподілу).

Згідно з п. 1.2 Договору розподілу умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України Про ринок природного газу і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 (далі - Кодекс газорозподільних систем).

Відповідно до п. 1.3 Договору розподілу цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору розподілу оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.

Пунктом 3.1 Договору розподілу встановлено, що санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи.

За наявності підтвердженого обсягу природного газу споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу, споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об`єм споживання природного газу споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу (пункти 3.2, 3.3 Договору розподілу).

Пунктом 7.4 Договору розподілу передбачено, що споживач зобов`язується, зокрема, не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Відповідно до п. 9.1 Договору розподілу оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі: несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим договором; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу у споживача; несанкціонованого відбору природного газу.

11.10.2017 між ПАТ НАК Нафтогаз України (постачальник) та КП Управління житлово-комунального господарства (споживач) укладено договір № 2251/1718-КП-17 постачання природного газу (далі - Договір постачання), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачем у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 Договору постачання).

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 Договору постачання).

Відповідно до пункту 1.3 Договору постачання необхідний споживачу плановий обсяг природнього газу, зазначений в п. 2.1. цього договору, споживач визначає самостійно.

Так, за приписами пункту 2.1 Договору постачання (з урахуванням додаткових угод № 1 від 31.10.2017, № 2 від 01.04.2018, № 3 від 23.06.2018, № 4 від 28.08.2018, № 5 від 26.09.2018) постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 30.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1 082,9 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м): у жовтні 2017 року - 0; у листопаді 2017 року - 228,0; у грудні 2017 року - 275,0; у січні 2018 року - 211,0; у лютому 2018 року - 188,0; у березні 2018 року - 180,0; у період з 01.04.2018 по 31.05.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 220 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): у квітні 2018 року - 120,0, у травні 2018 року - 100,00; у період з 01.06.2018 по 31.07.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 125 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): у червні 2018 року - 25,0, у липні 2018 року - 100,00; у період з 01.08.2018 по 31.08.2018 (включно) - 100 тис. куб. м; у період з 01.08.2018 по 30.09.2018 (включно) - 120 тис. куб. м.

Відповідно до п. 2.6 Договору постачання розподіл (транспортування) природнього газу за цим договором здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ Київоблгаз , з яким споживач уклав відповідний договір (договори).

У пункті 3.2 Договору постачання сторони погодили, що постачання природного газу за цим договором здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 12 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу № 187 від 22.03.2017 (далі - Положення).

У разі невиконання споживачем вимог пункту 12 Положення постачальник не підтверджує планові обсяги газу (номінацію) для споживача, при цьому передача природного газу не здійснюється. Постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення (пункти 3.3, 3.4 Договору постачання).

За умовами пункту 3.6 Договору постачання споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з добової норми. Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.

Згідно з пунктом 5.2 Договору постачання ціна за 1 000 куб. м газу на дату його укладання становить 7 907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ - 20%). Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн.

Як визначено у пункті 5.3 Договору постачання, постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2 цього договору, здійснюється за умови, зокрема, дотримання вимог пункту 12 Положення.

Виходячи з пунктів 7.2, 7.3 Договору постачання, споживач зобов`язаний самостійно припинити (обмежувати) використання природного газу у разі порушення строків оплати за договором про постачання природного газу, відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу, інших випадках, передбачених цим договором та законодавством; постачальник має право припинити або обмежити постачання природного газу споживачеві у разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу для забезпечення об`єктів газоспоживання споживача.

Договір постачання природного газу набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 30.09.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору в редакції додаткової угоди № 5 від 26.09.2018).

Так, на виконання умов укладеного договору сторонами надано до суду акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 за листопад 2017 року, від 31.12.2017 за грудень 2017 року, від 28.02.2018 за лютий 2018 року, від 31.03.2018 за березень 2018 року та від 30.04.2018 за квітень 2018 року.

Однак, згідно з листом ПАТ НАК Нафтогаз вих. № 26-915/1.2-18 від 15.02.2018 відповідачем було повернуто без підписання акт приймання-передачі природного газу за січень 2018 року, посилаючись на невиконання позивачем умов пункту 12 Положення, внаслідок чого останньому не були підтверджені планові обсяги (номінації) природного газу на січень 2018 року.

З наявного у матеріалах справи листування, а саме з листів №26-7819/1.2-17 від 30.10.2017, №26-9770/1.2-17 від 28.11.2017, №26-428/1.2-18 від 25.01.2018, №26-2384/1.2-18 від 04.04.2018 вбачається, що ПАТ НАК Нафтогаз України повідомляло позивача про те, що ним не виконуються вимоги п.12 Положення та, відповідно, позивачем не отримано номінації природного газу з ресурсу ПАТ НАК Нафтогаз України на листопад-грудень 2017 року, січень, лютий та квітень 2018 року. Крім того, за відсутності номінацій Компанія не матиме правових підстав для документального оформлення природного газу, використаного позивачем у листопаді-грудні 2017, січні, лютому та квітні 2018 року. З метою уникнення соціальної напруги в суспільстві ПАТ НАК Нафтогаз України просило своєчасно та у повному обсязі проводити розрахунки за використаний природний газ та виконувати зобов`язання відповідно до надісланих графіків погашення заборгованості. Повідомлялось, що Компанія і надалі готова здійснювати постачання природного газу, дотримуючись вимог чинного законодавства України та положень укладених договорів.

За твердженням позивача, спір у справі виник внаслідок не визнання відповідачем права позивача на споживання газу під час опалювального сезону 2017-2018 року (а саме спірний період січень 2018 року), безпідставно вважаючи, що він здійснював несанкціонований відбір природного газу, у зв`язку з чим просить суд визнати за ним право на споживання природного газу під час опалювального сезону 2017-2018 року за договором постачання природного газу №2249/1718-ТЕ-17 від 11.10.2017, а також зобов`язати відповідача виконувати умови договору в частині виділення номінацій та постачання природного газу в обсязі, зазначеному в п. 2.1 договору.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та відповідні заперечення відповідача, зважаючи на пояснення третіх осіб, господарський суд виходить з такого.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір № 2251/1718-КП-17 постачання природного газу від 11.10.2017, за якими ПАТ НАК Нафтогаз України визнано постачальником природного газу, а позивача - споживачем, погоджено періоди здійснення передачі (поставки) газу та його обсяги.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

При цьому за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи господарський спір, суд має з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача, по-перше , про визнання за ним права на споживання природного газу під час опалювального сезону 2017-2018 року за договором постачання природного газу №2249/1718-ТЕ-17 від 11.10.2017, а по-друге , про зобов`язання ПАТ НАК Нафтогаз України виконувати умови договору постачання природного газу № 2251/1718-КП-17 від 11.10.2017 в частині виділення номінацій та постачання природного газу в обсязі, зазначеному в п. 2.1 договору.

При цьому, під час розгляду справи по суті судом було встановлено, що спірним періодом є січень 2018 року, в якому відповідачем не були підтверджені позивачу планові обсяги (номінації) природного газу та не було підписано акт приймання-передачі природного газу за січень 2018 року. Водночас матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується, що фактично природний газ у січні 2018 року було відібрано та спожито позивачем, що останнім не заперечується.

Згідно з поясненнями позивача останній просить суд визнати існування у нього права на споживання газу у минулому та зобов`язати відповідача виконувати умови договору, строк дії якого вже закінчився, стверджуючи, що інакше спожитий газ може бути розцінений як несанкціоновано відібраний, внаслідок чого від нього можуть вимагати оплату спожитого газу у підвищеному розмірі. При цьому, доказів заявлення такої вимоги до позивача на момент звернення з даним позовом до матеріалів справи не надано.

Отже позивачем заявлено вимоги, які спрямовані на підтвердження факту правомірності поставки газу та визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання.

Висновку про те, чи існувало у позивача право на споживання газу на певних умовах у визначений період у минулому, суд може дійти, розглядаючи спір, зокрема, за вимогою, спрямованою до позивача, яка, як зазначає позивач, може бути до нього гіпотетично заявлена. Натомість вимога про визнання права у минулому спрямована на встановлення підстав існування права або законного інтересу, за захистом якого особа може звернутись, сама по собі ефективним способом захисту не є, і у разі задоволення позову не можливо відновлення становище, яке існувало у позивача, до того, як його право за його твердженням було порушено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/6642/18 від 14.06.2019.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Суд наголошує, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Таким чином, висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, що викладені в постанові від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, враховуються судом при розгляді даної справи.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору суд також ураховує, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором постачання, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було поставлено. Тобто, у даному випадку позивачем ставиться питання про встановлення судом факту правомірності споживання природного газу у січні 2018 року з метою спростування обставин його несанкціонованого відбору, а не з метою захисту порушеного права позивача, як це вимагається у статті 16 Цивільного кодексу України.

Відтак господарський суд дійшов висновку, що обрані позивачем способи захисту не можна вважати ефективними та належними, оскільки заявлені вимоги спрямовані на встановлення підстав існування права в минулому, а не на захист порушеного права позивача.

Господарський суд в межах даної справи не надає оцінку доводам учасників справи щодо правомірності відбору природного газу в минулому, не підтверджує і не спростовує факт його несанкціонованого відбору у січні 2018 року, оскільки аналіз таких обставин має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення за результатами розгляду відповідних майнових вимог.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги Комунального підприємства Управління житлово-комунального господарства до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про визнання права КП Управління житлово-комунального господарства на споживання у 2017-2018 роках природного газу за договором постачання природного газу № 2251/1718-КП-17 від 11.10.2017 та про зобов`язання ПАТ НАК Нафтогаз України виконувати умови договору постачання природного газу № 2251/1718-КП-17 від 11.10.2017 в частині виділення номінацій та постачання природного газу в обсязі, зазначеному в п. 2.1 договору, задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 3 524,00 грн покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Комунального підприємства Управління житлово-комунального господарства до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про визнання права на споживання у 2017-2018 роках природного газу за договором постачання природного газу № 2251/1718-КП-17 від 11.10.2017 та зобов`язання Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України виконувати умови договору постачання природного газу № 2251/1718-КП-17 від 11.10.2017 в частині виділення номінацій та постачання природного газу в обсязі, зазначеному в п. 2.1 договору, - відмовити.

2. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений до державного бюджету, в сумі 3 524,00 грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.09.2019.

Суддя В. В. Князьков