Постанова

від 07.04.2020 по справі 910/17021/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/17021/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

позивача - комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" - не з`яв.,

відповідача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - не з`яв.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" - Богдана С.В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - акціонерного товариства "Укртрансгаз" - не з`яв.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2019 (суддя Князьков В.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 (головуючий суддя - Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г. і Євсіков О.О.)

зі справи № 910/17021/18

за позовом комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (далі - Підприємство)

до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)

про визнання права та зобов`язання виконувати умови договору,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі - ПАТ "Київоблгаз"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз").

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про:

- визнання права Підприємства на споживання у 2017-2018 роках природного газу за договором постачання природного газу від 11.10.2017 № 2251/1718-КП-17 (далі - Договір);

- зобов`язання Компанії виконувати умови Договору в частині виділення номінацій та постачання природного газу в обсязі, визначеному в пункті 2.1 Договору.

2. Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно відмовився від взятих на себе зобов`язань за Договором у частині виконання свого обов`язку постачальника подавати оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання в установленому законом порядку та/або оформлювати акти приймання-передачі природного газу під час опалювальних періодів 2017 - 2018 років.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019, у позові відмовлено.

4. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем заявлено вимоги, які спрямовані на підтвердження факту правомірності поставки газу та визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання. Крім того, місцевим господарським судом також зазначено щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виконувати умови Договору, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було поставлено.

5. Суд апеляційної інстанції залишив без задоволення апеляційну скаргу Компанії, в якій Компанія просила:

змінити рішення місцевого господарського суду, а саме абзац шостий на сторінці 7 мотивувальної частини оскаржуваного рішення такого змісту: "Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору суд також ураховує, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором постачання, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було поставлено. Тобто, у даному випадку позивачем ставиться питання про встановлення судом факту правомірності споживання природного газу у січні 2018 року з метою спростування обставин його несанкціонованого відбору, а не з метою захисту порушеного права позивача, як це вимагається у статті 16 Цивільного кодексу України",

та викласти рішення у відповідній частині в такій редакції: "Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору суд також ураховує, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором постачання, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було відібрано Позивачем. Тобто, у даному випадку позивачем ставиться питання про встановлення судом факту правомірності споживання природного газу у січні 2018 року з метою спростування обставин його несанкціонованого відбору, а не з метою захисту порушеного права позивача, як це вимагається у статті 16 Цивільного кодексу України", -

з тих підстав, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 №720-р "Деякі питання опалювального сезону 2017/18 року" (далі - Розпорядження №720-р) був встановлений особливий порядок постачання газу виробникам теплової енергії, а саме зобов`язано Компанію разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Таким чином, Кабінетом Міністрів України згаданим розпорядженням було встановлено особливий порядок постачання природного газу виробникам теплової енергії, який визначив, що постачальником природного газу виробникам теплової енергії є Компанія, яка до 01.09.2018 зобов`язана постачати таким підприємствам газ. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що природний газ у січні 2018 року фактично був поставлений позивачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі до Верховного Суду акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що воно не погоджується з мотивувальними частинами рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, вважає оскаржувані судові рішення в цих частинах такими, що прийняті при неповному з`ясуванні судами обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які господарський суд міста Києва та Північний апеляційний господарський суд визнали встановленими, за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, обставинам справи, а також такими, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та просить:

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 у справі № 910/17021/18 повністю;

- змінити рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2019 у справі № 910/17021/18, а саме абзац шостий на сторінці 7 мотивувальної частини оскаржуваного рішення такого змісту: "Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору суд також ураховує, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором постачання, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було поставлено . Тобто, у даному випадку позивачем ставиться питання про встановлення судом факту правомірності споживання природного газу у січні 2018 року з метою спростування обставин його несанкціонованого відбору, а не з метою захисту порушеного права позивача, як це вимагається у статті 16 Цивільного кодексу України",

виклавши його в такій редакції:

"Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору суд також ураховує, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором постачання, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було відібрано Позивачем . Тобто, у даному випадку позивачем ставиться питання про встановлення судом факту правомірності споживання природного газу у січні 2018 року з метою спростування обставин його несанкціонованого відбору, а не з метою захисту порушеного права позивача, як це вимагається у статті 16 Цивільного кодексу України";

- витрати зі сплати судового збору, понесені акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" при оскарженні судового рішення у даній справі, покласти на позивача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що обрані позивачем способи захисту не можна вважати ефективними та належними, оскільки заявлені вимоги спрямовані на встановлення підстав існування права в минулому, а не на захист порушеного права позивача та, як наслідок про відсутність підстав для задоволення позову.

8. Між тим, за змістом мотивувальної частини судового рішення (сторінка 7, абзац шостий) місцевим господарським судом як додаткову підставу для відмови в задоволенні позову було зазначено таке: "Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору суд також ураховує, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором постачання, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було поставлено. Тобто, у даному випадку позивачем ставиться питання про встановлення судом факту правомірності споживання природного газу у січні 2018 року з метою спростування обставин його несанкціонованого відбору, а не з метою захисту порушеного права позивача, як це вимагається у статті 16 Цивільного кодексу України." Вказаний висновок не є основною підставою для відмови в задоволенні позову, адже основним є саме обрання позивачем неефективних та неналежних способів захисту. В свою чергу, відповідач не може погодитися з вказаним висновком суду та вважає, що такий висновок не відповідає обставинам справи та не підтверджений доказами, наявними у справі.

9. Однією з обов`язкових передумов поставки природного газу споживачу є не тільки наявність укладеного договору постачання природного газу, а й дотримання сторонами його умов. Саме лише укладення договору, за відсутності первинних документів, не може бути свідченням того, що між сторонами договору відбулися господарські операції з поставки газу в січні 2018 року. Такі документи відсутні. Таким чином, висновок господарського суду міста Києва про те, що природний газ в січні 2018 року було нібито поставлено відповідачем, є безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи і не підтверджений жодним доказом, наявним у справі.

10. Суд апеляційної інстанції в обґрунтування підстав для відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача обмежився виключно встановленням факту наявності укладеного позивачем та відповідачем Договору, в подальшому вибірково застосував норми Розпорядження № 720-р, залишивши при цьому поза увагою умови пунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 Договору, а також проігнорував обставини невиконання позивачем вимог пункту 12 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187 (далі - Положення).

Доводи інших учасників справи

11. 25.03.2019 ПАТ "Київоблгаз" надіслало до Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Київоблгаз" просило продовжити йому процесуальний строк на подання даного відзиву та прийняти його до розгляду. Клопотання про продовження строку для подання відзиву мотивовано запровадженням Кабінетом Міністрів України з 12.03.2020 карантину через спалах у світі короновірусу, через що ПАТ "Київоблгаз" не мало змоги забезпечити вчасне подання до суду відзиву на касаційну скаргу.

З приводу чого Касаційний господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами частини першої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції. У даному разі ухвалою Верховного Суду від 02.03.2020 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 23.03.2020. Проте Товариством відзив на касаційну скаргу подано 25.03.2020, тобто поза межами зазначеного строку. Водночас положеннями ГПК України, встановлено, що:

- у суді касаційної інстанції касаційна скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції (стаття 301);

- у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина дев`ята статті 165);

- встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 ГПК України).

З огляду на викладене Касаційний господарський суд вважає, що строк для подання відзиву в даному випадку не підлягає продовженню, оскільки такий строк сплив на час звернення ПАТ "Київоблгаз" із відповідним клопотанням, а тому клопотання про подовження судом такого строку підлягає відхиленню.

Оскільки ПАТ "Київоблгаз" не подало відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк та не звернулося до Суду з клопотанням про подовження такого строку до закінчення встановленого судом строку для подання відзиву (до 23.03.2020), Верховний Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розгляд клопотання відповідача

12. Компанією подано до Суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на встановлення карантину на території України і на те, що у зв`язку з цим у порядок і режим роботи Компанії також внесені зміни (переведення працівників на дистанційний режим виконання трудових обов`язків та запровадження режимів чергування).

Касаційний господарський суд не знайшов підстав для задоволення даного клопотання з урахуванням такого.

Розгляд касаційної скарги за обов`язковою участю представника (представників) Компанії процесуальним законом не передбачений, і названим судом обов`язковість такої участі не визнавалася.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.

У частині третій статті 2 ГПК України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Крім того, Компанією не доведено неможливість участі її представника (представників) у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги (якщо Компанія вважала таку участь необхідною); у тому числі не подано доказів переведення працівників Компанії, які могли б взяти участь у судовому засіданні, на "дистанційний режим виконання трудових обов`язків".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. 01.01.2016 Підприємством (споживач) подано подання до ПАТ "Київоблгаз" (оператор газорозподільної системи, оператор ГРМ) заяву-приєднання № 09420VD88UDT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), типові умови якого затверджено постановою Національної комісіїї, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 (далі - Договір розподілу), відповідно до умов якого:

- умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 (далі - Кодекс газорозподільних систем; пункт 1.2);

- санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором ГТС, а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи (пункт 3.1);

- за наявності підтвердженого обсягу природного газу споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу; споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об`єм споживання природного газу споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу (пункти 3.2, 3.3);

- споживач зобов`язується, зокрема, не допускати несанкціонованого відбору природного газу (пункт 7.4);

- оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі: несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим договором; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу у споживача; несанкціонованого відбору природного газу (пункт 9.1).

14. Відповідно до умов укладеного Компанією (постачальник) та Підприємством (споживач) Договору:

- постачальник зобов`язався поставити споживачем у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1);

- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2);

- необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно (пункт 1.3);

- постачальник передає споживачу з 01.10.2017 року по 30.03.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1 082,9 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): у жовтні 2017 року - 0; у листопаді 2017 року - 228,0; у грудні 2017 року - 275,0; у січні 2018 року - 211,0; у лютому 2018 року - 188,0; у березні 2018 року - 180,0; у період з 01.04.2018 року по 31.05.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 220 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): у квітні 2018 року - 120,0, у травні 2018 року - 100,00; у період з 01.06.2018 року по 31.07.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 125 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): у червні 2018 року - 25,0, у липні 2018 року - 100,00; у період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року (включно) - 100 тис. куб. м; у період з 01.08.2018 року по 30.09.2018 року (включно) - 120 тис. куб. м (пункт 2.1 Договору постачання, у редакції додаткових угод від 31.10.2017 №1, від 01.04.2018 №2, від 23.06.2018 №3, від 28.08.2018 №4, від 26.09.2018 №5);

- розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює (ють) оператор(и) газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Київоблгаз", з яким споживач уклав відповідний договір (договори; пункт 2.6);

- постачання постачальник передає споживачу в загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Компанією) - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему). Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу право власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1);

- постачання природного газу за цим договором здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 12 Положення (пункт 3.2);

- у разі невиконання споживачем вимог пункту 12 Положення постачальник не підтверджує планові обсяги газу (номінацію) для споживача, при цьому передача природного газу не здійснюється (пункт 3.3);

- постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі, необхідному споживачу за цим договором, за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення (пункт 3.4);

- споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з добової норми. Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання (пункт 3.6);

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (пункт 3.7);

- споживач зобов`язаний самостійно припинити (обмежувати) використання природного газу в разі порушення строків оплати за договором про постачання природного газу, відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу, інших випадках, передбачених цим договором та законодавством (пункт 7.2);

-постачальник має право припинити або обмежити постачання природного газу споживачеві в разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу для забезпечення об`єктів газоспоживання споживача (пункт 7.3);

- Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 30.09.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1, у редакції додаткової угоди від 26.09.2018 № 5).

15. На підтвердження виконання умов Договору сторонами надано до суду акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 за листопад 2017 року, від 31.12.2017 за грудень 2017 року, від 28.02.2018 за лютий 2018 року, від 31.03.2018 за березень 2018 року та від 30.04.2018 за квітень 2018 року.

16. Разом з тим матеріали справи містять акт приймання-передачі природного газу, який односторонньо підписаний та скріплений печаткою тільки з боку позивача. Зі змісту вказаного акта вбачається, що позивачем було спожито за Договором у січні місяці 2018 року 106,601 тис.куб.м на суму 1 011 498, 52 грн. для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціям.

17. Через невизнання відповідачем права позивача на споживання газу під час опалювального сезону 2017-2018 року (а саме спірний період - січень 2018 року), позивач звернувся з позовом у даній справі та просив суд визнати за ним право на споживання природного газу під час опалювального сезону 2017-2018 року за Договором, а також зобов`язати відповідача виконувати умови Договору в частині виділення номінацій та постачання природного газу в обсязі, зазначеному в пункті 2.1 Договору.

18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, зазначив, що: під час розгляду справи по суті судом було встановлено, що спірним періодом є січень 2018 року, в якому відповідачем не були підтверджені позивачу планові обсяги (номінації) природного газу та не було підписано акт приймання-передачі природного газу за січень 2018 року; водночас матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується, що фактично природний газ у січні 2018 року було відібрано та спожито позивачем, що останнім не заперечується; згідно з поясненнями позивача останній просить суд визнати існування у нього права на споживання газу у минулому та зобов`язати відповідача виконувати умови договору, строк дії якого вже закінчився, стверджуючи, що інакше спожитий газ може бути розцінений як несанкціоновано відібраний, внаслідок чого від нього можуть вимагати оплату спожитого газу у підвищеному розмірі; при цьому доказів заявлення такої вимоги до позивача на момент звернення з даним позовом до матеріалів справи не надано; отже, позивачем заявлено вимоги, які спрямовані на підтвердження факту правомірності поставки газу та визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання; висновку про те, чи існувало у позивача право на споживання газу на певних умовах у визначений період у минулому, суд може дійти, розглядаючи спір, зокрема, за вимогою, спрямованою до позивача, яка, як зазначає позивач, може бути до нього гіпотетично заявлена. Натомість вимога про визнання права у минулому спрямована на встановлення підстав існування права або законного інтересу, за захистом якого особа може звернутись, сама по собі ефективним способом захисту не є, і у разі задоволення позову неможливе відновлення становище, яке існувало у позивача, до того, як його право, за його твердженням, було порушено. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору місцевим господарським судом також зазначено, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було поставлено. Тобто у даному випадку позивачем порушується питання про встановлення судом факту правомірності споживання природного газу в січні 2018 року з метою спростування обставин його несанкціонованого відбору, а не з метою захисту порушеного права позивача, як це вимагається у статті 16 Цивільного кодексу України.

19. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу Компанії, в якій остання просила змінити абзац шостий на сторінці 7 мотивувальної частини оскаржуваного рішення, виходив з того, що: Розпорядженням №720-р встановлено особливий порядок постачання газу виробникам теплової енергії, а саме зобов`язано Компанію разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; тобто Кабінетом Міністрів України було встановлено особливий порядок постачання природного газу виробникам теплової енергії, який визначив, що постачальником природного газу виробникам теплової енергії є Компанія, яка до 01.09.2018 зобов`язана постачати таким підприємствам газ; тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що природний газ у січні 2018 року фактично був поставлений позивачу.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

20. Закон України "Про ринок природного газу":

- постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами (частина перша статті 12);

- права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12);

- з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів (частина перша статті 11);

- обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу (частина друга статті 11).

21. Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

- підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків (пункт 1 розділу І);

- постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (пункт 2 розділу ІІ);

- постачальник зобов`язаний: дотримуватись вимог цих Правил; забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього (пункт 19 розділу ІІ).

22. Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

23. Розпорядження №720-р:

- з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2017/18 року: Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": укласти до 14 жовтня 2017 р. договори із суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. N357, та з дотриманням принципу недискримінацїї; разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1);

- операторам газорозподільних мереж до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих та теплопостачальних організацій (пункт 2).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

24. Скаржник оскаржує прийняті судові акти лише в мотивувальній частині рішення місцевого господарського суду, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, стосовно того, що природний газ у січні 2018 року було нібито поставлено відповідачем, оскільки матеріали справи не містять таких доказів, а тому скаржник просить в цій частині змінити мотивувальну частину рішення суду, зазначивши, що фактично природний газ у січні 2018 року було відібрано позивачем. В іншій частині рішення місцевого господарського суду не оскаржується жодною із сторін.

25. Оскільки Розпорядженням №720-р, яке є обов`язковим для виконання, на Компанію покладено обов`язок укласти до 14 жовтня 2017 року договори із суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії, та разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що: позивач станом на початок опалювального сезону 2017/18 виконав вимоги Розпорядження №720-р щодо укладення з відповідачем Договору постачання природного газу, а, отже, між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору постачання природного газу, які не суперечать вимогам чинного законодавства; при цьому планові обсяги постачання природного газу були визначені сторонами в укладеному між ними Договорі, який в силу статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання; з поданого позивачем акта приймання-передачі за січень 2018 року не вбачається перевищення планового обсягу споживання природного газу, а відповідачем, у свою чергу, не надано доказів такого перевищення, - касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави вважати, що природний газ у січні 2018 року було саме відібрано позивачем.

Крім того, у рішенні місцевого господарського суду зазначено, що суд в межах даної справи не надає оцінку доводам учасників справи щодо правомірності відбору природного газу в минулому, не підтверджує і не спростовує факт його несанкціонованого відбору у січні 2018 року, оскільки аналіз таких обставин має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення за результатами розгляду відповідних майнових вимог.

26. Доводи касаційної скарги не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним у даній постанові. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів такого неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, яке тягло б за собою наслідки у вигляді зміни або скасування прийнятих судових рішень.

29 . За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення і постанову попередніх судових інстанцій - без змін за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для таких змін або скасування цих рішень.

Судові витрати

30. Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 у справі № 910/17021/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов