Постанова

від 28.11.2019 по справі 910/17021/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2019 р. Справа№ 910/17021/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Євсікова О.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились,

від відповідача - Піун С.П.,

від третьої особи 1 - Богдан С.В.,

від третьої особи 2 - Глущенко В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 (повний текст рішення складено 10.09.2019)

у справі №910/17021/18 (суддя В.В.Князьков)

За позовом Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про визнання права та зобов`язання виконувати умови договору, -

ВСТАНОВИВ:

У 2018 році Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання права та зобов`язання виконувати умови договору.

Позов обґрунтований тим, що відповідач безпідставно відмовився від взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу № 2251/1718-КП-17 від 11.10.2017 року в частині виконання свого обов`язку постачальника подавати оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання в установленому законом порядку та/або оформлювати акти приймання-передачі природного газу під час опалювальних періодів 2017-2018 років.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року по справі №910/17021/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем заявлено вимоги, які спрямовані на підтвердження факту правомірності поставки газу та визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання. Крім того, місцевим господарським судом також зазначено щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача виконувати умови договору, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором постачання, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було поставлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Нафтогаз України" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року у справі №910/17021/18, а саме абзац 6 на сторінці 7 мотивувальної частини оскаржуваного рішення наступного змісту:

"Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору суд також ураховує, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором постачання, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було поставлено. Тобто, у даному випадку позивачем ставиться питання про встановлення судом факту правомірності споживання природного газу у січні 2018 року з метою спростування обставин його несанкціонованого відбору, а не з метою захисту порушеного права позивача, як це вимагається у статті 16 Цивільного кодексу України."

та викласти рішення в наступній редакції:

"Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виконувати умови договору суд також ураховує, що у позовній заяві не йдеться про захист порушеного права позивача на отримання природного газу за Договором постачання, оскільки фактично природний газ у січні 2018 року було відібрано Позивачем. Тобто, у даному випадку позивачем ставиться питання про встановлення судом факту правомірності споживання природного газу у січні 2018 року з метою спростування обставин його несанкціонованого відбору, а не з метою захисту порушеного права позивача, як це вимагається у статті 16 Цивільного кодексу України."

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, а також таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема на думку скаржника суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що обрані позивачем способи захисту не можна вважати ефективними та належними, оскільки заявлені вимоги спрямовані на встановлення підстав існування права в минулому, а не на захист порушеного права позивача та, як наслідок про відсутність підстав для задоволення позову. Проте, відповідач не може погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що природний газ в січні 2018 року було нібито поставлено відповідачем, оскільки матеріали справи не місять таких доказів, а тому скаржник просить в цій частині змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та встановити факт відібрання зазначеного обсягу газу позивачем.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 5286 грн. 00 коп.

04.11.2019 року від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року у справі №910/17021/18, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року у справі №910/17021/18 та призначено розгляд справи на 28.11.2019 року.

25.11.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від третьої особи на стороні позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.11.2019 року, у зв`язку з відпусткою судді Хрипуна О.О., сформовано для розгляду справи №910/17021/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Євсіков О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року у справі №910/17021/18 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

В судовому засіданні 28.11.2019 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники третьої особи 1 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи 2 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 11.10.2017 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Управління житлово-комунального господарства" (споживач) укладено договір № 2251/1718-КП-17 постачання природного газу (далі - Договір постачання; т.1, а.с. 14-18), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачем у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 Договору постачання).

Відповідно до п. 1.2. договору постачання природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Згідно з п. 1.3 Договору постачання необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п. 2.1. цього договору, споживач визначає самостійно.

Пунктом 2.1. Договору постачання (з урахуванням додаткових угод №1 від 31.10.2017 року (т.1, а.с. 19), №2 від 01.04.2018 року (т.1, а.с. 20), №3 від 23.06.2018 року (т.1, а.с. 21), №4 від 28.08.2018 року (т.1, а.с. 22), №5 від 26.09.2018 року (т.1, а.с. 23)) постачальник передає споживачу з 01.10.2017 року по 30.03.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1 082,9 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м): у жовтні 2017 року - 0; у листопаді 2017 року - 228,0; у грудні 2017 року - 275,0; у січні 2018 року - 211,0; у лютому 2018 року - 188,0; у березні 2018 року - 180,0; у період з 01.04.2018 року по 31.05.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 220 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): у квітні 2018 року - 120,0, у травні 2018 року - 100,00; у період з 01.06.2018 року по 31.07.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 125 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): у червні 2018 року - 25,0, у липні 2018 року - 100,00; у період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року (включно) - 100 тис. куб. м; у період з 01.08.2018 року по 30.09.2018 року (включно) - 120 тис. куб. м.

Відповідно до п. 2.6 Договору постачання розподіл (транспортування) природнього газу за цим договором здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Київоблгаз", з яким споживач уклав відповідний договір (договори).

Згідно з п. 3.1. Договору постачання постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ НАК Нафтогаз України ) - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу право власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

У пункті 3.2 Договору постачання сторони погодили, що постачання природного газу за цим договором здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 12 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу № 187 від 22.03.2017 (далі - Положення).

У разі невиконання споживачем вимог пункту 12 Положення постачальник не підтверджує планові обсяги газу (номінацію) для споживача, при цьому передача природного газу не здійснюється. Постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення (пункти 3.3, 3.4 Договору постачання).

За умовами пункту 3.6 Договору постачання споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з добової норми. Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.

Також відповідно до п. 3.7. Договору постачання приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з пунктом 5.2 Договору постачання ціна за 1 000 куб. м газу на дату його укладання становить 7 907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ - 20%). Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488, 64 грн.

Як визначено у пункті 5.3 Договору постачання, постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2 цього договору, здійснюється за умови, зокрема, дотримання вимог пункту 12 Положення.

Виходячи з пунктів 7.2, 7.3 Договору постачання, споживач зобов`язаний самостійно припинити (обмежувати) використання природного газу у разі порушення строків оплати за договором про постачання природного газу, відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу, інших випадках, передбачених цим договором та законодавством; постачальник має право припинити або обмежити постачання природного газу споживачеві у разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу для забезпечення об`єктів газоспоживання споживача.

Договір постачання природного газу набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 року до 30.09.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору в редакції додаткової угоди № 5 від 26.09.2018 року).

Колегія суддів звертає увагу, що скаржник не оспорює висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог, а лише оскаржує висновок місцевого господарського суду викладений в мотивувальній частині, що природний газ в січні 2018 року було нібито поставлено відповідачем, оскільки матеріали справи не місять таких доказів, а тому скаржник просить в цій частині змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та встановити факт відібрання зазначеного обсягу газу позивачем.

З огляду на вимоги та доводи апеляційної скарги, колегія суддів розглядає дану справу в межах та доводах апеляційної скарги, а саме щодо встановленого судом першої інстанції факту поставки відповідачем у січні 2018 року позивачу газу.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містяться в ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами (ч.1 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" в редакції, чинній станом на дату укладення договору між сторонами).

Як було вже зазначено, між сторонами у даній справі укладено договір постачання природного газу №2251/1718-КП-17.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи також наявний акт приймання-передачі природного газу, який односторонньо підписаний та скріплений печаткою тільки з боку позивача.(т.1, а.с. 197). Зі змісту вказаного акту вбачається, що позивачем було спожито за договором постачання природного газу №2251/1718-КП-17 від 11.10.2017 року у січні місяці 2018 року 106,601 тис.куб.м. на суму 1 011 498, 52 грн. для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціям.

При цьому, відповідно до п. 2.1. договору постачання (в редакції додаткової угоди №1) визначено плановий обсяг постачання природного гауз в січні в розмірі 211,0 тис.куб.м.

Відповідно до п. 2.6 Договору постачання розподіл (транспортування) природнього газу за цим договором здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Київоблгаз", з яким споживач уклав відповідний договір (договори).

Статтею 12 глави 2 розділу ІІІ Закону України "Про ринок природного газу" визначено правила постачання природного газу.

Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, розроблені на виконання п.17 ч.3 ст.4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Відповідно до п.1 розділу ІІ Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема:

наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний період для потреб споживача;

відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з п.2 розділу ІІ Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Пунктом 9 розділу ІІ Правил постачання природного газу передбачено, що постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.

Відповідно до п.19 розділу ІІ Правил постачання природного газу постачальник зобов`язаний: забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього.

Згідно з п.21 розділу 2 Правил постачання природного газу споживач має право на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов.

Частиною 1 ст.11 глави 1 розділу ІІІ Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.

Обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу (ч.2 ст.11 глави 1 розділу ІІІ Закону України "Про ринок природного газу").

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України Про визначення гарантованих постачальників природного газу від 25.07.2012 № 705 гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. м3, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, тобто ПАТ НАК Нафтогаз України є гарантованим постачальником, на якого постановою КМУ № 758 від 01.10.2015 р. було покладено спеціальні обов`язки щодо продажу природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач станом на початок опалювального сезону 2017/18 виконав вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України щодо укладення з відповідачем договору постачання природного газу, а отже між сторонами виникли правовідносини на підставі договору постачання природного газу №2251/1718-КП-17 від 11.10.2017 року, які не суперечать вимогам чинного законодавства.

При цьому планові обсяги постачання природного газу були визначені сторонами в укладеному між ними договорі, який в силу ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковими до виконання. Колегія суддів також звертає увагу, що з поданого позивачем акту приймання-передачі за січень 2018 року не вбачається перевищення планового обсягу споживання природного газу, а відповідачем в свою чергу не надано доказів такого перевищення.

Відповідно до п.8 глави 3 розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи ( в редакції чинної в період виникнення спірних правовідносин) у разі якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу , то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів, крім випадків, визначених абзацами третім та четвертим цього пункту, несанкціонованого відбору (виключно у частині шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів ринку природного газу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.10.2017 року №720-р був встановлений особливий порядок постачання газу виробникам теплової енергії, а саме зобов`язано ПАТ НАК Нафтогаз України разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж (в даному випадку ПАТ Київоблгаз ) забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; операторам газорозподільних мереж до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих та теплопостачальних організацій.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України вищезазначеним розпорядженням був встановлений особливий порядок постачання природного газу виробникам теплової енергії, який визначив, що постачальником природного газу виробникам теплової енергії є ПАТ НАК Нафтогаз України , який до 01.09.2018 року зобов`язаний постачати таким підприємствам газ.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що природний газ у січні 2018 року фактично було поставлено позивачу.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи, а також таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

постановив:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року у справі №910/17021/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року у справі № 910/17021/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року у справі №910/17021/18.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17021/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.11.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.О. Євсіков