Рішення

від 04.09.2019 по справі 916/2482/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2482/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

розглянувши справу №916/2482/18

за позовом: Приватного підприємства «ІНЖИНІРИНГОВА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА «РОЗВИТОК» (65044, м. Одеса, вул.. Гагаріна, буд. 12А, код ЄДРПОУ 32432952)

до відповідача: Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «ХАДЖИБЕЙ» Міністерства охорони здоров`я України (67663, Одеська область, село Усатове, вул.. Вернидуба, буд. 1, код ЄДРПОУ 01982028)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство охорони здоров`я України (01021, м. Київ, вул.. Грушевського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00012925)

про тлумачення змісту правочину

Представники сторін:

від позивача: Колмійчук А.С. за ордером № 255551 від 08.01.2019р.

від відповідача: Підопригора Є.М. адвокат (договір від 04.07.2018р.)

від третьої особи: Мовіле О.С., за довіреністю № 14.2/12 від 03.04.2019р.

Суть спору: Приватне підприємство «ІНЖИНІРИНГОВА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА «РОЗВИТОК» , звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «ХАДЖИБЕЙ» Міністерства охорони здоров`я України про тлумачення пунктів 1.3, 2.1.7, 4.4 інвестиційного договору на будівництво комплексу санаторію «ХАДЖИБЕЙ» від 30.11.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст.ст. 15, 213, 626, 637, 638 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.11.2018р. було відкрито провадження по справі №916/2482/18. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.11.2018р. до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Міністерство охорони здоров`я Ураїни.

03.12.2019р. за вх. №24976/18 до суду від Міністерства охорони здоров`я України надійшло клопотання про закриття провадження по справі №916/2482/18 в порядку ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки за його переконанням відповідний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства

Судом в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено, оскільки відповідно до положень ст. 20 ГПК України вказана категорія спору відноситься саме до юрисдикції господарських судів, а відтак відсутні підстави для закриття провадження по справі в порядку п.1, ч.1 ст. 231 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2019р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

12.03.2019року Приватне підприємство «ІНЖИНІРИНГОВА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА «РОЗВИТОК» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою в порядку ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, про відвід судді Погребної К.Ф. від розгляду справи №916/2482/18

Ухвалою суду від 12.03.2019р. провадження у справі №916/2482/18 було зупинено до вирішення питання про відвід судді Погребної К.Ф. від розгляду справи №916/2482/18за заявою Приватного підприємства «ІНЖИНІРИНГОВА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА «РОЗВИТОК» .

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 14.03.2019р. №152 „Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу заяви про відвід» проведено повторний автоматичний розподіл та згідно з витягом з проколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2019р. справу №916/2482/18 передано судді Смелянець Г.Є.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2019р. заяву Приватного підприємства «ІНЖИНІРИНГОВА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА «РОЗВИТОК» про відвід судді від розгляду справи № 916/2482/18 було залишено без задоволення.

Після повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області, ухвалою суду від 19.08.2019р., провадження по справі №916/2482/18 було поновлено із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

03.05.2019р. до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №916/2482/18 до вирішення господарським судом Одеської області справи №916/853/19. В судовому засіданні 05.09.2019р. представником позивача було заявлено усне клопотання про залишення відповідного клопотання без розгляду, яке судом задоволено та оголошено протокольну ухвалу про залишення заяви про зупинення провадження по справі без розгляду.

20.08.2019р. до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, а саме копії рішення суду від 25.06.2019р. по справі №916/853/19.

02.09.2019р. до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, а саме копії рішення суду від 13.09.2018р. по справі №916/1171/18, копію постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019р. по справі №916/1171/18 та копію постанови Касаційного господарського суду від 16.04.2019р.

04.09.2019р. до суду від позивача надійшло клопотання, згідно якого останній просив суд поновити строк на подання доказів по справі №916/2482/18, а саме копії рішення суду від 25.06.2019р. по справі №916/853/19, з огляду на той факт, що в момент закриття підготовчого засідання зазначений доказ що не існував. Судом відповідне клопотання було задоволено, про що оголошено протокольну ухвалу.

Відповідач відзив на позов не надав, проте 06.02.2019р. хав х. №2435/19 надав письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

03.12.2019р. до господарського суду Одеської області від Міністерства охорони здоров`я України надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких було зазначено суду, що Міністерство охорони здоров`я України просить суд в задоволені позовних вимог Приватного підприємства «ІНЖИНІРИНГОВА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА «РОЗВИТОК» у справі №916/2482/18 у повному обсязі.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

30.11.2007р. між ПП "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток" (Інвестор) та Санаторій «ХАДЖИБЕЙ» , за погодженням Міністерства охорони здоров`я України, укладено Інвестиційний договір на будівництво комплексу санаторію «Хаджибей» .

Пункту 1.1 договору встановлено, що інвестор за рахунок власних коштів здійснює фінансування передпроектних, проектних робіт, будівництва та введення в експлуатацію нового санаторного комплексу на узбережжі Хаджибейського лиману в с.Холодна Балка Одеської області на вільній частині земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні санаторію «ХАДЖИБЕЙ» . Будівництво здійснюватиметься за погодженою у встановленому порядку проектно-кошторисною документацією. По завершенню будівництва та введення Комплексу в експлуатацію державною технічною комісією він підлягає передачі інвестором на користь санаторію " ХАДЖИБЕЙ " за актом приймання-передачі та із цього моменту стає його власністю. Інвестор за рахунок власних коштів одночасно із будівництвом Комплексу здійснює фінансування газифікації та капітального ремонту будівель та споруд згідно Переліку, що складається та підписується Сторонами додатково, який є невід`ємною частиною цього договору. Інвестор інвестує кошти у придбання автобусу та мікроавтобусу для санаторію ХАДЖИБЕЙ , технічні характеристики, вартість, марка та серія якого додатково узгоджується сторонами шляхом підписання окремого додатку до цього договору, що є невід`ємною частиною. Інвестор здійснює будівництво очисних споруд з урахуванням вимог Санаторію та погодженою проектно-кошторисною документацію.

Вартість інвестицій за цим договором становить орієнтовно 10 000 000 грн (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1.7 спірного договору санаторій " ХАДЖИБЕЙ " зобов`язується передати за актом приймання-передачі після виконання інвестором усіх своїх зобов`язань за цим договором у власність останнього об`єкти нерухомого майна, розташовані у м. Одесі за адресою: Цегляний провулок, 2

Згідно пункту 4.4 договору сторони погодили, що інвестор має право здійснити на користь Міністерства охорони здоров`я України прямий банківський переказ усієї суми інвестиції, визначеної пунктом 1.3 договору, що є альтернативним способом виконання всіх його зобов`язань за цим договором.

Договір набуває чинності після підписання сторонами та з моменту його затвердження Міністерством охорони здоров`я України та діє до повного виконання всіма Сторонами своїх зобов`язань (п.9.2 Інвестиційного Договору).

Позивач вказує, що Приватне підприємство ІНЖИНІРИНГОВА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА РОЗВИТОК звернулось до керівництва санаторію ХАДЖИБЕЙ з проханням повідомити реквізити за якими згідно умовами договору має переказати суму інвестиції на користь Міністерства охорони здоров`я України та повідомити строк в який після здійснення переказу Інвестором санаторій ХАДЖИБЕЙ передасть по акту приймання- передачі у власність останнього об`єкти нерухомого майна розташовані в м. Одесі за адресою: м. Одеса, Цегляний провулок, 2.

В той же час, з боку санаторію ХАДЖИБЕЙ було повідомлено, що відповідно до умов договору не зрозуміло чи є він чинним на сьогоднішній день, не зрозуміло, в які строки повинно було здійснено альтернативне виконання договору, а також яким чином та в який строк, в разі виконання пункту 4.4. договору, санаторій повинен передати майно.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Приватного підприємства «ІНЖИНІРИНГОВА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА «РОЗВИТОК» звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з пунктом 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про інвестиційну діяль ність основним правовим документом, що регулює взаємовід носини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є інвестицій ний договір. Він є правовою формою взаємовідносин між інвес тором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Договір повинен відповідати економічній сутності інвестування, тобто за кріплювати факт вкладення коштів в об`єкт інвестування.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.11.2007р. між ПП "Інжинірингова інвестиційна група "Розвиток" (Інвестор) та Санаторій «ХАДЖИБЕЙ» , за погодженням Міністерства охорони здоров`я України, укладено Інвестиційний договір на будівництво комплексу санаторію «Хаджибей» , предметом якого є фінансування Інвестором за рахунок власних коштів передпроектних, проектних робіт, будівництва та введення в експлуатацію нового санаторного комплексу на узбережжі Хаджибейського лиману в с.Холодна Балка Одеської області на вільній частині земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Санаторію «ХАДЖИБЕЙ» .

Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

За приписами статті 213 Цивільного кодексу України тлумачення правочину, може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом.

Пунктами 3, 4 вказаної статті передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору, шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору.

Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Згідно п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 роках від 11.04.2005р. № 01-8/344 Вищий господарський суд України виклав позицію, відповідно до якої тлумачення змісту правочину господарським судом можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) правочину.

Отже з аналізу наведених вище норм вбачається, що підставою для тлумачення договору є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини.

Більш того, факт необхідності наявності спору для тлумачення умов спірного договору викладено в пункті 8.1 Інвестиційного договору, згідно якого сторони передбачили що усі спори , які можуть виникнути при виконанні його договору, або у зв`язку з тлумаченням розділів вирішуються шляхом переговорів.

Так, як зазначає позивач у позовній заяві Приватне підприємство ІНЖИНІРИНГОВА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА РОЗВИТОК звернулось до керівництва санаторію ХАДЖИБЕЙ з проханням повідомити реквізити за якими згідно умовами договору має переказати суму інвестиції на користь Міністерства охорони здоров`я України та повідомити строк в який після здійснення переказу Інвестором санаторій ХАДЖИБЕЙ передасть по акту приймання- передачі у власність останнього об`єкти нерухомого майна розташовані в м. Одесі за адресою: м. Одеса, Цегляний провулок, 2.

Проте, за посиланнями відповідача з боку санаторію ХАДЖИБЕЙ було повідомлено, що відповідно до умов договору не зрозуміло чи є він чинним на сьогоднішній день, не зрозуміло, в які строки повинно було здійснено альтернативне виконання договору, а також яким чином та в який строк, в разі виконання пункту 4.4. договору, санаторій повинен передати майно.

В тож же час, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження звенення Приватного підприємство ІНЖИНІРИНГОВА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА РОЗВИТОК до керівництва санаторію ХАДЖИБЕЙ з відповідним проханням, а також отримання негативної відповідь санаторію ХАДЖИБЕЙ на його прохання, або проведення переговорів з цього питання, як то передбачено умовами договору, позивачем до суду надано не було.

Наявний в матеріалах справи лист Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «ХАДЖИБЕЙ» Міністерства охорони здоров`я України за вх. №Кз-01/161 від 21.05.2018р. судом до уваги не приймається оскільки був адресований іншому підприємству, а саме ПП Сфінкс , як відповідь на його запит від №10/02 від 15.05.2018р.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем фактично не доведено належними та допустимими доказами наявність спору між сторонами щодо тломачення договру відносно змісту, а саме щодо порядку альтернативного способу виконання сторони обов`язків за договором, а отже і необхідність тлумачення умов договору, в зв`язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «ІНЖИНІРИНГОВА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА «РОЗВИТОК» щодо тлумачення умов договору задоволенню не підлягають.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову Приватного підприємства «ІНЖИНІРИНГОВА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА «РОЗВИТОК» (65044, м. Одеса, вул.. Гагаріна, буд. 12А, код ЄДРПОУ 32432952) до Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «ХАДЖИБЕЙ» Міністерства охорони здоров`я України (67663, Одеська область, село Усатове, вул.. Вернидуба, буд. 1, код ЄДРПОУ 01982028) - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Приватне підприємство «ІНЖИНІРИНГОВА ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА «РОЗВИТОК» (65044, м. Одеса, вул.. Гагаріна, буд. 12А, код ЄДРПОУ 32432952).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 вересня 2019 р.

Суддя К.Ф. Погребна