Рішення

від 05.09.2019 по справі 926/1358/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

05 вересня 2019 року Справа № 926/1358/19

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В. за участю секретаря судового засідання Терещенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Сільськогосподарського кооперативу "Колос", м. Сторожинець Чернівецької області

до Сторожинецької районної державної адміністрації Чернівецької області

треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

1) Чернівецька обласна державна адміністрація;

2) Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області;

3) Красноїльська селищна рада Сторожинецького району

про визнання укладеним договору оренди землі

представники:

від позивача - адвокат Мелещук В.В., довіреність від 09.06.2017; директор Березовський Г.В.;

від відповідача - Баланюк Г.В., довіреність від 21.11.2018 № 2166/01-27;

від третьої особи-1 - не з`явився;

від третьої особи-2 - Балицька С.С., довіреність від 09.01.2019 № 0-24-0.71-5/62-19;

від третьої особи-3 - голова Драгун С.Д.;

І. Стислий виклад позицій сторін.

Сільськогосподарський кооператив "Колос" (далі - СГК Колос , позивач) звернувся до Господарського суду Чернівецької області (далі - суд) з позовом до Сторожинецької районної державної адміністрації (далі - Сторожинецька РДА, відповідач), в якому (з урахуванням уточненої редакції позовної заяви ) просить визнати укладеним між сторонами договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,8035 га, кадастровий номер 7324555400:01:001:0013 (далі - спірна земельна ділянка), нормативно грошова оцінка 490017,87 грн, яка розташована на території Красноїльської селищної ради в адміністративних межах смт. Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області (за межами населеного пункту), у запропонованій позивачем редакції.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у 2007 році відповідачем прийнято розпорядження про затвердження технічної документації по інвентаризації вказаної земельної ділянки та передачі її в оренду позивачу для розміщення санаторію. У травні 2019 року позивач звернувся до відповідача із проектом відповідного договору оренди землі, проте останній відмовився від його укладення, відтак СГК Колос на підставі статті 187 Господарського кодексу України передав спір на розгляд суду.

Сторожинецька РДА проти позову заперечує у зв`язку з тим, що її розпорядженням від 09.02.2007 № 88 позивачу встановлено строк для укладення договору оренди спірної земельної ділянки до 30.01.2008, а тому станом день подачі цього позову термін його дії вичерпався. Крім того, відповідач зауважує, що розпорядником спірної земельної ділянки станом на дату звернення позивача із проектом договору оренди землі є Чернівецька обласна державна адміністрація, тому що спірна земельна ділянка відноситься до земель оздоровчого призначення.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що розпорядження відповідача від 09.02.2007 № 88 є чинним, безстроковим та обов`язковим до виконання, а санаторій, який на ній розташований передбачено використовувати для обслуговування жителів територіальної громади району. Відтак, оскільки розпорядником спірної земельної ділянки відповідно до п. б ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України є відповідач, то саме з ним належить укласти договір оренди земельної ділянки.

Чернівецька обласна державна адміністрація (далі - Чернівецька ОДА, третя особа-1) подала письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову через його необґрунтованість, оскільки станом на момент звернення позивача з офертою про укладення договору оренди спірної земельної ділянки її розпорядником є третя особа-1, а не відповідач.

Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - ГУ Держгеокадастру, третя особа-2) у своїх поясненнях просить суд прийняти рішення, яке відповідатиме об`єктивній оцінці всіх наданих доказів та міркувань, а також повідомляє, що за відсутності рішення розпорядника земельної ділянки про передачу її в оренду неможливим є укладення договору оренди землі, а задоволення вимоги про визнання укладеним договору оренди землі є втручанням в дискреційні повноваження орендодавця.

Красноїльська селищна рада Сторожинецького району (далі - селищна рада, третя особа-3) не заперечує проти укладення договору оренди спірної земельної ділянки, проте вважає, що розмір орендної плати за її користування має становити 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а не 2% як заявлено позивачем.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2019 зазначену позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В. Учасники справи не заявляли відводів складу суду.

Ухвалою суду від 11.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 20.06.2019 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Надалі ухвалою від 20.06.2019 судом залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Чернівецьку обласну державну адміністрацію і Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, а також відкладено розгляд справи на 01.08.2019.

За наслідками підготовчого засідання 01.08.2019 суд постановив ухвалу, якою прийняв до розгляду позовну заяву про уточнення позовних вимог, залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Красноїльську селищну раду Сторожинецького району та відклав розгляд справи у підготовчому засіданні на 20.08.2019.

Ухвалою суду від 20.08.2019 залишено без задоволення клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про витребування доказів, закрито підготовче провадження у справі № 926/1358/19 та розпочато її розгляд по суті, судове засідання призначено на 05.09.2019.

До початку судового засідання 05.09.2019 від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Третя особа-1, яка була належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи, явку свого представника у судове засідання 05.09.2019 не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

У ході судового засідання представник відповідача підтримав подане ним клопотання про застосування строків позовної давності та повідомив суду, що розпорядженням від 09.02.2007 № 88 позивача було зобов`язано у термін до 30.01.2007 укласти та зареєструвати договір оренди спірної земельної ділянки із Сторожинецькою РДА, а тому строк на звернення до суду із даним позовом у нього сплив ще 31.01.2010, отже в позові слід відмовити через пропуск строків позовної давності.

Представники третіх осіб 2 і 3 подане представником Сторожинецької РДА клопотання підтримали. Натомість представник позивача проти вказаного клопотання заперечив, оскільки вважає, що у зазначеному розпорядженні не встановлено строку для його виконання, а також просив надати час для подання письмових заперечень проти нього.

Заслухавши пояснення та думки представників учасників справи, суд констатує, що відповідно до статті 207 Господарського процесуального кодексу України: Головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Проте ні у клопотанні про застосування строків позовної давності, ні усно в судовому засіданні представник відповідача не повідомив та не надав доказів на підтвердження причин неможливості звернення з ним до закінчення підготовчого провадження у даній справі.

За таких обставин суд вирішив клопотання представника Сторожинецької РДА про застосування строків позовної давності залишити без розгляду.

По суті спору представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі. У свою чергу представники відповідача та третьої особи-2 проти позовних вимог заперечили, просили суд відмовити у задоволенні позову. Водночас голова селищної ради проти задоволення позову не заперечував.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представників учасників, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

16 жовтня 2006 року рішенням VІІ сесії Чернівецької обласної ради V скликання № 104-7/06 вирішено: 1) підтримати клопотання Сторожинецького сільськогосподарського кооперативу Колос про надання земельної ділянки в оренду в урочищі Какача на території Красноїльської селищної ради за рахунок земель Сторожинецького держспецлісгоспу АПК загальною площею 14,7390 га, терміном на 49 років, з дотриманням вимог чинного законодавства; 2) рекомендувати Сторожинецькій РДА розглянути питання про відведення земельної ділянки в установленому порядку.

Як слідує з висновку державної експертизи землевпорядної документації від 28.12.2006 № 2900, Чернівецьке обласне головне управління земельних ресурсів провело державну експертизу технічної документації із землеустрою по інвентаризації земельної ділянки СГК Колос з метою передачі земельної ділянки в оренду для сільськогосподарського використання та розташування санаторію на території Красноїльської селищної ради Сторожинецького району, яку оцінила позитивно.

При цьому, у ході процедури проведення державної експертизи встановлено, що СГК Колос передається в оренду земельна ділянка площею 14,7390 га, в тому числі для сільськогосподарського використання 11,8996 га та для розташування санаторію 2,8394 га .

Також у розділі зауваження та пропозиції до об`єкта експертизи зазначеного висновку державної експертизи міститься інформація про те, що висновком № 2394 від 30.11.2005 поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу під санаторій було оцінено негативно, оскільки в ньому не було враховано, що більше 15 років вже існує згаданий об`єкт , а також передбачалось надання земельної ділянки з вилученням із Сторожинецького держспецлісгоспу АПК, якому ці земельні ділянки не передавались і по існуючому законоположенню не могли бути передані. Відповідні зауваження були враховані шляхом внесення змін в раніше розроблену документацію.

Розпорядженням від 09.02.2007 № 88 (далі - розпорядження) Сторожинецька районна державна адміністрація, розглянувши клопотання позивача, керуючись статтями 6, 13, 21 Закону Про місцеві державні адміністрації , статтею 416 Цивільного кодексу України, статями 17, 186, пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, Законами України Про оренду землі , Про плату за землю , вирішила:

1. Затвердити технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок з метою передачі в оренду для розташування санаторію та для сільськогосподарського виробництва СГК Колос в урочищі Какача , що в адмінмежах Краноїльської селищної ради.

2. Передати в оренду СГК Колос на сорок дев`ять років земельні ділянки загальною площею 14,7390 га, з яких:

2.1 для сільськогосподарського використання 11,8996 га (11,3664 га - сіножаті;, 0,1828 га - під господарськими шляхами, 0,3504 га - чагарник);

2.2 для розташування санаторію 2,8035 га (забудовані землі);

2.3 для розміщення джерела водопостачання з зоною строго режиму 0,0359 га (0,0252 га - сіножаті, 0,0107 га - забудовані землі), встановивши орендну плату в розмірі 27000 грн щорічно, які позивач зобов`язаний сплачувати щомісячно рівними частками не пізніше 30 числі наступного місяця на рахунок Красноїльської селищної ради.

3. Зобов`язати СГК Колос укласти та зареєструвати договір оренди земельної ділянки до 30.01.2007 із Сторожинецькою РДА у відповідності до вимог чинного законодавства та суворо дотримуватись встановлених законодавством правили землекористування.

4. Районному відділу земельних ресурсів про виконання даного розпорядження письмово інформувати РДА до 25.01.2008.

5. Контроль за виконанням даного розпорядження доручити заступнику голови РДА, а за використанням даної земельної ділянки - виконавчому комітету Красноїльської селищної ради.

У матеріалах справи відсутні відомості про дату отримання позивачем розпорядження, звернення позивача до Сторожинецького РДА із заявою про виправлення описок та помилок у ньому, або внесення змін чи доповнень до нього Сторожинецькою РДА з власної ініціативи.

Разом з тим, 03 травня 2019 року (згідно фіскального чеку відділення поштового зв`язку) позивач звернувся до відповідача із пропозицією про укладення договору оренди землі (оферта), яка датована 26.04.2019. До зазначеної оферти позивач долучив проект договору оренди спірної земельної ділянки.

Листом від 14.05.2019 № 1118/01-28 Сторожинецька РДА повідомила СГК Колос , що вона не наділена повноваженнями щодо передання в оренду земель оздоровчого призначення (до якої відноситься спірна земельна ділянка), а тому рекомендувала звернутися із відповідною офертою до належного розпорядника - Чернівецької ОДА.

Після цього листом від 19.07.2019 представник позивача повторно звернувся до відповідача із пропозицією про укладення договору оренди спірної земельної ділянки у зв`язку з тим, що у пункті 4 його проекту допущено описку, а саме замість правильного написання нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у сумі 490017,87 грн помилково зазначено суму 254809,29 грн.

У відповідь Сторожинецька РДА листом від 30.07.2019 № 1632/01-27 повторно повідомила СГК Колос про неможливість укладання договору оренди землі, оскільки до повноважень РДА не належить надання у власність або у користування земельних ділянок оздоровчого призначення. При цьому, позивачу також повторно рекомендовано звернутися із відповідним клопотанням до Чернівецької ОДА.

Матеріали справи не містять відомостей про звернення позивача до Чернівецької обласної державної адміністрації із пропозицією укласти договір оренди спірної земельної ділянки чи відмови останньої в укладенні такого договору.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 27.06.2019 № НВ-7304532982019, 18 листопада 2005 року Сторожинецьким районним відділом земельних ресурсів проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,8035 га за кадастровим номером 7324555400:01:001:0013, яка розташована в межах Красноїльської селищної ради Сторожинецького району, форма власності - державна , цільове призначення - 06.01. для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів , категорія - землі оздоровчого призначення , вид використання - для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів. Також у зазначеному витязі міститься інформація про те, що власником спірної земельної ділянки є Сторожинецька РДА на підставі свого ж рішення від 05.12.2006 № 1348, а орендарем - СГК Колос , однак інформація про дату державної реєстрації права оренди за позивачем, строк його дії, а також підставу виникнення Державний земельний кадастр не містить.

У свою чергу із витягу з технічної документації затвердженої рішенням № 81-22/2019 від 13.08.2019 про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 19.08.2019 Відділом Держгеокадастру у Сторожинецькому району, видно, що земельна ділянка площею 2,8035 га за кадастровим номером 7324555400:01:001:0013 розташована в адміністративних межах Красноїльської селищної ради Сторожинецького району за межами населеного пункту, категорія - землі оздоровчого призначення , цільове призначення - 06.01. для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, нормативна грошова оцінка - 490017,87 грн.

Таким чином, як встановлено вище та не заперечується учасниками справи, спірна земельна ділянка належить до державної власності, розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Красноїльської селищної ради Сторожинецького району, категорія - землі оздоровчого призначення.

Між тим, у матеріалах справи відсутні та учасниками справи не надано належних і допустимих доказів розташування на спірній земельній ділянці санаторію з належними до нього будівлями і спорудами (іншими об`єктами інфраструктури), хоча про наявність таких зазначається в пункті 3 договору оренди землі, який позивач просить суд визнати укладеним. Також представником позивача заявлено, що санаторій збудовано ще у 1988 році, проте відповідні докази суду не надано. Також, факт розташування на спірній земельній ділянці санаторію підтверджується висновком державної експертизи № 2394 від 30.11.2005.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що між сторонами виник переддоговірний спір з приводу оренди земельної ділянки державної форми власності.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Із позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує позовні вимоги посиланням, зокрема, на статті 179-187 Господарського кодексу України. Проте суд зауважує, що вказані норми Господарського кодексу України визначають загальний порядок укладення господарських договорів, натомість відносини щодо передачі земельних ділянок в користування (оренду) із земель державної власності та укладення відповідних договорів оренди регулюються спеціальними нормами законодавства, закріпленими, зокрема, в Земельному кодексі України та Законі України Про оренду землі . Тобто до спірних правовідносин у цій справі підлягають застосуванню саме спеціальні норми Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі .

Подібний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду (п. 60 постанови від 04.12.2018, справа № 32/563) і суд не вбачає підстав для відступу від нього.

Так, згідно із частинами першою-третьою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною першою статті 84 ЗК України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей (стаття 47 ЗК України).

Статтею 49 ЗК України унормовано, що землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом.

Таким чином, перед тим як надавати оцінку умовам запропонованої позивачем редакції договору оренди землі суду необхідно перевірити наявність у Сторожинецької РДА повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою станом на момент прийняття розпорядження від 09.02.2007 та звернення позивача із офертою (виникнення спору), а також дотримання порядку надання земельної ділянки в користування, що передує укладенню договору оренди землі.

Відповідно до частини другої статті 84 ЗК України (у редакції чинній на момент прийняття розпорядження) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України (у редакції чинній на момент прийняття розпорядження) встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Жодних рішень місцевих рад, погоджених з органами виконавчої влади, чи рішень органу виконавчої влади, погоджених з органом місцевого самоврядування, про розмежування земель державної і комунальної власності в межах селища Красноїльськ Сторожинецького району чи за його межами суду не подано.

За приписами пункту 2 статті 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Частиною третьою статті 122 ЗК України (у редакції чинній на момент прийняття розпорядження) передбачено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті .

При цьому, в розпорядженні від 09.02.2007 № 88 не зазначено на підставі якого з визначених вище пунктів частини третьої статті 122 ЗК України райдержадміністрація розпорядилась спірною земельною ділянкою.

У свою чергу частиною третьою статті 122 ЗК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті ;

в) індивідуального дачного будівництва.

При цьому, позивач посилається на те, що відповідач є розпорядником спірної земельної ділянки саме у силу пункту б частини третьої статті 122 ЗК України.

У світлі викладеного суд зазначає, що обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до пунктів 16, 19 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання як затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання; вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об`єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об`єктів в установленому законом порядку.

Таким чином, райдержадміністрація наділена повноваженнями надавати в оренду землю під розміщення та обслуговування санаторію, за умови, що такий об`єкт повинен бути включений за для цього до програми соціально-економічного, культурного розвитку відповідного району. У протилежному випадку, райдержадміністрація не наділена правом розпорядження вищезазначеною землею (подібна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 05.06.2013 по справі № 4/5007/1019/12).

У той же час учасниками справи не надано, а у матеріалах справи відсутні докази того, що у програмах економічного і соціального розвитку Чернівецькою обласною радою чи Сторожинецькою районною радою передбачено будівництво на спірній земельній ділянці об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади Сторожинецького району.

Більше того, позивач сам зазначає, що будівлі та споруди санаторію збудовані ще у 1988 році та у висновку державної експертизи землевпорядної документації Чернівецького обласного головного управління земельних ресурсів від 28.12.2006 № 2900, зазначено, що більше 15 років вже існує санаторій, доказів будівництва на спірній земельній ділянці будь-яких будівель чи споруд за період 2007-2019 роки позивачем не надано. Судом неодноразово звертав увагу позивача, що в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи чи інші документи, щодо будівель на спірній земельній ділянці, однак представниками позивача, також при заперечення клопотання третьої особи 2, щодо їх витребування зазначили, що це їхнє право подачі даних доказів, а не обов`язок.

За таких обставин суд констатує, що Сторожинецька РДА не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою як станом на моменту прийняття розпорядження, так і на момент звернення позивача з пропозицією укласти договір оренди землі.

Разом з тим, з метою вичерпного надання оцінки доводам позивача суд вважає за належне встановити дійсного розпорядника спірної земельної ділянки.

Так, у відповідності до частини четвертої статті 122 ЗК України (у редакції чинній на момент прийняття розпорядження) обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб , крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відтак, ураховуючи, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами смт. Красноїльськ Сторожинецького району, в адміністративних межах Красноїльської селищної ради, не відноситься до категорій земель, передбачених частинами третьою, сьомою статті 122 ЗК України, суд дійшов висновку, що її розпорядником є Чернівецька обласна державна адміністрація.

Поряд з цим, станом на день звернення позивача до відповідача із офертою приписами статті 122 ЗК України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб .

Отже, з огляду на те, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель оздоровлення, не входить до розпоряджень районної державної адміністрації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин або Кабінету Міністрів України, її розпорядником станом продовжує залишатись Чернівецька ОДА, що не заперечується останньою.

Водночас з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, слід зауважити, що прийняття відповідачем розпорядження про передачу в оренду спірної земельної ділянки та наявність у Державному земельному кадастрі запису про те, що Сторожинецька РДА є її власником, не спростовує того факту, що належним розпорядником земельної ділянки загальною площею 2,8035 га, кадастровий номер 7324555400:01:001:0013 є Чернівецька ОДА в силу приписів статті 122 Земельного кодексу України, її категорії та місця розташування.

Окремо суд зазначає, що відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 ЗК України (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спору) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому частиною першою статті 93 ЗК України, приписи якої кореспондуються зі статтею 1 Закону України Про оренду землі , унормовано, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 ЗК України, за змістом частини першої якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частини друга та третя статті 124 Земельного кодексу України).

Згідно з абзацами першим і другим частини другої статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Частиною першою статті 123 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Водночас згідно з частиною другою статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

З наведеного вбачається, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто прийняття уповноваженим органом виконавчої влади рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у державної власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду .

Схожі правові висновки щодо застосування приписів статті 116 і частини першої статті 124 Земельного кодексу України викладено, зокрема, Верховним Судом України (постанова від 17 січня 2011 року, справа № 35/390), Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 04.12.2018, справа № 32/563).

Проте у матеріалах справи відсутні докази прийняття Чернівецькою ОДА рішення про передачу СГК Колос спірної земельної ділянки в оренду та/або уповноваження Сторожинецької РДА на укладення відповідного договору оренди від імені облдержадміністрації, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що Сторожинецька райдержадміністрація не наділена повноваженнями щодо надання в оренду земельної ділянки загальною площею 2,8035 га, кадастровий номер 7324555400:01:001:0013, а належний розпорядник зазначеної земельної ділянки - Чернівецька облдержадміністрація не приймала рішень щодо її передачі в оренду позивачу. У свою чергу за відсутності рішення уповноваженого розпорядника земельної ділянки про передачу її в оренду передчасним є звернення ймовірного орендаря до суду з позовом про визнання укладеним відповідного договору оренди землі.

За таких обставин суд вирішив відмовити у задоволенні позову та роз`яснити СГК Колос його право звернутися до Чернівецької ОДА із заявою про надання спірної земельної ділянки в оренду в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Принагідно суд звертає увагу Чернівецької облдержадміністрації на необхідність приведення відомостей про власника (розпорядника) спірної земельної ділянки, які містяться у Державному земельному кадастрі, у відповідність до положень чинного законодавства в сфері земельних відносин.

Стосовно інших доводів та заперечень учасників справи, то суд не вбачає за необхідне надавати детальну оцінку умовам запропонованої позивачем редакції договору оренди землі з огляду на мотиви, за яких суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Зазначене не порушує принцип належного здійснення правосуддя, оскільки, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04), міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

V. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір за подачу цього позову слід залишити за позивачем відповідно до статті 129 ГПК України. Про понесення інших судових витрат учасниками справи заявлено не було.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 20, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 13 вересня 2019 року.

Суддя І.В. Марущак