Рішення

від 04.09.2019 по справі 904/983/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2019 Справа № 904/983/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Побут", смт. Покровське, Покровський район, Дніпропетровська область

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Веста-М", смт. Покровське, Покровський район, Дніпропетровська область

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

від позивача: Подріз Ю.Л., керівник

від позивача: Єланський О.Г. , представник

від відповідача: Лазаренко Г.І., адвокат

від відповідача: Фоміна Л.В., керівник

Стислий виклад позиції позивача, що викладена в позовній заяві:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОБУТ" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Веста-М" (далі Відповідач) про розірвання договору оренди приміщення, укладеного сторонами 31.12.2011 року та виселення Відповідача з нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , вул. Центральна, буд. 17.

Заявлені вимоги мотивовано неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендних платежів за користування майном, що порушує майнове право Позивача як власника нежитлового приміщення на отримання прибутку (орендної плати), а також, незаконним використанням Відповідачем приміщення у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди.

Стислий виклад позиції відповідача, що викладена у відзиві на позовну заяву:

- позовна зава підлягає залишенню без розгляду, оскільки підписана особою, яка не має право її підписувати.

- позовну заяву підписано особою без доручення вести справу в суді і представляти інтереси співпозивачів, оскільки предмет позову знаходиться у спільній частковій власності.

- відповідач заперечує проти існування заборгованості за орендну плату, в підтвердження чого посилається на укладений сторонами договір надання поворотної фінансової допомоги, згідно умов якого відповідач надав позивачу фінансову допомогу у вигляді оплати рахунків ТОВ Побут за електроенергію і комунальні послуги на загальну суму 26 865,06 грн.

Процесуальні дії у справі, заяви і клопотання:

Ухвалою суду від 05.04.2018 (суддя Петренко Н.Е.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/983/18, розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

02.05.2018 року за результатами розгляду клопотання відповідача судом витребувано матеріали реєстраційної справи ТОВ Побут .

Ухвалою суду від 26.06.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 17.07.2018.

Згідно розпорядження керівника апарату суду від 06.08.2018 №524 призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/983/18 у зв`язку з перебуванням судді Петренко Н.Е. у відпустці та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2018 справу № 904/983/18 передано судді Петровій В.І.

Ухвалою суду від 14.08.2018 (суддя Петрова В.І.) прийнято справу №904/983/18 до провадження.

Ухвалою суду від 20.03.2019 зупинено провадження у справі № 904/983/18 до перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про зупинення провадження у справі від 05.03.2019 в порядку апеляційного провадження, а справу №904/983/18 направлено на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

17.05.2019 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного виробничо-комерційного підприємства "Веста-М" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 в частині зупинення провадження у справі №904/983/18.

23.05.2019 справа №904/983/18 повернулась до Господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядження керівника апарату суду №811 від 23.05.2019 призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/983/18 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2018 справу № 904/983/18 передано судді Ліпинському О.В.

Ухвалою суду від 27.05.2019 року справу № 904/983/18 прийнято до свого провадження суддею Ліпинським О.В., поновлено провадження у справі та повторно призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 11.06.2019 року.

В процесі вирішення спору Відповідачем було подано ряд заяв і клопотань з процесуальних питань, у тому числі: щодо представництва в суді без повноважень; щодо введення суд в оману шляхом подання недостовірних доказів; про відхилення поданих позивачем недостовірних доказі; про перевірку повноважень представників позивача; про залишення позову без розгляду; про перевірку в юридичної особи - ТОВ Побут господарської процесуальної правосуб`єктності, тощо. За результатами розгляду зазначених заяв і клопотань постановлено ухвалу від 06.08.2019 року.

Крім того, під час розгляду справи, Відповідачем заявлено шість відводів суду, два з яких розглянуто судом по суті, в порядку ст. 39 ГПК України, решта визнана зловживання процесуальними правами та залишена судом без розгляду на підставі ст. 43 ГПК України.

Ухвалою суду від 06.08.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 28.08.2019.

В судовому засіданні 28.08.2019 року оголошувалася перерва до 04.09.2019 року, в порядку ст. 216 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті, представники позивача підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити їх у обсязі визначеному в позовній заяві. Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд відмовити в задоволенні заявлених вимог, у тому числі з підстав невідповідності предмету позову встановленим законом або договором способам захисту права, а також, у зв`язку з відсутністю предмету спору на момент порушення провадження у справі.

В порядку ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 04.09.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог і заперечень сторін щодо предмета позову, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2011 року між ТОВ Побут в особі директора Фоміної Л.В. (далі Орендодавець) та ПВКП Веста-М в особі виконавчого директора Ємельяненко В.В. (далі Орендар), був укладений договір оренди приміщення.

Відповідно до умов зазначеного договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове володіння приміщення (далі за текстом - приміщення, що орендується ), яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов п. 1.2. Договору, загальна площа приміщення, що орендується становить 51,6 кв.м. (приміщення №№ 23, 28, 29 згідно експлікації).

Приміщення, що орендується, надається Орендарю для розміщення офісу (п. 2 Договору).

Згідно п. 3.1. Договору, приміщення, що орендується, повинно бути переданим Орендодавцем та прийнято Орендарем протягом семи днів з моменту укладення даного Договору.

Передача приміщення та майна, що орендується, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу такого в оренду (п. 3.2. Договору).

Погоджений сторонами в п. 5.1. Договору розмір орендної плати, складає 100 грн. за один місяць.

Орендна плата сплачується наперед в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця на пізніше 3-го числа кожного місяця (п. 5.2. Договору).

Вартість комунальних послуг не входить до орендної плати (п. 5.5. Договору).

Пунктом 8.1. Договору сторони визначили, що орендар в 10-ти денний термін після закінчення дії договору оренди за актом передачі зобов`язаний передати Орендодавцю приміщення, що орендується.

Термін оренди встановлено сторонами до 30.12.2014 року (п. 4.1. Договору).

Як убачається зі змісту наданих до позовної заяви копій документів (том 1, а.с. 12-15), 01.12.2014 та 30.01.2015 Позивач звертався до Відповідача з повідомленнями про повернення орендованого майна у зв`язку із закінченням терміну оренди.

З огляду на те, що зазначені докази не відповідають вимогам ст. 91 ГПК України, зокрема, надані копія не засвідчені належним чином, та приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо одержання ним таких повідомлень, суд дійшов висновку, що позивач належним чином не довів наявність в нього заперечень відносно продовження користування орендованим майном після закінчення строку договору (30.12.2014), а отже, в силу положень ст. 764 ЦК України, такий договір відповідно було поновлено на новий строк до 30.12.2017 року.

Крім того, зважаючи на те, що позивач не надав суду доказів щодо існування в нього заперечень відносно продовження користування орендованим майном протягом місяця після 30.12.2017 року, такий договір вважається поновленим на новий строк до 30.12.2020 року.

В підтвердження факту укладення сторонами договору оренди приміщення від 31.12.2011 року до позовної заяви подано копію відповідного правочину (том 1, а.с. 7).

Як убачається з матеріалів справи, подана Позивачем копія договору не відповідає вимогам ст. 91 ГПК України, зокрема, надана копія документа не засвідчена належним чином.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи відповідач не ставив під сумнів відповідність змісту поданої копії договору оригіналу, власного екземпляру договору суду не надав, а також, з огляду на те, що сторони в поданих ними заявах по суті спору визнали обставини укладення спірного правочину та користування відповідачем орендованими приміщеннями, зазначені обставини не підлягають доказування в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Орендодавець в своєму позові зазначає, в порушення умов укладеного договору оренди приміщення, Орендар не вносив жодного платежу в рахунок орендної плати, в зв`язку із чим, Позивач просить суд розірвати договір та виселити Відповідача з орендованого приміщення.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вище встановлено судом, в якості підстав для розірвання спірного договору, Позивач посилається на невиконання Відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендних платежів протягом усього періоду користування майном.

В свою чергу, заперечуючи проти доводів позовної заяви щодо наявності заборгованості з оплати орендних платежів, відповідач надав суду копії платіжних доручень (том 1, а.с. 68-81), за якими ПВКП Веста-М здійснювало платежі на користь ПАТ ЕК Дніпрообленерго із призначенням платежу: оплата за електроенергію зг. рах. __ за ТОВ Побут згідно договору № 11 від 14.05.2002 , а також, платежі на користь Покровського ПВКГ із призначенням платежу оплата за водопостачання за ТОВ Побут , на загальну суму 26 865,06 грн.

За доводами Відповідача, зазначені платежі були здійснені ним на виконання укладеного сторонами договору надання поворотної фінансової допомоги у вигляді оплати рахунків ТОВ Побут за електроенергію і комунальні послуги. З огляду на викладене, Відповідач вважає, що у ТОВ Побут виникло зобов`язання перед ПВКП Веста-М на суму 26 865,06 грн., яке при відповідних умовах може бути припинено внаслідок проведення заліку взаємної заборгованості позивача і відповідача.

В силу вимог ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За умов відсутності в матеріалах справи доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на припинення свого зобов`язання з оплати орендних платежів шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зокрема, шляхом направлення ТОВ Побут відповідної заяви про зарахування (ст. 601 ЦК України), існування зустрічного зобов`язання ТОВ Побут перед ПВКП Веста-М , само по собі не можуть бути прийнято судом в якості доказу припинення зобов`язанні зі сплати орендних платежів. Інших доказів в підтвердження сплати відповідачем орендної плати протягом дії спірного договору, суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як убачається зі змісту спірного договору, Позивач (Орендодавець) розраховував на своєчасне та повне отримання від Відповідача (Орендаря) орендної плати за користування майном, однак у наслідок порушення Відповідачем умов Договору, Позивач був позбавлений можливості отримувати певні грошові кошти, на які розраховував під час укладання договору.

За вищенаведених обставин, суд вважає, що порушення умов договору, які мали місце з боку Відповідача, є істотними, що є достатньою підставою для розірвання договору оренди приміщенні від 31.12.2011 року в судовому порядку.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Зважаючи на те, що силу вимог ч. 1 ст. 785 ЦК України, факт припинення договору оренди породжує обов`язок орендаря повернути майно орендодавцеві, вимоги в частині виселення Відповідача з орендованого приміщення суд вважає обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Відносно заперечень Відповідача щодо обрання Позивачем неналежного способу захисту порушеного права в частині вимоги про виселення з орендованого приміщення, суд зазначає наступне.

З урахуванням закріпленого ст.ст. 2, 14 ГПК України принципу диспозитивністі господарського судочинства, право вибору способу захисту порушеного права належить Позивачу.

В силу приписів ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тобто, виходячи з наведених приписів процесуального закону, основною вимогою до обраного стороною способу захисту її порушеного права, є ефективність такого способу, зокрема, здатність відновити порушене право, а також, відповідність його вимогам закону.

Зважаючи на те, що метою даного позову є відновлення прав Позивача на володіння власним майном після припинення договору оренди, заявлена ним вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення, є ефективним способом захисту, який дозволить відновити право, за захистом якого особа звернулася до суду.

Стаття 16 Цивільного кодексу та стаття 20 Господарського кодексу України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, передбачено примусове виконання обов`язку в натурі, присудження до виконання обов`язку в натурі, а отже, для реалізації обов`язку орендаря з повернення орендованого майна після припинення договору, позовна вимога про його виселення як примусове виконання обов`язку в натурі відповідає приписам ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Доводи відповідача стосовно не доведення матеріалами справи факту наявності у позивача права власності на нерухоме майно, яке є предметом оренди за договором від 31.12.2011 року, судом не оцінюються, як такі, що не відносяться до предмета спору (п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України).

При цьому, суд зауважує, що предметом даного спору, є матеріально-правова вимога позивача про розірвання чинного договору в зв`язку з його невиконанням із боку відповідача та виселення останнього з орендованого приміщення, як примусове виконання обов`язку в натурі, а отже, предметом доказування в такому спорі, є обставини укладення договору та виконання його умов сторонами.

Вимоги про визнання недійсним договору оренди приміщення від 31.12.2011 року, або інші вимоги, в межах вирішення яких предметом дослідження могли б бути обставини правомірності набуття та реєстрації права власності ТОВ Побут на таке майно, в даному спорі, у тому числі шляхом пред`явлення зустрічного позову, не заявлялися.

З огляду на викладене, за відсутності в матеріалах справи допустимих, передбачених ст. 204 ЦК України, доказів в спростування правомірності договору оренди приміщення від 31.12.2011 року, та за відсутності в межах даного спору вимог про визнання такого правочину недійсним, обставини правомірності набуття та реєстрації ТОВ Побут права власності на нерухоме майно, яке є об`єктом оренди за чинним правочином, не відносять до предмету доказування та відповідно не стосуються предмету спору.

Щодо аргументів Відповідача стосовно створення та реєстрації ТОВ Побут , зазначені обставини, так само не відносяться до предмету спору. При цьому, зважаючи на те, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та матеріалами реєстраційної справи ТОВ Побут , зазначена юридична особа була зареєстрована, як станом на час укладення договору оренди від 31.12.2011, так і на час звернення з даним позовом до суду, така особа в повній мірі володіла цивільною та процесуальною правосуб`єктністю, що не виключало її право на участь в спірних правовідносинах та право на звернення з даним позовом до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

В контексті наведеного, з урахуванням характеру спірних правовідносин, суд надав стислу оцінку лише тим аргументам відповідача, які заслуговують на уваги з точки зору їх відношення до предмету спору.

В силу приписів ч. 1, 2, 3 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 8 статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на вказані приписи процесуального законодавства, докази, які не були подані сторонами у справу, зокрема, позивачем разом з позовною заявою та відповідачем разом із відзивом на позов, та стосовно яких сторонами необґрунтовано неможливість їх подачі у визначений законом строк, судом до уваги не приймаються та в основу ухваленого рішення не беруться.

Здійснивши оцінку доводів сторін у сукупності з поданими у встановлений законом строк доказами, суд дійшов висновку, що вимоги позивача, є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 73, 74-80, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Розірвати договір оренди приміщення, укладений 31.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Побут" та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Веста-М".

Виселити Приватне виробничо-комерційне підприємство "Веста-М" (53600, Дніпропетровська обл., Покровський район, селище міського типу Покровське, вул. Центральна, будинок 17, код ЄДРПОУ 21898761) із нежитлового приміщення, загальною площею 51,6 кв.м. (приміщення №№ 23, 28, 29 згідно експлікації), яке розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., Покровський район, смт. Покровське, вул. Центральна, буд. 17.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Веста-М" (53600, Дніпропетровська обл., Покровський район, селище міського типу Покровське, вул. Центральна, будинок 17, код ЄДРПОУ 21898761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Побут" (53600, Дніпропетровська обл., Покровський район, селище міського типу Покровське, вул. Центральна, будинок 17, код ЄДРПОУ 03053126) 3524,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.09.2019

Суддя О.В. Ліпинський