Рішення

від 10.09.2019 по справі 910/7160/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2019Справа № 910/7160/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , за участі секретаря судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Бровари"

до Приватного підприємства "Салон Мармур, Граніт, Агломерат"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Добробут" Литвинівської сільської ради.

про визнання договорів недійсними та скасування державної рєстрації

за участю представників учасників справи:

позивача: Кравченко Р.М.

відповідача: Чигринов А.В.

третьої особи: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Бровари" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Салон Мармур, Граніт, Агломерат" про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.01.2002, укладений товариством з обмеженою відповідальністю "Е.В.А";

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 28/03 від 22.12.2003, укладений товариством з обмеженою відповідальністю "Е.В.А" та відповідачем;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41163207 від 18.05.2018 вчинене о 12:16:28, винесене державним реєстратором філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Києві Грусевич С.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Бровари" залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 14.06.2019 позивач на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху подав письмову заяву з додатками для залучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7160/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 16.07.2019. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - комунальне підприємство "Добробут" Литвинівської сільської ради.

В позовній заяві, позивач в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України поставив десять запитань приватному підприємству "Салон Мармур, Граніт, Агломерат".

Одночасно, з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів.

З метою встановлення правомірності заявлених позовних вимог, для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 клопотання позивача про витребування доказів задоволено. В порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у приватного підприємства "Салон Мармур, Граніт, Агломерат" належним чином завірену копію технічного паспорту № 2017-238, виданого 04.05.2018 фізичною особою-підприємцем Пашківським Д.П., договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 28/03 від 22.12.2003, укладений товариством з обмеженою відповідальністю"Е.В.А" та приватним підприємством "Салон Мармур, Граніт, Агломерат", довідки фізичної особи-підприємця Пашківського Д.П. про показники від 04.05.2018. В порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у публічного акціонерного товариства "Комбінат Будіндустрії" письмову інформацію щодо здійснення будівництва і реєстрації нежитлової будвілі (літ. 71) по вулиці Будіндустрії, 7 у місті Києві та належним чином засвідченої копії договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.01.2002. В порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради належним чином завірені копії технічного паспорту № 2017-238, виданого 04.05.2018 фізичною особою-підприємцем Пашківським Д.П., договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 28/03 від 22.12.2003, довідки фізичної особи-підприємця Пашківського Д.П. про показники від 04.05.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 09.07.2019 представник відповідача подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначив, що позивачем не доведено наявності порушеного права, оскільки відповідач правомірно набув право власності на нерухоме майно згідно договору купівлі-продажу від 22.12.2003 з моменту передачі означеного майна, що підтверджується актом приймання-передачі.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 15.07.2019 відповідач подав документи для залучення до матеріалів справи.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 15.07.2019 представник відповідача подав заяву, в якій повідомив, що відмовляється від надання відповідей на поставлені ТОВ "Логістичний центр "Бровари" запитання, оскільки поставлені запитання не стосуються обставин, що мають значення для справи.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 15.07.2019 представник позивача подав письмову відповідь на відзив, в прохальній частині якої просив суд витребувати у відповідача документи.

У судовому засіданні 16.07.2019 представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з поданими відповідачем документами.

Для надання можливості представнику позивача ознайомитися з поданими відповідачем документами, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 підготовче засідання відкладено до 06.08.2019.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 23.07.2019 представник позивача подав клопотання про зобов`язання відповідача в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України надати відповідь.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 23.07.2019 представник позивача подав клопотання про витребування доказів.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 31.07.2019 представник позивача подав клопотання про призначення технічної експертизи документів.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 01.08.2019 представник відповідача подав письмові заперечення.

У судовому засіданні 06.08.2019 розглянуто клопотання позивача про зобов`язання відповідача надати відповіді на поставлені позивачем питання.

Порядок письмового опитування учасників справи, у якості свідків, передбачений положеннями статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами вказаної статті учасник справи має право поставити не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи в першій заяві по суті справи або у додатку до неї. Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням. Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до підготовчого засідання.

Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання з підстав, зазначених у частині п`ятій статті 90 Господарського процесуального кодексу України, та повідомити іншого учасника, а також суд про свою відмову у строк, встановлений для надання відповіді на запитання.

Враховуючи, що поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістичний центр "Бровари" запитання не стосуються обставин, що мають значення для справи, у судовому засіданні 06.08.2019 суд відмовив позивачу у задоволенні поданого клопотання.

У судовому засіданні 06.08.2019 розглянуто клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідно до частини другої статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Оскільки позивачем не надано обґрунтувань які саме обставини, можуть підтвердити заявлені до витребування докази, або ж які саме аргументи, зазначені докази можуть спростувати, у судовому засіданні 06.08.2019 відмовлено позивачу у задоволенні клопотань про витребування доказів.

У судовому засіданні 06.08.2019 розглянуто клопотання позивача про призначення технічної експертизи документів.

За приписами частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Проте, зі змісту спірних правовідносин не вбачається необхідності призначення технічної експертизи документів у даній справі, оскільки питання, що поставлені на вирішення експерта у поданому позивачем клопотанні не входять до предмету доказування у даній справі.

З урахуванням наведеного, у судовому засіданні 06.08.2019 у задоволенні поданого позивачем клопотання судом відмовлено.

У судовому засіданні 06.08.2019 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/7160/19 до судового розгляду по суті на 10.09.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2019 під час розгляду справи по суті заявив усне клопотання про витребування у відповідача оригіналу договору від 22.12.2003.

Оскільки представником позивача не було чітко обґрунтовано необхідності вчинення цієї процесуальної дії, яка неминуче призведе до невмотивованого затягування розгляду справи, суд відмовив у задоволенні заявленого клопотання.

Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2019 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 10.09.2019 представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті не з`явилась, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 10.09.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивачем у листопаді 2014 року придбано (під час проведеної Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві процедури електронних торгів з реалізації предмету іпотеки) нежитлову будівлю цеху шестипустотних панелей загальною площею 1 156,5 кв. метрів, що знаходиться у місті Києві по вулиці Будіндустрії 7.

Попереднім власником зазначеної будівлі було товариство з обмеженою відповідальністю Е.В.А. , права якого щодо цього об`єкту нерухомості виникли на підставі укладеного з ВАТ Комбінат будіндустрії договору купівлі-продажу від 18.12.2001.

Відповідно до наявної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації ТОВ Е.В.А. (ідентифікаційний код 31745002) є припиненим з 19.04.2017.

За твердженням позовної заяви, товариство з обмеженою відповідальністю Е.В.А. орендувало для обслуговування та експлуатації будівлі земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:108:0017 площею 0,5768 га на підставі укладеного з Київською міською радою договору оренди від 16.07.2004.

Права ТОВ Е.В.А. за договором оренди земельної ділянки від 16.07.2004 не були предметом іпотечного договору та предметом проведених торгів з примусової реалізації заставленого майна.

Відповідно, позивач не набув права орендатора щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:108:0017.

Посилання позивача до приписів статті 377 Цивільного кодексу України у даному випадку є помилковими, оскільки механізм набуття права на земельну ділянку визначається частиною другою цієї статті (у чинній на листопад 2014 року редакції), відповідно до якої розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

За умови відсутності договору, істотними умовами якого визначено розмір та кадастровий номер земельної ділянки, відсутні підстави для твердження про набуття прав користувача чи власника цієї ділянки.

Не надає у даному випадку позивачу суброгаційне право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:90:108:0017 у повному обсязі і стаття 120 Земельного кодексу України, оскільки цією нормою регулюється лише перехід права користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт нерухомості. У даному випадку, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:108:0017 значно перевищує розміри будівлі.

Відповідно, позивач права землекористувача може отримати лише у загальному порядку, який ним і був започаткований до звернення з даним позовом, про що свідчать додані до позовної заяви листи органів Київської міської ради з питань землекористування.

Таким чином, суд погоджується з доводами відзиву, що з урахуванням факту фактичного розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:108:0017 щонайменше двох об`єктів нерухомості, права на які належать різним особам, питання землекористування повинно вирішуватись з урахуванням прав обох власників, у тому числі і можливим шляхом поділу земельної ділянки.

У даному випадку, придбана позивачем будівля площею 1 156,5 кв. метрів розміщена на земельній ділянці, що перебувала у користуванні попереднього власника, загальною площею 5 768 кв. метрів (0,5768 га). Відповідно, твердження позову про те, що мова йде про землю під будівлею не відповідає дійсним фактичним обставинам.

Суд наголошує, що питання наявності прав у позивача на отримання у користування чи власність від органу місцевого самоврядування земельної ділянки у тому чи іншому розмірі не є і не може бути предметом даного судового дослідження за заявленим позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного відповідачем та особою, що була землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:108:0017 площею 0,5768 га.

Судом лише встановлено факт відсутності правових підстав для суброгації у повному обсязі за договором оренди від 16.07.2004, укладеного ТОВ Е.В.А. з Київською міською радою, який є припиненим з моменту припинення юридичної особи - землекористувача.

Виходячи з наведеного, суд не може погодитись з доводами позову про наявність у позивача права у повному обсязі саме на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:108:0017 площею 0,5768 га, яка раніше знаходилась у користування попереднього власника придбаного з торгів нерухомого майна.

Більше того, позивач не міг не знати, що на земельній ділянці, яку він мав намір отримати у користування від територіальної громади міста Києва, знаходиться інше нерухоме майно, що йому не належить.

Відповідач має рацію, стверджуючи, що факт спроби отримати від територіальної громади земельну ділянку у одноособове користування без урахування прав іншої особи, що володіє нерухомим об`єктом, розміщеним на цій ділянці, може свідчити про намір отримати це майно у володіння у поза правовий спосіб. Цей довод відповідача позивач опосередковано підтверджує пунктом 1 відповіді на відзив, посилаючись до статті 392 Цивільного кодексу України.

Твердження позову, що інший об`єкт нерухомості є добудовою до придбаного ним з електронних торгів цеху лише може довести невірність оформлення відповідних документів, якими передавалось право власності позивачу, оскільки позивачем у такому випадку придбано лише 1 156,5 кв. метрів, що може бути визнано лише частиною будівлі, а не будівлею в цілому. У будь-якому випадку позивач не міг набути права на нерухоме майно (як окремий об`єкт або частину об`єкту), що не було предметом іпотеки та проведених торгів.

Звертаючись до відповідача з даним позовом про визнання договору купівлі-продажу від 18.01.2002, договору купівлі-продажу №28/03 від 22.12.2003 та скасування рішення про державну реєстрацію права власності позивач фактично просить суд створити ситуацію тривалої правової невизначеності (за практикою Європейського суду - res judicata) , оскільки продавець за договором є припиненим, що унеможливлює застосування двосторонньої реституції.

У будь-якому випадку, вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

Правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Процесуальний тягар доведення суду наявності правових та фактичних підстав для визнання договору недійсним покладається на особу, що заявляє відповідну вимогу - на позивача (у даному випадку) .

На час укладення спірних угод правовідносини їх учасників регулювались нормами Цивільного кодексу УРСР.

Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Посилаючись до принципу, встановленого статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, за яким недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, позивачу було необхідно чітко визначити які саме норми, якого закону України та яким чином порушують укладені відповідачем та ТОВ Е.В.А. угоди.

Проте, наведені у позовній заяві припущення про укладення договорів заднім числом підприємствами, у яких керівниками була одна особа, порушень вимог пожежної безпеки, виявлених під час перевірки, відсутність інформації у комунального підприємства БТІ про реєстрацію об`єкту та інші наведені позивачем доводи проведеного ним розслідування жодним чином не доводять факт порушення встановлених статтею 48 Цивільного кодексу УРСР вимог.

За відсутності доведеності факту порушення учасниками оспорених угод вимог чинного на час їх укладення закону, відсутні правові підстави для визнання цих угод недійсними.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зволікання протягом п`ятнадцяти років з реєстрацією свого речового права відповідач допустив правопорушення, проте це правопорушення не має і не може мати такого правового наслідку як позбавлення права власності чи визнання правовстановлюючого договору недійсним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його судом не визнано недійсним (презумпція правомірності правочину).

За висновками постанови від 21.03.2018 Великої Палати Верховного Суду у справі №760/14438/15-ц у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Таким чином, встановивши відсутність правових підстав для визнання оспорених правочинів недійсними та скасування рішення про державну реєстрацію права відповідача, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.09.2019.

Суддя Т.Ю. Кирилюк