Постанова

від 16.07.2019 по справі 190/1111/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5262/19 Справа № 190/1111/17 Головуючий у першій інстанції: Митошоп В. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Сіленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Селянського (фермерського) господарства "Біфронс" на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства Біфронс , третя особа - П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки (паю) недійсним та скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з даним позовом, посилаючись на те, що їм на праві власності належить земельна ділянка по 1/3 частки кожному, кадастровий номер 1224583000:01:026:0095 розташована на території Лозуватської сільської ради, П`ятихатського району, Дніпропетровської області, площею 7,368 га, яка успадкована ними після смерті ОСОБА_4 За життя ОСОБА_4 між нею та СФГ Гермес укладено договір оренди земельної ділянки від 15.05.2006 року №179, строком на 1 рік. В лютому 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку отримала від СФГ Біфронс копію договору оренди вищезазначеної земельної ділянки № 1-06 від 16.05.2006 року, який було укладено між ОСОБА_4 та СФГ Біфронс строком на 25 років. ОСОБА_1 , як дружині померлого відомо, що вказаний договір її чоловіком не укладався та не підписувався. Вважає, що підпис який стоїть на договорі оренди земельної ділянки № 1-06 від 16.05.2006 року не є підписом її чоловіка ОСОБА_4 , а відтак є підробленим. 28.04.2014 року СФГ Біфронс зареєструвало вказаний договір. Тому, позивачі просили визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 1-06 від 16.05.2006 року укладений між ОСОБА_4 та СФГ Біфронс з моменту його укладання; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13385110 від 28.05.2014 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки за СФГ Біфронс , що виникло на підставі договору оренди землі № 1-06 від 16.05.2006 року та стягнути з СФГ Біфронс на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 640,00 грн.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2019 року задоволено позовні вимоги, вирішено визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №1-06 від 16.05.2006 року укладений між ОСОБА_4 та Селянським (фермерським) господарством Біфронс код ЄДРПОУ 32254899 з моменту його укладення; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13385110 від 28.05.2014 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224583000:01:026:0095) за Селянським (фермерським) господарством Біфронс , що виникло на підставі договору оренди землі №1-06 від 16.05.2006 року; стягнути з Селянського (фермерського) господарства Біфронс код ЄДРПОУ 32254899 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 640,00 грн. кожному та по 2745,60 грн. кожному за проведення судової почеркознавчої експертизи.

В апеляційній скарзі Селянське (фермерське) господарство "Біфронс", посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справиповідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення судової повістки ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та представнику С(Ф)Г "Біфронс", які долучена до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що земельна ділянка кадастровий номер 1224583000:01:026:0095, площею 7,368 га, розташована на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП№028945, виданого за розпорядженням голови П"ятихатської райдержадміністрації №42-р від 21.02.2002 року.

15.05.2006 року між ОСОБА_4 та СФГ Гермес укладено договір оренди землі №179 строком на один рік щодо вказаної вище земельної ділянки (а.с.13-15 т.1).

Суду надано договір №1-06 від 16.05.2006 року оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224583000:01:026:0095 строком на 25 років (а.с.9-10, 91-95 т.1, а с. 9-11 т.2); сторонами договору вказано ОСОБА_4 та СФГ Біфронс .

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.17 т.1).

Згідно копії свідоцтва про спадщину за законом №5-278 від 10.03.2015 року спадкоємцями щодо майна померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожний по 1/3 частці земельної ділянки, кадастровий номер 1224583000:01:026:0095, площею 7,368 га, розташованої на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, що підтверджується і копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №34698812 від 10.03.2015 року (а.с.12,18-19 т.1).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №96892370 від 11.09.2017 року, наявний запис від 10.03.2015р. про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 1/3 частини земельної ділянки кадастровий номер 1224583000:01:026:0095, площею 7,368 га, розташованої на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, та в спеціальному розділі наявний запис про інше речове право № 5818096 від 27.05.2014р., про реєстрацію договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224583000:01:026:0095, площею 7,368 га, відповідно до договору №1-06 від 16.05.2006 року укладеного між СФГ Біфронс та ОСОБА_4 (а.с.20-21 т.1).

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи по цивільній справі №190/1111/17 експертом зроблено висновок №6641-18 від 16.01.2019 року про те, що підпис від імені ОСОБА_4 у розділі Місцезнаходження та реквізити сторін в графі Орендодавець на четвертому аркуші договору оренди землі №1-06 від 16.05.2006 року, укладеному між ОСОБА_4 та СФГ Біфронс , - виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису (а.с.82-88 т.2).

Згідно ст. 14 Закону України Про оренду землі визначає, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 17 Закону України Про оренду землі передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що договір оренди земельної ділянки площею 7,368 га, що знаходиться на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, датований 16.05.2006 року, сторонами якого є ОСОБА_4 та СФГ "Біфронс", не підписувався особисто ОСОБА_4 , що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи; встановивши, що суду не представлені належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення ОСОБА_4 та відповідачем оспорюваного договору, - колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваного договору оренди недійсним.

Колегія звертає увагу, що висновок судової почеркознавчої експертизи №6641-18 від 16.01.2019 року, яка була проведена Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі ухвали П"ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 11.09.2018 року, відповідає вимогам ст.ст. 77 - 80, 102 - 104, 107, 108 ЦПК України, Закону України "Про судову експертизу", Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень; висновок є чітким, зрозумілим, повним.

Апелянтом не спростовано правильність наведеного висновку судової експертизи №6641-18 від 16.01.2019 року, не наведено належного обґрунтування для виклику експерта у судове засідання для надання пояснень. Крім того, апелянтом не заявлене клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (повторної, додаткової), що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.

Колегія звертає увагу, що посилання апелянта на недоліки ухвали місцевого суду від 11.09.2018 року про призначення експертизи - не спростовують правильність викладених вище висновків апеляційного суду щодо належної якості висновку експерти. Крім того, ухвалою Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області залишено без змін ухвалу П"ятихатського районного суду Дніпропетровської області у даній справі від 11.09.2018 року про призначення судової почеркознавчої експертизи (А.С. 42 - 45 У Т. 2).

При вирішення даної справи суд надає оцінку всім представленим у справі доказам, у їх сукупності.

Суду не надано доказів, що відповідають положенням ст.ст. 77 - 80 ЦПК України, на підтвердження факту отримання орендної плати орендодавцем (його спадкоємцями) за період з часу оформлення оспорюваного договору у 2006 році по час звернення спадкоємців орендодавця з даним позовом до суду.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що він "з 2014 року нараховував орендну плату ОСОБА_4 " (а.с.131 у т. 2). З доданого до відзиву на позовну заяву податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку С(Ф)Г "Біфронс" поданого до Верхньодніпровської об`єднаної ДПІ (П`ятихатське відділення) за четвертий квартал 2014 року не вбачається звітності щодо перерахування коштів на ім`я позивачів, а саме: в колонці "податковий номер або серія та номер паспорта" дані позивачів (ІПН НОМЕР_1 або паспорт серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 або паспорт серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 або НОМЕР_6 ОСОБА_3 ) не зазначені (а.с. 76 т.1). Вказаний розрахунок не завірений, не містить підпису службової особи контролюючого органу та печатки зазначеного органу.

Відповідачем, на підтвердження своїх доводів щодо виконання оспорюваного договору, надано лише квитанції за 2016 рік від 12.10.2016 року та 21.12.2016 року про перерахування грошових сум кожному з позивачів (а.с. 74-75 т.1), однак не представлено доказів отримання позивачами відповідних грошових коштів. Крім того, за четвертий квартал 2016 року відповідачем надано копію податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку С(Ф)Г "Біфронс" (а.с. 84 т.1), однак вказаний розрахунок не завірений, не містить підпису службової особи контролюючого органу та печатки зазначеного органу.

Вирішуючи питання щодо застосування позовної давності, колегія приймає до уваги положення ст. 256 ЦК України, якою передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дослідивши представлені у справі докази у їх сукупності; встановивши, що про застосування позовної давності відповідачем заявлено до ухвалення місцевим судом оскаржуваного судового рішення; встановивши, що позов у даній справі пред"явлений до суду 15.09.2017 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на а.с. 3 у т. 1; встановивши, що свідоцтва про спадщину за законом щодо майна померлого ОСОБА_4 позивачі отримали 10.03.2015 року та у цей день було проведено реєстрацію права власності позивачів на відповідну земельну ділянку; приймаючи до уваги доводи позивачів, що оспорюваний договір спадкодавцем не укладався, не підписувався, про існування оспорюваного договору ні спадкодавець, ні спадкоємці обізнані не були; враховуючи відсутність належних та допустимих доказів отримання спадкодавцем або спадкоємцями орендної плати за оспорюваним договором, - колегія дійшла висновку, що про факт існування та зміст оспорюваного договору позивачі могли довідатись не раніше 10.03.2015 року, тобто трирічний строк позовної давності позивачами не порушено.

При вирішенні позовної вимоги щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13385110 від 28.05.2014 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки за СФГ Біфронс , що виникло на підставі договору оренди землі №1-06 від 16 травня 2006 року, колегія виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав, про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна відповідний запис скасовується. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав. Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Відповідно до ст. 37 цього ж Закону - рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, належний відповідач за вказаною позовною вимогою - державний реєстратор - до участі у справі не залучений. П`ятихатська районна державна адміністрація виступає третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а не відповідачем.

В порядку ст. 51 ЦПК України відповідне клопотання у суді першої інстанції про залучення до участі у справі належного співвідповідача, позивачі не подавали.

Окрім того, рішення державним реєстратором щодо відмови у скасуванні державної реєстрації договору оренди - не приймалося.

Оскільки заміна неналежного відповідача або залучення іншої особи в якості співвідповідача передбачає розгляд справи спочатку на стадії розгляду справи судом першої інстанції, виходячи з того, що на стадії апеляційного розгляду справи правила щодо заміни відповідача або залучення співвідповідача не можуть бути застосовані; встановивши, що на час розгляду справи апеляційним судом права позивачів з боку державного реєстратора не порушені, - колегія дійшла висновку, що позовна вимога щодо скасування рішення про державну реєстрацію не заявлена до належного відповідача, являється передчасною, тому у задоволення вказаної позовної вимоги повинно бути відмовлено із скасуванням рішення місцевого суду у відповідній частині.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, колегія приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги селянського (фермерського) господарства "Біфронс" та часткового скасування рішення місцевого суду з постановленням нового судового рішення у скасованій частині.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Біфронс" - задовольнити частково.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2019 року в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 13385110 від 28.05.2014 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1224583000:01:026:0095) за Селянським (фермерським) господарством Біфронс , що виникло на підставі договору оренди землі №1-06 від 16.05.2006 року, - скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Селянського (фермерського) господарства Біфронс про скасування державної реєстрації - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді