Постанова

від 12.09.2019 по справі 613/1167/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 613/1167/15-ц Головуючий суддя І інстанції Кузіна Н. П.

Провадження № 22-ц/818/3974/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із земельних правовідносин

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року, ухвалене у складі судді Кузіної Н.П., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех , реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції у Харківській області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю БКЗ-Інвест , Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення у володіння земельної ділянки, та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БКЗ - Інвест про визнання угоди про розірвання договору оренди недійсною,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення змісту і розміру позовних вимог просив визнати недійсним договір оренди землі № 10 від 21.01.2014 з ТОВ НВДЦ Агротех ; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки згідно із договором оренди землі № 10 від 21.01.2014 з ТОВ НВДЦ Агротех та повернути йому у володіння земельну ділянку площею 3,9012 га, кадастровий номер: 6320884500:01:003:0056, яка є об`єктом оренди за даним договором.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 3,9012 га, кадастровий номер: 6320884500:01:003:0056, що розташована на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, та яку він передав в оренду ТОВ БКЗ-Інвест для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років на підставі договору оренди землі № 28-42 від 30.07.2012. З 2013 року ТОВ БКЗ-Інвест припинило виконання договору, земельну ділянку не обробляло, внаслідок чого вона була забур`янена, орендну плату не сплачує. У зв`язку із цими обставинами та після звернень позивача в січні - лютому 2015 року з претензією на адресу ТОВ БКЗ - Інвест щодо невиконання договору до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Державної екологічної інспекції у Харківській області з проханням здійснити перевірку ТОВ БКЗ - Інвест на предмет дотримання законодавства при здійснені оренди землі, ним було встановлено, що указаний договір оренди землі був припинений на підставі угоди з ТОВ БКЗ-Інвест від 25.12.2013, а право оренди на земельну ділянку строком на 10 років набуло ТОВ НВДЦ Агротех згідно із договором оренди землі № 10 від 21.01.2014.

Позивач указав, що не мав дійсних орендно-договірних відносин з ТОВ НВДЦ Агротех , договір учинений без його волевиявлення на передачу в оренду земельної ділянки даному товариству, у зв`язку з чим за наведених обставин вказаним договором відповідачем порушені його права власника земельної ділянки, в зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

ТОВ БКЗ-Інвест пред`явило позов із самостійними вимогами, в обґрунтування якого зазначає, що 30.07.2012 між ОСОБА_1 та ТОВ БКЗ - Інвест було укладено договір оренди землі № 28-42, згідно із яким ТОВ БКЗ-Інвест набуло в оренду спірну земельну ділянку позивача строком на 5 років. 25.12.2013 директором ТОВ БКЗ-Інвест було підписано угоду про розірвання договору оренди землі № 28-42 від 30.07.2012 в добровільному порядку за згодою сторін. Вказана угода була передана уповноваженій особі для підписання з боку орендодавця - ОСОБА_1 . З основного позову ТОВ БКЗ-Інвест стало відомо, що ОСОБА_1 угоду від 25.12.2013 про розірвання договору оренди землі з товариством не підписував, а тому посилаючись на відсутність у ОСОБА_1 волі на розірвання договору оренди землі № 28-42 від 30.07.2012 за даною угодою та згідно із ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України просили суд визнати недійсною угоду від 25.12.2013 р. між ОСОБА_1 та ТОВ БКЗ-Інвест про розірвання договору оренди землі № 28-42 від 30.07.2012 р..

Позивач ОСОБА_1 та його представник надали заяву про розгляд справи за їх відсутності у судовому засіданні. При цьому у своїх письмових поясненнях просили суд задовольнити позовні вимоги та посилаючись на обставини справи, викладені в позові, пояснили що підпис у договорі не свідчить про усвідомлене волевиявлення на укладання спірного договору і реальну передачу в орендне користування земельної ділянки ТОВ НВДЦ Агротех . За цих же обставин недійсність договору випливає із факту одночасної наявності на момент його учинення не припиненої оренди земельної ділянки з ТОВ БКЗ-Інвест за договором оренди землі № 28-42 від 30.07.2012, що є порушенням норм законодавства і підставою для недійсності оспорюваного договору у відповідністю із положеннями ст.ст. 203 і 215 ЦК України. Одночасно із цим представник просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ БКЗ - Інвест за їх незаконністю та необґрунтованістю, оскільки як слідує із положень норми ч. 3 ст. 203 ЦК України, на підставі якої заявлена вимога ТОВ БКЗ-Інвест про визнання недійсною угоди від 25.12.2013 про розірвання договору оренди землі № 28-22 від 30.07.2012 та відповідно до вимог ст.ст. 3, 15 ЦК України, ст.ст. 3, 11 ЦПК України, з вимогою про визнання недійсним правочину з указаної підстави може звернутися тільки та сторона правочину, у якої не було волевиявлення на її учинення, але ОСОБА_1 вимога про визнання цієї угоди недійсною не пред`являлася.

Представники відповідачів - ТОВ НВДЦ Агротех , реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися неодноразово належним чином, письмових заперечень або пояснень на позовні вимоги ОСОБА_1 та ТОВ БКЗ-Інвест суду не надали. Відповідно до листа Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 02.07.2016 за № 03-14/03-11/3997 24.05.2016 р. до ЄДРЮОФОП внесений запис про припинення Богодухівського районного управління юстиції Харківської області та його структурних підрозділів шляхом ліквідації без правонаступництва.

Представник третьої особи - ТОВ БКЗ-Інвест у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив позов ТОВ БКЗ-Інвест із самостійними вимогами розглянути і задовольнити, позовні вимоги ОСОБА_1 за основним позовом ТОВ БКЗ-Інвест визнані не були.

Представник третьої особи - Державної інспекції сільського господарства в Харківській області в судове засідання не з`явився, але листом від 08.10.2015 за № 10-27/3544 повідомив суд про те, що інспекція знаходиться в стадії припинення (ліквідації) і за відсутності кваліфікованого спеціаліста для представництва інспекції у суді просив суд розглянути справу без участі їхнього представника.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № 10 від 21.01.2014 р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ НВДЦ Агротех , про передачу в оренду земельної ділянки площею 3,9012 га, кадастровий номер: 6320884500:01:003:0056.

Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області № 11671287 від 17.03.2014 р. про державну реєстрацію права оренди ТОВ НВДЦ Агротех земельної ділянки площею 3,9012 га, кадастровий номер: 6320884500:01:003:0056.

Повернуто ОСОБА_1 у володіння земельну ділянку площею 3,9012 га, кадастровий номер: 6320884500:01:003:0056.

У задоволені позову ТОВ БКЗ - Інвест - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ НВДЦ Агротех просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове про відмову у позові. Вирішити питання про судові витрати.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції товариство вважає неправильне застосування норм матеріального права, а саме Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

В обґрунтування скарги зазначено, що Товариство не було належним чином повідомлено про розгляд справи.

Вказано, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, оскільки законом не передбачено будь-якого строку для здійснення реєстрації права оренди, як і обов`язкової реєстрації припинення такого права. Наявність зареєстрованого права оренди за третьою особою жодним чином не пливає на дійсність укладеного між сторонами договору оренди землі, а має значення лише для моменту набуття ним чинності та можливості сторони використовувати своє право оренди.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача представника ТОВ НВДЦ Агротех , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржене лише в частині задоволення вимог ОСОБА_1 , то рішення не підлягає перегляду в іншій частині відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Згідно п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки 3,9012 га, кадастровий номер: 6320884500:01:003:0056, що розташована на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 102056 від 27.04.2004, записом про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 3650562 від 26.11.2013.

Позивачем ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ БКЗ - Інвест (орендар) 30.07.2012 було укладено договір оренди землі № 28-42, згідно із яким товариство набуло в оренду указану земельну ділянку позивача строком на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який 17.08.2012 був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 632088454000726.

Листом-повідомленням від 05.01.2015 Про невиконання умов договору оренди землі № 28-42 від 30.07.2012 з пропозицією про його розірвання за взаємною згодою сторін ОСОБА_1 пред`явив ТОВ БКЗ-Інвест претензію про невиконання ним як орендарем своїх зобов`язань з оренди земельної ділянки, які визначені п.п. 9-11, 14-16, 28, 32 договору та ст.ст. 24, 25 Законом України Про оренду землі : невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; не здійснення обробки земельної ділянки з часу укладання договору у відповідні сільськогосподарські роки для ведення сільськогосподарського виробництва та інше, а також запропонував ТОВ БКЗ-Інвест розірвати даний договір оренди землі за взаємною згодою сторін з 25.01.2015.

Позивач разом із іншими громадянами - власниками земельних ділянок, які передали в оренду свої земельні ділянки ТОВ БКЗ-Інвест , 31.01.2015 звернувся до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо проведення перевірки дотримання ТОВ БКЗ - Інвест вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності відносно орендованої земельної ділянки з тих самих підстав, які складали зміст претензії позивача на адресу ТОВ БКЗ-Інвест .

Розпорядженням Кленівського сільського голови від 10.02.2015 № 3 створено комісію щодо розгляду зазначеного колективного звернення, за результатами якого було складено акт обстеження земельних ділянок від 20.03.2015 р., у якому комісією встановлено нецільове використання земельних ділянок, зокрема: тривалий час земельні ділянки не оброблялися, поросли бур`янами.

Із матеріалів справи встановлено, що згідно із угодою від 25.12.2013 ТОВ БКЗ-Інвест і ОСОБА_1 розірвано договір оренди землі № 28-42 від 30.07.2012, але відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ БКЗ-Інвест на земельну ділянку за цією угодою відсутні.

Водночас судом встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 11671287 від 17.03.2014 здійснено державну реєстрацію права оренди ТОВ НВДЦ Агротех на земельну ділянку позивача на підставі договору оренди № 10 від 21.01.2014 між ТОВ НВДЦ Агротех і ОСОБА_1 строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як встановлено із дослідженого судом тексту спірного договору № 10 від 21.01.2014 між ОСОБА_1 і ТОВ НВДЦ Агротех , позивач, як орендодавець, надає, а ТОВ НВДЦ Агротех , як орендар, приймає в строкове платне користування на 10 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років земельну ділянку площею 3,9012, кадастровий номер: 6320884500:01:003:0056, яка знаходиться на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (п.п. 1, 2, 3, 14, 15 договору).

Судом встановлено, що на момент учинення спірного договору оренди землі між позивачем і ТОВ НВДЦ Агротех право оренди на земельну ділянку за ТОВ БКЗ-Інвест припинено не було.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що правомірність і дійсність правочину визначається саме на момент його укладання сторонами, факт не припинення права оренди на земельну ділянку за ТОВ БКЗ-Інвест свідчить про невідповідність договору оренди з ТОВ НВДЦ Агротех указаним вимогам закону і він не може установлювати дійсність цього правочину та реальне і правомірне набуття сторонами зобов`язань з оренди землі.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками районного суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину передбаченою ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини, що визначено п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України. Правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 125, 126 ЗК України (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що визначено у ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Аналогічні приписи щодо державної реєстрації прав на нерухомість містить ч. 1 ст. 182 ЦК України.

Згідно із п. 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об`єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За своєю правовою природою державна реєстрація є лише фактом офіційного визнання речових прав на нерухоме майно, самі ж ці права, як слідує із норм ст.ст. 11, 202, 626 ЦК України, виникають із правочинів, зокрема договорів.

Суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позовних вимог ТОВ БКЗ-Інвест , що свідчить про те, що у нього була наявна воля на припинення правовідносин з цим орендарем.

Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що законом не передбачено будь-якого строку для здійснення реєстрації права оренди, як і обов`язкової реєстрації припинення такого права. Наявність зареєстрованого права оренди за третьою особою жодним чином не пливає на дійсність укладеного між сторонами договору оренди землі, а впливає лише на момент набуття ним чинності та можливості сторони використовувати своє право оренди.

З огляду на те, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 11671287 від 17.03.2014 здійснено державну реєстрацію права оренди ТОВ НВДЦ Агротех на земельну ділянку позивача на підставі договору оренди № 10 від 21.01.2014 між ТОВ НВДЦ Агротех і ОСОБА_1 строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після вчинення таких дій припинилось право оренди попереднього орендаря.

ТОВ БКЗ-Інвест вказаних дій з часу реєстрації не оскаржувалось.

Як на підставу свого позову ОСОБА_1 посилався на те, що його підпис на договорі оренди землі з ТОВ НВДЦ Агротех йому не належить.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою від 27 листопада 2015 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу з метою з`ясування приналежності підпису на договорі оренди землі позивачеві (т. 1 а. с. 91).

Вказана судова експертиза не була проведена у зв`язку із ненаданням учасниками справи необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Листом Богодухівського районного суду Харківської області від 12.05.2016 на адресу експертної установи на підставі ухвали від 27.11.2015 було повторно направлено матеріали цієї справи з письмовими доказами для проведення експертизи.

На адресу районного суду 02.06.2016 надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи (т. 1 а. с. 156)

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 04 серпня 2016 року матеріали справи були повернуті до експертної установи для виконання ухвали Богодухівського районного суду Харківської області від 27 листопада 2015 року.

Надано в розпорядження експертів матеріали цивільної справи, експериментальні зразки почерку та підпису позивача, документи з вільними та умовно вільними зразками підпису та почерку ОСОБА_1 та додатково надані документи.

Судовим експертом 29.07.2016 суду було направлено повідомлення про неможливість надання висновку з огляду на невиконання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів (т. 1 а. с. 201)

ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса 07.09.2016 на адресу позивача та суду були направлені рахунки вартості проведення експертизи (т. 1 а. с. 202).

ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса 31.10.2016 районному суду було повернуто матеріали цивільної справи без виконання експертизи у зв`язку із несплатою ОСОБА_1 її вартості (т. 1 а. с. 203).

Таким чином, слід дійти висновку, що саме процесуальна бездіяльність позивача не дала можливості судовим експертам виконати судову експертизу, що можна розцінювати як ухилення від її проведення.

Отже, слід визнати, що відсутність вільного волевиявлення у ОСОБА_1 на укладення спірного договору оренди землі належними, допустими та достатніми доказами доведена не була, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави задовольняти цей позов.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції було допущено недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що призвело до порушеннянорм матеріального та процесуального права, доводи скарги спростовують висновки суду, то на підставі п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду в оскаржуваній частині та відмовляє у задоволені позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех - задовольнити.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех 365 (триста шістдесят п`ять) гривень 40 копійок суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 17 вересня 2019 року.

Головуючий суддя

В.Б. Яцина

Судді колегії

П.В. Кісь.

О.М. Хорошевський.