Постанова

від 21.07.2021 по справі 613/1167/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 613/1167/15-ц

провадження № 61-18650св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех , реєстраційна служба Богодухівського районного управління юстиції у Харківській області,

третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю БКЗ-Інвест ,

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу адвоката Колєсніка Ігоря Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду про відкриття провадження від 19 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Навчальний виробничо-дослідний центр Агротех (далі - ТОВ НВДЦ Агротех ), реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції у Харківській області, за участю третіх осіб: Товариство з обмеженою відповідальністю БКЗ-Інвест (далі - ТОВ БКЗ-Інвест ), Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію прав та повернення у володіння земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що він є власником земельної ділянки площею 3,9012 га, кадастровий номер: 6320884500:01:003:0056, що розташована на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, яку він передав в оренду ТОВ БКЗ-Інвест для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 5 років на підставі договору оренди землі від 30 липня 2012 року № 28-42.

З 2013 року ТОВ БКЗ-Інвест припинило виконання договору, земельну ділянку не обробляло, внаслідок чого вона була забур`янена, орендну плату не сплачує.

У зв`язку із цим та після звернень позивача в січні - лютому 2015 року з претензією на адресу ТОВ БКЗ-Інвест щодо невиконання договору до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Державної екологічної інспекції у Харківській області з проханням здійснити перевірку ТОВ БКЗ-Інвест на предмет дотримання законодавства при здійснені оренди землі, ним було встановлено, що указаний договір оренди землі був припинений на підставі угоди з ТОВ БКЗ-Інвест від 25 грудня 2013 року, а право оренди на земельну ділянку строком на 10 років набуло ТОВ НВДЦ Агротех згідно із договором оренди землі від 21 січня 2014 року № 10.

Зазначав, що не мав дійсних орендно-договірних відносин з ТОВ НВДЦ Агротех , договір учинений без його волевиявлення на передачу в оренду земельної ділянки даному товариству, у зв`язку з чим за наведених обставин зазначеним договором порушені його права, як власника земельної ділянки.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним договір оренди землі від 21 січня 2014 року № 10 укладений між ним та ТОВ НВДЦ Агротех ; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки згідно із договором оренди землі від 21 січня 2014 року № 10 з ТОВ НВДЦ Агротех та повернути йому у володіння земельну ділянку площею 3,9012 га, кадастровий номер: 6320884500:01:003:0056, яка є об`єктом оренди за даним договором.

У грудні 2015 року ТОВ БКЗ-Інвест звернулось до суду з позовом про визнання угоди про розірвання договору оренди землі недійсною.

Позов мотивований тим, що 30 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ БКЗ-Інвест укладено договір оренди землі № 28-42, згідно із яким товариство набуло в оренду спірну земельну ділянку позивача строком на 5 років.

Директором ТОВ БКЗ-Інвест 25 грудня 2013 року підписано угоду про розірвання договору оренди землі № 28-42 від 30 липня 2012 року в добровільному порядку за згодою сторін.

Зазначена угода передана уповноваженій особі для підписання з боку орендодавця - ОСОБА_1 .

З позову ОСОБА_1 ТОВ БКЗ-Інвест дізналось, що ним угода від 25 грудня 2013 року про розірвання договору оренди землі не підписувалась.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати недійсною угоду від 25 грудня 2013 року укладену між ОСОБА_1 та ТОВ БКЗ-Інвест про розірвання договору оренди землі від 30 липня 2012 року № 28-42.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 21 січня 2014 року № 10, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ НВДЦ Агротех , про передачу в оренду земельної ділянки площею 3,9012 га, кадастровий номер: 6320884500:01:003:0056.

Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області від 17 березня 2014 року № 11671287 про державну реєстрацію права оренди ТОВ НВДЦ Агротех земельної ділянки площею 3,9012 га, кадастровий номер: 6320884500:01:003:0056.

Повернуто ОСОБА_1 у володіння земельну ділянку площею 3,9012 га, кадастровий номер: 6320884500:01:003:0056.

У задоволені позову ТОВ БКЗ-Інвест відмовлено.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що правомірність і дійсність правочину визначається саме на момент його укладання сторонами, факт не припинення права оренди на земельну ділянку за ТОВ БКЗ-Інвест свідчить про невідповідність договору оренди з ТОВ НВДЦ Агротех указаним вимогам закону і він не може установлювати дійсність цього правочину та реальне і правомірне набуття сторонами зобов`язань з оренди землі.

Третій особі із самостійними вимогами щодо предмета спору - ТОВ БКЗ-Інвест відмовлено у позові за недоведеністю позовних вимог.

Короткий зміст ухвали та постанови суду апеляційної інстанції

У липні 2019 року ТОВ НВДЦ Агротех подало апеляційну скаргу на рішення місцевого суду у частині задоволення позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ НВДЦ Агротех на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року.

Відкриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції вважав, що апеляційна скарга ТОВ НВДЦ Агротех подана з дотриманням строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 294 ЦПК України, що була чинна на час ухвалення рішення місцевого суду.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ НВДЦ Агротех задоволено.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у позові.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ НВДЦ Агротех судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 365,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що процесуальна бездіяльність позивача не надала можливості судовим експертам виконати судову експертизу, щодо встановлення обставин підписанням чи не підписанням ним оспорюваного договору, що можна розцінювати як ухилення від її проведення.

За таких обставин, відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_1 на укладення спірного договору оренди землі належними, допустими та достатніми доказами не доведена, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року у частині відмови у позові ТОВ БКЗ-Інвест не оскаржувалось та у апеляційному порядку не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року адвокат Колєснік І. А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду про відкриття провадження та постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого суду залишити в силі; судові витрати стягнути з ТОВ НВДЦ Агротех .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, зупинено виконання та дію постанови Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року до закінчення касаційного провадження, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду представник ТОВ НВДЦ Агротех звернувся до апеляційного суду через більше ніж як 2 роки після ухвалення рішення місцевим судом, суд апеляційної інстанції грубо порушуючи вимоги процесуального права не приймав рішення про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки вважав, що клопотання про поновлення такого строку є безпредметним, з огляду на частину першу статті 294 ЦПК України, незаконно відкрив апеляційне провадження та здійснив апеляційний розгляд справи; суд апеляційної інстанції про розгляд справи не повідомив позивача; неправильно застосував норми матеріального права під час розгляду справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у позові ОСОБА_1 .

У грудні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ТОВ НВДЦ Агротех просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

У квітні та травні 2020 року адвокат Колєснік І. А. в інтересах ОСОБА_1 направив до суду заяви щодо врахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) та у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 613/1171/15-ц (провадження № 61-20910св19).

Від інших учасників відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки 3,9012 га, кадастровий номер: 6320884500:01:003:0056, що розташована на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 27 квітня 2004 року серії ХР № 102056, записом про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 26 листопада 2013 року № 3650562.

Між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ БКЗ - Інвест (орендар) 30 липня 2012 укладено договір оренди землі № 28-42, згідно із яким товариство набуло в оренду зазначену земельну ділянку позивача строком на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який 17 серпня 2012 року був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 632088454000726.

Листом-повідомленням від 05 січня 2015 року про невиконання умов договору оренди землі від 30 липня 2012 року № 28-42, з пропозицією про його розірвання за взаємною згодою сторін, ОСОБА_1 пред`явив ТОВ БКЗ-Інвест претензію про невиконання ним як орендарем своїх зобов`язань з оренди земельної ділянки, які визначені пунктами 9-11, 14-16, 28, 32 договору та статтями 24, 25 Закону України Про оренду землі : невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; не здійснення обробки земельної ділянки з часу укладання договору у відповідні сільськогосподарські роки для ведення сільськогосподарського виробництва та інше, а також запропонував ТОВ БКЗ-Інвест розірвати даний договір оренди землі за взаємною згодою сторін з 25 січня 2015 року.

Позивач разом із іншими громадянами - власниками земельних ділянок, які передали в оренду свої земельні ділянки ТОВ БКЗ-Інвест , 31 січня 2015 року звернувся до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо проведення перевірки дотримання ТОВ БКЗ - Інвест вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності відносно орендованої земельної ділянки з тих самих підстав, які складали зміст претензії позивача на адресу ТОВ БКЗ-Інвест .

Розпорядженням Кленівського сільського голови від 10 лютого 2015 року № 3 створено комісію щодо розгляду зазначеного колективного звернення, за результатами якого складено акт обстеження земельних ділянок від 20 березня 2015 року, у якому комісією встановлено нецільове використання земельних ділянок, зокрема: тривалий час земельні ділянки не оброблялися, поросли бур`янами.

Згідно із угодою від 25 січня 2013 року між ТОВ БКЗ-Інвест та ОСОБА_1 розірвано договір оренди землі від 30 липня 2012 року № 28-42, але відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ БКЗ-Інвест на земельну ділянку за цією угодою відсутні.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 17 березня 2014 року № 11671287 здійснено державну реєстрацію права оренди ТОВ НВДЦ Агротех на земельну ділянку позивача на підставі договору оренди від 21 січня 2014 року № 10 між ТОВ НВДЦ Агротех та ОСОБА_1 строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Із дослідженого судом тексту спірного договору від 21 січня 2014 року № 10 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ НВДЦ Агротех встановлено, що позивач, як орендодавець, надає, а ТОВ НВДЦ Агротех , як орендар, приймає в строкове платне користування на 10 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років земельну ділянку площею 3,9012, кадастровий номер: 6320884500:01:003:0056, яка знаходиться на території Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (пункти 1, 2, 3, 14, 15 договору).

На момент вчинення спірного договору оренди землі між позивачем і ТОВ НВДЦ Агротех право оренди на земельну ділянку за ТОВ БКЗ-Інвест припинено не було.

Листом Богодухівського районного суду Харківської області від 12 травня 2016 року на адресу експертної установи на підставі ухвали суду від 27 листопада 2015 року повторно направлено матеріали цієї справи з письмовими доказами для проведення експертизи.

На адресу місцевого суду 02 червня 2016 року надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи (т. 1 а. с. 156).

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 04 серпня 2016 року матеріали справи повернуті до експертної установи для виконання ухвали Богодухівського районного суду Харківської області від 27 листопада 2015 року.

Надано в розпорядження експертів матеріали цивільної справи, експериментальні зразки почерку та підпису позивача, документи з вільними та умовно вільними зразками підпису та почерку ОСОБА_1 та додатково надані документи.

Судовим експертом 29 липня 2016 року суду направлено повідомлення про неможливість надання висновку з огляду на невиконання клопотання експерта про надання додаткових матеріалів (т. 1 а. с. 201).

Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені Заслуженого професора М. С. Бокаріуса 07 вересня 2016 року на адресу позивача та суду направлено рахунки вартості проведення експертизи (т. 1 а. с. 202).

У зв`язку із несплатою ОСОБА_1 вартості виконання експертизи справу повернуто до суду 31 жовтня 2016 року, судово-почеркознавча експертиза не проведена (т. 1 а. с. 203).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

До касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року включено вимогу щодо перегляду в касаційному порядку ухвали Харківського апеляційного суду від 19 липня 2019 року про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів ,судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Із справи відомо, що у липні 2019 року ТОВ НВДЦ Агротех подало апеляційну скаргу на рішення місцевого суду у частині задоволення позову ОСОБА_1 та просило суд вважати поважними причини строку на апеляційне оскарження, поновити його, скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_1 , вирішити питання розподілу судових витрат (т. 2 а. с. 5-7).

В ухвалі Харківського апеляційного суду від 12 липня 2019 року суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що клопотання ТОВ НВДЦ Агротех про поновлення такого строку є безпредметним, з огляду на частину першу статті 294 ЦПК України (т. 2 а. с. 10-11).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ НВДЦ Агротех на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року (т. 2 а. с. 22).

Відповідно до статті 222 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України 2004 року) копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею.

Згідно зі статтею 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення (частина перша статті 294 ЦПК України 2004 року).

Частиною третьою статті 354 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Виходячи з наведеної норми слід дійти висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі Нешев проти Болгарії від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі Дія 97 проти України від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічного висновку про застосування норми права у подібних відносинах дійшла Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував і у порушення вимог процесуального законодавства відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ НВДЦ Агротех .

Поза увагою суду апеляційної інстанції залишено те, що ТОВ НВДЦ Агротех було відомо про розгляд справи судом першої інстанції, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (т. 1 а. с. 68, 84, 107).

клопотанням директора ТОВ НВДЦ Агротех про відкладення розгляду справи (т. 1 а. с. 80).

Крім того, апеляційний суд не надав оцінки тому, що рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року оприлюднене у Єдиному державному реєстрі судових рішень 30 грудня 2017 року https://reyestr.court.gov.ua/Review/63710202 та не навів доводів про неможливість ознайомлення заявника, який є юридичною особою, з рішенням суду першої інстанції після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що обґрунтованими є доводи касаційної скарги в частині того, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ НВДЦ Агротех на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року.

Такого ж висновку щодо застосування норм процесуального права за подібних обставин справи дійшов Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 613/1171/15-ц (провадження № 61-20910св19).

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції про розгляд справи не повідомив позивача, колегія суддів є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки повідомлення про розгляд справи 12 вересня 2019 року отримано ОСОБА_1 особисто - 27 серпня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 2 а. с. 43).

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції не підлягають оцінці, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі та постанова за результатами апеляційного перегляду підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Згідно із частиною четвертою цією статті справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ НВДЦ Агротех , ухвала Харківського апеляційного суду від 19 липня 2019 року про відкриття апеляційного провадження та постанова Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для розгляду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний суд скасовує судові рішення апеляційного суду та направляє справу до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Колєсніка Ігоря Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 липня 2019 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року скасувати, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук