Рішення

від 26.02.2007 по справі 2-8/07

КРОЛЕВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-8/07

Справа

№2-8/07

ЗАОЧНЕ    РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 лютого 2007 року                                Кролевецький районний суд Сумської області

у складі судді                                                                              Макаровець А.М,

при секретарі                                                                              Колівошко Н.М.,

з участю позивача                                                                      ОСОБА_1.,

представника позивача                                                               ОСОБА_2.,

третьої особи на стороні відповідача                                             ОСОБА_3.,

представника третьої особи ОСОБА_5.                                       ОСОБА_4.,

представника третьої особи РБТІ                                                 Глушко В.І.,

представника третьої особи

Кролевецької РПС                             ОСОБА_6.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до спільного підприємства

"Коопзаготпром" Кролевецької райспоживспілки, арбітражного керуючого ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу 38/100 нерухомого майна дійсним, треті особи на стороні

відповідача, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3, ОСОБА_5,

Кролевецька райспоживспілка, Кролевецьке районне

бюро технічної інвентаризації,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до спільного підприємства

"Коопзаготпром" Кролевецької райспоживспілки,

арбітражного керуючого ОСОБА_5, треті особи на стороні відповідача,

що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3, ОСОБА_5, Кролевецька

райспоживспілка, Кролевецьке районне бюро технічної

інвентаризації і, уточнивши свої позовні вимоги, просить визнати дійсним за станом на 20.11.2003 року (на час отримання СП "Коопзаготпром" свідоцтва про право власності на спірне приміщення) договір

купівлі-продажу 38/100 нерухомого майна, що складається

з частини заготівельного ларька в АДРЕСА_1, З загальною площею 70,7 кв.м., а саме із приміщення 3-3 пл. 39,8 кв.м., 3-2

пл. 7,1 кв.м.,3-1 пл. 21,6 кв.м., приміщення 111 пл. 2,2 кв.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що в м.Кролевець по АДРЕСА_1 знаходиться нежиле приміщення (будинок), яке згідно

облікових даних Кролевецького РБТІ належало СП "Коопзаготпром" - 62/100 частини на підставі

свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Це

свідоцтво видане виконавчим комітетом міськради № НОМЕР_1 від 17.07.2003 року, а 38/100 - Ситнику С.О. на підставі свідоцтва,

виданого Кролевецькою держнотконторою 23.01.2004 за

реєстром НОМЕР_2, що підтверджується довідкою Кролевецької РБТІ.

Загальна площа всього приміщення складає 188,7 кв.м.

Згідно з протоколом №9 засідання Ради засновників спільних підприємств райспоживспілки від 16 серпня 2001 року, Рада засновників

постановила: згідно з постановою правління

райспоживспілки №69 від 16 серпня 2001 року "Про дозвіл на продаж

основних фондів" дати згоду СП

"Коопзаготпром" на продаж частини заготівельного ларька, розташованого в АДРЕСА_1(нині - 3) площею

70,7 кв.м. По стартовій ціні 2100 грн.

16 серпня 2001 року був проведений аукціон по продажу частини

заготівельного ларька площею 70,7 кв.м, в АДРЕСА_1

(колишній-1). При цьому він став переможцем аукціону,

придбавши вказану частину заготівельного ларька за 5000 грн., що

підтверджується протоколом аукціону НОМЕР_4від 16.08.2001 року, накладною

НОМЕР_3

2

від 16 серпня 2001 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру №2 від

12.01.2001 року.

16.08.2001 року згідно акту №10 приймання - передачі основних фондів на

аукціоні від 16 серпня 2001 року проведено

приймання-передачу частини заготларька пл. 70,7 кв.м.

Вважаючи договір купівлі- продажу укладеним, він користувався придбаною ним

частиною заготівельного ларька по АДРЕСА_1. В цю

частину ввійшли такі приміщення: 3-3 пл. 39,8 кв.м., 3-2 пл. 7,1 кв.м.,3-1 пл.

21,6 кв.м., приміщення 111 пл. 2,2 кв.,

що складає 38/100 частини нерухомого майна.

У 2001 році він не посвідчив цього договору у Кролевецькій держнотконторі і

в теперішній час також не може посвідчити, бо на

його прохання з'явитись до нотаріальної контори

посвідчити договір купівлі - продажу 18 вересня 2006 року відповідачі не з'явилися.

Позасудовим шляхом він не може оформити право власності на придбане ним 38/100 частини нежилого приміщення в м.Кролевець по

АДРЕСА_1, оскільки він звернувся до приватного

нотаріуса Кролевецького району ОСОБА_6. з заявою про нотаріальне посвідчення зазначеного договору, запросивши при цьому листом

відповідачів по справі на 18 вересня 2006 року до приватного нотаріуса

в м.Кролевець для нотаріального посвідчення.

Відповідачі по справі не з'явились для нотаріального посвідчення вказаного договору.

Він вважає, що відповідачі ухилились від нотаріального посвідчення

договору. При цьому він отримував телеграму від арбітражного керуючого ОСОБА_5.

про те, що він не може з'явитись 18.09.2006 року до нотаріуса в зв'язку з

хворобою, однак повторно він не став викликати його для

нотаріального посвідчення угоди, оскільки до нього дійшли чутки, що вказане приміщення продане і лише 19 грудня 2006 року

він достовірно дізнався, що частину приміщення придбала ОСОБА_5.

При цьому згідно рішення господарського суду Сумської області від 06 квітня

2006 року СП "Коопзаготпром"

Кролевецької РСС визнане банкрутом і ОСОБА_5. призначений

арбітражним керуючим.

Як вбачається з довідки Кролевецької РСС нежиле приміщення в м. Кролевець

по АДРЕСА_1 на балансі Кролевецького "Коопзаготпрому" та Кролевецької

РСС не значиться, зняте з балансу у 2002 році у зв'язку з продажем.

Також згідно довідки Кролевецької РСС нежиле приміщення в м.Кролевець

поАДРЕСА_1 арбітражному керуючому не передавалось.

З врахуванням зазначеного він вважає, що договір купівлі-продажу частини нежилого приміщення можливо визнати дійсним, оскільки

терміну позовної давності він не пропустив, оскільки строки звернення

до нотаріальної контори не встановлені і крім того йому стало відомо про порушення його прав в квітні 2006 року, коли була

порушена справа про банкрутство СП

"Коопзаготпрома".

Представник позивача ОСОБА_2. під час розгляду справи пояснила, що ОСОБА_1. у встановленому законом порядку придбав 38/100 частини

заготівельного ларька, розташованого в АДРЕСА_1. При цьому те, що у самому договорі купівлі-продажу від 16.08.2001 року не зазначено

сам предмет договору, то на її думку відповідно до ст.213 ЦК України (2003 року) зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами), або на вимогу однієї

або двох сторін суд може постановити рішення про тлумачення

змісту правочину, оскільки правовідносини, які виникли у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу від 16.08.2001 року

виникли і продовжують існувати права та обов'язки, тому з врахуванням ч.2 ст.4

прикінцевих та перехідних положень ЦК України в даному випадку можливе застосування ст. 213 ЦК України (2003р.) з тим тлумаченням предмета договору на

яке вони зазначають. А саме на її думку про те, що предметом договору була саме

частина заготларька зазначено у протоколі аукціону, в якому вказано, що об'єктом продажу є частина заготівельного

ларька пл.70,7 кв.м, розташованого в АДРЕСА_1.

3

Те, що дозвіл ради засновників спільних підприємств райспоживспільки від 16

серпня 2001 року даний на продаж заготівельного

ларька, розташованого по АДРЕСА_1 то це формальність, оскільки, на її

думку, всі знають, що дійсний номер приміщення, частина якого продавалась, є

АДРЕСА_1.

Відповідачі: СП "Коопзаготпром",

арбітражний керуючий ОСОБА_5., будучи належним чином повідомлені про час і

місце розгляду справи, в судові засідання жодного разу не з'явились, надавши

суду письмовий відзив на первісні позовні вимоги, в якому зазначено, що з позовними вимогами не згодні, вважають їх необгрунтованими

та безпідставними з огляду на наступне.

Позивач в позовній заяві не вказує яким чином відповідач порушив його права

та охоронювані законом інтереси. Відповідач не порушував прав позивача. Тому

вважає, що предмет спору по справі відсутній. Позивач стверджує, що орган

управління відповідача, яким є ліквідатор ОСОБА_5., відмовився від

нотаріального посвідчення договору, який просить

визнати дійсним позивач, і відповідно до ст.220 ЦК України, даний договір повинен бути визнаний дійсним. Вони

не погоджуються з даним твердженням позивача. Застосування ст.220 ЦК України для визнання договору

дійсним неможливо, так як для цього відсутні підстави.

При застосуванні ст.220 ЦК України необхідно існування факту

ухилення від його нотаріального посвідчення.

Так, дійсно на ім'я ліквідатора відповідача був надісланий лист від 12

вересня 2006 року з проханням прибути на 10

годин ранку 8 вересня 2006 року для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу частини нежилого приміщення. Якого

саме договору, якої частини нежилого приміщення в листі

не зазначалося. Здогадатися про що іде мова в

листі не виявляється можливим, так як серед документів на підприємстві відповідача спірний договір відсутній. Чи існує даний

договір в дійсності ліквідатору не відомо.

Ліквідатор повідомив позивача, що у даний час з'явитися не може по причині хвороби (телеграма від 16.09.2006 року, листок

непрацездатності НОМЕР_3 від 15 вересня 2006 року).

Позивач вдруге не звертався до

ліквідатора з проханням з'явитися до нотаріуса.

Тому вважають, що факту ухилення від нотаріального посвідчення договору з

боку відповідача не було, а відповідно застосування

ст.220 ЦК України є неможливим.

Позивач просить визнати дійсним угоду купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно зі ст.657 ЦК України такі угоди укладаються в

письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та

державної реєстрації.

Застосування положень ч.2 ст.220 ЦК України можливе до договорів, які підлягають тільки нотаріальному посвідченню. Якщо крім

нотаріального посвідчення договір підлягає державній

реєстрації, то застосування ч.2 ст.220 ЦК України до такого договору не

можливе, так як ЦК України (ст.220) передбачає

визнання дійсною угоду, яка підлягає тільки нотаріальному

посвідченню. Дія ст.220 ЦК України не поширюється на угоди, які підлягають державній реєстрації, так як це

передбачено Цивільним кодексом України. Тому для визнання договору дійсним немає

підстав.

Арбітражний керуючий ОСОБА_5. не може бути відповідачем по справі, так як він не являється суб'єктом спірних матеріальних відносин.

Тому вважають арбітражного керуючого ОСОБА_5. неналежним відповідачем по справі.

На обгрунтування власних тверджень про належність на праві власності

спірного майна, позивач посилається на те, що ліквідатору

відповідача спірне майно не передавалось, на

балансі відповідача не рахується, а ліквідатору було передано тільки будівля контори (адмінбудівля) та жижезбірник. На

доказ того позивачем було надано копії довідок

Кролевецької районної спілки споживчих товариств ІНФОРМАЦІЯ_1, підписані головним бухгалтером РСС О.С

Заєць.

Твердження позивача є безпідставними, а надані докази є такими, що не мають

4

доказового

значення. Власні твердження обґрунтовують наступним:

а)правовий статус відповідача - окрема юридична особа. Відповідач має відокремлене майно, самостійний баланс (п.1.2. Статуту

відповідача). Орган управління відповідача - центральна спілка

споживчих товариств (довідка Сумського обласного управління

статистики).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

передбачено, обов'язок ведення бухгалтерського

обліку на підприємстві (ст.3 п.2 Закону).

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації,

накопичення, узагальнення, зберігання та

передачі інформації про діяльність підприємства.

Таким чином, якщо підприємство є окремою юридичною особою, то воно самостійно веде бухгалтерський облік в якому

відображається інформація про діяльність підприємства, в тому числі і

інформація про наявність на підприємстві основних засобів.

Довідки, які містяться в матеріалах справи, надала інша юридична особа -Кролевецька районна спілка споживчих товариств (код

ЄДРПОУ 01766017), яка згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський

облік та фінансову звітність в Україні» не може здійснювати бухгалтерський

облік на підприємстві відповідача та мати достовірну інформацію про діяльність підприємства. Цю інформацію може надати тільки

сам відповідач або органи державної влади на підставі

проведених перевірок. Тому, надані позивачем копії довідок не мають доказового

значення, так як відповідно до п.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за

законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В матеріалах справи міститься довідка №70 від 29 червня 2006 року про те,

що ліквідатору було передано будівлю контори

(адмінбудівля) та жижезбірник. Довідку підписано

головним бухгалтером іншого підприємства - Кролевецької районної спілки споживчих

товариств.

Відповідач заперечує проти приєднання копії даної довідки до матеріалів

справи, оскільки по-перше, вона є неналежним доказом по справі з підстав

викладених вище, а по-друге, в ній міститься інформація, яка не відповідає

фактичним обставинам.

Згідно постанови господарського суду Сумської області від 06.04.2006 року

по справі № 12/50-06 відповідача визнано банкрутом

відповідно до ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з

підстав відсутності підприємницької

діяльності боржника, та відсутності боржника за місцем державної реєстрації. Відсутність боржника означає відсутність органів

управління боржника - посадових осіб боржника.

Статтею 25 п.2 Закону про банкрутство передбачено обов'язок посадових осіб передати ліквідатору матеріальні цінності

банкрута.

Тому за відсутності боржника ніхто не передає ліквідатору матеріальні

цінності банкрута. Ліквідатор сам, власноруч

на підставі знайдених за місцем знаходження боржника документів, інформації отриманої від державних органів,

підприємств, установ, організацій та інших відомостей проводить інвентаризацію

майна підприємства та формує ліквідаційну масу банкрута.

Таким чином, дані про те, що ліквідатору було передано основні засоби не відповідає дійсності. А відповідно брати до уваги вище

вказані документи, які були надані позивачем, в якості доказу по

справі не можна.

При цьому, належним чином отримавши уточнення позовних вимог ОСОБА_1.,

відповідачі письмового відзиву на уточнені вимоги не надали, будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в

судове засідання не з'явились, причину неявки не повідомили, заяви

про розгляд справи 26.02.2007 року без участі їх представника не надали, у зв'язку з чим відповідно до ч.4 ст. ст. 169, суд вважає за необхідне

розглянути справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановити заочне

рішення.

Представник третьої особи Кролевецької РСС на стороні відповідача, що не

заявляє самостійних вимог - ОСОБА_6. під

час розгляду справи дала пояснення про те, що Кролевецька

РСС  не заперечує щодо задоволення

позовних  вимог ОСОБА_1.,

5

оскільки дійсно на підставі договору купівлі-продажу аукціонних основних

фондів підприємств і організацій споживчої

кооперації України від 16.08.2001 року ОСОБА_1. придбав частину заготівельного

ларька площею 70,7 кв.м., розташованого в м. Кролевець по АДРЕСА_1 і сплатив за це кошти в розмірі 5000 грн. У зв'язку з

цим продане майно у 2002 році було зняте з балансу СП

"Коопзаготпром" і арбітражному керуючому

дане майно не передавалось.

Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог

ОСОБА_3. під час розгляду справи пояснив, що він є власником частини

зазначеного заготларька в розмірі 38/100 на підставі

свідоцтва про право власності. Поряд з тим, він не має ніяких заперечень, щодо задоволення позовних вимог позивача,

оскільки ОСОБА_1. дійсно у 2001 році придбав 70,7

кв.м, приміщення заготларька, розташованого в АДРЕСА_1, однак не переоформив його нотаріально, у зв'язку з ухилення іншої сторони

по договору.

Представник третьої особи ОСОБА_5. на стороні відповідача, що не заявляє

самостійних вимог - ОСОБА_4. під час розгляду справи пояснив, що ОСОБА_5. заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки на

теперішній час вона є власником частини приміщення заготларька (що

фактично становить 62/100 всього приміщення), а не СП "Коопзаготпром".

Крім того, при укладенні угоди купівлі-продажу ОСОБА_1. 70,7 кв.м, вказаного ларька у 2001 році не було дотримано порядку

відчуження майна споживчої кооперації, оскільки дозвіл на

відчуження надавався приміщенню заготларька, розташованого за адресою, АДРЕСА_1.1 те, що під зазначеними номерами знаходиться одне й те саме приміщення ними не

визнається, оскільки про це не надано належних доказів.

Крім того, у самому тексті договору купівлі-продажу аукціонних основних

фондів підприємств і організацій споживчої

кооперації України від 16.08.2001 року взагалі не зазначено предмет договору, а тільки зазначено, що продавець зобов'язується

передати у власність Покупцю основні фонди, далі майно, яке знаходиться за

адресою АДРЕСА_1на земельній ділянці 110 кв.м. В той

час, як з пояснень ОСОБА_1. вбачається, що він придбав тільки

70,7 кв.м, приміщення заготларька.

Таким чином на їх думку не можна визнати дійсним договір у якому, всупереч вимог

закону, не обумовлено предмет договору.

Представник Кролевецького РБТІ, третьої особи на стороні відповідача, що не

заявляє самостійних вимог Глушко В.І. під час

розгляду справи пояснив, що Кролевецьке РБТІ заперечує

щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1., оскільки на теперішній час власниками приміщення заготівельного ларька розташованого

в м.Кролевець по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3. та ОСОБА_5., а не відповідач СП "Коопзаготпром" Кролевецької РСС.  у випадку

задоволення позовних вимог ОСОБА_1. Кролевецьке РБТІ не зможе відповідно до вимог закону виконати це рішення суду.

Крім того, на час

розгляду справи він не може стверджувати про те, що приміщення, розташоване за адресою мАДРЕСА_1та приміщенню! по АДРЕСА_1

це одне і те ж приміщення.

Позивачем також не обгрунтовано те, що заготівельний ларьок і є будівлею заготівельного пункту, оскільки ларьок має статус

тимчасової споруди, а не стаціонарної будівлі.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні

вимоги ОСОБА_1. не піддягають задоволенню.

По справі встановлено, що в м.Кролевець по АДРЕСА_1 знаходиться нежитлове

приміщення, будівля заготівельного пункту, загальною площею 188,7 кв.м.,

власниками якого на час розгляду справи є ОСОБА_3 .(38/100) та ОСОБА_5.

(62/100) (а.с. 68), що не заперечується сторонами по справі.

По справі також встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету

Кролевецької міської ради № 558 від 19.12.2002 року було дозволено СП "Коопзаготпром"

6

замовити проектно-кошторисну документацію в архітектурно-планувальному

підприємстві на приміщення "Заготпункту"

по АДРЕСА_1 на території ринку, що було побудовано

раніше (документація втрачена). (а.с. 144).

В подальшому було складено акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію

(приміщення заготівельного пункту СП "Коопзаготпром"(а.с. 145)

та рішенням виконавчого комітету Кролевецької міської ради № НОМЕР_1 від

17.07.2003 року було затверджено акт прийняття в експлуатацію приміщення

заготівельного пункту СП "Коопзаготпром",

загальною площею 200, 67 кв.м, (а.с.146).

20.11.2003 року СП "Коопзаготпром" було

видане свідоцтво про право власності на нерухоме

майно на будівлю заготівельного пункту, загальною площею 188,7 кв.м. (а.с.

147).

По справі встановлено, що 16.08.2001 між СП. "Коопзаготпром" Кролевецької РСС та ОСОБА_1. було підписано договір купівлі-продажу аукціонних основних

фондів підприємств і організацій споживчої

кооперації (далі Договір) (а.с. 10-12), відповідно до п.1.1. якого продавець (СП "Коопзаготпром")

зобов'язується передати у власність Покупцю (ОСОБА_1.) основні фонди, далі майно, яке знаходиться за адресою м. Кролевець, АДРЕСА_1

на земельній ділянці 110 кв.м.(а.с. 10).

У зв'язку з чим відповідно до акту приймання-передачі основних фондів №10

від 16 серпня 2001 ОСОБА_1. прийняв частину заготларька(а.с.14), а оплачено вартість частини заготларька

було ще 12.01.2001 року (а.с. 16).

При цьому у даному Договорі не було зазначено безпосередній предмет

продажу, тобто не зазначено одну з істотних умов договору, що суперечить

положенням ст.153 ЦК України(1963 року), який діяв на той

час, в яких зазначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі

досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Відповідно до п.1 ст. 44 ЦК України (1963), що діяв на момент

підписання Договору, угоди державних,

кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у ст.43 цього

Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено

законодавством, повинні укладатись у письмовій формі.

Таким чином, з врахуванням зазначеного, є достатні підстави вважати, що

договір від 16.08.2001 між СП. "Коопзаготпром" Кролевецької РСС та ОСОБА_1.

вважається не укладеним, оскільки сторонами у

письмовій формі не досягнуто згоди по одній з істотних умов, а

саме - предмету договору.

Крім того, по справі встановлено, що порядок продажу основних засобів

споживчої кооперації на час підписання

вказаного Договору від 16.08.2001 регулювався Положенням "Про неподільне громадське майно споживчої кооперації України",

затвердженим постановою шостих зборів Ради

Укоопспілки шістнадцятого скликання 22 квітня 1997 року(а.с.120-124), в п. 5.1 якого зазначено, що продаж окремих інвентарних

об'єктів основних засобів проводиться за

рішенням вищого органу управління споживспілки, споживчого товариства,

спільного підприємства або уповноваженим ним органом за попередньою згодою (постановою) правління Укоопспілки, Кримспоживспілки, облспоживспілки

згідно з договором продажу-купівлі.

З копії протоколу №9 засідання Ради засновників спільних підприємств райспоживспілки від 16 серпня 2001 року (а.с. 18),

вбачається, що згідно з постановою правління

райспоживспілки № 69 від 16 серпня 2001 року "Про дозвіл на продаж

основних фондів" дано згоду СП Коопзаготпром на продаж частини заготівельного ларька, розташованого по вул. АДРЕСА_1, площею 70,7 кв.м., по

стартовій ціні 2100 грн.

При цьому за весь період розгляду справи позивачем не надано суду доказів

про те, що за адресами м.Кролевець

вул.АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 знаходиться одне й те саме

приміщення, що свідчить про те, що на продаж частини приміщення розташованого в АДРЕСА_1 фактично відсутній дозвіл

вищого органу правління

споживспілки, і що відповідно дає підстави зробити висновок про те, що укладення угоди проведено з порушенням Положення

"Про неподільне громадське майно споживчої кооперації

України".

7

Крім того судом встановлено, що на момент підписання Договору купівлі

-продажу приміщення заготівельного ларька м.

Кролевець АДРЕСА_1 (на факт придбання частини якого

посилається позивач) це приміщення не було офіційно введено в експлуатацію, оскільки як зазначено вище, тільки

17.07.2003 року було затверджено акт прийняття в

експлуатацію приміщення заготівельного пункту СП "Коопзаготпром", загальною площею 200, 67 кв.м.(а.с.146) і тільки

20.11.2003 року СП "Коопзаготпром" було видане

свідоцтво про право власності на нерухоме майно на будівлю заготівельного

пункту, загальною площею 188,7 кв.м.(а.с. 147), зазначені обставини не

спростовуються позивачем.

При цьому позивачем не обгрунтована з посиланням на докази та обставина, що

заготівельний ларьок (частину якого він придбавав)

і будівля заготівельного пункту (на яку СП "Коопзаготпром" у 2003

році отримано свідоцтво про право власності) є одним і тим же об'єктом, оскільки зазначені обставини не визнаються

представником третьої особи Кролевецької РБТІ.

Крім того, у п.13.1 Договору від 16.08.2006 року передбачене обов'язкове нотаріальне

посвідчення, якщо покупець є фізична особа.

В період з 16.08.2001 року по час звернення до суду вищезазначений Договір

не був посвідчений нотаріально.

З пояснень державного нотаріуса ОСОБА_7., під час розгляду справи, вбачається, що конкретних строків для нотаріального

посвідчення укладених угод не передбачено і сторони могли б

звернутися за таким посвідченням договору і на теперішній час, за умови дотримання всіх вимог передбачених законом для такого

нотаріального посвідчення. В той же час, якщо б

сторони звернулись до нотаріальної контори саме з даним Договором, в якому не зазначено предмет купівлі-продажу, то нотаріус

не зміг би посвідчити цей договір, оскільки це

суперечило б вимогам закону (ст. 153 ЦК України 1963 року та ст.638 ЦК України 2003

року).

У ч.1 ст.154 ЦК України (1963 року) зазначено, що

коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він

вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і

не потребувалась.

У ч.3 ст;640 ЦК України (2003 року) зазначено, що

договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або

державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і

нотаріального посвідчення, і державної реєстрації

- з моменту державної реєстрації.

Згідно постанови господарського суду Сумської області від 06 квітня 2006

року СП

"Коопзаготпром" Кролевецької РСС визнане

банкрутом і ОСОБА_5. призначений арбітражним керуючим (а.с. 19).

З наданих суду позивачем доказів убачається, що офіційно він вперше

звернувся до відповідача СП "Коопзаготпром" тільки 12 вересня 2006 року з

проханням прибути на 10 год. 18 вересня 2006 року до приватного

нотаріуса ОСОБА_6. для нотаріального посвідчення

договору купівлі-продажу частини нежилого приміщення, що знаходиться в

м.Кролевець по АДРЕСА_1 (а.с. 27), що не заперечується відповідачами.

Поряд з тим, як

вбачається з письмових пояснень СП

"Коопзаготпром", представник

відповідача не зміг прибути на 18.09.2006 року для нотаріального посвідчення договору в зв'язку з хворобою, що підтверджується

копією листка непрацездатності (а.с. 58)

та копією телеграми (а.с.59) про неможливість прибуття в зв'язку з хворобою, що

не заперечується самим позивачем.

При цьому, як вбачається з пояснень позивача, ним повторно не направлялось запрошення щодо

нотаріального посвідчення Договору, оскільки до нього дійшли чутки, що вказане

приміщення вже продане і про що офіційно він дізнався тільки 19.12.2006

р. під час розгляду справи (а.с. 83).

В ст. 220 ЦК України зазначено, що у разі

недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору такий

договір є нікчемним. Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору,

що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне   або   часткове  

виконання   договору,   але  

одна   із   сторін  

ухилилась   від   його

8

нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому

разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У зв'язку з вищезазначеним позивач, посилаючись на положення ст.220 ЦК України 2003 року, без вжиття повторних заходів, щодо

нотаріального посвідчення договору, звернувся до суду посилаючись на те, що

відповідач шляхом неприбуття 18.09.2006 року до нотаріуса, таким

чином ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що на думку суду є необгрунтованим, і що відповідно не є

підставою для звернення до суду в порядку ст. 220

ЦК

України, оскільки за наявності телеграми про неможливість прибуття у зв'язку з хворобою та

підтверджуючого листка непрацездатності, факт

неприбуття до нотаріуса 18.09.2006 року для посвідчення угоди (про що зазначено

в позові) за таких обставин, не можна вважати ухиленням

від посвідчення договору. В зв'язку з чим позовні вимоги з

зазначених підстав є необгрунтованими.

При цьому посилання позивача та його представника на те, що предмет

договору обумовлений в протоколі аукціону

НОМЕР_4(а.с.175), в якому зазначено, що об'єктом продажу є частина заготівельного ларька пл.70,7 кв. розташованого в АДРЕСА_1, суд не може прийняти до уваги, оскільки в договорі не

зазначено, що протокол аукціону є невід'ємною

частиною договору, і крім того ні в договорі ні в протоколі аукціону не зазначено ідеальну частку, яку придбавав позивач, а

тим більше не зазначено які саме приміщення

(кімнати) були предметом купівлі-продажу.

З урахуванням зазначеного, суд також вважає необгрунтованими посилання

представника позивача ОСОБА_2. на те, що відповідно до ч.1 ст. 213 ЦК України 2003 року,

позивач, як сторона по справі, може тлумачити зміст правочину щодо предмету

договору, оскільки дане твердження суперечить ч.3 ст.213 ЦК України, в якій зазначено, що при тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього

змісту правочину значення слів і понять, а

також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, при

цьому в цій статті не передбачено право тлумачення саме предмета договору.

Крім того така позиція позивача та його представника суперечить вимогам зазначеним у ст. 153 ЦК України 1963 року та ст.638 ЦК України 2003 року, в яких безпосередньо зазначено, що договір вважається укладеним,

якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних

умов договору, а також суперечить положенням ч.2 ст. 220 ЦК України (2003 року), в яких підставою для звернення до

суду, в порядку ст. 220 ЦК України, є такі обставини, при яких

сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що

підтверджується письмовими доказами.

Поряд з тим, вимога позивача про визнання зазначеного Договору від

16.08.2001 року дійсним саме станом на

20.11.2003 року (момент коли було отримано свідоцтво на про право власності на будівлю заготівельного пункту), є

необгрунтованою, оскільки угода укладалась безпосередньо 16.08.2001

року і він саме цю угоду просить визнати дійсною. При цьому позивачем не надано доказів про те, що станом на 20.11.2003 року

він вживав заходів для нотаріального посвідчення Договору і відповідач, на той

час, ухилився від його нотаріального посвідчення.

Крім того, позиція позивача в частині того, що придбане ним приміщення не

могло бути продане СП "Коопзаготпром" у 2006 році, оскільки воно було зняте з балансу підприємства в зв'язку з продажем у 2002 році, спростовується тим, що у

2003 році саме СП "Коопзаготпром" було

отримане свідоцтво на право власності і це ніким не спростовується і не

заперечується на час розгляду справи в суді.

З урахуванням вищезазначеного, беручи до уваги, що позивачем не надано

доказів, підтверджених саме письмовими

доказами, про досягнення з відповідачем домовленості щодо усіх

істотних умов, а саме - предмету договору, та беручи до уваги інші вищезазначені обставини, встановлені судом, суд

прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1.

є необгрунтованими, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.1 ст. 44; ст.153 ЦК України (1963), ст. 220; ст.638 ;

ст. 640 ЦК України (2003 року), Положення

"Про неподільне громадське майно споживчої кооперації

9

України", затвердженого постановою шостих зборів Ради Укоопспілки

шістнадцятого скликання 22 квітня 1997 року,

керуючись ст.ст. 10, 11,60, 88, 209, 212, 214-215,218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позовних вимог до спільного підприємства "Коопзаготпром", арбітражного керуючого ОСОБА_5

про визнання договору купівлі-продажу 38/100

нерухомого майна дійсним, треті особи на стороні відповідача,

що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3, ОСОБА_5, Кролевецька

райспоживспілка, Кролевецьке районне бюро технічної інвентаризації.

Скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Кролевецького районного суду Сумської області від 19 грудня 2006 року,

щодо нерухомого майна, розташованого у м. Кролевець Сумської області по

вул.АДРЕСА_1, за р.НОМЕР_5, будівлі заготпункту (літ БТІ -А-1), а саме: приміщення 1.1,1.2, 3.1, 3.3,

3.4,4.1.

Заочне рішення може бути переглянуте Кролевецьким районним судом, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти

днів з дня отримання його копії.

Рішення може

бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд

шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне

оскарження і поданням після цього

протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.