Постанова

від 17.09.2019 по справі 916/455/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/455/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

секретар судового засідання - І.В. Іванов,

за участю представників:

від позивача: А.Г. Строкова

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "РЕМБУДСЕРВІС"

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2019 (суддя С.В. Літвінов, м. Одеса, повний текст рішення складено 15.07.2019)

у справі № 916/455/19

за позовом Приватного підприємства "РЕМБУДСЕРВІС"

до відповідача Вилківська міська рада Кілійського району Одеської області

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Приватне підприємство "РЕМБУДСЕРВІС" (далі - ПП "РЕМБУДСЕРВІС", Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області (далі - Рада) про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 292,1 кв.м. та нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 445,6 кв.м. на підставі ст.ст. 15, 16, 328, 344 ЦК України.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що вказані вище будівлі перебувають на балансі ПП Рембудсервіс , яке одноособово, відкрито і добросовісно ним користується. Дане майно ніким не витребовувалось, проте оформити право власності відповідно до Закону України Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень позивач не може, оскільки цим Законом наведені у позові обставини не врегульовані, тому ПП Рембудсервіс не має змоги набути право власності на нежитлові будівлі інакшим способом, ніж за рішенням суду. Також позивач зазначив, що згідно з відповіддю регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 26.11.2018 №10-01-05637 у даному відділенні відсутні відомості про державне майно за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.07.2019 у справі № 916/455/19 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, позивач не навів належних і допустимих доказів в обґрунтування позову.

Не погодившись із рішенням суду, Приватне підприємство "РЕМБУДСЕРВІС" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи. Так, скаржник вказав, що матеріалами справи підтверджується відсутність власника у спірного майна, що виключає наявність правових підстав для заволодіння цим майном, а відтак, Рада не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що рішення Вилківської міської ради від 14.09.2006 № 98 Про надання згоди про взяття на баланс ПП Рембудсервіс котелень ПМК-98 та ВЗПУ є підставою для заволодіння Підприємством спірним майном.

Відзив відповідача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

У судовому засіданні 17.09.2019 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача у дане судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Рішенням Вилківської міської ради від 14.09.2006 № 98 Про надання згоди про взяття на баланс ПП Рембудсервіс котелень ПМК-98 та ВЗПУ дано згоду про взяття на баланс ПП Рембудсервіс котельні ПМК-98 та ВЗПУ, вирішено створити комісію з метою оприбуткування усіх матеріальних засобів цих об`єктів, ПП Рембудсервіс доручено охорону цих приміщень та обладнання цих котелен.

На виконання вказаного вище рішення ПП Тепло передало колишні котельні ПМК - 98 і ВЗПУ, а також ділянку теплотраси, розміщену в селищі ПМК-98, а ПП Рембудсервіс прийняло на збереження вищезазначені об`єкти з прийняттям їх на баланс підприємства, про що комісією у складі директора ПП Тепло , директора ПП Рембудсервіс та головного бухгалтера ОСОБА_1 складено відповідний акт прийому - передачі основних засобів від 25.11.2006.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 у справі №815/697/13-а задоволено у повному обсязі адміністративний позов Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до Приватного підприємства Тепло про припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством. Припинено юридичну особу - приватне підприємство Тепло (код ЄДРПОУ 31554757).

Як вбачається з довідки ПП Рембудсервіс про наявність на балансі матеріально-технічної бази станом на 01.11.2018 від 02.11.2018 вих.№01, на балансі даного підприємства знаходиться будівля ВЗПУ (вул.Сонячна,12в) та будівля котельної ПМК-98 (Кірова,133)

Згідно з відповіддю регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 26.11.2018 №10-01-05637 у даному відділенні відсутні відомості про державне майно за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 та вул АДРЕСА_2 12в.

Відповідно до листа Комунального підприємства Кілійської міської ради Бюро технічної інвентаризації від 24.04.2019 № 284 за даними цього підприємства станом на 31.12.2012 право власності на нерухоме майно, а саме: - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 292,1 кв.м. та нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 Кілійський АДРЕСА_2 вул. Сонячна АДРЕСА_3 12-в, загальною площею 445,6 кв.м., не зареєстровано.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання за ним права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 292,1 кв.м. та нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 445,6 кв.м.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до позиції, викладеної в листі Верховного Суду України від 01.07.2013 «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» , за нормами Цивільного кодексу України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватись різними способами, які поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, які не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

За Цивільним кодексом України до первинних способів набуття права власності належать: набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у тому числі на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності (стаття 331 Цивільного кодексу України); набуття права власності на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи, у тому числі в результаті полювання на диких звірів, вилову риби (частина друга статті 189, статті 332, 333 Цивільного кодексу України); визнання права власності за певних умов на самочинне будівництво (стаття 376 Цивільного кодексу України); набуття права власності на скарб, знахідку, бездоглядну домашню тварину або інше безхазяйне майно, у тому числі на майно, від якого відмовився або на яке втратив право попередній власник (статті 335, 336, 337, 338, 340, 341, 343 Цивільного кодексу України); набуття права власності на майно добросовісним набувачем від неуповноваженого відчужувача у разі відмови власнику у задоволенні позову про його витребування (статті 330, 388, 389 Цивільного кодексу України); набуття права власності за набувальною давністю на окремі об`єкти (стаття 344 Цивільного кодексу України).

До похідних способів належить набуття права власності на підставі правочинів (стаття 334 Цивільного кодексу України); в порядку спадкування після смерті особи (стаття 1216 Цивільного кодексу України); в порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (частина друга статті 104, статті 107, 109 Цивільного кодексу України); у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (стаття 345 Цивільного кодексу України).

Отже, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Цивільний кодекс України розглядає набувальну давність як первинний спосіб набуття права власності, який поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

За положеннями ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

З урахуванням зазначеного, для правильного вирішення спору, пов`язаного з правом власності в силу набувальної давності, слід належним чином встановлювати обставини, що мають значення для справи, та враховувати, зокрема, наступне:

- задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 344 Цивільного кодексу України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння;

- за набувальною давністю може бути набуто право власності на майно, власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

- відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності.

Аналізуючи поняття «добросовісність володіння» як ознаку набувальної давності за статтею 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

При цьому відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Отже, враховуючи положення статей 335 і 334 ЦК України право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Таким чином, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Отже, набувальна давність поширюється на випадки фактичного володіння чужим майном без правової підстави.

При набувальній давності тягар доказування добросовісності лягає на зацікавлену сторону - на позивача. Наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.

Виходячи зі змісту статті 344 Цивільного кодексу України за набувальною давністю у порівнянні з умовами набуття права власності у іншій спосіб (наприклад, за договором, за іншим правочином або на безхазяйне майно тощо) позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. У володільця немає іншої правової підстави володіти майном, в тому числі і за договором. Відсутні інші правовідносини між ним та зацікавленими особами, в тому числі і щодо безхазяйного майна, стосовно якого не було вчинено дій по переходу у власність територіальної громади.

У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 зазначено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вилківської міської ради від 14.09.2006 № 98 Про надання згоди про взяття на баланс ПП Рембудсервіс котелень ПМК-98 та ВЗПУ Радою дано згоду про взяття на баланс ПП Рембудсервіс котелен ПМК-98 та ВЗПУ та за актом прийому-передачі основних засобів від 25.11.2006 було передано ПП Рембудсервіс колишні котельні ПМК-98 і ВЗПУ, а також ділянку теплотраси, розміщену в селищі ПМК-98 на збереження з прийняттям їх на баланс підприємства.

Вилківська міська рада Кілійського району Одеської області заперечує право власності на спірні приміщення і стверджує про приналежність такого майна до комунальної власності, що підтверджується тим, що будівлі котелень були передані позивачу лише на баланс для користування.

Отже, враховуючи вищевикладене, ПП Рембудсервіс отримало спірне майно в користування саме на підставі вказаного вище рішення Вилківської міської ради та акта прийому-передачі, тобто у даному випадку наявні правові підстави користування позивачем вищевказаними будівлями, що, як цілком вірно зазначив місцевий господарський суд, виключає застосування у даній справі положень частини першої статті 344 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, оскаржуване судове рішення прийнято з правильним застосуванням норм матеріального права та відповідністю висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 і постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №917/2156/17.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "РЕМБУДСЕРВІС" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2019 у справі №916/455/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.09.2019.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран