Постанова

від 16.01.2020 по справі 916/455/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/455/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Приватного підприємства "Рембудсервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2019 (суддя Літвінов С.В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 (головуючий суддя: Поліщук Л.В., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.)

за позовом Приватного підприємства "Рембудсервіс"

до Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області

про визнання права власності

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У лютому 2019 року Приватне підприємство "Рембудсервіс" (далі - позивач, ПП "Рембудсервіс", Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області (далі - відповідач, Рада) про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Моряків Десантників (колишня Кірова), 133, загальною площею 292,1 кв.м, та нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Сонячна, 12-в, загальною площею 445,6 кв.м, на підставі ст.ст.15, 16, 328, 344 ЦК України.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані вище будівлі перебувають на балансі ПП "Рембудсервіс", яке одноособово, відкрито і добросовісно ним користується. Дане майно ніким не витребовувалось, проте оформити право власності відповідно до Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" позивач не може, оскільки цим Законом наведені у позові обставини не врегульовані, тому ПП "Рембудсервіс" не має змоги набути право власності на нежитлові будівлі інакшим способом, ніж за рішенням суду. Також позивач зазначив, що згідно з відповіддю регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 26.11.2018 №10-01-05637 у даному відділенні відсутні відомості про державне майно за місцезнаходженням: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників (колишня Кірова), 133, та Сонячна, 12в.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.07.2019 у справі № 916/455/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019, в задоволенні позову відмовлено.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 04.10.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Приватним підприємством "Рембудсервіс" безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі № 916/455/19.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 15.10.2019 у справі № 916/455/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 916/455/19 касаційну скаргу Приватного підприємства "Рембудсервіс" залишено без руху до 21.11.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки додана до касаційної скарги квитанція № 0.0.1483266782.1 від 03.10.2019 на суму 9 669,32 грн. не може на даний момент вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі, встановлено Приватному підприємству "Рембудсервіс" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції, витребувано з Господарського суду Одеської області та/або з Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/455/19.

01.11.2019 до Суду надійшли матеріали справи № 916/455/19.

05.11.2019 від скаржника на виконання ухвали Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 916/455/19 надійшли копія Звіту про незалежну оцінку об`єкта нерухомості від 23.10.2018 - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Сонячна, 12-в, в якій зазначено , що ринкова вартість об`єкта оцінки становить 199 629,00 грн. та копія Звіту про незалежну оцінку об`єкта нерухомості від 23.10.2018 - Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Моряків Десантників (колишня Кірова), 133, в якій зазначено, що ринкова вартість об`єкта оцінки становить 122 682,00 грн.

Тобто вартість майна становить 322 311,00 грн.

Вищевказане підтверджується і матеріалами справи № 916/455/19.

3.4. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

3.5. Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 12.12.2019.

3.6. Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надійшов.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі Приватне підприємство "Рембудсервіс" (скаржник, позивач) просить рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі № 916/455/19 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення вимог в повному обсязі.

4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції також порушив норми процесуального права.

На думку скаржника, у постанові від 11.06.2019 у справі №917/2156/17 Верховний Суд у висновку щодо застосування норм права щодо набуття права власності за набувальною давністю розмежував підставу заволодіння і підставу володіння, яке має бути безтитульним, тоді, як суди попередніх інстанцій аналізували лише підставу заволодіння спірним майном.

Посилаючись, зокрема, на статті 397-399 ЦК України позивач вказує, що спірне майно не має власника, що підтверджується відповіддю БТІ від 24.04.2019 №284, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що виключає титульне володіння даним майном, оскільки право володіння (титул) виникає на підставі передачі майна власником цього майна, а також на інших підставах, встановлених законом. В свою чергу володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, тобто передавати його у володіння, відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України має право лише власник майна або особа, якій це майно було передано власником.

ПП "Рембудсервіс" зазначає, що орган місцевого самоврядування у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" має право передавати у володіння лише майно територіальної громади, а майно, яке не має власника, лише після набуття у власність, у встановлений ст. 335 ЦК України спосіб. Як вбачається з рішення Вилківської міської ради від 14.09.2006 року № YIIІ-Y-98 "Про надання згоди про взяття на баланс ПП "Рембудсервіс" котелень ПМК-98 га ВЗПУ", яке суд розцінив як підставу для титульного володіння ПП "Рембудсервіс" спірним майном, Вилківською міською радою дано згоду про взяття на баланс ПП "Рембудсервіс" котелен ПМК-98 та ВЗПУ, переданих ПП "Тепло". Тоді як юридичну особу ПП "Тепло" припинено на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року по справі №815/697/13-а.

Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправомірно врахував заперечення відповідача, викладені у відзиві, який судом першої інстанції не взято до уваги, оскільки відзив був поданий після закриття підготовчого провадження у період розгляду справи по суті.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Рішенням Вилківської міської ради від 14.09.2006 № 98 "Про надання згоди про взяття на баланс ПП "Рембудсервіс" котелень ПМК-98 та ВЗПУ" дано згоду про взяття на баланс ПП "Рембудсервіс" котельні ПМК-98 та ВЗПУ, вирішено створити комісію з метою оприбуткування усіх матеріальних засобів цих об`єктів, ПП "Рембудсервіс" доручено охорону цих приміщень та обладнання цих котелень.

5.2. На виконання вказаного вище рішення ПП "Тепло" передало колишні котельні ПМК-98 і ВЗПУ, а також ділянку теплотраси, розміщену в селищі ПМК-98, а ПП "Рембудсервіс" прийняло на збереження вищезазначені об`єкти з прийняттям їх на баланс підприємства, про що комісією у складі директора ПП "Тепло", директора ПП "Рембудсервіс" та головного бухгалтера Олешко Інни Василівни складено відповідний акт прийому - передачі основних засобів від 25.11.2006.

5.3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 у справі №815/697/13-а задоволено у повному обсязі адміністративний позов Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Тепло" про припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством. Припинено юридичну особу - Приватне підприємство "Тепло" (код ЄДРПОУ 31554757).

5.4. Як вбачається з довідки ПП "Рембудсервіс" про наявність на балансі матеріально-технічної бази станом на 01.11.2018 від 02.11.2018 вих.№01, на балансі даного підприємства знаходиться будівля ВЗПУ (вул.Сонячна,12в) та будівля котельної ПМК-98 (Кірова,133).

5.5. Згідно з відповіддю регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 26.11.2018 №10-01-05637, у даному відділенні відсутні відомості про державне майно за місцезнаходженням: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників (колишня Кірова), 133, та вул.Сонячна, 12в.

5.6. Відповідно до листа Комунального підприємства Кілійської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" від 24.04.2019 № 284, за даними цього підприємства станом на 31.12.2012 право власності на нерухоме майно, а саме: - нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Моряків Десантників (колишня Кірова), 133, загальною площею 292,1 кв.м та нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Сонячна, 12-в, загальною площею 445,6 кв.м, не зареєстровано.

6. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність рішення Вилківської міської ради від 14.09.2006 № УІІІ-У- 98 "Про надання згоди про взяття на баланс ПП "Рембудсервіс" котелень ПМК-98 та ВЗПУ" та акту прийому-передачі про передачу на збереження з прийняттям їх на баланс підприємства ПП "Рембудсервіс" виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України.

Посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 по справі №922/1574/17, з врахуванням наявних в матеріалах справи документів, місцевий господарський суд зазначив, що у позивача були відсутні правові підстави звернення до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю, оскільки позивач володів майном з правових підстав.

Також суд звернув увагу, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що котельні ПМК-98, ВЗПУ та нерухоме майно, а саме: - нежитлова будівля, розташована за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Моряків Десантників, (колишню Кірова, 133), загальною площею 292,1 кв.м та нежитлова будівля, розташована за адресою: Одеська область, Кілїйський район, м. Вилкове, вул. Сонячна, 12-в, загальною площею 445,6 кв.м, є одні й ті самі об`єкти.

6.2. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

7.2. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

7.3. Згідно з положеннями статті 344 Цивільного кодексу України:

"1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування.

4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду."

7.4. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

7.5. Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

7.6. Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

7.7. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне , в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування ), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник .

7.8. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

7.9. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

7.10. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

7.11 . Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

7.12. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

7.13. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

7.14 . У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном . Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави . Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Дана правова позиція підтримана в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 №910/17274/17, і, зокрема, вказано, що оскільки за змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах , які в подальшому відпали , подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

7.15 . Судами попередніх інстанцій у даній справі, що переглядається, встановлено, що рішенням Вилківської міської ради від 14.09.2006 № 98 "Про надання згоди про взяття на баланс ПП "Рембудсервіс" котелень ПМК-98 та ВЗПУ" Вилківською міською радою дано згоду про взяття на баланс ПП "Рембудсервіс" котелень ПМК-98 та ВЗПУ" та за актом прийому-передачі основних засобів від 25.11.2006 було передано ПП "Рембудсервіс" колишні котельні ПМК-98 і ВЗПУ, а також ділянку теплотраси, розміщену в селищі ПМК-98 на збереження з прийняттям їх на баланс підприємства.

Отже суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що ПП "Рембудсервіс" отримало спірне майно в користування саме на підставі вказаного вище рішення Вилківської міської ради та акта прийому-передачі, тобто у даному випадку наявні правові підстави користування позивачем вищевказаними будівлями, що, як цілком вірно зазначив місцевий господарський суд , виключає застосування у даній справі положень частини першої статті 344 ЦК України.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено факту, що дані правові підстави в подальшому відпали і в який саме момент, з якого мав би обраховуватися вищевказаний відповідний строк саме безтитульного володіння.

7.16. За викладених обставин доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції неправомірно врахував заперечення відповідача, викладені у відзиві, який судом першої інстанції не взято до уваги, оскільки відзив був поданий після закриття підготовчого провадження у період розгляду справи по суті, не впливають на вирішення спору по суті.

7.17. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених скаржником, а саме щодо відсутності у нього правової підстави користування спірним майном, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу позову та касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Приватного підприємства "Рембудсервіс" без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі № 916/455/19 - без змін.

8.3. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись частиною 13 статті 8, статтями 129, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Рембудсервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі № 916/455/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у справі № 916/455/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський