Постанова

від 18.09.2019 по справі 904/5101/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2019 Справа № 904/5101/18

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цертум" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 у справі №904/5101/18 (суддя Євстигнеєва Н.М.; рішення ухвалене о 13:06 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 02.04.2019)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахома", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цертум", м.Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-плюс", м.Дніпро

про стягнення 146958,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тахома" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№4281/19 від 29.01.2019) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цертум" заборгованість у розмірі 146958,00 грн., що складається з: - суми основного боргу у розмірі 137208,40 грн.; - 3% річних у розмірі 2639,00 грн.; - інфляційних втрат у розмірі 7110,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ДГ-1512 від 14 грудня 2016 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Разом з тим позивач просив повернути йому суму надмірно сплаченого судового збору у розмірі 173,98 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 у справі №904/5101/18 з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2019 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цертум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахома" заборгованість у розмірі 137208,40 грн., три проценти річних у розмірі 2616,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 7110,60 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2204,03 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Тахома" із державного бюджету України судовий збір в розмірі 173,98 грн.

Означене рішення суду вмотивоване тим, що судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016 позивачем здійснено поставку відповідачеві товару за видатковою накладною №РН-0000014 від 23.05.2018 на загальну суму 137208,40 грн., проте відповідач, в свою чергу, отриманий товар у строк не оплатив. Заперечення відповідача про те, що позивачем відступлено право вимоги за вказаним договором поставки ТОВ "Комерційне підприємство "Оріон-плюс" на підставі Договору відступлення права вимоги №11/10 від 05.10.2017 відхилені судом, оскільки суд встановив, що відповідно до укладеної між ТОВ "Комерційне підприємство "Оріон-плюс" (новий кредитор) та ТОВ "Тахома" (первісний кредитор) Угоди про розмежування між сторонами прав вимоги до боржника - ТОВ "Цертум" позивач відступив третій особі право вимоги саме існуючої на момент укладення цього договору про відступлення прав вимоги заборгованості, що виникла з договору поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016 та Специфікації №2 на суму 1827186,34 грн., а права первісного кредитора до ТОВ "Цертум", які не зазначені в цій угоді, не переходять до нового кредитора, відповідно право стягнення за ними залишається в розпорядженні первісного кредитора та реалізується ним на власний розсуд. Тому є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 146935,36 грн., з яких 137208,40 грн. - основний борг, 2616,36 грн. - 3% річних та 7110,60 грн. - інфляційні нарахування. В решті вимог в частині стягнення 3% річних суд відмовив через допущені позивачем помилки в періоді, за який було можливо здійснити такі нарахування.

Не погодившись з означеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Цертум" (відповідач) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 у справі №904/5101/18 в частині задоволення позовних вимог; в скасованій частині постановити нове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог по справі №904/5101/18.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує, що суд постановив рішення з порушенням норм статті 514 Цивільного кодексу України, оскільки дійшов висновку, що до нового кредитора не переходять права та обов`язки, зазначені в договорі про відступлення права вимоги. Однак, за твердженням відповідача, з аналізу норм статей 512 та 514 Цивільного кодексу України та змісту Договору №11/10 від 05.10.2017 про відступлення права вимоги випливає, що у зв`язку з укладенням цього договору до ТОВ "Комерційне підприємство "Оріон-Плюс" перейшло право вимоги виконання відповідачем всіх зобов`язань за договором поставки. Тому відповідач вважає, що у позивача відсутнє право, за захистом якого він звернувся до суду, а у суду були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

ТОВ "Тахома" (позивач) у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги. В обґрунтування своїх заперечень позивач вказує, що право вимоги оплати за товар поставлений ТОВ "Тахома" на користь ТОВ "Цертум" відповідно до Договору поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016, Специфікації №4 до нього та видаткової накладної №РН-0000014 від 23.05.2018 належить ТОВ "Тахома", а не ТОВ "Комерційне підприємство "Оріон-плюс", як помилково вважає відповідач. Крім того, ТОВ "Комерційне підприємство "Оріон-плюс", як третя особа у справі, надало пояснення, яким підтвердило факт того, що ним, відповідно до умов Договору №11/10 від 05.10.2017 про відступлення права вимоги отримано лише право вимоги по поставці по специфікації №2 на суму 1827186,34 грн., а право вимоги оплати від ТОВ "Цертум" за товар поставлений по Специфікації №4 на суму 137208,40 грн. належить ТОВ "Тахома".

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи такі обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тахома" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цертум" (покупець) укладено Договір поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016 (надалі - Договір поставки), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти) покупцеві товар вказаний в Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати поставлений товар у порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. означеного Договору поставки ціни на товар визначаються і узгоджуються сторонами в усному порядку па момент отримання заявки на партію товару і підтверджуються виставленими засобами електронного/факсимільного зв`язку рахунками постачальника. Рахунки-фактури є невід`ємними частинами даного договору. Сума договору визначається як загальна вартість поставленого товару визначеного у накладних на передачу товару від постачальника покупцеві протягом дії даного договору. Накладні на передачу товару є невід`ємними частинами даного договору (п. 2.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору поставки постачальник зобов`язується передавати покупцеві товар окремими партіями із кількості та асортименті погоджені сторонами згідно ст.2.1.

Постачальник разом з товаром зобов`язаний передати наступні документи: видаткова накладна; рахунок фактура; податкова накладна (пункт 3.1.2. Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору поставки покупець оплачує 50% вартості товару на протязі 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Специфікації, останні 50% за фактом поставки товару на протязі 10 календарних днів.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017. Якщо в строк протягом 1 місяця до закінчення терміну дії договору ні одна із сторін письмово не заявить другій стороні про відмову від пролонгації договору, то він автоматично продовжує свою дію на тих же умовах на кожен наступний рік (пункти 10.1., 10.2. Договору).

Сторонами підписано Специфікацію №4 до Договору про поставку товару на суму 137208,40 грн. Термін поставки 60 днів з моменту передплати.

Позивач зазначає, що, за усною домовленістю сторін, здійснив поставку товару без отримання попередньої оплати.

Так, на виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 137208,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000014 від 23.05.2018 (а.с.21) та товарно-транспортною накладною №71 від 04.06.2018 (а.с.23-24).

Позивачем виставлено на оплату відповідачу рахунок-фактуру №СВ-000014 від 23.05.2018 на суму 137208,40 грн.

Відповідач, в свою чергу, отриманий товар у строк не оплатив.

22.10.2018 позивач звертався до відповідача із вимогою (вих.№2210/63-1) про сплату заборгованості за договором поставки на суму 137208,40 грн.

Вказана претензія отримана відповідачем 24.10.2018, проте залишена останнім без відповіді та задоволення.

Позивач зазначає, що відповідач отриманий товар за Специфікацією №4 на суму 137208,40 грн. не оплатив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, що і стало причиною звернення до господарського суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення цієї заборгованості, а також додаткових нарахувань пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат в судовому порядку.

Відповідач, зі своєї сторони доказів оплати заборгованості у розмірі 137208,40 грн. суду не надав, проти наявності заборгованості заперечує тим, що позивачем відступлено право вимоги за договором поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-плюс" на підставі договору про відступлення права вимоги №11/10 від 05.10.2017.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 05.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тахома" (Первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-плюс" (Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цертум" (Боржник) укладено Договір про відступлення права вимоги №11/10 (надалі також - Договір уступки), відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває права вимоги, належні Первісному кредитору у відповідності до Договору №ДГ-1512 від 14.12.2016 (основний договір), укладеного між Первісним кредитором (продавець за основним договором) та боржником (покупець за основним договором).

Згідно з пунктом 1.2. Договору уступки відступлення прав за цим договором включає первісним кредитором на користь нового кредитора у повному обсязі усіх прав, належних йому згідно до умов основного договору (як за основним, так і за додатковими зобов`язаннями, що випливають з основного договору), зокрема, але не виключно:

- право вимагати від боржника сплати існуючої на момент укладення цього договору дебіторської заборгованості перед первісним кредитором за основним договором.

У відповідності з пунктом 2.1. Договору уступки Новий кредитор компенсує Первісному кредитору вартість прав вимоги відступлений за даним договором. На момент підписання даного договору зазначена сума компенсації складає 1827186,34 грн. в т.ч. ПДВ 20% 304531,06 грн.

Разом з цим, 02.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Оріон-плюс" (Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тахома" (Первісний кредитор) підписано Угоду про розмежування між сторонами прав вимоги до боржника - ТОВ "Цертум", у пункті 2 якої сторони визначили, що від Первісного кредитора до Нового кредитора за договором про відступлення права вимоги №11/10 від 05 жовтня 2017 року переходить право вимоги до ТОВ "Цертум" (ідентифікаційний код 39973381) по стягненню заборгованості, що виникла з договору поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016 року та Специфікації №2 на суму 1827186,34 гривень (додаток №1 до Договору №ДГ-1512 від 14 грудня 2016 року) та видаткових накладних №РН-0000054 від 05.10.2017 на суму 219528,74 гривень, №РН-0000053 від 05.10.2017 на суму 404144,26 гривень, №РН-0000052 від 05.10.2017 на суму 764238,34 гривень, №РН-0000051 від 05.10.2017 на суму 439275,00 гривень та товарно-транспортної накладної №25 від 05.10.2017, товарно-транспортної накладної №26 від 05.10.2017, товарно-транспортної накладної №27 від 05.10.2017.

Сторони підтверджують, що 06.10.2017, за Актом приймання передачі документів до договору про відступлення права вимоги №11/10 від 05.10.2017, новий кредитор отримав від первісного кредитора документи, що підтверджують право вимоги на суму 1827186,34 гривень з ПДВ за поставлений товар ТОВ "Тахома" за договором поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016 на адресу ТОВ "Цертум" (пункт 3 Угоди).

У пункті 5 Угоди зазначено, що права вимоги Первісного кредитора до ТОВ "Цертум", які не зазначені у пункті 2 даної угоди, не переходять до Нового кредитора, відповідно право стягнення за ними залишається у розпорядженні Первісного кредитора та реалізується ним на власний розсуд.

Ця додаткова угода набирає чинності з моменту підписання сторонами, а її положення є обов`язковими для сторін при реалізації прав вимоги до боржника ТОВ "Цертум", що виникають з Договору про відступлення права вимоги №11/10 від 05.10.017 року та Договору поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016 року.

Таким чином, спірні правовідносини виникли з приводу виконання сторонами спору договору поставки та договору уступки права вимоги з відповідною угодою про розмежування між первісним кредитором та новим кредитором прав вимоги до боржника.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що з умов Договору поставки (пункт 3.2.) убачається, що строк оплати для відповідача, як покупця, поставленого товару на загальну суму 137208,40 грн. за видатковою накладною №РН-0000014 від 23.05.2018 - є таким, що настав.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що позивач відступив третій особі право вимоги саме існуючої на момент укладення договору про відступлення права вимоги заборгованості за поставлений товар у розмірі 1827186,34 грн., тому зобов`язання відповідача зі сплати суми 137208,40 грн. за товар поставлений 23.05.2018 належить виконувати на користь позивача.

Тому за висновком суду першої інстанції, відповідно, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 137208,40 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім основного боргу, позивач нарахував та заявив до стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, суму 3% річних у розмірі 2639,00 грн. та інфляційні збитки у розмірі 7110,60 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2639,00 грн. за період з 02.06.2018 по 22.01.2019 та інфляційні збитки у розмірі 7110,60 грн. за червень-грудень 2019 року.

Згідно із частиною першою статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України).

Перевіривши правильність обчислення розрахунку 3% річних місцевий господарський суд встановив, що позивачем не враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України (останній день оплати 02.06.2018 - вихідний день (субота), а тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 2616,36 грн. за період з 05.06.2018 по 22.01.2019.

Суд першої інстанції не виявив помилок в розрахунку збитків від інфляції, тому визнав його правильним, а відтак дійшов висновку, що вимога про стягнення збитків від інфляції за червень-грудень 2018 року у розмірі 7110,60 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з таких мотивів.

Спірні правовідносини виникли з приводу виконання сторонами спору договору поставки та договору уступки права вимоги з подальшою угодою про розмежування між первісним кредитором та новим кредитором прав вимоги до боржника.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 510 Цивільного кодексу України визначає, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Стаття 512 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Стаття 517 Цивільного кодексу України встановлю порядок, згідно з яким первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Згідно положень статті 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи, що в пункті 1.2. Договору про відступлення права вимоги №11/10 від 05.10.2017 сторонами цього договору було визначено, що відступлення прав за цим договором включає Первісним кредитором на користь Нового кредитора у повному обсязі усіх прав, належних йому згідно до умов Основного договору (як за основним, так і за додатковими зобов`язаннями, що випливають з основного договору) зокрема, але не включно: - право вимагати від боржника сплати існуючої на момент укладення цього договору дебіторської заборгованості перед Первісним кредитором за основним договором.

Таким чином, сторони Договору про відступлення права вимоги №11/10 від 05.10.2017 передбачили відступлення прав вимоги оплати дебіторської заборгованості, що існувала на момент укладення цього договору.

Означений договір уступки було укладено 05.10.2017, тоді як спірна поставка відбулась тільки 23.05.2018.

Отже, право вимоги оплати за спірною поставкою не існувало на час укладення договору уступки вимоги і сторони ніде не зазначили про існування такої вимоги та права оплати по ній у майбутньому.

Як правильно встановлено судом першої інстанції 02.10.2018 між ТОВ "Комерційне підприємство "Оріон-плюс" (Новий кредитор) та ТОВ "Тахома" (Первісний кредитор) було укладено Угоду про розмежування між сторонами права вимоги до Боржника - ТОВ "Цертум", у пункті 2 якої сторони цього договору визначили, що від Первісного кредитора до Нового кредитора за Договором про відступлення права вимоги №11/10 від 05.10.2017 переходить право вимоги до ТОВ "Цертум" по стягненню заборгованості, що виникла з договору поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016 та Специфікації №2 на суму видаткових накладних №РН-0000054 від 05.12.2017 на суму 219528,74 грн., №РН-0000053 від 05.10.2017 на суму 404144,26 грн., №РН-0000052 від 05.10.2017 на суму 764238,34 грн., №РН-0000051 від 05.10.2017 на суму 439275,00 грн. та товарно-транспортної накладної №25 від 05.10.2017, товарно-транспортної накладної №26 від 05.10.2017, товарно-транспортної накладної №27 від 05.10.2017.

У пункті 5 означеної вище Угоди також зазначено, що права вимоги Первісного кредитора до ТОВ "Цертум", які не зазначені у пункті 2 даної угоди, не переходять до нового кредитора, відповідно право стягнення залишається у розпорядженні Первісного кредитора та реалізується ним на власний розсуд.

Доводи відповідача про те, що при буквальному прочитанні наведеного пункту 5 Договору про відступлення права вимоги №11/10 від 05.10.2017 очевидним є те, що згідно з умовами цього договору уступки позивач передав третій особі усі права, належні йому згідно до умов Договору поставки (як за основним, так і за додатковими зобов`язаннями, що випливають з основного договору) та, що при цьому право вимоги боргу щодо сплати існуючої на момент підписання договору дебіторської заборгованості за Договором поставки є лише однією із складових того обсягу прав, що були передані третій особі на підставі Договору про відступлення права вимоги №11/10 від 05.10.2017, і звичайно, що обсяг права, переданих по Договору про відступлення права вимоги №11/10 від 05.10.2017 не обмежуються правом вимоги боргу щодо сплати існуючої на момент підписання договору дебіторської заборгованості за договором поставки - відхиляються судом апеляційної інстанції з таких підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016 року встановлює для сторін права та обов`язки, які полягають в тому, що позивач (постачальник) зобов`язується на замовлення відповідача (покупця) поставляти певний товар.

У пункті 10.1 Договору поставки сторони встановили строк дії до 31.12.2017, а в пункті 10.2. Договору обумовили, що якщо в строк протягом місяця до закінчення терміну дії цього договору ні одна із сторін письмово не заявить другій стороні про відмову від пролонгації Договору, то він автоматично продовжує свою дію на тих же умовах на кожен один наступний рік.

Матеріалами справи підтверджено, що спірна поставка товару на суму 137208,40 грн. була здійснена позивачем на замовлення відповідача як сторони - покупця за означеним договором поставки, яке було адресоване саме позивачу, як стороні - продавцю за цим же договором поставки, а не третій особі - Новому кредитору за означеним договором уступки.

Таким чином, обидві сторони договору поставки як позивач, так і відповідач в момент передачі товару за спірною поставкою однаково сприймали свої дії як такі, що учиняються з метою виконання цього договору, будь-яких застережень про передачу продавцем товару іншій особі своїх вимог про отримання плати за товар не зробили.

Як убачається з матеріалів справи під час укладення Договору про відступлення права вимоги №11/10 від 05.10.2017, сторони цього договору не зазначили про припинення дії Договору поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016.

За своїм змістом укладений між Первісним кредитором та Новим кредитором Договір про відступлення права вимоги №11/10 від 05.10.2017 не передбачає заміну сторони Договору поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016 у зобов`язаннях, які можуть в подальшому виникнути між сторонами цього договору з приводу майбутніх поставок.

Таким чином, відповідно до умов пункту 1.2. Договору про відступлення права вимоги №11/10 від 05.10.2017 та в силу приписів статей 512-519 Цивільного кодексу України за означеним Договором Новий кредитор набув права вимоги до Боржника - Покупця за Договором поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016 виконання усіх зобов`язань, що вже існували на момент вчинення такого відступлення прав, та відносно яких, згідно з пунктом 5.1. означеного Договору про відступлення права вимоги Первісним кредитором передано Новому кредитору відповідні документи, що підтверджують право вимоги до Боржника.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Акту приймання-передачі документів до договору про відступлення права вимоги №11/10 від 05.10.2017 позивач передав третій особі документи, що підтверджують право вимоги на суму 1827186,34 грн. виключно за поставкою продукції згідно Специфікації №2 до Договору поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016, яка відбулась 05.10.2017.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що передача від позивача третій особі права вимоги на суму 1827186,34 грн. за означеним Договором про відступлення права вимоги підтверджено також Угодою про розмежування між сторонами прав вимоги до боржника - ТОВ "Цертум", у пункті 2 якої сторони визначили, що від первісного кредитора до нового кредитора за договором про відступлення права вимоги №11/10 від 05 жовтня 2017 року переходить право вимоги до ТОВ "Цертум" (ідентифікаційний код 39973381) по стягненню заборгованості, що виникла з договору поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016 року та Специфікації №2 на суму 1827186,34 грн.

Таким чином, здійснена позивачем відповідачу 23.05.2018 поставка товару по Специфікації № 4 на суму 137208,40 грн. є самостійним господарським зобов`язанням, яке виникло у відносинах цих осіб на підставі Договору поставки №ДГ-1512 від 14.12.2016, яке має виконуватися сторонами у відповідності до умов цього договору та положень чинного законодавства.

Відтак судом встановлено, а відповідачем зі своєї сторони не спростовано того факту, що ним не були виконані належним чином взяті на себе у відносинах із позивачем зобов`язання з оплати на користь останнього вартості означеного товару на суму 137208,40 грн., у зв`язку з чим й були порушені його майнові права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів заборгованості в сумі 146935,36 грн., з яких 137208,40 грн. - основний борг, 2616,36 грн. - 3% річних та 7110,60 грн. - інфляційні нарахування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цертум" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2019 у справі №904/5101/18 - залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Цертум".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.09.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Кощеєв