Постанова

від 11.09.2019 по справі 760/7793/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 760/7793/16-ц

провадження № 61-4415св19

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу,

третя особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на постанову Київського Апеляційного суду від 11 лютого 2019 року в складі суддів: Яворського М.А., Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року у складі головуючого судді Кушнір С.І. та постанову Київського Апеляційного суду від 11 лютого 2019 року в складі суддів: Яворського М.А., Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з червня 2002 року працював на посаді директора Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, а з серпня 2007 року на підставі контракту від 27 серпня 2007 року, реєстраційний номер 4216, погодженого з Кабінетом міністрів України 03 серпня 2007 року за № 33573/1/1-07, переукладеного між ним і Міністром аграрної політики та продовольства України, та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 серпня 2007 року № 183-п продовжував працювати на вказаній посаді директора.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 травня 2010 року № 96-п, контракт розірвано і його звільнено з посади на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України - за невиконання умов контракту, а саме підпункту л пункту 26 (невиконання наказів міністра) з 13 травня 2010 року, проте ні у день видання наказу (12 травня 2010 року), ні у день звільнення (13 травня 2010 року) він не працював, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, наказ про звільнення та трудова книжка з відповідним записом йому не видавилися, у зв`язку з чим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2011 року його було поновлено на роботі.

На виконання вказаного рішення суду, Міністерством аграрної політики та продовольства України видано наказ №167-п про його поновлення на роботі, а наказом №171-п від 27 серпня 2012 року звільнено з посади директора Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії контракту від 27 серпня 2007 року №4216. З вказаними наказами його також не було ознайомлено.

Посилаючись на викладене й на те, що трудову книжку було видано лише 26 січня 2016 року на вимогу адвоката - Кушніренка М.В., Вітвіцький В.В. просив стягнути з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на його користь середню заробітну плату у розмірі 812 639 грн 40 коп., за весь час вимушеного прогулу, з 13 травня 2010 року по 26 січня 2016 року, у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки з 28 серпня 2012 року по 20 квітня 2015 року в сумі 383 266 грн 01 коп.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю вини Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу у затримці видачі трудової книжки ОСОБА_1 , що свідчить про порушення трудових прав позивача та є підставою для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої ст. 235 КЗпП України, а саме стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року апеляційні скарги Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу і Міністерства аграрної політики та продовольства України залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року скасовано й позов задоволено частково. Стягнуто з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки з 28 серпня 2012 рокупо 26 січня 2016 року в розмірі 466 545 грн 71 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності вини відповідача у несвоєчасній видачі трудової книжки позивачу, що є підставою для стягнення з нього середнього заробітку на користь ОСОБА_1 за весь час затримки видачі трудової книжки, початок якого розпочався 28 серпня 2012 року, а саме з наступного дня після звільнення. Разом з тим, судом першої інстанції припустився помилки щодо визначення кінцевої дати нарахування середнього заробітку, 21 квітня 2015 року, та помилково зарахував час працевлаштування позивача до Національного наукового центру Інститут аграрної економіки , оскільки з пояснень сторін вбачається, що в зазначений період трудова книжка позивачу так і не була повернута, а видана лише 26 січня 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

04 березня 2019 року Український науково-дослідний інститут продуктивності агропромислового комплексу звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального прав, просить постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_1 , у поданій 12 березня 2019 року до Верховного Суду касаційній скарзі, просить частково скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку у розмірі 342 345 грн 96 коп. за період з 13 травня 2010 року по 27 серпня 2012 року, й ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права.

22 березня 2019 року касаційну скаргу до Верховного Суду подало Міністерство аграрної політики та продовольства України, яке посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу та витребувано з Солом`янського районного суду міста Києва цивільну справу № 760/7793/16-ц.

12 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 ..

19 березня 2019 року Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 рокупоновлено Міністерству аграрної політики та продовольства Українистрок на касаційне оскарження на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року та відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла справи у справі за вказаним позовом.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо початку перебігу строку, коли працівник може звернутися із заявою для вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України), й відповідно помилково вважав, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд проігнорував доводи позивача про те, що трудова книжка не була йому видана як після першого звільнення 13 травня 2010 року так і після ухвалення судового рішення про його поновлення на роботі, а також й після повторного звільнення. Більше того, трудова книжка не видавалася з причин здійснення тиску на позивача, з метою щоб він відмовився від позову пов`язаного з порушенням його трудових прав. Крім того, апеляційний суд проігнорував вимогу про негайне виконання судового рішення.

Касаційна скарга Міністерства аграрної політики та продовольства України мотивована тим, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилося те, що позивач здав трудову книжку саме до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, де працював директором за контрактом, проте як після свого звільнення у травні 2010 року, так і після закінчення строку дії контракту у серпні 2012 року не звертався до інституту за отриманням трудової книжки. Натомість, відповідачем у 2010 році вживалися заходи щодо видачі трудової книжки позивачу, однак останній не виявив бажання її отримати аж до 2016 року, що свідчить про його умисне зволікання та зловживання трудовими правами, та відсутність вини відповідача у невидачі трудової книжки протягом 2010-2016 років.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

26 березня 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, а 16 травня 2019 року - відзив на касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України, у яких просить касаційній скарги залишити без задоволення, зазначаючи, що доводи касаційної скарги відповідача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, і є спробою виправдати незаконні дії (бездіяльність) відповідача та третьої особи, а також не ґрунтуються на законі, її автор свавільно інтерпретує норми права та фактичні обставини справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що наказом Міністерства аграрної політики України від 27 серпня 2007 року №183-П, позивач, ОСОБА_1 , був призначений по контракту на посаду директора Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу строком на п`ять років з 27 серпня 2007 року до 27 серпня 2012 року.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 12 травня 2010 року №96-п розірвано контракт від 27 серпня 2007 року № 4216 та звільнено ОСОБА_1 з 13 травня 2010 року з посади директора Українського науково - дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу за невиконання умов контракту ( підпункту л пункту 26, невиконання наказів Міністра), згідно пункту 8 статті 36 КЗпП України.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2011 року ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу.

На виконання вказаного рішення Міністерством аграрної політики та продовольства України 23 серпня 2012 року видано наказ № 167-п про поновлення ОСОБА_1 з 23 серпня 2012 року на посаді директора Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового розвитку.

Того ж дня складено акт про відмову позивача ознайомитися з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23 серпня 2012 року № 167-п про його поновлення на роботі..

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року, зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України змінити наказ № 167-п від 23 серпня 2012 року в частині дати поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу Міністерства аграрної політики та продовольства України, зазначивши дату поновлення - 12 травня 2010 року.

01 липня 2013 року Міністерством аграрної політики та продовольства України видано наказ № 119-п Про внесення змін до наказу від 23 серпня 2012 року № 167-п , й викладено змінений наказ у наступній редакції: На виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 5 липня 2011 року та рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 червня 2013 року поновити з 12 травня 2010 року ОСОБА_1 на посаді директора Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу .

27 серпня 2012 року Міністерством аграрної політики та продовольства України видано наказ № 171-п, згідно якого ОСОБА_1 з 27 серпня 2012 року звільнено з посади директора Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового розвитку у зв`язку з закінченням строку дії контракту від 27 серпня 2007 реєстраційний № 4216,на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2017 року, залишеними без змін постановою Верховного Суду від 06 липня 2018 року, позов ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, третя особа Міністерство аграрної політики та продовольства України, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було задоволено. Стягнуто з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 травня 2010 року по 05 липня 2011 року в розмірі 162 527 грн 88 коп. з вирахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 12 103 грн 14 коп.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 06 вересня 2018 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання наказів незаконними, визнання звільнення протиправним та поновлення на роботі.

У зв`язку з тим, що в день звільнення 27 серпня 2012 року трудова книжка позивачу не видавалася, ОСОБА_1 09 жовтня 2012 року звернувся до Міністерства аграрної політики та продовольства України з проханням поновлення його на посаді, направлення йому завіреної копії наказу від 23 серпня 2012 року та виписки з трудової книжки.

Листом № 37-25-4-16/19818 від 22 жовтня 2012 року Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомило позивача про те, що відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Порядок ведення трудових книжок затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Пунктом 4.2 вказаної Інструкції № 58 визначено, що надсилати трудову книжку звільненому працівнику роботодавець має право виключно з письмового дозволу працівника. Якщо письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою роботодавець не отримав, то слід керуватися п. 6.2 Інструкції № 58, відповідно до яких трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримки у видачі трудової книжки; вини власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Разом з тим, статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Для встановлення початку перебігу такого строку визначальним є момент, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу , районний, районний у місті, міський чи міськрайоннийсуд може поновити ці строки (стаття 234 КЗпП України).

Вирішуючи питання про поновлення строку, суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк подання позову. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця про звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у § 35 рішення від 07 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на оскарження рішення роботодавця про звільнення без доведеності поважності причин пропуску такого строку не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Суди першої та апеляційної інстанцій наведеного не врахували, не надали належної оцінки доводам та запереченням на позов відповідача, Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, та третьої особи, Міністерство аграрної політики та продовольства України, щодо вжиття роботодавцем заходів спрямованих на видачу позивачу трудової книжки, й пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, не встановили порушення свого права, з урахуванням того, що починаючи з 2010 року позивач оскаржує своє звільнення, поновлення на роботі, а також виплату заробітної плати в судовому порядку, не з`ясували у кого із сторін перебуває трудова книжка, й що перешкоджало її поверненню позивачу після його звільнення, унаслідок чого в достатньому обсязі не визначилися з тим, з чиєї вини ОСОБА_1 не отримав вчасно трудову книжку та чи дотримано ним, визначений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк при зверненні до суду з даним позовом, та відповідно наявність поважних причин його пропуску.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не з`ясовано питання вимушеного прогулу позивача, який був викликаний затримкою видачі трудової книжки, а саме неможливість його працевлаштування через затримку видачі трудової книжки та період, за який не видавалась трудова книжка перешкоджав працевлаштуванню, з урахуванням попередніх судових рішень.

Формальний підхід до вирішення справи, та ухвалення судового рішення за відсутності встановлених судом фактичних обставин суперечить фундаментальним принципам цивільного судочинства та не сприяє здійсненню ефективного правосуддя, спрямованого на прийняття законних та справедливих рішень, а також захист прав та інтересів учасників судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, до повноважень суду касаційної інстанції не входить встановлення фактичних обставин у справі, надання оцінки чи переоцінки доказам, що позбавляє Верховний Суд можливості ухвалити своє рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, , що відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку справа підлягає направленню на новий розгляд, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, Міністерства аграрної політики та продовольства України задовольнити частково.

Рішення на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року та постанову Київського Апеляційного суду від 11 лютого 2019 року скасувати.

Справу № 760/7793/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Українського науково-дослідного інституту продуктивності агропромислового комплексу, третя особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки передати на новий розгляд суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Сімоненко

Судді А. А. Калараш

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров