Рішення

від 13.09.2019 по справі 120/1962/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 вересня 2019 р.

Справа № 120/1962/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Литвина Дениса Сергійовича,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та виплати розрахунку при звільненні та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, у якому просила стягнути із Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області на її користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по рішенню суду та виплати розрахунку при звільненні з 08 листопада 2011 року по 15 квітня 2019 року в сумі 289386 гривень, а також зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату індексації та компенсації у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, що присуджена їй Вінницьким окружним адміністративним судом від 25 липня 2018 року у справі №802/765/18-а в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року на дату фактичного розрахунку - 15 квітня 2019 року.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказала, що з нею не проведено розрахунку при звільненні за період роботи сільським головою Шендерівської територіальної громади з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року.

Лише на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі №802/765/18-а, яким стягнуто з Шендерівської сільської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року в сумі 28456,29 гривень, сільською радою 15 квітня 2019 року проведено виплату необхідної заробітної плати.

На думку позивача, відповідно до положень статтей 116 та 117 Кодексу законів про працю України за період з 08 листопада 2011 року по 15 квітня 2019 року з відповідача на її користь слід стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по рішенню Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі №802/765/18-а в сумі 289386 гривень.

Окрім того, позивач вважає, що сільську раду слід зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію та компенсацію у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати на дату фактичного розрахунку, що здійснений 15 квітня 2019 року.

Ухвалою від 24 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено семиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, що містила позовна заява, а саме: позивачу слід було надати докази сплати судового збору за звернення до суду з майновою вимогою.

На виконання вимог ухвали від 24 червня 2019 року від позивача на адресу суду 08 липня 2019 року надійшла заява разом із квитанцією від 04 липня 2019 року, якою підтверджується оплата судового збору в розмірі 2893,86 гривні.

Ухвалою від 15 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено справу до судового розгляду на 02 серпня 2019 року.

За результатами судового засідання, що відбулося 02 серпня 2019 року, суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою витребував у позивача додаткові докази.

02 вересня 2019 року на виконання вимог ухвали суду від 02 серпня 2019 року позивачем подано витребувані докази.

У судове засідання, яке відбулося 13 вересня 2019 року, представник відповідача не з`явився, проте 12 вересня 2019 року до суду надійшло клопотання сільського голови про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою представника Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області. За результатами розгляду поданого клопотання суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою відмовив у його задоволенні.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Рішенням 1 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 19 листопада 2010 року вирішено відповідно до протоколу сільської виборчої комісії від 31 жовтня 2010 року вважати сільським головою Шендерівської територіальної громади ОСОБА_1 , яка обрана у повній відповідності з виборчим законом.

Іншим рішенням 17 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 08 листопада 2011 року припинено достроково повноваження Шендерівського сільського голови ОСОБА_1 .

Рішенням 24 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 25 липня 2012 року скасовано рішення 17 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради від 08 листопада 2011 року "Про дострокове припинення повноважень Шендерівського сільського голови Коротинської О.М.". Також в ході цієї сесії сільська рада висловила недовіру ОСОБА_1 та достроково припинила її повноваження сільського голови.

Однак, позивачу не було виплачено заробітну плату за період її роботи Шендерівським сільським головою Чернівецького району за період з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року, у зв`язку із чим вона звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом щодо її стягнення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі №802/765/18-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково шляхом стягнення з Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року в сумі 28456,29 гривень; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі №802/765/18-а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у частині задоволених позовних вимог залишено без змін.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі №802/765/18-а Шендерівською сільською радою Чернівецького району 15 квітня 2019 року проведено виплату ОСОБА_1 28456,29 гривень.

Позивач вважає, що відповідно до положень статтей 116 та 117 Кодексу законів про працю України за період з 08 листопада 2011 року по 15 квітня 2019 року з сільської ради на її користь слід стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по рішенню Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі №802/765/18-а в сумі 289386 гривень, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію та компенсацію у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати на дату фактичного розрахунку, що здійснений 15 квітня 2019 року, у зв`язку із чим звернулася до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

З приводу позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по рішенню Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі №802/765/18-а в сумі 289386 гривень, то суд керується наступним.

Особливості строків розрахунку при звільненні та відповідальності за затримку розрахунку при звільненні визначені статтями 116 та 117 Кодексу законів про працю України.

Так, статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117 Кодексу законів про працю України).

Як свідчать матеріали справи, згідно з рішенням 17 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_1 звільнено з посади Шендерівського сільського голови 08 листопада 2011 року.

Не провівши з позивачем розрахунок при звільненні, ОСОБА_1 в лютому місяці 2018 року звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом, у якому, окрім іншого просила стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року в сумі 28456,29 гривень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі №802/765/18-а, залишеним без змін в цій частині постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково шляхом стягнення з Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року в сумі 28456,29 гривень; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане судове рішення фактично виконане 15 квітня 2019 року, про що свідчить відмітка про виплату коштів, що міститься на меморіальному ордері №1 від 12 квітня 2019 року.

Отже, встановлені обставини свідчать про те, що спір щодо розміру належних до виплати при звільненні сум між позивачем та Шендерівською сільською радою Чернівецького району вирішено в судовому порядку.

Проте, суд вважає, що приписи статті 117 Кодексу законів про працю України не розповсюджуються на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №810/1543/17.

Окрім того, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" (заява №377/02) від 08 квітня 2010 року йдеться, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.

Відтак, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що положення статтей 116 та 117 Кодексу законів про працю України передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по рішенню Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі №802/765/18-а в сумі 289386 гривень задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату індексації заробітної плати, то варто звернути увагу на таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Так, статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Судом встановлено, що відповідачем не здійснювалась індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року року, адже кошти в розмірі 28456,29 гривень виплачені позивачу на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року без урахування такої складової, як індексація заробітної плати.

Водночас, слід критично оцінити посилання позивача щодо наявності підстав для нарахування та виплати індексації заробітної плати по дату фактичної виплати грошового забезпечення (тобто 15 квітня 2019 року), оскільки відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення), яку належало виплатити позивачу за період роботи її на посаді Шендерівського сільського голови (тобто з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року).

Таким чином, позовна вимога щодо зобов`язання Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року, розрахувавши її розмір відповідно до приписів Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату компенсації у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, то суд виходить з наступного.

Особливості нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюються Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Так, статтею 1 вказаного Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Так, пунктом 2 Порядку визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, й пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Пунктом 4 Порядку передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої приписами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та у пункті 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України та окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №159/1615/17 та від 03 липня 2017 року у справі №521/940/17.

Відтак, з огляду на те, що відповідачем не здійснено виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, тому позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 08 листопада 2011 року по 15 квітня 2019 року, розрахувавши її розмір відповідно до приписів Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, належить задовольнити.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд звертає увагу на те, що з огляду на відмову у задоволенні позову в частині позовної вимоги щодо стягнення з Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, тому судовий збір, сплачений за звернення до суду з такою вимогою, відшкодуванню не підлягає. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від сплати судового збору за звернення до суду з вимогами щодо зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату індексації та компенсації у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, а тому відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для відшкодування таких.

У зв`язку із викладеним та керуючись статтями 5, 9, 72-78, 90, 139, 194, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Шендерівську сільську раду Чернівецького району Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року, розрахувавши її розмір відповідно до приписів Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Зобов`язати Шендерівську сільську раду Чернівецького району Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 08 листопада 2011 року по 15 квітня 2019 року, розрахувавши її розмір відповідно до приписів Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Шендерівська сільська рада (місцезнаходження: Вінницька обл., Чернівецький р-н, с. Шендерівка, вул. Молодіжна, 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20092211)

Повний текст рішення складено 18.09.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович