Постанова

від 04.03.2020 по справі 120/1962/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1962/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

04 березня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю.

за участю: секретаря судового засідання:Шпикуляка Ю.В.

представника відповідача: Пийводи С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та виплати розрахунку при звільненні та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області (далі Шендерівська сільська рада), в якому просила:

-стягнути із Шендерівської сільської ради на її користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по рішенню суду та виплати розрахунку при звільненні з 08 листопада 2011 року по 15 квітня 2019 року в сумі 289386 гривень;

-зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату індексації та компенсації у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, що присуджена їй Вінницьким окружним адміністративним судом від 25 липня 2018 року у справі №802/765/18-а в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року на дату фактичного розрахунку - 15 квітня 2019 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 позов задоволено частково:

-зобов`язано Шендерівську сільську раду Чернівецького району Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року, розрахувавши її розмір відповідно до приписів Закону України "Про індексацію грошових доходів населення";

-зобов`язано Шендерівську сільську раду Чернівецького району Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 08 листопада 2011 року по 15 квітня 2019 року, розрахувавши її розмір відповідно до приписів Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подала апеляційну скаргу.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що рішенням Шендерівської сільської ради 17 сесії 6 скликання від 08 листопада 2011 року відповідачем незаконно припинено повноваження ОСОБА_1 як Шендерівського сільського голови.

В подальшому, позивача судом поновлено на посаді та стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 31689 грн. (справа №230/4706/12).

Однак сільською радою в добровільному порядку вказане рішення суду не виконувалося і лише на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №802/765/18-а, яким з відповідача стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2011 по 25.02.2012 в сумі 28456,29 грн., сільською радою 15.04.2019 проведено виплату вказаних коштів.

На переконання позивача, порушення строків виплати коштів, присуджених у справі № 802/765/18-а, тягне за собою наслідки, передбачені стст.116,117 КЗпП України, а тому з відповідача необхідно стягнути на її користь, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по зазначеному вище рішенню суду у визначеному останньою розмірі 289389 грн., а також стягнути індексацію та компенсацію за затримку виплати коштів.

Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила стосовно задоволення апеляційної скарги.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася.

04.03.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване тим, що останній перебуває на лікуванні.

Колегія суддів вказане клопотання залишила без розгляду, зважаючи на наступне.

Положеннями п.п. 2.2.7. п. 2.2 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 №174 встановлено, що надсилання офіційного листа електронною поштою здійснюється за умови реєстрації документа та запису вихідного реєстраційного номера і дати документа у файл, що відповідає конкретному документу. Електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.

Відповідно до п.п.2.2.18. п.2.2 Інструкції для підтвердження офіційного статусу документів, отриманих електронною поштою, не скріплених електронно-цифровим підписом, або отриманих каналами факсимільного зв`язку, повинні бути надані (надіслані) їх оригінали.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" від 22 травня 2003 року № 852-IV електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів.

За приписами ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

Положеннями ч. 2 ст. 167 КАС України визначено, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Як встановлено зі змісту клопотання представника позивача, останнє не підписане електронно-цифровим підписом у встановленому законом порядку. На підтвердження зазначеного, головним спеціалістом відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду Друзь Ю.О. складено відповідну довідку.

Разом з цим, представником позивача не долучено до клопотання доказів перебування на лікуванні, що унеможливлює участь останнього у розгляді справи.

Таким чином, зважаючи на те, що клопотання не містить електронного цифрового підпису, тобто подано без додержання вимог ч.1 ст.167 КАС України, останнє підлягає залишено без розгляду.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на слідуюче.

Частиною першою статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

За правилами ч.1 ст.55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Однак, ні норми КАС України, ні Закон України "Про адвокатуру" не містять жодних застережень щодо неможливості участі особи у судовому процесі через декількох представників або заміни одного представника на іншого.

А отже, позивач у разі настання обставин, що унеможливлювали захист її прав в суді Семком В.М., мала право звернутись за правничою допомогою до іншого адвоката, або ж брати участь у розгляді справи самостійно.

Також, колегія суддів зазначає, що ст.309 КАС України встановлено строки розгляду апеляційної скарги-не більше шестидесяти днів.

Частиною другою вказаної статті передбачено право сторони у справі на подання клопотання про продовження строку розгляду справи до 15 днів, яким ОСОБА_1 скористалася.

Так, за клопотанням позивача, ухвалою суду від 29.01.2020 продовжено строк розгляду справи до 15 днів, з метою надання останній додаткового часу для підготовки до участі у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що безпідставне задоволення подібних клопотань в подальшому, призведе до порушення строків розгляду справи, визначених КАС України.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.10.2010 ОСОБА_1 обрано головою Шендерівської сільської ради.

Вироком Чернівецького районного суду Вінницької області від 11 березня 2011 року, який залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 04 травня 2011 року, позивача засуджено до 1 року позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік.

Постановою Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2011 року у справі № 2а-2193/2011 зобов`язано Шендерівську сільську раду протягом місяця скликати сесію сільської ради, на якій розглянути подання кримінально-виконавчої інспекції щодо перебування ОСОБА_1 на посаді сільського голови Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області.

На виконання вищевказаного рішення суду, рішенням 17 сесії 6 скликання від 08 листопада 2011 року відповідачем достроково припинено повноваження позивача, як голови Шендерівської сільської ради.

18 січня 2012 року Апеляційний суд Вінницької області скасував вирок Чернівецького районного суду від 11 березня 2011 року відносно ОСОБА_1 , а справу направив на новий судовий розгляд.

25 липня 2012 року на 24 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради прийнято рішення зокрема про скасування раніше прийнятого рішення 17 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради від 08 листопада 2011 року "Про дострокове припинення повноважень Шендерівського сільського голови ОСОБА_1 ". Одночасно на цій же сесії вирішено питання про недовіру позивачу, як Шендерівському сільському голові та повторно, достроково припинено її повноваження.

Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2013 року у справі № 230/4706/12, визнано протиправним та скасовано рішення 24 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради "Про недовіру Шендерівському сільському голові ОСОБА_1 та дострокове припинення повноважень Шендерівського сільського голови ОСОБА_1 " від 25.07.2012, поновлено позивача на посаді та стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.07.2012 по день ухвалення рішення в сумі 31 689,00 грн.

Вказане судове рішення виконане відповідачем 26.11.2016 року, що не заперечувалося позивачем під час судового розгляду справи.

В подальшому, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шендерівської сільської ради, в якому просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2011 по 25.07.2012 та зобов`язати останнього провести нарахування та виплату індексації і компенсації у зв`язку з порушенням термінів виплати по заробітній платі за період з 08.11.2011 по 25.07.2012.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2018 по справі № 802/765/18-а задоволено позов ОСОБА_1 частково-стягнуто з Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 в сумі 28456,29 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят шість гривень 29 коп.).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2018 по справі № 802/765/18-а, скасовано рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийнято в цій частині нову постанову, якою зокрема зобов`язано Шендерівську сільську раду Чернівецького району Вінницької області провести позивачу нарахування та виплату індексації та компенсації втрати частини заробітної плати з урахуванням індексу інфляції за рішенням Шаргородського районного суду від 03.10.2013 (справа №230/4706/12), у зв`язку з порушенням термінів її виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати" за період з 01.10.2013 року по дату фактичної виплати.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2018 виконано 12 квітня 2019 року.

Позивач вважаючи, що відповідно до положень статтей 116 та 117 Кодексу законів про працю України, вона має право на стягнення з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати по рішенню Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі №802/765/18-а в сумі 289386 гривень, а також на отримання індексації та компенсації у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не здійснено виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, тому позовну вимогу щодо зобов`язання останнього нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 08 листопада 2011 року по 15 квітня 2019 року, розрахувавши її розмір відповідно до приписів Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, необхідно задовольнити.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Надаючи правову оцінку позовній вимозі про стягнення з Шендерівської сільської ради на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по рішенню суду та виплати розрахунку при звільненні з 08 листопада 2011 року по 15 квітня 2019 року в сумі 289386 гривень, колегія суддів вказує на наступне.

Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз вищезаначених правових норм дає підстави для висновку, що законодавець закріпив обов`язок роботодавця виплатити працівнику в день його звільнення усі належні йому від підприємства, установи, організації суми та поклав відповідальність за невиконання вказаного обов`язку у вигляді виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом, слугувала та обставина, що відповідачем рішення суду по справі № 802/765/18-а про стягнення з останнього на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.11.2011 по 25.07.2012, яке набрало законної сили 06.11.2018 виконане лише 12.04.2019.

Отже, предметом позову у даній справі є невчасне виконання відповідачем судового рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В той же час, ст.117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 27.06.2018 у справі №810/1543/17 та від 18.11.2019 у справі № 0940/1532/18.

За правилами ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказана правова позиція суду узгоджується і з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною 2 статті 8 КАС України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08.04.2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що положення статті 117 КЗпП України не передбачають право на отримання середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом, а відтак підстави для задоволення позову в цій частині, відсутні.

Визначаючись стосовно позовної вимоги про зобов`язання Шендерівської сільської ради провести нарахування та виплату індексації та компенсації у зв`язку з порушенням термінів виплати заробітної плати, що присуджена ОСОБА_1 . Вінницьким окружним адміністративним судом від 25 липня 2018 року у справі №802/765/18-а в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2011 року по 25 липня 2012 року на дату фактичного розрахунку- 15 квітня 2019 року, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-III передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-XII індексація грошових доходів населення- встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

Статтею 2 вказаного Закону унормовано, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Згідно статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок №1078).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (п.1-1 Порядку №1078).

У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації (.п. 5 Порядку №1078).

Аналіз вищезазначених норм Закону та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 дає підстави для висновку, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Вищезазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.11.2018 у справі № 820/828/16 (провадження №К/9901/7819/18).

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2018 року у справі №802/765/18-а, яке набрало законної сили 16.11.2018 постановлено стягнути з Шендерівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2011 по 25.02.2012 в сумі 28456,29 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи меморіального ордеру №1 (№142985293), зазначена заборгованість виплачена позивачу 12 квітня 2019 року, що не заперечувалось останньою під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Отже, стягнуті на підставі рішення суду у справі №802/765/18-а кошти мають разовий характер.

Крім того, позивачем помилково ототожнено поняття "середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати" зі "стягненням компенсації за затримку виконання рішення суду", яке в свою чергу не є грошовий доходом, що підлягає індексації в розумінні ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з пунктом 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №820/828/16 та від 19.03.2019 року у справі №750/8828/16-а.

Між тим, позивач посилаючись на правові норми, якими врегульовано питання щодо виплати компенсації в зв`язку з втратою частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, просить стягнути компенсацію за порушення строків виконання рішення суду у справі №802/765/18-а.

Колегія суддів зауважує, що виплата позивачу коштів за рішенням суду у справі №802/765/18-а, окрім іншого, має разовий характер.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, що була виплачена на виконання рішення суду.

Слід також зазначити, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі №802/765/18-а набрало законної сили лише 06.11.2018, а отже саме з цієї дати відповідач набув обов`язку сплатити позивачу кошти в сумі 28456,29 грн., однак суд першої інстанції зобов`язує відповідача виплатити індексацію та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати з 08.11.2011 року.

Варто звернути увагу також і на те, що судом у справі №802/765/18-а вже вирішувалося питання про виплату індексації та компенсації за період з 01.10.2013 року по дату фактичної виплати. Водночас, суд першої інстанції задовольняє позовну вимогу про зобов`язання виплати індексації з 08.11.2011 по 15.04.2019, тобто зазначений судом період у даній справі, охоплює також і період виплати, що вже присуджена судом у справі №№802/765/18-а.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими як позовні вимоги ОСОБА_1 , так і доводи викладені в апеляційній скарзі останньої, а відтак приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та виплати розрахунку при звільненні та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 березня 2020 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.