Постанова

від 18.09.2019 по справі 320/939/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/939/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лиска І.Г.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Кучми А.Ю.,Пилипенко О.Є.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року (розглянута у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 20 червня 2019 року) у справі за розглядом клопотання Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом Першого заступника керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури до Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2018 року, Перший заступник керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду звернувся з позовом до Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Представником відповідача під час судового засіданні в суді першої інстанції подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду.

Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що оскільки оскаржуване рішення відповідача прийняте 30.08.2018, а позовна заява прокурором датовано 07.02.2019, тобто більше ніж 5 місяців.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року клопотання Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено, адміністративну справу №320/939/19 за позовом Першого заступника керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури до Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов поданий з порушенням строку на звернення до суду.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, що Перший заступник керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Крюківщинської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області № 2 від 30 серпня 2018 року Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови на земельних ділянках загальною площею 5 га по вул. Одеська в межах населеного пункту села Крюківщина Києво - Святошинського району Київської області .

Києво - Святошинська місцева прокуратура звернулася з даним позовом до суду на захист інтересів держави самостійно в порядку визначеному ч. 5 ст. 53 КАС України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру у зв`язку з відсутністю органу, уповноваженого здійснювати функції держави.

Таким чином, вона фактично діє як суб`єкт владних повноважень у спірних правовідносинах.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області № 2 від 30.08.2018 Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови на земельних ділянках загальною площею 5 га по вул. Одеська в межах населеного пункту села Крюківщина Києво - Святошинського району Київської області .

Відповідно до п.п. 1-5, ч. 1 ст. 2 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів.

Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються, у тому числі, сільськими радами в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм, національних (державних) стандартів, кодексів усталеної практики (ч. 1 ст. 9 Закону).

Згідно з 4. 1 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

При цьому, детальний план території визначає принципи планувально - просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (ч. 4 ст. 19 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Статтею 24 вказаного Закону визначено, що затверджена в установленому порядку містобудівна документація є основою для вирішення питання передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб або зміни їх цільового призначення.

Крім того, згідно зі ст. 25 Закону режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

У свою чергу, згідно з ч.ч. 1,3 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є однією із основних складових вихідних даних для проектування будівництва, надаються на підставі містобудівної документації на місцевому рівні.

У розумінні норм п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Таким чином, детальний план території як містобудівна документація на місцевому рівні є нормативним документом з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій певного населеного пункту, що містить ряд планувальних та архітектурних вимог, що встановлює режим забудови території (щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, ї"ї благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва тощо) та є обов`язковим для усіх суб`єктів містобудівної діяльності, тобто стосується прав або інтересів невизначеного кола осіб та розрахований на довгострокове, неодноразове використання.

Отже, приймаючи рішення про затвердження містобудівної документації на місцевому рівні, орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження як суб`єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних із підготовкою та виданням нормативно-правового акта, яким є детальний план території.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання юрисдикційної належності справи, вказує, що рішення сільської ради про затвердження детального плану території не є актом індивідуальної дії, який стосується конкретних прав чи обов`язків певної особи, а є нормативно-правовим актом, дія якого поширюється на необмежену кількість суб`єктів та застосовується багаторазово.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 363/3786/17.

На підставі вище зазначеного, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що оскаржуване рішення Крюківщинської сільської ради є за своїми ознаками актом індивідуальної дії.

Як наслідок, залишаючи вказаний позов без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд першої інстанції помилково виходив з того, що прокурор, звернувшись у лютому 2019 року до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Крюківщинської сільської ради від 30.08.2018 саме як акту індивідуальної дії, пропустив визначений абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України строк звернення до суду.

При цьому, поряд із встановленими ст. 122 КАС України загальними правилами щодо строків звернення до адміністративного суду, нормами ст. 264 КАС України визначено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень, згідно з ч. 3 якої нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Тобто, спеціальна норма ч. 3 ст. 264 КАС України, пов`язує строк звернення до суду щодо оскарження нормативно-правового акта (яким у даному випадку є оскаржуване рішення Крюківщинської сільської ради) не з моментом, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушене таким актом право, а зі строком (періодом) чинності такого нормативно - правового акта.

Відповідно до рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 норму ч. 2 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

Як роз`яснено в рішенні Конституційного Суду України від 16.04. 2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) положення ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідачем у справі не надано і в матеріалах справи відсутні докази втрати чинності (припинення дії) оскаржуваного рішення Крюківщинської сільської ради № 2 від 30.08.2018 Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови на земельних ділянках загальною площею 5 га по вул. Одеська в межах населеного пункту села Крюківщина Києво - Святошинського району Київської області .

На підставі вище зазначеного, колегія суддів зазначає з огляду на встановлення нормою ч. 3 ст. 264 КАС України строку реалізації права на позов про оскарження нормативно - правового акту протягом всього терміну його чинності та враховуючи предмет вказаного спору, обмеження судом першої інстанції права на звернення з позовом про скасування нормативно - правового акту визначеними абз 2 ч. 2 ст. 122 КАС України процесуальними строками, ґрунтується на неправильному застосуванні норм ч. З ст. 264 КАС України.

Та вказує, що оскільки чинний нормативно - правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно - правового акту.

Висновок про початок перебігу шестимісячного строку на оскарження нормативно-правового акту з моменту його офіційного опублікування є передчасним з огляду на положення ст. 171 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). На підтвердження цього свідчить ст. 264 КАС України, в якій зазначається, що нормативно - правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом усього строку їх чинності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 712/8985/17, від 24.01.2019 у справі № 826/22472/15.

Отже, у суду першої інстанції не було правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 240 КАС України з підстав, визначених ч. 3 ст. 123 КАС України, оскільки строк звернення до суду з вказаним позовом не пропущено.

Щодо посилання про відсутність у прокурора адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до суду з вказаним позовом та неможливість участі прокуратури у вказаному судовому провадженні, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за правилами ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; 3) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 7 ст. 160 КАС України у разі пред`явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

З огляду на норми ч. 4 ст. 53, ч. 7 ст. 160 КАС України невиконання вимог шодо обґрунтування порушення інтересів держави, необхідності їх захисту та визначення передбачених законом підстав для звернення прокурора до суду має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 КАС України.

Однак, на виконання визначених п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України повноважень суд першої інстанції не постановляв ухвалу у вказаній справі про залишення позовної заяви прокурора без руху з підстав не визначення та не обґрунтування прокурором порушення інтересів держави та/або необхідності їх захисту.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у вказаній справі позовну заяву прокурора не було повернуто ні з підстав подання позову особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності (п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України), ні з огляду на відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави (п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України).

Натомість, відкривши провадження у вказаній справі, судом першої інстанції в розумінні ч. 2 ст. 171 КАС України визнано відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження, відповідність позовної заяви вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161 та 172 КАС України, та подання її з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що вказуючи у оскаржуваній ухвалі про відсутність у прокурора адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до суду із вказаним позовом, суд безпідставно повернувся до вирішення питань, які вже були ним встановлені у ході вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, грубо порушивши норми п.п. З, 7 ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 171 КАС України.

Окрмі зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на пояснення позивача, а саме на те, що за наявності постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 у справі № 810/1044/18, якою задоволено заяву позивачів у вказаній справі про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Крюківщинської сільської ради від 07.09.2017 № 9 Про затвердження містобудівної документації Проект внесення змін до генерального плану села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області поєднаного з детальним планом території до вирішення справи по суті та заборонено Крюківшинській сільській раді вчиняти певні дії, зокрема, здійснювати розробку та затвердження детальних планів села Крюківщина, заборони проектування каналізації та кладовища в с. Крюківщина на час розгляду адміністративної справи (яка відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України набрала законної сили у день ї`ї прийняття), оскаржуване рішення відповідача Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови на земельних ділянках загальною площею 5 га по вул. Одеська в межах населеного пункту села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області № 2 від 30.08.2018 прийняте з порушенням основних засад судочинства щодо обов`язковості виконання судових рішень, визначених ст. 129-1 КУ, ст.ст. 2, 14, 156 КАС України.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що ігноруючи норми Конституції України, які відповідно до ст. 8 Основного Закону є нормами прямої дії, та вказані норми процесуального законодавства щодо обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, для виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами на всій території України, відповідачем прийнято оскаржуване рішення, що підриває авторитет органів судової влади в цілому та створює умови, за яких визначений ст. 150 КАС України інститут забезпечення адміністративного позову, спрямований на забезпечення реального виконання судового рішення, нівелюється.

Вказані обставини свідчать про порушення інтересів держави у сфері гарантування державою обов`язковості судових рішень, за невиконання яких державою встановлюється кримінальна відповідальність, та стали підставою для звернення прокурора до суду із позовом про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Крюківщинської сільської ради.

Щодо повноважень органів прокуратури у даній категорії справ, колегія суддів зазначає наступне.

Так, повноваження прокурорів, організація, правові засади та порядок діяльності органів прокуратури визначається Конституцією України та Законом України Про прокуратуру .

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається функція здійснення представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади .

У розумінні ст. 23 Закону України По прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Водночас, ч.ч. 4, 5 ст. 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою,, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду у якості самостійного позивача, та з огляду на предмет позову у вказаній справі, колегія суддів звертає увагу на те, що прокурором зазначено про відсутність з огляду на норми ч. 2 ст. 6, ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , абз. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України Про архітектурну діяльність , ст. 24 Закону України Про основи містобудування , п.п. 1 п. З Порядку здійснення архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україн від 19.08.2015 № 698, у центрального органу державної влади, що здійснює архітектурно- будівельний контроль та нагляд (яким відповідно до ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності є Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно - будівельної інспекції України) повноважень щодо здійснення державного контролю (нагляду) щодо законності прийняття рішення органами місцевого самоврядування (у даному випадку Крюківщинською сільською радою) про затвердження містобудівної документації на місцевому рівні.

При цьому, залишаючи позов без розгляду саме у зв`язку з пропуском прокурором строку звернення до суду з вказаним позовом на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, а не у зв`язку з відсутністю у прокурора адміністративної процесуальної дієздатності на його пред`явлення як окремої підстави для залишення позову без розгляду (п.1 ч. 1 ст. 240 КАС України), судом першої інстанції жодним чином не спростовано вказані у позовній заяві доводи прокурора в частині обгрутувань наявності підстав для представництва в якості самостійного позивача відповідно до ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратури , ч.ч. 4, 5, ст. 53 КАС України.

На підставі вище зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що у прокуратури наявні правові підстави для звернення з даним позовом до суду на захист інтересів держави самостійно у визначеному ч. 5 ст. 53 КАС України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру порядку, у зв`язку з відсутністю органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Таким чином, з огляду на відсутність органу державної влади чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах щодо визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження містобудівної документації на місцевому рівні, висновки суду першої інстанції щодо відсутності у прокурора адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до суду із заявленими позовними вимогами ґрунтуються на неправильному застосуванні норм ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратури , ч.ч. 4, 5, ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином наведені обставини не досліджено, відповідної оцінки їм не надано, у зв`язку з чим безпідставно клопотання представників відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду задоволено та адміністративну справу залишено без розгляду за відсутності обґрунтованих причин для цього.

Таким чином, апеляційний суд вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо залишення адміністративної справи без розгляду.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення клопотання Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області про залишення позовної заяви без розгляду та залишення адміністративної справи №320/939/19 за позовом Першого заступника керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури до Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення - без розгляду.

За таких обставин керуючись ст.320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області - задоволити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 18 вересня 2019 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: А.Ю. Кучма,

О.Є. Пилипенко