Постанова

від 10.09.2019 по справі 641/6811/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року

м. Харків

Справа № 641/6411/17

Провадження № 22-ц/818/3864/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Бровченка І.О.,

суддів: Бурлака І. В. Колтунової А. І.,

за участю секретаря - Прокопчук І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 травня 2019 року в складі судді Боговського Д.Є. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агроліга Плюс , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Агроліга Транс , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Панчишина Світлана Станіславівна про стягнення заборгованості за договором позики, зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агроліга плюс до ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиної Світлани Станіславівни, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів позики та застави, виконавчого напису та дублікату виконавчого напису та позовом третьої особи ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Агроліга Плюс , приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиної Світлани Станіславівни, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів позики та застави, виконавчого напису та дублікату виконавчого напису,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення вимог просить стягнути з ТОВ Агроліга Плюс заборгованість за договором позики від 21 вересня 2015 року з урахуванням 3% річних в розмірі 2190706,60 грн., відшкодувати судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 21 вересня 2015 року між ним та ТОВ Агроліга Плюс було укладено договір позики, посвідчений нотаріально, за яким ОСОБА_1 передав в позику грошові кошти в сумі 1670396,00 грн., що на день укладання договору було еквівалентно 67600 Євро. Підтвердженням передачі грошових коштів був факт підписання договору, а також заява директора ТОВ Агроліга Плюс ОСОБА_4 , посвідчена нотаріально. Умовами договору було передбачено, що позичальник зобов`язується повертати отримані грошові кошти частинами відповідно до графіку, погодженого у договорі, з кінцевим терміном повернення до 21 червня 2016 року. До теперішнього часу жодного платежу з повернення отриманих коштів ТОВ Агроліга Плюс не було здійснено, в грудні 2015 року на адресу позичальнику було направлено вимогу про повернення позики, яка також залишилась поза увагою, а тому позикодавець ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою щодо вчинення виконавчого напису та 10 лютого 2016 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиною С.С. було вчинено виконавчий напис про стягнення з ТОВ Агроліга Плюс грошових коштів в розмірі 11670396,00 грн., якій наразі не виконується, погашення за ним не відбувається, що змусило позивача звертатися до суду за захистом своїх порушених прав та вимогою про стягнення суми боргу та 3% річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України та визначенням грошового зобов`язання еквівалентом в іноземній валюти згідно положень ч. 2 ст. 533 ЦК України.

В ході розгляду справи із заявою про вступ у справу в якості третьої особи із самостійними вимогами звернувся ОСОБА_2 та з урахуванням уточнень просив визнати недійсним договір позики грошей від 21 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агроліга Плюс , посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., реєстровий № 3786; визнати недійсним договір застави від 21.09.2015, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агроліга плюс , посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., реєстровий № 3789; визнати недійсними виконавчий напис № 496, вчинений 10.02.2016 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., а також дублікат виконавчого напису № 496, вчиненого 10.02.2016 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., виданий 06.10.2017 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., реєстровий № 5674.

Обґрунтовуючи свої вимоги третя особа ОСОБА_2 вказував, що з квітня 2016 року він є одноособовим власником ТОВ Агроліга Плюс , директором товариства призначено ОСОБА_3 . В серпні 2017 року йому стало відомо, що рішенням загальних зборів засновників товариства від 14 серпня 2017 року було затверджено новий склад учасників товариства, призначено іншого директора та затвердженого статут у новій редакції. Тоді ж йому стало відомо, що колишній засновник та власник товариства ОСОБА_6 , який і продав ОСОБА_2 свої корпоративні права, уклав із ОСОБА_1 у м. Кіровограді договір позики від 21 вересня 2015 року та отримав позику в сумі 1670396,00 грн.

ОСОБА_2 вважає, що даний договір є недійсним, оскільки на момент укладення договору ОСОБА_6 не був одноособовим власником ТОВ Агроліга Плюс , ОСОБА_2 не приймав участі у загальних зборах учасників товариства, яким було надано згоду на укладення даного договору, грошові кошти на рахунки товариства від ОСОБА_1 не надходили, оскільки фізична чи юридична особа не мають можливості здійснювати операції в готівковій формі більше ніж на суму 150 тис. грн. як це визначено постановою Правління НБУ. Враховуючи, що оспорюваний договір позики було укладено із порушенням встановлених вимог закону, договір був вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались даним правочином, він має бути визнаний судом недійсним.

Недійсним також ОСОБА_2 вважає договір застави, укладений 21 вересня 2015 року з метою забезпечення вимог ОСОБА_1 , оскільки при визнанні недійсним основного зобов`язання, то недійсним є і правочин, який забезпечує таке зобов`язання.

В свою чергу має бути визнаним недійсними і виконавчий напис № 496, вчинений 10 лютого 2016 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., а також дублікат виконавчого напису № 496, вчиненого 10 лютого 2016 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., виданий 06 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., реєстровий № 5674, оскільки вони були вчинені на підставі оспорюваного правочину позики грошей від 21.09.2015.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 посилається на вимоги ст. 234 ЦК України, оскільки вважає договір позики фіктивним.

В подальшому відповідачем ТОВ Агроліга Плюс , від імені якого діяв директор ОСОБА_2 , було подано зустрічну позовну заяву з аналогічними вимогами та обґрунтуванням як у позові третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 , який ухвалою суду від 05 липня 2018 року було прийнято до спільного розгляду із первісним позовом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стець М.А. просив задовольнити первісні позовні вимоги. У задоволенні вимог третьої особи ОСОБА_2 просив відмовити, оскільки останнім не вірно обрано спосіб захисту та не доведено порушення його прав внаслідок укладення між ОСОБА_1 та ТОВ Агроліга Плюс оспорюваного правочину. Зустрічні позовні вимоги ТОВ Агроліга Плюс також вважав необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Так, за недотримання норм щодо граничних сум розрахунків передбачена адміністративна відповідальність за ст. 163 КУпАП і це не може бути підставою недійсності правочину. На момент укладення правочину ОСОБА_4 як директор ТОВ Агроліга Плюс не мав обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, тобто мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для вчинення правочину. Водночас і не може бути підставою для визнання недійсним правочину невідображення товариством господарської операції, вчиненої її повноважним представником та ненадходження до каси чи на рахунки юридичної особи грошових коштів, отриманих тим же представником.

Представник відповідача ТОВ Агроліга Плюс - адвокат Барчук А.В. у судовому засіданні заперечувала проти первісних вимог ОСОБА_1 , просила відмовити в їх задоволенні, а зустрічні вимоги ТОВ Агроліга Плюс та позов третьої особи ОСОБА_2 задовольнити.

Представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Терещенко К.І. у судовому засіданні просила зустрічний позов ТОВ Агроліга Плюс та позов третьої особи ОСОБА_2 задовольнити, первісні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Від третіх осіб - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиної С.С. до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності та ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Агроліга Плюс про стягнення заборгованості за договором позики залишено без задоволення.

Зустрічний позов ТОВ Агроліга Плюс та позов третьої особи ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним договір позики грошей від 21 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агроліга Плюс , посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., реєстровий № 3786.

Визнано недійсним договір застави від 21.09.2015, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агроліга Плюс , посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., реєстровий № 3789.

Визнано виконавчий напис № 496, вчинений 10.02.2016 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., таким, що не підлягає виконанню.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, дублікат виконавчого напису № 496, вчиненого 10.02.2016 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., виданий 06.10.2017 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., реєстровий № 5674.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги та відмовити у задоволені зустрічних, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Крім того, представником ОСОБА_1 подано до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову вжиті ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 грудня 2017 року, у випадку задоволення апеляційної скарги у повному обсязі.

В обгрунтування скарги зазначає, що відсутність умислу на укладання фіктивного договору позики з боку ОСОБА_1 . спростовуються численними діями з його боку: укладання договору застави, договору поруки, звернення до нотаріуса із заявою щодо вчинення виконавчого напису та пред`явлення його до виконання. В Статуті обмеження на укладання товариством договорів позики відсутні. Відсутність відображення товариством господарської операції, вчиненої її повноважним представником та ненадходження до каси чи на рахунки юридичної особи грошових коштів, отриманих тим же представником не може бути підставою недійсності правочину.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням пояснень учасників справи наданими під час апеляційного перегляду справи та підстав обґрунтування позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 21 вересня 2015 року приватним нотаріусом Кіровоградського (Кропивницького) міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С. посвідчено договір позики грошей, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агроліга Плюс в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, затвердженого Державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Мірошниченко Л.І. 18 листопада 2013 року реєстраційний № 14801050001057010 зі змінами та доповненнями, та протоколу № 1/14 від 04 листопада 2014 року про призначення його на посаду директора.

За умовами договору позики грошей позичальник ТОВ Агроліга Плюс отримало у власність від позикодавця ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1670396,00 грн., що еквівалентно 67600,00 Євро.

Пунктом 1.2 Договору позики грошей визначено, що передача грошових коштів була здійснена до підписання даного договору, а факт підписання підтверджує отримання позичальником усієї грошової суми.

Пунктом 2.1 договору позики грошей було встановлено графік повернення позики, а саме щомісячно не пізніше 21 числа місяця рівними частинами, починаючи з листопада 2015 року, кінцевим повернення позики встановлено - не пізніше 21.06.2016 з визначенням еквіваленту грошових коштів згідно курсу Національного банку України.

Пунктом 2.4 договору позики грошей передбачено, що при неповерненні позики в установлені строки чи до встановленого терміну, позикодавець вправі пред`явити цей договір позики до стягнення в примусовому порядку у строки, передбачені чинним законодавством України, звернення стягнення здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Також, у п. 3.4 договору позики грошей вказується, що на укладання цього договору є рішення органу управління позичальника - загальних зборів учасників ТОВ Агроліга Плюс , викладене в протоколі від 18.09.2015.

З заяви ОСОБА_4 , наданої 21 вересня 2019 року приватному нотаріусу Панчишиній С.С., вбачається, що директор ТОВ Агроліга Плюс ОСОБА_4 підтвердив отримання ним в м. Кіровограді 21 вересня 2015 року від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1670396 грн, що в еквіваленті о курсу Національного банку України на день укладання цього договору складає 67600 Євро, за договором позики грошей, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Панчишиною С.С. 21 вересня 2015 року за реєстром № 3786. Підписанням цього документу ОСОБА_4 , заявник, стверджував, що в дієздатності не обмежений, за станом здоров`я може здійснювати та захищати свої права та обов`язки, не перебуває під впливом погроз, насильства, як фізичного, так і морального та діє не у наслідок тяжких обставин. Правові наслідки підписання та оформлення цієї заяви, а також зміст статей 225, 229-231, 233 йому нотаріусом роз`яснено.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ Агроліга Плюс від 18 вересня 2015 року, який був наданий приватному нотаріусу Панчишиній С.С., учасники товариства вирішили укласти договір позики грошей у розмірі 1670396 грн., що становить еквівалент 67600 Євро та укласти договір застави транспортних засобів. Інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містила відомості щодо обмежень повноважень директора товариства.

Також, 21 вересня 2015 року між ОСОБА_1 , ТОВ Агроліга Транс в особі директора ОСОБА_3 , ТОВ Агроліга Плюс в особі директора ОСОБА_4 укладено договір поруки, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського (Кропивницького) міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С., згідно умов якого ТОВ Агроліга Транс зобов`язалась відповідати перед ОСОБА_1 за виконанням всіх зобов`язань боржника, що виникли за договором позики грошей, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Панчишиною С.С. 21 вересня 2015 року.

Того ж дня, 21 вересня 2015 року приватним нотаріусом Кіровоградського (Кропивницького) міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С. посвідчено договір застави, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агроліга Плюс в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі статуту та протоколу № 1/14 від 04.11.2014 про призначення його на посаду директора, реєстровий № 3789.

Згідно п. 1.1 Договір застави було укладено з метою забезпечення вимоги заставодержателя ОСОБА_1 , що виникають з Договору позики грошей від 21.09.2015, реєстровий № 3786; у забезпечення виконання зобов`язань заставодавець ТОВ Агроліга Плюс передав у заставу належні йому два транспортні засоби, а саме вантажний контейнеровоз марки DAF XF 105.410, 2011 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , та причіп марки KRONE AZW 18, 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_2 .

03 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Панчишиній С.С. з заявами про передачу ТОВ Агроліга Транс та ТОВ Агроліга Плюс заяв про повернення боргу.

Листами від 03 грудня 2015 року на адресу ТОВ Агроліга Плюс та ТОВ Агроліга Транс за вихідними номерами 02-24/668, 02-24/669 були направлені заяви про повернення боргу. При цьому, приватним нотаріусом роз`яснено, що у разі неповернення боргу на протязі 10 днів з дня вручення цієї заяви, ОСОБА_1 буде звертатись до нотаріуса про вчинення виконавчого напису про примусове стягнення усієї суми боргу.

Копію заяви про повернення боргу з листом приватного нотаріуса отримано ТОВ Агроліга Плюс в особі Головко А.В. 07 грудня 2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_3 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21 вересня 2015 року ОСОБА_3 є кінцевим бенефіціарним власником (контралер) ТОВ Агроліга Плюс . Згідно даних витягу станом на 12 квітня 2018 року ОСОБА_3 є керівником товариства з 09 квітня 2016 року без обмежень.

Наявні в матеріалах справи докази не свідчать, що після отримання повідомлення про повернення боргу ТОВ Агроліга Плюс оскаржувався розмір заборгованості або відповідний договір позики.

10 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису на договорі позики грошей, невиплачених в строк, передбачених договором позики.

Керуючись Законом України Про нотаріат , Цивільним кодексом України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, на підставі письмової заяви ОСОБА_1 , після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про повернення боргу, 10 лютого 2016 року приватним нотаріусом Кіровоградського (Кропивницького) міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С. вчинено виконавчий напис про стягнення грошових коштів з ТОВ Агроліга Плюс на користь ОСОБА_1 в сумі 1670396,00 грн., реєстровий № 496.

06 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Кіровоградського (Кропивницького) міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиною С.С. видано дублікат виконавчого напису за реєстровим № 496, вчиненого нею 10 лютого 2016 року про стягнення грошових коштів з ТОВ Агроліга Плюс на користь ОСОБА_1 в сумі 1670396,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. від 11.10.2017 відкрито виконавче провадження № 54886095 на виконання виконавчого напису № 496, виданого 10 лютого 2016 року ПН КМНО Панчишиною С.С. про стягнення з ТОВ Агроліга Плюс на користь ОСОБА_1 невиплачених в строк, передбачений договором позики, грошових коштів в сумі 1670396,00 грн.

Заборгованість станом на час розгляду справи погашена не була.

Представник ТОВ Агроліга Плюс заперечує дійсність договору позики грошей, а також усі інші правочини, здійснені з метою забезпечення та на виконання його умов, посилаючись на те, що сторона правочину, а саме директор ТОВ Агроліга Плюс не мав повноважень на укладення даного правочину та посилається на вимоги ст. 234 ЦК України.

Згідно п. 6.2.4 Статуту ТОВ Агроліга Плюс в редакції, що діяла станом на 21.09.2015, директор має право укладати від імені товариства будь-які правочини, за винятком відчуження майна товариства на суму, що становить більше 50 і більше відсотків майна товариства, взяття кредитів та надання займів тощо. Укладення наведених правочинів здійснюється директором після отримання ним письмового уповноваження загальних зборів учасників.

Для посвідчення договору позики грошей директором ТОВ Агроліга Плюс ОСОБА_4 . приватному нотаріусу було надано завірену копію протоколу загальних зборів ТОВ Агроліга Плюс від 18.09.2015, яким було погодженого укласти договір позики грошей в розмірі 1670396,00 грн., що еквівалентно 67600,00 Євро, а також укласти договір застави та поруки.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2018 року у справі № 922/2276/18 було визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ Агроліга Плюс , оформлене протоколом б/н від 18.09.2015. Даним судовим рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 , який володів часткою в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ Агроліга Плюс , участі у зборах товариства 18.09.2015 не приймав, про проведення зборів та порядок денний не повідомлявся, протокол загальних зборів учасників від 18.09.2015 не підписував. За відсутності учасника, якому належить 50% статутного капіталу товариства, загальні збори учасників не можуть вважатися повноважними для прийняття будь-яких рішень, а безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму.

Також, ТОВ Аудиторська фірма Стройаудит на вимогу ТОВ Агроліга Плюс було проведено узгоджені процедури фінансової інформації та 20 лютого 2019 року складено аудиторський звіт про результати аудиторських процедур, згідно висновків якого за період з 01.09.2015 по 31.12.2015 оприбуткування до каси ТОВ Агроліга Плюс готівкових коштів за Договором позики № 3786 не здійснювалось; надходження до банківських рахунків грошових коштів за Договором позики № 3786 не було; у фінансовому звіті ТОВ Агроліга Плюс станом на 31.12.2015 не враховується позика у сумі 1670396,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ Агроліга Плюс , ОСОБА_2 та як наслідок відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Харківської області від 18 жовтня 2018 року у справі № 922/2276/18 було визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ Агроліга Плюс , оформлене протоколом б/н від 18.09.2015, а грошові кошти до ТОВ Агроліга Плюс не надходили, що є підставою визнати договорів позики та застави недійсними. Суд зазначив, що нормами цивільного законодавства передбачено можливість визнання недійсними саме правочинів, а виконавчі написи, які мають статус виконавчих документів, мають визнаватися такими, що не підлягають виконанню. Оскільки договір позики визнано недійсним, суд першої інстанції визнав таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис та його дублікат.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). За системним аналізом норм ЦК України (статті 99, 145, 147), ГК України (стаття 89), Закону України Про господарські товариства (статті 58, 59, 62, 63), в редакції на час укладання спірних договорів, виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

За таких обставин, з урахуванням статті 98 ЦК України та з огляду на приписи статей 92, 203, 215, 241 ЦК України рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Таким чином, у разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття.

Проте для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнано недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, згідно якого виконавчий орган діяв на момент укладення договору.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

У справі, яка переглядається, ТОВ Агроліга Плюс та ОСОБА_2 просять визнати недійсними договори позики, застави та виконавчий напис (дублікат) нотаріуса з тих підстав, що ОСОБА_4 , який уклав договори позики та застави від імені товариства як директор, перевищив свої повноваження, діяв недобросовісно та не в інтересах товариства. Грошові кошти до каси підприємства або на розрахунковий рахунок товариства не надходили.

В зустрічних позовах ТОВ Агроліга Транс та ОСОБА_2 взагалі не посилаються на недобросовісність третьої особи - ОСОБА_1 , а вважають договір фіктивним, оскільки грошові кошти товариством не обліковувались.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Статтею 8 1 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наявних в матеріалах справи доказах, наданих сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, вбачається, що на час укладання спірних договорів ОСОБА_1 діяв добросовісно і розумно, оскільки директором ТОВ Агроліга Плюс було надано достатні докази підтверджуючі його право укладати відповідні договори позики та застави. Доказів того, що при укладанні спірних договорів ОСОБА_1 діяв недобросовісно, а саме, знав або не міг не знати про обмеження в повноваженнях директора ТОВ Агроліга Плюс , матеріали справи не містять, ОСОБА_2 як фізичною особою так і директором товариства суду надано не було.

Крім того, згідно інформації станом на 21 вересня 2015 року отриманої з офіційного сайту Міністерства юстиції України Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_4 уповноважений представляти ТОВ Агроліга Плюс у правовідносинах з третіми особами без обмежень, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Агроліга Плюс та ОСОБА_2 посилаються на вимоги ст. 234 ЦК України, оскільки грошові кошти товариством не обліковувались.

Статтею 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний (пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Особа, яка звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень ч. 3 ст. 77 ЦПК України.

В обґрунтування вимог ТОВ Агроліга Плюс та ОСОБА_2 зазначають, що ТОВ Аудиторська фірма Стройаудит на вимогу ТОВ Агроліга Плюс було проведено узгоджені процедури фінансової інформації та 20.02.2019 складено аудиторський звіт про результати аудиторських процедур, згідно висновків якого за період з 01.09.2015 по 31.12.2015 оприбуткування до каси ТОВ Агроліга Плюс готівкових коштів за Договором позики № 3786 не здійснювалось; надходження до банківських рахунків грошових коштів за Договором позики № 3786 не було; у фінансовому звіті ТОВ Агроліга Плюс станом на 31.12.2015 не враховується позика у сумі 1670396,00 грн.

Колегія суддів вважає, що аудиторський звіт ТОВ Аудиторська фірма Стройаудит є достатнім доказом для підтвердження порушення фінансової дисципліни щодо обліку грошових коштів, але не є достатнім доказом підтверджуючим фіктивність договору позики від 21 вересня 2015 року.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що на виконання договору позики від 21 вересня 215 року ТОВ Агроліга Плюс в особі директора ОСОБА_4 отримано грошові кошти у розмірі 1670396 грн., що в еквіваленті по курсу Національного банку України на день укладання договору складало 67600 Євро. Сторонами у справі в обґрунтування своїх вимог та заперечень жодним чином не підтверджують відсутність у ОСОБА_1 наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину. Факт передачі грошових коштів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та ТОВ Агроліга Плюс , ОСОБА_2 в установленому законом порядку не спростовано.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

З урахуванням зазначеного, вимоги позовної заяви ТОВ Агроліга Плюс та ОСОБА_2 про визнання правочинів недійсними задоволенню не підлягають, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

З приводу визнання виконавчого напису та дублікату виконавчого напису недійсними, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису (дублікату) недійсним, позивачі посилаються на неправомірності вимог стягувачів, з якими ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

За загальними правилами ст.ст. 15, 16 ЦК, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених у ч.1 ст.16 ЦК, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до ст.18 ЦК нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом.

Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється законом Про нотаріат та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 закону Про нотаріат ). Цим актом є, зокрема, Порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції 22.02.2012 №296/5 та зареєстрований у Мін`юсті 22.02.2012 за №282/20595.

Відповідно до ст.87 закону Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів.

У ст.88 закону Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більш ніж 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більш ніж рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.

Порядок учинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пп.1, 3 гл.16 розд.ІІ порядку).

Згідно з пп.2.1 п.2 гл.16 розд.ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування й місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата й місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають стосунок до вчинення виконавчого напису, нотаріус управі витребувати їх у стягувача (пп.2.2 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп.2.3 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку).

Крім того, у пп.3.2, 3.5 п.3 гл.16 розд. ІІ порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ від 29.06.99 №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному переліку. Цей перелік не передбачає інших умов учинення виконавчих написів нотаріусами, ніж ті, які зазначені в законі Про нотаріат і Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

У ст.50 закону Про нотаріат передбачено, що нотаріальна дія або відмова в її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Учинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, по захист якого він звернувся до нотаріуса, повинне існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі й унаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 закону Про нотаріат ).

Учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис був учинений згідно з вимогами чинного законодавства, його складання не суперечить нормам ЦК та іншим актам цивільного законодавства і підстави для визнання його незаконним та таким, який не підлягає виконанню, відсутні.

Вимогу про усунення порушень за договором позики ТОВ Агроліга Плюс отримало 07 грудня 2015 року, виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом 10 лютого 2016 року, тобто після 30-денного строку, установленого в пп.2.3 п.2 гл.16 розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, та як наслідок не було порушено право товариства на спростування заборгованості.

Враховуючи, що судовим розглядом не встановлено підстав для визнання договору позики недійсним, виконавчий напис був вчинений згідно вимог чинного законодавства, підстави для визнання виконавчого напису (дублікату) таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Враховуючи, що договір позики є дійсним, але ТОВ Агроліга Плюс свої зобов`язання за договором не виконує, колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення суми боргу та трьох відсотків річних за період прострочення сплати суми боргу є обґрунтованим.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку трьох відсотків річних за період з 22 червня 2016 року по 25 червня 2018 року (734 дні), здійснених представником ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. ст. 533, 625 ЦК України вбачається, що загальна сума процентів становить суму еквівалентну 4078, 22 Євро.

Судовим розглядом встановлено, що умовами договору позики, а саме пунктом 2.1, передбачена відповідність повернення повної суми позики на день остаточного розрахунку в сумі, еквівалентній Євро за курсом встановленим Національним банком України.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ТОВ Агроліга Плюс не виконала взяті на себе зобов`язання, борг ОСОБА_1 не повернуто.

Загальний розмір заборгованості за договором позики з урахуванням трьох відсотків річних становить суму еквівалентну 71678,22 Євро (67600+4078,22).

Згідно офіційного сайту Національного банку України станом на 10 вересня 2019 року офіційний курс гривні щодо 100 Євро становить 2761,1811 грн.

Ураховуючи умови договору та положення статті 533 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про стягнення суми боргу, відповідно до умов договору та положень цієї норми, визначену за курсом Євро станом на 10 вересня 2019 року - на день ухвалення судового рішення.

З огляду на зазначене на користь ОСОБА_1 з ТОВ Агроліга Плюс підлягає стягненню 1979165 грн 46 коп., що становить еквівалент 71678, 22 Євро на день ухвалення судового рішення.

Суд враховує вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

За таких обставин рішення суду не може вважатись законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовів ОСОБА_2 , ТОВ Агроліга Плюс та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Статтею 382 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах зазначено, що законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення суду в певному розмірі виходячи зі ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги незалежно від оспорюваної суми (підпункти 6, 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI).

У разі якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 8810 грн. (13215 грн. підлягає сплаті за подачу апеляційної скарги).

У 2017 році ОСОБА_2 звернувся до суду з 3 не пов`язаними між собою позовними вимогами немайнового характеру, тобто розмір судового збору у суді першої інстанції повинен був становити 1920 грн. (2880 грн. підлягає сплаті за подачу апеляційної скарги).

У 2018 році ТОВ Агроліга Плюс звернулось до суду з 3 не пов`язаними між собою позовними вимогами немайнового характеру, тобто розмір судового збору у суді першої інстанції повинен був становити 5286 грн. (7929 грн. підлягає сплаті за подачі апеляційної скарги).

При зверненні до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 17440, 58 грн (без урахування уточнених позовних вимог).

Враховуючи висновок суду щодо суті апеляційної скарги (розмір задоволених позовних вимог) та беручи до уваги, що загальний розмір судового збору з урахуванням вимог позовних заяв та апеляційної скарги повинен становити 24024 грн., а апелянтом сплачено 17440, 58 грн., з ТОВ Агроліга Плюс підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 6583 грн 42 коп. (24024 - 2880-7929 - 6631,68) у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції та на користь ОСОБА_1 14560, 58 грн. Судовий збір який підлягає стягненню з ТОВ Агроліга Плюс на користь ОСОБА_1 становить 2880 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 травня 2019 року скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агроліга Плюс , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Агроліга Транс , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Панчишина Світлана Станіславівна про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агроліга Плюс на користь ОСОБА_1 суму боргу та три відсотки річних за період прострочення сплати суми боргу у розмірі 1 979 165, 46 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агроліга Плюс на користь ОСОБА_1 судовий збір у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції у розмірі 8810 грн 60 коп.

У задоволені зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю Агроліга плюс до ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Панчишиної Світлани Станіславівни, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів позики та застави, виконавчого напису та дублікату виконавчого напису та позову третьої особи ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Агроліга Плюс , приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиної Світлани Станіславівни, третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів позики та застави, виконавчого напису та дублікату виконавчого напису - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції у розмірі 2880 грн

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агроліга Плюс на користь ОСОБА_1 судовий збір у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції у розмірі 14560,58 грн 58 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агроліга Плюс на користь держави судовий збір у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції у розмірі 6583 грн 42 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2019 року.

Головуючий - І.О. Бровченко

Судді : І.В. Бурлака

А.І. Колтунова