Рішення

від 11.09.2019 по справі 905/943/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.2019 Справа № 905/943/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фатєєвій О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект Агро» , м. Запоріжжя

до відповідача : Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Велес» , с. Комар, Велико-Новоселківський район, Донецька область

про стягнення штрафу у розмірі 644870,00грн., пені у розмірі 139287,60грн., інфляційних втрат у розмірі 64335,82грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Пацалюк Р.В. (довіреність №21/06/19 від 21.06.2019, посвідчення адвоката);

від відповідача: Лисакова О.О. (ордер №ДН005365 від 19.08.19; свідоцтво №2204 від 05.04.2006)

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селект Агро» , м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Велес» , с. Комар, Велико-Новоселківський район, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 644870,00грн., пені у розмірі 139287,60грн., інфляційних втрат у розмірі 64335,82грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу товару №01/03-2018 від 28.03.2018 з оплати товару, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафу, пені та інфляційних втрат

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір купівлі-продажу товару №01/03-2018 від 28.03.2018; видаткову накладну №РН-0000001 від 30.03.2018; довіреність №2 від 30.03.2018; накладну на повернення товару постачальнику №1 від 05.02.2019; правоустановчі документи.

Ухвалою суду від 29.05.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Селект Агро , м.Запоріжжя до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Велес , с. Комунар, Велико-Новоселківський район, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 644870,00грн., пені у розмірі 139287,60грн., інфляційних втрат у розмірі 64335,82грн. залишено без руху на підставі ч.1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України; надано позивачу строк десять днів для усунення недоліків.

10.06.2019 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, в якому останній повідомив про усунення недоліків, що стали підставою для залишення позовної заяви без руху, на підтвердження надав відповідні докази.

Ухвалою суду від 18.06.2019 відкрито провадження у справі 905/785/19; постановлено справу №905/943/19 розглядати за правилами загального позовного провадження.

11.07.2019 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №150 від 05.07.2019, в якому останній просив зменшити розмір санкцій до розміру 23437,71грн., частково задовольнити позов в частині інфляційних нарахувань на суму боргу - 14228,51грн., пені - 34288,51грн., посилаючись на те, що у листі №167 від 29.11.2018 запропонував позивач внести зміни до договору №01/03-2018 від 28.03.2018 в частині кількості постачання товару та позивач погодився з пропозицією та прийняв повернутий товар на суму 849680,00грн. та зазначив, що позивач прийняв товар від відповідача в якості оплати за насіння соняшника у сумі 849680,00грн.

До відзиву надано копію звіту про фінансові результати діяльності у 2018 році, копію платіжного доручення №63 від 05.02.2019.

24.07.2019 на вимогу суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній, зокрема, зазначив про допущення описки в п.7.3 договору, а саме в зазначенні строку прострочення терміну оплати товару (частини товару), за який передбачений штраф у розмірі 50% від вартості поставленого та несплаченого, правильним є строк прострочення 90 дев`яносто календарних днів.

24.07.2019 позивач надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме лист №167 від 29.11.2018, банківську виписку.

30.07.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив №01/07-19 від 26.07.2019, в якій останній посилався на те, що зміни до укладеного договору сторонами не вносились, а також не те, що лист №167 від 29.11.2018 свідчить про прохання відповідача прийняти залишки посівного матеріалу, походження якого встановити неможливо та який вони не використали не з вини позивача, в якості оплати за договором №01/03-2018 від 28.03.2019. Також надав розрахунки пені, штрафу, інфляційних збитків.

05.08.2019 відповідач надав суду докази направлення відзиву на адресу позивача.

Ухвалою суду від 06.08.2019 закрито підготовче провадження у справі №905/943/19, призначено розгляд справи по суті на 20.08.2019.

20.08.2019 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.09.2019.

11.09.2019 від відповідача надійшли письмові пояснення.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.177 Господарського процесуального кодексу України завданням підготовчого засідання є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Отже, відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права щодо надання заперечень проти позовних вимог у встановлений строк.

Натомість, відповідачем письмові пояснення надані після закриття підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті.

За приписом ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ч.4 ст.167 Господарського процесуального кодексу України заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасникам справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Виходячи з того, письмові пояснення по справі, надійшли на адресу суду після закриття підготовчого провадження, за висновками суду, відповідачем пропущено відповідний процесуальний строк.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку , чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Відповідного клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом для подання заперечення на відповідь на відзив відповідачем до справи не надано, внаслідок чого вказані письмові пояснення, підлягають залишенню без розгляду.

Представник позивача у судове засідання 11.09.2019 з`явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 11.09.2019 з`явився, проти позову заперечив частково, просив зменшити розмір штрафних санкцій, позовні вимоги задовольнити частково.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, заслухавши представників сторін, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2018 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу товару №01/03-2018 від 28.03.2018, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

В пункті 2.1 договору визначена загальна кількість товару, а саме: насіння соняшника Арена ПР - 150 міш., ціна без ПДВ 2700,00грн., сума без ПДВ 405000,00грн.; насіння соняшника ЛГ 5580 - 64 міш., ціна без ПДВ 3760,00грн., сума без ПДВ 240640,00грн.; насіння соняшника Тунка - 56міш., ціна без ПДВ 3725,00грн., сума без ПДВ 208600,00грн.; насіння сонящника ЕС Белла , - 100 міш., ціна без ПДВ 3680,00грн., сума без ПДВ 175000,00грн.; насіння соняшника МАС 90.Ф - 0,5 т, ціна без ПДВ 135000,00грн., сума без ПДВ 67500,00грн.

Загальна вартість проданих товарів за цим договором складає 1289740,00грн. Вартість товару розрахована по курсу НБУ 26,31 грн. за 1 долар США, що на дату укладення договору складає 49021,00 доларів США. На день оплати вартість товару в національній валюті підлягає зміні прямо пропорційно зміні офіційного курсу НБУ грн./дол. США (п.2.2, 2.3 договору).

Згідно п. 5.1 договору оплата за товар здійснюється у розмірі 100% вартості товару, встановленої у п. 2.2. цього договору в строк до 20.10.2018.

Умови поставки - самовивіз зі складу продавця (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору у разі прострочення терміну оплати товару (частини товару) понад 90 календарних днів, встановленого п. 5.1 цього договору покупець сплачує штраф у розмірі 50% від вартості поставленого та несплаченого товару.

За несплату або за несвоєчасну оплату покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленого та несплаченого товару (частини товару) за кожен день прострочення оплати (п. 7.4 договору).

Відповідно до п. 9.1 договір набирає чинності з моменту підписання і діє до моменту його повного виконання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №РН-0000001 від 30.03.2018 на суму 1289740,00грн.

Вказаний товар був прийнятий уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №2 від 30.03.2018.

Відповідач звернувся до позивача з листом №167 від 29.11.2018, у якому, посилаючись на несприятливі погодні умови сезону весна-літо 2018 року, у зв`язку з чим насіння не було використано в повній мірі, просив прийняти залишки посівного матеріала (насіння соняшника Тунка - в кількості 56 мішків; насіння соняшника ЛГ 5580 в кількості 64 мішка; насіння соняшника МАС 90.Ф в кількості 0,5т; насіння соняшника ЕС Белла , - в кількості 78 мішків; насіння соняшника Арена ПР в кількості 17 мішків) в рахунок оплати за договором №01/03-2018 від 28.03.2018.

05.02.2019 в рахунок оплати за договором №01/03-2018 від 28.03.2018 відповідач повернув позивачу товар на суму 849680,00грн., що підтверджується накладною на повернення товару постачальнику №1 від 05.02.2019, а також здійснив оплату за насіння соняшника на користь позивача у розмірі 447500,00грн.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати товару, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу товару №01/03-2018 від 28.03.2018.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили у договорі строк оплати, у який покупець зобов`язаний сплатити суму за товар, а саме до 20.08.2018.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар за видатковою накладною №РН-0000001 від 30.03.2018 на суму 1289740,00грн.

Вказаний товар був прийнятий уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №2 від 30.03.2018.

05.02.2019 відповідач в рахунок оплати за договором №01/03-2018 від 28.03.2018 повернув позивачу товар на суму 849680,00грн. та здійснив оплату за насіння соняшника на користь позивача у розмірі 447500,00грн.

Таке неналежне виконання зобов`язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що відповідач безпідставно визначає у контррозрахунку штрафних санкцій та інфляційних втрат, наведеному у відзиві на позовну заяву, розмір заборгованості - 440060,00грн., оскільки мало місце прострочення грошового зобов`язання у розмірі 1289740,00грн., яке відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України було припинено виконанням 05.02.2019.

За умовами п. 7.3 договору у разі прострочення терміну оплати товару (частини товару) понад 90 календарних днів, встановленого п. 5.1 цього договору покупець сплачує штраф у розмірі 50% від вартості поставленого та несплаченого товару.

За несплату або за несвоєчасну оплату покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленого та несплаченого товару (частини товару) за кожен день прострочення оплати (п. 7.4 договору).

Перевіривши арифметичний розрахунок пені та штрафу, період, правові підстави, порядок їх нарахування, суд зазначає, що обґрунтованими сумами є 136111,74грн. та 644870,00грн. відповідно.

Суд зазначає, що при розрахунку пені, позивач безпідставно визначає кінцеву дату періоду її нарахування 05.02.2019, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості (виконання зобов`язання) не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив на підставі ст. 233 Господарського кодексу України зменшити розмір санкцій.

В обґрунтування клопотання зазначив, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, яке у 2018 році зазнало значних збитків у розмірі 10454,00 тис. грн., причиною чому став неврожай внаслідок несприятливих погодних умов. Відповідач вимушений був скоротити посівні площі, що і призвело до неповного використання товару (насіння соняшнику). Зібраний врожай не покривав видатків на його вирощування. Невиконання відповідачем свого зобов`язання зі сплати призвело до завдання збитків позивачу, розмір яких дорівнює зменшенню покупної спроможності грошей за час прострочення виконання зобов`язання та можливого отримання доходу від розміщення грошей на депозит банку. Здешевлення грошей відновлюється за рахунок застосування позивачем індексу інфляції. На підтвердження викладених обставин надав звіт про фінансові результати на 2018 рік.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

Так, з наданого відповідачем звіту про фінансові результати за 2018 рік вбачається, що дійсно діяльність останнього у звітному році була збитковою, а саме за фінансовими результатами збиток (код рядку 2355) склав 10454 тис. грн.

За встановлених обставин, враховуючи майновий стан сторін та стан розрахунків, суд вважає клопотання відповідача обґрунтованим частково.

Крім того, пеня та штраф є лише санкцією за невиконання грошового зобовязання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може.

Окрім пені та штрафу позивач нараховує та заявляє інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених своєчасно коштів відповідачем.

До того ж, суд враховує, що станом на час звернення позивача із даним позовом до суду, заборгованість за отриманий товар відсутня. Тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Враховуючи вищевикладене, строк порушення грошового зобов`язання, а також значний розмір нарахованих до стягнення штрафних санкцій, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу та пені до 30% та стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 40833,52грн., штраф у розмірі 193461,00грн.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 64335,82грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних втрат, період, правові підстави, порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення 41701,32грн.

Часткове задоволення позовних вимог в цій частині обумовлено тим, що позивачем невірно визначений сукупний індекс інфляції 104, 98%, тоді як останній за період листопад 2018 року - січень 2019 року складає 1,032%.

Суд звертає увагу, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судові витрати (судовий збір) у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру обґрунтованих позовних вимог (без урахування зменшення судом пені та штрафу).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект Агро» , м.Запоріжжя до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Велес» , с. Комар, Велико-Новоселківський район, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 644870,00грн., пені у розмірі 139287,60грн., інфляційних втрат у розмірі 64335,82грн. задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Велес» (85520, Донецька обл., Великоновосілківський район, село Комар, вул. Єгорова, будинок 7; ідентифікаційний код 30844570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селект Агро» (69065, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 93, квартира 8; ідентифікаційний код 41980450) штраф у розмірі 193461,00грн., пеню у розмірі 40833,52грн., інфляційні втрати у розмірі 41701,32грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 12340,24грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні 11.09.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 20.09.2019.

Суддя Я.О. Левшина